Ухвала

від 06.12.2023 по справі 760/20240/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження 22-ц/824/9993/2023

Справа № 760/20240/17

У Х В А Л А

06 грудня 2023 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а також апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на рішення Солом`янського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Кушнір С.І. в м. Київ 28 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайбудвектор», ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, уточнивши позовні вимоги в жовтні 2019 року, просив здійснити розподіл спільного майна подружжя наступним чином: визнати автомобілі PORSCHE CAYENNE S д.н.з. НОМЕР_1 , MERCEDES BENZ д.н.з. НОМЕР_2 спільним майном подружжя, визнати грошові кошти, отримані відповідачем за продаж обох автомобілів, з урахуванням їх дійсної вартості на час розгляду справи, встановленої за допомогою інтернет-ресурсів, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; стягнути з відповідача компенсацію у вигляді 1/2 частки вартості спірних автомобілів у загальному розмірі 687500,00 грн. на користь ОСОБА_1 , визнати майнові права на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 та два машиномісця у жилому будинку АДРЕСА_2 (квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 278,0 кв.м, житловою площею 172,9 кв.м та два машиномісця в будинку АДРЕСА_4 ), що були придбані згідно Договору про уступку права вимоги, укладеного 21 березня 2007 р. між ОСОБА_5 , ТОВ «Житло-Буд» та ОСОБА_6 , спільним майном подружжя з урахуванням сплачених (інвестованих) грошових коштів подружжя на загальну суму 2061612 грн.; стягнути з відповідача компенсацію у вигляді 1/2 частки вартості придбаних майнових прав за вищевказаним договором у загальному розмірі 1030806 грн. на користь ОСОБА_1 ; визнати право власності (майнові права) на 1/2 частки боргових зобов`язань, які виникли з Договору позики, укладеного 02 квітня 2010 року між ОСОБА_6 (позикодавець) та ОСОБА_7 (позичальник), посвідченого приватним нотаріусом КМНО Куликовською Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1298, за ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача компенсацію у вигляді 1/2 частки вартості боргових зобов`язань, які виникли за вищевказаним договором у загальному розмірі 132743,75 грн. на користь ОСОБА_1 ; визнати право вимоги позивача до відповідача майна та коштів з урахуванням вартості частки, що була придбана за рахунок спільних грошових коштів подружжя у ТОВ «ЕС КІ МО» у розмірі 2520000 грн.; стягнути з відповідача компенсацію вартості 1/2 частки від вартості частки, що була придбана за рахунок спільних грошових коштів подружжя у ТОВ «ЕС КІ МО», у розмірі 1226000 грн. на користь ОСОБА_1 ; визнати право вимоги позивача до відповідача майна та коштів з урахуванням вартості частки, що була придбана за рахунок спільних грошових коштів подружжя у ТОВ «ІРИНИНСЬКЕ» у розмірі 50000 грн.; стягнути з відповідача компенсацію у вигляді 1/2 частки від вартості частки, що була придбана за рахунок спільних грошових коштів подружжя у ТОВ «ІРИНИНСЬКЕ» у розмірі 25000 грн. на користь ОСОБА_1 ; визнати право вимоги позивача до відповідача майна та коштів з урахуванням вартості частки що була придбана за рахунок спільних грошових коштів подружжя у ТОВ «ПОЛІТРЕЙД» у розмірі 98910 грн.; стягнути з відповідача компенсацію у вигляді 1/2 частки від вартості частки, що була придбана за рахунок спільних грошових коштів подружжя у ТОВ «ПОЛІТРЕЙД» у розмірі 49455 грн. на користь ОСОБА_1 ; іншу (другу) 1/2 частину майна та грошових коштів, які є спільним майном подружжя, залишити відповідачу, покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 28 лютого 2023 року позов частково задоволено, в порядку поділу спільного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частки автомобіля марки PORSCHE CAYENNE S у розмірі 250000 грн., компенсацію вартості частки автомобіля марки MERCEDES BENZ G-500 у розмірі 437500 грн. В порядку поділу спільного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частини коштів, внесених ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «ЕС КІ МО» у розмірі 500 грн., до статутного капіталу ТОВ «ІРИНИНСЬКЕ» у розмірі 25000 грн., до статутного капіталу ТОВ «ПОЛІТРЕЙД» у розмірі 40750 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ) на користь держави судовий збір у розмірі 8000 грн. В решті позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в позові, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 лютого 2023 року в даній частині та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Крім того, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 лютого 2023 року в даній частині.

05 грудня до Київського апеляційного суду надійшло клопотання позивача про зупинення провадження в справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення в подібних правовідносинах в справі № 760/20948/16-ц.

В судовому засіданні позивач клопотання підтримав, представник відповідача не заперечувала щодо його задоволення.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність зупинення провадження в справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 760/20948/16-ц, виходячи з наступного.

Ухвалою від 20 липня 2022 року в справі № 760/20948/16-ц (провадження № 61-2983св21) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтував тим, що необхідно відступити від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 3 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 3 червня 2015 року у справі № 6-38цс15. Згідно з цим висновком, якщо один із подружжя є учасником господарського товариства та вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна (грошова компенсація) у разі поділу майна подружжя.

Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду мотивована тим, що:

незважаючи на поширену судову практику, питання поділу бізнесу - вартості внесеного майна, половини отриманого доходу від діяльності товариства з обмеженою діяльністю - є одними з найбільш неоднозначних під час поділу спільного майна подружжя. Підходи щодо поділу майна подружжя у частині поділу частки у такому товаристві (тобто стосовно прав одного з подружжя під час розірвання шлюбу на частку у статутному капіталі товариства, яке належить іншому з подружжя) у судовій практиці змінювалися; колегія суддів вважає, що позивачка має право на компенсацію половини вартості внеску відповідача до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, бо такий внесок зроблений під час шлюбу за рахунок спільних сумісних коштів; 19 вересня 2012 року Конституційний Суд України ухвалив рішення у справі № 1-8/2012 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України. Виснував, що статутний капітал і майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; 03 липня 2013 року Верховний Суд України ухвалив постанову у справі № 6-61цс13, у якій вказав, що у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з подружжя у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а інший із подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям; 02 жовтня 2013 року Верховний Суд України ухвалив постанову у справі № 6-79цс13, у якій зазначив, що «навіть і в разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства»; 03 червня 2015 року Верховний Суд України ухвалив постанову у справі № 6-38цс15, у якій роз`яснив поняття частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю та спосіб поділу такого майна: «Якщо один із подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується у право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства»; вирішуючи спори про поділ майна подружжя у частині поділу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, Верховний Суд послідовно застосовує висновки Верховного Суду України;

вказане підтверджують постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 травня 2019 року у справі № 683/886/16-ц, від 11 березня 2020 року у справі № 161/19023/17, від 8 вересня 2021 року у справі № 727/6374/17, від 13 березня 2019 року у справі № 756/10797/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 вересня 2021 року у справі № 161/9644/19, від 1 листопада 2021 року у справі № 179/130/13-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 906/936/18, від 3 березня 2020 року у справі № 909/52/19. У цих справах порушене право позивача суд захистив через стягнення грошової компенсації половини вартості внесеного до статутного капіталу майна, половини отриманого доходу від діяльності підприємства, половини майна, що залишилось після його ліквідації; 29 червня 2021 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 916/2813/18 і відступила від висновків Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 3 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 569/6236/16-ц, і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованого у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 918/598/18, про те, що частка у статутному капіталі приватного підприємства, яка «придбана» за спільні кошти подружжя, не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та може бути відчужена одним із подружжя без згоди іншого; 15 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову у справі № 450/624/15. Відмовив у задоволенні вимоги позивачки до відповідача про виділення 1/2 частини статутного капіталу приватного підприємства. Вважав, що апеляційний суд обґрунтовано виснував про відсутність підстав для визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину нерухомого майна, належного такому підприємству, бо це майно є власністю юридичної особи. Однак апеляційний суд помилково зазначив, що речове право позивачки трансформувалося у право вимоги на виплату половини вартості зазначеного майна, набутого за рахунок спільних коштів подружжя для використання у підприємницькій діяльності. Зважаючи на необхідність урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, про те, що у разі внесення одним із подружжя (колишнього подружжя), який є учасником господарського товариства, коштів чи майна до статутного капіталу цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, саме товариство стає їх власником, тоді як право іншого з подружжя на спільні кошти / майно трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частки у статутному капіталі товариства, що є відмінним від виплати половини вартості внеску засновника товариства до його статутного капіталу, Верховний Суд вважав обґрунтованими доводи касаційної скарги відповідача про те, що позивач наділений правом вимагати компенсації половини вартості частки іншого з подружжя у статутному капіталі товариства, а не виплати половини вартості внеску відповідача як засновника до статутного капіталу товариства чи половини вартості внесеного подружжям майна;

у справі № 450/624/15 суддя Ступак О.В. виклала окрему думку, в якій, зокрема, зазначила, що інакше розуміє висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18. На її думку, Велика Палата Верховного Суду у тій постанові не вирішувала питання способу поділу майна подружжя, зокрема, якщо один із подружжя є власником товариства. Вона вирішила питання стосовно правового режиму майна приватного підприємства, що має значення для вирішення питання поділу майна подружжя, бо суд повинен встановити, що саме є власністю подружжя;

Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 03 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, про те, що у разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із подружжя, в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя;

отже, невирішеним є питання про те, на що може претендувати один із подружжя: лише на компенсацію половини вартості частки іншого з подружжя у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю чи, за його вибором, на виплату половини вартості внеску відповідача як засновника до статутного капіталу цього товариства або половини вартості внесеного подружжям майна;

Велика Палата Верховного Суду з урахуванням принципу верховенства права має роз`яснити «особливості інтерпретації положень» статті 74 СК України, статті 13 Закону України «Про господарські товариства» у ситуаціях, аналогічних до тієї, якої стосується ця справа.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року справу № 760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22) прийнято та призначено до розгляду.

Правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин у справі № 760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22).

У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється в випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Тому апеляційний суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 760/20240/17.

Керуючись ст. 252, 253, 260 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Зупинити провадження у справі № 760/20240/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайбудвектор», ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 760/20948/16-ц.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 06 грудня 2023 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.