Постанова

від 30.11.2023 по справі 916/3030/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3030/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.І. Колоколов,

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Сачаєва Є.О., довіреність від 18.10.2023;

від відповідача Чебан С.В., ордер серія ВН №1285760 від 18.09.2023;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ШПІЛЬКА

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами

у справі №916/3030/21

за позовом: Одеської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ШПІЛЬКА

про: стягнення 161 520,75 грн,-

головуючий суддя: Гут С.Ф.

місце прийняття ухвали: Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 30.11.2023р. згідно ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ШПІЛЬКА про стягнення з останнього заборгованості у загальному розмірі 161 520,75 грн, з яких: 139 819,05 грн - заборгованість за договором оренди, 6121,56 грн - 3% річних, 14 324,19 грн інфляційних нарахувань та 1255,95 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок укладеного 19.04.2016 р. між ТОВ "ШПІЛЬКА" та ТОВ "ХОЛОДЦЕНТР" договору купівлі-продажу нежилого приміщення, розташованого на земельних ділянках з кадастровими номерами 5110137300:59:001:0023, 5110137300:59:001:0024 до відповідача перейшли права та обов`язки попереднього орендаря (ТОВ "ХОЛОДЦЕНТР") за договором оренди землі

від 18.02.2005 р., укладеного між Одеською міською радою та ТОВ "ХОЛОДЦЕНТР". Проте, ТОВ "ШПІЛЬКА", як новий орендар прострочив виконання зобов`язання із внесення орендної плати за період з 01.05.2018 р. по 30.04.2021 р., у зв`язку з чим за товариством утворилась заборгованість у спірній сумі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.11.2021р. у справі №916/3030/21 позов Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШПІЛЬКА" про стягнення 161520,75 грн задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ШПІЛЬКА" на користь Одеської міської ради 139819 грн 05 коп. заборгованості за договором оренди, 6121 грн 56 коп. 3% річних, 14324грн 19 коп. інфляційних нарахувань та 1255грн 95 коп. пені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ШПІЛЬКА" на користь Одеської міської ради 2422 грн 90 коп. судового збору.

29.12.2021 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2021р. у справі №916/3030/21 видано відповідні накази.Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ХОЛОДЦЕНТР".

10.07.2023 р. від ТОВ "ШПІЛЬКА" до Господарського суду надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2021 р. по справі № 916/3030/21, в якій заявник просив суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2021 по справі № 916/3030/21 повністю і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Одеської міської ради про стягнення з ТОВ "ШПІЛЬКА" 161520,75 грн заборгованості, з яких 139 819,05 грн - заборгованість за договором оренди, 6121,56 грн - 3% річних, 14 324,19 грн інфляційних нарахувань та 1255,95 грн пені відмовити повністю.

В якості нововиявлених обставин відповідач посилається на:

-приписи Податкового кодексу України в частині зобов`язань Одеської міської ради подати до контролюючих органів інформацію про орендарів, з якими укладено договори оренди, у той же час, як стало відомо заявнику після звернення із адвокатським запитом до податкових органів, Одеською міською радою не подавалась відповідна інформація про укладений із ТОВ "ШПІЛЬКА" договір оренди, відтак в кабінеті платника податків останнього не відображалась недоїмка по платі за землю;

-укладений 19.04.2016 р. між ТОВ "ШПІЛЬКА" та ТОВ "ХОЛОДЦЕНТР" договір про виконання обов`язків боржника;

-приписи статей 528 ЦК України та 194 ГК України, за якими останнім здійснювалось перерахування коштів за оренду плату, при цьому вказані кошти не повертались Одеській міській раді, що в сукупності із заявленими позовом може свідчити, на думку заявника, про намір Одеської міської отримати подвійну оренду плату за землю.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2023р. (суддя Гут С.Ф.) відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ШПІЛЬКА" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2021 по справі №916/3030/21. Рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2021 по справі № 916/3030/21 залишено без змін.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ШПІЛЬКА" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.09.2023р. у справі №916/3030/21, якою відмовлено у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ШПІЛЬКА" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду задовольнити; скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2021 у справі №916/3030/21 повністю і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Одеської міської ради про стягнення з ТОВ "ШПІЛЬКА" 161520,75 грн заборгованості, з яких 139 819,05 грн - заборгованість за договором оренди, 6121,56 грн - 3% річних, 14 324,19 грн інфляційних нарахувань та 1255,95 грн пені відмовити повністю.

Апелянт вважає оскаржувану ухвала суду незаконною та необґрунтованою, а також такою, що постановлена із порушенням норм процесуального права та невірним застосування норм матеріального права, застосуванням норм права із невірним встановленням обставин, а тому підлягає скасуванню.

Зокрема заявник апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції не було надано належну правову оцінку фактичним обставинам справи, зокрема, що між ТОВ "ШПІЛЬКА" та ТОВ "ХОЛОДЦЕНТР" було укладено договір про виконання обов`язку боржника від 20.04.2016, умовами якого передбачено оплачувати останнім орендну плату за Договором оренди землі, згідно умов якого обов`язок своєчасно сплачувати орендну плату покладається на ТОВ "ХОЛОДЦЕНТР".

Із відповіді Головного управління ДПС в Одеській області на адвокатський запит ТОВ "ШПІЛЬКА" вбачається, що Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради подавалась інформація стосовно укладених договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 5110137300:59:001:0023, 5110137300:59:001:0024 із ТОВ "ХОЛОДЦЕНТР" (Код ЄДРПОУ 30248815).

Відповідні платежі за Договором оренди землі ТОВ "ХОЛОДЦЕНТР" здійснювались у встановленому чинним законодавством порядку, Одеська міська рада приймала відповідні платежі, тобто порушення зобов`язання не відбулось, воно виконувалось іншою особою.

Апелянт вказує, що про факт умисного направлення Одеською міською радою до податкових органів інформації про ТОВ "ХОЛОДЦЕНТР", а не про ТОВ "ШПІЛЬКА", як про орендаря вказаних земельних ділянок, заявник дізнався в червні 2023 року, не міг знати про ці обставини під час розгляду справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ШПІЛЬКА на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами у справі №916/3030/21; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ШПІЛЬКА на 30 листопада 2023 року о 10:00 год.

01.11.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява представника Одеської міської ради Ігоря Бондаренко про відвід судді Савицького Я.Ф. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ШПІЛЬКА на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами у справі №916/3030/21.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 визнано необґрунтованим заявлений представником Одеської міської ради Ігорем Бондаренко відвід судді Савицькому Я.Ф. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ШПІЛЬКА на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами у справі №916/3030/21. Матеріали справи №916/3030/21 передано на автоматизований розподіл для визначення судді для розгляду заявленого відводу в порядку ч. 3 ст. 39 ГПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2023 для розгляду заяви Одеської міської ради (вх № 3053/23/Д2 від 01.11.2023) визначено суддю Богацьку Н.С.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відмовлено у задоволенні заяви Одеської міської ради про відвід судді Південно-західного апеляційного господарського суду Савицького Я.Ф. в апеляційному провадженні (вх № 3053/23/Д2 від 01.11.2023) у справі № 916/3030/21.

02.11.2023 від Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Шпілька», а ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 у справі №916/3030/21 залишити без змін.

У судовому засіданні 30.11.2023 представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував; представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Отже, неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами (Постанова ВС від 21 лютого 2018 року справа № 454/3003/14-ц, ЄДРСРУ № 72378039).

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Процесуальними нормами не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі, отже суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Одеської області від 30.11.2021р. у справі №916/3030/21 позов Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШПІЛЬКА" про стягнення 161520,75 грн задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ШПІЛЬКА" на користь Одеської міської ради 139819 грн 05 коп. заборгованості за договором оренди, 6121 грн 56 коп. 3% річних, 14324грн 19 коп. інфляційних нарахувань та 1255грн 95 коп. пені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ШПІЛЬКА" на користь Одеської міської ради 2422 грн 90 коп. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що відповідач - ТОВ "ШПІЛЬКА" в період з травня 2018 р. по квітень 2021 р. в порушення приписів законодавства та умов Договору не внесено орендну плату, тобто безпідставно збережено кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, у вищевказаний період, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача ТОВ "ШПІЛЬКА" на користь позивача Одеської міської ради заборгованості з орендної плати у розмірі 139 819,05 грн є обґрунтованим та підставним.

Крім того, судом першої інстанції було визнано обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення 6121,56 грн 3% річних, 14324,19 грн інфляційних нарахувань та 1255,95 грн пені, які були нараховані Одеською міською радою за невиконання ТОВ "ШПІЛЬКА" обов`язку із внесення щомісячних орендних платежів.

29.12.2021 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2021р. у справі №916/3030/21 видано відповідні накази. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ХОЛОДЦЕНТР".

10.07.2023 р. від ТОВ "ШПІЛЬКА" до Господарського суду надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2021 р. по справі № 916/3030/21, в якій заявник просив суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2021 по справі № 916/3030/21 повністю і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Одеської міської ради про стягнення з ТОВ "ШПІЛЬКА" 161520,75 грн заборгованості, з яких 139 819,05 грн - заборгованість за договором оренди, 6121,56 грн - 3% річних, 14 324,19 грн інфляційних нарахувань та 1255,95 грн пені відмовити повністю.

В якості нововиявлених обставин відповідач посилається на:

-приписи Податкового кодексу України в частині зобов`язань Одеської міської ради подати до контролюючих органів інформацію про орендарів, з якими укладено договори оренди, у той же час, як стало відомо заявнику після звернення із адвокатським запитом до податкових органів, Одеською міською радою не подавалась відповідна інформація про укладений із ТОВ "ШПІЛЬКА" договір оренди, відтак в кабінеті платника податків останнього не відображалась недоїмка по платі за землю;

-укладений 19.04.2016 р. між ТОВ "ШПІЛЬКА" та ТОВ "ХОЛОДЦЕНТР" договір про виконання обов`язків боржника;

-приписи статей 528 ЦК України та 194 ГК України, за якими останнім здійснювалось перерахування коштів за оренду плату, при цьому вказані кошти не повертались Одеській міській раді, що в сукупності із заявленими позовом може свідчити, на думку заявника, про намір Одеської міської отримати подвійну оренду плату за землю.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку, що заява про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 1 ст. 320 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Таким чином, перегляд рішення за нововиявленими обставинами є спеціально встановленою процедурою і є можливим лише за наявності підстав для такого перегляду та за умови дотримання порядку і строку подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, встановлених ГПК України.

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Водночас, суд зазначає, що нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.

Колегія суддів наголошує, що важливим при перегляді судового рішення є дотримання принципу юридичної визначеності. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п. 40) та від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (п. 46) неодноразово акцентував увагу на тому, що одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу «res judicata» - принципу остаточності рішення суду, згідно з яким жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного й обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 12.05.2020 у справі № 51-517ск18 Верховний суд зазначив, що нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, оцінки їх з точки зору істотності для даної конкретної справи, їх дослідження та прийняття відповідного рішення.

У Постанові від 17.04.2018 у справі №1510/2-1411/11 Верховним Судом наведена правова позиція, згідно якої процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі «Pravednaya v. Russia», пп.27, 28).

За таких обставин, при зверненні до суду із заявою в порядку глави 3 ГПК України заявником повинно бути доведено наявність підстав, встановлених ст. 320 цього Кодексу.

Так, колегія суддів зазначає, що звертаючись із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставами заявник посилається, зокрема, на укладений між ТОВ «ШПІЛЬКА» та ТОВ «ХОЛОДЦЕНТР» договір про виконання обов`язку боржника, який як вважає заявник, свідчить про наявність у ТОВ «ХОЛОДЦЕНТР» права на сплату оренди.

Поміж іншого, у заяві про перегляд рішення ТОВ «ШПІЛЬКА» визнає що до нього перейшли права та обов`язки за Договором оренди землі від 18.02.2005 р. після придбання об`єкту, який на ній розташований.

Втім, колегія суддів вважає, що заявник хибно вважає, що його обов`язок щодо сплати орендної плати має виконувати ТОВ «ХОЛОДЦЕНТР».

Як вірно встановлено судом першої інстанції у рішенні від 30.11.2021 року та не спростовано апелянтом, у ТОВ «ХОЛОДЦЕНТР» припинилося, а у ТОВ «ШПІЛЬКА» автоматично виникло право оренди щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, судом у відповідності до норм чинного законодавства вже було встановлено, що у ТОВ «ХОЛОДЦЕНТР» припинилося, а у ТОВ «ШПІЛЬКА» виникло право оренди спірної земельної ділянки.

Враховуючи те, що ТОВ «ШПІЛЬКА» є орендарем за Договором починаючи з 19.04.2016 року, саме на нього відповідно до умов Договору покладено обов`язок сплачувати орендну плату.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що в даному випадку у Одеської міської ради є виключне право, як орендодавця, вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати відповідно до п.9.1.2 розділу 9 договору оренди землі від 18.05.2005р. Оскільки орендарем є ТОВ «ШПІЛЬКА», у Одеської міської ради немає жодних правових підстав для зарахування платежів ТОВ «ХОЛОДЦЕНТР» за зобов`язаннями іншої особи.

Щодо посилань заявника на сплату ТОВ «ХОЛОДЦЕНТР» орендної плати за Договором оренди землі від 18.02.2005 року за період з 01.01.2018 по 30.11.2021.

Так, у заяві ТОВ «ШПІЛЬКА», посилається на те, що між заявником та ТОВ «ХОЛОДЦЕНТР» 20.04.2016 року було укладено договір про виконання обов`язку боржника, за умовами якого сторони домовились, що ТОВ «ХОЛОДЦЕНТР» зобов`язується виконувати за ТОВ «ШПІЛЬКА» грошове зобов`язання зі сплати орендних платежів у розмірах та строках передбачених договором оренди землі до моменту здійснення реєстрації права оренди за ТОВ «ШПІЛЬКА».

Слід зазначити, що відповідно до ст.. 629 Цивільного кодексу України договорі є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, Одеська міська рада не є стороною договору від 20.04.2016 року, а тому його положення та умови не мають жодного значення для розгляду даної справи.

Колегія суддів зазначає, що вищевказаною угодою фактично боржником - ТОВ «ШПІЛЬКА» покладено обов`язок зі сплати орендної плати за землю на іншу особу. Втім, перекладення боргу не можна ототожнювати зі зміною сторони у зобов`язанні. У даному випадку відповідач, незалежно від того, кому ним доручено сплату коштів за Договором оренди, залишається стороною договору, а отже боржником. А Одеська міська рада відповідно до положень чинного законодавства та Договору має право вимагати виконання зобов`язання саме від боржника, тобто, від особи з якою укладено Договір.

Крім того, на підтвердження своєї позиції ТОВ «ШПІЛЬКА» надає квитанції, з яких вбачається, що ТОВ «ХОЛОДЦЕНТР» сплачував кошти з наступним призначенням: «орендна плата за землю», разом з тим у вказаних квитанціях відсутня будь-яка інформація щодо орендаря (ПІБ, РНОКПП тощо), натомість зазначені платежі здійснено іншою юридичною. Особою, у полі «Платник» зазначено ТОВ «ХОЛОДЦЕНТР». Також у вказаних квитанціях відсутнє зазначення будь-яких реквізитів договору оренди, за який сплачувалась орендна плата.

Враховуючи те, що ТОВ «ХОЛОДЦЕНТР» вже не є орендарем спірної земельної ділянки та не має зобов`язань зі сплати такої орендної плати, колегія суддів вважає, що у Одеської міської ради були відсутні підстави зараховувати вказані кошти в рахунок орендної плати за Договором.

Разом з тим, згідно з п. 1.19 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 24.10.2004 року №22 відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду.

Відповідно до п.2.3 зазначеної Інструкції відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Доводи заявника про те, що кошти, сплачені ТОВ «ХОЛОДЦЕНТР» не були повернуті, а тому є прийнятими, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Згідно з п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі ПКУ) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику, зокрема, відповідно до ст. 43 ПКУ, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (п. 43.2 ст. 43 ПКУ).

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п. 43.3 ст. 43 ПКУ).

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (п. 43.4 ст. 43 ПКУ).

У відповідності до пункту 5 розділу 1 Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 р. № 787, повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Враховуючи викладене, ТОВ "ХОЛОДЦЕНТР" має право на звернення до Одеської міської ради щодо повернення безпідставно перерахованих коштів, у передбачений Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням вищевикладеного наведені скаржником доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків місцевого господарського суду з приводу відсутності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з підстав наведених заявником.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281- 284 ГПК України, суд постановив:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ШПІЛЬКА залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.09.2023р. у справі №916/3030/21 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено 04.12.2023р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф.Савицький