Ухвала

від 10.07.2024 по справі 2-498/10

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-498/10

Провадження № 4-с/545/11/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2024 рокум. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді Зуб Т.О.,

за участю секретаря Пінчук З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суд з скаргою на дії державного виконавця Полтавського ДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та просить визнати дії начальника ОСОБА_2 , та старшого виконавця Троян І. В. протиправними під час виконання виконавчого листа Полтавського районного суду Полтавської області №2-498/2010 про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 коштів.

У скарзі зазначається, що 27.10.2021 року Полтавським відділом державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Суми винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Полтавського районного суду № 2 -498/2010 про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 коштів. Однак на сьогоднішні рішення суду не виконано, виконавець не проводить перевірку майнового стану боржника та доходи, в автоматизованій системі виконавчого провадження відсутня будь-яка інформація про здійснення періодичних виїздів за місцем проживання боржника перевірки наявності майна, на яке може бути звернено стягнення, в тому числі готівкових грошових коштів.

В судове засідання учасники процесу не з`явилися.

Скаржник надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, скаргу підтримує в повному обсязі.

Начальник Полтавського ВДВС також надав заяву про розгляд справи у його відсутність. У задоволенні скарги просить відмовити.

Державний виконавець Полтавського ВДВС Троян І.В. надала відзив на скаргу, у якому також просила відмовити у її задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, матеріали виконавчого провадження, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 2, п. 7 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад обов`язковості виконання рішень та розумності строків виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 74Закону України«Про виконавчепровадження» (далі Закон № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що 27.10.2021 року старшим державним виконавцем Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Суми винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 коштів у розмірі 78900,00 гривень, виконавчий лист №2-498/2010 виданий 27.08.2010 року. 11.07.2022 винесено постанову про зміну реєстраційних даних в якій вказано внести зміни в резолютивній частині замість стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 кошти у розмірі 78900,00 зазначити стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 залишок заборгованості у розмірі 70051,33 гривень.

Як зазначає скаржник, державним виконавцем не здійснюються періодичні виїзди за місцем проживання боржника, перевірка наявності майна, на яке може бути звернено стягнення, в тому числі готівкових грошових коштів.

Не погоджуючись зі скаргою, старший державний виконавець Полтавського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Троян І.В. надала суду відзив, у якому зазначила, що 27.10.2021року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Того ж дня, державним виконавцем надіслані електронні запити до ДФС та ПФУ з метою встановлення джерел отримання доходів боржника, а також до МВС з приводу виявлення зареєстрованого за боржником рухомого майна. Згідно відповіді ПФУ- боржник доходу не отримує. Згідно відповіді ДФС інформація стосовно боржників-фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня, відкритих рахунків в установах банку немає. 24.11.2021 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено до відповідних банківських установ. 23.11.2021р., 12.07.2022р., 28.02.2024р., 17.04.2024р., 25.06.2024р. державним виконавцем поновлено електронні запити до ПФУ та ДФС з метою перевірки інформації про джерела отримання доходів боржника, а також та МВС щодо перевірки зареєстрованих за боржником транспортних засобів, та ДПС. Згідно відповіді з ДФС інформація стосовно боржників-фізичних осіб щодо сум доходу, Зарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня. Згідно відповіді з Державної прикордонної служби боржник за період з 27.10.2021р. державний кордон не перетинав. Згідно відповіді з МВС за боржником транспортні засоби не зареєстровано. 22.08.2023р., 28.02.2024р., 17.04.2024р. та 25.06.2024р. державним виконавцем поновлено платіжні інструкції до банків, задля виявлення коштів на рахунках боржника. Станом на 27.06.2024 року кошти на рахунках боржника відсутні. Державним виконавцем 20.01.2022 року направлено запит до Полтавської міської ради про надання інформації щодо місця реєстрації боржника. 06.07.2022 року державним виконавцем направлено подання про розшук боржника до Полтавського районного суду Полтавської області, яким відкрито провадження № 6/545/51/22. Однак, представником відділу було подано до суду заяву про залишення справи без розгляду, оскільки до відділу надійшло повідомлення про місце реєстрації боржника за адресою АДРЕСА_1 . Державним виконавцем 02.12.2021р., 19.01.2021р., 05.07.2022р., 01.05.2023р., 08.05.2023р. та 25.06.2024р. здійснено виїзди за адресами місця проживання боржника, а саме: АДРЕСА_2 (був зареєстрований як фізична особа-підприємець); АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_1 , та складено акти згідно яких, боржник за вищевказаними адресами не проживає. Також відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право під час здійснення виконавчого провадження накласти арешт на майно боржника. Постановою державного виконавця від 30.11.2021 року було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Заходами державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-498/2010 виданого 27.08.2010 року Полтавським районним судом Полтавської області належного майна, яке підлягає опису не виявлено, за боржником ОСОБА_3 відсутнє зареєстроване майно.

З наданих суду копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що після відкриття виконавчого провадження 24.11.2021 року державним виконавцем до банківських установ надіслано постанову про накладення арешту на грошові кошти (а.с. 22, 23). Постановою від 30.11.2021 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно (а.с. 25). У грудні 2021 року здійснено виклик боржника ОСОБА_3 , (а.с. 26). 02.12.2021р., 20.12.2021р., 19.01.2022р., 05.07.2022р., 08.05.2023р., 25.06.2024р. складені акти державного виконавця про відсутність боржника ОСОБА_3 за місцем проживання (а.с. 34, 35, 43, 44, 46, 47). 01.05.2023 року складений акт про неможливість стягнення (а.с. 45).

З наданих суду для огляду в судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 27.10.2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1, п. 3, п.14 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 56 цього Закону у порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

24.11.2021 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено до відповідних банківських установ.

Постановою державного виконавця від 30.11.2021 року було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

23.11.2021р., 12.07.2022р., 28.02.2024р., 17.04.2024р., 25.06.2024р. державним виконавцем поновлено електронні запити до ПФУ та ДПС, ДФС з метою перевірки інформації про джерела отримання доходів боржника, а також та МВС щодо перевірки зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

Згідно відповідей з ДПС від 28.02.2024р., 17.04.2024р., 25.06.2024р.р. інформація про доходи боржника ОСОБА_3 відсутня.

Згідно відповідей ДФС від 27.10.2021р., 23.11.2021р., 29.12.2021р., 30.12.2021р., 23.11.2021р., 12.07.2022р., 23.11.2023р., 26.06.2024р. інформація про відкриті рахунки, джерела отримання доходів боржника відсутня.

Згідно відповідей ПФУ від 28.10.2021р., 12.07.2022р., 17.04.2024р., 26.06.2024р., особу знайдено в РЗО, але відсутні дані про отримання доходу, також відсутня інформація про трудову діяльність ОСОБА_3 за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, отримання пенсії.

Згідно відповіді з Державної прикордонної служби від 12.07.2022р. відсутні відомості про перетин кордону ОСОБА_3 за період з 27.10.2021р. по 11.07.2022р. Згідно відповіді з Державної прикордонної служби від 28.02.2024р. відсутні відомості про перетин кордону ОСОБА_3 за період з 27.10.2021р. по 27.02.2024р.

Згідно відповідей з МВС від 27.10.2021р., 31.12.2021р., 12.07.2022р., 23.11.2023р., 26.06.2024р., за боржником транспортні засоби не зареєстровано.

22.08.2023р., 28.02.2024р. 17.04.2024р., 26.07.2024р. державним виконавцем були надіслані вимоги до банківських установ на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, а саме- надання інформації щодо наявності та/або стану рахунків ОСОБА_3

22.08.2023р., 28.02.2024р., 17.04.2024р. та 25.06.2024р. державним виконавцем поновлено платіжні інструкції до банків, задля виявлення коштів на рахунках боржника.

Станом на 27.06.2024 року кошти на рахунках боржника відсутні.

Державним виконавцем 20.01.2022 року направлено запит до Полтавської міської ради про надання інформації щодо місця реєстрації боржника. Згідно листа Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб № 01-12-05.1-11/4026 від 06.04.2022р. відомості про місце реєстрації ОСОБА_3 відсутні.

06.07.2022 року державним виконавцем направлено подання про розшук боржника до Полтавського районного суду Полтавської області, яким відкрито провадження № 6/545/51/22. Однак, представником відділу було подано до суду заяву про залишення справи без розгляду, оскільки згідно листа Виконавчого комітету Решетілівської міської ради Полтавської області № 01-40/2817 від 20.07.2022р. встановлене місце реєстрації боржника за адресою: АДРЕСА_1 .

Державним виконавцем 02.12.2021р., 19.01.2022р., 05.07.2022р., 01.05.2023р., 08.05.2023р. та 25.06.2024р. здійснено виїзди за адресами місця проживання боржника, а саме: АДРЕСА_2 (був зареєстрований як фізична особа-підприємець); АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_1 , та складено акти згідно яких, боржник за вищевказаними адресами не проживає.

Згідно акту державного виконавця від 20.12.2021р. при виїзді за адресою: АДРЕСА_4 , встановлено, що земельна ділянка, яка зареєстрована за вказаною адресою належить іншій особі на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2009 року.

Згідно акту про неможливість стягнення від 01.05.2023 року, встановлено, що за місцем реєстрації боржника: АДРЕСА_1 знаходиться старий зруйнований будинок (відсутня криша, вікна, двері), ознаки проживання людей також відсутні.

Заходами державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-498/2010 виданого 27.08.2010 року Полтавським районним судом Полтавської області належного майна, яке підлягає опису не виявлено, за боржником ОСОБА_3 відсутнє зареєстроване майно.

Таким чином, судом встановлено, що з дня відкриття виконавчого провадження (24.11.2021 року) по теперішній час рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27.08.2010 року не виконано. Проте, посадовими особами Полтавського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції виконані всі можливі дії, передбачені ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи наведені положення закону суд звертає увагу, що при розгляді скарги обов`язок доказування обставин у обґрунтування скарги покладений на особу, яка звернулася зі скаргою.

У Рішенні Європейського суду з прав людини «Продан проти Молдови» Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини (995_004), буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, підписавши Конвенцію. Отже, виконання рішення, постановленого судом, мало вважатися невіддільним складником «судового розгляду», передбаченого у статті 6.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Виходячи звищевикладеного,суд вважає,що державнийвиконавець діяву спосібта умежах наданихйому закономповноважень,вчиняв дії, направлені на виконання судового рішення, тому приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 13,18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 5, 81, 258-260, 447, 451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції- відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський районний Полтавської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття ухвали суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяТетяна ЗУБ