Справа № 299/3686/15-ц
П О С Т А Н О В А
Іменем України
30 жовтня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів КОЖУХ О.А., МАЦУНИЧА М.В.
за участю секретаря ТЕРПАЙ С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 299/3686/15-ц
за позовом ОСОБА_1 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача
ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
до Виноградівської міської ради Закарпатської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівська взуттєва фабрика»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів
Міністерство економіки України,
Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області,
Комунальне підприємство «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації»,
про визнання частково недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та державної реєстрації права власності,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду від 17 листопада 2021 року, повний текст якого складений 29 листопада 2021 року, головуюча суддя Бак М.Д.,-
встановив:
29.12.2015 ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Виноградівської міської ради Закарпатської області, ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика», третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, визначив ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (а.с. 2-13 т. 1).
Ухвалами Виноградівського районного суду:
від 25.04.2016 залучено до участі в справі Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Виноградівську районну державну адміністрацію Закарпатської області та Комунальне підприємство «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (а.с. 155-156 т. 1);
від 17.12.2020 залучено до участі в справі ОСОБА_5 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а.с. 19-21 т. 6);
від 17.12.2020, занесеною до протоколу судового засідання, у зв`язку з перейменуванням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України визначено у справі третьою особою яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (а.с. 14-17 т. 6);
від 27.04.2021 залучено до участі в справі Берегівську районну державну адміністрацію Закарпатської області як правонаступника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області (а.с. 141-144 т. 6).
Позов мотивувався таким.
Відповідно до виписки з протоколу від 16.01.1997 № 49 спільного засідання профкому та адміністрації Виноградівської взуттєвої фабрики позивачу і громадянам третім особам були виділені квартири в будинку Виноградівської взуттєвої фабрики на АДРЕСА_1 , до яких вони вселилися на підставі отриманих ордерів.
07.07.1998 позивач, ОСОБА_2 , ОСОБА_6 і ОСОБА_5 з одного боку та Виноградівська взуттєва фабрика з іншого боку уклали договір про сумісну діяльність, за умовами якого, зокрема:
сторони зобов`язалися організувати будівництво чотириквартирного будинку на базі належного фабриці недобудованого будинку шляхом об`єднання спільних зусиль та фінансових ресурсів;
вкладом Виноградівської взуттєвої фабрики у спільну діяльність є об`єкт незавершеного будівництва, оцінений у 70900,00 грн, а вкладом фізичних осіб учасників договору є їхня праця, грошові кошти та будматеріали, вартість вкладу фізичних осіб визначатиметься за розцінками на будівельно-монтажні роботи, що діятимуть на момент введення об`єкта в експлуатацію;
ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 і ОСОБА_5 як мешканці зобов`язалися добудувати 4-квартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 , що належав підприємству, після чого мали право на приватизацію квартир (п. 1.2.);
сторони наділені переважним правом перед третіми особами на викуп (у тому числі приватизацію) майнової частки фабрики після здачі будинку до експлуатації (п. 2.2.);
право фізичних осіб учасників договору на викуп частки підприємства, передбачене у п. 2.2. договору, реалізується наступним чином:
ОСОБА_2 має право на викуп квартири АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_6 має право на викуп квартири АДРЕСА_3 корисною площею 61,56 кв. м;
ОСОБА_5 має право на викуп квартири АДРЕСА_4 корисною площею 75,96 кв. м;
ОСОБА_1 має право на викуп квартири АДРЕСА_5 корисною площею 61,56 кв. м;
сторони зобов`язалися, серед іншого, не допускати дій, які суперечать цілям і задачам сумісної діяльності, сприяти одні одним у здійсненні ними сумісної діяльності.
Учасники договору фізичні особи у повному обсязі виконали взяті на себе зобов`язання, зокрема здійснили будівництво, витративши кошти на ремонт приміщень, оплату будівельних робіт та матеріалів, що підтверджується розрахунковими та іншими документами, після чого виготовили технічні паспорти на квартири. Натомість взуттєва фабрика надала лише 4-квартирний нежитловий будинок в аварійному стані.
Розпорядженням голови Виноградівської райдержадміністрації від 26.12.2008 № 489 був затверджений акт державної приймальної комісії від 22.12.2008 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом 4-квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Цим розпорядженням було зобов`язано забудовника передати, а Виноградівську міську раду Закарпатської області прийняти на баланс будинок із метою подальшої приватизації квартир мешканцями.
При цьому, розпорядженням не вказувалося на необхідність визнання права власності на будинок за Виноградівською взуттєвою фабрикою.
Попри це, Виноградівська міська рада Закарпатської області 24.02.2009 прийняла рішення № 54, пунктом 3 якого визнала за Відкритим акціонерним товариством «Виноградівська взуттєва фабрика» право власності 4-квартирний будинок на АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення Виноградівська міська рада видала свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Право власності ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» на вказаний житловий будинок зареєстровано у Виноградівському БТІ.
ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» набуло право власності на нерухоме майно зловживаючи своїми цивільними правами.
Фабрика звернулася до Виноградівської міської ради з приводу оформлення права власності на будинок не надавши договір про сумісну діяльність, в результаті чого було прийняте рішення про оформлення права власності на спірний будинок за ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика». Акти приймання-передавання щодо будинку між сторонами договору про сумісну діяльність не складалися. Виноградівська взуттєва фабрика не виконала своїх обов`язків за договором про сумісну діяльність і порушила права позивача як співвласника майна.
Як видно з листа Міністерства промислової політики України від 16.08.2010 № 24/6-2-252:
ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» було створене відповідно до наказу Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості від 25.07.1994 № 164 шляхом корпоратизації Виноградівської взуттєвої фабрики згідно з Указом Президента України від 15.06.1993 № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств» та відповідно до Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 року № 508;
відповідно до Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Виноградівської взуттєвої фабрики, складеного комісією з корпоратизації, затвердженого Державним комітетом України з легкої і текстильної промисловості від 25.07.1994, із вартості цілісного майнового комплексу було виключено вартість державного житлового фонду на суму 297727 тис. крб, що відповідає вартості незавершеного будівництвом 4-квартирного житлового будинку; вказаний житловий будинок зареєстрований в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності.
Згідно відповіді Мініпромполітики України на лист Виноградівської міської ради Закарпатської області від 24.11.2010, для передачі незавершеного будівництвом будинку у власність територіальної громади Міністерству необхідно надати рішення Виноградівської міської ради Закарпатської області про прийняття житлового будинку у власність територіальної громади міста.
13.01.2011 Виноградівською міською радою прийнято рішення № 70 «Про надання згоди на прийняття незавершеного будівництвом 4-ох квартирного житлового будинку у власність територіальної громади м. Виноградів».
04.03.2011 Мінпромполітики України видано наказ № 58 «Про передачу у комунальну власність житлового будинку», у якому вказано, що директор ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» ОСОБА_8 повинен передати у комунальну власність житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який в процесі корпоратизації не увійшов до статутного фонду товариства і знаходиться на його балансі.
Виноградівська міська рада надіслала на адресу ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» лист від 18.03.2011 № 02-24/560 з приводу надання документів, необхідних для прийняття-передачі будинку у комунальну власність.
Утім посадові особи Товариства не виконали вимог наказу Мінпромполітики України від 04.03.2011 № 58, листом від 18.04.2011 Товариство повідомило міську раду, що виконати наказ неможливо, позаяк незавершеного будівництвом 4-квартирний будинку не існує, а є житловий будинок, який здано в експлуатацію і право власності на нього зареєстровано за Товариством.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виноградівська взуттєва фабрика», яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Виноградівська взуттєва фабрика», не може документально підтвердити свої витрати на звершення будівництва вищевказаного 4-квартирного житлового будинку.
Водночас Товариство не відмовляється від права власності на будинок, не передає будинок на баланс Виноградівської міської ради, відповідно, рада не може реалізувати надані їй повноваження з оформлення права власності.
Виноградівська взуттєва фабрика незаконно набула право власності на спірний будинок і незаконно ним володіє. Проігнорувавши наявний між сторонами договір про сумісну діяльність, не надавши його у процедурі оформлення права власності на нерухоме майно, діючи одноосібно, без згоди інших учасників договору про сумісну діяльність, фабрика набула право власності на майно з порушенням вимог ст. 41 Конституції України, ст.ст. 430, 432 ЦК Української РСР (1963 р.), ст.ст. 17, 18 Закону України «Про власність», ст.ст. 316, 318, 321, 328, 1134 ЦК України (2003 р.) та інших норм законодавства.
Не було враховано, зокрема, що сумісна, спільна діяльність спрямована на досягнення певної мети і в даному випадку такою метою була добудова 4-квартирного будинку з подальшим набуттям фізичними особами права власності на відповідні квартири. Ця сумісна, спільна діяльність передбачала своїм наслідком виникнення спільної часткової власності на будинок відповідно до часток сторін договору, де розмір часток визначається залежно від ступеня трудової та іншої участі в досягненні результату договору. Вказівка в договорі на право викупу частки в майні підприємства не змінює правової природи договору про сумісну, а в подальшому відповідно до правил, установлених п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2003 р.), про спільну діяльність.
Порушення втакий спосібцивільних правпозивача тягнеі порушенняйого правана приватизаціюквартири,необхідність викупуякої занаведених вищеобставин єнезаконною. Позивач багато років працював на Виноградівській взуттєвій фабриці, за свої кошти добудовував квартиру, однак зараз не є її власником. Виноградівська міська рада позбавлена можливості продовжити приватизаційну процедуру щодо квартири позивача.
Права позивача як сторони договору про сумісну діяльність та інші майнові права, що з цього випливають, підлягають захисту.
Судовим порядком неодноразово вирішувалося питання про законність і чинність пункту 3 рішення Виноградівського міськвиконкому від 24.02.2009 № 54, що його Виноградівська міська рада скасовувала, однак, зрештою за результатом судових розглядів цей пункт рішення органу місцевого самоврядування наразі залишився чинним.
Зважаючи на судові провадження, що тривали, у позивача не було потреби до ухвалення Львівським апеляційним адміністративним судом 28.01.2015 постанови у справі № 876/7403/14, якою фактично було відновлено дію скасованого раніше пункту 3 рішення Виноградівського міськвиконкому від 24.02.2009 № 54, для звернення до суду по захист, оскільки до цього моменту його право було захищене. Цю постанову апеляційного адміністративного суду позивач отримав 02.02.2015 і саме з цього дня належить відраховувати перебіг позовної давності.
Посилаючись на ці обставини, діючи на захист своїх прав як сторони договору про сумісну діяльність та похідних майнових прав, позивач ОСОБА_7 просив:
визнати недійсним і скасувати пункт 3 рішення Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області від 24.02.2009 № 54 «Про визнання права власності на будівлі»;
скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26.02.2009 і відповідну державну реєстрацію права власності Відкритого акціонерного товариства «Виноградівська взуттєва фабрика» на 4-квартирний житловий будинок на АДРЕСА_1 ;
розподілити судові витрати.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Виноградівського районного суду від 24.05.2018, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 28.05.2019, у позові було відмовлено (а.с. 227-244 т. 3, а.с. 173-183 т. 4).
Постановою Верховного Суду від 27.05.2020 рішення Виноградівського районного суду від 24.05.2018 і постанову Закарпатського апеляційного суду від 28.05.2019 скасовано, справу передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 80-87 т. 5).
Передаючи справу на новий судовий розгляд, Верховний Суд виходив із того, зокрема, що:
суди не дослідили належним чином договір про сумісну діяльність від 07.07.1998, не надали належної правової оцінки і не спростували доводів позивача про те, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, його предметом є дольова участь осіб у будівництві об`єкта нерухомості, у зв`язку з чим завершений будівництвом житловий будинок є спільною власністю сторін правочину пропорційно їх обсягу інвестування в цей об`єкт, що свідчить про їх право на приватизацію квартири після введення житлового будинку до експлуатації;
суди не звернули уваги на положення договору, на момент укладення якого частки сторін в сумісній діяльності умовно визначаються наступним чином: частка підприємства становить 100%; частка ОСОБА_2 0%; частка ОСОБА_6 0%; частка ОСОБА_5 0%; частка ОСОБА_1 0%;
вартість оцінки вкладів сторін не є фіксованою величиною і підлягає переоцінці у відповідності до фактичного внеску сторін в сумісну діяльність;
остаточна вартість (величина) часток сторін визначається на момент закінчення будівництва;
визначення остаточної величини часток сторін є обов`язковим і проводиться шляхом визначення в грошовій формі сукупного вкладу кожної сторони;
вартість будматеріалів при визначенні остаточної величини часток визначається за цінами, що діють на момент введення об`єкта в експлуатацію;
вартість прикладеної фізичними особами учасниками договору праці визначається за розцінками на будівельно-монтажні роботи, що діють на момент введення об`єкта в експлуатацію;
на момент введення об`єкта до експлуатації сторонами не дотримані вказані вимоги договору;
матеріали справи не містять відомостей про визначення остаточної величини часток сторін, що є обов`язковим, не визначено у грошовій формі сукупного вкладу кожної сторони, з урахуванням того, що вклад підприємства у вигляді об`єкта незавершеного будівництва було оцінено в сумі 70900,00 грн;
суди не перевірили доводи позивача про те, що ним понесені витрати для завершення будівництва спірного житлового будинку;
тому суди не надали належної оцінки доводам позивача та дійшли передчасного висновку про відмову у позові.
Рішенням Виноградівського районного суду від 17.11.2021 у позові відмовлено (а.с. 156-173 т. 7).
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із його необґрунтованості та недоведеності, оскільки суду були надані докази, які лише частково підтверджують обставини справи, тоді як переважна більшість матеріалів, якими оперували сторони, не є належними та допустимими доказами в справі через невідповідність вимогам цивільного процесуального закону щодо їх оформлення та/або через неповноту та інші недоліки змісту та/або не стосуються предмета доказування, в тому числі:
через неналежне засвідчення копій документів не є допустимими доказами копії ряду судових рішень, що ухвалювалися в справах у правовідносинах, які мали місце з приводу будівництва спірного житлового будинку, а також копії розпорядчих та інших документів, пов`язаних із договором про сумісну діяльність та з оформленням права власності на будинок;
враховуючи проведення добудови спірного будинку у 2007-2008 рр., не містять відомості про обставини, які мають значення для розгляду справи, документи щодо витрат на будівництво, які складалися після цього періоду;
у зв`язку з відсутністю оформленого у встановленому порядку документа копії рішення органу місцевого самоврядування, з приводу якого виник спір, не підлягають встановленню обставини, якими обґрунтовано позов, щодо права власності відповідача ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , відтак не має значення для встановлення обставин у справі копія відповіді Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.09.2016 року № 3241-12/28154-07 на адресу ГО «Виноградівське об`єднання майдан»;
не містять відомостей про обставини, які входять до предмета доказування, або не є належно оформленими чи мають інші недоліки ряд інших письмових доказів (листування, накази по ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика», акти виконаних робіт тощо), документи, що були складені не на державній мові (зокрема, пов`язані з договірними відносинами між МП «Спектр ЛТД» та Виноградівською взуттєвою фабрикою), не досліджувалися судом;
суд дійшов висновків про те, що:
правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем Виноградівською міською радою, врегульовані нормами ЦК України, та на підставі аналізу встановлених обставин і оцінки доказів відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем прав позивача;
предметом позову є визнання недійсним та скасування пункту 3 рішення Виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 24.02.2009 року № 54 «Про визнання права власності на будівлі», скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на підставі вказаного рішення, та державної реєстрації права власності на майно;
позивач не надав допустимі докази копію (витяг) оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування та копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а також документ (копію документа) щодо державної реєстрації права власності на майно;
у зв`язку з відсутністю згаданих доказів обставини в частині прийняття оспорюваного рішення відповідачем Виноградівською міською радою, підстав його прийняття, видачі відповідачу ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» свідоцтва про право власності на нерухоме майно та державної реєстрації права власності відповідача на нерухоме майно не доведено, тому позов не підлягає задоволенню.
Позивач ОСОБА_7 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Нечаєв В.В., оскаржив рішення суду як незаконне та необґрунтоване, у скарзі наводить загалом доводи, якими обґрунтовувався позов (а.с. 182-200 т. 7). Окрім цього вказує на таке.
Позивач пред`явив свої вимоги ґрунтуючись на договорі про сумісну діяльність, який наразі тлумачиться за правилами спільної діяльності, і виходив із того, що договір повинен був належно виконуватися, однак, був порушений саме взуттєвою фабрикою, неправомірні дії якої в результаті призвели до фактичного позбавлення позивача законно очікуваного в розумінні закону та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод майна, яким є і обґрунтовано очікуване майнове право (обґрунтоване, правомірне сподівання).
Суд першої інстанції цю ключову в справі обставину проігнорував і фактично не встановив обставин справи та не дав належної оцінки жодним доказам.
Не зважив суд і на вимоги, які ставилися Верховним Судом у постанові від 16.10.2019 у пов`язаній справі № 299/2240/16-ц, де встановлюються ті ж обставини, та в постанові від 27.05.2020 у цій справі, що нею було направлено справу на новий судовий розгляд. Зокрема, суд касаційної інстанції вказував на необхідність з`ясування суті спірних правовідносин, що виникли з договору про сумісну (спільну) діяльність, та питань щодо внесків сторін у будівництво, перевірки відповідних доводів позивача.
ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» (у подальшому ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика») не є власником спірного будинку і не надала доказів щодо правомірного набуття права власності, а дозвільні документи на будівництво не стосуються цих юридичних осіб, бо надавалися свого часу для державного підприємства.
Виходячи з вказівок суду касаційної інстанції для нового розгляду справи сторона позивача подала суду додаткові докази, що мають значення в спорі та які стосувалися, зокрема, питання про частки власників у спірному будинку, про технічний стан будинку, про обсяг виконаних робіт. У прийнятті цих доказів суд безпідставно відмовив, чим позбавив апелянта можливості доводити свій позов.
Тлумачення судом питань допустимості та належності доказів у контексті їх оформлення цілком свавільне, позаяк вимоги щодо подання доказів були стороною виконані. Понад те, ці докази, які реально існують, є в справі (частково подавалися і відповідачем) і, серед іншого, тягнуть негативні наслідки для позивача, не піддавалися сумніву ані учасниками процесу, ані судами всіх інстанцій, які розглядали справу.
Відповідач ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» вказував на пропущення позивачем позовної давності в цій справі, проте, це не відповідає її обставинам. Про порушення свого права позивач дізнався 02.02.2015 та пред`явив позов у межах загальної позовної давності. До цього позивач пред`являв інші позови про скасування рішення органу місцевого самоврядування, якими перебіг позовної давності переривався.
Головуюча безпідставно відмовила представнику позивача у прийнятті письмових пояснень і в судовому засіданні 06.06.2021 мотивувала це тим, що пояснення не мають юридичного значення в справі. Цим суд порушив процесуальні права позивача, а також виявив явну упередженість та по суті висловив свою оцінку щодо правової позиції сторони до виходу в нарадчу кімнату.
З цього приводу позивач обґрунтовано заявив відвід судді та наголошував, що йдеться не про незгоду з процесуальним рішенням судді, а про його явну упередженість, який, однак, був безпідставно відхилений. Апелянт заперечує законність ухвали суду від 22.06.2021 про відмову в задоволенні відводу та наполягає на застосуванні процесуальних наслідків обґрунтованості відводу.
Сторона просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.04.2023 назвою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів є «Міністерство економіки України» (а.с. 88-89 т. 8).
Заслухавши доповідь судді, пояснення:
представника позивача ОСОБА_1 і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 і ОСОБА_3 адвоката Суязової Г.П., яка апеляцію позивача підтримала;
третьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,на стороніпозивача ОСОБА_3 , яка скаргу позивача ОСОБА_1 вважає обґрунтованою;
представника відповідача ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» адвоката Юрика Б.І., який апеляцію позивача ОСОБА_1 не визнав,
розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, явка яких до апеляційного суду не визнавалася обов`язковою, а їхня неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи, обговоривши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності суд приходить до такого.
Суд першої інстанції розглядає після повернення судом касаційної інстанції справи на новий судовий розгляд справу в межах заявлених позивачем вимог, з наведених ним підстав, на підставі доказів, поданих учасниками справи, з урахуванням обов`язкових при новому розгляді справи висновків суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судове рішення; апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами і так само перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги зобов`язаний враховувати відповідні висновки суду касаційної інстанції (ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч. 1, ст. 411 ч. 5 ЦПК України).
У справі з урахуванням документів і матеріалів, одержаних після її повернення судом касаційної інстанції на новий судовий розгляд, встановлені такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного та іншого законодавства щодо договорів, зобов`язань, набуття та оформлення права власності на нерухоме майно і його захисту в редакції, чинній на час виникнення відповідних юридичних фактів.
ЦК Української РСР (1963 р.) в редакції, яка була чинною станом на 1997-1998 рр., за змістом ст.ст. 4, 5, 6 передбачав, що:
цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
цивільні права, які не суперечать закону, охороняються, цивільні права повинні здійснюватися, а цивільні обов`язки повинні виконуватися з додержанням законів, добросовісно, з повагою до законних прав та інтересів інших осіб;
захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом шляхом, зокрема, визнання цих прав, припинення дій, які порушують право, припинення або зміни правовідношення.
За приписами ст. 3 ч. 1 п.п. 2, 3, 5, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 1, 2, 13, 14, 15, 16, ст. 20 ч. 1 ЦК України (2003 р.), який набрав чинності з 01.01.2004, ст. 2 ч.ч. 1, 3, ст. 3 ч. 1, ст.ст. 10, 11, 15, 27, 31, 57-61 ЦПК України в редакції, що була чинною на час пред`явлення позову (29.12.2015), ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 19, ст.ст. 43, 44, 49, 76-82 ЦПК України в редакції, чинній на час вирішення справи судом першої інстанції та апеляційного розгляду справи:
загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність;
кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів;
особа діє у цивільних і процесуальних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує обов`язки у межах, наданих їй договором або актами законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки;
при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, зловживання цивільними правами не допускається;
сторони в цивільних відносинах є юридично рівними, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 ст. 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом;
основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність, змагальність сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист;
предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;
обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;
кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, і зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.ст. 14, 41 Конституції України, ст.ст. 4, 41, 86 ЦК Української РСР (1963 р.), ст.ст. 2, 4, 8, 12, 13, 15, 19 Закону України «Про власність» (Закон № 697-XII), ст.ст. 182, 316, 317, 319, 325, 328, 331, 380, 382, 395, 396 ЦК України (2003 р.), інших пов`язаних норм законодавства в редакції, чинній на час укладення договору про сумісну діяльність, прийняття органом місцевого самоврядування оспореного рішення та оформлення права власності на спірне нерухоме майно за взуттєвою фабрикою (1998-2009 рр.):
право власності на нерухоме майно, в тому числі, на житловий будинок, квартиру, та право користування нерухомим майном набуваються громадянами, юридичними особами та реалізуються державою, органами місцевого самоврядування відповідно до закону;
право власності, користування набувається з підстав, не заборонених законом, зокрема, внаслідок укладення угод, договорів;
право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом; особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі;
право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації
наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім`ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України.
Так само по суті питання набуття права власності на нерухоме майно та права користування ним, оформлення цих прав регулюються нормами ЦК України в редакції, чинній на час пред`явлення позову і вирішення його судами першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням змін щодо державної реєстрації речових прав, запроваджених у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Закон № 1952-IV).
Саме набуте та оформлене у законний спосіб на нерухоме майно право власності чи право користування підлягає захисту:
ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності на нерухоме майно (права користування ним) чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності, іншого речового права на майно або обмежена у їх здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом;
власник нерухомого майна, користувач майном управі вимагати захисту свого права від порушень включно з тими, що не тягнуть позбавлення права володіння майном, в тому числі, може вимагати захисту свого законного цивільного інтересу, може вимагати, серед іншого, визнання незаконним, скасування рішення уповноваженого органу, якщо воно суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси, визнання недійсними, скасування правовстановлюючих документів на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст. 48 ЦК Української РСР (1963 р.), ст.ст. 48-50 Закону № 697-XII, ст.ст. 11-16, 21, 321, 386, 391, 393, 395, 396, 397 ЦК України, ст. 26 Закону № 1952-IV, ст.ст. 59, 73, 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Закон № 280/97-ВР)).
Рішенням Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області від 01.12.1988 № 380 Виноградівській взуттєвій фабриці було виділено земельну ділянку по вул. Локоти в м. Виноградові під будівництво п`яти 4-квартирних будинків (а.с 188 т. 3).
Договором підряду № 1, укладеним 09.04.1993 Виноградівською взуттєвою фабрикою (замовником) з МП «Спектр ЛТД» (підрядником), актом вибору земельної ділянки для внутрігосподарського будівництва, актами приймання виконаних робіт за липень, вересень 1993 року, жовтень 1994 року, грудень 1995 року, серпень, вересень 1996 року (а.с. 71-85 т. 2 та ін.) підтверджується досягнення угоди про будівництво 4-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 кошторисною вартістю 65 млн. крб (на момент укладання договору), із початком виконання будівельних робіт не пізніше 13.04.1993, закінченням робіт не пізніше 31.12.1993, а також факт виконання певної частини будівельних робіт. Водночас факт закінчення будівництва і виконання зобов`язань за договором підряду № 1 від 09.04.1993 документального підтвердження не має і ніким не заперечується та відповідає обставинам справи, що будинок у рамках цього договору не був збудований.
Відкрите акціонерне товариство «Виноградівська взуттєва фабрика» було створене відповідно до наказу Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості від 25.07.1994 № 164 шляхом перетворення Виноградівської взуттєвої фабрики згідно з Указом Президента України від 15.06.1993 № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств» та відповідно до Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 року № 508 і є її правонаступником, що зафіксовано також у п.п. 1.1., 3.3. Статуту ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика», затвердженого загальними зборами акціонерів 12.12.2008, зареєстрованого 11.02.2009 (а.с. 227-228 т. 1, а.с. 210-225 т. 2, а.с. 31 т. 4).
07.07.1998 ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» (підприємство) з одного боку та ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 і ОСОБА_1 (фізичні особи) з іншого боку (сторони) уклали договір про сумісну діяльність, умови якого передбачають, зокрема, таке:
сторони прийшли до згоди організувати будівництво чотириквартирного будинку по АДРЕСА_1 на базі належного підприємству недобудованого будинку (п.п. 1.1., 1.2.);
сторони здійснюють будівництво шляхом об`єднання спільних зусиль та фінансових ресурсів (п. 1.3.);
відносини між сторонами носять зобов`язальний характер (п. 1.4.);
сторони мають право:
отримувати інформацію від кожного з учасників договору про хід виконання ними взятих на себе зобов`язань;
брати участь при вирішенні питань ведення спільної діяльності (п. 2.1.);
фізичні особи учасникидоговору додатковомають переважне право перед третіми особами на викуп (у тому числі, на умовах приватизації) майнової частки підприємства після здачі будинку в експлуатацію (п. 2.2.);
право фізичних осіб учасників договору на викуп частки підприємства, передбачене у п. 2.2. договору, реалізується наступним чином:
ОСОБА_2 має право на викуп квартири АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_6 має право на викуп квартири АДРЕСА_3 корисною площею 61,56 кв. м;
ОСОБА_5 має право на викуп квартири АДРЕСА_4 корисною площею 75,96 кв. м;
ОСОБА_1 має право на викуп квартири АДРЕСА_5 корисною площею 61,56 кв. м (п. 2.3.);
сторони зобов`язані, зокрема:
не допускати дій, які протирічать цілям і задачам сумісної діяльності;
сприяти іншим учасникам договору у здійсненні ними умов сумісної діяльності (п. 2.4.);
фізичні особи учасники договору додатково зобов`язані:
здійснювати власними силами будівництво будинку;
забезпечувати будівництво належними будівельними матеріалами та достатніми грошовими коштами (п. 2.6.);
для організації спільної діяльності сторони здійснюють вклади, під якими розуміються:
вклад підприємства у вигляді об`єкта незавершеного будівництва, розташованого по АДРЕСА_1 , вартість об`єкта оцінена сторонами у 70900,00 грн;
вклад фізичних осіб учасників договору визначається їхньою працею, грошовими коштами та будматеріалами, які будуть задіяні при виконанні умов договору (п. 3.1.);
на момент укладення договору частки сторін в сумісній діяльності умовно визначаються наступним чином: частка підприємства становить 100%; частка ОСОБА_2 0%; частка ОСОБА_6 0%; частка ОСОБА_5 0%; частка ОСОБА_1 0%;
вартісна оцінка вкладів сторін не є фіксованою величиною і підлягає переоцінці відповідно до фактичного внеску сторін в сумісну діяльність;
остаточна вартість (величина) часток сторін визначається на момент закінчення будівництва;
визначення остаточної величини часток сторін є обов`язковим і проводиться шляхом визначення в грошовій формі сукупного вкладу кожної сторони;
вартість будматеріалів при визначенні остаточної величини часток визначається за цінами, що діють на момент введення об`єкта в експлуатацію;
вартість прикладеної фізичними особами учасниками договору праці визначається за розцінками на будівельно-монтажні роботи, що діють на момент введення об`єкта в експлуатацію (п. 3.2.);
договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного завершення будівництва будинку; моментом завершення будівництва вважається момент введення будинку в експлуатацію (п. 5.1.) (а.с. 14-18 т. 1 та ін.).
ЦК Української РСР (1963 р.) установлював правила, за якими:
угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків (ст. 41 ч. 1);
володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди спір вирішується судом (ст. 113 ч. 1);
в силу зобов`язання одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у ст. 4 цього Кодексу (ст. 151 ч.ч. 1, 2);
зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться (ст. 161);
одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом (ст. 162);
за договором про сумісну діяльність сторони зобов`язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: … будівництво жилих будинків і т. ін. (ст. 430 ч. 1);
ведення спільних справ учасників договору про сумісну діяльність здійснюється за їх загальною згодою (ст. 431 ч. 1);
для досягнення мети, зазначеної у ст. 430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю;
грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю;
учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору (ст. 432 ч.ч. 1, 2, 3).
Згідно з нормами ЦК України (2003 р.):
Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності;
до договорів, що були укладені до 01.01.2004 і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення;
правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 01.01.2004, була встановлена інша відповідальність за такі порушення (п.п. 4, 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень);
за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові;
спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників (ст. 1130 ч.ч. 1, 2);
за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132);
вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки;
вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин; грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками (ст. 1133 ч.ч. 1, 2);
внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом;
користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду (ст. 1134 ч.ч. 1, 3);
рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не встановлено договором простого товариства (ст. 1135 ч. 5);
кожний учасник договору простого товариства має право ознайомлюватися з усіма документами щодо ведення спільних справ учасників; відмова від цього права або його обмеження, в тому числі за погодженням учасників, є нікчемною (ст. 1136).
Стосовно виникнення цивільних прав і обов`язків, зобов`язань із правочинів (угод, договорів), належності виконання зобов`язань, недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань чи їх зміни тощо ЦК України (2003 р.) установлює правила аналогічні тим, що були передбачені ЦК Української РСР (1963 р.) (вищенаведені положення ЦК України (2003 р.), ст.ст. 202, 509, 525, 526 та інші норми цього Кодексу).
У справі містяться копії заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 і ОСОБА_5 від 07.07.1998 на ім`я голови правління ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» про те, що вони зобов`язуються добудувати виділені їм квартири протягом трьох років за власний рахунок (а.с. 93-96 т. 2). Утім, ці односторонні заяви не посилаються на договір від 07.07.1998 про сумісну діяльність,не єйого частиною,зміни додоговору,який самеі єюридично зобов`язуючимдокументом управовідносинах,що виникли,щодо строкуйого діїне вносилися у передбачений законом спосіб, тож відповідно до пункту 5.1. договору строк його дії і строк виконання зобов`язань за ним був установлений до моменту повного завершення будівництва будинку (введення його в експлуатацію). У спорі, що має місце, застосовуються правила договору.
Таким чином, спірні правовідносини між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» виникли з обов`язкового для них договору від 07.07.1998 про сумісну діяльність, доказів припинення дії якого встановленим порядком до введення будинку в експлуатацію, як і доказів відмови від договору фізичних осіб учасників, немає і до якого з 01.01.2004 застосовуються положення ЦК України (2003 р.) про спільну діяльність та інші норми цього Кодексу.
Врегулювання відносин між сторонами договором від 07.07.1998 про сумісну діяльність підлягає врахуванню й усіма іншими фізичними та юридичними особами, органами виконавчої влади та місцевого самоврядування при вирішенні будь-яких питань, якими зачіпаються цивільні (майнові) права та законні цивільні інтереси сторін (учасників) цього договору, в тому числі, під час оформлення, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, створене в результаті виконання вказаного договору.
Будівництво житлового будинку, що було предметом договору від 07.07.1998 про сумісну діяльність, було закінчене лише в кінці 2008 року. Розпорядженнями голови Виноградівської райдержадміністрації:
від 08.02.2007 № 30 була створена державна комісія з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, які не є державною власністю;
від 26.12.2008 № 489 був затверджений акт державної приймальної комісії, до складу якої входили серед інших і заст. директора взуттєвої фабрики ОСОБА_5 та міський голова Бочкай С.З., від 22.12.2008 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом 4-квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 з такими параметрами:
початок робіт липень 1990 р., закінчення робіт жовтень 2008 р.;
загальна площа 339,4 кв. м; житлова площа 140,0 кв. м, загальний будівельний об`єм 1868,3 куб. м, кількість поверхів 2, кількість квартир 4, з них двокімнатних 2 загальною площею 160,7 кв. м, житловою площею 60,4 кв. м, трикімнатних 2 загальною площею 178,7 кв. м, житловою площею 79,6 кв. м;
вартість основних фондів 1221,84 тис. грн, в тому числі, вартість будівельно-монтажних робіт 1221,84 тис. грн (п. 1.2.);
забудовнику (заступнику директора взуттєвої фабрики Вашкебі М.В.) передати, а Виноградівській міській раді (міському голові Бочкай С.З.) взяти на баланс 4-квартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 з метою подальшої приватизації квартир громадянами з урахуванням умов договору від 07.07.1998 про сумісну діяльність (а.с. 133-134, 137-138 т. 1, а.с. 88-92 т. 2).
Видавши розпорядження від 26.12.2008 № 489 і затвердивши акт державної приймальної комісії від 22.12.2008 про прийняття житлового будинку в експлуатацію голова Виноградівської райдержадміністрації реалізував повноваження, передбачені, зокрема, ст. 13 ч. 1 п. 5, ст. 39 ч. 1 п. 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (Закон № 586-XIV), п.п. 11-13, 27, 29 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМ України від 22.09.2004 № 1243, датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об`єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.
Конституція України (ст.ст. 118, 119), Закон № 586-XIV (зокрема, ст.ст. 1, 3, 6, 39, 41) передбачали на час видання головою Виноградівської райдержадміністрації зазначеного розпорядження і передбачають на час розгляду справи його обов`язковість для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Всупереч чинному договору від 07.07.1998 про сумісну діяльність, вищевказаному розпорядженню та закону ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» 19.02.2009 (практично одразу після введення житлового будинку в експлуатацію) не передавши будинок на баланс Виноградівській міській раді звернулася до Виконавчого комітету цієї ради задля оформлення за підприємством одноосібно права власності на 4-квартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 і пунктом 3 рішення від 24.02.2009 № 54 «Про визнання права власності на будівлі» Виконком Виноградівської міської ради Закарпатської області визнав право власності на 4-квартирний житловий будинок у АДРЕСА_1 за ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика», а пунктом 8 поклав на Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації обов`язок провести необхідну реєстрацію (а.с. 20 т. 1 та ін.).
Як зазначено в рішенні від 24.02.2009 № 54, Виконком Виноградівської міської ради керувався ст.ст. 30, 31 Закону № 280/97-ВР, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Мін`юсту України від 07.02.2002 № 7/5 (реєстрація в Мін`юсті України від 18.02.2002 за № 157/6445) (Тимчасове положення № 7/5) і розпорядженням голови Виноградівської РДА від 26.12.2008 № 489.
Окрім явної невідповідності рішення розпорядженню голови Виноградівської РДА апеляційний суд зауважує також, що ані ст.ст. 30, 31 Закону № 280/97-ВР, ані норми Тимчасового положення № 7/5 не передбачають процедури «визнання» органом місцевого самоврядування права власності на новозбудовані будівлі.
Норми Закону № 280/97-ВР передбачають власні та делеговані повноваження виконавчого органу ради у сферах житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку (ст. 30, яка встановлює делеговане повноваження з обліку та реєстрації відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності (п. «б» пп. 10)) і будівництва (ст. 31, яка встановлює делеговане повноваження з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у порядку, встановленому законодавством (п. «б» пп. 1)).
Норми Тимчасового положення № 7/5, встановлюють, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць (п. 1.3.); оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані … об`єкти нерухомого майна …, які є правовстановлюючими документами (п. 6 пп. 6.1. «а», п. 6 додатку 1).
Тобто йдеться про прийняття в експлуатацію новозбудованого об`єкта нерухомості, реєстрацію уповноваженим органом цього об`єкта та реєстрацію прав на нього, проте, жодним чином не про «визнання» права, що не належить до повноважень і функцій органів місцевого самоврядування. Крім того, на момент прийняття Виконкомом Виноградівської міськради від 24.02.2009 № 54 житловий будинок у АДРЕСА_1 вже був прийнятий в експлуатацію внаслідок затвердження розпорядженням голови Виноградівської РДА від 26.12.2008 № 489 акта державної приймальної комісії від 22.12.2008, тож прийняття його в експлуатацію органом місцевого самоврядування не потребувалося, від органу місцевого самоврядування потребувалася лише видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно з метою подальшого вчинення уповноваженим органом відповідних реєстраційних дій. Тож виконавчий орган місцевого самоврядування в цих відносинах діяв не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
На підставі вищевказаного рішення Виноградівська міська рада Закарпатської області видала 26.02.2009 Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (бланк ЯЯЯ № 028817) ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» на 4-квартирний житловий будинок у АДРЕСА_1 у цілому (частка 1/1) з такими параметрами: загальна площа 388,8 кв. м; житлова площа 140,0 кв. м, рік побудови 1998 (а.с. 205 т. 3).
Поза наведеними вище обставинами, за яких це свідоцтво на одноосібне право власності було видане ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика», воно не відповідає дійсності щодо істотних фактів: роком побудови будинку, закінченого будівництвом і офіційно введеного в експлуатацію у 2008 році, із очевидністю безпідставно вказаний 1998 рік, у якому тільки був укладений договір про сумісну діяльність; загальна площа будинку вказана більшою за загальну площу, введену в експлуатацію.
Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.02.2009 № 22000581, виданим Виноградівським БТІ, підтверджується факт реєстрації 26.02.2009 права власності ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» на 4-квартирний житловий будинок у АДРЕСА_1 у цілому (частка 1/1) на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.02.2009, номер запису: 453 у книзі: 2-ф, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 26565775 (а.с. 206 т. 3).
Відповідачі не подавали і в справі відсутні докази про те, що ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» виконала умови договору від 07.07.1998 про сумісну діяльність і вимоги закону:
щодо визначення розміру і вартості часток сторін (учасників) договору у новоствореному нерухомому майні на момент введення об`єкта в експлуатацію;
щодо повідомлення фізичних осіб учасників договору про хід виконання підприємством взятих на себе зобов`язань у спосіб, відповідно до якого підприємство звернулося по оформлення одноосібного його права власності на житловий будинок, збудований на виконання умов цього договору;
щодо забезпечення фізичним особам учасникам договору можливості брати участь при вирішенні питань ведення спільної діяльності, недопущення дій, які суперечать меті та задачам сумісної діяльності, сприяння учасникам договору у здійсненні ними умов сумісної діяльності, врахування їхніх майнових прав, обумовлених договором;
що підприємство як сторона договору від 07.07.1998 про сумісну діяльність повідомило Виноградівську міськраду та її Виконком про наявність чинного договору і про наявність відповідних майнових прав фізичних осіб учасників договору щодо житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Відтак слід визнати, що діючи з метою встановлення свого одноосібного права власності на 4-квартирний житловий будинок АДРЕСА_1 ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» істотно порушила цивільні права та законні цивільні інтереси фізичних осіб учасниківдоговору від 07.07.1998 про сумісну діяльність, згоди яких на такі дії не мала, недопустимо зловжила своїми цивільними правами та правами забудовника, недобросовісно використавши їх на шкоду законним правам та інтересам інших учасників договору, внаслідок чого виконавчий орган місцевого самоврядування прийняв рішення про «визнання» права власності на будинок одноосібно за підприємством, а представницький орган місцевого самоврядування видав відповідне свідоцтво про право власності.
Фізичні особи учасникидоговору від 07.07.1998 про сумісну діяльність управі були як розраховувати на добросовісність і належне виконання умов договору підприємством, так і покладатися на добросовісність, додержання умов договору та вимог закону уповноваженими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування при оформленні прав на новозбудований 4-квартирний житловий будинок. Ці учасники договору мали відповідні законні та обґрунтовані очікування на отримання в подальшому у власність своїх квартир за результатом виконання договору, відповідно до їхніх часток у нерухомому майні, які обов`язковим порядком мали були визначені на момент введення об`єкта в експлуатацію і з урахуванням розміру та вартості яких повинно було відбуватися оформлення речових прав на нерухоме майно.
Забудовником, який маючи на меті наступне оформлення прав на будинок зобов`язаний був ініціювати перед цим процедуру визначення розміру і вартості часток учасників договору у новоствореному нерухомому майні, довести її результат до уповноважених органів виконавчої влади та/або місцевого самоврядування, це не було зроблено. Так само і Виноградівська міська рада та її Виконком будучи достеменно обізнаними з фактом зведення будинку на умовах договору від 07.07.1998 про сумісну діяльність, що в усякому разі означає наявність часток у нерухомому майні й інших, окрім взуттєвої фабрики, осіб, пославшись на розпорядження голови Виноградівської РДА від 26.12.2008 № 489, яке прямо та правильно вказувало на необхідність врахування умов цього договору, діяли всупереч цьому договору, розпорядженню і, зрештою, всупереч закону і законним правам та інтересам фізичних осіб учасників договору.
Наведене вже само по собі є достатнім для висновку про незаконність оспорених рішення виконавчого органу місцевого самоврядування, свідоцтва про право власності, виданого представницьким органом місцевого самоврядування, що мали наслідком оформлення права власності на нерухоме майно одноосібно (в цілому) за ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» з повним ігноруванням законних прав та інтересів фізичних осіб учасників договору.
Саме ці підстави, доводи і мотиви були покладені ОСОБА_1 в основу позову, знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи та не спростовані в належний процесуальний спосіб відповідачами.
Поряд із цим, порушення цивільного права та законного цивільного інтересу, рівно як і їх захист є конкретними, вирішуючи вимоги про захист відповідних прав та інтересів належить встановити в необхідних межах їх параметри: характер, зміст і обсяг права, а якщо йдеться про захист цивільних прав за правилами спільної часткової власності розміри відповідних часток у наявному чи передбачуваному праві власності, їх вартість тощо.
Актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу Виноградівської взуттєвої фабрики, складеним комісією з корпоратизації, затвердженим Головою Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості 25.07.1994, зафіксовано та підтверджено листом ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» на адресу Мінпромполітики України від 07.08.1998 № 101, листом Мінпромполітики України від 16.08.2010 № 24/6-2-202 на адресу ОСОБА_1 , що з вартості цілісного майнового комплексу фабрики був виключений державний житловий фонд вартістю 297727 тис. крб, що становить вартість незавершеного будівництва чотириквартирного житлового будинку, будівництво якого не закінчене через відсутність коштів, це будівництво не увійшло до статутного фонду ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» та зареєстроване у Єдиному реєстрі об`єктів державної власності (а.с. 32-36 т. 4).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виноградівська взуттєва фабрика» створене шляхом перетворення Відкритого акціонерного товариства «Виноградівська взуттєва фабрика» відповідно до рішень загальних зборів акціонерів ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» від 24.03.2010 (протокол № 01/10) і від 25.11.1010 (протокол № 03/10) та є його правонаступником (п.п. 1.1., 3.1. Статуту ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика», затвердженого установчими зборами Товариства 25.11.2010, зареєстрованого 11.12.2010 (а.с. 198-209 т. 2).
04.03.2011 Мінпромполітики України видало наказ № 58 «Про передачу у комунальну власність житлового будинку», яким наказало директору ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» ОСОБА_8 передати у комунальну власність територіальної громади м. Виноградова об`єкт незавершеного будівництва 4-квартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який у процесі корпоратизації не увійшов до статутного фонду товариства і знаходиться на його балансі (а.с 37 т. 4).
З позиції Міністерства (на час розгляду справи апеляційним судом Міністерства економіки України), яка заявлялася суду, органам прокуратури, іншим ініціаторам звернень (пояснення та листи від 02.09.2016 № 3241-12/28154-07, від 25.10.2016 № 2432-03/873, від 06.07.2017 № 3242-09/22999-05 (а.с. 28-29, 55-57 т. 2, а.с. 28-30 т. 4)) та з інших обставин і матеріалів справи випливає, що попри видання Мінпромполітики України наказу від 04.03.2011 № 58 і прийняття 13.01.2011 Виноградівською міською радою рішення № 70 «Про надання згоди на прийняття незавершеного будівництвом 4-квартирного житлового будинку у власність територіальної громади м. Виноградів» наказ виконаний не був, будинок, який уже був введений в експлуатацію і одноосібне право власності на який вже було зареєстроване за підприємством, не був переданий у комунальну власність територіальної громади м. Виноградова.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.02.2014 № 17527652, виданим Реєстраційною службою Виноградівського райуправління юстиції Закарпатської області, зафіксовано:
факт державної реєстрації 07.02.2014 державним реєстратором Свириденко Н.С. права власності ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» у цілому (розмір частки 1) на 4-квартирний житловий будинок АДРЕСА_1 ;
рік побудови будинку 1998;
загальна площа будинку 388,8 кв. м;
житлова площа 140,0 кв. м;
квартири: АДРЕСА_6 трикімнатна, загальна площа 88,6 кв. м, житлова 40,1 кв. м; № 2 двокімнатна, загальна площа 79,2 кв. м, житлова 30,3 кв. м; № 3 трикімнатна, загальна площа 90,1 кв. м, житлова 39,5 кв. м; № 4 двокімнатна, загальна площа 81,5 кв. м, житлова 30,1 кв. м;
підстава виникнення права власності: Свідоцтво про право власності, серія та номер: серія ЯЯЯ № 028817, рішення № 54 від 24.02.2009, видане 26.02.2009, видавник: Виноградівська міська рада Закарпатської області;
рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 10750920 від 08.02.2014;
реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 288676921212;
номер запису про право власності: 46089975 (а.с. 207-208 т. 3).
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 12.02.2016 № 53139837:
факт державної реєстрації 10.02.2016 державним реєстратором Свириденко Н.С. права власності ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» у цілому (розмір частки 1) на 4-квартирний житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 388,8 кв. м, житловою площею 140,0 кв. м;
підстава виникнення права власності: Свідоцтво про право власності, серія та номер: серія НОМЕР_1 , рішення № 54 від 24.02.2009, видане 26.02.2009, видавник: Виноградівська міська рада Закарпатської області;
рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28212824 від 12.02.2016;
реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 288676921212;
номер запису про право власності: 13229556 (а.с. 209 т. 3).
У справі містяться численні засвідчені представником позивача адвокатом Нечаєвим В.В. копії документів і матеріалів, якими позивач ОСОБА_1 і треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 під час першого розгляду справи судом підтверджували та доводили свою участь у добудові будинку, у виконанні та оплаті будівельних, монтажних та інших робіт, а також ілюстрували фактичний стан будинку та ступінь його будівельної готовності на час укладення договору про сумісну діяльність і після цього:
акти приймання-передачі виконаних робіт із розроблення проектної документації, монтажу систем електро-, водо-, газопостачання, водовідведення, земляних робіт, укладання та монтажу трубопроводів, транспортних послуг, товарні чеки, накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів на купівлю та оплату будівельних матеріалів, бетонних кілець, труб, запірної арматури, цементу, інших матеріалів складені за період з березня 2007 року по жовтень 2008 року (а.с. 79-81, 83-90, 93, 107, 108 т. 1);
світлини з фіксацією ступеня будівельної готовності будинку і його технічного стану, які виключали придатність будинку для проживання (а.с. 111-113 т. 1).
Фактичні обставини щодо технічного стану будинку як недобудованого і непридатного для проживання, ступеня готовності певних елементів будівлі, щодо реального виконання фізичними особами учасниками договору про сумісну діяльність власними силами і коштом ряду будівельних і монтажних робіт задля добудови будинку та підключення його до інженерних мереж, від утеплення даху до влаштування водовідведення, які за видами та обсягом явно виходять за рамки ремонтів і облаштування власних квартир, підтверджувалися в суді першої інстанції поясненнями позивача ОСОБА_1 та допитаних у якості свідків третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_9 , а також частково поясненнями допитаного як свідка третьої особи ОСОБА_5 (а.с. 39-43, 70-78, 125-129 т. 7).
Ці обставини не були спростовані стороною відповідача ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика».
У судовому засіданні 23.06.2021 з урахуванням мотивів, із яких Верховний Суд повернув справу на новий розгляд до суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Нечаєв В.В. клопотали про приєднання до справи у числі інших матеріалів також і додаткових доказів на підтвердження дій фізичних осіб учасників договору про сумісну діяльність із добудови будинку, в чому судом першої інстанції було відмовлено (а.с. 212-217, 219-222 т. 6).
Документи і матеріали, у прийнятті яких було відмовлено судом першої інстанції, були додані ОСОБА_1 до апеляційної скарги (а.с. 221-248 т. 7), частина з них збігається з тими, що містяться в першому томі справи.
Виходячи з підстав і предмета позову, предметом доказування є, зокрема, факти, з яких можливо встановити характер і обсяг права, про захист якого позивачем ставиться питання, в тому числі, можливо визначити його частку в нерухомому майні, утворену в результаті виконання умов договору про сумісну діяльність, а також інші факти і обставини, що мають значення в справі з огляду на підстави і предмет позову.
Отже, попри наявність матеріалів, які певним чином ілюструють доводи сторін, якщо йдеться про визначення параметрів часток у житловому будинку, утворених у результаті виконання умов договору про сумісну діяльність, з`ясування обставин, що мають значення для справи, потребує спеціальних знань у галузі науки, техніки, будівництва, у зв`язку з чим належним і допустимим доказом щодо цих обставин є висновок судової інженерно-технічної експертизи відповідного виду (ст.ст. 76-80, 102, 103, 239 ЦПК України). Такий висновок може бути визнаний достовірним і достатнім щодо певних фактичних обставин. Документи і матеріали, якими оперують сторони (вищевказані документи, аматорські фотоматеріали тощо), не є достатніми доказами та можуть враховуватися у сукупності з іншими доказами, що підлягають оцінці судом.
Зважаючи на характер справи, її обставини, предмет позову, виконуючи завдання цивільного судочинства, порядком перевірки доводів сторін, з`ясування обставин справи і сприяння сторонам у реалізації їхніх процесуальних прав та виконанні процесуальних обов`язків, у тому числі, забезпечуючи можливість досягнення згоди та врегулювання спірних питань угодою, а також виконуючи вказівки суду касаційної інстанції (ст. 2 ч. 1, ст. 12 ч. 5, ст. 214 ч. 2, ст. 263 ч. 5, ст. 411 ч. 5 ЦПК України), апеляційний суд роз`яснив сторонам можливість надання доказів, які з поважних причин не могли бути подані раніше, зокрема, можливість проведення відповідної судової експертизи, а також можливість завершення спору угодою.
На стадії апеляційного розгляду справи сторона позивача ОСОБА_1 запропонувала відповідачу ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» укласти угоду задля врегулювання спору, якою підтвердити виконання фізичними особами учасниками договору про сумісну діяльність від 07.07.1998 умов цього договору та погодитися на визначення остаточних часток сторін цього договору у житловому будинку АДРЕСА_1 виходячи з грошової оцінки у співставних цінах вкладів учасників договору на дату введення будинку в експлуатацію (26.12.2008) у таких розмірах: Виноградівська взуттєва фабрика 20%; ОСОБА_2 22%; ОСОБА_1 18%; ОСОБА_4 18%; ОСОБА_5 22% (а.с. 98-108 т. 8). Втім, незважаючи на забезпечення апеляційним судом сторонам можливості врегулювати свої відносини угодою, на сприяння обом сторонам у цьому згоди між сторонами досягти не видалося можливим, оскільки сторона відповідача ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» виходячи з правомірності набуття одноосібного права власності на будинок заперечила проти врегулювання.
Реалізуючи свої процесуальні права позивач ОСОБА_1 надав «Висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 299/3686/15 за зверненням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 » від 19.04.2023 № 620/05-23, виконаної судовим експертом Колчаром В.Д. у порядку ст. 106 ЦПК України (а.с. 109-250 т. 8, а.с. 1-225 т. 9, а.с. 1-141 т. 10), де безпосередньо висновок експерта знаходиться на а.с. 110-119 т. 8, а інші матеріали є додатками до висновку з детальними графічними матеріалами, фотоматеріалами, планами, схемами, кошторисами вартості будівництва, розрахунками по будинку та квартирах тощо.
На вирішення експерта були поставлені такі питання:
чи було завершене будівництво багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 на момент введення його в експлуатацію, а саме, станом на 26.12.2008, і яким є розмір вкладу та частка кожного учасника договору про спільну діяльність, укладеного 07.07.1998 між ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» з одного боку та ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 і ОСОБА_1 з іншого боку, за станом на момент введення вказаного багатоквартирного будинку в експлуатацію 26.12.2008?
чи є завершеними будівельні роботи на багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 станом на час проведення експертизи та яким є розмір вкладу та частка кожного учасника договору про спільну діяльність, укладеного 07.07.1998 між ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» з одного боку та ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 і ОСОБА_1 з іншого боку, за станом на час проведення експертизи?
Дослідженням судового експерта встановлено та відповідним чином у висновку відображено, зокрема, таке:
на момент введення житлового будинку в експлуатацію будівництво цього будинку завершене не було, на час проведення експертизи будівельні роботи по будинку в основному завершені;
загалом будинок та прибудинкова територія є упорядкованими, зовнішні стіни будинку утеплено за допомогою пінополістирольних плит товщиною 0,05 м і покрито декоративною штукатуркою типу «короїд»;
система водопостачання для кожної з квартир є фактично індивідуальною: перед будинком улаштовано колодязь, в якому розташовується відгалуження від централізованого водопроводу міської мережі водопостачання, від якого прокладено три окремі нитки трубопроводу: у квартиру АДРЕСА_6 ; у квартиру АДРЕСА_4 ; у квартири АДРЕСА_3 і АДРЕСА_5 ;
систему газопостачання прокладено таким чином, що від стояка вуличного газопроводу повітряним шляхом прокладено вуличний трубопровід, з якого зроблені врізки для кожної з квартир;
система електропостачання влаштована таким чином, що від вуличної опори лінії електропередач повітряним шляхом прокладено чотири кабелі окремо для кожної з квартир;
теплопостачання кожної з квартир є автономним: у квартирах АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 і АДРЕСА_5 установлені індивідуальні газові котли, теплопостачання квартири АДРЕСА_6 здійснюється за допомогою електричних радіаторів;
система каналізації влаштована в кожній із квартир, при цьому: стічні води з квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 і АДРЕСА_5 направляються в спільний розташований у дворі каналізаційний колодязь, у подальшому стічні води відкачуються спеціальним асенізаційним транспортом; стічні води з квартири АДРЕСА_4 направляються в окрему розташовану в дворі металеву ємність, звідки в подальшому перекачуються у вуличну каналізаційну мережу;
частка кожного з учасників договору визначалася у вигляді відсотка шляхом відношення вартості робіт, що припадає на кожного з учасників, до загальної вартості робіт, що виконані на об`єкті;
роботи, що були виконані ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика», відносяться до загальнобудівельних робіт і пов`язані із зведенням основних несучих та огороджувальних конструкцій фундаментів, стін, перегородок, перекриття, даху та покрівлі;
інші учасники договору виконували роботи з інженерного забезпечення будівлі (улаштування зовнішніх і внутрішніх мереж водо-, газо-, електро-, теплопостачання та каналізації), облаштування приміщень загального користування та допоміжних приміщень будинку, оздоблення загальних конструкцій будинку, зокрема, утеплення фасаду, а також оздоблювальні роботи в кожній із квартир;
деякі будівельні роботи, необхідні для здачі будинку в експлуатацію та забезпечення процесу життєдіяльності помешкань, окремими учасникам договору виконувалися сумісно без участі інших учасників, зокрема, це стосується системи каналізування стічних вод квартир АДРЕСА_3 і АДРЕСА_5 , які мають один спільний каналізаційний колодязь;
вартість будівельних робіт у цінах за станом на час проведення експертизи, що є фактично виконаними на об`єкті, є такою:
виконані учасником ОСОБА_2 (квартира АДРЕСА_6 , розрахунок № 1) 989978,18 грн;
виконані учасником ОСОБА_6 (квартира АДРЕСА_3 , розрахунок № 2) 422970,48 грн;
виконані учасником ОСОБА_5 (квартира АДРЕСА_4 , розрахунок № 3) 946785,02 грн;
виконані учасником ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_5 , розрахунок № 4) 839312,88 грн;
виконані учасниками ОСОБА_6 і ОСОБА_1 (влаштування спільної системи каналізації квартир АДРЕСА_3 і АДРЕСА_5 , розрахунок № 5) 36726,00 грн;
виконані учасниками ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 і ОСОБА_1 у приміщеннях загального користування та інших будівельних елементах і конструкціях будинку (відмостка, фасад тощо) (розрахунок № 6) 1281291,20 грн;
виконані учасником ВАТ «Виноградівська взуттєвафабрика» (розрахунок № 7) 1799266,28 грн;
разом 6316330,04 грн;
беручи до уваги фактичний стан будинку і його елементів на час проведення експертизи, ступінь їх фізичного зносу, дані про час виконання окремих робіт по будинку тощо станом на 26.12.2008 стан будівельної готовності житлового будинку не відрізнявся значним чином від стану, який має цей об`єкт на час проведення огляду, відмінність полягає лише у виконанні окремих будівельних робіт по квартирах АДРЕСА_6 і АДРЕСА_3 , при цьому, станом на 26.12.2008 по цих квартирах були виконані роботи вартістю:
квартира АДРЕСА_6 (розрахунок № 8) 865911,41 грн;
квартира АДРЕСА_3 (розрахунок № 9) 399933,11 грн;
для визначення повного розміру вкладів цих учасників договору та їхніх часток у будівництві житлового будинку, до вартості робіт, зазначених у розрахунках № 8 і № 9, слід додати їхню частку у вартості робіт, що були виконані спільно з ОСОБА_5 і ОСОБА_1 (розрахунок № 6), а ОСОБА_6 слід додати також його частку у вартості робіт, що були виконані спільно з ОСОБА_1 (розрахунок № 5);
сукупний коефіцієнт переводу цін із червня 2023 року в ціни станом на 26.12.2008 (01.01.2009) становить 5,69%;
за такими розрахунками, зважаючи на розподіл окремих робіт, які виконувалися не всіма учасниками договору, тільки між відповідними учасниками саме таких робіт у рівних частках, вартість будівельних робіт, розміри вкладів і частки по учасниках договору становитимуть:
станом на 26.12.2008 у цінах за станом на день введення будинку в експлуатацію (26.12.2008):
ОСОБА_2 208447,01 грн (19%);
ОСОБА_6 129810,00 грн (12%);
ОСОБА_5 222690,30 грн (21%);
ОСОБА_1 207029,64 грн (19%);
ВАТ «Виноградівська взуттєвафабрика» 316215,51 грн (29%);
разом 1084222,46 грн (100%);
станом на 26.12.2008 у цінах за станом на час проведення експертизи (червень 2023 року):
ОСОБА_2 1186234,21 грн (21%);
ОСОБА_6 738618,91 грн (12%);
ОСОБА_5 1267107,82 грн (20%);
ОСОБА_1 1177998,68 грн (19%);
ВАТ «Виноградівська взуттєвафабрика» 1799266,28 грн (28%);
разом 6169225,90 грн (100%);
станом на час проведення експертизи у вигляді, який має будинок на цей час, у цінах за станом на час проведення експертизи (червень 2023 року):
ОСОБА_2 1310300,98 грн;
ОСОБА_6 761656,28 грн;
ОСОБА_5 1267107,82 грн;
ОСОБА_1 1177998,68 грн;
ВАТ «Виноградівська взуттєвафабрика» 1799266,28 грн;
разом 6316330,04 грн.
За таких обставин слід поза будь-яким обґрунтованим сумнівом констатувати, що на момент введення житлового будинку АДРЕСА_1 в експлуатацію та реєстрації ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» свого одноосібного права власності на нього (26.12.2008, 26.02.2009) в усякому разі це майно не було створене одноосібно зазначеним підприємством, яке хоча й виступало забудовником, проте, не будучи в змозі самостійно добудувати будинок уклало 07.07.1998 з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 і ОСОБА_1 договір про сумісну діяльність саме задля завершення будівництва, встановивши строк дії договору до моменту введення будинку в експлуатацію.
На час введення будинку в експлуатацію будівництво загалом було завершене і у справі немає доказів про те, що це було зроблено виключно силами і коштами підприємства, натомість є ряд доказів щодо виконання своїх обов`язків фізичними особами учасниками договору про сумісну діяльність, що відповідають обставинам справи, встановленим апеляційним судом за сукупністю та взаємозв`язком наявних на час апеляційного розгляду доказів і матеріалів справи. Ці обставини, докази і матеріали вказують на фактичне виконання сторонами договору у відповідних межах своїх зобов`язань із добудови будинку.
Зареєструвавши за собою одноосібне право власності на будинок підприємство поза своєю часткою в ньому безпідставно, всупереч закону та договору набуло право власності на майно, створене іншими особами, що не належало підприємству, чим істотно порушило цивільні права та законні цивільні інтереси, зокрема, позивача ОСОБА_1 , позбавивши його як права на своє майно (вклад майном, грошима і працею в будівництво, частку в спільній власності), так і створивши юридичні та матеріальні перешкоди, поклавши на нього додатковий майновий тягар при набутті права власності на конкретну частку в нерухомому майні та квартиру, де у відповідній процедурі повинен враховуватися уже здійснений ним майновий вклад на виконання умов договору. Такі дії підприємства суперечать правилам добросовісності та недопустимості заподіяння шкоди іншим особам у цивільних відносинах.
Конституцією України встановлено, що:
держава відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3);
в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8);
держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності (ст. 13);
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19);
кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст. 55).
Позивач ОСОБА_1 з наведених у позові підстав обґрунтовано поставив питання про усунення порушення його цивільних прав, а саме, про скасування як незаконних пункту 3 рішення Виконкому Виноградівської міськради від 24.02.2009 № 54 «Про визнання права власності на будівлі» та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26.02.2009 Виноградівською міськрадою, в тому числі, як документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також про скасування державної реєстрації права власності, як зазначено в заяві, ВАТ «Виноградівська взуттєвафабрика», на нерухоме майно. Поряд із іншими такі вимоги є прямо передбаченим законом на відповідний час способом захисту цивільних прав, їх задоволення усуває правові підстави для одноосібного володіння відповідачем спірним нерухомим майном. Задоволення цих вимог поновлює права позивача та уможливлює здійснення процедур, спрямованих на забезпечення майнових прав та інтересів позивача з урахуванням умов договору про сумісну діяльність від 07.07.1998, уможливлює відповідне оформлення речових прав.
Апеляційний суд бере до уваги, що Виконавчий комітет Виноградівської міської ради є виконавчим органом місцевого самоврядування Виноградівської міської ради, яка є представницьким органом місцевого самоврядування, і на час пред`явлення ще у 2015 році позову не був зареєстрований як юридична особа. На копії рішення Виконкому Виноградівської міськради від 24.02.2009 № 54 міститься відбиток печатки Виконкому, код ЄДРПОУ 04053677 на якій, втім, належить не Виконкому, а Виноградівській міській раді, зареєстрованій як юридична особа з 21.05.1997. Оспорене свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на підставі якого й була здійснена 26.02.2009 реєстрація права власності за ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика», було видане саме Виноградівською міською радою. За таких умов Виноградівська міська рада Закарпатської області, яка як представницький орган місцевого самоврядування юридична особа вправі представляти всі інтереси територіальної громади, а також сама видала свідоцтво, що оспорюється, є належним відповідачем у спірних правовідносинах.
Держава відповідальназа своюдіяльність ізобов`язана врегулюватиїї вспосіб,що забезпечуєчіткість,ясність іправову визначеністьвідповідних правовідносин.Право обиратиспосіб захиступрава належитьпозивачу,який виходить,зокрема,з того,що установленийзаконом,прямо передбаченийним увідповідних правовідносинахспосіб захиступрава «зазамовчуванням» єефективним,позаяк самеце мавна увазізаконодавець установлюючийого іпозивач наце покладається,очікує відповідногозахисту порушеногоправа.Особа неможе бутипозбавлена правазвернутися досуду позахист успосіб таз вимогами,прямо передбаченимичинними якзагальними,так іспеціальними актамизаконодавства.Таке зверненнядо судує конституційнимправом особи. Тож у разі, якщо законом передбачений відповідний спосіб захисту права, особа звернулася за таким захистом до суду і довела свої вимоги, суд зобов`язаний застосувати саме і передовсім такий спосіб захисту права.
Виходячи з викладеного, вимоги позову ОСОБА_1 про скасування як незаконних пункту 3 рішення Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області від 24.02.2009 № 54 «Про визнання права власності на будівлі» та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.02.2009, виданого Виноградівською міською радою Закарпатської області на ім`я ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика», якими було встановлено одноосібне (у цілому) право власності ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» на 4-квартирний житловий будинок АДРЕСА_1 , є обґрунтованими по суті, факт порушення його цивільних прав та законних цивільних інтересів як учасника договору просумісну діяльність від 07.07.1998 є встановленим і доведеним у достатній для задоволення цих вимог мірі. Відповідні доводи позову та апеляції не спростовані.
Стосовно вимоги позову про скасування державної реєстрації речового права, яка була сформульована як скасувати … «відповідну державну реєстрацію права власності Відкритого акціонерного товариства «Виноградівська взуттєва фабрика» на 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 » апеляційний суд вказує на таке.
У справі встановлено, що державна реєстрація права власності на 4-квартирний житловий будинок АДРЕСА_1 здійснювалася тричі:
26.02.2009 за Відкритим акціонерним товариством «Виноградівська взуттєва фабрика» з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 26565775;
07.02.2014 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Виноградівська взуттєва фабрика» з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 288676921212, за записом про право власності 46089975;
10.02.2016 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Виноградівська взуттєва фабрика» з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 288676921212, за записом про право власності 13229556 (остання за ліком реєстрація).
Тобто, після першої реєстрації права власності за ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» відбулися ще дві реєстрації за ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» зі зміною організаційно-правової форми господарського товариства, реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна та номерів записів про право власності.
Визначення предмета позову в цій частині в обраний позивачем спосіб не відображає ані дати державної реєстрації права власності на будинок, ані інших необхідних ідентифікуючих реквізитів такої реєстрації (рішення реєстратора, органу реєстрації, записи про реєстрацію з їх реквізитами тощо), яких на час пред`явлення позову вже було дві, а згодом була проведена й третя. Яку саме державну реєстрацію речового права просив скасувати позивач він чітко не зазначив, а також залишив поза увагою що на час пред`явлення позову зареєстрованим власником будинку було ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика». Формулювання предмета позову в цій частині не відповідає правилам щодо правової визначеності, конкретності та ясності, що вже само по собі унеможливлювало задоволення цієї вимоги позову та є достатньою підставою для відмови в її задоволенні, позаяк суд не може виходити з припущень стосовно того, що саме мав на увазі позивач, ґрунтуватися на таких припущеннях.
Підстав для застосування в справі трирічної позовної давності (ст.ст. 256, 257, ст. 267 ч.ч. 3, 4 ЦК України) за заявою відповідача ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» немає.
Питання набуття ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» (у подальшому ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика») права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та оформлення цього права неодноразово було предметом спорів.
Ухвалою судді Виноградівського районного суду від 26.07.2012 було відкрито провадження в справі № 703/3103/12 за адміністративним позовом ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» до Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання нечинним та скасування рішення сесії (посилання в мережі Internet на https://reyestr.court.gov.ua/Review/25391517).
Постановою Виноградівського районного суду від 05.11.2012 в адміністративній справі № 703/3103/12, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2013 (справа № 180239/12/9104) і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 (справа № К/800/34716/13), позов ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» задоволено, визнано нечинним і скасовано рішення 9-ї сесії 6-го скликання Виноградівської міської ради Закарпатської області від 22.09.2011 № 259 (а.с. 97-106 т. 2, https://reyestr.court.gov.ua/Review/27245214, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Предметом оскарження в цій справі було рішення Виноградівської міської ради від 22.09.2011 № 259, яким було скасовано пункт 3 рішення Виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 24.02.2009 № 54 «Про визнання права власності на будівлі», а саме у частині визнання права власності на 4-х квартирний житловий будинок в АДРЕСА_1 за ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика».
Ухвалою суддіВиноградівського районногосуду від17.04.2014було відкритопровадження всправі №299/1276/14-аза адміністративнимпозовом ТОВ«Виноградівська взуттєвафабрика» доВиноградівської міськоїради Закарпатськоїобласті, треті особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , про визнання нечинним та скасування рішення сесії (https://reyestr.court.gov.ua/Review/38284332).
Постановою Виноградівського районного суду від 11.07.2014 в адміністративній справі № 299/1276/14-а, у позові було відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/39747988).
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2015 (справа № К/800/6242/15), постанову Виноградівського районного суду від 11.07.2014 в адміністративній справі № 299/1276/14-а скасовано, позов ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Виноградівської міської ради Закарпатської області від 17.012013 № 804 «Про скасування п. 3 МВК № 54 від 24 лютого 2009 року «Про визнання права власності на будівлі»» (а.с. 107-111 т. 2, https://reyestr.court.gov.ua/Review/44832571).
Предметом оскарження в цій справі було рішення Виноградівської міської ради від 17.10.2013 № 804 «Про скасування п. 3 рішення МВК від 24 лютого 2009 року №54 «Про визнання права власності на будівлі»», яким було скасовано пункт 3 рішення Виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 24.02.2009 № 54 «Про визнання права власності на будівлі», а саме у частині визнання права власності на 4-х квартирний житловий будинок в АДРЕСА_1 за ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика».
Тобто у періоди щонайменше з 22.09.2011 до 26.04.2013 і з 17.10.2013 до 28.01.2015 пункт 3 рішення Виконкому Виноградівської міськради від 24.02.2009 № 54 був скасований чинними у відповідний час рішеннями Виноградівської міськради. У ці періоди позивач ОСОБА_1 не мав підстав вважати свої права порушеними зазначеним рішенням Виконкому Виноградівської міськради.
Ухвалою суддіВиноградівського районногосуду від05.05.2015було відкритопровадження всправі №299/1317/15-аза адміністративнимпозовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 до Виноградівської міської ради про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування (https://reyestr.court.gov.ua/Review/43954806).
Чинною ухвалою Виноградівського районного суду від 21.07.2015 провадження в справі № 299/1317/15-а закрито як у такій, що її розгляд належить здійснювати за правилами цивільного судочинства (https://reyestr.court.gov.ua/Review/47058583).
Предметом оскарження в цій справі були пункт 3 рішення Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області від 24.02.2009 № 54 «Про визнання права власності на будівлю» та державна реєстрація права власності ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» на 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Виноградівського районного суду від 28.07.2015 було відкрито провадження в цивільній справі № 299/2288/15-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Виноградівської міської ради про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування (https://reyestr.court.gov.ua/Review/47883727).
Рішенням Виноградівського районного суду від 18.08.2015 у справі № 299/2288/15-ц позов було задоволено, було визнано недійсним та скасовано п.3 рішення Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області від 24.02.2009 № 54 «Про визнання права власності на будівлі», скасовано державну реєстрацію права власності ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» на 4-х квартирний житловий будинок в АДРЕСА_1 (а.с. 21-26 т. 1, https://reyestr.court.gov.ua/Review/49072917).
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 18.12.2015 рішення Виноградівського районного суду від 18.08.2015 у справі № 299/2288/15-ц скасовано, у позові відмовлено з процесуальної підстави внаслідок незалучення до участі в справі як відповідача ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» (а.с. 27-31 т. 1, https://reyestr.court.gov.ua/Review/54473219).
Інші справи, які розглядалися в порядку цивільного судочинства (справа № 299/2240/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика», Виноградівської міської ради, Виноградівської районної державної адміністрації, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Виноградівської міської ради, розпорядження голови Виноградівської РДА та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, провадження в якій зупинено 13.01.2020 до вирішення цивільної справи № 299/3686/15-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/86945443)), господарського судочинства (справа № 907/377/18 за позовом Прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі до ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області), не мають значення в контексті питання про позовну давність.
За таких умов позов, що розглядається, ОСОБА_1 був 29.12.2015 пред`явлений у межах трирічної позовної давності.
Спір виник із цивільних правовідносин, триває значний час і поза сумнівом є істотним для позивача ОСОБА_1 та інших учасників договору про сумісну діяльність від 07.07.1998.
Не підлягає обговоренню те, що виходячи з принципу диспозитивності судового процесу передусім сторони виконуючи процесуальні обов`язки та реалізуючи процесуальні права, діючи в процесі на власний розсуд, несуть ризики, пов`язані з вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій.
Поряд із цим, розгляд судом справи після скасуваннясудом касаційноїінстанції ранішеухваленого вній рішенняповинен здійснюватисяз урахуваннямтого,що висновкисуду касаційноїінстанції,в зв`язкуз якимискасовано судовірішення,є обов`язковимидля судупершої чиапеляційної інстанціїпід часнового розглядусправи (ст. 411 ч. 5 ЦПК України).
Направляючи справу на новий судовий розгляд, Верховний Суд вказав, зокрема, на необхідність належної оцінки судом договору про сумісну діяльність від 07.07.1998 та наслідків його укладення і виконання для цивільних прав і обов`язків учасників договору, на відсутність у справі відомостей про визначення остаточної величини часток сторін і на неперевіреність доводів позивача про те, що ним понесені витрати для завершення будівництва спірного житлового будинку.
Відповідно до норм ЦПК України:
завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави;
суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі;
основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність (ст. 2 ч.ч. 1, 2, ч. 3 п.п. 1, 6);
суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 10 ч.ч. 1, 2);
суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (ст. 12 ч. 5 п.п. 1, 3, 4);
головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи (ст. 214 ч. 2).
Вимоги ст. 263 ЦПК України зобов`язують суд виходити із завдання цивільного судочинства та ухвалити рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тобто суд (головуючий у справі) зобов`язаний організувати процес у спосіб, який би забезпечував його учасникам можливість виконання процесуальних обов`язків та реалізації процесуальних прав, забезпечував повне, всебічне та об`єктивне встановлення обставин справи, виконання обов`язкових вказівок суду касаційної інстанції, загалом дії, вимоги і процесуальні рішення суду (судді) повинні бути ясними і зрозумілими для учасника процесу, суд (суддя) повинен діяти у зрозумілий для сторін спосіб, передбачений процесуальним законом.
Передбачений цивільним процесуальним законом обов`язок суду повно і всебічно з`ясувати обставини справи у взаємозв`язку з обов`язками головуючого в процесі, з необхідністю роз`яснення учасникам процесу їхніх процесуальних прав і обов`язків, наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяння учасникам процесу в реалізації ними прав, а також із необхідністю за певних умов оцінки добросовісності дій учасників процесу щодо доказування вимагають від суду за обставин, що пов`язуються з такими інтересами процесу, відповідної ініціативи в межах, визначених цивільним процесом.
Суд першої інстанції повністю проігнорував наведені та інші норми цивільного процесуального закону, взагалі не виконав завдання цивільного судочинства, не враховував обов`язковості вказівок суду касаційної інстанції.
Рішення суду є фактично лише переліком вчинених судом процесуальних дій, доказів і документів справи без будь-якого аналізу та оцінки реальних фактів і суті правовідносин, що виникли між сторонами, оцінки по суті правових позицій сторін, третіх осіб і доказів, документів, матеріалів, якими ці позиції обґрунтовувалися.
Дії суду із прийняття/неприйняття, врахування/неврахування тих чи інших доказів і документів суперечливі і не враховують дійсних обставин справи. До прикладу, але не виключно::
суд взяв до уваги як доказ засвідчену представником позивача копію договору про сумісну діяльність від 07.07.1998 і водночас не взяв до уваги вважаючи неналежно засвідченими копії рішення Виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 24.02.2009 № 54 і розпорядженням голови Виноградівської райдержадміністрації від 26.12.2008 № 489, які були подані позивачем одночасно з указаним договором і були засвідчені аналогічно;
суд не взяв до уваги й копію Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.02.2009 на звороті аркуша 20 тому 1 справи як незасвідчену, проте, не врахував наявності на а.с. 205 т. 3 справи копії цього свідоцтва, засвідченої адвокатом відповідача.
Прийнявши одні документи і докази та відхиливши або залишивши поза увагою інші, які є ключовими щодо обставин, які підлягають з`ясуванню, перевірці та доказуванню, з надуманих, необґрунтованих підстав, на шкоду справі, суд зрештою дійшов висновку про те, що у зв`язку з відсутністю доказів обставини в частині прийняття оспорюваного рішення відповідачем Виноградівською міською радою, підстав його прийняття, видачі відповідачу ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» свідоцтва про право власності на нерухоме майно та державної реєстрації права власності відповідача на нерухоме майно не доведено, тому позов не підлягає задоволенню.
Документи щодо будівництва, які складалися у 1993-1996 рр., суд без будь-якого врахування часу складання цих документів і елементарного розуміння реалій життя не взяв до уваги, позаяк такі викладені не державною мовою.
Не взяв до уваги суд і наявні в справі копії судових рішень у численних спорах, що вирішувалися судами різних юрисдикцій як неналежно засвідчені, визнав їх недопустимими доказами. Апеляційний суд зауважує, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання і не є письмовими доказами у розумінні ст. 76 ч. 1, ч. 2 п. 1, ст. 95 ч. 1 ЦПК України та не оцінюються судом за правилами оцінки саме доказів (ст. 89 ЦПК України), навпаки, такі судові рішення звільняють від обов`язку доказування. Відповідними судовими рішеннями встановлювалися окремі обставини, до яких у спорі, що розглядається, можуть застосовуватися правила ст. 82 ч.ч. 3, 4 ЦПК України, крім того, ці судові рішення мають значення в контексті питання про позовну давність.
Закон України «Про доступ до судових рішень» передбачає, що: для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (ст. 3 ч. 1); судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4 ч. 1); кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб … (ст. 6 ч. 1); суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (ст. 6 ч. 3).
Суд за потреби не мав перешкод отримати з ЄДРСР судові рішення з усіма їх реквізитами, перевірити їх зміст і зобов`язаний був відповідним чином, з урахуванням обставин справи та обставин, встановлених чинними судовими рішеннями, враховувати наявні в справі судові рішення.
Обов`язок суду дотримуватися норм процесуального права, якими регулюється рух документів у справі, та право приймати відповідні процесуальні рішення жодним чином не можуть ставитися під сумнів. Водночас недопустимими є надмірність і невиправданість уваги та часу, які приділялися вирішенню та опису формальних процесуальних питань, документів, які для суду в справі домінували, на шкоду з`ясуванню та перевірці обставин, які реально мали значення для справи та для її результату. Невиправданою є абсолютизація певних правил вирішення процесуальних питань, які можуть не бути істотними для результату справи, до ступеня, який зрештою шкодить з`ясуванню суті справи.
Слід враховувати, що учасники процесу не можуть бути позбавлені права, до прикладу, на будь-якій стадії процесу подати суду як усні, так і письмові пояснення, а питання про докази та відомості, які мають значення для повного і всебічного з`ясування обставин справи, слід вирішувати зважаючи на мету і завдання цивільного судочинства, на значення, яке мають відповідні докази і дані для законного та правильного вирішення справи, в тому числі, враховуючи характер, тривалість спору, та оцінювати відповідні докази, якщо для цього немає виняткових процесуальних перешкод.
Обставини, що мають ключове значення в справі, підлягали встановленню тільки шляхом проведення судової будівельно-технічної експертизи. Сторона позивача ОСОБА_1 у письмовому поясненні, що надійшло до суду 28.04.2021, наголошувала, що позивач неодноразово звертався до підприємства задля вжиття заходів до переоцінки вкладів учасників договору про сумісну діяльність, визначення остаточної вартості їхніх часток у майні, відповіді на що не отримав (а.с. 147 «а»-147 «е» т. 6).
Утім, у справі немає відомостей про те, що суд виконуючи вимоги цивільного процесуального закону та вказівки суду касаційної інстанції обговорив питання про необхідність призначення відповідної судової експертизи. Вищевказані письмові пояснення позивача суд у судовому засіданні 02.06.2021 визнав такими, що не мають значення в справі, та повернув їх, після чого представник позивача адвокат Нечаєв В.В., якого підтримали позивач ОСОБА_1 і треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , заявив відвід головуючій судді Бак М.В. через порушення нею прав позивача, просив оголосити перерву для подання письмової заяви про відвід, а представник відповідача ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» адвокат Леміш М.О. і третя особа ОСОБА_5 проти відводу заперечили (а.с. 189-191 т. 6).
18.06.2021 до Виноградівського районного суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяв адвокат Нечаєв В.В., про відвід головуючій судді Бак М.В. (а.с. 197-199 т. 6). Заяву було вмотивовано тим, що відмова судді прийняти письмові пояснення позивача з оцінкою їх як таких, що не мають юридичного значення в справі, порушує передбачене ст. 43 ч. 1 п. 3 ЦПК України право сторони надавати пояснення суду, які можуть бути подані як в усній, так і в письмовій формі, а давши одразу ж їм вищевказану оцінку не лише повернула пояснення, які мають вагоме значення в справі, але і висловила свою оцінку щодо суті аргументів позивача ще до видалення до нарадчої кімнати. У заяві підкреслено, що вона не є незгодою позивача, який після численних судових засідань починаючи з 2015 року отримав таку відповідь, з процесуальним рішенням судді. Відтак наявні обставини, що викликають сумніви в об`єктивності та неупередженості судді. Поведінка судді суперечить принципу безсторонності. Тож суддя Бак М.В. не може розглядати справу.
Ухвалою від 22.06.2021 Виноградівський районний суд відмовив у заявленому відводі як у необґрунтованому (а.с. 202-204 т. 6).
Приймаючи таке процесуальне рішення суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ст. 36 ч. 4 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Повертаючи позивачу письмове пояснення суд керувався тим, що своє пояснення щодо предмета спору позивач викладає в позовній заяві, відповідно до ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, тому письмове пояснення позивача, у якому наведені обставини, що стосуються предмета спору, не підлягає врахуванню судом як документ, що має значення для встановлення обставин справи. Висновок суду про те, що документ, подання якого не передбачено законом, не матиме юридичного значення в справі, не свідчить про упередженість судді.
Заперечення на ухвалу Виноградівського районного суду від 22.06.2021 позивач включив до апеляційної скарги на рішення Виноградівського районного суду від 17.11.2021.
За змістом положень ст. 13 ч. 1, ст. 43 ч. 1 п.п. 3, 6, ст. 174 ч.ч. 1, 2, 4, 5, ст. 182 ч.ч. 1, 2 та інших норм ЦПК України позивач пред`являє свої вимоги до відповідача шляхом подання в письмовому вигляді позовної заяви, в якій зазначає, підстави, обґрунтування, предмет позову, водночас не позбавлений і права подати в процесі й інші як усні, так і письмові заяви, в тому числі, письмові пояснення, крім цього, закон прямо передбачає, що суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.
Тож позивач управі був подати суду вищезгадане письмове пояснення, правом прийняття якого та долучення до справи чи повернення наділений суд, який, утім, повинен діяти задля досягнення мети цивільного судочинства та відповідно до конкретних обставин справи.
Питання про те, чи є письмова заява, пояснення позивача такими, що, до прикладу, містять нові підстави позову, а відтак не можуть бути прийняті судом поза встановленим процесуальним порядком, вирішується в кожному конкретному випадку і незалежно від приєднання до справи такого пояснення чи його повернення до розгляду справи самостійно застосовуються судом правила ст. 13 ч. 1 ЦПК України щодо його меж.
Як випливає зі змісту письмового пояснення сторони позивача ОСОБА_1 , ним не визначалися нові підстави, предмет позову, натомість учергове доводилися до суду вказівки Верховного Суду, висловлені в тому числі у справі, що розглядається, і, відповідно, вказувалося на необхідність визначення часток сторін договору у нерухомому майні та неможливість їх визначити через відмову відповідача. По суті йшлося про необхідність обговорення питання про судову експертизу.
Пов`язування судом першої інстанції цих пояснень із правилами подання заяв по суті справи безпідставне, позаяк ідеться про рутинну процесуальну дію (рядову заяву, пояснення, клопотання), яка водночас на думку позивача та за обставинами справи була важлива для виконання вказівок суду касаційної інстанції та встановлення дійсних обставин справи.
Право особи на безсторонній (неупереджений) суд є складовою права на справедливий суд, суддя повинен виконувати свої обов`язки безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у цьому (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, ст. 129 Конституції України, ст.ст. 7, 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 2, 12, 36, 37 ЦПК України, інші норми національного та міжнародного законодавства, ст. 10 Кодексу суддівської етики у редакції, затвердженій рішенням від XI чергового з`їзду суддів України від 22.02.2013).
Головуюча в справі суддя Бак М.В. не мала повертаючи позивачу подане ним письмове пояснення права на висновки чи коментарі щодо того, матиме цей документ юридичне значення в справі, чи ні, як це було зроблено.
Суддя неможе розглядатисправу іпідлягає відводу(самовідводу),якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді; незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ст. 36 ч. 1 п. 5, ч. 4 ЦПК України).
Відвід, заявлений стороною позивача судді, зовнішньо (за формою) є незгодою з процесуальною дією (рішенням) судді власне в тому сенсі, що процесуальна дія була суддею вчинена фактично, письмові пояснення були повернуті стороні, з чим сторона не погодилася. Проте, за своїм реальним змістом відвід був заявлений не через незгоду сторони з процесуальною дією (рішенням) судді суто як із формальною, фактично вчиненою дією, процесуальним актом судді під час розгляду справи, а через висловлену суддею наперед певну негативну для позивача процесуальну позицію та фактичну відмову брати до уваги, долучати до справи доводи сторони про необхідність врахування правових позицій і вказівок Верховного Суду та встановлення реальних обставин справи щодо часток сторін у спірному майні, тоді як такі доводи вимагали щонайменше обговорення необхідних для правильного вирішення справи питань.
Тому як заявлений відвід, так і відмову в його задоволенні слід розглядати в контексті реальних обставин справи, яка не знаходила вирішення з 2015 року. За обставинами справи, зважаючи на хід процесу, дії суду першої інстанції, мотивацію головуючої при поверненні письмових пояснень тощо позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Нечаєв В.В. мали підстави для виникнення обґрунтованого сумніву у неупередженості та об`єктивності судді Бак М.В. при розгляді справи. Відвід був відхилений необґрунтовано, відповідні доводи апеляції заслуговують на увагу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції без розуміння завдання цивільного судочинства, не виконавши таке, розглянув справу з надмірним і невиправданим формалізмом, неправильно застосував норми матеріального права та істотно порушив норми процесуального права, фактично проігнорувавши вимоги закону, вказівки суду касаційної інстанції, не встановивши в дійсності обставин справи, по суті ухилившись від їх встановлення та не вмотивувавши по суті рішення щодо результату розв`язання спору, який виник із договору про сумісну діяльність. Справу розглянув суд, який підлягав відводу, чим було порушено право всіх учасників процесу на справедливий суд.
Ухвалення судового рішення суддею, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення (ст. 376 ч. 3 п. 2 ЦПК України).
Відтак на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 4, ч. 2, ч. 3 п. 2 ЦПК України апеляційну скаргу позивача, доводи якої у відповідній частині заслуговують на увагу і цивільне право саме якого в обґрунтованій і доведеній частині підлягає захисту, слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати,
вимоги позову до міської ради та підприємства про визнання частково недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно задовольнити, визнати недійсним і скасувати оспорені пункт рішення виконавчого органу місцевого самоврядування та свідоцтво про право власності на нерухоме майно;
у вимозі позову до міської ради та підприємства про скасування державної реєстрації права власності ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» на спірний житловий будинок відмовити.
Питання про розподіл витрат зі сплати судового збору належить вирішити відповідно до результату справи.
Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 4, ч. 2, ч. 3 п. 2, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково,
рішення Виноградівського районного суду від 17 листопада 2021 року скасувати,
вимоги позову ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівська взуттєва фабрика» про визнання частково недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно задовольнити,
визнати недійсним і скасувати пункт 3 рішення Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області від 24.02.2009 № 54 «Про визнання права власності на будівлі»;
скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Відкритому акціонерному товариству «Виноградівська взуттєва фабрика» Виноградівською міською радою Закарпатської області 26.02.2009 на підставі рішення Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області від 24.02.2009 № 54 на 4-х квартирний житловий будинок за адресою (на момент видачі свідоцтва): АДРЕСА_1 ;
у вимозі позову ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівська взуттєва фабрика» про скасування державної реєстрації права власності Відкритого акціонерного товариства «Виноградівська взуттєва фабрика» на 4-квартирний житловий будинок на АДРЕСА_1 відмовити.
Стягнути накористь ОСОБА_1 з Виноградівської міської ради Закарпатської області та ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» з кожного по 2352,70 грн у рахунок компенсації витрат із оплати судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 7 грудня 2023 року.
Судді
Суд | Закарпатський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 30.10.2023 |
Оприлюднено | 12.12.2023 |
Номер документу | 115522357 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: щодо реєстрації або обліку прав на майно |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні