Рішення

від 29.11.2023 по справі 908/1862/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/214/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2023 Справа № 908/1862/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за первісним позовом: Фізичної особи-підприємця Волошина Микити Дмитровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 )

до відповідача: Комунального підприємства "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (72102 Запорізька область, Приморський район, м. Приморськ, вул. Морська, буд. 74, ідентифікаційний код юридичної особи 01992989)

про стягнення 330 335 грн 00 коп.

за зустрічним позовом: Комунального підприємства "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (вул. Морська, буд. 74, м. Приморськ, Приморський район, Запорізька область, 72102, ідентифікаційний код юридичної особи 01992989)

до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Волошина Микити Дмитровича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 )

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕНЕРДЖИ" (пр. Гагаріна, 24Д, м. Харків, 61001, ідентифікаційний код юридичної особи 43589966)

про спір немайнового характеру

представники сторін

від ФОП Волошина М.Д.: не з`явився

від КП "Приморська центральна районна лікарня": Юрків В.Ю. - головний лікар.

від ТОВ "ТРЕЙДЕНЕРДЖИ": не з`явився

вільний слухач: Мілешко С.С., адвокат, посвідчення № ЗП 001897 від 04.12.2018

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Волошин Микита Дмитрович звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області 330 335 грн 00 коп. заборгованості по оплаті отриманих послуг з постачання електричної енергії за період березень-червень 2022 року за договором про постачання електричної енергії споживачу № 312 від 23.03.2022.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1862/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Розглянувши зазначену позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху.

Ухвалою суду від 12.06.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

12.06.2023 в системі "Електронний суд" позивачем сформовано заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду.

Ухвалою суду від 16.06.2023 прийнято справу № 908/1862/23 до свого провадження суддею Дроздовою С.С., присвоїти справі номер провадження 27/214/23, призначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

28.07.2023 позивач сформував в системі "Електронний суд" клопотання про доручення до матеріалів справи доказів на підтвердження заявленого до відшкодування розміру судових витрат на правову допомогу.

Докази долучено до матеріалів справи.

04.08.2023 від відповідача надійшла заява про поновлення строку для надання відзиву на позов, заяву відповідач обґрунтовує тим, що з відкритих джерел, а саме сайту судової влади України відповідачу стало відомо про наявність відкритого провадження за позовом ФОП Волошина М.Д, (представник позивача Коломійцев А.Ю) до Комунального підприємства "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області про стягнення заборгованості в сумі 330 335,00 грн. КП "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області не отримувало копію позову і додатків до нього в порядку, передбаченому ст. 172 ГПК України. Про зазначене свідчить відсутність в матеріалах справи доказів направлення екземпляру позову із додатками до нього стороні по справі. Ознайомлення з матеріалами справи відбулось за допомогою фотокопіювання у приміщенні суду 03.08.2023, про що свідчить відмітка на заяві про можливість ознайомлення з матеріалами справи. В порядку ст.119 ГПК України, через не можливість своєчасного надання відзиву на позовну заяву, відповідач просить суд поновити строк для подання відзиву на позовну заяву.

Крім того, відповідач просив суд розглядати справу в загальному провадженні з викликом представників сторін, проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін відповідач заперечив.

Ухвалою суду від 08.08.2023 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 31.08.2023 о 12 - 45 год.

17.08.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Комунального підприємства "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області про визнання договору № 312 від 23.03.2022 про постачання електричної енергії споживачу між Комунальним підприємством "Приморська центральна районна лікарня Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕНЕРДЖИ" недійсним; визнання відсутності права вимог фізичної особи-підприємця Волошина Микити Дмитровича до Комунального підприємства "Приморська центральна районна лікарня Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області" по Договору № 13 від 28.02.2023.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.08.2023, зустрічну позовну заяву передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Крім того, до зустрічної позовної заяви позивач надав клопотання про залучення до участі у справу в якості відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕНЕРДЖИ".

Ухвалою суду від 18.08.2023 прийнято зустрічний позов Комунального підприємства "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області до розгляду. Залучено до участі у справу в якості відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕНЕРДЖИ". Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 908/1862/23. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання для розгляду первісного позову та зустрічного позову призначено на 31.08.2023.

17.06.2023 Комунальним підприємством "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області поданий до суду відзив на позовну заяву Фізичної особи-підприємця Волошина Микити Дмитровича.

31.08.2023 Комунальним підприємством "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області подано до суду клопотання про відкладення підготовчого провадження на іншу дату.

Ухвалою суду від 31.08.2023 відкладено підготовче провадження. Засідання суду призначено на 02.10.2023.

Ухвалою суду від 02.10.2023 підготовче провадження закрито. Призначено справу до розгляду по суті на 02.11.2023.

Ухвалою суду від 02.11.2023 відкладено в порядку статті 216 ГПК України розгляд справи по суті на 29.11.2023.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач за первісним позовом (відповідач-1 за зустрічним позовом) у судове засідання жодного разу не з`явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, шляхом направлення на їх поштову адресу ухвал суду.

Ухвали Господарського суду Запорізької області направлялась судом на адресу Фізичної особи-підприємця Волошина Микити Дмитровича ( АДРЕСА_1 ) та на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕНЕРДЖИ" (пр. Гагаріна, 24Д, м. Харків, 61001), проте, конверти повернулися з відміткою: "за закінченим терміном зберігання".

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Крім того, ухвали суду від 01.09.2023, 06.10.2023, 07.11.2023 були розміщені на офіційному веб-порталі судової влади України - Господарського суду Запорізької області в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, ухвали суду були отримані позивачем за первісним позом (відповідачем-1 за зустрічним позовом) та відповідачем-2 за зустрічним позовом на електронні скриньки та електронного кабінету.

Отже Фізична особа-підприємець Волошин Микита Дмитрович та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕНЕРДЖИ" були завчасного обізнані про дату та час розгляду справи № 908/1862/23 у Господарському суді Запорізької області.

Відповідач за первісним позовом у судовому засіданні 29.11.2023 проти первісного позову заперечив у повному обсязі, на підставах викладених у відзиві, не визнає первісні позовні вимоги у зв`язку із відсутністю боргових зобов`язань перед позивачем за первісним позовом.

Позивач за зустрічним позовом просив суд задовольнити зустрічні позовні вимоги та просив суд визнати договір № 312 від 23.03.2022 про постачання електричної енергії споживачу між Комунальним підприємством "Приморська центральна районна лікарня Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕНЕРДЖИ" недійсним; визнати відсутність права вимог фізичної особи-підприємця Волошина Микити Дмитровича до Комунального підприємства "Приморська центральна районна лікарня Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області" по Договору № 13 від 28.02.2023.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами, за відсутністю позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом) та відповідача-2 за зустрічним позовом.

В засіданні суду 29.11.2023 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 29.11.2023, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

23.03.2022 між Комунальним підприємством "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (Споживач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕНЕРДЖИ" (Постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 312 від 23.03.2022.

Згідно п. 1.1 договору, даний договір є публічним договором, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Спожвачу Постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу Увкраїни, шляхом приєднання Споживача до умов договору.

Умови договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національнеої комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 та Закону України «Про публічні закупівлі» (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов`язується поставити Споживачу у терміни та на умовах визначених договором електричну енергію з урахуванням послуг розподілу, код ДК 021:2015:0931000-5-Електрична енергія, в обсягах і порядку передбачених договором про забезпечення потреб електроустановок Споживача, а споживач сплачує Постачальнику за використану електричну енергію у розмірі, строки, порядку та на умовах передбачених договором.

Згідно п. 2.3 договору очікуваний обсяг постачання електричної енергії в період з 24.03.2022 до 31.12.2022 включно, становить 175000 кВт*год (Додаток 2 до Договору) та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу електричної енергії у оператора системи.

Відповідно до п. 2.5 договору місце постачання електричної енергії: 72102 Запорізька область, м. Приморськ, вул. Морська, буд. 74.

Згідно п. 3.1 договору строк (термін) поставки товару з 24.03.2022 до 31.12.2022. Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата зазначена в заяві-приємднання, яка є Додатком 1 до договору.

Відповідно до п. 5.9 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються щомісячно, на підставі рахунка-розшифровкита Акта прийняття-передавання товарної продукції, складених відповідно до показників приладів комерційного обліку Споживача, які постачальник підписує у 2-х примірниках та надсилає Споживачу поштою до 10-го числа (включно) місяця. Наступного за розрахунковим. Моментом оплати вважається день надходження грошових коштів на рахунок Постачальника.

Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником в Актах прийому-передачі електричної енергії за Договором, у тому числі у разі її зміни.

Відповідно до п. 5.10 договору розрахунковим періодом за договором є календарний місяць. Оплатк вартості використання електричної енергії Споживач здійснює на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України - лишеза фактично використану електричну енергію, на підставі належним чином оформленого акта за розрахунковий період, отриманого не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. 5.12 договору оплата Акта Постачальника за договором має бути здійснено Споживачем у строк, визначений в Акті, протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отриманн його Споживачем.

У первісному позові позивач зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» умови Договору, зокрема щодо надання послуг з постачання електричної енергії, виконувалися належним чином, а відповідач свої зобов`язання щодо повної оплати отриманих послуг за договором за період: березень-червень 2022 року у строк, погоджений в п. 5.12 Договору, не виконав.

Таким чином, у відповідача перед первісним кредитором виникла заборгованість за послуги з постачання електричної енергії за березень-червень 2022 року у розмірі 330 335 грн 00 коп.

Надання послуг у період березень-червень 2022 року підтверджується актами приймання- передачі електричної енергії (копії додаються), копії яких разом з рахунками на оплату направлялися відповідачу електронною поштою.

Відправлення кореспонденції відповідачу здійснювалося електронною поштою, оскільки інша можливість офіційного листування, у зв`язку з військовою агресією Росії, війною, тимчасовою окупацією певних територій України, тимчасовим припиненням роботи операторів поштового зв`язку, була недоступна.

Позивач зазначив, що жодних заперечень чи зауважень щодо актів приймання передачі електричної енергії від відповідача Товаристу з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» не надходило.

28.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» (Первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Волошиним Микитою Дмитровичем (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 13.

Відповідно до п. 1 договору № 13 Первісний кредитор відступає Новому кредиторові, а Новий кредитор приймає право вимоги, належне Первісному кредиторові у відповідності до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 95 від 14.12.2021 (далі Основний договір) укладеним між Первісним кредитором та Комунальне підприємство «Приморська центральна районна лікарня» Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області, (далі Боржник) і стає Новим кредитором з обсягом прав належних Первісному кредитору за Основним договором (а саме права вимоги оплати заборгованості та всіх штрафних санкцій, які виникли в зв`язку з невиконанням умов Основного договору) в частині вимоги від Боржника належного виконання зобов`язань за Основним договором за березень-червень 2022 року у розмірі 330 335 (триста тридцять тисяч гриста тридцять п`ять) гривень 20 копійок.

Позивач на електронну адресу відповідача primlikar@ukr.net 26.05.2023 направив договір про відступлення права вимоги та повідомлення про відступлення права вимоги.

В порушення умов договору від 23.03.2022 № 312 відповідач не оплатив надані послуги з постачання електричної енергії за період березень-червень 2022 року.

Як зазначає позивач, шляхом укладення договору про відступлення права вимоги від 28.02.2023 № 13, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» відступило йому своє право вимоги в частині вимоги до відповідача належного виконання зобов`язань за договором від 23.03.2022 № 312 за перівод березень-червень 2022 року у розмірі 330 335 грн 00 коп.

Вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні заявлених первісних позовних вимогах слід відмовити, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Також, ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За своєю правовою природою договір № 312 від 23.03.2022 є договором постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з частиною 1, 3 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії». Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.

Відповідно до преамбули Закону України "Про ринок електричної енергії" цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно із частиною 1 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальником є суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з п. 74 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» ринок електричної енергії - система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам.

Пунктом 69 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що поточний рахунок із спеціальним режимом використання - рахунок, відкритий в уповноваженому банку і призначений для забезпечення проведення розрахунків відповідно до цього Закону.

Пунктом 94 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що уповноважений банк ринку електричної енергії (уповноважений банк) - будь-який банк, у статутному капіталі якого не менше 75 відсотків акцій (часток) належать державі, що відповідає визначеним Кабінетом Міністрів України вимогам та віднесений Кабінетом Міністрів України до переліку уповноважених банків і має право здійснювати обслуговування поточних рахунків із спеціальним режимом використання учасників ринку.

Відповідно до п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила), укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Пунктом 3.1.7 глави 3.1 розділу III Правил передбачено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

23.03.2022 між Комунальним підприємством "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (Споживач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕНЕРДЖИ" (Постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 312 від 23.03.2022.

Частинами 1, 2, 5, 6, 8 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі, у тому числі шляхом клірингу (неттінгу), відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку. Покупці електричної енергії, які купують електричну енергію в електропостачальників, вносять плату за отриману електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника в одному з уповноважених банків. Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальника перераховуються згідно з алгоритмом, який встановлюється Регулятором. Такий алгоритм розподілу коштів з поточного рахунка із спеціальним режимом використання електропостачальника передбачає, за звичайних умов, перерахування всіх коштів, що надходять від покупців на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника, у повному обсязі на поточні рахунки електропостачальника. Внесення змін до зазначеного алгоритму здійснюється виключно у разі прострочення електропостачальником у строки та порядку, що визначені правилами ринку, оплати вартості його небалансів електричної енергії. Такі зміни до алгоритму діють до повного погашення заборгованості електропостачальника перед оператором системи передачі. Зміни до алгоритму вносяться на підставі подання оператора системи передачі у разі виникнення заборгованості електропостачальника перед оператором системи передачі. Зміни до алгоритму мають передбачати, що кошти з поточного рахунка із спеціальним режимом використання електропостачальника перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора системи передачі до повного погашення недоплати за куплений електропостачальником небаланс електричної енергії. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників, оператора системи передачі та оператора ринку затверджується та оприлюднюється Регулятором. У разі перерахування коштів за електричну енергію та послуги на інші рахунки, ніж поточні рахунки із спеціальним режимом використання, у випадках, визначених цією статтею, отримувачі повинні повернути ці кошти у триденний строк з моменту їх отримання. У разі неповернення у цей строк коштів, сплачених на інші рахунки, ніж поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають стягненню до державного бюджету як санкція за вчинене правопорушення. Зарахування коштів до державного бюджету не звільняє їхніх отримувачів від повернення цих коштів відповідному учаснику ринку.

Пунктами 4.1, 4.2 розділу IV Правил передбачено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів. Послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.

Згідно з п. 4.5 розділу IV Правил оплата електропостачальнику вартості електричної енергії, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника. Споживач, який купує електричну енергію відповідно до умов договору в електропостачальника, здійснює оплату за виставленим електропостачальником рахунком виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання цього електропостачальника в одному з уповноважених банків.

Підсумовуючи викладене, ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» забороняє перерахування коштів за куплену електричну енергію на інші рахунки, ніж на поточний рахунок електропостачальника із спеціальним режимом використання в одному з уповноважених банків, і встановлює майнову відповідальність за неповернення таких коштів, у разі їх перерахування на інші рахунки, та не звільняє від повернення цих коштів енергопостачальнику.

У відповідності до умов укладеного договору від 28.01.2022 № 214 саме ТОВ "Трейденерджи" у розумінні приписів п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" є електропостачальником, який зобов`язаний відкрити поточний рахунок із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку та використовувати його при здійсненні розрахунків за куплену електричну енергію.

Відповідно до ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.

Відповідно до п. 5.11 договору про постачання електричної енергії № 312 від 23.03.2022 оплата вартості електричної енергії за договором здійснюється споживачем включно шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання.

Суд приходить до висновку, що передача права вимоги до Комунального підприємства "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області за договором про постачання електричної енергії споживачу від 23.03.2022 № 312 щодо стягнення заборгованості за поставлену за період березень-червень 2022 року електричну енергію в сумі 330 335 грн 00 коп. від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕНЕРДЖИ" до Фізичної особи-підприємця Волошина Микити Дмитровича є неможливою, оскільки матиме своїм наслідком необхідність сплати відповідачем за спожиту електричну енергію не постачальнику на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, а іншій особі - Фізичній особі-підприємцю Волошину Микиті Дмитровичу, що прямо суперечить приписам ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Підсумовуючи викладене вище та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не доведено суду наявність в нього законних підстав для стягнення з відповідача заборгованості за поставлену в березні-червні 2022 року електричну енергію в сумі 330 335 грн 00 коп. за договором про постачання електричної енергії споживачу від 23.03.2022 № 312, він є неналежним позивачем у цій справі, що згідно з правовою позицією Верховного Суду є самостійною підставою для відмови в позові (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18).

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано акти приймання-передачі електричної енергії №№ 456, 656, 825, 1050, які не містять дати складання, не підписані Комунальним підприємством "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області, не містять первинні та кінцеві показники електричного лічильника, що ставить під сумнів обґрунтованість відповідних грошових нарахувань по кожному акту приймання-передачі окремо.

Відповідно до п. 5.12 договору про постачання електричної енергії споживачу № 312 оплата Акта Постачальника за договором має бути здійснено Споживачем у строк, визначений в Акті, протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отриманн його Споживачем.

Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про надання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Рахунки на оплату № № 361, 542, 714, 935 також не містять дату складання, не зазначений строк, протягом якого має бути здійснена оплата відповідного рахунку, що є істотною умовою договору № 270 для початку виникнення зобов`язання у споживача щодо оплати за спожиту електричну енергію.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, як серед іншого й дату складання.

Отже в даному випадку, відсутність у наданих до позовної заяви актах приймання-передачі електричної енергії №№ 456, 656, 825, 1050 та рахунках на оплату №№ 361, 542, 714, 935 дати документу та строку оплати є порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, надані позивачем за первісним позовом скріншоти з електронної скриньки не підтверджують, які саме документи (акти та рахунки) були надіслані відповідачеві за первісним позовом.

Таким чином, первісні позовні вимоги щодо стягнення з Комунального підприємства "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області 330 335 грн 00 коп. заборгованості по оплаті отриманих послуг з постачання електричної енергії за період березень-червень 2022 року за договором про постачання електричної енергії споживачу № 312 від 23.03.2022 задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги відмову судом у первісному позові, судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Крім того, позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом 20 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Отже, сума витрат на правову допомогу не підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Суд розглянувши зустрічний позов щодо визнання договору № 312 від 23.03.2022 про постачання електричної енергії споживачу між Комунальним підприємством "Приморська центральна районна лікарня Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕНЕРДЖИ" недійсним; визнання відсутності права вимог фізичної особи-підприємця Волошина Микити Дмитровича до Комунального підприємства "Приморська центральна районна лікарня Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області" по Договору № 13 від 28.02.2023, дійшов висновку щодо його часткового задоволення, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 23.03.2022 між Комунальним підприємством "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (Споживач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕНЕРДЖИ" (Постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 312 від 23.03.2022.

Згідно п. 1.1 договору, даний договір є публічним договором, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Спожвачу Постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу Увкраїни, шляхом приєднання Споживача до умов договору.

Умови договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національнеої комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 та Закону України «Про публічні закупівлі» (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов`язується поставити Споживачу у терміни та на умовах визначених договором електричну енергію з урахуванням послуг розподілу, код ДК 021:2015:0931000-5-Електрична енергія, в обсягах і порядку передбачених договором про забезпечення потреб електроустановок Споживача, а споживач сплачує Постачальнику за використану електричну енергію у розмірі, строки, порядку та на умовах передбачених договором.

Згідно п. 2.3 договору очікуваний обсяг постачання електричної енергії в період з 24.03.2022 до 31.12.2022 включно, становить 175000 кВт*год (Додаток 2 до Договору) та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу електричної енергії у оператора системи.

Відповідно до п. 2.5 договору місце постачання електричної енергії: 72102 Запорізька область, м. Приморськ, вул. Морська, буд. 74.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписами статті 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває і на теперішній час.

Відповідно до Наказу № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, місто Приморськ Приморської міської територіальної громади знаходиться в переліку тимчасово окуповані російською федерацією територій України з 26.02.2022 року (код - UА23020130010076068).

Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія - це сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст.13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ч.б ст.13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Договір № 312 від 23.03.2022 було укладено після введення на території Україні воєнного стану і окупації міста Приморськ Приморської міської територіальної громади Російською федерацією.

Станом на дату укладання договору та на дату подання зустрічної позовної заяви, місцем реєстрації Комунального підприємства «Приморська центральна районна лікарня Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області» є Запорізька область, Приморський район, місто Приморськ, вул. Морська, буд.74

За таких обставин, договір № 312 від 23.03.2022 року є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

На підставі положень статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Слід зазначити, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін.

Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору № 312 від 23.03.2022 про постачання електричної енергії споживачу між Комунальним підприємством "Приморська центральна районна лікарня Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕНЕРДЖИ" є обґрунтованими та таким що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання відсутності права вимог фізичної особи-підприємця Волошина Микити Дмитровича до Комунального підприємства "Приморська центральна районна лікарня Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області" по договору № 13 від 28.02.2023, суд у зв`язку із усною відмовою позивача від позову в цій частині під час судових дебатів, закриває провадження, на підставі п. 4. ч. 1. ст. 231 ГПК України.

Частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" суд повертає суму судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Аналіз наведених норм Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір" дає підстави дійти висновку, що у разі, зокрема, відмови позивача від позову до початку розгляду справи по суті, суд без клопотання особи у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу із державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

У той же час, ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Провадження у справі за зустрічним позовом було відкрито 18.08.2023. Ухвалою суду від 02.10.2023 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті на 02.11.2023, отже враховуючи те, що позивачем заявлено про відмову від позову 29.11.2023, тобто поза межами строку до початку розгляду справи по суті, у суду відсутні підстави для повернення з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при подані позову.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

У даній справі суд дійшов висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

За вказаних обставин, зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідачів-1,-2 за зустрічним позовом, пропорційно розміру задоволених зустрічних позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 129, 180, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову Фізичної особи-підприємця Волошина Микити Дмитровича до Комунального підприємства "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області відмовити.

Позовні вимоги за зустрічним позовом Комунального підприємства "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області до Фізичної особи-підприємця Волошина Микити Дмитровича та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕНЕРДЖИ" задовольнити частково.

Визнати договір № 312 від 23.03.2022 про постачання електричної енергії споживачу між Комунальним підприємством "Приморська центральна районна лікарня Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області" (72102 Запорізька область, Приморський район, м. Приморськ, вул. Морська, буд. 74, ідентифікаційний код юридичної особи 01992989) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕНЕРДЖИ" (пр. Гагаріна, 24Д, м. Харків, 61001, ідентифікаційний код юридичної особи 43589966) недійсним.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Волошина Микити Дмитровича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (вул. Морська, буд. 74, м. Приморськ, Приморський район, Запорізька область, 72102, ідентифікаційний код юридичної особи 01992989) 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕНЕРДЖИ" (пр. Гагаріна, 24Д, м. Харків, 61001, ідентифікаційний код юридичної особи 43589966) на користь Комунального підприємства "Приморська центральна районна лікарня" Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (вул. Морська, буд. 74, м. Приморськ, Приморський район, Запорізька область, 72102, ідентифікаційний код юридичної особи 01992989) 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Закрити провадження у справі № 908/1892/23 в частині вимоги за зустрічним позовом про визнання відсутності права вимог Фізичної особи-підприємця Волошина Микити Дмитровича до Комунального підприємства "Приморська центральна районна лікарня Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області" по Договору № 13 від 28.02.2023.

Рішення оформлено та підписано 08.12.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.