Ухвала

від 08.12.2023 по справі 755/3563/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 755/3563/21

провадження № 61-16637ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання шлюбного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у цій справі.

Касаційна скарга на вказане судове рішення надійшла з пропуском строку

на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України.

У касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки копія оскаржувано постанови апеляційного суду надійшла на електронну адресу адвоката Опришко Е. В. лише 18 жовтня 2023 року. Останнім днем подачі касаційної скарги є 18 листопада 2023 року (вихідний день), наступним після нього робочим днем є 20 листопада 2023 року. Касаційна скарга здана до поштового відділення 20 листопада 2023 року.

Відповідно до частин другої, третьої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення

або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів

з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 124 ЦПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначеного судового рішення та додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає, що наявні підстави для поновлення цього строку, оскільки касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (з урахуванням частини третьої статті 124 ЦПК України).

Проте касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання

про відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скаргу з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу

в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело

до ухвалення незаконного судового рішення (рішень);

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці

у подібних правовідносинах.

При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року

у справі № 922/2383/16).

Касаційна скарга не відповідає зазначеним вище вимогам.

Представник заявниці узагальнено посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не конкретизує який саме висновок щодо застосування норми права, застосованої апеляційним судом,

та у яких подібних правовідносинах, не було враховано в оскаржуваному рішенні

та не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України представнику заявниці необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, та копії скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України

у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання

чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб)

за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

З урахуванням внесених змін до процесуального закону, частиною шостою статті 14 ЦПК України визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду

з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також

у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

У порушення пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено відомості про наявність або відсутність у адвоката Опришко Е. В. електронного кабінету.

Всупереч вимог пункту третього частини четвертої статті 392 ЦПК України представником заявниці до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Відповідно до пункту третього частини четвертої статті 392 ЦПК України

до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України

«Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір»

(у редакції, чинній на момент подання позовних заяв) судовий збір справляється

у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову

та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 2 270,00 грн.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України

«Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою

до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України

«Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється

у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Отже, за подання касаційної скарги загальний розмір судового збору, який підлягає сплаті, становить 1 816 грн (2 270 х 0,4) х 200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України

«Про судовий збір».

На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку

і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За таких обставин, представнику заявниці необхідно направити на адресу Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, разом з її копіями

і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, додати

до уточненої редакції касаційної скарги відомості про наявність або відсутність

у адвоката Опришко Е. В. електронного кабінету та докази сплати судового збору

в розмірі 1 816 грн.

Отже, касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішень задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду

від 10 жовтня 2023 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Сердюк