Ухвала

від 29.11.2023 по справі 641/7091/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 641/7091/23 (1-кс/641/1724/23) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/818/1489/23 Суддя доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

підозрюваної - ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2023 року, якою застосували щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю у кримінальному провадженні № 12023221150001056 від 09.08.2023 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .

Також застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням на останню певних обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

На зазначену ухвалу слідчого судді прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 .

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу прокурор посилався на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини кримінального правопорушення, а також не врахував його наслідки. Вказував, на існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а також на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення.

Поряд з цим, апеляційну скаргу подав захисник ОСОБА_8 , яка просила ухвалу слідчого судді скасувати, та обрати стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник посилалась на відсутність обґрунтованої підозри. Вважала, що у цьому кримінальному провадженні відсутні ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України і докази на їх підтвердження прокурором не надано. Вказує, що ОСОБА_7 не є службовою особою та всі дії здійснювала відповідно до чинного законодавства. Посилалася на докази, які спростовують вину ОСОБА_7 . Вважає, що у цьому провадженні мала місце провокація з боку працівників поліції. Зазначає, що ОСОБА_7 є єдиною годувальницею у родині, має на утриманні неповнолітню дитину та матір похилого віку.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу, просив їх задовольнити та заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, а також доводи ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора та просила задовольнити апеляційну скаргу захисника, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги прокурора не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023221150001056 від 09.08.2023 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

02 листопада 2023 року слідчим було подано до слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова клопотання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, в якому він посилався на те, що наявні ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, що полягають у можливості переховуватись від органів досудового розслідування і суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих; вчинити інше кримінальне правопорушення та у такий спосіб перешкоджати кримінальному провадженню.

Слідчий суддя суду першої інстанції встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Вирішуючи питання щодо заходу, який належить застосувати до ОСОБА_7 , слідчий суддя суду першої інстанції виходив із того, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом згідно ст. 183 КПК України, та у даному випадку є занадто суворим, а запобігти встановленим ризикам цілком можливо шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання підозрюваної.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками слідчого судді з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

На виконання вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, КПК України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).

Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Відповідно до вимог ч.1 п.п.4,5 ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором. Повідомлення має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих їй дій, передбачених ч.3 ст.368 КК України, підтверджується відомостями, які містяться у: протоколі обшуку службового кабінету ОСОБА_7 , протоколі НСРД, протоколі вручення грошових коштів.

Зважуючи на такий обсяг відомостей судового провадження, які об`єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваної, як вжиття запобіжних заходів у зв`язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, оскільки наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_7 , до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо слідчий доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини. Сама по собі наявність ризиків та обґрунтованої підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення не свідчить про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування інших запобіжних заходів.

Вказане свідчить про достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, але запобігання цим ризикам, шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, згідно чинного КПК України - не виключається.

Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Відповідно до вимог ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий або прокурор доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, норма ч.4 ст.194 КПК України містить вказівку про те, що слідчий суддя, суд при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу має право застосувати більш м`який запобіжний захід, якщо прокурор не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбачених ст.177 КПК України. Тобто зі змісту цієї норми вбачається право слідчого судді на власний розсуд вирішувати, який запобіжний захід може забезпечити запобігання ризикам.

Таким чином, законодавець залишив вирішення цього питання для суддівського розсуду, тобто можливості суддівської дискреції, а саме, право слідчого судді обирати між альтернативами, іншими більш м`якими запобіжними заходами, кожен з яких є законним, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу підозрюваної, справедливості й достатності обраного запобіжного заходу.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч.2 ст. 181 КПК України).

Крім того, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прокурор повідомив, що стосовно ОСОБА_7 здійснюється досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні та 12 січня 2023 року ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру за ч.1 ст. 190, ч.4 ст. 27, ч.2 ст. 15 - ч.3 ст. 369 КК України у кримінальному провадженні № 42022222050000051 від 02.06.2022 року.

Разом з цим, у відповідності до вищенаведених норм закону, ті обставини, що ОСОБА_7 раніше не судима, до кримінальної відповідальності раніше не притягувалася, працює завідувачем Дільниці ветеринарної медицини № 2 м. Харкова, розлучена, має на утриманні неповнолітню доньку, має на утриманні матір похилого віку, має місце реєстрації на території м. Харкова, колегія суддів вважає, що вказані обставини свідчать про наявність міцних соціальних зв`язків, що суттєво мінімізує існування ризику того, що підозрювана може вдатись до спроб переховуватись від органу досудового розслідування тому не обґрунтованими є доводи слідчого та прокурора щодо наявності підстав для обрання їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість злочину не може сама по собі слугувати виключною підставою для тримання особи під вартою, до чого прирівняно і домашній арешт.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків чи потерпілих слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).

Таким чином, колегія суддів вважає, що ризик впливу на свідків чи потерпілих беззаперечно існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від підозрюваних та свідків та дослідження їх судом, однак на переконання колегії суддів обов`язок утримуватися від спілкування зі свідками зможе унеможливити будь-які ризики впливу на них.

Крім того, належить врахувати пояснення прокурора про те, що електронний засіб контролю не застосовувався до ОСОБА_7 у зв`язку із відсутністю сигналу між цим засобом та місцем контролю цього засобу.

Поряд з цим необхідно врахувати ой факт, що ОСОБА_7 не порушувала обов`язків, покладених на неї судом першої інстанції, не переховувалась від органів досудового розслідування та суду. Такі відомості прокурор не спростовував в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням того, що ОСОБА_7 розлучена, має на утриманні неповнолітню доньку, матір похилого віку, офіційно працевлаштована, не порушувала покладених судом на неї процесуальних обов`язків, а тому домашній арешт у нічний час з покладенням на підозрювану обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України в повній мірі буде відповідати меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваною покладних на неї процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України та дотримання вимог ч.2 ст.28 КПК України, щодо проведення досудового розслідування у розумні строки.

Разом з цим, колегія суддів роз`яснює, що при виявленні обставин, які будуть свідчити про фактичну неефективність домашнього арешту у нічний час прокурор разом зі слідчим не позбавлені процесуальної можливості звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді, щодо зміни запобіжного заходу на більш суворий.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що стороною обвинувачення не доведено неможливості застосування до підозрюваної ОСОБА_7 іншого більш м`якого запобіжного заходу, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час та покладенням на неї обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 179, 376, 404, 407 ч.3 п.2, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2023 року- скасувати.

В задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 - відмовити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 01.01.2024 року включно.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 194 КПК України, зобов`язати підозрювану ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 22:00 год. до 06:00 год. наступної доби, за виключенням можливості залишати місце проживання на час оголошення повітряної тривоги; утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Контроль за виконанням ухвали доручити прокурору.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді :