Рішення

від 12.12.2023 по справі 242/3882/21

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 242/3882/21

Провадження № 2/242/207/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

12 грудня 2023 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Черкова В.Г., при секретарі Носаль А. В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» в особі відокремленого підрозділу Донецька регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_3 про визнання права власності, на спадкове майно та вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

В обґрунтування позову зазначила, що отримала в спадщину нерухоме майно, а саме квартиру з надвірними будівлями та земельну ділянку, розташованої у АДРЕСА_1 , яке належало її матері ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.11.2010 р., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У строк передбачений законом вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та вступила в права спадкування за законом. У вересні 2020 року вона звернулась до Першої селидівської державної нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину, проте державний нотаріус видав мені свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру з надвірними будівлями та виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.09.2020 р. №69/02-31 стосовно земельної ділянки через відмову державного кадастрового реєстратора. Відмова державного кадастрового реєстратора була обумовлена тим, що при розробленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки по проведеним замірам не відповідає площі, зазначеній в державному акті. В 70-ті роки батько збудував на задній межі ділянки сарай, який в подальшому передав у тимчасове користування сусіду у будинку АДРЕСА_2 з яким добре товаришував та мав спільну межу. Згідно до рішення Селидівської міської ради № 103 від 12.04.2000 року земельна ділянка з кадастровим номером 1413800000:03:002:0 була передана у власність батькові позивача та на його ім`я був виданий державний акт на право приватної власності на землю площею 0,0650 га. У 1999 році квартира АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу перейшли у власність ОСОБА_2 25.04.2001 р. згідно до рішення Селидівської міської ради №153 від 25.04.2001 земельна ділянка по АДРЕСА_2 була видана відповідачу-1 та виданий державний акт на право приватної власності на землю. ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача помер та в цей час Відповідач-1 замовила розробку нової технічної документації та збільшила її на площу сараю, при цьому в технічній документації були відсутні посилання на підстави збільшення земельної ділянки, при цьому ніяких узгоджень щодо меж земельної ділянки не проводилось. На підставі зазначеного з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати недійсним та скасувати рішення Селидівської міської ради від 16.06.2010 р. №5/69-1217/1 «Про передачу громадянам у власність земельних ділянок, які знаходяться в їх користуванні», визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №442754, зареєстрований 23.09.2010 за №011017300119 на земельну ділянку по АДРЕСА_2 із кадастровим номером 1413800000:03:002:0035, площею 0,0480 га, виданий ОСОБА_2 , визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 18.11.2018 року на земельну ділянку по АДРЕСА_2 із кадастровим номером 1413800000:03:002:0035, площею 0,0480 га., посвідчений приватним нотаріусом Селидівського міського нотаріального округу Донецької області Нечипоренко Т. І., визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, на земельну ділянку площею 0,0650 га на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія І-ДН №070264 від 26.04.2000 року, розташовану по АДРЕСА_1 , та стягнення судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.

Від відповідача ГУ Держгеокадастру надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого просив первісного відповідача замінити належним відповідачем.

Заяви та клопотання сторін.

26.07.2021 року від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

30.09.2021 року від представника ОСОБА_3 надійшло клопотання про залучення у справі третьої особи.

05.10.2021 року надійшла заява від позивача про розгляд справи за її відсутності.

03.11.2021 року від представника ОСОБА_3 надійшло клопотання про залучення третьої особи.

08.10.2021 року від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

16.11.2021 року від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

25.11.2021 року від позивача надійшло клопотання про направлення відзиву на адресу позивача.

25.11.2021 року від позивача надійшла заява про залучення співвідповідача.

07.12.2021 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

20.01.2022 року від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у його відсутність.

04.02.2022 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність.

29.11.2022 року від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності представника.

02.12.2022 року від відповідача ГУ Держгеокадастру у Донецькій області надійшла заява про направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заява.

23.01.2023 року від відповідача ГУ Держгеокадастру в Донецькій області надійшла заява про визнання їх неналежним відповідачем та здійснення розгляду справи у їх відсутність.

14.02.2023 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи без їхньої участі.

15.02.2023 року від відповідача ГУ Держгеокадастру у Донецькій області надійшло клопотання про заміну відповідача, визнання ГУ Держгеокадастру неналежним відповідачем та здійснення розгляду справи без присутності представника.

17.02.2023 року від представника позивача надійшло клопотання про направлення заяви ГУ Держгеокадастру у Донецькій області на його адресу.

30.03.2023 року від представника позивача надійшла заява про заміну відповідача 3

10.05.2023 року від відповідача ДП «Центр державного земельного кадастру» надійшло клопотання про направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами.

17.05.2023 року від відповідача ДП «Центр державного земельного кадастру» надійшло клопотання про направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами.

28.06.2023 року від відповідача ДП «Центр державного земельного кадастру» надійшло клопотання про направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами.

05.12.2023 року від представника позивача надійшло клопотання про надання доступу до цивільної справи.

07.12.2023 року від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 30.07.2021 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 20.01.2022 року залучено в якості співвідповідача ОСОБА_3 , визнано явку представника відповідача ГУ Держгеокадастру у Донецькій області обов`язковою.

Ухвалою від 05.05.2023 року замінено по справі відповідача ГУ Держгеокадастр в Донецькій області на належного відповідача Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» в особі відокремленого підрозділу Донецька регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру».

Ухвалою від 30.06.2023 року доручено Київському апеляційному суду здійснити дії для участі представника відповідача у судовому засідання в режимі відеоконференції.

Згідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано судді Селидівського міського суду Донецької області Черкову В. Г.

Ухвалою від 22.11.2023 року прийнято до провадження цивільну справу. Закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті, витребувано у ОСОБА_2 докази.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. BelgiumСуд зазначив, що„у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у "розумні строки". Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі "Странніков проти України", де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі „розумності строку".

З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

У відповідності до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 19.03.1996 року квартира, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , та членам його сім`ї дружині ОСОБА_4 , доньки ОСОБА_6 .

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДН №070264 ОСОБА_5 , який мешкає АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Селидівської міської ради від 12.04.2000 року за №103, передано у приватну власність земельна ділянка площею 0,0650 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Селидівської міської ради, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Згідно до копії технічного паспорту земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1 , площею 0,0650 га, яка знаходиться в приватній власності ОСОБА_5 .

Згідно до копії акту про встановлення меж земельної ділянки від 07.02.2000 р. межі земельної ділянки будівлі АДРЕСА_1 за натурою проходять по огородженню, стінах будівлі будинку АДРЕСА_1 , а на відкритих місцях кути повороту закріплені знаками і вказані в інвентарному ділі. З представниками суміжних землекористувань проходження загальних меж угоджена, суміжними землекористувачами являються: ОСОБА_7 Донецька 1, ОСОБА_2 Крупської 7, ОСОБА_8 , Крупської 12, ОСОБА_9 , Донецька 3/2.

У відповідності до договору купівлі-продажу від 06.07.1999 року ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_3 , розташованої на земельній ділянці Селидівської міської ради по вул. Донецькій.

Згідно до технічного паспорту земельної ділянки, яка належить на приватній власності ОСОБА_2 , яка розташована в АДРЕСА_2 площею 0,0457 га.

Згідно до копії акту про встановлення меж земельної ділянки від 13.06.2000 р. межі земельної ділянки будівлі 1/2 по АДРЕСА_4 за натурою проходять по огородженню, стінах будівлі будинку АДРЕСА_2 , відкритих місцях кути повороту закріплені знаками і вказані в інвентарному ділі, суміжними землекористувачами являються: ОСОБА_5 Донецька 3/1; ОСОБА_7 , Донецька 1/1, ОСОБА_10 , Крупської 10.

Згідно договору дарування житлового будинку від 08.12.2000 року ОСОБА_11 подарувала ОСОБА_3 будинок (1/2 частину) за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.11.2010 року, та зареєстрованого в реєстрі державним нотаріусом Першої селидівської державної нотаріальної контори Шарафєєвою І. В. за №2596, ОСОБА_4 успадкувала після смерті ОСОБА_5 , 1935 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/3 частки квартири з надвірними будівлями за АДРЕСА_5 .

У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.11.2010 р., зареєстрованого в реєстрі державним нотаріусом Першої селидівської державної нотаріальної контори Шарафєєвою І. В. за № 2598, ОСОБА_4 успадкувала після смерті ОСОБА_5 , 1935 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0650 га.

У відповідності до технічної документації із землеустрою щодо відновлення та встановлення меж земельної ділянки в натурі та формування кадастрового номеру по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1413800000:03:002:0035, присадибна земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , має кадастровий номер 1413800000:03:002:0035, має суміжних землекористувачів: з півночі землі гр. ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), зі сходу землі ОСОБА_12 ( АДРЕСА_6 ), з півдня землі Селидівської міської ради (вул. Крупської), з заходу землі гр. ОСОБА_13 ( АДРЕСА_7 ), гр. ОСОБА_14 ( АДРЕСА_8 ). Для присвоєння кадастрового номера на земельну ділянку, була проведена кадастрова зйомка і виявлено, що площа ділянки змінилася, площа, згідно до державного акту на право приватної власності на землю складає 0,0457 га, згідно обміру 0,0480 га.

Згідно до рішення Селидівської міської ради від 16.06.2010 року №5/69-1217/1 «Про передачу громадянам у власність земельних ділянок, які знаходяться в їх користуванні» було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та формування кадастрового номера громадянці ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , та передано у власність громадянці ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0480 га, розташовану в АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, видано гр. ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку та здійснити його державну реєстрацію.

Згідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №442754, ОСОБА_2 на підставі рішення Селидівської міської ради від 16.06.2010 р. №5/69-1217/1 є власником земельної ділянки площею 0,0480 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель.

Згідно договору дарування земельної ділянки від 18.11.2010 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0480 га за кадастровим номером 1413800000:03:002:0035, що приватизована за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.09.2020 року посвідченого державним нотаріусом Першої селидівської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №1162, ОСОБА_1 , успадкувала після смерті ОСОБА_4 , 1938 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2/3 часток квартири з надвірними будівлями та спорудами за АДРЕСА_9 .

У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.10.2020 року, посвідченого державним нотаріусом Першої селидівської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 1330, ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_4 земельну ділянку, розташованої за адресою АДРЕСА_4 з кадастровим номером № 1413800000:01:000:0006 площею 0,0973 га.

Згідно до рішення Відділу у м. Селидовому Міжміського управління у мм. Селидовому та Новогродівці Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 03.09.2020 р. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру через те, що електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа, невідповідність поданих документів законодавству, а саме п. 111 ПКМУ від 17.10.2012 р. №1051 площа вказана в електронному документі 0,0624 га не відповідає площі зазначеної в Державному акті на право приватної власності на землю серії І-ДН №070264 0,0650 га. Та було рекомендовано привести у відповідність площу вказану в електронному документі до площі зазначеної в Державному акті на право приватної власності на землю серії І-ДН №070264.

У відповідності до постанови Першої селидівської державної нотаріальної контори від 15.09.2020 р. №691/02-31 було відмовлено громадянці ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч.1ст.5 ЦПК Українивизначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55,124 Конституції Українитаст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвипливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першоюстатті 21 ЦК Українисуд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини третьоїстатті 152 ЗК Українизахист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 14 Конституції Українипередбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з пунктом 7Розділу X «Перехідні положення» ЗК України громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше чинним законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першійстатті 79 ЗК України- частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

У частині першійстатті 81 ЗК України визначено способи набуття громадянами права власності на земельні ділянки. Зокрема, згідно з пунктом «г» частини першоїстатті 81 ЗК Українигромадяни України набувають права власності на земельні ділянки, на підставі прийняття спадщини.

Відповідно достатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 1225 ЦК Україниправо власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі на земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Судом встановлено, що згідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДН №070264 ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Селидівської міської ради від 12.04.2000 року №103 була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,0650 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, яку згідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.11.2010 року, та зареєстрованого в реєстрі державним нотаріусом Першої селидівської державної нотаріальної контори Шарафєєвою І. В. за №2596, після смерті ОСОБА_5 успадкувала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є позивач ОСОБА_1 .

Питання набуття та передачі у власність земельної ділянки громадянам станом на квітень 2000 року було врегульовано Земельним кодексом України,Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», Порядком передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, затвердженимнаказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 лютого 1993 року № 10(далі - Порядок від 15 лютого 1993 року № 10).

Так, згідно зістаттею 6 ЗК Українигромадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Згідно зістаттями 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно достатті 23 ЗК Україниправо власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Водночас пунктами 1-3Декрету № 15-92передбачено сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установленихЗК України.

Змістовний аналіз цих положеньДекретусвідчить про те, що його дія поширюється на громадян, які вже мали у користуванні земельні ділянки, і умовою набуття за правиламиДекрету № 15-92права власності на земельні ділянки є те, що такі ділянки мали бути надані таким особам у користування раніше. Відповідно, передбачається, що межі такої земельної ділянки вже встановлено в натурі (на місцевості) та наявний певний документ про право на таку ділянку.

У протилежному випадку, тобто у разі, якщо земельна ділянка раніше не перебувала у користуванні особи, яка виявила бажання її приватизувати, підлягає застосуванню загальний порядок щодо набуття у власність земельної ділянки, визначений статтями17,22,23 ЗК України. Відповідно, за загальним правилом момент набуття права власності на земельну ділянку має пов`язуватися з встановленням меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержанням відповідного документа.

У пункті 3Декрету № 15-92зазначено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчувалися відповідною Радою народних депутатів, про що робився запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Тобто наведеним правилом пункту 3 зазначеногоДекретувстановлено спеціальне правило набуття права власності на земельні ділянки, передані, зокрема для ведення особистого підсобного господарства в порядку, передбаченому цим нормативно-правовим актом.

Крім того, пунктом 6 зазначеногоДекрету № 15-92зупинено дію згаданої вище статті 23 ЗК України щодо власників земельних ділянок, визначенихстаттею 1 цього Декрету.

Отже, враховуючи зміст та конструкцію пункту 3 зазначеного Декрету № 15-92, право на земельні ділянки, які передавалися у власність для ведення особистого підсобного господарства в порядку цьогоДекрету, виникало не з моменту отримання відповідного державного акта та після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а момент виникнення такого права пов`язувався з внесенням відповідного запису у земельно-кадастрові документи, посвідченого відповідною радою народних депутатів.

Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2012 року у справі № 6-31цс12, у постановахВерховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 635/2215/16-ц (провадження № 61-5545св18), від 15 листопада 2018 року у справі № 156/370/16-ц (провадження № 61-17647св18), від 19 червня 2019 року у справі № 369/4352/16-ц (провадження № 61-22030св18), згідно з якими документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначеністаттею 23 ЗК України1992 року. Водночас діюстатті 23 ЗК України1992 року зупинено щодо власників земельних ділянок, визначенихДекретом № 15-92. Пунктом 3Декрету № 15-92встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбаченихстаттею 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Таким чином, пунктом 3Декрету № 15-92врегульовано порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та передбачено документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц та постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17, від 04 листопада 2020 року у справі № 545/1631/19 та від 24 грудня 2021 року у справі № 343/1341/20 суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що якщо спадкодавець за життя не набув права власності на земельну ділянку згідно зістаттею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету № 15-92, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третястатті 116 ЗК України).

Тобто у розмінні положень пунктів 1-3Декрету № 15-92, статей17,22,23 ЗК України на момент ухвалення вказаного рішення органом місцевого самоврядування вважався встановленим той факт, що громадяни вже мали раніше у користуванні земельні ділянки, які їм передаються у власність за цим рішенням; межі цих земельних ділянок було встановлено внатурі (на місцевості); був наявний певний документ на користування такими ділянками.

В свою чергу відповідно до частини першоїстатті 377 ЦК Українидо особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначенихЗК України.

Згідно з частиною першоюстатті 120 ЗК Україниу разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

Отже особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 03 квітня 2019 року у справі № 921/158/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц.

Таким чином, оскільки позивач прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , до складу якої увійшла квартира з надвірними будівлями та спорудами за АДРЕСА_9 , то вона має законний інтерес на оформлення права на земельну ділянку під таким будинком, а також право на оформлення права на земельну ділянку для обслуговування такого будинку.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність (ст. 717 ЦК України).

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії. Які не суперечать закону. Власник може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природності якості землі.

Згідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленим законом.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст.373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Стаття 377 ЦК України встановлює, що перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, що розміщені на ній. До особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбаченихзаконом, способів.

Враховуючи вищевикладене, а також враховуючи те, що державним актом на право приватної власності на землю серії І-ДН №070264 була виділено у приватну власність ОСОБА_5 земельна ділянка, розташована за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 0,0650 га, а відомостей про узгодження меж між земельними ділянками в справі відсутні, таким чином рішення виконавчого комітету Селидівської міської ради від 16.06.2010 року №5/69-1217/1 підлягає визнанню недійсним і скасуванню, а також враховуючи, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №442754 та договір дарування земельної ділянки від 18.11.2018 року є похідними від прийнятого рішення Селидівської міської ради, таким чином вони також підлягають визнанню недійсними та скасування, та визнання за позивачем права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0650 га.

Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши представлені докази, законодавство, що регулює дані правовідносини, дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час розгляду документально підтверджені витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 908,00 грн., які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_10 , до ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, ЄДРПОУ 04052962, місцезнаходження: Донецька область. м. Селидове, вул. Європейська, буд. 8, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», ЄДРПОУ 21616582, місцезнаходження: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд.3, в особі відокремленого підрозділу Донецька регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_11 , про визнання права власності, на спадкове майно та вчинення певних дій задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення Селидівської міської ради від 16.06.2010 року №5/69-1217/1 «Про передачу громадянам у власність земельних ділянок, які знаходяться в їх користуванні».

Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 442754, зареєстрований 23.09.2010 року за №011017300119 на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , із кадастровим номером 1413800000:03:002:0035, площею 0,0480 га, виданий ОСОБА_2 .

Визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки від 18 листопада 2018 року на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , із кадастровим номером 1413800000:03:002:0035, площею 0,0480 га, посвідчений приватним нотаріусом Селидівського міського нотаріального округу Донецької області Нечипоренко Т. І.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на земельну ділянку площею 0,0650 га на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДН №070264 від 26 квітня 2000 року, розташовану по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 00 коп.

Стягнути з Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення було складено та підписано 12.12.2023 року.

Суддя