Ухвала

від 13.12.2023 по справі 522/10921/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/10921/22

Провадження № 1-кс/522/7706/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

13 грудня 2023 року Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні № 12022162240000272 від 27.02.2022 року, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся дослідчого суддііз клопотанням,у якомупросить скасувати арешт мобільного телефону моделі «Apple iPhone 13 Pro Мах» imei 1 НОМЕР_1 , imei 2 НОМЕР_2 , з сім карткою НОМЕР_3 , який був вилучений 14.06.2023 року під час обшуку за місцем реєстрації ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 26.06.2023 року, виходячи з відсутності підстав в його подальшому застосуванні, та повернути зазначений мобільний телефон його власнику - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , або іншій довіреній та уповноваженій ним особі.

Заявник в судове засідання не з`явився.

Встановлено, що 08.06.2023 року слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеса по розгляду клопотання слідчого в ОВС СВ Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_5 про проведення обшуку по матеріалам досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12022162240000272 від 27.02.2022 року були винесені ухвали про проведення обшуку у гр. ОСОБА_4 за адресою його реєстрації - в АДРЕСА_1 .

На підставі даної ухвали 14.06.2023 року за вказаною адресою був проведений обшук під час якого був виявлений та вилучений мобільний телефон моделі «Apple iPhone 13 Pro Мах» imei 1 НОМЕР_1 , imei 2 НОМЕР_2 з сім карткою НОМЕР_3 .

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання про арешт майна вилучено в порядку ст. 235 КПК України, має бути подано до суду слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше воно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

ОСОБА_4 не відомо, коли саме до слідчого судді було направлене відповідне клопотання про арешт вилученого телефону, проте, як вбачається з копії ухвали слідчого судді Приморського суду м. Одеса арешт на вказаний особистий телефон був накладений 26.06.2023 року.

На теперішній час в суду маються правові підстави для задоволення даного клопотання, виходячи з наступного.

Згідно ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається, в т.ч. за участю власника майна.

Оскільки ОСОБА_4 не отримував від слідчого відповідного клопотання, не був сповіщений належним чином про дату та час розгляду цього клопотання то, відповідно, він не мав змоги прийняти участь при його розгляді в суді

Згідно ч.7 ст.173 КПК України копія ухвали про накладення арешту надсилається особам, які не були присутні при оголошенні ухвали, не пізніше наступного робочого дня після її постановления.

Заявник не отримував копії ухвали суду про арешт майна від 26.06.2023 року.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Відповідно ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання про скасування арешту майна розглядає...суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасований повністю або частково, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати, зокрема: можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу - збереження речових доказів); наявність обгрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для...третіх осіб, тобто для власників арештованого майна.

Станом на теперішній час слідством не добуто доказів вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, зазначених в кримінальному провадженні № 12022162240000272 від 27.02.2022 року, за ознаками ч. 2 ст. 109, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 110, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114-2, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 229, ч. 1 ст. 263 чи одного з цих правопорушень чи будь-якого іншого, відповідно, повідомлення про підозру йому не пред являлося.

Матеріали справи не містять як ніяких доказів вчинення можливо іншими особами будь-яких правопорушень з використанням належного йому майна так і жодних доказів якогось відношення ОСОБА_4 до них.

Арешт та позбавлення заявника належного йому вищевказаного мобільного телефону, вартість якого становить для нього значну суму (близько 4 мін. заробітних плат) не можетакож бутиобгрунтований необхідністюзабезпечення цивільногопозову, оскільки засобом забезпечення не може бути майно особи, яка не причетна до скоєння правопорушення.

Слідчий в судове засідання не з`явився, надіслав заяву, у якій просив клопотання розглянути на розсуд суду та без його участі.

Розглянувши клопотання, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відноситься змагальність сторін.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно Постанови № 5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Згідно з п.13 інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-558/0/4-13 від 05.04.2013 Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 131 КПК України передбачено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом першим частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Керуючись ст.ст. 174, 318-380 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні № 12022162240000272 від 27.02.2022 року задовольнити.

Скасувати арешт мобільного телефону моделі «Apple iPhone 13 Pro Мах» imei1 НОМЕР_1 , imei 2 НОМЕР_2 , з сім карткою НОМЕР_3 , який був вилучений 14.06.2023 року під час обшуку за місцем реєстрації ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 26.06.2023 року.

Повернути зазначений мобільний телефон його власнику - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , або іншій довіреній та уповноваженій ним особі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя:

13.12.2023