Постанова

від 13.12.2023 по справі 210/1644/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8655/23 Справа № 210/1644/23 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О. В. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого судді - Тимченко О.О.,

суддів - Зубакової В.П., Остапенко В.О.,

за участю: секретаря судового засідання Юрченко Г.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,

третя особа - Первинна професійна спілка виробництва та транспорту «ЩИТ»,

розглянувши у відкритомусудовому засіданнів приміщенніДніпровського апеляційногосуду вм.Кривий РігДніпропетровської областіцивільну справу№ 210/1644/23 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», третя особа: Первинна професійна спілка виробництва та транспорту «ЩИТ» про визнання незаконними та скасування розпорядження

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2023 року, повний текст рішення складено 26 червня 2023 року (суддя Чайкіна О.В.), ухвалене в приміщенні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що працює в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», де з 11 вересня 2014 року займає посаду машиніста тепловозу. З початком військового стану в країні, йому оголосили простій в роботі з оплатою праці в розмірі від тарифу, вважав, що після закінчення військового стану або з моменту відновлення повноцінної роботи підприємства, він знов зможе приступити до виконання своєї роботи на посаді машиніста тепловозу. Проте, 14 березня 2023 року, одразу після виходу з лікарняного, адміністрація ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ознайомила його з Розпорядженням № 363 від 28 лютого 2023 року, відповідно до якого всі попередні розпорядження про оголошення простою в роботі починаючи з березня 2022 року по лютий 2023 року (включно) що стосується ОСОБА_1 , скасовуються та зберігається (відновлюється) дія Розпорядження про відсторонення його від роботи з позбавленням права керувати тепловозом, прийняте ще в літку 2021 року.

В серпні 2021 року видано Розпорядження № 2865 від 11.08.2021 р., яким його дійсно було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та позбавлено його права керування локомотивом (тепловозом) на один рік. Після подій 2021 року, він не притягався до дисциплінарної відповідальності, а тому вважається що з серпня 2022 року він є таким працівником, який не притягався до відповідальності, та роботодавець має відновити йому належні умови праці.

Фактично у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» станом на лютий 2023 року відсутні правові підстави для відсторонення його від роботи. Позиція підприємства окрім відсторонення полягає в тому, що він весь час у відповідності до свого робочого графіку (день ніч сорок вісім) має перебувати на території підприємства, в той же час жодної заробітної плати йому ніхто не сплачував. Таким чином, на його думку склалась ситуація, за якої він не працюю за професією, через незрозумілі для нього підстави та відсутність правової аргументації, проте перебуває на території ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та за весь час не отримує заробітної плати.

Він до Генерального директора ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та направив заяву, в якій просив надати (забезпечити) йому роботу на підприємстві враховуючи його кваліфікацію і наявність посвідчення на право керування локомотивом міністерства промислової політики України, проте на момент звернення до суду з даним позовом відповіді надано не було.

Враховуючи, що строк дисциплінарного стягнення у нього минув, а до нового його не притягували, то дії відповідача щодо його відсторонення від роботи за події серпня 2021 року, шляхом прийняття Розпорядження № 363 від 28 лютого 2023 року відповідно до якого всі попередні розпорядження про оголошення простою в роботі починаючи з березня 2022 року по лютий 2023 року (включно) в частині ОСОБА_1 , скасовуються та зберігається (відновлюється) дія Розпорядження про відсторонення його від роботи з позбавленням права керувати тепловозом, прийняте ще влітку 2021 року. Вважає, що відповідач не забезпечує його належними умовами праці, не вживає всіх необхідних заходів та допускає порушення його конституційних прав на працю і позбавляє його заробітної плати.

Просив суд визнати недійсним та скасувати розпорядження ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» № 363 від 28 лютого 2023 року на підставі якого попередні розпорядження про оголошення простою в роботі починаючи з березня 2022 року по лютий 2023 року (включно) в частині ОСОБА_1 , скасовуються та зберігається (відновлюється) дія Розпорядження №2866 «Про відсторонення від роботи на підставі розпорядження № 2865.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2023 року в задоволені позовних вимог позов ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що позивач не виконував свою роботу - «машиніст тепловозу» , оскільки його правомірно відсторонили від роботи. Тобто посилання Позивача, що він не працює за професією, через незрозумілі для нього підстави та на це відсутні правові аргументації з боку роботодавця, не узгоджуються з обставинами справи, оскільки фактично робота Позивачем не виконувалась (у зв`язку з відстороненням), а отже не могла бути зупинена з тих чи інших організаційних чи інших причин в порядку введення роботодавцем режиму простою в порядку статті 34 КЗпП України. Оскільки, позивач перебував у простої без належних на те підстав, так як не виконував свої посадові обов`язки, не працював за професією в силу його невідповідності за кваліфікаційними вимогами до особи, що може виконувати роботу за професією «машиніст тепловозу», не обрав нову вільну вакантну посаду, посадовими особами ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» було приведено трудові відносини з ОСОБА_2 у відповідність до чинного законодавства та внутрішніх документів підприємства, а саме винесено Розпорядження № 363 від 28.02.2023 року, яким скасували Позивачу режим простою. Позивач не виявляв бажання повторного навчання за професією «машиніст тепловозу», не звертався до учбового центру підприємства з ініціативами отримання нової професії. Суд при винесенні рішення врахував, що станом на 28.02.2023 року у ОСОБА_1 відсутнє чинне посвідчення про право керування локомотивом, отже підстави для допуску позивача до роботи за посадою «машиніст тепловозу» відсутні, що є причинно-наслідковим зв`язком відсутності обставин для перебування ОСОБА_1 у режимі простою.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, позивач ОСОБА_1 зазначив, що з рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано правовий висновок висловлений о Верховним Судом у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 755/645815-ц, що статтею 46 КЗпП України встановлений вичерпний перелік випадків відсторонення працівників від роботи. Оскільки, протягом одного року він не притягувався до відповідальності, тому фактично з 12 серпня 2022 року строку дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права керувати тепловозом закінчився, а тому він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення , тому відповідач мав забезпечити його роботою у відповідності до його навичок, знань та кваліфікації. Проте, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не вжив жодних дій задля проведення навчання працівника для перевірки професійного рівня, не вжив усіх належних заходів для працевлаштування працівника. Оскаржуване розпорядження фактично позбавило його засобів існування, відсторонення від роботи за події майже дворічної давнини, та ще зі стягненням з нього заробітної плати, яка була нарахована за період простою є незаконним.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній зазначає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи, при цьому, оскаржуване рішення суду було ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

Представник відповідача ПАП «АрселорМіттал Кривий Ріг», в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від нього надійшло клопотання про відкладання розгляду справи в взятку з тим, що він зайняти зайнятий в іншому судовому процесі , а інших представників не має.

Так, згідно зі статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду випливає, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку, що, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явились в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог пункту 11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що представник відповідача ПАП «АрселорМіттал Кривий Ріг», реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в відзиві на палебійну скаргу, доказів того, що він зайняти в іншому судовому процесі, суд не надано, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який не з`явилися в судове засідання, а тому клопотання про відкладення судового розгляду задоволенню не підлягає.

Представник третьої особи - первинна професійна спілка виробництва та транспорту «ЩИТ», в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , з 1996 року працює в Публічному акціонерному товаристві «АрселорМіттал Кривий Ріг», де з 11 вересня 2014 року займає посаду машиніста тепловозу, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 (а.с.8-9).

Кваліфікаційна комісії з проведення випробувань та видачі свідоцтв на право керування локомотивом, позбавлення свідоцтва на право керування локомотивом, 11.08.2021 року розглянула матеріали розслідування обставин та причин порушення, допущеного машиністом тепловозу ОСОБА_1 на залізничному транспорті та провела засідання і прийняла наступні рішення, оформлені протоколом № 2: «Керуючись п.п. 12, 13 Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1993 року №55, п. 4.3. Порядку проведення іспитів, видачі та зберігання свідоцтв на право керування локомотивом П172-02:2020, накласти на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права керування локомотивом (тепловозом) за допущене порушення дисципліни працівників залізничного транспорту на один рік, а саме за проїзд на заборонений сигнал світлофора у зміні з 7.00 до 19.00, 10.07.2021 року. Вилучити у машиніста тепловоза ОСОБА_1 посвідчення на право керування локомотивом (тепловозом) КР-384514, видане 29.04.2005 року на підставі акту № 1004 від 28.04.2005 року комісією при ВАТ «Криворіжсталь» (а.с.66).

На підставі вищевказаного рішення керівництвом залізничного цеху № 2, 11 серпня 2021 року приймається розпорядження № 2865 про позбавлення права керування локомотивом (тепловозом) машиніста тепловозу (металургійного виробництва) ОСОБА_1 залізничного цеху №2 (а.с.10).

Вказаним розпорядженням Позивача позбавили права керування локомотивом (тепловозом) на один рік.

З 16 серпня 2020 року на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» введено в дію (мовою оригіналу, рус) «Порядок проведения испытаний, выдачи и хранения свидетельств на право управления локомотивом» П 172-02:2020, утвержденный директором ТД 06.08.2020 (далі Порядок П 172-02:2020).

З вказаним локальним актом ОСОБА_1 був ознайомлений 17.08.2020 року (а.с.73).

Згідно пункту 1.2. Порядку П 172-02:2020, це положення регламентує порядок роботи комісії по видачі та зберіганню свідоцтв на право керування локомотивом, а також порядок їх позбавлення.

В пункту 1.3. Порядку П 172-02:2020 здійснено посилання на Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затвердженого постановою КМУ від 26.01.1993 №55. Отже роботодавець своїм локальним актом поширив дію вказаного Положення на свою господарську діяльність (а.с.67-69).

Позивач не погодившись з Розпорядженням від 11.08.2021 року №2865 «Про позбавлення права керування тепловозом ОСОБА_1 » звертався до суду з позовом з вимогою про визнання вказаного розпорядження незаконним та скасуванням.

За результатами розгляду вказаної позовної заяви суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а суд касаційної інстанції повернув ОСОБА_1 його касаційну скаргу як неподану (а.с. 77-92).

Також судом встановлено, що в пункті 2 Розпорядження № 2866 від 11.08.2021 року визначено склад комісії з числа посадових осіб Транспортного департаменту для

На підставі пункту 3.1. Розпорядження № 2866 від 11.08.2021 року комісія 11.08.2021 року ОСОБА_1 було запропоновано переведення на посаду помічника машиніста тепловозу або слюсаря з ремонту рухомого складу, однак Позивач відмовився від такого переведення, що підтверджено актом №1 від 11.08.2021 року про відмову від переводу (копія акту №1 від 11.08.2021 року про відмову від переводу (а.с.93, 65).

Комісія із трьох осіб, 06.10.2021 року вдруге запропонувала ОСОБА_1 вибрати робоче місце з числа наявних вакансій на підприємстві в кількості 107 одиниць і дати згоду на переведення на іншу роботу в межах підприємства, в тому числі з можливістю навчання або перепідготовки за рахунок коштів підприємства. ОСОБА_1 відмовився від переводу на іншу роботу в межах підприємства (а.с.98, 99-102)

Розпорядженням № 363 від 28.02.2023 року розпорядження щодо застосування до ОСОБА_1 режиму простою були скасовані (а.с.37-38, 39-63).

Пунктом 1 Розпорядження № 363 від 28.02.2023 року визначено, що обставини, які були підставою для відсторонення ОСОБА_1 продовжують існувати, як наслідок Розпорядження від 11.08.2021 року № 2866 про відсторонення від роботи на теперішній час є чинним.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконував свою роботу - «машиніст тепловозу», оскільки його правомірно відсторонили від роботи. Тобто посилання Позивача, що він не працює за професією, через незрозумілі для нього підстави та на це відсутні правові аргументації з боку роботодавця, не узгоджуються з обставинами справи, оскільки фактично робота Позивачем не виконувалась (у зв`язку з відстороненням), а отже не могла бути зупинена з тих чи інших організаційних чи інших причин в порядку введення роботодавцем режиму простою в порядку статті 34 КЗпП України. Оскільки, позивач перебував у простої без належних на те підстав, так як не виконував свої посадові обов`язки, не працював за професією в силу його невідповідності за кваліфікаційними вимогами до особи, що може виконувати роботу за професією «машиніст тепловозу», не обрав нову вільну вакантну посаду, посадовими особами ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» було приведено трудові відносини з ОСОБА_2 у відповідність до чинного законодавства та внутрішніх документів підприємства, а саме винесено Розпорядження № 363 від 28.02.2023 року, яким скасували Позивачу режим простою. Позивач не виявляв бажання повторного навчання за професією «машиніст тепловозу», не звертався до учбового центру підприємства з ініціативами отримання нової професії. Суд при винесенні рішення врахував, що станом на 28.02.2023 року у ОСОБА_1 відсутнє чинне посвідчення про право керування локомотивом, отже підстави для допуску позивача до роботи за посадою «машиніст тепловозу» відсутні, що є причинно-наслідковим зв`язком відсутності обставин для перебування ОСОБА_1 у режимі простою.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до вимог статті 43 Конституції України держава створюєумови дляповного здійсненнягромадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльностіі захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Відповідно частини 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

Трудові відносини - врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають як результат впливу норм трудового права на поведінку суб`єктів трудової діяльності в результаті укладення трудового договору, внаслідок якого між ними виникають правові зв`язки, а також відносини з приводу встановлення умов праці на підприємстві, навчання й перекваліфікації за місцем роботи та відносини, пов`язані з наглядом і контролем за додержанням трудового законодавства, вирішенням трудових спорів та працевлаштуванням громадян.

Трудові правовідносини об`єкт трудового права - це правові відносини між роботодавцем і працівником щодо виконання останнім певної роботи на умовах, визначених законодавством та роботодавцем. Працівник завжди є фізичною особою і є певною мірою залежною стороною в трудових правовідносинах, оскільки процес праці визначає роботодавець, але законодавство про працю передбачає широкий набір гарантій для працівника. Трудові правовідносини оформляються записом до трудової книжки, виданням наказу про прийом на роботу, а у визначених законодавством випадках - трудовим контрактом.

Відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Стаття 46Кодексу законівпро працюУкраїни визначає,що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння ; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Наказу від 15.02.2010 Про затвердження Правил технічної експлуатації залізничного транспорту промислових підприємств промислових підприємств № 70, а саме пункту 3.9 глави ІІІ, управляти локомотивами, дрезинами та іншими рухомими одиницями, сигналами, апаратами, механізмами та іншими пристроями, пов`язаними із забезпеченням безпеки руху, а також переводити стрілки мають право тільки уповноважені на це працівники під час виконання своїх обов`язків.

Пунктом 1.1 Робочої інструкції машиніста тепловозу дільниці експлуатації рухомого складу забезпечення технологічних перевезень ЗЦ №2 (далі-РІ 172.8311.005,) визначено, що машиністом тепловозу дільниці експлуатації рухомого складу ЗЦ №2 приймається особа …, яка має свідоцтво на право керування локомотивом та стаж роботи помічником машиніста тепловоза не менше двох років (а.с.94-97).

В пункті 12 Положення №55 вказано, що стягнення у вигляді позбавлення машиністів права керування локомотивом здійснюється з наданням роботи помічником машиніста.

Відповідно до пункту 4.7 «Порядка проведения испытаний, выдачи и хранения свидетельств на право управления локомотивом» П 172-02:2020, машиніст тепловозу, що позбавлений права керування тепловозом, що має свідоцтво по професії помічник машиніста тепловозу, може бути переведений помічником машиніста тепловоза. Рішення про переведення на іншу професію (посаду) машиніста тепловозу, якого позбавлено права керування тепловозом, приймає комісія Управління транспортного департаменту в залежності від виду порушення нормативних документів.

Судом першої інстанції встановлено, що Розпорядження по Залізничному цеху ТД ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №2866 від 11.08.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » є наслідком позбавлення Позивача права керування тепловозом, оскільки за таких умов допуск позивача до роботи за професією «машиніст тепловозу» є неправомірним.

При цьому відповідачем декілька разів пропонувалось працевлаштування, позивач був не обмежений у виборі вакантної посади, оскільки був наданий перелік із 107 одиниць наявних вакантних посад. Разом з тим, позивач висловлював відмову від переводу на іншу роботу у межах підприємства.

Станом на дати прийняття розпоряджень про оголошення ОСОБА_1 простоїв за розпорядженнями: № 1046 від 15.03.2022 року; № 1156 від 04.04.2022 року; № 1311 від 02.05.2022 року; № 1521 від 31.05.2022 року; № 1889 від 30.06.2022 року; № 2047 від 01.08.2022 року; № 2137 від 22.08.2022 року; № 2193 від 01.09.2022 року; № 2312 від 30.09.2022 року; № 2453 від 01.11.2022 року; № 2589 від 29.11.2022 року; № 2745 від 29.12.2022 року; № 156 від 30.01.2023 року, обставини відсторонення позивача від роботи існували.

Отже, Позивач не виконував роботу за професією «машиніст тепловозу» у зв`язку з відсутністю у нього документу, що дає право на виконання даного виду робіт, а роботодавець пропонував Позивачу переведення на іншу роботу, від якої позивач відмовився.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач перебував у простої без належних на те підстав, так як не виконував свої посадові обов`язки, не працював за професією в силу його невідповідності за кваліфікаційними вимогами до особи, що може виконувати роботу за професією «машиніст тепловозу», не обрав нову вільну вакантну посаду, посадовими особами ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» було приведено трудові відносини з ОСОБА_2 у відповідність до чинного законодавства та внутрішніх документів підприємства, а саме винесено Розпорядження № 363 від 28.02.2023 року, яким скасували позивачу режим простою, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, рішенням Дзержиського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасувати розпорядження Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на підставі якого, ОСОБА_1 , не було виплачено виробничу премію за липень 2021 року, а також визнати недійсним та скасувати Розпорядження №2865 «Про позбавлення права керувати тепловозом на підставі протоколу № 2 комісії від 11.08.2021 р». та Розпорядження № 2866 «Про відсторонення від роботи на підставі розпорядження № 2865» та зобов`язати Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал кривий Ріг» виплатити позивачу премію за липень 2021 року, залишено без задоволення.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2022 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у справі відмовлено.

Із вищевикладеного можна зробити висновок, що позивач своїм правом на оскарження Розпорядження від 11.08.2021 року № 2866 про відсторонення від роботи, скористався, тому на теперішній час воно є чинним.

Пунктом 26 Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1993 року № 55, визначено, що перед поновленням працівника на роботі, пов`язаній із рухом поїздів, він повинен скласти відповідні іспити.

Відповідно до пункту 4.6. «Порядка проведения испытаний, выдачи и хранения свидетельств на право управления локомотивом» П 172-02:2020, машиніст тепловозу, якого позбавили права керування локомотивом, може отримати знову свідоцтво на право керування локомотивом тільки після повторного навчання, здачі тестів та випробувань в порядку, визначеному цим Положенням. Вказані особи допускаються до навчання та здачі випробувань зі спливом одного року з моменту позбавлення права керування локомотивом.

Доказів, що позивач виявляв бажання повторного навчання за професією «машиніст тепловозу», звертався до учбового центру підприємства з ініціативами отримання нової професії, матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у ОСОБА_1 відсутнє чинне посвідчення про право керування локомотивом, тому підстави для допуску позивача до роботи за посадою «машиніст тепловозу» відсутні, що є причинно-наслідковим зв`язком відсутності обставин для перебування ОСОБА_1 у режимі простою.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, враховуючи вказані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову ОСОБА_2 без задоволення.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді В.П. Зубакова

В.О. Остапенко