Рішення

від 01.12.2023 по справі 640/2806/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/2806/19

н/п 1-кп/953/162/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2023 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Губської Я.В.,

при секретарі Мордухович К.Г.,

представника відповідача- адвоката Шепетухи В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, б.11) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача КП «Харківські теплові мережі» 22.06.2021 звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 4479,07 грн. та судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилається на те, що відповідачу на праві власності належить нежитлове приміщення у житловому будинку АДРЕСА_2 з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП «ХТМ». Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання-протягом року. У порушення ст. 24 ЗУ «Про теплопостачання» відповідач не уклав договір з КП «Харківські теплові мережі» та отримував теплову енергію на потреби опалення за відсутності письмового договору. Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщення підтверджується актами про підключення опалення №174/8459 від 13.10.2015, №174/13405 від 05.10.2016, №174/17261 від 18.10.2017, №174/17857 від 31.10.2018, №174/26303 від 04.11.2019, №174/30065 від 05.11.2020 та актами про відключення опалення №174/11123 від 05.04.2016, №174/15437 від 03.04.2017, №174/19520 від 10.04.2018, №174/22593 від 10.04.2019, №174/27810 від 09.04.2020, №17432353 від 12.04.2021, складеними представниками позивача та балансоутримувачем будинку. Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами обстеження системи теплопостачання об`єкта №ОНОТ/5313 від 16.03.2018, №ОНОТ/5317 від 02.03.2018, №174/6504 від 11.12.2018, №174/7218 від 03.01.2020. Вказав, що відповідачу направлялись акти звіряння та рахунки фактури за спожиту теплову енергію. Крім того, відповідачу направлялось лист-вимога про погашення заборгованості №871 від 16.10.18, лист вимогу про погашення заборгованості №486 від 27.05.2019, лист-вимога про погашення заборгованості №1102 від 05.12.2019, лист-вимога про погашення заборгованості №371 від 19.05.2021. Відсутність письмового договору між відповідачем та КП «ХТМ» не є підставою для неоплати заборгованості за спожиту теплову енергію.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 24.06.2021 цивільну справу направлено за підсудністю до Київського районного суду м.Харкова.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 27.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження.

09.11.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача, в якому вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилалась на те, що вона вважає, що в долучених до позовної заяви відомостях обліку спожитої теплової енергії, теплові втрати від обігріву нежитлового приміщення, яке належить їй не відповідають фактичним втратам і є значно завищеними. В 2018 році вона звернулась до спеціалізованої Стройспецмонтаж Чугуїв, яка підготувала розрахунок теплового навантаження нежилих приміщень ФО ОСОБА_1 АДРЕСА_2 . Згідно вказаному розрахунку сумарні теплові втрати нежилих приміщень складають 0,000767 Гкл/г, що значно менше чим зазначено в відомостях наданих позивачем. Крім того, вказаний розрахунок був погоджений КП «ХТМ». Таким чином вона вважає, що розрахунок заборгованості зазначений позивачем не відповідає сумарним тепловим втратам нежилих приміщень і спростовується наданими матеріалами. Також, відповідач надала заяву про застосування строку позовної давності.

07.12.2022 до суду надійшла відповідь на відзив сторони позивача. Вказала, що відповідачу, на праві власності, належать нежитлові приміщення цокольного поверху № 1,2,3,4, в літ А-4 загальною площею 63,2 кв.м, що знаходяться в будинку АДРЕСА_2 . Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів.

Постачання теплової енергії відповідачу підтверджується актами про підключення / відключення вбудованого споживача до джерела теплової енергії(копії є у матеріалах справи). Вказані акти підписані балансоутримувачем будинку, зауваження відсутні. Відповідно до п.23 Постанови КМ України №1198 від 03.10.2007р. - у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації,середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді( розрахунок додається).Розрахунок вартості спожитої теплової енергії по нежитлових приміщеннях, розташованих у будинках, оснащених будинковими приладами обліку теплової енергії, здійснюється згідно їх показань (з урахуванням теплових втрат від наружної стіни будинку до місця установки приладу обліку відповідно до п. 7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71), які розподіляються між власниками нежитлових приміщень пропорційно тепловим навантаженням (п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198), а між власниками житла пропорційно площам квартир (п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630).Відповідно до наданих Відповідачкою правовстановлюючих документів був виконаний розрахунок донарахувань за спожиту теплову енергію без договору за період з жовтня 2015-березень 2018р. (розрахунок є у матеріалах справи).У 2018 році, як і стверджує представник Відповідачки, до КП «Харківські теплові мережі» був наданий розрахунок теплового навантаження по вказаному приміщенню, який був погоджений та відповідно якого відбуваються нарахування за теплову енергію.Одночасно в адресу Відповідачки був направлений договір, для ознайомлення та підписання. Договір на час розгляду справи по суті не підписаний. Твердження представника Відповідачки про невідповідність розрахунку заборгованості є хибним. Рішення про відключення нежитлових приміщень, які належать на праві власності відповідачу, від системи теплопостачання постійно діючою міжвідомчою комісією органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади не приймалося, зазначені послуги, які надає КП «Харківські теплові мережі», відповідачем фактично споживались. Посилались на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березняі 2020 р.№211» Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої короно вірусом у період з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020. встановлений карантин на всій території України.Постановами Кабінету Міністрів України від 20.05. 2020 № 392, від 22.07.2020№ 641, від 09.12.2020р.№1236 (із змінами та доповненнями) встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020№211 карантин продовжений на всій території України з 22.05.2020 до 31.12.2022р.Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби» від 30.03.2020№ 540-ІХ- внесено зміни до законодавчих актів, зокрема розділ « Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12 такого змісту:«12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби COVID-19, строки , визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».Таким чином, враховуючи те, що строк позовної давності з квітня 2017 року по листопад 2018 закінчується у період з квітня 2020 по листопад 2021, а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 31.12.2022, а під час дії карантину строки, визначені ст.257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину, то період заборгованості з квітня 2017 року по квітень 2021 не виходить за строки позовної давності. Інформаційно повідомили, що розрахунок заборгованості за період з 01.11.2017 по 30.04.2021 складає 2756,88 грн.

26.04.2023 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача. Представник вказав, що до позовної заяви долучені в якості доказів копії письмових документів, яка не завірені у встановленому законом порядку, а отже є неналежними доказами. Крім того, позивач посилався на те, що під час дії карантину встановлені строки, в тому числі позовної давності продовжуються на строк дії такого карантину, починаючи з 02.04.2020. Позивач вказує суму заборгованості за період з 01.11.2017 по 30.04.2021 у сумі 2756,88 грн., при цьому не наводить розрахунку вказаної суми заборгованості, оскільки в позовній заяві зазначена інша сума заборгованості, а саме -4479,07 грн. за період з 13.10.2016 по 01.05.2017. За період з 13.10.2015 по 01.11.2017 збіг строк позовної давності для звернення до суду. Крім того, за період з 11 місяця 2017 по 3 місяць 2018 розрахунок заборгованості взагалі відсутній, вказана тільки сума заборгованості, в результаті чого неможливо встановити яку кількість тепла спожив відповідач. Також, формула розрахунків сум за споживання теплової енергії за період: з листопаду 2018 по січень 2020, за березень 2020, листопад 2020, січень 2021-квітень 2021, суттєво відрізняються від формули розрахунків за періоди: лютий 2020, грудень 2020 року. Таким чином надані позивачем розрахунку є не достовірними.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з`явилась, надала заяву, в якій просила розглянути справу за відсутності представника КП «ХТМ», позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 які належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, повідомлялась про час та місце слухання справи належним чином. Представник відповідача адвокат Шепетуха В.В. в судовому засідані проти позову заперечував, зазначив, що у зв`язку із наданням правової допомоги відповідачу просить з позивача стягнути на його користь понесені ОСОБА_1 витрати.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що відповідачу, на праві власності, належать нежитлові приміщення цокольного поверху № 1,2,3,4, в літ А-4 загальною площею 63,2 кв.м, що знаходяться в будинку АДРЕСА_2 , що підтверджено договором купівлі-продажу від 09.07.2017 року, реєстровий №1295 з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП «ХТМ».

Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання-протягом року.

У порушення ст. 24 ЗУ «Про теплопостачання» відповідач не уклав договір з КП «Харківські теплові мережі» та отримував теплову енергію на потреби опалення за відсутності письмового договору.

Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщення підтверджується актами про підключення опалення №174/8459 від 13.10.2015, №174/13405 від 05.10.2016, №174/17261 від 18.10.2017, №174/17857 від 31.10.2018, №174/26303 від 04.11.2019, №174/30065 від 05.11.2020 та актами про відключення опалення №174/11123 від 05.04.2016, №174/15437 від 03.04.2017, №174/19520 від 10.04.2018, №174/22593 від 10.04.2019, №174/27810 від 09.04.2020, №17432353 від 12.04.2021, складеними представниками позивача та балансоутримувачем будинку.

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами обстеження системи теплопостачання об`єкта №ОНОТ/5313 від 16.03.2018, №ОНОТ/5317 від 02.03.2018, №174/6504 від 11.12.2018, №174/7218 від 03.01.2020. Посилання представника на не засвідчення належним чином їх копій на момент подання позову не спростовують думку суду з цього приводу.

Належними та допустимими доказами ці обставини протягом судового розгляду не спростовані.

За кожний розрахунковий період відповідачу направлялись рахунки-фактури за спожиту теплову енергію, що до цього часу не сплачені.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 13.10.2015 по 01.05.2021 заборгованість відповідача за отриману теплову енергію складає 4479,07 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з положеннями ч. 6ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року № 2633 IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Підведення централізованого опалення до стояка в межах нежитлових приміщень свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином, КП «Харківські теплові мережі» виконало свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач зобов`язаний оплатити надані послуги.

Обов`язок сплатити вартість теплової енергії законодавець пов`язує не за видом пристроїв, які використовують теплову енергію, а за фактом її споживання.

Якщо у нежитлових приміщеннях наявні трубопроводи, стояки, споживач сплачує за фактичне тепло, яке виділяється від них, оскільки фактично споживає теплову енергію.

З придбанням у власність нежитлових приміщень у відповідача, як їх власника, виник обов`язок брати участь у витратах на утримання та збереження спільного майна (будинку). Обігрів нежитлового приміщення у опалювальний період є спільним обов`язком його співвласників з метою дотримання, зокрема, санітарних норм.

Предметом спору і об`єктом цивільно-правових відносин є надання у належне відповідачу приміщення теплової енергії, яка була фактично отримана споживачем .

Відповідно достатті 1 Закону України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року № 2633 IV, споживач теплової енергії фізична особа, яка використовує теплову енергію. Теплова енергія товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі продажу. Система централізованого теплопостачання сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача. Теплоносій рідка або газоподібна речовина, що циркулює у трубах або каналах і передає теплову енергію в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках.

Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією від 03 жовтня 2007 року № 1198 у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

За правилами п. 23 Правил, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової приналежності ( відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами.

Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщення підтверджується актами про підключення опалення №174/8459 від 13.10.2015, №174/13405 від 05.10.2016, №174/17261 від 18.10.2017, №174/17857 від 31.10.2018, №174/26303 від 04.11.2019, №174/30065 від 05.11.2020 та актами про відключення опалення №174/11123 від 05.04.2016, №174/15437 від 03.04.2017, №174/19520 від 10.04.2018, №174/22593 від 10.04.2019, №174/27810 від 09.04.2020, №17432353 від 12.04.2021, складеними представниками позивача та балансоутримувачем будинку.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач належним чином свої зобов`язання щодо оплати за поставлену позивачем теплову енергію не виконувала, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за використання теплової енергії за період з 13 жовтня 2015 року по 01 травня 2021 у розмірі 4479,07 грн.

Статтею 67ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до п. 5 ч. 3ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, споживач повинен своєчасно у встановлений термін сплачувати надані послуги.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 257 ЦК Українипередбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1статті 260ЦК Українипередбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленимистаттями 253-255 цього Кодексу.

Як вбачається із частини 1статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною 1статті 254ЦК Українипередбачено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Як зазначено в ч.1 та ч.2ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, позовна давність переривається у разі пред`явлення позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Частиною 3статті 267 ЦК Українипередбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Як вбачається із частини 4 вищевказаної статті, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5статті 267ЦК Українипередбачено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надала заяву про застосування позовної давності у частині стягнення заборгованості за межами строку позовної давності.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що строк позовної давності з квітня 2017 року по листопад 2018 закінчується у період з квітня 2020 по листопад 2021, а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 31.12.2022, а під час дії карантину строки, визначені ст.257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину, тому період заборгованості з квітня 2017 року по квітень 2021 не виходить за строки позовної давності.

Тому, враховуючи вищевикладений аналіз чинного законодавства суд приходить до висновку, про правомірність стягнення заборгованості за період з 01.11.2017(дата початку нарахувань) року по 30.04.2021 року у розмірі 2756 грн. 88 коп., а вимоги позивача, що виходять за межі зазначеного терміну, а саме за період з 13.10.2015 року по 30.10.2017 року є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідност. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимогст. 89ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, а тому з відповідачів на користь КП «ХТМ» підлягає стягненню судовий збір в частковому порядку в розмірі 1407 грн. 40 коп., тобто пропорційно до розміру вимог, задоволених судом (62%).

Згідно вимог ч. 8ст.141Цивільногопроцесуального кодексуУкраїни розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За приписами ч.ч. 1, 3ст.133 Цивільного процесуальногокодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:на професійну правничу допомогу;пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В частині першій статті 59Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).

Пунктом 2 частини першої статті 1Закону України«Про адвокатуруі адвокатськудіяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до статті 26Закону України«Про адвокатуруі адвокатськудіяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини першої та другої статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, враховує позицію представника позивача щодо необхідністю зменшення витрат на правову допомогу з огляду на ціну позову, розумність даних витрат, фінансового стану обох сторін.На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано: попередній розрахунок суми судових витрат, за яким загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 6000,00 грн. (включає детальний обсяг робіт адвоката: підготовка і подання відзиву та участь в судових засіданнях по цивільній справі); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №456 адвоката Шепетуха В.В., квитанцію від 06.10.2021 про сплату за надану правову допомогу грошових коштів в розмірі 3000,00 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що заявлена вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. підлягає частковому задоволенню, з урахуванням критеріїв співмірності, складності справи, часу розгляду справи та розумності та огляду на доведеність реальності суми сплати, а також часткової відмови у позові на суму 1500грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,13,76,81,82,247,259,263-265,281,282,284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (МФО 351823, Код ЄДРПОУ 31557119, юридична адреса:и м. Харків, вул. Мефодіївська 11) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 2756 грн. 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (МФО 351823, Код ЄДРПОУ 31557119, юридична адреса:и м. Харків, вул. Мефодіївська 11) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1407 грн.40 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (МФО 351823, Код ЄДРПОУ 31557119, юридична адреса:и м. Харків, вул. Мефодіївська 11) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн.

Нарішення суду першої інстанції протягом30днівз дняйогопроголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя :