Рішення

від 30.09.2010 по справі 5/242-09нр

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.09.10

          Справа № 5/242-09нр.

За позовом: Сумської міської ради, м.Суми

до відповідача: Акціонерного товариства відкритого типу «Аграрник», м.Суми

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1.Комунальне оптово – роздрібне підприємство «Дрібнооптовий», м.Суми

2.Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Ануфрієв О.В.    

про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння  

                                                                            СУДДЯ           СОП‘ЯНЕНКО О.Ю.

                                                      при  секретарі судового засідання Волоховій Н.В.  

Представники сторін:

від позивача:            Корнієнко А.В.

від відповідача:  Джепа Г.В.

треті особи:         1. Летуча Л.М.

                             2. не прибув

Суть спору: позивач у вересні 2009 р. подав позовну заяву, в якій просив суд визнати виконавчий напис нотаріуса від 10.07.1998року № 4599 таким, що не підлягає виконанню; визнати недійсним договір від 24.07.1998року № 2/4 про передачу у власність цілісного майнового комплексу, укладений між АТВТ «Аграрник» та ВАТ «Вітамін», в частині передачі нежитлового приміщення магазину № 222 по вул. Кірова, 140 у власність відповідача, внаслідок вчинення такого договору під впливом помилки; визнати право власності за територіальною громадою міста Суми на нежитлове приміщення - магазин № 222, що розташований по вул. Кірова, 140 в м. Суми.

Рішенням від 01.12.2009р. по справі № 5/242-09, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2010р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.10р. касаційні скарги Сумської міської ради  та Комунального оптово – роздрібного підприємства «Дрібнооптовий» задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.10р. та рішення господарського суду Сумської області від 01.12.09р. по справі  № 5/242-09 скасовані в частині позовних вимог про визнання за територіальною громадою м. Суми права власності на нежиле приміщення магазину № 222 по вул. Кірова, 140 в м. Суми та передано справу на новий розгляд  в цій частині позовних вимог до господарського суду Сумської області. В іншій частині позовних вимог вищезазначені постанову та рішення залишено без змін.

Під час нового розгляду даної справи в частині позовних вимог про визнання за територіальною громадою м. Суми права власності на нежиле приміщення магазину № 222 позивач подав заяви про уточнення позовних вимог № 579/07-02/11 від 10.06.2010 р. та № 627/07-02/11 від 23.06.2010 року, відповідно до яких просить суд:

-          визнати неправомірними дії ВАТ «Аграрник» при укладенні договору від 24.07.1998 року № 2/1 про передачу у власність цілісного майнового комплексу в частині передачі нежитлового приміщення магазину № 222 за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 140;

-          витребувати з незаконного володіння ВАТ «Аграрник» нежитлове приміщення магазину № 222, загальною площею 526 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 140;

-          визнати право власності за територіальною громадою міста Суми Сумської міської ради на вищезазначене приміщення магазину № 222.

Третя особа - КОРП «Дрібнооптовий» подала відзив на позовну заяву б/н від 23.06.2010 року, в якому просить задовольнити позовні вимоги Сумської міської ради, витребувати з чужого незаконного володіння ВАТ «Аграрник» нерухоме майно будівлю овочесховища «Магазин № 222» та визнати право власності на вказане нерухоме майно, загальною площею 526 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Суми, вул.Кірова,140, за територіальною громадою м.Суми      

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№ 1033 від 24.06.2010 року), в якому проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні та зазначає, що рішенням господарського суду Сумської області від 01.12.2009р. по справі № 5/242-09, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2010р., було відмовлено позивачу у визнанні недійсним договору від 24.07.1998року № 2/4 про передачу у власність цілісного майнового комплексу, укладеного між АТВТ «Аграрник» та ВАТ «Вітамін», в частині передачі нежитлового приміщення магазину № 222 по вул. Кірова, 140 у власність відповідача, тобто судом була встановлена правомірність набуття Товариством права власності на магазин № 222 згідно договору та виконавчого напису. Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності, що є підставою для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки про існування договору № 2/4 від 24.07.1998 р., за яким відповідач став власником цілісного майнового комплексу ВАТ «Вітамін», у складі якого перебував магазин № 222, позивачу було відомо ще у 1998 році.

Позивач в уточнених позовних заявах надав пояснення, що про порушення права власності територіальної громади м. Суми на магазин № 222 Сумській міській раді стало відомо з листа КОРП «Дрібнооптовий» № 74 від 29.07.2009 р., а отже з цього часу і слід відраховувати право на звернення за захистом порушеного права власності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

21 травня 1996 року між АК АПБ «Україна» і АТ «Вітамін» в забезпечення кредитних зобов'язань був укладений договір застави за № 5161, предметом якого був цілісний майновий комплекс АТ «Вітамін». В подальшому, 27 грудня 1996 року між відповідачем по даній справі – АТВТ «Аграрник» та АК АПБ «Україна» був укладений договір № 206 про уступку вимоги,  відповідно до умов якого АТВТ «Аграрник» передано право вимоги дебіторської заборгованості АТ «Вітамін», після чого до відповідача перейшли права заставодержателя по договору застави від 21.05.1996 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 березня 1998 року між ВАТ «Вітамін» та позивачем був укладений договір купівлі - продажу майна в комунальну власність,  відповідно до якого ВАТ «ВІТАМІН» передає у власність позивача будівлю плодоовочевого сховища «Магазин № 222» загальною площею 526 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 140 на земельній ділянці площею 1,363га. Договір купівлі - продажу майна в комунальну власність був узгоджений з АТВТ «Аграрник» як заставодержателем майна ВАТ «Вітамін».

Відповідно до п. 11.2 зазначеного договору АТВТ «Аграрник» не заперечувало проти відчуження будівлі без переходу до Сумської міської ради обов'язків по заставленому майну.

Відповідно до ст. 128 Цивільного кодексу УРСР 1963 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 1.2 договору було визначено, що право власності на будівлю переходить до покупця (позивача) з моменту повної сплати ціни будівлі. Передача будівлі оформлюється актом прийому-передачі.

Відповідно до п. 1.4. договору купівлі–продажу майна в комунальну власність вартість магазину становить 88 000 грн. Відповідно до п. 3.1. договору передача магазину № 222 здійснюється в триденний термін після отримання коштів продавцем і оформлюється актом прийому – передачі.

В матеріалах справи містяться подані позивачем докази оплати майна на виконання умов договору № 1 купівлі –продажу майна в комунальну власність від 03.03.1998року, укладеного між позивачем та ВАТ «Вітамін», а саме копія листа фінансового управління Сумської міської ради № 8-33/260 від 09.10.09р., копія розпорядження про перерахування коштів від 11.03.09р. № 161, копія виписки Сумської ОД Укрсоцбанк від 12.03.1998року, копія оборотної відомості за березень 1998 року (а. с. 62-68).

Пізніше, 24 липня 1998 року між ВАТ «Вітамін» (заставодавцем) та відповідачем (заставодержателем) був укладений договір № 2/4 про передачу у власність цілісного майнового комплексу, відповідно до якого ВАТ «Вітамін» передав у власність відповідача цілісний майновий комплекс на виконання договору уступки вимоги від 27.12.96 року № 206 та виконавчого напису нотаріуса від 10.07.1998 р.

Як вбачається з зазначеного договору, відповідачеві було передано, в тому числі будівлю плодоовочесховища (магазин-склад № 222), що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 140.

Пунктом 3 вказаного договору відповідач набув право власності на цілісний майновий комплекс з моменту укладення договору.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання права власності позивач зазначає, що рішенням Сумської міської ради народних депутатів від 23.04.1997 року було створено комунальне оптово - роздрібне підприємство «Дрібнооптовий» та згідно з актом від 23.03.1998 року прийому - передачі магазин №222 по вул. Кірова, 140 у місті Суми був переданий в повне господарське відання третій особі. Майже одинадцять років спірне нежитлове приміщення використовувалось третьою особою і відповідач не заявляв ніяких вимог на «Магазин №222», а позивач весь цей час вважав, що саме він є власником нежитлового приміщення по вул. Кірова, 140 в м. Суми. Лише в липні 2009 року виявилося, що право власності на спірне приміщення належить ВАТ «Аграрник», коли директор КОРП «Дрібнооптовий» з заявою від 01.07.2009 року звернувся до КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» для виготовлення технічного паспорту на магазин №222 та йому було повідомлено, у зв’язку з тим, що право власності на зазначене приміщення належить АТВТ «Аграрник». 29 липня 2009 року третя особа листом №74 звернулася до Сумської міської ради як власника нежитлового приміщення згідно з договором купівлі - продажу, з проханням допомоги у вирішенні питання. Таким чином, позивач вважає, що строк позовної давності для звернення з зазначеним позовом ним не пропущено.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР 1963 р., ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України, ст. 76 ЦК УРСР 1963 р.

Позовна давність відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд погоджується з наведеними відповідачем поясненнями, що про набуття АТВТ «Аграрник» права власності на магазин № 222 позивачу було відомо ще у 1998 році, оскільки, зокрема, 23.09.1998 року Сумською міською радою було прийняте рішення «Про припинення та перехід права користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям та громадянам» (том 1, а.с. 56-60, том 2, а.с. 13-20), пунктом 2 якого вирішено визнати правонаступниками земельних ділянок підприємства, установи і організації у зв’язку з переходом права власності на будівлі і споруди згідно додатку № 2. У Додатку № 2 до цього рішення «Список підприємств, установ, організацій та громадян, до яких переходить право користування земельними ділянками» зазначено АТВТ «Аграрник», до якого перейшло право користування земельними ділянками: Виробничо-торгівельна база – вул. Скрябіна,7; приміщення магазину № 210 – вул. Пушкіна, 59; приміщення магазину № 219 – вул. Харківська, 18; приміщення автомагазину № 223 – вул. Труда, 26а. Підставою переходу права користування земельними ділянками зазначений договір № 214 від 24.06.1998 р. «Про передачу у приватну власність цілісного майнового комплексу» від ВАТ «Вітамін».

Відповідач надав відповідь Управління Держкомзему у м. Суми від 27.07.2010 р. № 1396/01-18 (том 2 а.с. 149), у якій зазначено, що підставою для прийняття рішення Сумською міською радою 23.09.1998 року  «Про припинення та перехід права користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям та громадянам» є договір № 2/4 від 24.07.1998 р. «Про передачу у власність цілісного майнового комплексу», однак при друкуванні додатку № 2 до рішення була допущена технічна помилка та замість знака дріб «/» у номері договору «2/4» надруковано «1».

Дійсно, предметом договору № 2/4 від 24.07.1998 р. є цілісний майновий комплекс ВАТ «Вітамін», що складався із Виробничо-торгівельної бази (вул. Скрябіна, 7), будівлі магазину № 210 (вул. Пушкіна,59), будівлі магазину № 219 (вул. Харківська, 18), будівлі магазину № 223 (вул. Труда, 26а), будівлі плодоовочесховища (магазин-склад № 222) (вул. Кірова, 140) та будівлі пункту приймання склопосуду (магазин № 221) (вул. Супруна, 15), перелік яких зазначений у тексті самого договору.

Виходячи з цього, відповідний договір № 2/4 проходив через управління Сумської міської ради під час підготовки та прийняття міською радою, зокрема, рішення від 23 вересня 1998 року. Недоліки у роботі посадових осіб Сумської міської ради, які полягають у невірному зазначенні номеру та дати договору в додатку № 2 до рішення міської ради від 23.09.1998 р., неуважність при підготовці матеріалів до розгляду на сесії міської ради, у зв’язку з чим не було звернуто увагу на відчуження у складі цілісного майнового комплексу 24.07.1998 р. і приміщення магазину № 222 по вул. Кірова, 140, який міська рада придбала у березні 1998 р. на підставі договору купівлі-продажу, не спростовують факту обізнаності позивача  щодо наявності договору № 2/4 від 24.07.1998 р., за яким до відповідача перейшло право власності на магазин № 222 у складі цілісного майнового комплексу.

Наявність реєстрації права власності за АТВТ «Аграрник» на нежитлове приміщення магазину-складу № 222, про яку позивачу та третій особі стало відомо з Довідки Комунального підприємства «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» від 14.07.2009 р., сама по собі не має вирішального значення, оскільки обов’язковість державної реєстрації договорів купівлі-продажу будь-якого нерухомого майна була запроваджена Цивільним кодексом України (ч. 3 ст. 640 та ст. 657), який набрав чинності з 01.01.2004 р., а тому не має зворотної дії у часі до спірних правовідносин, пов’язаних з укладенням договорів № 1 від 03.03.1998 р. та № 2/4 від 24.07.1998 р.

За таких обставин позовна вимога про визнання за територіальною громадою м. Суми права власності на нежитлове приміщення магазину № 222 по вул. Кірова, 140 в м. Суми не підлягає задоволенню у зв’язку із пропуском позивачем строку позовної давності, поважних причин пропущення позовної давності позивачем не наведено і судом виходячи з матеріалів справи не вбачається.

Вимога позивача  про витребування з незаконного володіння ВАТ «Аграрник» нежитлового приміщення магазину № 222, загальною площею 526 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 140 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. В обґрунтування позову в цій частині позивач посилається на ст. 387 ЦК України, відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Проте, рішенням господарського суду Сумської області від 01.12.2009р. по справі № 5/242-09, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2010р., було відмовлено позивачу у визнанні недійсним договору від 24.07.1998 року № 2/4 про передачу у власність цілісного майнового комплексу, укладеного між АТВТ «Аграрник» та ВАТ «Вітамін», в частині передачі нежитлового приміщення магазину № 222 по вул. Кірова, 140 у власність відповідача. Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, позивач не довів суду, що відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів приміщенням магазину № 222.

Також позивач просить визнати неправомірними дії ВАТ «Аграрник» при укладенні договору від 24.07.1998 року № 2/1 про передачу у власність цілісного майнового комплексу в частині передачі нежитлового приміщення магазину № 222 за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 140. Суд зауважує, що за договором № 2/4 від 24.07.1998 р. (а не № 2/1, як зазначив позивач) ВАТ «Вітамін» зобов’язалося передати цілісний майновий комплекс вартістю 997 913 грн. у власність АТЗТ «Аграрник», а АТЗТ «Аграрник» - прийняти цей комплекс. Укладенню цього договору передувало вчинення 10.07.1998 р. приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онуфрієвим О.В. виконавчого напису, згідно якого було звернуто стягнення на заставлене по договору застави майно – цілісний майновий комплекс ВАТ «Вітамін» та запропоновано передати його у власність АТ «Аграрник» в рахунок погашення заборгованості в сумі 997 913 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Проте заявлена позивачем позовна вимога в цій частині не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, а тому не може бути судом задоволена.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, але позивач з урахуванням всіх обставин справи, не подав суду належних доказів, які б об‘єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію.                              

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд, -                    

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову - відмовити.

          СУДДЯ                                                                           О.Ю.  СОП’ЯНЕНКО

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 05.10.2010 року.

    Суддя