Рішення

від 22.11.2023 по справі 152/894/22

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/894/22

2/152/14/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 листопада 2023 року м. Шаргород

Справа №152/894/22

Провадження №2/152/14/23

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

головуючого судді Славінської Н.Л.,

з участю:

секретаря судового засідання Бабиної І.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивачів адвоката Огородника О.М.,

представника відповідача

ОСОБА_2 адвоката Смірнова С.М.,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат Огородник Олег Миколайович, до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_6 , з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Шаргородської міської ради Вінницької області, Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання заповіту недійсним,

встановив:

І. Стислий виклад позиції позивачів, заперечень відповідачів, позиції третіх осіб

1. Виклад позиції позивачів.

Адвокат Огородник О.М.звернувся доШаргородського районногосуду зпозовом вінтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 ,в інтересахякої дієзаконний представник ОСОБА_6 ,з участютретіх осіб,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмету споруна сторонівідповідачів Шаргородської міськоїради Вінницькоїобласті,Станіславчицької сільськоїради Жмеринськогорайону Вінницькоїобласті про визнаннязаповіту недійсним,в якомупросить визнати недійсним заповіт ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданий на ім`я ОСОБА_2 , посвідчений ОСОБА_9 секретарем Тарасівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області 12 січня 2017 року, за реєстровим №03; визнати за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , які є спадкоємцями першої черги за законом ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку загальною площею 4,0329 га, що знаходиться на території Козлівської сільської ради Вінницької області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 0525384200:01:004:0069, в рівних частках, зокрема по 1/4 частці.

Позовні вимоги представник позивачів мотивує тим, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20 грудня 2021 року, помер батько позивачів ОСОБА_8 .

Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина, до якої входить, зокрема, земельна ділянка загальною площею 4,0329 га з кадастровим номером 0525384200:01:004:0069, що знаходиться на території Козлівської сільської ради Вінницької області.

Відповідно до державного акту ВН №118160 ОСОБА_8 був власником вищезазначеної земельної ділянки.

Відкриття спадкової справи підтверджується витягом про реєстрацію спадкової справи №68972593 від 13.01.2022 року.

Після смерті ОСОБА_8 спадкоємцями є його діти, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .

Згідно із свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 від 26 лютого 1976 року, в графі батько зазначено: ОСОБА_8 .

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 від 22 вересня 1977 року, в графі батько зазначено: ОСОБА_8 .

Згідно із свідоцтвом про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_4 від 21 серпня 1973 року, в графі батько зазначено: ОСОБА_8 .

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_10 серії НОМЕР_5 від 02 лютого 1979 року, в графі батько зазначено: ОСОБА_8 .

Згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 від 16.04.2010 року, між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 укладено шлюб, про що було складено відповідний актовий запис №3.

Після реєстрації шлюбу ОСОБА_10 отримала прізвище ОСОБА_12 .

Як вбачається із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 від 22.08.1995 року, між ОСОБА_8 та ОСОБА_13 укладено шлюб, про що було зроблено виконкомом Козлівської сільської ради актовий запис №14. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_13 отримала прізвище ОСОБА_14 . Це другий шлюб ОСОБА_8 .

ОСОБА_8 мав протягом тривалого часу онкологічне захворювання, однак ОСОБА_7 , скориставшись його безпорадним станом та тим, що при прийнятті важких ліків ОСОБА_8 не мав змоги керувати своїми діями, оформила заповіт від імені ОСОБА_8 шляхом підробки документу заповіту «12» січня 2017 року.

Як вбачається із самого заповіту від «12» січня 2017 року, він оформлений із порушення вимог законодавства, в ньому не відображено прізвища, імені, по-батькові ОСОБА_14 біля рукописного тексту, допущено помилку в прізвище ОСОБА_8 , а саме, прізвище спадкодавця спочатку відображено ОСОБА_14 , після чого дописано РожнАй.

Крім того, як вбачається із додаткової угоди від 24.09.2014 року до договору оренди земельної ділянки, що оформлений між ОСОБА_8 та СТОВ «Хлібороб», підписаних особисто ОСОБА_8 , почерк у договорі оренди і заповіті відрізняється, і даний факт свідчить, що підроблення офіційного документа ОСОБА_7 та введення в оману прямих спадкоємців, було прямим умислом останньої незаконно заволодіти майном ОСОБА_8 та оформлення його майна на третю особу, щоб всі підозри від себе відвести.

Також, факт зацікавленості ОСОБА_7 в незаконному отриманні земельної ділянки, що належала на праві власності ОСОБА_8 , є те, що в той самий момент ОСОБА_7 оформляла заповіт від свого імені на своє майно, тому в останньої був умисел швидко і одночасно позбавити майна ОСОБА_8 з одночасним оформленням заповітів в один час на третіх осіб.

Спадкова справа за померлим заведена у приватного нотаріуса Хлапоніна О.О. за номером 68972593, номер у нотаріуса 9/2022.

Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини як спадкоємці першої черги, позивачі дізналися, що їх батько за життя склав заповіт на земельну ділянку загальною площею 4,0329 га з кадастровим номером 0525384200:01:004:0069, що знаходиться на території Козлівської сільської ради Вінницької області, посвідчений Гудимою Світланою Григорівною секретарем Тарасівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області 12 січня 2017 року, за реєстровим №03.

На теперішній час позивачам стало відомо, що спадкоємцем за вищевказаним заповітом є ОСОБА_2 , яка є онукою дружини батька ОСОБА_7 .

ОСОБА_8 мав протягом тривалого часу онкологічне захворювання та багато хронічних захворювань, такі як: хронічний холецистопанкреатит, УЗ ознаки вогнищевих утворень правої долі печінки, пієлоколіектазія правої нирки, сечокам`яна хвороба лівої нирки, правобічний нефрит, ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, хронічний холецистопанкреатит правого наднирника. ОСОБА_8 було приписано для лікування наступні ліки: метопролол 5мл 1 таб. х 1р/д, анальгін 50% мл. в/м 1р.д., аспаркам 5,0 на 10,0, фізрозчина в/в 1р/д, дексаметазон 2,0 в/м х 1 р/д, що свідчить, що ОСОБА_8 мав тривалі хвороби, які не з`являються миттєво, а мають ознаки, які з`являються протягом життя, і прийом ліків потребувався постійно, однак ОСОБА_7 , скориставшись безпорадним станом та тим, що при прийнятті ліків, які свідчать про погане самопочуття сильні болі у серці, запаморочення, тощо, ОСОБА_8 не зможе керувати своїми діями, оформила заповіт від імені ОСОБА_8 шляхом підробки документу заповіту «12» січня 2017 року.

Зазначена ситуація турбує позивачів тим, яким саме чином важкохворий батько склав заповіт, якщо стан його здоров`я був нестабільний, та сам по собі батько завжди потребував постійного стороннього нагляду.

Крім цього, у 2021 році батько позивачів спадкодавець ОСОБА_8 , страждав на онкологічне захворювання правобічний паранефрит, Са. правого наднирника, хвороба була ще до 2017 року, однак професійно встановити лікарі хворобу не могли.

Відповідно до відповіді з КНП «Жмеринський ЦПМСД» від 30.08.2022 року, ОСОБА_8 мав діагноз: хронічний холецистопанкреатит.

30.11.2021 року ОСОБА_8 робив УЗД ОЧП, висновок: УЗ ознаки вогнищевих утворень правої долі печінки, пієлоколіектазія правої нирки, сечокам`яна хвороба лівої нирки, правобічний нефрит, ішемічна хвороба серця.

06.12.2021 року ОСОБА_8 консультований урологом у ПРЦО м. Вінниця, діагноз: Са правого наднирника, правобічний нефрит.

10.12.2021 року, ОСОБА_8 оглянутий сімейним лікарем вдома, діагноз: атеросклеротичний кардіосклероз, хронічний холецистопанкреатит правого наднирника, ОСОБА_8 призначено лікування.

Також, факт наявності онкозахворювання підтверджується, випискою із медичної картки хворого від 06.12.2021 року.

Позивачі вважають, що викладені обставини, які підтверджуються довідками, доводять, що їх батько спадкодавець ОСОБА_8 , протягом останніх 6 років свого життя перебував у надзвичайно важкому стані, через що страждав як на фізичне захворювання, так і на психічний розлад, який істотно впливав на усвідомлення значення дій та фізичний стан і самопочуття, а отже, не міг усвідомлювати правильність та наслідки своїх дій.

Також, позивачі вважають, що фактична наявність самого заповіту суперечить здоровому глузду щодо наміру позбавлення батьком права користування синів та доньки земельною ділянкою загальною площею 4,0329 га з кадастровим номером 0525384200:01:004:00б9, що знаходиться на території Козлівської сільської ради Вінницької області.

Крім того, ознайомившись із заповітом від 12 січня 2017 року, позивачі виявили, що заповіт підписаний не їх батьком, а також напис: «Текст заповіту мною, ОСОБА_15 , особисто прочитаний вголос....» виконано не спадкодавцем, оскільки почерк не схожий на його почерк.

23 травня 2022 року позивачі, звернулися до ВП №2 Жмеринского РВП ГУНП у Вінницькій області по факту зацікавленості ОСОБА_7 шляхом підробки заповіту, та незаконному отриманні земельної ділянки, що

належала на праві власності ОСОБА_8 , оскільки в той самий момент ОСОБА_7 оформляла заповіт від свого імені на своє майно, тому в останньої був умисел швидко і одночасно позбавити майна ОСОБА_8 з одночасним оформленням заповітів в один час на третіх осіб.

Тому, на думку позивачів, в діях ОСОБА_7 вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, ч.1 ст.356 КК країни, ч.1 ст.358 КК України.

Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 08 червня 2022 року зобов`язано структурний підрозділ ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області СД ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області виконати вимоги ст.214 КПК України шляхом внесення заяви адвоката Огородника Олега Миколайовича в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 від 23.05.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування.

Наразі по даному факту проводиться досудове розслідування.

Тому, враховуючи вищевикладене, позивачі, вважають, що суд повинен захистити їх права, інтереси як спадкоємців першої черги та користувачів спадкового майна, шляхом визнання недійсним заповіту ОСОБА_8 , посвідченого Гудимою Світланою Григорівною секретарем Тарасівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області 12 січня 2017 року, за реєстровим №03 (наразі це Снаніславчицька сільська рада).

Оскільки, позивачі є спадкоємцями першої черги на вищевказану земельну ділянку за законом, прийняли спадщину, подавши заяви нотаріусу, але отримали усну відмову у вчиненні нотаріальної дії від нотаріуса, зважаючи на перешкоди в оформленні свідоцтва про право на спадщину, враховуючи, що заповіт виконаний проти волі ОСОБА_8 , тому позивачі змушені звернутися за захистом своїх прав до суду.

При обґрунтуванні позовних вимог адвокат Огородник О.М. покликається на вимоги ст.ст.1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 225, 1257, 215, 1233, 1234, 1247, 207, 1251 ЦК України, ст.ст.1, 9, 37 ЗУ «Про нотаріат».

В судовому засіданні у вступному та в заключному словах позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила її та позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , котрі є її рідними братами, задовольнити, виходячи з наведених у позові обставин та на підставі досліджених доказів. Суду пояснила, що її батько ОСОБА_8 мав з нею та іншими своїми дітьми добрі родинні стосунки, вони провідували батька за місцем проживання, їздили в гості. В 2021 року вона дізналася про те, що батько захворів та йому встановлено діагноз щодо онкологічного захворювання. Після цього вона та її брат ОСОБА_16 приїхали до батька та відвезли на обстеження в м. Вінницю, де діагноз було підтверджено. Батько проживав у с. Вознівці зі своєю дружиною ОСОБА_7 , донькою останньої ОСОБА_17 . Після відвідин лікаря батько невдовзі помер, зокрема, в грудні 2021 року. Поховання батька здійснювала вона та її брати. Після похорону вона та брати запитали у ОСОБА_6 , де знаходиться сертифікат батька на земельну ділянку, на що остання відповіла, що батько залишив заповіт на вказану земельну ділянку на її доньку, а невдовзі фото заповіту відправила на мобільний телефон ОСОБА_4 . Після смерті батька вона поїхала у Тарасівську сільську раду для отримання довідки про останнє місце проживання батька, де, з`ясувавши, що у ОСОБА_8 були діти, дуже здивувалися, в тому числі, і ОСОБА_9 , котра посвідчувала заповіт батька. У зв`язку із цим у неї виникли сумніви щодо складання та посвідчення заповіту батьком з власної волі. Крім того, їй стало відомо, що батько їздив у сільську раду не сам, а в супроводі дружини та доньки останньої, змусивши його таким чином, а не з власної волі, скласти заповіт на ОСОБА_2 , яка не є його онукою. Також, у заповіті наявне виправлення у слові « ІНФОРМАЦІЯ_3 », зокрема, записано «РожнАм», що, на її переконання, свідчить про те, що заповіт батько не підписував, почерк у заповіті не належить батькові ОСОБА_8 . З наведених підстав просить визнати заповіт недійсним та визнати за нею і братами право на земельну ділянку.

В ході судового розгляду представник позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 адвокат Огородник О.М. підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив визнати недійсним заповіт, посвідчений від імені ОСОБА_8 12.01.2017 року Тарасівською сільською радою, виходячи з підстав, викладених у позовній заяві, та з обставин, встановлених в ході дослідження доказів.

Так, після смерті батька ОСОБА_8 позивачі подали нотаріусу заяви про те, що приймають спадщину, що залишилася у зв`язку із смертю останнього, але наявні перешкоди у оформленні спадщини у вигляді заповіту від імені ОСОБА_8 , згідно з яким все своє майно він заповів ОСОБА_2 , яка не є його ріднею. Спадкоємцями ОСОБА_8 є його діти позивачі, родинні відносини яких з ОСОБА_8 підтверджені свідоцтвами про народження, тому саме вони, як спадкоємці першої черги, мають право на спадкування земельної ділянки свого батька. Проте, через наявність у ОСОБА_8 онкологічного захворювання, внаслідок чого останній у зв`язку із тяжкою хворобою та прийомом ліків перебував у тяжкому, безпорадному стані і не міг усвідомлювати своїх дій та керувати ними, ОСОБА_7 скористалася цією обставиною та змусила його скласти заповіт, тоді як заповітне розпорядження не відображає його справжньої волі. У заповіті не правильно відображено прізвище спадкодавця, що також свідчить про його підроблення.

Адвокат Огородник О.М. також звертає увагу суду на те, що секретар Тарасівської сільської ради Гудима С.Г., котра посвідчувала заповіт, порушила порядок оформлення та посвідчення заповіту. Так, ОСОБА_9 не має вищої юридичної освіти; не пройшла стажування у нотаріальній конторі щодо посвідчення заповітів; допустила у приміщення при посвідченні заповіту ОСОБА_8 сторонніх осіб дружину ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Порушення порядку укладання та посвідчення заповіту, безпорадний стан ОСОБА_8 під час складання заповіту внаслідок важкого онкологічного захворювання, відсутність волевиявлення заповідача адвокат Огородник О.М. вважає достатніми підставами для визнання заповіту недійсним та визнання права власності на земельну ділянку за позивачами у порядку спадкування за законом.

2. Виклад заперечень відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_2

11.10.2022 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Смірнов С.М. надіслав до Шаргородського районного суду відзив на позов, який зареєстрований в суді 14.10.2022 року (а.с.142-145 т.1).

У відзиві адвокат Смірнов С.М. зазначає, що вимоги позовної заяви вважає безпідставними і необґрунтованими, відтак такими, що не підлягають до задоволення.

Вказані правовідносини, на переконання представника відповідача, регулюютьсяЦивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року.

Так, позивачі стверджують в позові, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер їх батько ОСОБА_8 , який, на їх думку, мав впродовж тривалого часу онкологічне захворювання, мав безпорадний стан, оскільки приймав важкі ліки, тому не мав змоги керувати своїми діями станом на 12.01.2017 року під час складання заповіту, який було посвідчено секретарем Тарасівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області Гудимою Світланою Григорівною та зареєстровано в реєстрі за №03.

Посилаючись на ст.225та ст.1257ЦК України, позивачі просять визнати заповіт від 12.01.2017 року недійсним.

Відповідно до ст.1217 ЦК України,спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зіст.1223ЦК України,право наспадкування маютьособи,визначені узаповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

ОСОБА_8 самостійно виявив бажання заповідати земельну ділянку з кадастровим номером 0525384200:01:004:0069 ОСОБА_2 , оскільки його рідні діти не цікавилися життям батька, не допомагали в похилому віці, чим завдавали йому морального болю та страждань.

ОСОБА_2 є рідною онукою дружини ОСОБА_8 ОСОБА_7 , народилася за час спільного проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , завжди називала ОСОБА_8 дідусем, фактично (за вчинками і діями) була онукою останнього.

Заповідальне розпорядження ОСОБА_8 , посвідчене 12.01.2017 року секретарем Тарасівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області Гудимою С.Г. відповідає волі заповідача і волевиявлення спадкодавця було вільним.

Згідно зі змістом заповідального розпорядження, заповідач не випадково позбавив права на спадкування своїх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , свідомо призначивши ОСОБА_2 своєю спадкоємицею на випадок своєї смерті.

Адвокат Смірнов С.М. вважає, що заповітом від 12.01.2017 року ОСОБА_8 підтвердив своє стійке бажання передати належне йому майно у власність ОСОБА_2 , оскільки рідні діти тільки і чекали його смерті, щоб успадкувати земельну ділянку, тому що ще за життя розпорядилися іншим нерухомим майном батька (житловим будинком в с. Мальовниче).

12.01.2017 року ОСОБА_8 призначив ОСОБА_2 своєю спадкоємицею, враховуючи тривалі родинні відносини, які тривали, починаючи з 1995 року (офіційно укладено шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ), після чого ОСОБА_8 почав перебувати під постійним гнітом дітей, які не бажали, щоб ОСОБА_7 проживала в будинку батька в с. Мальовниче. З часом фактично змусили останню повернутися до свого будинку в селі Вознівці, а ОСОБА_8 також покинув будинок і переїхав проживати до дружини, з того часу (1997 рік) рідні діти бачилися з батьком лічену кількість разів (не більше 10), навіть на поховання приїхали не усі. На початку 2021 року у ОСОБА_8 виявили онкологічне захворювання, його доглядом та лікуванням займалася ОСОБА_6 , якій допомагала малолітня ОСОБА_2 , оскільки дружина ОСОБА_8 ОСОБА_7 була особою з інвалідністю І групи і не спроможна самостійно пересуватися. Виключно ОСОБА_6 та її дочка допомагали ОСОБА_8 в побутових питаннях (приготування їжі, прання та прасування речей тощо), підтримання належного стану здоров`я.

Натомість позивачі, хоча і мали з померлим родинні відносини першого ступеня, ніколи не допомагали батьку, навіть після повідомлення їм про захворювання батька фактично не виявили бажання жодним чином допомогти, тільки відвезли батька до лікарні в м. Вінниця, щоб перевірити діагноз, встановлений в КНП «Жмеринська ЦРЛ».

При цьому, позивачі, будучи повнолітніми, працездатними, матеріально забезпеченими людьми, свідомо та тривалий час ігнорували життєві потреби свого батька, не цікавилися станом його здоров`я, не піклувалися про нього, не надавали йому ні матеріальної допомоги, ні моральної підтримки.

Вищевказані обставини відносин між ОСОБА_8 та позивачами і стали тією причиною, за якою батько свідомо, без будь-якого примусу, за власним бажанням визначив своїм спадкоємцем онуку (саме такою він її вважав) ОСОБА_2 .

При цьому, секретар Тарасівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області Гудима Світлана Григорівна посвідчувала заповіт і може дати показання в підтвердження того, що ОСОБА_8 в момент посвідчення заповіту не перебував під впливом фізичного або психологічного насилля і не мав будь-якого стійкого розладу здоров`я, внаслідок якого міг не усвідомлювати свої дії та (чи) керувати ними.

Також, секретар сільської ради в порядку, передбаченому чинним законодавством України, перевіряла чи усвідомлював ОСОБА_8 в момент посвідчення заповіту значення своїх дій та (або) чи міг керувати своїми діями та виконав всі вимоги, що встановлені для посвідчення заповіту.

Відповідно до ст.44 Закону України «Про нотаріат», обов`язком нотаріуса є перевірити чи усвідомлює особа у момент підписання правочину, в тому числі, заповіту, значення своїх дій та (або) чи може особа керувати своїми діями.

Під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами, передбаченими статтею 43 Закону України «Про нотаріат» (крім посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов`язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою.

Відповідно до ч.3 глави 9 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, перед підписанням документа нотаріус зобов`язаний забезпечити ознайомлення зі змістом документа сторін (учасників).

Згідно з ч.4 глави 9 розділу І Порядку №296/5, при вчиненні нотаріальних дій, що потребують прикладення власноручного підпису осіб, нотаріус перевіряє справжність підпису цих осіб шляхом здійснення ними підпису у його присутності. Встановлення їх особи здійснюється за документами, визначеними Законом України «Про нотаріат».

Відповідно до ч.8 глави 9 розділу І Порядку №296/5, підпис особи або її представника у разі необхідності свідка(ів) або перекладача на нотаріальному документі виконується власноручно.

12.01.2017 року в приміщенні сільської ради села Тарасівка Жмеринського району Вінницької області секретар спілкувалася з ОСОБА_8 без присутності третіх осіб. ОСОБА_8 був цілком дієздатним і складення заповіту є його особистою волею. Секретар підготувала текст заповіту, ОСОБА_8 його прочитав та власноручно здійснив відповідний запис у заповіті, підписав його.

При складанні заповітів, нотаріус роз`яснює особі, яка виявила бажання заповідати своє майно, усі наслідки цієї нотаріальної дії. При посвідченні заповітів нотаріус обов`язково перевіряє дієздатність особи та здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними. Якщо у нотаріуса в процесі вчинення нотаріальної дії виникнуть хоча б найменші сумніви у розумових здібностях особи, яка складає заповіт чи її адекватності, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії і складає про це відповідну постанову.

Вимоги щодо форми та порядку посвідчення заповіту встановленіст.1247 ЦК України.

Так, відповідно дост.1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4ст.207 цього Кодексу.Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст.1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно дост.209ЦК Українинотаріальне посвідченняправочину здійснюєтьсянотаріусом абоіншою посадовоюособою,яка відповіднодо законумає правона вчиненнятакої нотаріальноїдії,шляхом вчиненняна документі,в якомувикладено текстправочину,посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленимстаттею 203цього Кодексу.

Згідно з ч.2ст.1248 ЦК України,нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст.1253 цього Кодексу).

За правилами ч.2ст.1253 ЦК України,у випадках, встановлених абзацом третім частини другої ст.1248і ст.1252цьогоКодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою.

В даному випадку секретарем після спілкування з заповідачем та перевірки його дієздатності, розуміння вчиненої дії підстав для залучення свідків або відмови у посвідченні заповіту встановлено не було.

Згідно із ч.1ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вважає, що секретарем Тарасівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області Гудимою С.Г. повністю дотримано вимоги законодавства України, Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, тому посвідчення 12.01.2017 року заповіту ОСОБА_8 відбулося з дотриманням встановленої процедури, дієздатність особи була встановлена, на момент вчинення заповіту ОСОБА_8 усвідомлював значення своїх дій та міг ними керувати, будь-яких проблем зі здоров`ям ОСОБА_8 не мав взагалі, будь-яких ліків на той час не приймав.

У 2021 році в ОСОБА_8 діагностували онкологічне захворювання, однак в момент посвідчення заповіту 12.01.2017 року в останнього не було проблем зі здоров`ям, в тому числі, він не приймав будь-яких ліків, не перебував на обліку в лікаря-психіатра, в момент посвідчення заповіту не існувало стійкого розладу здоров`я, внаслідок якого він абсолютно не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними.

Проблеми зі здоров`ям у ОСОБА_8 ніколи не були пов`язані з його психічним станом.

Всі проблеми зі здоров`ям ОСОБА_8 , на які зсилаються позивачі, це лікування, що відбувалося у 2021 році, крім того ці діагнози та лікування, що вказані у відповіді КНП «Жмеринський МЦПМСД» №713/01-2 від 30.08.2022 року (доданий позивачами до позовної заяви), не можуть самі по собі впливати на розумову діяльність хворого станом на 12.01.2017 року, що без жодних сумнівів може бути підтверджено відповідним експертним висновком.

Відповідно до обґрунтування позову позивачами вказано, «що батько протягом 6 останніх років перебував у надзвичайно важкому стані, через що страждав як на фізичне захворювання, так і на психічний розлад, який істотно впливав на усвідомлення значення дій та фізичний стан, самопочуття, а отже, не міг усвідомлювати правильність та наслідки своїх дій». Дане твердження адвокат Смірнов С.М. вважає намаганням ввести суд в оману.

Оскільки позивачі вказують, що ОСОБА_8 під час лікування отримував ліки і в цьому стані не міг адекватно оцінити ситуацію, усвідомлювати власні дії адвокат Смірнов С.М. заперечує проти цього, тому що у вказаному вище листі закладу охорони здоров`я відсутні будь-які вказівки на прийом ОСОБА_8 даної групи препаратів. Окрім того, хворобу ОСОБА_8 було діагностовано у 2021 році, а заповіт посвідчено у 2017 році, за чотири роки до цього, що також не могло вплинути на адекватність його розумової діяльності.

Відповідно до відповіді КНП «Жмеринський МЦПМСД» від 10.10.2022 року на адвокатський запит, станом на 12.01.2017 року записи в амбулаторній картці та електронній медичній картці ОСОБА_8 відсутні, будь-які ліки не приймав, на обліку у лікаря психіатра не перебував. Станом на момент укладання декларації з сімейним лікарем у вересні 2021 року та звернення 30.11.2021 року ОСОБА_8 був адекватним, усвідомлював значення своїх дій.

Онкологічне захворювання внутрішніх органів черевної порожнини за своїм клінічним перебігом не може викликати ускладнення роботи головного мозку.

Онкологічне захворювання, яке було діагностовано у ОСОБА_8 у 2021 році та яке стало причиною його смерті, як хвороба (діагноз) та її лікування не має своїм причинно-наслідковим зв`язком вплив на розумову дієздатність хворого, не впливає на його здатність відповідати за свої вчинки та дії, тим більше у зворотному часі в січні 2017 року.

Тому посилання позивачів на прийом ліків, які мали вплив на можливість ОСОБА_8 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними вважає безпідставними та необґрунтованими.

Представник відповідача звертає увагу суду, що позивачі як на підставу позову не посилаються на порушення порядку посвідчення заповіту, а натомість одночасно на декілька різних правових підстав, що передбачені ч.1 ст.225, ч.2 ст.1257 ЦК України. Той факт, що позивачі не визначили конкретну підставу позовної заяви, на його переконання, свідчить про її некоректність.

В правовому висновку від 12.01.2021 року Верховний Суд за результатом розгляду справи №397/1396/19 звернув увагу судів на те, що технічні помилки (описки) у заповіті не впливають на його дійсність, не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення.

У зв`язку із наведеним просить відмовити у задоволенні позову.

В ході судового розгляду адвокат Смірнов С.М. заперечував щодо задоволення позовних вимог та підтримав відзив на позов у повному обсязі, просив у позові відмовити. Вважає, що позивачами не визначено підстав позову відповідно до вимог закону. При цьому, не вбачається порушень при посвідченні заповіту ОСОБА_8 , волевиявлення останнього було вільним. Висновком почеркознавчої експертизи спростовано ствердження позивачів, що оспорюваний заповіт підписаний не ОСОБА_8 . Діагноз, пов`язаний з онкологічним захворюванням ОСОБА_8 був встановлений лише у 2021 році, а станом на 2017 рік, коли посвідчувався заповіт, останній усвідомлював значення своїх дій та керував ними, зробивши свідоме розпорядження щодо свого майна. Тому перша позовна вимога, на переконання адвоката Смірнова С.М., є необгрунтованою належними доказами та безпідставною.

Крім того, адвокат Смірнов С.М. вважає, що друга позовна вимога про визнання за позивачами права власності на земельну ділянку виходить за межі компетенції суду, враховуючи, що будь-які перешкоди в оформленні спадщини відсутні, у випадку визнання судом заповіту недійсним.

Адвокат Смірнов С.М. просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Законний представник відповідача неповнолітньої ОСОБА_2 ОСОБА_6 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , зсилаючись на те, що ОСОБА_8 вважав її доньку своєю онукою, оскільки дитина зростала у присутності останнього, вважала та називала його дідусем. ОСОБА_8 та ОСОБА_2 були прихильні один до одного. ОСОБА_8 допомагав ростити ОСОБА_2 з часу, коли останній виповнилося півтора місяці.

Відповідач ОСОБА_6 не скористалася правом на подання відзиву, недивлячись на пропозицію суду, викладену в ухвалі про відкриття провадження у справі від 23.09.2022 року (а.с.103-104 т.1), яку отримала 05.10.2022 року (а.с.120 т.1).

В судовому засіданні у вступному слові ОСОБА_6 заперечила щодо позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та просила в позові відмовити.

ОСОБА_6 суду пояснила, що її матір ОСОБА_18 та ОСОБА_8 прожили разом 26 років. ОСОБА_8 для неї став батьком. Так як її матір хворіла серцевими захворюваннями, то вона та ОСОБА_8 разом здійснювали всю домашню роботу, а пізніше, коли підросла її донька ОСОБА_2 , також допомагала в хатній роботі.

Заповіти батько ОСОБА_8 та матір ОСОБА_7 посвідчували в Тарасівській сільській раді. У сільську раду, за їх проханням, відвіз її покійний нині чоловік. Так як матір хворіла серцевими захворюваннями, то вирішила зробити заповіт на випадок своєї смерті. Батько ОСОБА_8 також вирішив зробити заповіт, хоча за станом здоров`я був фізично здоровий, мав багато роботи і замовлень, оскільки був спеціалістом у будівництві печей і камінів. Лише приблизно за рік до смерті ОСОБА_8 було встановлено діагноз, що стосувався онкологічного захворювання. Хвороба прогресувала дуже швидко, про що були повідомлені діти ОСОБА_8 , які не приймали участі в його лікуванні. Приблизно за півроку до смерті приїхали діти ОСОБА_8 , відвезли останнього в лікарню в м. Вінницю, де було підтверджено встановлений діагноз, пов`язаний з онкологічним захворюванням, на чому все і закінчилося. Лікуванням батька займалася вона. Її донька ОСОБА_2 допомагала доглядати за ОСОБА_8 . Саме від своєї доньки, яка доглядала за ОСОБА_8 , вона дізналася про смерть останнього, оскільки в той момент їздила в лікарню за призначенням ліків для ОСОБА_8 . Батько ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , а заповіт ним було зроблено ще задовго до хвороби та смерті, зокрема, у 2017 році. На той час він був фізично та психічно здоровим, не мав ніяких вад чи стану здоров`я, які б перешкоджали йому усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними. Він бажав скласти заповіт, відповідно до якого належну йому земельну ділянку заповісти її доньці ОСОБА_2 , оскільки вважав її своєю рідною онукою, від якої отримував спілкування, турботу, про що неодноразово стверджував. Після смерті батька ОСОБА_8 на похорон приїхали його донька і два сини, яким вона надала свідоцтво про смерть та які звернулися в ТОВ «Хлібороб» для отримання допомоги на поховання. Після похорону вона повідомила дітям ОСОБА_8 про наявність заповіту, у зв`язку із чим вони їй погрожували, вимагали, щоб її донька віддала землю. Але спадщина за заповітом донькою не оформлена досі.

ОСОБА_6 вважає вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до себе безпідставними, оскільки вона не є спадкоємцем за заповітом.

3. Виклад позицій третіх осіб.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів, Шаргородська міська рада Жмеринського району Вінницької області не направила свого представника для участі в судовому розгляді справи, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання (а.с.1 т.3).

При цьому, 10.10.2022 року представник Шаргородської міської ради адвокат Країло С.В., який діє на підставі довіреності від 18.01.2021 року за №36 (а.с.123, 122 т.1), подав до Шаргородського районного суду заяву про розгляд означеної справи у відсутності представника третьої особи та зазначив, що при її розгляді покладається на вирішення суду (а.с.121 т.1).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів, Станіславчицька сільська рада Жмеринського району Вінницької області не направила свого представника для участі в судовому розгляді справи, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання (а.с.249 т.2).

При цьому, 08.11.2023 року сільський голова В. Перепечай подав на електронну адресу Шаргородського районного суду заяву про розгляд означеної справи у відсутності представника третьої особи та зазначив, що не визнає позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (а.с.9 т.3).

ІІ. Заяви, клопотання позивачів, відповідачів, третіх осіб

1. Разом з позовною заявою з виправленими недоліками 21.09.2022 року представник позивачів адвокат Огородник О.М. подав клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, заяву про виклик свідків, клопотання про призначення судової експертизи, клопотання про витребування доказів (а.с.74-75, 76-77, 78-79, 80-81 т.1).

2. 10.10.2022 року представник Шаргородської міської ради адвокат Країло С.В. подав до Шаргородського районного суду заяву про розгляд означеної справи у відсутності представника третьої особи та зазначив, що при її розгляді покладається на вирішення суду (а.с.121 т.1).

3. 13.10.2022 року, 26.12.2022 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Смірнов С.М., що діє на підставі ордеру від 11.10.2022 року серії АВ №1049194, що підписаний кваліфікованим електронним підписом (а.с.135, 136 т.1), надіслав на електронну адресу Шаргородського районного суду клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке підписане кваліфікованим електронним підписом (а.с.128-129, 130 т.1, а.с.94, 95 т.2).

4. 14.10.2022 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Смірнов С.М. надіслав до Шаргородського районного суду відзив на позовну заяву (а.с.142-145 т.1).

5. 17.10.2022 року, 15.11.2022 року представник позивачів адвокат Огородник О.М., що діє на підставі ордерів серії АВ №№1030770, 1030771, 1030772, 1031494 від 15.02.2022 року (а.с.51-54 т.1), надіслав на електронну адресу суду клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, що підписане кваліфікованим електронним підписом (а.с.160-162, 163, 221-222 т.1).

6. 17.10.2022 року представник позивачів адвокат Огородник О.М. надіслав на електронну адресу суду клопотання про витребування доказів, підписане кваліфікованим електронним підписом (а.с.166-167, 168 т.1).

7. 26.10.2022 року представник позивачів адвокат Огородник О.М. надіслав на електронну адресу суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, підписане кваліфікованим електронним підписом (а.с.178, 179 т.1).

8. 31.10.2022 року відповідач ОСОБА_2 надіслала до Шаргородського районного суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.183 т.1).

9. 31.10.2022 року відповідач ОСОБА_6 надіслала до Шаргородського районного суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.185 т.1).

10. 31.10.2022 року, 17.11.2022 року відповідач ОСОБА_7 надіслала до Шаргородського районного суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.186, 234 т.1).

11. 01.11.2022 року, 11.11.2022 року, 06.12.2022 року, 21.12.2022 року, 09.01.2023 року, 09.03.2023 року, 04.08.2023 року, 29.09.2023 року, 27.10.2023 року, 08.11.2023 року Станіславчицький сільський голова В. Перепечай надіслав на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника сільської ради, зазначив, що позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 сільська рада не визнає (а.с.191, 220 т.1, а.с.12, 91, 114, 135, 189, 220, 238 т.2, а.с.9 т.3).

12. 07.11.2022 року представник позивачів адвокат Огородник О.М. надіслав на електронну адресу суду клопотання про проведення підготовчого засідання у відсутності сторони (ас.192-193 т.1).

13. В підготовчому судовому засіданні 07.11.2022 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Смірнов С.М. подав заяву про допит свідків (а.с.194-195 т.1).

14. 07.12.2022 року представник позивачів адвокат Огородник О.М. надіслав на електронну адресу суду клопотання про витребування доказів та клопотання про приєднання доказів (а.с.13-14, 15 т.2).

15. 26.12.2022 року представник позивачів адвокат Огородник О.М. на електронну адресу суду надіслав клопотання про відкладення підготовчого засідання (а.с.96 т.2).

16. 05.06.2023 року позивач ОСОБА_4 надіслав до Шаргородського районного суду заяву про приєднання квитанцій про оплату судової почеркознавчої експертизи (а.с.163 т.2).

17. 01.08.2023 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Смірнов С.М. надіслав на електронну адресу суду клопотання про надання доступу до електронного суду (а.с.186 т.2).

18. 12.09.2023 року представник позивачів адвокат Огородник О.М. подав на електронну адресу суду клопотання про відкладення судового засідання (а.с.210-211 т.2).

19. 13.09.2023 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Смірнов С.М. подав до суду в системі «Електронний суд» заяву про розгляд справи без участі (а.с.212-213 т.2).

20. 18.10.2023 року у підготовчому засіданні адвокат Смірнов С.М. подав заяву-повідомлення про смерть відповідача ОСОБА_7 (а.с.222 т.2).

21. 22.11.2023 року адвокат Смірнов С.М. в системі «Електронний суд» надіслав до Шаргородського районного суду заяву про встановлення розміру судових витрат, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для розгляду справи станом на 22.11.2023 року (а.с.12-14 т.3).

22. Інші заяви по суті, крім позовної заяви та відзиву відповідача ОСОБА_2 , учасниками справи не подавалися до суду, зокрема, позивачами не подано до суду відповідь на відзив, а відповідачем ОСОБА_2 , як наслідок, не подано заперечення на відповідь на відзив.

Разом з тим, неподання заяв по суті позивачами та відповідачем у черговості, що визначена ЦПК України та у строки, визначені судом, є правом учасників справи, в силу вимог ч.4 ст.174 ЦПК України.

Інші заяви з процесуальних питань, крім тих, що проаналізовані судом вище, учасниками справи до суду не подавалися.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

1. Відповідно до ухвали суду від 13.09.2022 року позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Огородник О.М., до ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , з участю третіх осіб Яришівської ОТГ Могилів-Подільського району Вінницької області, Станіславчицької ОТГ Жмеринського району Вінницької області про визнання заповіту недійсним залишено без руху та встановлено строк на виправлення недоліків (а.с.60-63 т.1).

2. Відповідно до ухвали суду від 23.09.2022 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Огородник О.М., до ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів, Шаргородської міської ради Вінницької області, Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання заповіту недійсним та відкритопровадження усправі;розгляд цивільноїсправи призначенов порядкузагального позовногопровадження тапризначено підготовчесудове засідання;запропоновано відповідачаму п`ятнадцятиденнийстрок подативідзив напозов;роз`яснено відповідачамправо податизустрічний позов (а.с.103-104 т.1).

3. 13.10.2022 року підготовче засідання у справі відкладено (а.с.137 т.1).

4. Згідно із ухвалою суду від 17.10.2022 року задоволено клопотання представника позивачів про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.169-171 т.1).

5. 07.11.2022 року, згідно з ухвалою суду задоволено клопотання представника позивачів адвоката Огородника О.М. про виклик свідків, про витребування копії спадкової справи, оригіналу заповіту; задоволено його ж клопотання про приєднання доказів, в іншій частині клопотань відмовлено; задоволено клопотання адвоката Смірнова С.М. про виклик свідка; підготовче засідання відкладено (а.с.207-210 т.1).

6. Згідно з ухвалою суду від 15.11.2022 року задоволено клопотання представника позивачів адвоката Огородника О.М. про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку (а.с.223-225 т.1).

7. 25.11.2022 року відкладено підготовче судове засідання (а.с.3 т.2).

8. Згідно з ухвалою суду від 08.12.2022 року частково задоволено клопотання адвоката Огородника О.М. про витребування доказів; підготовче засідання відкладено (а.с.37-39 т.2).

9. 26.12.2022 року відкладено підготовче судове засідання (а.с.97 т.2).

10. 25.01.2023 року означену цивільну справу знято з розгляду у зв`язку із відпусткою судді (а.с.115 т.2).

11. Згідно з ухвалою суду від 27.03.2023 року клопотання адвоката Огородника О.М. про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи залишено без розгляду за його ж усним клопотанням; його ж клопотання про призначення посмертної судової почеркознавчої експертизи задоволено; провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (а.с.138-141 т.2).

12. Відповідно до ухвали суду від 26.07.2023 року провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання (а.с.177-178 т.2).

13. 13.09.2023 року підготовче судове засідання відкладено (а.с.215 т.2).

14. Згідно з ухвалою суду від 18.10.2023 року закрито провадження в означеній цивільній справі у частині вимог до ОСОБА_7 у зв`язку із смертю останньої; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті; визначено дати першого та другого судових засідань; здійснено виклик свідків; встановлено позивачам та відповідачу ОСОБА_2 строк на подання, відповідно, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив (а.с.226-228 т.2).

15. 30.10.2023 року судове засідання відкладено у зв`язку із неприбуттям свідка (а.с.245-247 т.2).

16. В судовому засіданні 22.11.2023 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про задоволення усного клопотання адвоката Огородника О.М. про залишення без розгляду клопотання в частині допиту свідка ОСОБА_19 (а.с.17, на звороті, т.3).

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, відхилені судом та мотиви їх відхилення

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини щодо недійсності правочинів, зокрема, щодо недійсності заповіту з підстав вчинення заповіту при відсутності волевиявлення особи на вчинення вказаного правочину, в тому числі, внаслідок важкої хвороби та безпорадного стану заповідача, який не усвідомлював своїх дій та не міг керувати ними, а також у зв`язку із порушеннями щодо форми та порядку складання та посвідчення заповіту.

Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.

Позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 є дітьми ОСОБА_8 та його спадкоємцями першої черги за законом.

Так, згідно із свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 від 26 лютого 1976 року, батьком останнього зазначено ОСОБА_8 (а.с.28 т.1).

Із свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 від 22 вересня 1977 року вбачається, що батьком останнього зазначено ОСОБА_8 (а.с.29 т.1).

Згідно із свідоцтвом про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_4 від 21 серпня 1973 року, в графі «батько» зазначено: ОСОБА_8 (а.с.30 т.1).

Із свідоцтва про народження ОСОБА_10 серії НОМЕР_5 від 02 лютого 1979 року вбачається, що в графі «батько» зазначено: ОСОБА_8 (а.с.31 т.1).

Приодруженні ОСОБА_10 з ОСОБА_11 ,що маломісце 16.04.2010року їйприсвоєно прізвище« ОСОБА_12 »,що вбачаєтьсяіз свідоцтвапро шлюбсерії НОМЕР_6 від 16.04.2010року (а.с.24т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивачів ОСОБА_8 помер у с. Вознівці Жмеринського району Вінницької області, що вбачається із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20.12.2021 року, виданого виконкомом Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області (а.с.25 т.1).

Згідно зі ст.ст.1216,1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями1217,1223 ЦК Українипередбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу(спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 14 лютого 2022 року, та ОСОБА_1 13 січня 2022 року подали заяви нотаріусу про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_20 , що вбачається із копій матеріалів спадкової справи №9/2022, яка розпочата 13.01.2022 року у Шаргородській державній нотаріальній конторі (а.с.238-251 т.1).

Відтак, позивачі, як спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_8 мають право звернення з цим позовом до суду, оскільки право на оскарження заповіту випливає із права на спадщину.

Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 15.01.2020 року у справі №242/800/17.

З копії матеріалів спадкової справи також вбачається, що нотаріусом встановлено відомості зі Спадкового реєстру щодо наявності заповіту ОСОБА_8 , який посвідчено 12.01.2017 року Тарасівською сільською радою Жмеринського району, який є чинним, номер заповіту у Спадковому реєстрі 60122291 (а.с.246 т.1).

Згідно зіст.ст.1233-1235 ЦК України,заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Судом встановлено, що 12 січня 2017 року батько позивачів ОСОБА_8 на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження, згідно з яким належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 0525384200010040069, що розташована на території Козлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, заповів ОСОБА_2 .

Оригінал заповіту за клопотанням представника позивачів адвоката Огородника О.М. було витребувано судом від Станіславчицької сільської ради.

22.11.2022 року староста Тарасівського старостинського округу Станіславчицької сільської ради Козаченко А.О. надав суду оригінал примірника заповіту ОСОБА_8 від 12.01.2017 року за реєстровим номером 03, який досліджено в судовому засіданні, а копію з цього примірника, засвідчену Шаргородським районним судом, приєднано до матеріалів цивільної справи (а.с.1, 2 т.2).

З дослідженого у судовому засіданні оригіналу примірника оспорюваного заповіту вбачається, що він складений о 11 годині 12.01.2017 року та підписаний заповідачем ОСОБА_8 у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких залишається на зберіганні в справах Тарасівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, а другий надається заповідачу (а.с.2 т.2).

Заповіт записаний секретарем Тарасівської сільської ради ОСОБА_9 зі слів ОСОБА_8 , прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_8 і власноручно підписаний ним у присутності останньої та нею ж посвідчений і зареєстрований в реєстрі за №03.

Судом встановлено, що спірний заповіт записаний секретарем сільської ради, уповноваженою на посвідчення заповітів, за допомогою загальноприйнятих технічних засобів з використанням комп`ютерного набору та роздруківки. У графі «підпис» міститься рукописний підпис. У заповіті наявний власноручний рукописний запис заповідача наступного змісту: «Текст заповіту прочитаний мною ОСОБА_8 особисто вголос, його зміст та умови відповідають дійсним моїм намірам».

Крім того, заповіт містить запис секретаря сільської ради Гудими С.Г. про те, що нею встановлено особу заповідача, перевірено його дієздатність.

Допитана в суді в якості свідка ОСОБА_9 , котра на час посвідчення заповіту була секретарем Тарасівської сільської ради, пояснила, що на теперішній час працює діловодом у Тарасівському старостинському окрузі Станіславчицької сільської ради.

Щодо складання та посвідчення заповіту ОСОБА_8 свідок ОСОБА_9 пояснила, що 12.01.2017 року вона складала заповіт зі слів ОСОБА_8 , а в подальшому, після прочитання ОСОБА_8 вголос умов заповіту та вчинення власноручного запису про те, що заповіт ним прочитаний та його зміст і умови відповідають дійсній волі заповідача, а також власноручного підпису заповідача, посвідчила вказаний заповіт. Правоздатність та дієздатність заповідача вона перевірила. ОСОБА_8 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, не перебував у хворобливому стані здоров`я чи свідомості, який би свідчив про те, що він не усвідомлював своїх дій та не міг керувати ними при складанні заповіту, а навпаки, був спокійний, врівноважений, чітко висловлював свої думки щодо заповіту земельної ділянки ОСОБА_2 , про яку повідомив, що остання його онука. Про наявність дітей ОСОБА_8 їй не повідомляв. При складанні та посвідченні заповіту, яке відбувалося в кабінеті сільської ради, ніхто, крім неї та ОСОБА_8 присутній не був. У коридорі приміщення Тарасівської сільської ради на ОСОБА_8 очікувала його дружина ОСОБА_7 , котрій вона першій складала та посвідчувала заповіт, а після того, як ОСОБА_7 вийшла в коридор з кабінету, то у кабінет зайшов ОСОБА_8 . Ні нею, ні кимось іншим тиск на ОСОБА_8 при складанні і посвідченні заповіту не чинився. ОСОБА_8 самостійно повідомив, що бажає заповісти земельну ділянку саме ОСОБА_21 , особисто робив рукописний текст у двох примірниках заповіту та підписував, при цьому, зауважив, що давно не писав та позабував букви. Виправлень у двох примірниках заповіту вона не бачила, прізвище « ОСОБА_14 » заповідач ОСОБА_8 ніде не писав і не виправляв.

Щодо наявності в неї відповідної освіти та повноважень на посвідчення заповітів, свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що має вищу освіту, але не юридичну, є вченим агрономом; відповідного навчання з приводу посвідчення заповітів не проходила, але законодавство про порядок посвідчення заповітів їй відоме. На посвідчення заповітів вона була уповноважена рішенням Тарасівської сільської ради, тобто діяла в межах своїх повноважень при посвідченні заповіту ОСОБА_8 12.01.2017 року.

Судом встановлено, що заповіт підписаний заповідачем ОСОБА_8 , що підтверджується також висновком експерта №2506/23-21 від 20.07.2023 року за результатами проведення посмертної судово-почеркознавчої експертизи.

Так, згідно з висновком експерта, підпис від імені ОСОБА_8 в графі «Підпис» оригіналу заповіту від 12 січня 2017 року від імені ОСОБА_8 на ім`я ОСОБА_2 , посвідчений секретарем Тарасівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області Гудимою С.О., зареєстрований в реєстрі за №03 виконаний ОСОБА_8 . Ознак навмисної зміни свого почерку ОСОБА_8 при виконанні підпису у графі «Підпис» у заповіті від 12 січня 2017 року не виявлено (а.с.168-172 т.2).

Відповісти на питання: «чи в звичайному стані ОСОБА_8 підписував заповіт від 12 січня 2017 року за реєстровим №03? Чи в звичайному положенні ОСОБА_8 підписував заповіт від 12 січня 2017 року за реєстровим №03?» експертом не вбачається за можливе з огляду на відсутність у розпорядженні експерта достатньої кількості зразків підписного почерку виконавця досліджуваного підпису, виконаних ним у різних умовах і в різні періоди часу, про що зазначено експертом у дослідницькій частині висновку.

Відтак, ствердження позивачів та їх представника адвоката Огородника О.М. про те, що заповіт не підписано ОСОБА_8 , у зв`язку із чим умови заповіту не відповідають його внутрішній волі, спростовується висновком експерта та показаннями свідка ОСОБА_9 .

Також, суд не вбачає невідповідності форми заповіту, вчиненого ОСОБА_8 , посвідченого секретарем Тарасівської сільської ради Гудимою С.Г., вимогам до форми заповіту, встановленим ЦК України, оскільки він вчинений у письмовій формі та нотаріально посвідчений уповноваженою органом місцевого самоврядування особою, що відповідає вимогам п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про нотаріат» та пункту 1.1. розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Так,відповідно дост.1247ЦК України,заповітскладається уписьмовій формі,із зазначенняммісця тачасу йогоскладення.Заповіт маєбути особистопідписаний заповідачем.Якщо особане можеособисто підписатизаповіт,він підписуєтьсявідповідно дочастини четвертоїстатті207цього Кодексу.Заповіт маєбути посвідченийнотаріусом абоіншими посадовими,службовими особами,визначеними устаттях1251-1252цьогоКодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі впорядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст.1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Таким чином, при посвідченні заповіту ОСОБА_8 . 12.01.2017 року секретарем Тарасівської сільської ради ОСОБА_9 дотримано вказаних вище вимог законодавства, що стосуються посвідчення заповітів.

Відсутність у секретаря Тарасівської сільської ради Гудими С.Г. вищої юридичної освіти та не проходження нею стажування у нотаріуса в частині посвідчення заповітів не є підставою для визнання недійсним заповіту ОСОБА_8 , посвідченого нею 12.01.2017 року, оскільки не впливає на волевиявлення заповідача.

Крім того, суд констатує факт, що позивачами не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження обставин, викладених у позові про те, що на ОСОБА_8 вчинявся будь-який тиск з боку відповідачів з метою складання останнім заповіту на ОСОБА_2 , тобто доказів вчинення заповіту проти справжньої волі ОСОБА_8 внаслідок застосування до нього фізичного чи психічного тиску з боку відповідачів.

Відповідно до ч.1ст.231 ЦК України,правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. У разі вчинення правочину під впливом насильства формування волі особи, яка вчиняє правочин, відбувається внаслідок втручання стороннього фактора фізичного чи психічного тиску з боку контрагента або іншої особи з метою спонукання до вчинення тих дій, які особа не бажала б вчинити без наявності таких фізичних чи психічних страждань.

При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (ст.231 ЦК України), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім`ї, родичів тощо або їх майна, що вбачається з роз`яснень Верховного Суду України, викладених в п.21постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Таким чином, судом не встановлено, що вчинення заповіту відбулося проти справжньої волі ОСОБА_8 внаслідок застосування до нього фізичного чи психічного тиску з боку відповідачів.

До того ж, суд зауважує, що позивачами не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обставин, викладених у позові про те, що заповіт вчинено ОСОБА_8 у момент, коли він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними внаслідок важкої хвороби онкологічного захворювання та перебування у зв`язку із цим під впливом лікарських препаратів.

Так, з повідомлення КНП «Жмеринський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Жмеринської міської ради від 30.08.2022 року №713/01-2 вбачається, що ОСОБА_8 з 2014 року по 29.11.2021 року у Центр за медичної допомогою не звертався; 30.11.2021 року звернувся за медичною допомогою та було укладено декларацію з лікарем сімейної медицини АЗПСМ с. Станіславчик. Після огляду лікаря встановлено діагноз: загострення хронічного холецистопанкреатиту, УЗ ознаки вогнищевих утворень правої долі печінки, пієлоколіектазія правої нирки, сечокам`яної хвороби лівої нирки. 06.12.2021 року консультований урологом у ПРЦО м. Вінниця, діагноз: Са правого наднирника? правобічний нефрит?, рекомендовано до обстеження та повторна консультація для встановлення діагнозу. 10.12.2021 року хворий оглянутий сімейним лікарем вдома та встановлено діагноз: ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, СН1А, хронічний холецистопанкреатит, Са правого наднирника? Мts в печінку? Рекомендовано ОСОБА_8 наступні ліки: метопролол 5мл 1 таб. х 1р/д, анальгін 50% мл. в/м 1р.д., аспаркам 5,0 на 10,0, фізрозчина в/в 1р/д, дексаметазон 2,0 в/м х 1 р/д. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер. Сімейний лікар ОСОБА_23 видала лікарське свідоцтво про смерть №778. Причина смерті хронічна серцева недостатність (а.с.44 т.1).

Діагноз ОСОБА_8 щодо правобічного паранефриту підтверджено 06.12.2021 року КНП «ПРЦО ВОР», а також під питанням встановлено діагноз: Са правого наднирника?, що вбачається із виписки ПРЦО від 06.12.2021 року (а.с.43 т.1).

З відповіді сімейного лікаря ОСОБА_23 на адвокатський запит адвоката Смірнова С.М. вбачається, що за медичною допомогою ОСОБА_8 звернувся 30.11.2021 року, було проведено ряд обстежень та консультацій з приводу захворювання внутрішніх органів. Пацієнт був адекватний, усвідомлював значення своїх дій, на спеціальному обліку у психіатра не перебував, ліки не приймав. Записи в амбулаторній карті та в електронній медичній карті на момент 12.01.2017 року відсутні (а.с.149 т.2).

Вказана інформацію підтверджується повідомленням КНП «Жмеринський МЦ ПМСД» від 02.11.2022 року (а.с.78 т.2).

З повідомлень КНП «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» та КНП «Шаргородська МЛ» не вбачається, що з 2008 року по 2021 рік ОСОБА_8 звертався за психіатричною допомогою до лікаря-психіатра (а.с.77, 79 т.2).

Таким чином, позивачами не надано доказів на підтвердження обставин, що станом на 12.01.2017 року, коли ОСОБА_8 складався та посвідчувався заповіт, останній хворів онкологічним захворюванням та перебував під впливом ліків, внаслідок чого не усвідомлював своїх дій та не міг керувати ними, оскільки хворобу в ОСОБА_8 діагностовано лише у 2021 році та призначено відповідне лікування, а з 2014 року по 29.11.2021 року за медичної допомогою він не звертався; на спеціальному обліку у психіатра не перебував та відповідні ліки не приймав, записи в амбулаторній карті та в електронній медичній карті на момент 12.01.2017 року відсутні.

Як роз`яснивПленум ВерховногоСуду Українив пункті16постановивід 06листопада 2009року №9«Про судовупрактику розглядуцивільних справпро визнанняправочинів недійсними», правиластатті 225ЦКпоширюються наті випадки,коли фізичнуособу невизнано недієздатною,однак умомент вчиненняправочину особаперебувала втакому стані,коли вонане моглаусвідомлювати значеннясвоїх дійта (або)не моглакерувати ними(тимчасовийпсихічний розлад,нервове потрясіннятощо). Длявизначення наявностітакого стануна моментукладення правочинусуд …зобов`язанийпризначити судово-психіатричнуекспертизу заклопотанням хочаб однієїзі сторін.Справи провизнання правочинунедійсним ізцих підставвирішуються зурахуванням яквисновку судово-психіатричноїекспертизи,так іінших доказів... При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦКсуд …за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

У постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 у справі № 04/1064/16-ц (провадження №61-21834св19) наголошено, що висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину необхідно робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

З правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 13.01.2023 року у справі № 750/6976/20 вбачається, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першоюстатті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №554/11179/13-ц (провадження №61-30685св18), від 02 листопада 2020 року у справі №326/81/15 (провадження №61-837св19), від 26 травня 2021 року у справі №639/348/17 (провадження №4822св21).

З такого ж тлумачення наведених норм щодо необхідності установлення абсолютної неспроможності особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними як підстави для визнання цього правочину недійсним відповідно до частини першоїстатті 225 ЦК України, виходив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі №496/4851/14-ц (провадження №61-7835сво19), у якій, крім наведеного, зазначив, що для визнання правочину недійсним за цією нормою необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Також, з правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 13.01.2023 року у справі № 750/6976/20 вбачається, що у контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першоюстатті 225 ЦК України, має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними».

Висновку посмертної судово-психіатричної експертизи про те, що ОСОБА_8 на момент посвідчення заповіту 12.01.2017 року хворів на будь-які психічні розлади чи перебував у такому хворобливому стані , що не розумів своїх дій та не міг керувати ними, позивачами суду не надано.

Згідно з ухвалою суду від 27.03.2023 року, за усним клопотанням адвоката Огородника О.М. залишено без розгляду його ж клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи (а.с.138-141 т.2).

Допитана в судовому засіданні за клопотанням представника позивачів свідок ОСОБА_24 не підтвердила обставин про перебування ОСОБА_8 станом на січень 2017 року у безпорадному стані внаслідок будь-яких захворювань, чи наявності психічних розладів, внаслідок яких він не міг усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними.

Також, суд критично оцінює показання вказаного свідка щодо вживання ОСОБА_8 алкоголю, оскільки вказані свідчення не підтверджуються жодними іншими доказами, та, до того ж, свідок ОСОБА_9 спростувала факт вчинення ОСОБА_8 заповіту, будучи в стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, суд критично оцінює ствердження свідка ОСОБА_24 , що ОСОБА_8 , який був її братом, дослівно «не мав розуму, якби був розум, то не вчинив би заповіт на чужу людину», оскільки ці ствердження не підтверджуються належними та допустимими доказами психічних розладів здоров`я у ОСОБА_8 .

Отже,суд констатує,що позивачами не надано доказів щодо обставин, викладених у позові, які б були підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).

Враховуючи, що усі обставини, які становлять предмет доказування, мають бути підтверджені визначеними у ч.2 ст.76 ЦПК України засобами доказування, суд вважає достовірно встановленими ті факти та обставини, які підтверджуються належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами. Зокрема, що 12.01.2017 року ОСОБА_8 вчинив заповіт на користь ОСОБА_2 , який відповідає вимогам закону щодо його форми, порядку посвідчення, внутрішньому волевиявленню заповідача, що було вільним і відповідало волі ОСОБА_8 , який усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними, без застосування щодо нього фізичного чи психічного тиску.

Відтак, суд не встановив підстав для визнання заповіту недійсним, порушення їх прав позивачами не доведено, відтак, підстави для задоволення позовних вимог про визнання заповіту недійсним та визнання за позивачами права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом відсутні.

В п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Відтак, суд, проаналізувавши та оцінивши кожний аргумент, наведений учасниками справи, констатує той факт, що позивачами не надано належних, достовірних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог та порушення їх прав з боку відповідачів, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування. Норми права, на які посилаються сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Встановленим судом фактам відповідають правовідносини щодо недійсності правочинів, зокрема, щодо недійсності заповіту, які регулюються ЦК України, ЗУ «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування в редакції, що діяла на момент вчинення нотаріальної дії.

Згідно із ст.55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ст.16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Тобто, за змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України).

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України).

Згідно із ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України (в редакції, що діяла на момент вчинення заповіту), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо волясторін вираженаза допомогоютелетайпного,електронного абоіншого технічногозасобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.209 ЦК України (в редакції, що діяла на момент вчинення заповіту) передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.209 ЦК України, нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленимстаттею 203цього Кодексу.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається… Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст.215 ЦК України).

Частиною 1 ст.225 ЦК України встановлено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

В п.16 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам роз`яснено, що правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд … зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів… При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦКсуд …за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Частиною 1 ст.231 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правиламист.1223ЦК України,право наспадкування маютьособи,визначені узаповіті.У разівідсутності заповіту,визнання йогонедійсним,неприйняття спадщиниабо відмовивід їїприйняття спадкоємцямиза заповітом,а такожу разінеохоплення заповітомусієї спадщиниправо наспадкування зазаконом одержуютьособи,визначені устаттях1261-1265цьогоКодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт, згідно зі ст.1234 ЦК України, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Частинами 1,2ст.1235ЦК Українивстановлено,що заповідачможе призначитисвоїми спадкоємцямиодну абокілька фізичнихосіб,незалежно віднаявності унього зцими особамисімейних,родинних відносин,а такожінших учасниківцивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть належати йому в майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Статтею 1247ЦК Українивстановлено,що заповітскладається уписьмовій формі,із зазначенняммісця тачасу йогоскладення. Заповітмає бутиособисто підписанийзаповідачем. Якщоособа неможе особистопідписати заповіт,він підписуєтьсявідповідно дочастиничетвертої статті207цьогоКодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними устаттях 1251-1252цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі впорядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Частиною 5 ст.1 ЗУ «Про нотаріат» (в редакції, що була чинна на час посвідчення оспорюваного заповіту), передбачено, що у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Згідно з п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про нотаріат», у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи органів місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують заповіти (крім секретних).

Відповідно дост.41ЗУ «Пронотаріат» (вредакції,що булачинна начас посвідченняоспорюваного заповіту),нотаріальні діїможуть вчинятисябудь-якимнотаріусом чипосадовою особоюорганів місцевогосамоврядування,за виняткомвипадків,передбачених статтями9,55,60,65,66,70-73,85,93і 103цього Закону,та іншихвипадків,передбачених законодавствомУкраїни. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Статтею 56ЗУ «Пронотаріат» (вредакції,що булачинна начас посвідченняоспорюваного заповіту),передбачено,що нотаріусиабо посадовіособи,які вчиняютьнотаріальні дії,посвідчують заповітидієздатних громадян,складені відповіднодо вимогзаконодавства Україниі особистоподані ниминотаріусу абопосадовій особі,яка вчиняєнотаріальні дії,а такожзабезпечують державнуреєстрацію заповітіву Спадковомуреєстрі відповіднодо порядку,затвердженого КабінетомМіністрів України. Посвідченнязаповіту черезпредставника,а такожодного заповітувід іменікількох осібне допускається. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

Пунктом 1.1.розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 за №3306/5, встановлено, що перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначено статтею 37 Закону України «Про нотаріат».

Нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за

рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено

вчинення цих дій (п.1.2. розділу І Порядку).

Посадові особи органів місцевого самоврядування при

вчиненні нотаріальних дій зобов`язані зберігати нотаріальну

таємницю… (п.1.4. розділу І Порядку).

Пунктом 1.1. розділу ІІІ Порядку встановлено, що посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти.

Пунктами 1.2.,1.3.,1.4.розділу ІІІПорядку встановлено,що заповітиподаються посадовійособі органумісцевого самоврядуванняне меншеніж удвох примірниках,один зяких залишаєтьсяу справахоргану місцевогосамоврядування. Посадовіособи органівмісцевого самоврядуваннязобов`язані роз`яснитигромадянам змісті значенняподаних нимипроектів заповітіві перевірити,чи відповідаєїх зміствимогам закону. Припосвідченні заповітупосадова особаоргану місцевогосамоврядування встановлюєособу заповідачата визначаєобсяг йогоцивільної дієздатності. Посадоваособа органумісцевого самоврядуванняпосвідчує заповітидієздатних громадян,складені відповіднодо вимогстатей1247,1251Цивільногокодексу Україниі особистоподані нимипосадовій особіоргану місцевогосамоврядування. Посвідченнязаповітів черезпредставників,а такожзаповіту відімені кількохосіб (крімподружжя)не допускається. Заповітмає бутискладений уписьмовій формі,із зазначенняммісця ічасу складеннязаповіту,дати тамісця народженнязаповідача тапідписаний особистозаповідачем. Посадоваособа органумісцевого самоврядуванняпосвідчує заповіт,який написанийзаповідачем власноручноабо задопомогою загальноприйнятихтехнічних засобів. Посадоваособа органумісцевого самоврядуванняможе напрохання особизаписати заповітз їїслів власноручноабо задопомогою загальноприйнятихтехнічних засобів.У цьомуразі заповітмає бутипрочитаний уголоста підписанийзаповідачем,про щоним зазначаєтьсяу заповітіперед йогопідписом. Якщозаповідач черезфізичні вадине можесам прочитатизаповіт,посвідчення заповітумає відбуватисяв присутностіне меншяк двохсвідків.Свідками можутьбути лишеособи зповною цивільноюдієздатністю.Свідками неможуть бутипосадова особаоргану місцевогосамоврядування,яка посвідчуєзаповіт,спадкоємці зазаповітом,члени сім`їта близькіродичі спадкоємцівза заповітом,особи,які неможуть прочитатиабо підписатизаповіт.Текст заповітумає міститивідомості проособи свідків,а саме:прізвище,ім`я,по батьковікожного зних,дату народження,місце проживання,реквізити паспортачи іншогодокумента,на підставіякого буловстановлено особусвідка.Свідки,при якихпосвідчено заповіт,зачитують йоговголос таставлять своїпідписи наньому. Якщозаповідач унаслідокфізичної вади,хвороби неможе власноручнопідписати заповіт,за дорученнямзаповідача вінможе бутипідписаний іншимгромадянином заправилами,викладеними упункті2.6розділуIIцього Порядку. Особа, на користь якої заповідається майно, не має права підписувати його за заповідача.

Пунктом 1.8. розділу ІІІ Порядку встановлено, що заповіти, посвідчені посадовими особами органів місцевого самоврядування, записуються до алфавітної книги обліку заповітів.

Відомості про посвідчення посадовими особами органів

місцевого самоврядування заповітів та інформація про їх

скасування, зміну або видачу дубліката підлягають обов`язковому

внесенню до Спадкового реєстру у порядку, встановленому постановою

Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року №491 «Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі» (п.1.10. розділу ІІІ Порядку).

Частиною 1 ст.1257 ЦК України встановлено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним.

Згідно з ч.2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Частиною 4 ст.1257 ЦК України встановлено, що у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Обґрунтовуючи заперечення щодо позову представник відповідача ОСОБА_2 зсилається на вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року.

Вказаний порядок не підлягає застосуванню у виниклих правовідносинах, оскільки цивільні правовідносини у означеній справі регулюються спеціальним нормативним актом Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 за №3306/5, враховуючи, що заповіт ОСОБА_8 посвідчувався посадовою особою органу місцевого самоврядування секретарем Тарасівської сільської ради Гудимою С.Г.

VІ. Висновки суду

Аналіз перевірених і оцінених в судовому засіданні доказів переконує суд, що вимоги позивачів про визнання недійсним заповіту ОСОБА_8 від 12.01.2017 року з підстав порушень щодо форми та посвідчення заповіту, відсутності вільного волевиявлення заповідача та невідповідності умов заповіту волі заповідача внаслідок чинення щодо нього психічного тиску та не можливості у момент вчинення заповіту усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, є безпідставними, у зв`язку із чим у позові слід відмовити за недоведеністю.

Як встановлено судом, на підтвердження своїх доводів позивачами не надано належних, достовірних, достатніх та допустимих доказів.

Таким чином, суд виходячи з досліджених матеріалів справ та показань свідків, аналізу законодавства встановив недоведеність позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.133 ЦПК України).

Частинами 1,2ст.141ЦПК Українивстановлено,що судовийзбір покладаєтьсяна сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову на відповідача; 2)у разівідмови впозові на позивача; 3)у разічасткового задоволенняпозову на обидві сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог.

При зверненні в суд з позовом позивачами сплачено судовий збір (а.с.1-4 т.1).

Так як позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 ,в інтересахяких дієадвокат ОгородникОлег Миколайович,до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 ,в інтересахякої дієзаконний представник ОСОБА_6 ,з участютретіх осіб,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмету споруна сторонівідповідачів Шаргородської міськоїради Вінницькоїобласті,Станіславчицької сільськоїради Жмеринськогорайону Вінницькоїобласті про визнаннязаповіту недійсним не підлягає задоволенню, то ці витрати не підлягають стягненню з відповідачів на користь позивачів, тому залишаються за позивачами.

Частиною 3ст.133ЦПК Україниустановлено,що довитрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: 1)на професійнуправничу допомогу; 2)пов`язані іззалученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи; 3)пов`язані звитребуванням доказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У цивільній справі судом призначалася та проведена судова почеркознавча експертиза (а.с.168-172 т.2).

Витрати на експертизу складають 9559,20 грн. (а.с.173 т.2), та оплачені позивачами (а.с.164-165 т.2).

Ці витрати також не підлягають стягненню з відповідачів на користь позивачів, з огляду на те, що позов не підлягає задоволенню.

У відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Смірнов С.М. просив у випадку відмови в позові стягнути з позивачів в рівних частках на користь відповідача ОСОБА_2 понесені нею витрати на правничу допомогу (а.с.142-145 т.1).

Згідно із статтею 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При вирішенні судом позовних вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує норми Конституції України та ст.ст.2, 15, 133, 137, 141 ЦПК України, а також практику ЄСПЛ щодо розподілу судових витрат.

Відповідно дост.59 Конституції України,кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно зіст.15 ЦПК України,учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п.12 ч.3ст.2 ЦПК України,однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно із ч.ч.1-6ст.137 ЦПК України,витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3ст.141 ЦПК України,при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року№23-рп/2009 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

За приписамист.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатилаабо має сплатитиу зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою уст.129 Конституції України.

За змістом ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21(провадження №12-14гс22) дійшла такого висновку: учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Так, Європейський суд з прав людини у п.95 рішення від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У п.154 рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» Суд констатував, що в кожному з поданих рахунків-фактур, виписаних адвокатом заявника, зазначено загальну вартість багатьох юридичних послуг, без уточнення вартості кожної окремої послуги. Також, Суд висловив сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах, зокрема, Суд не встановив, який прямий зв`язок може існувати між, в тому числі, листуванням зі сторонами процесу і не зі сторонами процесу з судовою процедурою. При цьому, Суд нагадав, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; тим часом сума, що її вимагав заявник, в будь-якому разі була надмірна.

Встановлено, що адвокат Смірнов С.М. надавав правничу допомогу відповідачу ОСОБА_2 на підставі ордеру від 11.10.2022 року (а.с.135 т.1), що виданий на підставі Договору про надання правничої допомоги від 07.10.2022 року, укладеного між ним та ОСОБА_6 законним представником неповнолітньої ОСОБА_2 (а.с.151-153 т.1).

Підпунктом 1.1. п.1 вказаного Договору передбачено, що адвокат зобов`язується надавати клієнту правову допомогу: професійну правничу допомогу, включаючи представництво та інші види адвокатської діяльності щодо захисту прав, свобод та інтересів клієнта, в тому числі, в судах України усіх інстанцій у цій цивільній справі, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та інші платежі, визначені Договором.

Підпунктом 1.3 п.1 Договору встановлено, що правова допомога полягає в: зборі та аналізі інформації, документів, матеріалів, що стосуються справи; наданні стороні консультацій та роз`яснень з правових питань; складанні у справі необхідних процесуальних документів; представництва інтересів клієнта в суді.

Підпунктом 3.1 п.3 Договору встановлено, що клієнт сплачує адвокату за надання правової допомоги гонорар в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень за надання правової допомоги у справі в судовому засіданні, поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, який сплачується на підставі рахунку та під час укладання Договору. Сума гонорару визначається адвокатом. Сплачена клієнтом адвокату вище вказана сума відповідає і складає розмір витрат на правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану із справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, відповідно до наданих послуг і виконаних робіт.

Договір про надання правової допомоги набирає чинності з моменту його підписання та діє до підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, припинення Договору його розірванням за згодою сторін або в односторонньому порядку, що передбачено в п.п.4.1 п.4 Договору.

Гонорар адвокату Смірнову С.М. сплачено ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , 07.10.2022 року в сумі 6000 грн., що підтверджується квитанцією (а.с.154 т.1).

Крім того, у заяві про встановлення розміру судових витрат від 22.11.2023 року, адвокатом Смірновим С.М. надано деталізований опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом станом на 22.11.2023 року та участі в судових засіданнях у цій справі, починаючи з 07.11.2022 року по 22.11.2023 року, з метою розподілу судових витрат на правничу допомогу (а.с.12-14 т.3).

Суд погоджується із наведеними адвокатом Смірновим С.М. розрахунками вартості правничої допомоги під час надання правничої допомоги та представництва інтересів відповідача ОСОБА_2 у судових засіданнях у 2022-2023 роках, тому вимоги представника відповідача ОСОБА_2 про стягнення з позивачів на її користь витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню, в силу вимог п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України.

До тогож, судовівитрати направничу допомогупідлягають стягненню на користь ОСОБА_2 з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 в рівних частинах.

При цьому, суд враховує роз`яснення, що містяться в п.35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року, згідно з якими Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Відтак, слід стягнути на користь відповідача ОСОБА_2 з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 в рахунок понесених судових витрат на правничу допомогу 6000 грн. в рівних частинах з кожного позивача по 1500 грн., оскільки їх позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст.16, 202, 203, 204, 207, 209, 215, 225, 231, 1216, 1217, 1223, 1233, 1234, 1235, 1236, 1247, 1251, 1257 ЦК України, ст.ст.1, 37, 41, 56 ЗУ «Про нотаріат» (в редакції, що діяла на момент вчинення нотаріальної дії), Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 року за №3306/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 року за №1298/20036 (в редакції, що діяла на момент вчинення нотаріальної дії), суд,

вирішив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 ,в інтересахяких дієадвокат ОгородникОлег Миколайович,до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 ,в інтересахякої дієзаконний представник ОСОБА_6 ,з участютретіх осіб,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмету споруна сторонівідповідачів Шаргородської міськоїради Вінницькоїобласті,Станіславчицької сільськоїради Жмеринськогорайону Вінницькоїобласті про визнаннязаповіту недійсним відмовити.

Розподіл судових витрат

Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 в рахунок понесених судових витрат на правничу допомогу 6000 (шість тисяч) гривень в рівних частинах з кожного позивача по 1500 (одній тисячі п`ятсот) гривень.

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Повне найменування(дляюридичних осіб)та ім`я(дляфізичних осіб)сторін:

- позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; уродженець с. Мальовниче Шаргородського району Вінницької області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 , виданий 03.07.1996 року П`ятихатським РВ УМВС України в Дніпропетровській області; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ;

- позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; уродженець с. Мальовниче Шаргородського району Вінницької області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_10 , виданий 01.12.2008 року П`ятихатським РВ УМВС України в Дніпропетровській області; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 ;

- позивач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; уродженець с. Мальовниче Шаргородського району Вінницької області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_12 , виданий 30.07.2002 року Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_13 ;

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; уродженка с. Мальовниче Шаргородського району Вінницької області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_14 , виданий 25.06.2002 року Шаргородським РВ УМВС України у Вінницькій області; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_15 ;

- відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_16 ;

- відповідач ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; уродженка с. Вознівці Жмеринського району Вінницької області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; паспорт громадянина України НОМЕР_17 , виданий 20.09.2023 органом 0518; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_18 ;

- третя особа Шаргородська міська рада Жмеринського району Вінницької області; місцезнаходження: м. Шаргород Жмеринського району Вінницької області, вул. Героїв Майдану, буд.224, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 04326253;

- третя особа Станіславчицька сільська рада Жмеринського району Вінницької області; місцезнаходження: с. Станіславчик Жмеринського району Вінницької області, вул. Центральна, буд.4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 04330450.

Повне судове рішення складено 04 грудня 2023 року.

Суддя: