Рішення

від 17.11.2023 по справі 930/474/22

НЕМИРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 930/474/22

Провадження №2/930/45/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"ЗАОЧНЕ"

17.11.2023 року м. Немирів

Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Науменка С.М.

за участю: секретаря судового засідання Андрущак Л.П.

учасників справи - позивача ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів, об`єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Немирів» про визнання недійсним договору про заміну сторони у договорі оренди землі ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернулась до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Немирів» про визнання недійсним договору про заміну сторони у договорі оренди землі.

На обґрунтування своєї позиції посилається на те, що вона є власником земельної ділянки площею 1,3807 га., кадастровий номер 0523084000:01:001:0133, розташованої на території Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, що підтверджується державним актом на право власності на землю, серія ВН № 143475 від 07.07.2007 року.

А також власником земельної ділянки площею 0,4385 га., кадастровий номер 0523084000:01:001:0131, розташованої на території Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, що підтверджується державним актом на право власності на землю, серія ВН № 143475 від 07.07.2007 року.

02.10.2007 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» с. Ковалівка Немирівського району Вінницької області, ЄДРПОУ 34893401 (далі - ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД»), в особі директора Швець В.Ф., укладено договір оренди земельної ділянки за № 49, строком на 5 років.

Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» про що у Дepжaвнoмy реєстрі земель вчинено запис від 15.02.2008 за № 040884000725.

В послідуючому 15 серпня 2011 року укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 49 від 02.10.2007 відповідно до якої продовжено строк дії договору до 30.11.2018.

Зазначена додаткова угода зареєстрована у відділі Держкомзему у Немирівському районні 21.05.2012 за № 52300004007196.

Вирішивши самостійно обробляти належні їй на праві власності земельні ділянки, 18.07.2018 ОСОБА_1 направила лист-повідомлення на адресу ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД», в якому повідомила, що вона не має наміру, після закінчення строку дії договору та додаткової угоди, продовжувати строк дії договору оренди.

У грудні місяці 2018 року від службових осіб ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» її стало відомо, що існує договір про заміну сторони у договорі оренди землі від 15 вересня 2015 року, укладений від її імені, ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» та ТОВ «Агрокомплекс «Немирів», відповідно до якого змінено орендаря з ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» на ТОВ «Агрокомплекс «Немирів» с. Ковалівка Немирівського району Вінницької області, ЄДРПОУ 30902312 та поновлено (продовжено) строк дії договору до 30.12.2025 року.

ОСОБА_1 не було нічого відомо про наявність вказаного договору про заміну сторони у договорі оренди та вона не бачила його раніше.

ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» де її надали копію договору про заміну сторони у договорі оренди земельної ділянки від 15.09.2015, укладеного нібито, між нею, ОСОБА_1 , ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» та ТОВ «Агрокомплекс «Немирів».

Оглядом договору оренди встановлено, що нею вказаний договір не укладався та не підписувався.

ОСОБА_1 нікого не уповноважувала підписувати договір від її імені.

З викладеного слідує, що службовими особами ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» та ТОВ «Агрокомплекс «Немирів» складено фіктивний документ - договір про заміну сторони у договорі оренди земельної ділянки від 15 вересня 2015 року, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.08.2016, № запису 15753305.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. З ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Згідно ст. 93 ЗК України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відповідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавлення права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Стаття 207 ЦК України регламентує вимоги до письмової форми правочину і у її частині 2 зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Так, як в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору про заміну сторони у договорі оренди від 15.09.2015 року, він є укладеним, а отже оспорюваним.

З огляду на вище викладене договір про заміну сторони у договорі оренди від 15 вересня 2015 року укладений з порушенням вимог ч. 4 ст. 203 ЦК України.

Частинами 1 та 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частина 4 ст. 207 ЦК України дозволяє підпис іншої особи на тексті правочину лише у присутності сторони правочину за її дорученням у випадку, якщо ця сторона не може підписатися власноручно у зв`язку з хворобою або фізичною вадою.

Крім вище зазначеного відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницькою та іншої діяльності.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір оренди землі укладається в письмовій формі, однією з істотних умов договору є строк дії договору. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою. Передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено ( ст. 14,17,19,31 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації (ст.ст. 18,20 Закону України «Про оренду землі», чинні на час укладення договору).

Відповідно до ст. 640 ЦК України моментом укладення договору є момент одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді другої сторони про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Серед отриманих ОСОБА_1 в ТОВ «Агрокомплекс Немирів ЛТД» копій документів реєстраційної справи договору оренди земельної ділянки відсутній акт прийому-передачі земельної ділянки, оскільки передачу земельної ділянки до ТОВ «Агрокомплекс Немирів ЛТД» вона не здійснювала.

Тобто в порушення вимог п. 20 договору земельної ділянки від 02.10.2007 у строки встановлені договором сторонами не передавалась та не отримувалась, що свідчить про недотримання однієї із істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до п. 38 Договору оренди землі Договір припиняється шляхом його розірвання за; взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною своїх обов`язків передбачених договором.

Відповідно до п. 41 договору оренди землі, за невиконання або неналежне виконання Договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та Договору.

Вивченням договору про заміну сторони у договорі оренди землі від 15.09.2015 встановлено, що це є удаваним правочином договору суборенди.

Однак умови вказаного договору суперечать вимогам ч. 2 статті 8 ЗУ «Про оренду землі» в якій зазначено, що умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки та не суперечити йому.

Так п. 7 договору про заміну сторони у договорі оренди землі від 15.09.2015 суперечить положення ч. 3 і 4 ст. 8 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

Позивачка ОСОБА_1 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, у випадку неявки відповідача не заперечує, щодо заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, заяви про розгляд справи без його участі не надсилав, відзиву не подавав, про причини неявки суд не повідомив.

Із згоди позивача, представника позивача суд ухвалив заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Суд заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,3807 га., кадастровий номер 0523084000:01:001:0132, розташованої на території Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, що підтверджується державним актом на право власності на землю, серія ВН № 143475 від 07.07.2007 року.

А також вона являється власником земельної ділянки площею 0,4385 га., кадастровий номер 0523084000:01:001:0131, розташованої на території Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, що підтверджується державним актом на право власності на землю, серія ВН № 143475 від 07.07.2007 року.

02.10.2007 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» с. Ковалівка Немирівського району Вінницької області, ЄДРПОУ 34893401 (далі - ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД»), в особі директора Швець В.Ф., укладено договір оренди земельної ділянки за № 49, строком на 5 років.

Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.02.2008 за №040884000725.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються нормами Земельного кодексу. України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження».

Відповідно до положень статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (стаття 93 ЗК України).

Згідно статті 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

02.10.2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» підписано договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0523084000:01:001:0131, яка належить ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ВН № 143476 (а.с. 11), строк оренди 5 років.

Зазначений договір було зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.02.2008 року за № 040884000725.

Аналогічна правова позиція про те, що одна і та ж сама земельна ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди за двома різними договорами, укладеними із різними орендарями, висловлена Верховним Судом в постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 734/336/17.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16, вказано, що право користування земельною ділянкою, яке виникло та існує в позивача на підставі договору з одним із відповідачів, було порушено внаслідок укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки між відповідачами, і таке право підлягає захистові в обраний позивачем спосіб - шляхом визнання договору недійсним та скасування його реєстрації.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, державна реєстрація це не підстава набуття права оренди земельної ділянки, а засвідчення державою вже набутого права оренди, яке виникло на підставі договору оренди землі.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої Законом, за умов якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 червня 2018 року по справі № 823/378/16 висловила правову позицію, відповідно до якої із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора убачається, що одним із його обов`язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. І для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо.

Такий обов`язок узгоджується із закріпленими частиною першою статті 3 Закону № 1952 -IV засадами державної реєстрації прав, окрема гарантуванням державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 1).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» визначено, що порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень включає, зокрема, встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (частина 4 статті 18 Закону).

Згідно з пунктом п`ятим частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» безумовною підставою для відмови в держаній реєстрації речового права є наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (частина друга статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Їз системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора вбачається, що одним із його обов`язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Згідно висновку експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/102-23/5454-ПЧ від 04.05.2023 року судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис в графі «Орендодавець» у договорі про заміну сторони у договорі оренди землі від 15.09.2015 кадастровий номер 0523084000:01:001:0131, розташованої на території Ковалівської сільської ради Вінницької області Немирівського району укладеного від імені ОСОБА_1 , ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» та ТОВ «Агрокомплекс Немирів» виконаний за допомогою копіювально-множильної техніки, електрофотографічним друком.

Отже, суд звертає увагу на те, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося, а отже й є підставою для задоволення позову.

Судові витрати по справі становлять 3 797,12 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.4, 11, 16, 76, 80, 81, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.202, 203, 215 ЦК України, ст.ст.93, 124, 125 ЗК України, ст.ст.13, 14 Закону України "Про оренду землі", суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати державну реєстрацію договору про заміну сторони у договорі оренди від 15 вересня 2015 року, укладеного від імені ОСОБА_1 , з орендарем ТОВ «Агрокомплекс «Немирів-ЛТД», (код ЄДРПОУ 34893401, юридична адреса: вул. Калініна, 14, с. Ковалівка Немирівського району Вінницької області) в особі директора Швеця В.Ф., новий орендар ТОВ «Агрокомплекс «Немирів» (код ЄДРПОУ 30902312, юридична адреса: вул. Калініна, 14, с. Ковалівка Немирівського району Вінницької області) в особі директора Швеця В.Ф., про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрації іншого речового права, вчинено запис від 05.08.2016 за № 15753305 - недійсною та скасувати її.

Визнати державну реєстрацію договору про заміну сторони у договорі оренди від 15 вересня 2015 року, укладеного від імені ОСОБА_1 , з орендарем ТОВ «Агрокомплекс «Немирів-ЛТД», (код ЄДРПОУ 34893401, юридична адреса: вул. Калініна, 14, с. Ковалівка Немирівського району Вінницької області) в особі директора Швеця В.Ф., новий орендар ТОВ «Агрокомплекс «Немирів» (код ЄДРПОУ 30902312, юридична адреса: вул. Калініна, 14, с. Ковалівка Немирівського району Вінницької області) в особі директора Швеця В.Ф., про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрації іншого речового права, вчинено запис від 05.08.2016 за № 15752750 - недійсною та скасувати її.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Немирів», (код ЄДРПОУ 30902312, юридична адреса: вул. Калініна, 14, с. Ковалівка Немирівського району Вінницької області) на користь ОСОБА_1 , судові витрати у розмірі 3 797 грн. 12 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної чинності, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: С.М. Науменко