Рішення

від 29.09.2010 по справі 2-6274/2010

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

  №2-6274/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 вересня 2010 року             Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого –                             судді   Гаврасієнко В.О.,

при секретарі –                                 Вельдяєвій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Діти війни»,–

ВСТАНОВИВ:

18.06.2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного Фонду України в Заводському районі м. Миколаєва, в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду та стягнути з відповідача недоплачену як «дитині війни» щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 по квітень 2010 рр. ( з 01.01.2010 по 30.04.2010) в сумі 2748,00 грн.

В судове засідання позивач не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив позов задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що немає законодавчих підстав застосування ч.3ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Статтею 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» №2195 від 18.11.2004 р. дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком, проте, розмір мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати підвищення не передбачено, оскільки не визначено розмір мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни». Крім того, ст.6 ЗУ №2195 не передбачено, яким органом, за рахунок яких коштів та джерел і в якому процедурному порядку здійснюється призначення та виплата пенсій.

Ухвалою суду справа  розглянута за відсутності сторін, оскільки в справі достатньо даних про права та взаємини сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

           Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.

       Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195 від 18.11.2004року, що набрав чинності 01 січня 2006 року позивач має право на підвищення мінімальної пенсії за віком на 30%, однак відповідач необґрунтовано відмовив їй в перерахунку пенсії, посилаючись на те, що дію ст.6 вище вказаного Закону було зупинено та не врегульовано в законодавчому порядку розмір пенсії за віком, який необхідно застосувати для обчислення пенсії позивачці відповідно до вказаного Закону. У зв’язку з вищевказаним позивач змушена звертатися до суду з даним позовом.

       Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

      Як вбачається зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Дію ст.6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та відновлено з 02.04.2006 року відповідно до Закону України від 19.01.2006 року «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік», у зв’язку з виключенням п.17 ст.77 ЗУ від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік».

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) зупинення дії статті 6 ЗУ, передбачене Законом України від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» та положення ст.111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, а саме з 09.07.2007 року.

Таким чином, зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено та визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним): - у 2006 році з 02.04.2006 року, відповідно до ЗУ від 19.01.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»; - у 2007 році з 09.07.2007 року з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення.

Відповідно до ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»  від 26.12.2008 року було надано право  Кабінету Міністрів  України у 2009 році встановлювати розміри  соціальних  виплат ,які відповідно до законодавства визначаються залежно  від розміру мінімальної  заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань ,передбачених   за відповідними  бюджетними програмами. Але  на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося  окремої постанови  щодо встановлення у 2009 році  розміру підвищення до пенсії  особам, віднесеним до категорії «дитина війни». Розмір підвищення до пенсії  з 1 січня 2009 року цією постановою  не визначений та змін стосовно цього питання  у 2009 році в вищезазначену постанову  не вносилося. Таким чином, стаття 6 Закону  України  «Про соціальний захист дітей  війни» з 1 січня 2009 року  по дійсний час  є діючою  в наступній редакції «дітям війни  пенсії  або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком».

Крім того, обов’язок по здійсненню перерахунку належних до виплати грошових сум позивачу законом покладено на управління Пенсійного фонду України у Заводському районі м. Миколаєва, у зв’язку із чим суд не може виконувати обов’язки суб’єктів владних повноважень, покладених на них законом. З цих підстав суд не може здійснювати перерахунок належного підвищення, а позовні вимоги про зобов’язання відповідача виплатити щомісячне грошове утримання у певній сумі задоволенню не підлягають.  

Посилання відповідача на неможливість виконання вказаного рішення Конституційного Суду України в частині здійснення зазначених виплат до визначення компетентними органами їх механізму та джерел фінансування не заслуговує на увагу, оскільки не спростовує викладене, а також суперечить ст.ст.1,4 ЦПК України, відповідно до яких одним із завдань цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб.

Що стосується позиції відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову ще й зважаючи на те, що відсутній механізм реалізації права позивача на нарахування і виплату їй спірного підвищення пенсії, то  навіть у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини (в даному випадку закону чи іншого нормативного акту, який би на думку відповідача встановлював розмір мінімальної пенсії за віком для визначення передбаченого законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення пенсії), суд не може відмовити в задоволенні позову з цих підстав, а відповідно до ч.7 ст.8 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Викладене підтверджується також тим, що навіть після винесення Конституційним Судом рішення від 9 липня 2007р. № 6-рп/2007 вирішення державними органами цих питань не змінилося і вимоги ст.6 закону «Про соціальний захист дітей війни» не виконуються до цього часу.

Крім того, при вирішення даного питання судом враховується похилий вік позивача.

Таким чином, суд вважає можливим розглянути позов по суті за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 р., оскільки вимоги щодо 2010 року є такими, що заявлені передчасно.

На підставі ст.88 ЦПК України на користь позивача підлягають поверненню з місцевого бюджету, а саме з управління Державного Казначейства у м. Миколаєві понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,212,213, 215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Діти війни»- задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва виплатити ОСОБА_1 підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком з 01.01.2009 по 31.12.2009 р.

Повернути з місцевого бюджету – Управління Державного Казначейства у м.Миколаєві ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії.

Суддя:                                                                           В.О.Гаврасієнко