Постанова

від 27.11.2023 по справі 2-498/10

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-498/10 Номер провадження 22-ц/814/4462/23Головуючий у 1-й інстанції Гальченко О.О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Одринської Т.В., Обідіної О. І.,

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)

на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 22 червня 2022 року та додатковерішення цього ж суду від 11 листопада 2022 року у складі судді Гальченко О. О.

у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),

в с т а н о в и в:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Скарга мотивована тим, що рішенням Полтавського районного суду від 27 серпня 2010 року у справі № 2-498/2010 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 78 900 грн. На виконання цього рішення видано виконавчий лист № 2-498/2010, який 24 березня 2021 року в черговий раз повернутий без виконання ВДВС (залишок боргу становить 70 051,33 грн).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 18.10.2021 замінено стягувача ОСОБА_3 на його правонаступника ОСОБА_1 по виконавчому листу Полтавського районного суду № 2-498/2010 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 коштів та виконавчий лист подано повторно на виконання.

У заяві про відкриття виконавчого провадження також ставилась вимога арештувати та звернути стягнення на майно боржника, а саме: земельну ділянку площею 0,2100 га у АДРЕСА_1 , кадастровий № 5324082401:01:001:0560, що знаходиться у спільній частковій власності боржника з іншими особами, згідно акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 017730. Однак, арешт та опис майна до сьогодні не проведено, не дивлячись на скарги до УДВС, що свідчить, що державним виконавцем не було вчинено необхідних дій, передбаченихЗаконом України «Про виконавче провадження»для виконання рішення суду. Також бездіяльність допущено і начальником ВДВС, яким не було використано всі надані йому законом права для примусового виконання рішення суду та не вжито заходів щодо зобов`язання державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому законом.

Посилаючись на викладене, просив суд визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (начальника Усатого С. М. та старшого державного виконавця Троян І. В.), під час виконання виконавчого листа Полтавського районного суду № 2-498/2010 про стягнення із ОСОБА_2 коштів, що виразилася відсутністю своєчасного проведення арешту та опису земельної ділянки площею 0,2100 га у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5324082401:01:001:0560; визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (начальника Усатого С. М. та старшого державного виконавця Троян І. В.), під час виконання виконавчого листа Полтавського районного суду № 2-498/2010 про стягнення із ОСОБА_2 коштів, що виразилася відсутністю своєчасного вчинення дій з метою реалізації земельної ділянки площею 0,2100 га у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5324082401:01:001:0560.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 22 червня 2022 року скарга ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Полтавського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) задоволена.

Визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (начальника Усатого С. М. та старшого державного виконавця Троян І. В.), під час виконання виконавчого листа Полтавського районного суду № 2-498/2010 про стягнення із ОСОБА_2 коштів, що виразилася відсутністю своєчасного проведення арешту та опису земельної ділянки площею 0,2100 га у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5324082401:01:001:0560.

Визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (начальника Усатого С. М. та старшого державного виконавця Троян І. В.), під час виконання виконавчого листа Полтавського районного суду № 2-498/2010 про стягнення із ОСОБА_2 коштів, що виразилася відсутністю своєчасного вчинення дій з метою реалізації земельної ділянки площею 0,2100 га у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5324082401:01:001:0560.

Ухвала суду першої інстанції мотивована бездіяльністю державного виконавця та начальника відділу ДВС, що є триваючим правопорушенням, тоді як матеріали справи не містять відомостей, які б вказували на припинення порушення прав стягувача та виконання посадовими особами відділу виконавчої служби заходів примусового виконання судового рішення.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 02 листопада 2022 задоволено заяву про самовідвід головуючого судді Гальченко О. О.

Додатковим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2022 року під головуванням судді Богомолової Л. В. задоволено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та стягнуто з Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Не погодившись з такими судовими рішеннями, представник Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) подав апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані ухвали та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 та у розподілі понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що земельна ділянка площею 0,2100 га у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5324082401:01:001:0560 не належить боржнику за виконавчим провадженням ОСОБА_2 , оскільки вона разом з будинком була продана ще у 2009 році - до винесення та набуття законної сили рішенням у справі № 2-498/2010.

Заходами державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-498/2010, виданого 27.08.2010, не виявлено майна, належного боржнику ОСОБА_2 , на яке можливо звернути стягнення.

Вважає, що визнання протиправною бездіяльності посадових осіб Полтавського ВДВС під час виконання вказаного виконавчого листа є безпідставним.

У відзивах на апеляційні скарги ОСОБА_1 просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Справа переглядається апеляційним судом після скасування постановою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року постанови Полтавського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у цій справі з передачею на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 27.08.2010 у справі № 2-498/2010 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 78 900 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 18.10.2021 замінено стягувача ОСОБА_3 на його правонаступника - ОСОБА_4 по виконавчому листу Полтавського районного суду № 2-498/2010 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 коштів.

22.10.2021 правонаступник стягувача звернувся до Полтавського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій також просив арештувати та звернути стягнення на майно боржника, а саме на земельну ділянку площею 0,2100 га у АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5324082401:01:001:0560, що знаходиться у спільній частковій власності боржника з іншими особами.

27.10.2021 постановою старшого державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Троян І. В. відкрито виконавче провадження № 67268013 з виконання виконавчого листа № 2-498/2010, виданого 27.08.2010 Полтавським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 коштів у розмірі 78 900 грн. Зобов`язано боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно, а також попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (а. с. 6, т. 1).

У скарзі, поданій в порядку статті 447 ЦПК України, заявник ОСОБА_1 як на бездіяльність державного виконавця вказував на невжиття державним виконавцем заходів з арешту, опису та примусової реалізації належної боржникові ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 5324082401:01:001:0560 площею 0,2100 га у АДРЕСА_1 .

Задовольняючи таку скаргу, суд першої інстанції наведених заявником обставин не перевірив, не з`ясував належність боржникові майна на час примусового виконання виконавчого листа № 2-498/2010 від 27.08.2010 та не встановив факт порушення прав стягувача у виконавчому провадженні, що відповідно до статті 451 ЦПК України і є підставою для визнання судом оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця неправомірними, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями у судовому процесі (частина друга статті 2 ЦПК України).

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту та поновлення порушених прав.

Стаття 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 часини першої статті 26 Закону).

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону (абзац другий частини сьомої статті 26 Закону).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 50 Закону у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи вказані вимоги Закону державним виконавцем були дотримані. На час виникнення у боржника ОСОБА_2 обов`язку виконати судове рішення від 27.08.2010 у справі № 2-498/2010 про стягнення на користь ОСОБА_3 коштів, земельна ділянка, на яку стягувач просив накласти арешт, боржникові не належала. Таке право боржника не було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності не нерухоме майно, доступ до яких в межах своїх повноважень має державний виконавець, а інформація з Державного земельного кадастру щодо власників (землекористувачів) земельної ділянки кадастровий номер 5324082401:01:001:0560, що була надана стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження, не є актуальною, що зазначено Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру при наданні відповідної інформації на запит ОСОБА_1 від 18.10.2021 з посиланням на те, що така інформація має міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, за відсутності документального підтвердження належності боржнику права власності на об`єкт нерухомого майна, державний виконавець не мав підстав для накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 5324082401:01:001:0560.

Доводи заявника щодо порушення державним виконавцем його прав є безпідставними, оскільки відповідно до частини першої статті 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що за наявності правочину відчуження майна особам, які не є боржниками у виконавчому провадженні, укладеного ще 29.12.2009, який не визнаний судом недійсним, є неможливим.

Таким чином, у спосіб оскарження дій державного виконавця право стягувача на задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника не може бути поновлене за відсутності такого на час відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції, що не містить належного обґрунтування підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , не відповідає нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні вказаної скарги за безпідставністю.

За правилами розподілу судових витрат, встановленими частиною другою статті 137, частиною другою статті 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні скарги понесені заявником витрати на правничу допомогу йому не відшкодовуються, тому оскаржуване судове рішення щодо розподілу таких витрат підлягає скасуванню разом з основним рішенням з відмовою ОСОБА_1 у стягненні понесених судових витрат.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) - задовольнити.

Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 22 червня 2022 року та додаткове рішення цього суду від 11 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та заяви про розподіл судових витрат - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Т. В. Одринська

О. І. Обідіна