Постанова

від 15.11.2023 по справі 755/5043/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/5043/23 Головуючий у І інстанції Арапіна Н.Є.

Провадження №22-ц/824/10218/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем Українии

15 листопада 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Юга-Групп» - адвоката Ішутка Сергія Юрійовича на рішенняДніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Юга-Групп», третя особа: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання майнового (речового) права на об`єкт незавершеного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юга-Групп» про визнання майнового (речового) права на об`єкт незавершеного будівництва. Свої вимоги мотивувала тим, що 11 січня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 05/11-01 на пайову участь у фінансуванні будівництва будинку, відповідно до умов якого позивач придбав майнові права на об`єкт нерухомості, а саме, двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Позивачем було сплачено вартість об`єкта незавершеного будівництва в повному обсязі, що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юга-Групп». У зв`язку з чим, просилавизнати за нею майнові (речові) права на квартиру АДРЕСА_2 , кількість кімнат - 2 (дві), розташовану в осях «2-5» та «Ж-К»; загальною площею 75,8 кв.м, житлова площа 37,1 кв.м.; в житловому будинку (прибудові) до реконструйованого будинку АДРЕСА_3 .

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , майнові (речові) права на об`єкт незавершеного будівництва - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юга-Групп», код ЄДРПОУ 32253151, місцезнаходження за адресою: вул. Володимирська, 46, м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 026 (шість тисяч двадцять шість) грн. 04 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах ТОВ «ЮГА-Групп» звернувся представник - адвокат Ішутко С.Ю., який, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмов в задоволенні позову.

Щодо порушення вимог процесуального законодавства, апелянт вказує, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті спору, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 статті 178 ЦПК України.

Однак, відповідач не отримував копії ухвали суду про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками, а про її існування дізнався з ЄДРСР в день опублікування, а саме 19 квітня 2023 року та з метою реалізації свого процесуального права на написання відзиву, представник апелянта 26.04.2023 року заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

При цьому, суд першої інстанції, в порушення визначених ч. 7 ст. 178 ЦПК України та в ухвалі суду про відкриття провадження строків, виносить оскаржуване рішення 25.04.2023 року, тобто через 6 днів після відкриття провадження.

Таким чином, судом першої інстанції порушено принцип змагальності та процесуальні права відповідача.

Щодо порушення норм матеріального права, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував, що положеннями укладеного між позивачем та відповідачем Договору про пайову участь у фінансуванні будівництва будинку від 11.001.2006 року, не передбачено продаж майнових прав на об`єкт нерухомості. Суд також неправильно встановив, що позивач нібито придбала майнові права, оскільки у зв`язку із договором у апелянта виникли лише боргові зобов`язання, які мають бути погашені у визначений договором спосіб.

Судом також не надано оцінки сертифікату, який підтверджує факт закінчення будівництва, та ухвалено рішення щодо визнання майнового (речового) права на об`єкт незавершеного будівництва, в той час як об`єкт вже збудований та введений в експлуатацію.

Посилаючись на судову практику, викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду, апелянт зазначає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, оскільки такий спосіб захисту, як визнання майнових прав на об`єкт інвестування, застосовується лише у випадку, коли об`єкт інвестування не введений в експлуатацію. В даному випадку, Сертифікатом підтверджено, що об`єкт нерухомого майна збудований та введений в експлуатацію, тому він є окремим об`єктом цивільних прав.

Крім того, апелянт зазначає про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, оскільки спірний будинок АДРЕСА_3 перебуває у податковій заставі ГУ ДПС у м. Києві і судове рішення безпосередньо впливатиме на права і обов`язки останнього.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Різунов Р.С. заперечує проти її доводів, посилаючись на їх безпідставність. Просить в задоволенні скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Звернув увагу апеляційного суду на неможливість скасування правильного по суті і законного рішення з одних лише формальних міркувань. Зазначив, що посилання відповідача на положення Договору про пайову участь щодо механізму оформлення права власності чи погашення зобов`язань не змінюють правову природу Договору, за умовами якого фізична особа інвестувала майно в нерухоме майно, що буде збудоване в майбутньому. Вважає помилковими посилання відповідача на неправильно обраний позивачем спосіб захисту свого права, оскільки позивач не заперечує факту введення будинку в експлуатацію. Однак, відсутність поштової адреси унеможливлює державну реєстрацію права власності та порушує права позивача на оформлення належного їй майна. В той же час, питання оформлення усіх необхідних документів покладено саме на забудовника. Вважає також безпідставними доводи відповідача щодо необхідності залучення до участі у справі в якості третьої особи Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, так як в податкову заставу описано весь будинок АДРЕСА_3 , без зазначення номерів квартир, що не доводить факт перебування належного позивачу нерухомого майна в податковій заставі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року задоволено клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві та залучено його до участі у справі в якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

07 листопада 2023 року від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві надійшли письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що ТОВ «ЮГА-ГРУПП», зареєстроване у м. Києві, вул. Володимирська, 46, перебуває на обліку як платник податків у ГУ ДПС у м. Києві.

Відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 23.06.2005, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 30.06.2005 за №66-600277, ТОВ «ЮГА-ГРУПП» прийнято в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , розміром 0,8160 кв.м., кадастровий номер 8000000000:66:222:0001.

Згідно із Дозволом на виконання будівельних робіт №0175-Дн від 14.03.2008, виданим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, ТОВ «ЮГА-ГРУПП» є замовником будівництва об`єкта «Прибудова будинку з вбудованими офісними приміщеннями та магазином непродовольчих товарів на першому поверсі та підземним паркінгом до реконструйованого будинку за адресою: АДРЕСА_3 ».

У 2011 році ТОВ «ЮГА-ГРУПП» зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва, реєстраційний номер майна 34371238, номер запису 8683-П в книзі 162п-194, балансовою вартістю згідно із довідкою Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 08.06.2011 №27206 9 862 228, 03 грн.

На підставі наявності податкового боргу ГУ ДФС у м. Києві винесено рішення про опис майна №181378-17 від 24.09.2018 та акт опису майна від 28.12.2018№451/26-15-17-02-17 згідно з яким вищезазначений об`єкт незавершеного будівництва описано у податкову заставу.

Податкова застава є способом забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, несплачених таким платником у визначений час. У силу податкової застави держава має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна.

Таким чином, третя особа вважає, що відчуження майна ТОВ «ЮГА-ГРУПП» не може вважатися таким, що здійснено правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства до моменту погашення податкового боргу платника податків.

У судовому засіданні по розгляду даної справи, який відбувався в режимі відеоконференції, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Різунов Р.С. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Інші учасники справи своїх представників для участі у судовому засіданні не направили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Керуючись положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України, суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача та представника третьої особи, з огляду на їх належне повідомлення та відсутність поважних причин для відкладення засідання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.

В силу п.3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права: якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи, що апеляційна скарга містить доводи щодо неналежного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, апеляційним судом першочергово перевіряються саме такі обставини.

В порядку визначеному ч.ч. 2,4,5,6 ст.128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо додержання правил належного повідомлення учасників судового розгляду.

Так, Велика Палата Верховного Суду, зокрема в Постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, вказала на те, що не повідомивши відповідача належним чином про час і місце розгляду справи, судом були порушені принципи рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права.

З матеріалів даної справи вбачається, що з позовна заява в інтересах ОСОБА_1 була подана до канцелярії Дніпровського районного суду м. Києва представником позивача - адвокатом Різуновим Р.С. 17 квітня 2023 року.

Дніпровський районний суд м. Києва ухвалою від 18 квітня 2023 року відкрив провадження у даній справі та ухвалив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вказаною ухвалою відповідачу роз`яснено його право подати заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження. Аналогічний строк надано відповідачу для подання відзиву на позовну заяву та усіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до положень статті 190 ЦПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції 20.04.2023 року направив на адресу ТОВ «ЮГА-ГРУПП» (01004, м. Київ, вул. Володимирська, 46) копію ухвали, копію позовної заяви з додатками до неї, документами для відповідача. (а.с. 28)

Вказане поштове відправлення уже 21.04.2023 року повернулось до Дніпровського районного суду м. Києва без вручення адресату з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с. 31)

Оскаржуване судове рішення ухвалене судом першої інстанції 25 квітня 2023 року.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що відповідач не отримував копії ухвали про відкриття провадження, не був ознайомлений зі змістом позовної заяви та був позбавлений можливості у строк, визначений судом першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження, подати відзив на позовну заяву та докази в обґрунтування своїх заперечень, оскільки рішення по суті справи судом ухвалене уже через сім днів після відкриття провадження.

Зазначаючи у рішенні про те, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, суд не врахував відсутність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем копії позовної заяви та інших документів по справі, відповідно судом допущено порушенням норм процесуального права.

Враховуючи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлено без додержання норм процесуального права, щодо належного повідомлення відповідача, колегія суддів приходить до висновку про наявність обов`язкової підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення.

По суті спору апеляційним судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

11 січня 2006 року між ТОВ «ЮГА-ГРУПП», як Організацією, та ОСОБА_1 , як Пайовиком, було укладено Договір № 05/11-01 (далі - Договір) на пайову участь у фінансуванні будівництва будинку, предметом якого є пайова участь Пайовика у фінансуванні житлового будинку (прибудови) до реконструйованого житлового будинку АДРЕСА_3 , що здійснюється Організацією, яка має право на забудову земельної ділянки на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 01.06.2005 №910, та Договору оренди земельної ділянки від 30.06.2005 №66-6-00277.

Відповідно до п. 2.1 Договору, пайовик зобов`язався прийняти пайову участь у фінансуванні будівництва Будинку, а Організація зобов`язалась після завершення будівельно-монтажних робіт Будинку та введення його в експлуатацію, передати Пайовику частину збудованого Будинку на умовах та у кількості, обумовлених пунктом 2.2 цього Договору.

Згідно з п. 2.2. Договору, по закінченню Організацією повного циклу будівельних робіт та введення Будинку в експлуатацію Організація передає, а пайовик (при умові здійснення 100 відсотків пайового внеску) приймає по Акту приймання-передачі профінансовану ним частину збудованого будинку (в подальшому - квартиру), яка має наступні параметри: квартира АДРЕСА_5 , кількість кімнат - 2 (дві), загальна площа квартири - 79,29 кв.м., житлова площа 41,78 кв.м. (а.с. 7-11)

Відповідно до п. 2.4 Договору, загальний розмір пайової участі Пайовика (вартість Квартири) на день укладення Сторонами цього договору становить: 602 604,00 грн, в тому числі ПДВ 100434,00 грн.

Додатковою угодою № 1 до Договору про пайову участь у фінансуванні будівництва будинку №05/11-01 від 11 січня 2006 року, укладеної між сторонами 10 серпня 2022 року, внесені зміни до п. 2.2. Договору та викладено його в наступній редакції: «По закінченню Організацією повного циклу будівельних робіт та введення будинку в експлуатацію, присвоєння поштової адреси, Організація передає, а пайовик (при умові здійснення 100 відсотків пайового внеску) приймає по Акту приймання-передачі профінансовану ним частину збудованого будинку (в подальшому - квартиру), яка має наступні параметри: квартира АДРЕСА_2 , кількість кімнат - 2 (дві), розташована в осях «2-5» та «Ж-К»; загальна площа квартири 75,8 кв.м., житлова площа 0 37,1 кв.м., кількість поверхів - 1 (один)». (а.с. 13)

З Довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГА-ГРУПП» від 30 січня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 виконала перед ТОВ «ЮГА-ГРУПП» фінансові зобов`язання за Договором №05/11-01 від 11.01.2006 року про пайову участь у фінансуванні будівництва будинку у повному обсязі, шляхом внесення повної оплати за об`єкт інвестування, а саме: квартира АДРЕСА_5 , кількість кімнат - 2 (дві), загальна площа квартири - 79,29 кв.м., житлова площа 41,78 кв.м. (а.с. 14)

До позовної заяви також додано копії платіжних доручень щодо виконання ОСОБА_1 грошового зобов`язання за Договором № 05/11-01 на пайову участь у фінансуванні будівництва будинку від 11 січня 2006 року, на загальну суму 602 604,00 грн. (а.с. 15-18)

З матеріалів справи також вбачається, що 27 липня 2022 року Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано Сертифікат № ІУ123220715554, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта: Прибудови будинку з вбудованими офісними приміщеннями та магазином непродовольчих товарів на першому поверсі та підземним паркінгом до реконструйованого будинку за адресою: АДРЕСА_3 проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. (а.с. 19-22).

Згідно відповіді Управління будівництва Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.03.2023 року на адвокатський запит адвоката Різунова Р.С., питання присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомості на території м. Києва врегульовано рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 №337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у м. Києві». Відповідно до п. 4.16 Порядку присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомості у м. Києві, затвердженого зазначеним рішенням КМР, Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація присвоює поштові адреси новозбудованим об`єктам шляхом прийняття розпорядження після введення в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкту та подання відповідного звернення від замовника будівництва до Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП). Станом на 20.03.2023 року до ЦНАП Дніпровського району не надходило звернення з повним пакетом документів щодо присвоєння поштової адреси: АДРЕСА_3 завершеному будівництвом об`єкту: «Прибудова будинку з вбудованими офісними приміщеннями та магазином непродовольчих товарів на першому поверсі та підземним паркінгом до реконструйованого будинку за адресою: АДРЕСА_3 ». Зважаючи на вищезазначене, в межах наданих повноважень Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація не приймала розпорядження про присвоєння поштової адреси: АДРЕСА_3 . (а.с. 22)

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просила визнати за нею майнові (речові) права на квартиру АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що відповідачем порушено її права у звязку із невиконаням умов укладених договорів, порушенням термінів завершення будівництва на 15 років, відсутністю поштової адреси у будівництва.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (стаття 527 ЦК України).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором (стаття 876 ЦК України).

Відповідно до ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Право власності на річ набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права.

Згідно статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Майнові права на нерухомість - об`єкт будівництва (інвестування) не вважаються речовими правами на чуже майно, оскільки об`єктом цих прав є не чуже майно, а також не вважаються правом власності, оскільки об`єкт будівництва (інвестування) не існує на момент розгляду справи, а тому не може існувати й право власності на нього.

Майнове право, що є предметом договору купівлі-продажу, - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Інвестор, як особа за кошти якої й на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.

Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

В разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, з урахуванням повної та вчасної сплати за майнові права, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Саме до таких висновків прийшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14 вересня 2021 року у справі359/5719/17 (провадження 14-8 цс 21).

Окрім цього, Верховний суд у своїй постанові від 21 грудня 2022 року у справі №569/5399/20 (провадження № 61-7682св21) зазначив, що у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Таким чином, особа, яка повністю оплатила пайові внески, у випадку, якщо його майнові права не визнаються або оспорюються, має право звернутися до суду із позовом про визнання майнових прав на об`єкт інвестування, однак лише у випадку відсутності факту введення будинку в експлуатацію.

Укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.

Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20) вказано, що:

"практика визнання права власності на об`єкти нерухомості, розміщені у введених в експлуатацію будинках та спорудах, з огляду на відсутність у позивачів можливості оформити право власності в позасудовому порядку як ефективного способу захисту порушених прав підтримується й Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), від 03 квітня 2019 року у справі № 1609/6643/12 (провадження № 14-107цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 522/102/13-ц (провадження № 14-38цс19), від 29 травня 2019 року у справі № 1609/6645/12 (провадження № 14-220цс19), від 26 червня 2019 року у справі № 761/3428/15-ц (провадження № 14-268цс19).

Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Отже, у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

Ураховуючи особливість перетворення права на майнові права у право на новостворений об`єкт нерухомого майна, саме інвестор є першим власником за договором купівлі-продажу майнових прав на певне нерухоме майно, яке фактично існує, однак набуває формальних ознак об`єкта цивільних прав лише після його державної реєстрації. Вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21).

У даній справі встановлено, що станом на час звернення до суду з даним позовом, будинок, в якому розташована квартира, будівництво якої проінвестовано позивачем, зокрема: Прибудова будинку з вбудованими офісними приміщеннями та магазином непродовольчих товарів на першому поверсі та підземним паркінгом до реконструйованого будинку за адресою: АДРЕСА_3 , завершений будівництвом та введений в експлуатацію, що підтверджується Сетрифікатом Державної інспекції архітектури та містобудування України від 27.07.2022 року.

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом порушеного права, посилаючись на перешкоди з боку забудовника у можливості зареєструвати за собою право власності на квартиру, через не присвоєння новоствореному об`єкту поштової адреси.

Крім того, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ТОВ «ЮГА-ГРУПП» також заперечує факт внесення позивачем повної оплати за Договором № 05/11-01 на пайову участь у фінансуванні будівництва будинку.

З огляду на вказане, визнання за ОСОБА_1 майнових (речових) прав на об`єкт інвестування не є ефективним способом захисту її порушеного права, оскільки позивачка має обґрунтовані та законні сподівання на реалізацію свого майнового права - отримання новозбудованої квартири у власність. Таким чином, ефективним та належним способом захисту прав сторони-покупця, який за договором купівлі-продажу майнових прав повністю сплатив узгоджену в договорі грошову суму, проте не може реалізувати свої права внаслідок недобросовісної поведінки продавця після введення будинку в експлуатацію, який не визнає права покупця на цю збудовану квартиру, є визнання права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) виснувала, що положення статті 392 ЦК України підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли між особою, яка відчужила майнові права на квартиру в багатоквартирній новобудові (Сторона 1) та особою, яка такі права придбала (Сторона 2) у випадку, коли об`єкт будівництва (багатоквартирна новобудова) зданий в експлуатацію, проте Сторона 1 не виконує умови зазначеного договору з передачі Стороні 2 усіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої Сторона 2 сплатила в повному обсязі, та не визнає права Сторони 2 на цю збудовану квартиру.

Отже, у зв`язку з обранням ОСОБА_1 неефективного способу захисту порушеного права, який не відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та спричиненим цим діянням наслідкам, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ТОВ «ЮГА -ГРУПП» щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права знайшли своє підтвердження, що у відповідності до положень статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.

Задовольняючи апеляційну скаргу та відмовляючи у задоволенні позову, колегія суддів одночасно вирішує питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 9039,06 гривень.

Керуючись ст. ст. 367, 374,376, 381-384ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Юга-Групп» - адвоката Ішутка Сергія Юрійовича задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Юга-Групп» про визнання майнового (речового) права на об`єкт незавершеного будівництва- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юга-Групп»судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 9 039 (дев`ять тисяч тридцять дев`ять) гривень 06 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГА-ГРУПП», 01004, м. Київ, вул. Володимирська, 46, код ЄДРПОУ 32253151.

Повний текст постанови складений 07.12.2023 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Писана Т.О.