Рішення

від 27.11.2023 по справі 607/15994/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

27.11.2023 Справа №607/15994/22 Провадження № 2/607/772/2023

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Тернопільводоканал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дочірнє підприємство «Фаворит-3» Приватного підприємства «Дружба сервіс житло-3» про захист прав споживача,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Комунального підприємства «Тернопільводоканал» (далі за текстом - КП «Тернопільводоканал»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дочірнє підприємство «Фаворит-3» Приватного підприємства «Дружба сервіс житло-3» (далі за текстом - ДП «Фаворит-3» ПП «Дружба сервіс житло-3») про захист прав споживача.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що КП «Тернопільводоканал» здійснює забезпечення водопостачання та водовідведення житла за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, квартири АДРЕСА_2 за місцем проживання позивача.

Позивач зазначив, що заперечує щодо нарахування розміру щомісячної плати з послуг централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення, оскільки відповідач здійснює додаткові нарахування, які не охоплюються показниками його водоміра, з таких підстав.

Так, багатоквартирний житловий будинок на АДРЕСА_1 побудований та введений в експлуатацію у 1975 році. Однак від моменту його введення в експлуатацію капітальний ремонт будинку не проводився, в тому числі не був проведений капітальний ремонт внутрішньобудинкової мережі централізованого водопостачання та водовідведення, яка вже вичерпала свій максимальний експлуатаційний ресурс. Такі обставини, на думку позивача, призводять до наявності значних витрат води в процесі обслуговування водопровідних мереж, а також до витоків води у житловому будинку.

Так само позивач вважає, що розмір щомісячної плати за надані послуги з централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення, визначений відповідачем необґрунтовано, оскільки таке нарахування здійснюється всупереч чинним нормативно-правовим актам та відповідним інструкціям та методикам.

Також позивач вважає необґрунтованими доводи відповідача про наявність причин небалансу між показниками індивідуальних лічильників та загального будинкового лічильника з підстав можливого аварійного стану внутрішньобудинкових водопровідних мереж, оскільки, на думку позивача, необлік за індивідуальними лічильниками пов`язаний з бездіяльністю відповідача.

Крім цього, позивач звернув увагу, що житловий будинок на АДРЕСА_1 не обладнаний комерційним приладом обліку стічних вод у місці приєднання мереж водовідведення будинку до мережі водовідведення виконавця послуги, що виключає можливість визначення щомісячних достовірних даних щодо об`єму та показників якості стічних вод.

За таких підстав позивач просить визнати неправомірними дії КП «Тернопільводоканал» щодо непрозорого нарахування розміру щомісячної плати з послуг централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_3 за період з 01.05.2022 до дати ухвалення судом рішення у даній справі.

15.11.2022 ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сташків Н.М. відкрите провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначене підготовче засідання на 14.12.2022 та наданий сторонам строк для подання заяв по суті справи.

14.12.2022 підготовче засідання відкладене на 07.02.2023 у зв`язку з неявкою відповідача.

07.02.2023 оголошена перерва у підготовчому засіданні до 14.03.2023.

13.03.2023 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшов відзив КП «Тернопільводоканал», в якому відповідач позов не визнав, заперечував проти задоволення позову та просив у позові відмовити. Відзив мотивований тим, що Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачений прямий обов`язок співвласника приймати участь в забезпеченні технічного обслуговування інженерних мереж, а у випадку неналежного виконання своїх обов`язків нести відповідні ризики та наслідки. При цьому КП «Тернопільводоканал» не здійснює технічне обслуговування внутрішньобудинкових водопровідних та каналізаційних мереж, а тому такий обов`язок не перебуває в межах безпосередньої компетенції підприємства та відноситься до кола повноважень співвласників або управителя житлового будинку. Також відповідач зазначив, що сторони не укладали договір про надання послуг водопостачання та водовідведення, однак між ними склались фактичні договірні відносини. Крім цього, відповідач зазначив, що приміщення всіх споживачів будинку на АДРЕСА_1 обладнані індивідуальними приладами обліку питної води. Так само у вказаному житловому будинку обладнаний загальнобудинковий водомір КВБ 10 № 00312, який використовується як комерційний засіб обліку при розрахунках зі споживачами, в тому числі і тими, в яких помешкання забезпечено індивідуальними розподільчими засобами обліку послуг водопостачання та водовідведення. При цьому зняття показників загальнобудинкового водоміра проводиться контролером відповідача щомісяця в присутності мешканця будинку. Однак у випадку наявної різниці між показаннями вузла комерційного обліку та обсягом питної води, визначеним як сума показань вузлів розподільного обліку, така різниця розподіляється відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг на підставі ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Також відповідач до відзиву долучив інформацію щодо небалансу за показниками комерційного загальнобудинкового водоміра за період з травня 2022 року до лютого 2023 року у будинку АДРЕСА_1 . Так само відповідач зазначив, що у позовній заяві не міститься аргументів щодо порушеного права позивача, а посилання позивача на норми матеріального права не регулюють тих правовідносин, які виникли в процесі надання житлово-комунальних послуг.

14.03.2023 підготовче засідання відкладене на 22.03.2023 для надання позивачу можливості ознайомитись з відзивом на позовну заяву.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2023 головуючою суддею для розгляду цієї справи визначено суддю Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Марциновську І.В.

21.03.2023 прийнято до свого провадження вказану цивільну справу, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 12.04.2023.

12.04.2023 підготовче засідання відкладене на 10.05.2023 за клопотанням позивача.

10.05.2023 залучено ДП «Фаворит-3» ПП «Дружба сервіс житло-3» до участі у даній цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Відкладене підготовче засідання у справі на 06.06.2023.

06.06.2023 підготовче засідання відкладене на 27.06.2023 за клопотанням представника відповідача.

27.06.2023 без виходу до нарадчої кімнати усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 18.08.2023.

18.08.2023 судове засідання відкладене на 21.09.2023 за клопотанням позивача.

21.09.2023 оголошена перерва у судовому засіданні до 19.10.2023.

19.10.2023 судове засідання відкладене на 27.11.2023 за клопотанням представника відповідача.

Також 15.09.2023, 21.09.2023, 16.11.2023 та 27.11.2023 позивач подав додаткові пояснення та доповнення, до яких долучив додаткові докази.

Надаючи оцінку таким поясненням та доповненням, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 4, 5 ст. 83 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (ч. 9 ст. 83 ЦПК України).

Разом з тим зазначені вище процесуальні заяви з додатковими доказами подані позивачем не у встановлений законом строк. У підготовчих та у судових засіданнях суд неодноразово роз`яснював позивачеві право на отримання професійної правничої допомоги, а також визначений законом порядок подання доказів. Однак позивач у належний спосіб не обґрунтував неможливість подання додаткових доказів у встановлений строк з поважних причин та не заявляв клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. Також копії таких доказів заздалегідь не надсилалися позивачем іншим учасникам справи. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про неприйняття до розгляду поданих позивачем додаткових пояснень та доповнень, в тому числі доказів, які були до них долучені.

У судовому засіданні 19.10.2023 позивач ОСОБА_1 позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити повністю. Пояснив, що відповідач здійснює необґрунтоване нарахування розміру щомісячної плати з послуг централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення, оскільки відповідач здійснює додаткові нарахування, які не охоплюються показниками його водоміра. Вказав, що за час його проживання у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не здійснювався капітальний ремонт внутрішньобудинкової мережі централізованого водопостачання та водовідведення. Так само зазначив, що аварійні витоки у житловому будинку зафіксовані не були, а відтак незрозумілими є відмінності у показниках загальнобудинкового водоміра та сумою показників індивідуальних водомірів, встановлених у кожній квартирі. Також зауважив, що завершився термін експлуатації загальнобудинкового водоміра, що свідчить про те, що показники такого водоміра не можуть бути прийнятті до уваги при нарахуванні плати за надані послуги. Щодо обраного способу захисту зазначив, що після прийняття рішення у даній цивільній справі має намір звернутися з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача необґрунтовано нарахованих сум за оплату житлово-комунальних послуг.

У судовому засіданні 19.10.2023 представник відповідача КП «Тернопільводоканал» Завацький В.М. позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві, та просив у позові відмовити повністю. Пояснив, що позивач отримує та фактично користується наданими відповідачем послугами з водопостачання та водовідведення. Також вказав, що у випадку наявної різниці між показаннями вузла комерційного обліку та обсягом питної води, визначеним як сума показань вузлів розподільного обліку, така різниця розподіляється відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. При цьому наявність такої різниці може бути пов`язана у зв`язку з аварійними витоками води, недобросовісною поведінкою споживачів, які несанкціоновано втручаються у роботу водомірів, а також можлива наявність похибки приблизно у 2% при здійсненні обліку водопостачання, що в сукупності призводить до різниці у показниках загальнобудинкового водоміра та сумою показників індивідуальних водомірів. Зазначив, що прозорість нарахування розміру щомісячної плати означає надання споживач доступу до усієї інформації про порядок нарахування такої плати, зокрема, вартості, обсягу та критеріїв її нарахування. При цьому позивачу на його неодноразові запити уся запитувана інформація надавалась без будь-яких обмежень. Також зауважив, що у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 обладнаний загальнобудинковий водомір КВБ 10 № 00312, який відповідно у визначені законодавцем строки пройшов необхідні повірки та визнаний придатним для визначення обсягу водопостачання.

У судове засідання 27.11.2023 позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання, не з`явився. Подав заяву про розгляд справи без його участі.

У судове засідання 27.11.2023 представник відповідача КП «Тернопільводоканал» Завацький В.М. не з`явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання 27.11.2023 уповноважений представник третьої особи ДП «Фаворит-3» ПП «Дружба сервіс житло-3» не з`явився. Подав заяву про розгляд справи без його участі, питання щодо можливості задоволення позову залишив на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Частина 1 ст. 2 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Частина 1 ст. 526 ЦК України визначає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з наданням послуг з водопостачання та водовідведення, та регулюються Цивільним кодексом України, Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 690 від 05.07.2019, Методикою розподілу між споживачами обсягу спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 28.12.2018, та іншими нормативно-правовими актами України.

Так, згідно з п. 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач) (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору: такий виконавець зобов`язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин; раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов.

Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов`язанні.

Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.

Разом з тим згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Системний аналіз зазначених вище положень ЦК України свідчить про те, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов`язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом.

Таким чином договір про надання послуг водопостачання та водовідведення є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.11.2019 у справі № 646/834/17. Також у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що для виникнення правовідносин, пов`язаних з наданням комунальних послуг на підставі публічної оферти, не потрібно інших доказів, ніж публікація публічного договору та відсутність заперечень з іншої сторони.

Так, суд встановив, що КП «Тернопільводоканал» надає послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 .

З картки абонента за період з травня 2022 року до березня 2023 року (т. 1 а.с. 102) вбачається, що власником особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_2 . Так само з вказаної вище картки вбачається, що ОСОБА_2 здійснювала оплату за надані КП «Тернопільводоканал» послуги з водопостачання та водовідведення.

При цьому позивач у судовому засіданні не заперечував, що також проживає за вказаною вище адресою та є споживачем послуг з водопостачання та водовідведення, які надає КП «Тернопільводоканал».

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачем склались фактичні договірні відносини зі споживання водопостачання та водовідведення, за якими позивач поставив об`єми водопостачання, а відповідач прийняв (спожив) надані йому обсяги водопостачання.

Також суд встановив, що у квартирі АДРЕСА_4 обладнаний індивідуальний прилад обліку питної води № 201903020750, що підтверджується інформацією у рахунку за вересень 2022 року за вказаною вище адресою (т. 1 а.с. 28).

Крім цього, у багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 встановлений комерційний загальнобудинковий водомір КВБ 10 № 003012, що підтверджується відповіддю КП «Тернопільводоканал» № 2082/22 від 26.07.2022 (т. 1 а.с. 29).

Наявність індивідуального приладу обліку питної води за адресою: АДРЕСА_3 та комерційного загальнобудинкового водоміра у вказаному багатоквартирному житловому будинку також визнавалась та не заперечувалась сторонами у судовому засіданні.

Так, засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг визначаються Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Згідно з визначеннями, які закріплені в ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом; вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.

Рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити, зокрема, таку інформацію: 1) найменування та платіжні реквізити виконавця комунальної послуги ; 2) адресна інформація, найменування або прізвище, ім`я та по батькові споживача, або абонентський номер споживача, визначений договором про надання комунальної послуги, який дає згоду ідентифікувати споживача виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг; 3) період, за який здійснюється нарахування; 4) загальна сума до сплати; 5) поле для внесення споживачем показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії (якщо згідно із законом або договором такі показання знімає споживач); 6) обсяг спожитої теплової енергії та води за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону, а також показання відповідних вузлів обліку (у разі відсутності вузлів обліку теплової енергії - приладів - розподілювачів теплової енергії), на основі яких цей обсяг визначено, застосоване розрахункове або середнє споживання; 7) діючі ціни та тарифи на комунальні послуги; 8) стан розрахунків споживачем за спожиту комунальну послугу, у тому числі заборгованість з оплати послуги (у разі її наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги/субсидії (у разі їх надання/призначення); 9) середній обсяг споживання та середній розмір плати за комунальну послугу іншими споживачами відповідної категорії (у тому числі в розрізі класів будівель), яким комунальну послугу надає цей виконавець, визначені за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; 10) рекомендації щодо можливих заходів з підвищення енергоефективності будівель, інформація про державні цільові та інші програми підвищення енергоефективності, контактна інформація та порядок одержання додаткової інформації (ч. 3 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).

Частиною 4 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що у разі, якщо у будівлі налічуються два та більше споживачів, інформація про обсяги спожитої комунальної послуги, зазначена в пункті 6 частини третьої цієї статті, надається також щодо будівлі в цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

За змістом п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяги спожитої у будівлі гарячої, питної води, визначені за допомогою вузлів комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляються між споживачами з урахуванням того, що у разі якщо приміщення всіх споживачів у будівлі оснащені вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби) розподіляється між споживачами відповідно до обсягу споживання за показаннями вузлів розподільного обліку. Якщо виникає різниця між показаннями вузла комерційного обліку та обсягом гарячої, питної води, визначеним як сума показань вузлів розподільного обліку, така різниця розподіляється відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з п. 5 розділу ІІ Методики розподілу між споживачами обсягу спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 28.12.2018 (далі за текстом - Методика), загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку холодної води складається із обсягу холодної води, спожитої споживачами у приміщеннях будівлі/будинку, та обсягу холодної води, що була витрачена на приготування гарячої води, у разі її приготування в індивідуальному тепловому пункті або автономній теплогенеруючій/когенеруючій установці будівлі/будинку.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої холодної води у будівлі/будинку здійснюється відповідно до розділу X цієї Методики.

Обсяг спожитої холодної води в приміщенні, оснащеному вузлом (вузлами) обліку холодної води, розподіляється цьому приміщенню за його (їх) показаннями.

При цьому обсяги холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби, на підставі показань вузла розподільного обліку або на підставі договору з виконавцем комунальних послуг на ці цілі, не розподіляються між споживачами у разі, якщо ці обсяги передбачені у договорі про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, а компенсуються виконавцю комунальних послуг управителем.

Обсяги небалансу холодної води та обсяги спожитої холодної води, визначені як сума показань вузлів розподільного обліку у будівлі/будинку, де усі приміщення споживачів, до яких постачається холодна вода, оснащені вузлами розподільного обліку, розподіляються пропорційно до обсягу споживання.

Такий небаланс холодної води визначають як різницю між визначеним за показаннями приладу обліку загального обсягу спожитої холодної води у будівлі/будинку та між сумарним обсягом спожитої/витраченої холодної води за показаннями вузлів розподільного обліку у приміщеннях споживачів, вузла розподільного обліку на відгалуженні трубопроводу з водорозбірною арматурою для відбору води на загальнобудинкові потреби (або відповідно до обсягу холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби, що визначений відповідним договором з виконавцем комунальних послуг) та вузла обліку холодної води перед водопідігрівачем в індивідуальному тепловому пункті.

Так, управителем житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 є Дочірнє підприємство «Фаворит-3» Приватного підприємства «Дружба сервіс житло-3», що вбачається зі змісту відповідей, наданих на запити позивача, а також визнавалось та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні.

Разом з тим докази того, що між управителем та відповідачем як виконавцем комунальної послуги був укладений договір, умовами якого визначений порядок компенсації обсягів холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби, суду не надані.

При цьому з картки абонента за період з травня 2022 року до лютого 2023 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 103) та зі звіту про розподіл небалансу по комерційному загальнобудинковому водоміру та визначення частки різниці, яка припадає на квартиру вбачається, що обсяги небалансу холодної води та обсяги спожитої холодної води розподіляються пропорційно до обсягу споживання між усіма споживачами даного житлового будинку.

З урахуванням викладених обставин суд доходить висновку, що розподіл загального обсягу спожитої холодної води у будинку за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється відповідачем між усіма споживачами відповідно до розділу X Методики.

При цьому суд звертає увагу, що доводи позивача не ґрунтувалися на наявності похибки в нарахуванні суми такої різниці, а стосувалися безпосередньо відсутності обов`язку споживача здійснювати таку оплату в цілому, зокрема, у зв`язку з відсутністю підстав для наявності такої різниці, аварійних витоків води та бездіяльності відповідача щодо належного утримання внутрішньобудинкової мережі централізованого водопостачання та водовідведення. Відтак суд не перевіряє правильність нарахування сум, які підлягали сплаті позивачем на користь відповідача, а з`ясовує лише наявність підстав для нарахування таких оплат.

Так, суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач зобов`язаний здійснювати капітальний ремонт внутрішньобудинкової мережі централізованого водопостачання та водовідведення, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані, зокрема, забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Указані обставини свідчать про те, що обов`язок щодо забезпечення технічного обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку покладається саме на співвласників або управителя багатоквартирного житлового будинку, а тому такий обов`язок не може бути покладений на відповідача як надавача відповідних послуг, оскільки технічні комунікації не перебувають на балансі КП «Тернопільводоканал». Докази зворотного позивач суду не надав.

При цьому суд приймає доводи позивача щодо відсутності аварійних витоків води у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі у 2022 році, що підтверджено відповіддю КП «Тернопільводоканал» № 2859/22 від 26.09.2022 (т. 1 а.с. 32-33).

Разом з тим суд враховує, що з вказаної вище відповіді також вбачається, що наявність небалансу може бути зумовлена не лише наявністю аварійних витоків, а в тому числі і неодночасністю подання показників споживачами, недообліком за індивідуальними водомірами, можливим аварійним станом внутрішньобудинкових водопровідних мереж та невмисним несанкціонованим втручанням споживачів у роботу індивідуальних водомірів.

Указане свідчить про те, що навіть за відсутності аварійних витоків води у житловому будинку можлива наявність небалансу, який в подальшому перерозподіляється між споживачами послуг пропорційно до обсягу споживання відповідно до Методики. Докази відсутності таких обставин у сукупності та безпідставне нарахування відповідачем обсягів холодної води, що постачається у будинок за адресою: АДРЕСА_1 , суду надані не були.

Щодо доводів позивача про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 не обладнаний комерційним приладом обліку стічних вод, що виключає можливість визначення щомісячних достовірних даних щодо об`єму та показників якості стічних вод, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 22 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 690 від 05.07.2019, обсяг наданих споживачеві послуг з централізованого водовідведення визначається на рівні обсягів спожитих ним послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води.

Відтак, якщо у споживача встановлений розподільчий засіб обліку холодної води (квартирний водомір), який обліковує обсяг водопостачання, кількість водовідведення визначається на рівні обсягів споживання, а не кількості стічних вод.

Так само необґрунтованими є доводи позивача щодо необхідності застосування Методики розрахунку втрат питної води підприємствами, які надають послуги з централізованого водопостачання, яка затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 180 від 25.06.2014.

Так, вказана вище Методика затверджена з метою забезпечення раціонального використання водних ресурсів, стимулювання діяльності суб`єктів господарювання до зменшення втрат питної води під час її виробництва, транспортування та розподілення, оптимізації собівартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Положення вказаної Методики використовуються для планування та нормування використання водокористування підприємств водопостачання, отримання дозволу на спеціальне водовикористання, визначення нормативних обсягів використання води підприємством. Сферою застосування такої методики є планування та нормування господарської діяльності підприємства, а тому при проведенні розрахунків з урахуванням показників комерційного (загальнобудинкового) водоміра ця Методика не використовується.

Крім цього, в обґрунтування позовних вимог, позивач не навів переконливих доводів, у чому саме полягає непрозоре нарахування відповідачем розміру щомісячної плати за послуги водопостачання та водовідведення. Так само у судовому засіданні позивач не зміг надати відповіді щодо наявності конкретних обставин, які на його думку, свідчать про непрозоре нарахування відповідачем такої плати.

Суд зауважує, що споживач має право, зокрема, без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

При цьому виконавець комунальної послуги зобов`язаний без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що споживач має право знати, а виконавець зобов`язаний надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством.

При цьому слід зазначити, що відповідач добросовісно виконав поклаений на нього обов`язок та надав позивачу усю інформацію щодо порядку нарахування плати за послуги водопостачання та водовідведення, обчислення кількості наданого водопостачання, вартості наданих послуг тощо, що підтверджується неодноразовими відповідями КП «Тернопільводоканал», наданими на запити позивача, які наявні у матеріалах справи.

Щодо обраного позивачем способу захисту прав суд зазначає таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 зроблено висновок, що вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності права відповідача донарахувати обсяг спожитого природного газу та відсутності обов`язку позивачки, який кореспондує вказаному праву, з оплати боргу, що виник унаслідок донарахування. Така вимога є ефективним способом захисту інтересу позивача в юридичній визначеності у спірних правовідносинах. Крім того, ефективним способом захисту прав є і вимога зобов`язати відповідача списати з особового рахунку донараховану заборгованість за спожитий природний газ. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Її можна заявити як разом із вимогою про визнання боргу безпідставним, так і окремо.

Також близький за змістом висновок Верховний Суд сформулював у постанові від 03.10.2018 у справі № 529/613/17-ц, згідно з яким у випадку порушення юридичною особою законодавства під час нарахування плати за централізоване постачання опалення споживач має право оскаржити у суді такі дії та вимагати провести відповідний перерахунок.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив визнати неправомірними дії КП «Тернопільводоканал» щодо непрозорого нарахування розміру щомісячної плати з послуг централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_3 за період з 01.05.2022 до дати ухвалення судом рішення у даній справі.

Однак з урахуванням викладених вище висновків Верховного Суду суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту прав не призведе до відновлення його порушеного права, оскільки позивач не заявляє вимогу про списання заборгованості, проведення відповідачем відповідного перерахунку тощо. При цьому суд також не встановив, що відповідачем порушені права позивача, які підлягають захисту в межах даного судового провадження.

Так, у постанові від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

При цьому відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що у задоволенні даного позову відмовлено повністю, виходячи з предмету пред`явленого позову, судовий збір у сумі 992,40 грн необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133 ч. 1, 141 ч. 1, 6, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Тернопільводоканал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дочірнє підприємство «Фаворит-3» Приватного підприємства «Дружба сервіс житло-3» про захист прав споживача відмовити повністю.

Судовий збір у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Тернопільводоканал», місцезнаходження: вул. Старий Поділ, буд. 7, м. Тернопіль; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03353845.

Третя особа: Дочірнє підприємство «Фаворит-3» Приватного підприємства «Дружба сервіс житло-3», місцезнаходження: вул. Спадиста, буд. 8, м. Тернопіль; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37372720.

СуддяІ. В. Марциновська

Повне судове рішення складене 06.12.2023.