Постанова

від 16.11.2023 по справі 272/855/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №272/855/19 Головуючий у 1-й інст. Карповець В. В.

Категорія 44 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Коломієць О.С., Талько О.Б.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 272/855/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Персонал Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Персонал Преміум», Фермерського господарства «Кегичівське» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Лавренчука Андрія Сергійовича на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 28 січня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Карповця В.В. у м. Андрушівці,

в с т а н о в и в :

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом в якому просила стягнути на її користь матеріальну шкоду в розмірі 45 421,00 грн наступним чином:

- із ОСОБА_2 11 355,25 грн;

- із Товариства з обмеженою відповідальністю «Персонал Плюс» 11355,25 грн;

- із Товариства з обмеженою відповідальністю «Персонал Преміум» 11355,25 грн;

-із Фермерського господарства «Кегичівське» 11355,25 грн.

Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 500 000,00 грн наступним чином:

- із ОСОБА_2 375 000,00 грн;

- із Товариства з обмеженою відповідальністю «Персонал Плюс» 375 000,00 грн;

- із Товариства з обмеженою відповідальністю «Персонал Преміум» 375 000,00 грн;

- із Фермерського господарства «Кегичівське» 375 000,00 грн.

Позов мотивувала тим, що 23 жовтня 2017 року на автодорозі Житомир-Сквира поблизу с. Яроповичі Андрушівського району Житомирської області відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю водіїв ОСОБА_2 , який керував вантажним малотоннажним фургоном «АС АС-G 3302 AXX-1» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ФГ «Кегичівське» та ОСОБА_3 , який керував автомобілем «ВАЗ-210994», внаслідок чого спричинено смерть останнього та його пасажирів ОСОБА_4 та малолітнього ОСОБА_5 , малолітньому ОСОБА_6 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження. ОСОБА_2 вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2018 року визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 10 років позбавлення волі. Зазначала, що ОСОБА_2 працював у ТОВ «Персонал Преміум» водієм автотранспортних засобів з 06 вересня 2017 року. Згідно договору оренди автомобіля від 01 січня 2016 року ФГ «Кегичівське» передало автомобіль «АС АС-G 3302 AXX-1» ТОВ «Персонал Плюс» в оренду з 31 грудня 2017 року. Оскільки внаслідок вказаного ДТП позивач втратила своїх рідних, просила стягнути з відповідачів по 11 355,25 грн матеріальної шкоди та моральної шкоди по 375 000,00 грн з кожного.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 28 січня 2020 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 , ТОВ «Персонал Плюс», ТОВ «Персонал Перміум», ФГ «Кегичівське» матеріальну шкоду в розмірі по 11 355,25 грн з кожного та моральну шкоду по 300 000,00 грн з кожного. Вирішено питання судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі, представник ОСОБА_2 - адвокат Лавренчук А.С. просить рішення місцевого суду в частині стягнення із ОСОБА_2 матеріальної і моральної шкоди, а також в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допустив порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції розглянуто дану справу при неповному з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що в свою чергу призвело до невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Задовольняючи позов, суд вважав ОСОБА_2 належним відповідачем у справі та прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат. Однак вважає, що такий висновок суду першої інстанції є помилковим.

Суд правильно вважав, що смертю сина та травмуванням онука позивачеві заподіяно матеріальну та моральну шкоду. Разом з тим, при вирішенні питання, на кого з відповідачів слід покласти обов`язок по відшкодуванню цієї шкоди суд припустився помилки.

Зазначає, що діяльність із використання, зберігання й утримання транспортних засобів має ознаки джерела підвищеної небезпеки. Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо). Тобто, володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом.

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суд повинен встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

В даному випадку судом достовірно встановлено, що на момент ДТП автомобіль на підставі договору оренди перебував у розпорядженні ТОВ «Персонал Плюс», а тому саме на ТОВ «Персонал Плюс» покладається обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачеві шкоди.

Вважає, що невідповідність висновків суду обставинам справи, нормам законодавства, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, призвело до ухвалення у справі рішення, яке в частині стягнення з ОСОБА_2 матеріальної, моральної шкоди та судових витрат підлягає до скасування з постановленням нового судового рішення про залишення позову в цій частині без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні представник адвокат Лавренчук А.С. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони та інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 23 жовтня 2017 року близько 11 год. 30 хв. ОСОБА_2 , в порушення вимог п.2.9 «б» Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані стомлення, керував технічно справним вантажним малотоннажним фургоном "ГАЗ 3302", реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевозячи пасажира ОСОБА_7 та вантаж (хліб). Керуючи у вказаний день та час зазначеним вище транспортним засобом, рухаючись ним по правій смузі руху проїзної частини автодороги сполученням «Житомир - Сквира» в напрямку м. Житомира, на 47 км+100 м. вказаної автодороги поблизу с. Яроповичі Андрушівського району Житомирської області, ОСОБА_2 під час руху поза межами населеного пункту по прямій горизонтальній асфальтованій ділянці дороги, в задовільних умовах дорожнього руху, в світлу пору доби, в умовах достатньої видимості по дорозі, що має по одній смузі руху в кожному напрямку, які розділені між собою переривчастою лінією горизонтальної дорожньої розмітки 1.5 Правил дорожнього руху України, в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», 10.1 та 11.3 Правил дорожнього руху, проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, невірно оцінив дорожню обстановку, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, безпричинно виїхав на смугу зустрічного руху, де передньою частиною керованого ним транспортного засобу скоїв зіткнення з передньою частиною автомобіля «ВАЗ-210994» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який, перевозячи пасажирів ОСОБА_4 та малолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , рухався в зустрічному напрямку до смт. Попільня, Житомирської області, та не мав технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути зіткнення транспортних засобів. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди спричинено смерть водія автомобіля «ВАЗ-210994» ОСОБА_3 і його пасажирів ОСОБА_4 та малолітнього ОСОБА_5 , а також заподіяно тяжкі тілесні ушкодження малолітньому пасажиру цього ж автомобіля ОСОБА_6 .

Встановлено, що вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2018 року по справі №272/1322/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права керування усіма транспортними засобами строком на 3 роки; стягнуто з Національної Акціонерної Страхової компанії "ОРАНТА" на користь ОСОБА_8 страхове відшкодування на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в розмірі 282 742 грн 31 коп.; стягнуто з ТОВ "ПЕРСОНАЛ ПЛЮС" кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 600 000 грн 00 коп.; у задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 до ТОВ "ПЕРСОНАЛ ПРЕМІУМ" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено; у задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 до ТОВ "ПЕРСОНАЛ ПЛЮС" про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 10 130,00 грн за організацію та проведення поминальних обідів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - відмовлено (а.с.26-35).

При цьому, раніше ухвалою Андрушівського районного суду Житомирської області по справі №272/1322/17 від 15 травня 2018 року на підставі поданих ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_1 заяв були залишені без розгляду: позовні вимоги ОСОБА_9 до ТОВ "Персонал Преміум", Фермерського господарства "Кегичівське", ОСОБА_2 , ТОВ "Персонал Плюс" про стягнення моральної шкоди у розмірі 4 000 000 грн.; позовні вимоги ОСОБА_6 до ТОВ "Персонал Преміум", Фермерського господарства "Кегичівське", ОСОБА_2 , ТОВ "Персонал Плюс", ПАТ НАСК "ОРАНТА" про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 45 428,00 грн. моральної шкоди у розмірі 4 038 400 грн.; позовні вимоги ОСОБА_10 до ТОВ "Персонал Преміум", Фермерського господарства "Кегичівське", ОСОБА_2 , ТОВ "Персонал Плюс" про стягнення моральної шкоди у розмірі 4 000 000 грн.; позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Персонал Преміум", Фермерського господарства "Кегичівське", ОСОБА_2 , ТОВ "Персонал Плюс", ПАТ НАСК "ОРАНТА" про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 4 038 400 грн.

Встановлено, що ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10 січня 2019 року по справі №272/1322/17 апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та діючого в його інтересах захисника Грішина Є.О. - залишено без задоволення, а вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2018 року відносно ОСОБА_2 - без змін (а.с.38-43). Вказаним вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2018 року відхилено доводи обвинуваченого ОСОБА_2 відносно того, що перед виїздом в рейс він перебував у хворобливому стані та виїхав у рейс всупереч своїй волі внаслідок вказівки адміністрації підприємства, оскільки вказані доводи спростовані журналом медичних оглядів, згідно якого 20.10.2017 о 22 год. 10 хв. ОСОБА_2 оглядався лікарем та ніяких порушень його стану здоров`я, які б перешкоджали йому у виконанні обов`язків водія виявлено не було, скарг на стан здоров`я з боку ОСОБА_2 також не надходило.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником автомобіля "ГАЗ 3302", реєстраційний номер НОМЕР_1 , за участі якого 23 жовтня 2017 року сталася ДТП, є Фермерське господарство "Кегичівське"

26 квітня 2017 року між Фермерським господарством "Кегичівське" та ПАТ "НАСК "ОРАНТА", згідно поліса серії АК №4299929 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до положень якого страховик бере на себе зобов`язання відшкодувати завдану шкоду життю, здоров`ю та майну третіх осіб, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки - транспортним засобом "ГАЗ 3302", реєстраційний номер НОМЕР_1 . При цьому ПАТ "НАСК "ОРАНТА" на підставі вироку Андрушівського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2018 року та поданої позивачем заяви відшкодувало завдану за участі застрахованого автомобіля матеріальну та моральну шкоду в межах суми ліміту страхового відшкодування

01 січня 2016 року між ФГ "Кегичівське" та ТОВ "Персонал Плюс", був укладений договір оренди автомобіля, відповідно до умов якого ФГ "Кегичівське" передало належний йому транспортний засіб, а саме автомобіль "ГАЗ - 3302", реєстраційний номер НОМЕР_1 в оренду ТОВ "Персонал Плюс", строком з 01.01.2016 по 31.12.2017 для перевезення товарно-матеріальних цінностей без права суборенди.

Як видно із повідомлення в.о. директора ТОВ "Персонал Плюс", ОСОБА_11 від 03.04.2018 №9, станом на 23.10.2017 автомобіль ГАЗ, державний номер НОМЕР_1 знаходився у користуванні та розпорядженні ТОВ "Персонал Плюс".

Відповідно до вироку Андрушівського районного суду Житомирської області від 30.08.2018 встановлено, що згідно наказу №686-ПЗ від 05.09.2017 по ТОВ "Персонал Преміум" ОСОБА_2 був прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів за основним місцем роботи з 06.09.2017р. (а.с.33). Згідно копії договору №б/н від 31 грудня 2016 року про надання послуг з надання працівників вбачається, що ТОВ "Персонал Преміум", надало в розпорядження ТОВ "Персонал Плюс" своїх працівників необхідної кваліфікації. ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП на підставі шляхового листа №131730 від 23 жовтня 2017 року та товарно - транспортної накладної серії КПР №000363414 від 23 жовтня 2017 року виконував обов`язки з перевезення хлібо-булочних виробів з Київської області в Житомирську область.

Позивач у справі ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 . Факт родинних відносин підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

Даними довідки, виданої приватним нотаріусом Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області Мітніцьким Ю.Г. від 03.04.2019 №406/02-14, спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалюючи рішення, про вирішення даного спору, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Приписи ч.1 ст.1172 ЦК України передбачають, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України).

Положеннями ст.1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років; 2)чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом,-довічно; 3)особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4)одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого,-до досягнення ними чотирнадцяти років; 5)іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого,-протягом п`яти років після його смерті. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Як зазначено у правовому висновку, постанови Верховного Суду України від 21.09.2016 № 6-933цс16, згідно норми ст. 1172 ЦК України, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, i шкоду заподіяно нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

Згідно положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Постановою також визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Таким чином, умовами виникнення зобов`язання з відшкодування шкоди є: шкода; протиправність поведінки завдавача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою завдавача шкоди та її результатом - шкодою; вина завдавача шкоди. При відсутності хоча б однієї із вказаних умов, зобов`язання з відшкодування шкоди не виникає.

Враховуючи наведені положення закону, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що смертю сина ОСОБА_3 та онука ОСОБА_5 позивачці заподіяно матеріальну та моральну шкоду. Разом з тим, при вирішенні питання, на кого з відповідачів слід покласти обов`язок по відшкодуванню цієї шкоди суд ухвалив помилкове рішення.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Діяльність із використання, зберігання й утримання транспортних засобів має ознаки джерела підвищеної небезпеки.

Згідно частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Тобто, володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом.

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суд повинен встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Отже, як зазначалося вище, згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Порложення норм статей 1187 та 1172 ЦК України дають підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Судом встановлено, що на момент ДТП автомобіль на підставі договору оренди перебував у розпорядженні ТОВ "Персонал Плюс", а тому саме на цього відповідача слід покласти обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачеві шкоди.

Визначаючи розмір морального відшкодування, апеляційний суд враховує, що смертю сина та травмуванням онука позивачеві заподіяно непоправну психологічну травму.

Виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що розмір цього відшкодування має становити 600 000,00 грн.

Враховуючи вище зазначене та відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про часткове задоволення позову.

За приписами частини першої ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, із ТОВ "Персонал Плюс" на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню документально підтверджений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 6400,00 грн.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лавренчука Андрія Сергійовича задовольнити.

Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 28 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Персонал Плюс» на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі 11355,25 грн та 600 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Персонал Преміум», Фермерського господарства «Кегичівське» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Персонал Плюс» на користь ОСОБА_2 6400,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 04 грудня 2023 року.