Рішення

від 29.11.2023 по справі 695/2132/21

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2132/21

номер провадження 2/695/960/23

29 листопада 2023 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючогосудді Ушакової К.М.

за участю: секретарів судового засідання - Солдат К.В., Коршуна Є.А.,

представника позивача адвоката Сизька Б.Б.,

представника відповідача адвоката Новікова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НИВА" про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до СТОВ «НИВА» про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10.04.2017 між позивачем та СТОВ «НИВА» був укладений договір оренди землі відповідно до умов якого позивач передала, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельні ділянки загальною площею 3,1006 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7121584700:10:005:0517, яка розташована в адміністративних межах Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області. Договір був укладений на 10 років з 01.01.2018 по 31.12.2027. 20 липня 2017 була здійснена державна реєстрація права оренди земельної ділянки. Відповідно до п. 9 договору оренди землі від 10.04.2017, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: І квартал - 8,5 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 13440,99 грн., ІІ квартал - 9,0 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 14223,60 грн., ІІІ квартал - 9,5 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 15018,63 грн., IV квартал - 10 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 15813,66 грн. Відповідно до умов договору оренди землі відповідач взяв на себе зобов`язання до 31 січня кожного року (поквартально) сплачувати позивачу орендну плату в розмірі 58496,88 грн. Відповідач сам розробив текст договору оренди землі та сам визначив умови цього договору. Відповідач щорічно сплачував орендну плату лише частково, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 122857,10 грн., що є порушенням умов договору, які є підставою для розірвання договору.

Враховуючи викладене вище, позивач просить стягнути з СТОВ «НИВА» на його користь заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою за 2018, 2019 та 2020 роки у розмірі 122857,10 грн., розірвати договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,1006 га з кадастровим номером 7121584700:10:005:0517, яка розташована в адміністративних межах Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, який був укладений 10.04.2017 між позивачем та СТОВ «НИВА», зобов`язати СТОВ «НИВА» повернути позивачу земельну ділянку.

Ухвалою судді від 29.07.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 18.08.2021 вирішено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 10.11.2021 викликано у судове засідання ОСОБА_2 (проживає: АДРЕСА_1 ) в якості свідка. У задоволенні клопотань про допит в якості свідка позивача та визнання його явки обов`язковою у судове засідання відмовлено.

Ухвалою суду від 03.12.2021 приєднано до матеріалів справи заяву ОСОБА_1 про виплату орендної плати за землю за 2021 рік, закрито підготовче засідання у цивільній справі та призначено до судового розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.12.2022 клопотання представника СТОВ «НИВА» адвоката Новікова Михайла Володимировича про визнання явки позивача ОСОБА_1 у наступне судове засідання обов`язковою задоволено.

Ухвалою суду від 07.12.2022 у задоволенні клопотання представника СТОВ «НИВА» адвоката Новікова М.В. про залишення позову без розгляду відмовлено.

Ухвалою суду від 18.01.2023 заяву представника відповідача адвоката Новікова М.В. про відвід судді Ушакової К.М. залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 27.03.2023 позов ОСОБА_1 до СТОВ «НИВА» про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку залишити без розгляду.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 06.06.2023 ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27.03.2023 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 24.10.2023 у задоволенні клопотань представника відповідача про залишення без розгляду позову та застосування заходів процесуального примусу до позивача у справі за позовом ОСОБА_1 до СТОВ «НИВА» про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку відмовлено.

Представник відповідача СТОВ «НИВА» адвокат Новіков М.В. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції вказав, що у п. 9 договору оренди землі від 10.04.2017 сторони домовилися, що якщо орендодавець виявить бажання отримати річну орендну плату у першому кварталі, то річна орендна плата буде виплачена йому у розмірі - 8,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, якщо орендодавець виявить бажання отримати річну орендну плату у другому кварталі, то річна орендна плата буде виплачена йому у розмірі - 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, якщо орендодавець виявить бажання отримати річну орендну плату у третьому кварталі, то річна орендна плата буде виплачена йому у розмірі - 9,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, якщо орендодавець виявить бажання отримати річну орендну плату у четвертому кварталі, то річна орендна плата буде виплачена йому у розмірі - 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Сторони щороку вносили зміни до договору оренди землі від 10.04.2017 та щороку визначали новий розмір орендної плати відповідно до заяв поданих позивачем, відповідач повністю виплатив орендну плату позивачу за 2018 - 2020 роки, а тому не порушував умови договору.

У судовому засіданні 01.11.2022 представник позивача адвокат Сизько Б.Б. підтримав позовні вимоги та просив задовольнити. Просив врахувати письмові пояснення позивача, які ним подані до суду 07.06.2022.

У судове засідання 29.11.2023 позивач та її представник не з`явилися. Представник позивача подав заяву про проведення судового засідання без його участі та позивача. На задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача СТОВ «НИВА» адвокат Новіков М.В. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Також просив задовольнити клопотання про поділ судових витрат від 20.06.2023 та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 33700 грн.

Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні 29.11.2023 пояснила, що вона працює інспектором з кадрів на СТОВ «НИВА». Перед укладенням договорів про оренду землі, орендодавцям пояснювали у бухгалтерії СТОВ «НИВА», що ставка орендної плати залежить від обраного кварталу орендодавцем. У кожному кварталі, зазначеному у договорі оренди землі, мова йшла про річну ставку. ОСОБА_1 свідок особисто консультувала про такий порядок отримання орендної плати і позивач не заперечувала з приводу отримання орендної плати за будь-який обраний нею у договорі квартал. ОСОБА_1 писала заяви кожного року про сплату орендної плати в розмірі, який встановлений за один із кварталів. До СТОВ «НИВА» позивач не зверталася із заявами та скаргами щодо невиплати їй орендної плати за договором оренди землі.

Заслухавши представників сторін та свідка, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

10 квітня 2017 між ОСОБА_1 та СТОВ «НИВА» був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,1006 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 7121584700:08:005:0517, яка розташована в адміністративних межах Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області строком на 10 років з 01.01.2018 по 31.12.2027.

Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: І

квартал - 8,5 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 13440,99 грн., ІІ квартал - 9,0 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 14223,60 грн., ІІІ квартал - 9,5 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 15018,63 грн., IV квартал - 10 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 15813,66 грн.

Відповідно до п.п. 11, 13 договору оренди землі орендна плата сплачується до 31 грудня кожного року, розмір орендної плати переглядається щорічно.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №266994529 від 22.07.2021 земельна ділянка площею 3,1006 га, кадастровий номер 7121584700:08:005:0517, що розташована на території Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належала ОСОБА_1 . Орендар: СТОВ «Нива». Орендна плата нараховується орендарем у грошовій формі та розмірі: І квартал - 8,5 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 13440,99 грн., ІІ квартал - 9,0 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 14223,60 грн., ІІІ квартал - 9,5 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 15018,63 грн., IV квартал - 10 % від нормативної вартості земельної ділянки, що складає 15813,66 грн.

З довідки фінансового відділу Зорівської сільської ради № 02-44/257 від 26.08.2021 вбачається, що сільськогосподарські підприємства, розташовані в Зорівській сільській територіальній громаді Золотоніського району Черкаської області, виплачували фізичним особам, власникам земельних ділянок, орендну плату за землю у наступному розмірі: за 2016 рік - від 4,5 % до 9,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік; за 2017 рік - від 4,5 % до 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, за 2018 рік - від 4,5 % до 10,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, за 2019 рік - від 7,5 % до 14,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, за 2020 рік - від 5 % до 17,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік.

Відповідно до довідки головного управління ДПС у Черкаській області від 28.08.2021, середній відсоток виплати річної орендної плати фізичним особам, власникам земельних паїв, по Золотоніському району Черкаської області склав: за 2016 рік - 6,7 % від нормативної грошової оцінки; за 2017 рік - 9,0 % від нормативної грошової оцінки; за 2018 рік - 9,4 % від нормативної грошової оцінки; за 2019 рік - 12,1 % від нормативної грошової оцінки; за 2020 рік - 12,8 % від нормативної грошової оцінки.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 30.08.2021, у Черкаській області середня річна орендна ставка від нормативної грошової оцінки за оренду земельних часток (паїв) складала станом на: 31.12.2016 - 5,49 %, 31.12.2017 - 7,31 %, 31.12.2018 - 8,57 %, 31.12.2019 - 9,35 %, 31.12.2020 - 9,64 %.

З довідки фінансового відділу Зорівської сільської ради № 02-44/258 від 26.08.2021 вбачається, що СТОВ «НИВА» виплачувало орендну плату за землю у наступному розмірі: за 2016: якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 1 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 5,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 2 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 3 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 6,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 4 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; за 2017 рік: якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 1 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 8,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 2 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 3 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 9,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 4 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; за 2018 рік: якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 1 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 2 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 9,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 3 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 4 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 10,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; за 2019: якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 1 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 12,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 2 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 13 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 3 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 13,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 4 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 14 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; за 2020 рік: якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 1 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 12,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 2 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 13 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 3 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 13,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; якщо орендодавець виявляв бажання отримати річну орендну плату у 4 кварталі - то річна орендна плата виплачувалася у розмірі - 15 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Частиною 1ст. 2 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписамист. 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У частині 1статті 626 ЦК Українивизначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно дост. 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України).

Тлумачення п. 3 ч. 1 ст.3та ст.627 ЦК Українисвідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно із ч. 1ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно дост. 632 ЦК Україниціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За змістомст. 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Устатті 21 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Відповідно дост. 288 ПК Українипідставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.288.4 ст. 288 ПК України).

Статтею 288.5ПК Українивизначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено,у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено,у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. За приписамист. 289 ПК Українидля визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

З усіх наведених вище положеньПК УкраїнитаЗакону України «Про оренду землі»вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди.ПК Українипередбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

За положеннямист. 24 Закону України «Про оренду землі»орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно дост. 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ізст. 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частинами 3 та 4ст. 31 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати.

Відповідно до ч. 1ст. 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

У п. «д» ч. 1ст. 141 ЗК Українизазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Отже, за змістомст. 141 ЗК Українитаст. 32 Закону України «Про оренду землі»підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 709/785/20.

У позовній заяві позивач вказує, що отримувала орендну плату за 2018-2020 роки не у повному обсязі та вважає, що п. 9 спірного договору оренди необхідно виконувати дослівно, тобто сплачувати орендну плату від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, чотири рази на рік, що в сумі становило 37 %. На противагу цьому, відповідач вказує, що, враховуючи специфіку виробничого процесу сільськогосподарського підприємства, дав право вибору орендодавцю щодо розміру орендної плати залежно від часу отримання орендної плати.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спір між сторонами полягає виключно у трактуванні п. 9 договору оренди землі від 10.04.2017.

З матеріалів справи вбачається, що з 2018 року по 2020 рік включно, ОСОБА_1 отримувала орендну плату шляхом подачі заяв СТОВ «НИВА» із зазначенням бажаного розміру орендної плати, а саме: за 2018 рік - в розмірі 13370 грн. (10,5% від нормативно-грошової оцінки); за 2019 рік в розмірі 14000 грн. (14% від нормативно-грошової оцінки), за 2020 рік в розмірі 15000 грн. (15% від нормативно-грошової оцінки).

Вказані обставини підтверджується і даними з відомостей на виплату орендної плати за 2018-2020 роки. СТОВ «НИВА» щорічно сплачувало ОСОБА_1 орендну плату у розмірі вказаному у поданій нею заяві. Із заявами на отримання орендної плати позивач зверталася письмово до СТОВ «НИВА», вказуючи конкретний розмір орендної плати, що відповідав розміру орендної плати у певному кварталі року.

При цьому, розмір орендної плати, що отримувала позивач за спірний період складав від 10,5 % до 15 % від нормативно-грошової оцінки землі. Згідно даних фінансового відділу Зорівської сільської ради № 02-44/257 від 26.08.2021, головного управління ДПС у Черкаській області від 28.08.2021, листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 30.08.2021, довідки фінансового відділу Зорівської сільської ради № 02-44/258 від 26.08.2021 вбачається, що середній відсоток виплати річної орендної плати фізичним особам, власникам земельних паїв, по Зорівській територіальній громаді Золотоніського району Черкаської області склав від 4,5 % до 17 % у спірний період. Тобто, розмір отримуваної орендної плати за землю відповідає середньому показнику на цій території у спірний період.

Поведінка сторін договору, передусім орендодавця, підтверджує, що вона розуміла умову про орендну плату за землю як разовий платіж, розмір такої плати орендодавець визначав відповідно до кварталу, у якому зверталася із заявою про виплату до орендаря. Наведене дає підстави для висновку, що дії сторін договору підтверджують, що вони однаково розуміли умови договору на стадії його укладення та виконання протягом тривалого періоду часу, а саме протягом 2018-2020 років. У зазначений період орендодавець не пред`являла орендарю жодних претензій щодо неповної сплати орендної плати за землю, не зверталася із додатковими заявами про сплату орендної плати, окрім тих, які подавала кожен рік, які задоволені орендарем, що сторони не заперечують. Отже, поведінка сторін під час виконання умов договору про орендну плату доводить, що сторони однаково розуміли умови про орендну плату, яка мала виплачуватися одноразовим платежем один раз на рік, розмір плати визначався залежно від кварталу календарного року, у якому орендар здійснював такий платіж. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 695/2077/21, у якій спір стосується аналогічного пункту договору оренди землі, орендарем у якому є СТОВ «НИВА».

Велика Палата Верховного Суду, конкретизуючи правовий висновок, викладений у постанові від 16 червня 2020 року, зроблений у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зазначила, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то оцінка договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

У зв`язку з висновками про повне виконання орендарем умов про орендну плату, сплату її своєчасно та в повному обсязі суд не встановив підстав для висновків про існування обставин для розірвання договору оренди землі через систематичну несплату орендарем орендної плати та зобов`язання повернути земельні ділянки позивачу.

З приводу застосування правових висновків Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах у справах № 143/923/19, №925/549/17, №183/262/17, №479/1073/18, №313/780/19, №923/1001/19, №485/784/20, №912/1385/17, №355/385/17, №753/8945/19, №753/9563/14-ц, №183/2390/18, №948/393/20, №635/4233/19 суд зазначає, що встановлені обставини даної справи не є подібними, тому суд не застосував до спірних правовідносин висновки, викладених у вказаних вище справах.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо заявленого клопотання представником відповідача про стягнення витрат на правову допомогу суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що інтереси відповідача СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НИВА" у справі представляв адвокат Новіков М.В., що підтверджується наданими суду договором про надання правової допомоги від 14.07.2020, додатковою угодою до договору від 14.07.2020 та ордером серії СА №1015512. Вартість та обсяги правової допомоги визначаються у актах виконаних робіт, на підтвердження яких представником відповідача надано: акти про прийняття виконаних робіт від 01.10.2021, 01.11.2021, 30.11.2021, 01.02.2022, 31.03.2023; платіжні доручення від 01.10.2021, 01.11.2021, 30.11.2021, 30.12.2022, 07.02.2022, 31.03.2023.

З огляду настаттю 134ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Наслідком неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат може бути відмова у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України).

У ЦПК України закріплено вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (стаття 134 ЦПК України). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою першої заяви по суті спору (як позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, так і відзиву), оскільки з огляду на статтю 134ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Є усталеною судова практика Верховного Суду, який притримується позиції, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

Так, у ряді постанов Верховного Суду у справах № 922/676/21 від 14.12.2021, №905/716/20 від 08.04.2021, № 916/2087/18 від 31.03.2021, № 922/3812/19 від 10.12.2020 зазначається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Крім того, у справі № 922/676/21 окремо звертається увага, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Отже, подання попереднього розрахунку суми судових витрат на більш пізніх стадіях не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат, проте залишається на розсуд суду, а відтак у сторони залишається і ризик не отримати відповідне відшкодування судових витрат.

У поданому представником відповідача 13.09.2021 відзиві на позовну заяву не міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України).

Клопотання про стягнення понесених відповідачем судових витрат адвокатом Новіковим М.В. подано до суду 20.06.2023. У приєднаній до клопотання квитанції від 16.06.2023 не міститься інформації щодо вручення кореспонденції адресату, дати та часу вручення.

З огляду на викладене, суд вважає, що подання клопотання про поділ судових витрат 20.06.2023 без поданого попередньо орієнтовного розрахунку суми судових витрат, призвело до порушення принципу змагальності та неможливості іншим учасникам судового розгляду (позивачу та його представнику) бути ознайомленими із їхнім змістом. Вказані обставини, у свою чергу, позбавили можливості іншу сторону надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильного їх обрахунку.

Щодо посилання представника відповідача про відшкодування правової допомоги відповідно до ч. 5ст. 142 ЦПК Українивнаслідок необґрунтованих дій позивача, суд зазначає таке.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першоюст. 55 Конституції України, частиною першоюст. 4 ЦПК України.

У відповідності з вимогами ч. 5 ст.142ЦПК України уразі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом ч. 9 ст.141ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Із системного тлумачення положень ч.ч. 5, 6 ст.142, ч. 9 ст.141 ЦПК України випливає, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст.142ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача. Таким чином, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, відповідачу необхідно довести саме необґрунтованість дій позивача.

Суд враховує, щоЦПК Українине містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 26.09.2018 у справі № 148/312/16-ц дійшов висновку, що для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. На необхідності доведення та встановлення саме необґрунтованих дій позивача для застосування ч. 5 ст.142ЦПК України вказано також в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020, справа N 464/104/16-ц, в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2021 у справі № 910/13025/19, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.01.2022 у справі № 613/436/20.

У п. 3 ч. 2 ст.44 ЦПК Українипередбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 44 ЦПК України). Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст.44ЦПК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст. 13 ЦК України).

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2-5 ст.13цього Кодексу (ч. 3 ст.16ЦК України).

Тлумачення зазначених норм свідчить, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом.

При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи.

Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.

Суд не вбачає, що подання позовної заяви про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку є недобросовісним з боку позивача та зловживанням процесуальними правами. Подання позову - це право особи.

Враховуючи викладене вище, з урахуванням того, що у даній справі провадження у справі не закрито, позов не залишений без розгляду, суд не застосовує положення ч. 5ст. 142 ЦПК України.

Отже, ні зміст відзиву на позовну заяву, ні додатки до нього не містять будь яких посилань, обґрунтувань та розрахунків про те, що представник відповідача буде просити суд стягнути із позивача понесені витрати на правову допомогу.

Відповідного аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, відмовивши у відшкодуванні витрат на правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції з тих підстав, що стороною під час розгляду справи в суді першої інстанції разом з першою заявою не подано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона очікувала понести у зв`язку з розглядом справи (пункт 6.52. цієї постанови).

Крім того, суд звертає увагу на те, що договір про надання правової допомоги від 14.07.2020 та додаткова угода до договору від 14.07.2020 були укладені відповідачем з адвокатом ще до подання відзиву на позовну заяву до суду. Отже, сторона відповідача була однозначно обізнана про витрати на правову допомогу та мала усвідомлювати орієнтовний розмір таких витрат на правничу допомогу, разом з тим відзив на позовну заяву був складений таким чином, що не передбачав можливого стягнення відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу у судовому порядку.

Враховуючи викладене вище, суд приходить висновку про відмову представнику відповідача у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 33700 грн..

Керуючись ст.ст.133, 134, 141, 142, 259,263-265,354,355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенніпозову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВАЗ ОБМЕЖЕНОЮВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НИВА"(місцезнаходження: Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Зорівка; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03792941) про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку - відмовити.

У стягненні з ОСОБА_1 на користь СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НИВА" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 33700 грн. відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення буде складено 08.12.2023.

Суддя: К.М. Ушакова