Вирок

від 11.12.2023 по справі 161/1245/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/1245/21

Провадження № 1-кп/161/213/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 11 грудня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря - ОСОБА_2

прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілих - ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6

ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8

захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

обвинуваченого - ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020030010000904 від 07.03.2020, який надійшов до суду 21.01.2021 від Волинської обласної прокуратури, про обвинувачення:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Ярославичі, Млинівського району, Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно не працюючого, згідно ст. 89 КК України, раніше не судимого, -

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст. 185, ч.2 ст.289 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_11 28 січня 2020 року, близько 03 години 00 хвилин, умисно, керуючись корисливим мотивом, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_12 , з метою незаконного заволодіння транспортним засобом марки "Citroen XSARA" реєстраційний номер НОМЕР_1 , ринкова вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи №31 від 28.04.2020 року становить 10804 грн. 20 коп., який належить ОСОБА_6 , перебуваючи на території автозаправки «ОККО», що по вулиці Рівненській, 2А в місті Луцьк Волинської області, скориставшись відсутністю на місці вчинення злочину потерпілого ОСОБА_6 , зловживаючи довірою користувача даного автомобіля ОСОБА_13 , якому про дійсні наміри останніх нічого не було відомо, з його допомогою транспортували вказаний вище автомобіль з території автозаправки «ОККО» на проїзну частину вулиці Безручка в селі Струмівка Луцького району Волинської області, де шляхом вільного доступу через незачинені дверцята проникли в салон даного автомобіля та за допомогою ключів, які знаходились у транспортному засобі, здійснили запуск двигуна після чого здійснили керування ним вулицями міста Луцька Волинської області, чим незаконно заволоділи даним транспортним засобом, протиправно вилучивши його у потерпілого ОСОБА_6 .

Таким чином, ОСОБА_11 своїми умисними діями, які виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України.

Окрім того, 13 лютого 2020 року, близько 02 години 00 хвилин, ОСОБА_11 , перебуваючи у приміщенні магазину «Наш Край» ТзОВ «Агро-Р», що по вулиці Ковельська, 40 в місті Луцьку, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, таємно викрав із торгових прилавків вищевказаного магазину одну пляшку алкогольного напою віскі «Hankey Bannister» ємністю 2 л, ринкова вартість якої відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи №831 від 25.11.2020 року складає 1445 гривень 83 копійки, чим заподіяв потерпілому ТзОВ «Арго-Р» майнової шкоди на суму у розмірі 1445 гривень 83 копійки.

Таким чином, ОСОБА_11 своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України.

Окрім цього, 21 лютого 2020 року, близько 11 години 00 хвилин, ОСОБА_11 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, за попередньою змовою з ОСОБА_12 , з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, знаходячись в салоні автомобіля марки "Mazda 626" реєстраційний номер НОМЕР_2 , ринкова вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи №31 від 28.04.2020 року становить 19267 грн. 78 коп., що розташовувався на проїзній частині проспекту Грушевського в місті Луцьку поблизу будинку №26, скориставшись відсутністю потерпілого ОСОБА_5 , який залишив салон автомобіля, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, за допомогою ключів, які знаходились в замку запалювання, привели двигун у дію, після чого здійснили керування ним вулицями міста Луцька Волинської області, чим незаконно заволоділи даним транспортним засобом, протиправно вилучивши його у потерпілого ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_11 своїми умисними діями, які виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 185 КК України визнав повністю показав, що дійсно 13.02.2020 у нічну пору доби викрав з полиць супермаркету «Наш край» алкогольний напій - віскі, вартість якого не оспорює, та відшкодував шкоду. У вчиненому щиро розкаявся.

Свою винуватість у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 289 КК України не визнав, показав суду, що будь якої участі у викладення вказаних в обвинувальному акті транспортних засобів не брав. Щодо епізоду із потерпілим ОСОБА_5 зазначив, що за кермом вказаного транспортного засобу протягом усього дня перебував ОСОБА_14 та сам ОСОБА_15 . Він за кермо не сідав. Дійсно вподальшому їздив із ОСОБА_14 до свого друга ОСОБА_16 , однак про жодні кошти за реалізацію автомобіля йому нічого невідомо.

Щодо епізоду незаконного заволодіння транспортного засобу належного потерпілому ОСОБА_6 , зазначив, що жодного відношення до вказаного злочину не має.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст 185, ч.2 ст. 289 КК України підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими за клопотанням учасників судового провадження доказами.

За ч.2 ст. 289 КК України (потерпілий ОСОБА_6 )

Потерпілий ОСОБА_6 повідомив суду, що в січні 2020 року, будучи власником автомобіля марки « Сітроен» на польській реєстрації віддав його в ремонт на автосервіс своєму знайомому ОСОБА_7 . Згодом зі слів останнього, йому стало відомо, що ОСОБА_7 поїхав вказаним автомобілем на автозаправну станцію по вул. Рівненській у м. Луцьку, де вказаний автомобіль у нього було викрадено. Наступного дня після вказаної події він , потерпілий зустрівся із ОСОБА_7 , який мав значні тілесні ушкодження: вибиті зуби, розсічену губу та струс мозку. Вподальшому, автомобіль було віднайдено у Рівненській області. При цьому зазначив що особа ОСОБА_11 йому невідома, очевидцем факту викрадення автомобіля він не був, відтак не може стверджувати про причетність до вказаної події обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_16 надав суду показання, що одного дня до нього зателефонував ОСОБА_12 та запропонував придбати у нього автомобіль марки «Citroen XSARA», для подальшої реалізації. Він, свідок, зробив вказаний автомобіль та вподальшому реалізував. Через деякий час, до нього знову зателефонував ОСОБА_14 та сказав, що йому потрібні кошти за продаж цього автомобіля, на що свідок ( який ще не реалізував цей транспортний засіб) повідомив що надасть йому кошти, однак йому потрібна застава. Через кілька днів до нього приїхав ОСОБА_12 із ОСОБА_11 та привіз автомобіль марки «Мазда» 626 на польській реєстрації . Він , свідок надав ОСОБА_12 600 доларів та забрав автомобіль Мазда при цьому не знаючи, що обидва автомобілі є краденими.

Окрім того:

Протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 04.02.2020 від потерпілого ОСОБА_6 , де останній повідомляє про викрадення невідомими особами належного йому автомобіля марки «Citroen XSARA», що мав місце 28.01.2020 на АЗС «Окко» по вул. Рівненській у м. Луцьку.

З протоколу огляду місця події від 22.02.2020, вбачається, що слідчим, у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку, проведено огляд місця події - а саме проїзну частину навпроти продуктового магазину «Хуторянка» по вул.Київська в м.Рівне, в ході якого було оглянуто та вилучено автомобіль «Citroen Xsara», н.з. НОМЕР_3 номер кузова НОМЕР_4 , голубого кольору.

Постановою слідчого від 22.02.2020 автомобіль марки «Citroen XSARA», р.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 та ключі до нього - визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Висновком автотоварознавчої експертизи № 31 від 28.04.2020, згідно якого ринкова вартість автомобіля марки «Citroen XSARA», р.н.з. НОМЕР_1 , 1999 року випуску станом на 28.01.2020, з урахуванням наявних на ньому пошкоджень та пробігу, становить 10804, 20 гривень.

За ч.1 ст. 185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_8 повідомив суду, що 13.02.2020 обвинуваченим була здійснена крадіжка віскі «Hankey Banniser» у магазині «Наш Край» по вул. Ковельській у м. Луцьку.

Довідкою та відношенням керуючого супермаркету «Наш Край» ОСОБА_20 від 13.02.2020 закупівельна вартість віскі «Hankey Banniser»2л. становить 1164, 08 грн.

Висновком товарознавчої експертизи №831 від 25.11.2020, ринкова вартість однієї пляшки алкогольного напою віскі «Hankey Banniser»2л станом на 13.02.2020 могла складати 1445 83 грн.

Протоколом дослідженої інформації від 28.12.2020, яким оглянуто оптичний носій із камер відеоспостереження магазину «Наш Край» по вул. Ковельській, 40 у м. Луцьку, яким зафіксовано, як 13.02.2020 року о 02 год. 35 хв. ОСОБА_11 бере пляшку алкоголю із поличок супермаркету

Квитанцією № 15 від 08.12.2023 про повне відшкодування заподіяних збитків.

За ч.2 ст. 289 КК України ( потерпілий ОСОБА_5 )

Потерпілий ОСОБА_5 повідомив суду, що близько 7 років знайомий із обвинуваченим та свідком ОСОБА_12 , а в лютому 2020 року був власником автомобіля марки «Мазда 626» на польській реєстрації . Одного дня до нього зателефонував його знайомий ОСОБА_12 та попросив забрати його із ЦНАПУ та завести у справах. Приїхавши о 18 год. за ним , ОСОБА_12 сів за кермо та вони рушили у напрямку «Глобусу» у м Луцьку , а згодом до ОСОБА_11 додому на АДРЕСА_2 . Їхня поїздка тривала до 11 год наступного дня. Вподальшому оскільки йому, потерпілому, необхідно було заїхати до свого батька на вул. Грушевського у м Луцьку, він залишив свій автомобіль із ключем із пасажирами ( ОСОБА_21 та невідомою йому особою) біля будинку, щоб вони послухали музику та рушив до батька. Через 30 хв. , вийшовши із будинку, він виявив відсутність авто, та почав телефонувати ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , який не брав від нього слухавки. Через 24 год. він подзвонив у поліцію, працівниками якої йому було повернуто автомобіль. Щодо міри покарання поклався на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_16 надав суду показання, що одного дня до нього приїхав ОСОБА_12 із ОСОБА_11 та привіз автомобіль марки «Мазда» 626 на польській реєстрації . Він , свідок надав ОСОБА_12 600 доларів та забрав автомобіль Мазда при цьому не знаючи, що автомобіль є краденими. При цьому зазначив, що ОСОБА_11 не брав участі у їх розмові, не брав коштів, а лише стояв у стороні та розмовляв по телефону.

Окрім того:

Протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 22.02.2020 від потерпілого ОСОБА_5 , у якій останній зазначає, що ОСОБА_11 та ОСОБА_14 21.02.2020 по вул. Грушевського, 26 у м. Луцьку заволоділи його автомобілем марки «Мазда», моделі 626.

Протоколом огляду місця події від 24.02.2020, слідчим, у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку, проведено огляд місця події - а саме територію автомобільної стоянки, що розміщена перед будинком АДРЕСА_3 , в ході якого було оглянуто та вилучено автомобіль «Mazda 626» номерний знак НОМЕР_2 на реєстрації республіка Польща, чорного кольору.

Висновком автотоварознавчої експертизи № 31 від 28.04.2020, встановлено ринкову вартість автомобіля марки «Мазда», моделі 626 р.н.з НОМЕР_2 , 1999 року випуску, станом на 21.02.2020, з урахуванням наявних на ньому пошкоджень та пробігу, становить 19267,78 гривень.

Вищенаведені докази узгоджуються між собою не є суперечливими та дають підстави суду константувати факт скоєння обвинуваченим таємного викрадення чужого майна та незаконного заволодіння транспортними засобами належними потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб , тобто скоєння кримінальних правопорушень передбаченого ч.1 ст.185 КК України та ч.2 ст 289 КК України.

Судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що він не вчиняв кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 289 КК України, оскільки вони будь якими доказами не підтверджуються і суперечать дослідженим доказам у справі, не відповідають обставинам, встановленим під час судового провадження та суд розцінює такі, як намагання обвинуваченого уникнути відповідальності за скоєне ним діяння.

Потерпілий ОСОБА_5 підтвердив факт перебування обвинуваченого із ОСОБА_12 у його автомобілі, який він залишив їм у розпорядження, та який вподальшому було викрадено.

Крім того, свідком ОСОБА_16 підтверджено факт перебування обвинуваченого із ОСОБА_12 при реалізації останнім двох транспортних засобів марки «Мазда», моделі 626 та «Citroen XSARA».

Враховуючи, що показання потерпілих, свідка дані ними безпосередньо в судовому засіданні, є послідовними, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються іншими дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому суд бере їх за основу при постановлені даного вироку та приходить до висновку про винуватість ОСОБА_11 у таємному викрадені чужого майна (крадіжці), а також незаконному заволодінні транспортними засобами потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуючі його дії за ч.1 ст. 185 КК України та ч.2 ст. 289 КК України.

Окрім цього, органом досудового розслідування ОСОБА_11 обвинувачується у тому, що він, 28 січня 2020 року, близько 02 години 30 хвилин, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, за попередньою змовою з ОСОБА_12 та ОСОБА_24 (обвинувальний акт відносно яких 02.06.2020 скеровано до Луцького міськрайонного суду), з метою заволодіння чужим майном, перебуваючи на території автозаправки «ОККО», що розташована по вулиці Рівненській, 2А у місті Луцьку Волинської області, під час словесного конфлікту з ОСОБА_13 , вчинили напад із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу, в ході якого нанесли декілька ударів руками та ногами в ділянку голови та тулуба потерпілого ОСОБА_13 , чим спричинили останньому тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості, згідно висновку експерта №103 від 07.02.2020 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, від нанесення яких ОСОБА_13 втратив свідомість, та в подальшому з кишені штанів останнього викрали мобільний телефон марки Samsung J5, ринкова вартість якого, відповідно до висновку товарознавчої експертизи №302 від 29.04.2020 року, становить 858 грн. 17 коп., в якому діяла сім - картка оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_5 , вартістю 50 грн., чим заподіяли потерпілому ОСОБА_13 матеріальної шкоди на загальну суму 908 гривень 17 копійок.

Таким чином, дії ОСОБА_11 кваліфіковані за ч.2 ст.187 КК України як у напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаному із насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненим за попередньою змовою групою осіб.

Окрім цього, ОСОБА_11 обвинувачується у тому, що він 28 січня 2020 року, близько 03 години 00 хвилин, умисно, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_12 , керуючись корисливим мотивом, перебуваючи в салоні автомобіля марки "Citroen XSARA" реєстраційний номер НОМЕР_1 , що розташовувався на території автозаправки «ОККО» по вулиці Рівненській, 2А в місті Луцьку, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрали мобільний роутер «Samsung SCH-LC11» вартість якого згідно висновку експерта №380 від 19.05.2020 становить 329 грн. 67 коп., який належить ОСОБА_13 та належний ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 6», вартість якого згідно висновку експерта №380 від 19.05.2020 становить 2016 грн. 67 коп., в якому діяли сім-карти оператора мобільного зв`язку «МТС» та «Київстар» вартістю 50 грн. кожна, чим заподіяли потерпілим матеріальної шкоди на загальну суму 2446 грн. 34 коп..

Таким чином, дії ОСОБА_11 кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненим повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Вищевказане обвинувачення не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду даного кримінального провадження з огляду на наступне.

Обвинувачений ОСОБА_11 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав, надав суду показання, що в день події дійсно перебував на заправці «ОККО» разом із ОСОБА_24 та ОСОБА_12 , однак тілесних ушкоджень нікому не завдавав та нічого не викрадав. Із ОСОБА_13 особисто знайомим не був. Біля заправки на вулиці дійсно відбувалась шарпанина між групою чоловіків, однак він участі у ній не брав та ці особи йому не відомі.

Потерпілий ОСОБА_13 в судові засідання не з`являвся, хоч судом вживались заходи до його прибуття у судові засідання, шляхом скерування повісток за останнім відомим місцем проживання останнього , накладенням грошових стягнень та надання доручення органу досудового розслідування на встановлення місця його перебування.

Згідно рапорту старшого оперуповноваженого в ОВС УСР у Волинській області ДСР НП України від 20.07.2023, ОСОБА_13 11.03.2021 виїхав закордон та не в`їзжав на територію України. Родичі потерпілого не мають із ним зв`язку, Номер телефону останнього встановити не виявилось можливим.

Окрім того, судом враховується, що потерпілому ОСОБА_13 було достовірно відомо, що судом здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за його заявою, а тому його неприбуття зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою самого потерпілого. Крім того, суд звертає увагу, що в силу статей 56, 58 КПК давати пояснення є правом потерпілої сторони, якого він не був позбавлений для використання наявних засобів правового захисту.

Відтак, суд у відповідності до вимог ст. 325 КПК України та принципу диспозитивності, визначеним в ст. 26 КПК України, за погодженням зі сторонами, вважає за можливе провести судове засідання у відсутності потерпілого ОСОБА_13 , який систематично протягом кількох років уникає явки до суду.

Потерпілий ОСОБА_7 повідомив суду, що взимку 2020 року прибув із своїм знайомим ОСОБА_13 (який перебував за кермом належного ОСОБА_6 автомобіля марки «Сітроен») на автозаправну станцію по вул. Рівненській у м. Луцьку для зустрічі із ОСОБА_24 . Коли ОСОБА_13 вийшов із автомобіля, до нього підсів ОСОБА_12 та почав його бити , спочатку у голову, а потім коли він виліз із машини, то його повалило на землю двоє людей та почали бити ногами, після чого останній втік з місця події через поле до свого товариша. Ствердив, що під час даної події у нього викрали телефон. Про участю ОСОБА_11 у даному конфлікті він не може ствердити, оскільки не пригадує його присутність на місці події ,при цьому заперечивши будь яке нанесення тілесних ушкоджень останнім. Наступного дня він, потерпілий зустрівся із ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_24 та вимагав від них повернення автомобіля, документів на нього та належного йому особисто мобільного телефону, однак останні сказали, що нічого в нього не забирали.

Свідок ОСОБА_26 повідомив суду що працює оператором на АЗС по вул. Рівненській у м. Луцьку, та взимку 2020 року заступив на чергування у нічну зміну. На столиках біля станції він помітив дві компанії у кількості 6 осіб, що випивали, а згодом між ними почалась бійка, було багато крові. Після чого, усі роз`їхались, а сіра іномарка із двома чоловіками всередині залишилась біля АЗС до 06 год ранку. При цьому, зазначив, що особа ОСОБА_11 йому невідома, ствердити про його присутність на АЗС в день події він не може.

Свідок ОСОБА_24 повідомив суду, що в січні 2020 року у вечірню пору доби, прибув на заправку «Окко» що на вулиці Рівненській у м Луцьку разом із ОСОБА_14 та ОСОБА_28 на домовлену зустріч із ОСОБА_7 . Однак, на обумовлену зустріч прибув ОСОБА_13 , зайшов всередину заправки та сказав, що хоче поговорити на вулиці. Через п`ять хвилин, він свідок, із ОСОБА_28 направились до виходу із магазину заправки та побачили бійку між невідомими особами та ОСОБА_13 . У ОСОБА_13 було побите обличчя та він сказав, що в нього викрали телефон. Особи, які причетні до цього конфлікту свідкові не були відомі .Вони троє, свідок ОСОБА_11 та ОСОБА_14 поїхали із АЗС, та через пів години йому перетелефонував ОСОБА_13 та попросив зустрітись вже на АЗС «ВОГ» . Прибувши на заправку ОСОБА_13 повідомив, що саме там знаходяться хлопці, що його побили та викрали телефон, та попросив, його свідка посприяти його повернути. Вони із ОСОБА_28 підійшли до невідомих їм хлопців, та просили віддати телефон, вказуючи, що ОСОБА_13 має намір написати заяву в поліцію. Невідомі особи віддали телефон, який вони передали ОСОБА_13 та поїхали із заправки у своїх справах.

Допитаний свідок ОСОБА_34 , суду показав, що одного разу він, разом ОСОБА_35 , їздили по Луцьку, коли до останнього зателефонував знайомий та попросив під`їхати віддати кошти. Коли вони приїхали на місце зустрічі до них підійшло троє осіб: худої тілобудови, спортивної та повний, забрали ключі від автомобіля і сказали набрати до ОСОБА_7 . Подзвонивши до останнього, він приїхав їх забрати, після чого всі поїхали на АЗС ОККО. Там до автомобіля підійшло двоє осіб: спортивної тілобудови та повненький та почали наносити удари водію, після чого той впав. В подальшому, останні витягнули ОСОБА_7 з автомобіля та нанесли декілька ударів. Після чого, хлопці віддали ключі від їх автомобіля, а ключі від автомобіля ОСОБА_7 забрали, сіли в таксі і поїхали. В судовому засіданні зазначив, що особа ОСОБА_36 нагадує зовні особу, що могла завдавати удари ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_14 повідомив суду, що 28.01.2020 перебував на території автозаправки «ОККО», що по вулиці Рівненській, 2А в місті Луцьку із Прохоровським та Воєводою натомість у будь яких конфліктах ніхто із них не брав участі.

Судом були дослідженні письмові докази сторони обвинувачення по вказаних епізодах кримінальних правопорушень.

Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.02.2020 року підтверджується факт звернення потерпілого ОСОБА_13 до правоохоронних органів з приводу нанесення йому тілесних ушкоджень.

Висновок експерта №103 від 07.02.2020, яким встановлено, що під час огляду у гр. ОСОБА_13 було виявлено тілесні ушкодження: синці в ділянці спини носа з переходом на ділянку навколо ока, синець в проекції нижньої щелепи зліва, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Висновок судового медичної експертизи № 104 від 07.02.2020, згідно якого у потерпілого ОСОБА_7 було виявлено наступні тілесні ушкодження: синець у ділянці лівого плеча сколи 1/3 коронки 1-го зуба на нижній щелепі справа та 4-го зуба на нижній щелепі зліва Дані ушкодження утворились в результаті травмуючої дії тупих предметів, більш детальна характеристика яких не відобразилась в морфології ушкоджень, цілком можливо у час , що вказаний підекспертним ( 28.01.2020 о 03 год.) та за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Виключається можливість виникнення таких під час падіння з висоти власного зросту.

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.02.2020 ( із доданою фототаблицею), відповідно до якого потерпілий ОСОБА_7 з пред`явлених йому для впізнання фото осіб, впізнав за загальними рисами , зростом, особу № 1 як чоловіка, який 28.01.2020 на АЗС «ОККО» по вул. Рівненській у м Луцьку побив разом із ОСОБА_12 ОСОБА_13. , а потім і його ногами, а ОСОБА_13 ще й руками. Згідно додатку до протоколу пред`явлення особи для впізнання , особою під фото № 1 є ОСОБА_11 .

Протокол проведення слідчого експерименту від 20.02.2020 із доданою фототаблицею, за участю потерпілого ОСОБА_7 , де останній демонструє нанесення йому тілесних ушкоджень 28.01.2020 на вул Рівненській у м. Луцьку свідком ОСОБА_12 та на фото 12, 13, 14 обвинуваченим ОСОБА_11 : 2 удари ногою по спині, один удар ногою по сідницях один удар у ділянку внизу живота.

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.02.2020 з участю свідка ОСОБА_34 , із якого вбачається, що останній впізнав обвинуваченого ОСОБА_11 як особу, яка 28.01.2020 перебуваючи у автомобілі марки «Фольксваген» вирвав з рук ОСОБА_35 мобільний телефон та вдарив його кулаком в обличчя. Ця ж особа била кулаками та руками потерпілого ОСОБА_13 та скоріш за все нанесла удари ОСОБА_7 ..

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.02.2020 з участю свідка ОСОБА_35 , який впізнав ОСОБА_11 як особу, яка наносила тілесні ушкодження ОСОБА_13 .

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.02.2020 з участю потерпілого ОСОБА_13 , який впізнав ОСОБА_11 як особу, яка разом з іншим хлопцем нанесла йому тілесні ушкодження 28 січня 2020 року на території автозаправки «Окко», по вулиці Рівненській, у м.Луцьк Волинської області. .

Протокол проведення слідчого експерименту від 21.02.2020 року, з якого вбачається, що в ході проведеної вказаної слідчої дії потерпілий ОСОБА_13 детально відтворив обставини нанесення йому особою на ім`я « ОСОБА_14 » та іншою особою - ОСОБА_12 , тілесних ушкоджень.

Висновок товарознавчої експертизи № 302 від 2904.2020, згідно якого ринкова вартість наданого на дослідження мобільного телефону марки «Samsung» моделі «SM-J510FN» станом на 28.01.2020 могла складати 858, 17 грн.

Висновок експерта №380 від 19.05.2020 з якого встановлено, що ринкова вартість б/у телефона «Ксіомі Редмі 6» станом на 28.01.2020 могла складати 2016, 67 грн.; ринкова вартість б/у роутера «Samsung SCH-LC11» могла складати 329, 67 грн.

На переконання суду, в результаті дослідження, аналізу та оцінки всіх перевірених судом доказів, обвинувачення не знайшло свого підтвердження.

Відповідно до ст. 91 ч. 1 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, тощо.

Згідно ст. 92 ч. 1 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на слідчого.

У відповідності із ст. 373 ч. 3 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно із приписами ст. 17 ч. 2 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Докази, якими б поза розумним сумнівом підтверджувалась винуватість ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень передбачених ст. 187 ч.2 та 185 ч.2 КК України стороною обвинувачення суду не надані, доводи обвинуваченого про те, що він не причетний до вказаних кримінальних правопорушень залишились не спростованими.

Враховуючи вищевикладене, жоден із досліджених в ході судового розгляду доказів не вказує на те, що обвинувачений ОСОБА_11 безпосередньо наносив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_13 чи заволодів телефоном ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , при обставинах місця і часу, зазначених в обвинувальному акті. Із досліджених письмових доказів, а також показань потерпілого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_16 та ОСОБА_14 вбачається, що згаданий обвинувачений перебував на місці події разом із ОСОБА_12 та ОСОБА_24 однак прокурором не, що обвинувачений ОСОБА_11 приймав безпосередню участь у розбійному нападі на потерпілого ОСОБА_13 та викрадав майно потерпілих.

При цьому, суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_46 дані ним безпосередньо у судовому засіданні , оскільки останній не зміг чітко ствердити, що саме ОСОБА_11 наносив удари ОСОБА_13 . Аналогічний сумнів був висловлений ним при пред`явлення для впізнання за фотознімками від 13.02.2020.

Безпосередній учасник події - потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні також заперечив участь ОСОБА_11 у даному конфлікті.

Відтак, сам протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.02.2020 з участю потерпілого ОСОБА_13 та протокол проведення слідчого експерименту від 21.02.2020 за участю цього ж потерпілого, не може слугувати достатнім доказом вини обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст. 185 КК України, оскільки суд був позбавлений можливості отримати безпосередні показання від потерпілого.

Сам потерпілий ОСОБА_13 достовірно знаючи про наявність кримінального провадження за його заявою, не вживав заходів для прибуття у судові засідання для безпосередньої дачі показань, а відтак не сприяв встановленню істини у справі. Однією з загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів (п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК).

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або

отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати

судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на

них.

Також, встановлено, що вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.08.2022, який набрав законної сили 10.02.2023 , ОСОБА_24 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 187 КК України (у нападі з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаному із насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_14 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України ( заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_13 ), за обставин, що мали місце 28 січня 2020 року, близько 02 години 30 хвилин, на території автозаправки «ОККО», що розташована по вулиці Рівненській, 2А у місті Луцьку Волинської області із потерпілими ОСОБА_13 та ОСОБА_7 .

На підставі наведеного, досліджені судом докази не підтверджують вчинення обвинуваченим ОСОБА_11 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, і сторона обвинувачення вичерпала можливість надати інші докази для усунення сумнівів, які виникли. Всі сумніви суд тлумачить на користь обвинуваченого.

Із врахуванням зазначеного, обвинуваченого ОСОБА_11 слід виправдати за ч.2 ст 187 , ч.2 ст.185 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку із тим, що прокурором не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених в п. 7 Постанови Пленуму № 7 від 04.06.2010 р. «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», передбачене у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини Кримінального Кодексу вчинення злочину повторно або особою, яка раніше вчинила відповідний злочин, є кваліфікуючою ознакою певного злочину. Тому, якщо за вчинення попереднього злочину (кількох попередніх злочинів) особу не було засуджено, кожен із злочинів, які утворюють повторність, має бути предметом самостійної кримінально-правової оцінки.

З урахуванням виправдання обвинуваченого ОСОБА_11 за епізодами, що мали місце 28.01.2020 ( ч.2 ст. 185 та ч.2 ст. 187 КК України) суд вважає, що дії останнього слід перекваліфікувати, виключивши з формулювання обвинувачення та кримінально-правової кваліфікації його дій кваліфікуючу ознаку «повторність» за епізодом, що мав місце 28.01.2020, кваліфікувавши його дії за ч.2 ст.289 КК України, незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_5 , вчинене за попередньою змовою групою осіб.

За аналогічних підстав, кваліфікація дій ОСОБА_11 за епізодом таємного викрадення майна , що мало місце 13.02.2020 з кваліфікуючою ознакою «повторність» є помилковою, в зв`язку з чим суд приходить до висновку про необхідність перекваліфікації дій за даним епізодом з ч. 2 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_11 за ч.1 ст.185 КК України є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_11 судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_11 раніше не судимий відповідно до ст. 89 КК України , вчинив кримінальні правопорушення, які згідно із ст. 12 КК України, відносяться до категорії кримінального проступку (у редакції, чинній на дату ухвалення вироку) та тяжкого злочину, свою вину визнав частково, працює, хоч і неофіційно, є особою молодого віку, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, оскільки одружений та має на утриманні двох малолітніх дітей, потерпілі не наполягали на суворому покаранні обвинуваченого. А тому, врахувавши наведені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_11 можливе без ізоляції від суспільства та йому слід призначити покарання, передбачене санкцією статей кримінального закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, у виді штрафу (у розмірі встановленому законом на час вчинення кримінального правопорушення) та позбавлення волі із застосуванням ч.1 ст. 70 КК України та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку, та покладенням обов`язків згідно ст. 76 КК України.

Підстави для звільнення обвинуваченого від покарання за ч.1 ст 185 КК України , призначеного цим вироком, передбачені ч.5 ст. 74, 49 КК України відсутні,оскільки на стадії досудового розслідування даного кримінального провадження ОСОБА_11 оголошувався в розшук.

Вирішуючи питання призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд враховує, що оскільки не доведено, що ОСОБА_11 вчинено незаконне заволодіння транспортними засобами із корисливих мотивів, з урахуванням вимог ст.59 КК України, не вважає за доцільне застосувати до нього додаткове покарання у виді конфіскації майна за ч.2 ст. 289 КК України.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Крім того, потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_5 подано до суду цивільні позови про відшкодування моральної шкоди, які вони, кожен зокрема, підтримали в повному обсязі.

Заслухавши думки учасників судового розгляду, оглянувши та дослідивши подані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення цивільних позовів.

У відповідності до вимог ст. 128 КПК України особа, якій правопорушенням завдано шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов.

Відповідно до вимог п.3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

На підставі ст.ст.128, 129 КПК України, ст.ст.1166, 1167 ЦК України цивільні позови потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково:

-стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_6 3000 (три тисячі) гривень завданої моральної шкоди.

-стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_5 3000 (три тисячі) гривень завданої моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд врахував майновий стан обвинуваченого, а також виходив із засад розумності, виваженості, справедливості та вважає, що визначена сума моральної шкоди відповідає обсягу та характеру спричинених страждань потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та характеру вимушених змін у їх життєвих стосунках.

На підставі ст. 124 КПК України, процесуальні витрати за проведення експертиз стягнути із обвинуваченого.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 373, 374 КПК України, ст.ст.1166, 1167 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_11 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 185 КК України та виправдати його на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України.

ОСОБА_11 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.289 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.185 КК України ( в редакції станом на 13.02.2020) - у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.;

- за ч.2 ст.289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна ;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_11 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_11 від відбування покарання з випробовуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Покласти на ОСОБА_11 обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Іспитовий строк рахувати з моменту проголошення вироку.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_11 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_11 на користь потерпілого ОСОБА_6 3000 (три тисячі) гривень завданої моральної шкоди.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_11 на користь потерпілого ОСОБА_5 3000 (три тисячі) гривень завданої моральної шкоди.

Процесуальні витрати в сумі 3105 ( три тисячі сто п`ять) гривень 20 копійок за проведення експертиз (судової товарознавчої експертизи № 831 від 25.11.2020; автотоварознавчої експертизи № 31 від 28.04.2020) стягнути із обвинуваченого ОСОБА_11 в дохід держави.

Процесуальні втрати у сумі 1471 ( одна тисяча чотириста сімдесят одну) гривню 05 копійок за проведення експертиз (висновок №302 від 29.04.2020 та № 380 від 19.05.2020) - прийняти на рахунок держави.

Речові докази:

- оптичний диск для лазерних систем зчитування інформації - залишити при матеріалах кримінального провадження;

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_1