Рішення

від 27.11.2023 по справі 489/940/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

489/940/23

н\п 2/490/2207/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва

у складі: головуючого судді - Чулуп О.С.

при секретарі - Ребрина Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаїв цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Регіональний ландшафтний парк «Тилігульський»

про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку

В С Т А Н О В И В

Позивач звернулась до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом в якому просить:

1) визнати незаконним та скасувати наказ № 10-к/тр від 31.01.2023 року;

2) поновити ОСОБА_1 на посаді провідного фахівця з екологічної освіти відділу рекреації та екологічної освіти в Регіональному ландшафтному парку «Тилігульський»;

3) стягнути з Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.01.2023 року по дату винесення рішення;

4) стягнути з Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» на користь ОСОБА_1 судові витрати.

В обгрунтування позову позивач вказує, що наказом директора РЛП «Тилігульський» від 31.01.2023 року № 10-к/тр ОСОБА_1 звільнено з посади провідного фахівця з екологічної освіти відділу рекреації та екологічної освіти. Позивач з даним наказом не погоджується, оскільки вона є одинкою матір`ю дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу відповідно до ст. 184 КЗпП України забороняється.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Надав суду відзив в якому зазначив, що відповідач не був належним чином повідомлений та обізнаний про наявність в позивача дитини віком до 14 років. Позивач зокрема не надавав адміністрації підприємства відповідача будь-яких відомостей про наявність у неї дитини віком до 14 років. Відповідні відомості позивачем не подавались до підприємства відповідача ні при працевлаштуванні ні в подальшому. Крім того представник відповідача вказав, що позивачем не надано до суду доказів не перебування на час звільнення у зареєстрованому шлюбі. Крім того представник відповідача вказав, що підставою для звільнення позивача за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України був прогул без поважних причин і позивачем зокрема не наведено жодної поважної обставини, які б надавали право прогулу робочих днів.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом досліджено наказ т.в.о. директора Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» № 10-к/тр від 31.01.2023 року згідно якого звільнено ОСОБА_1 з посади провідного фахівця з екологічної освіти відділу рекреації та екологічної освіти 31.01.2023 року у звязку з систематичними прогулами на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Судом досліджено свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 згідно якого ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі батько- ОСОБА_3 , мати ОСОБА_1 .

Судом досліджено витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ОСОБА_2 від 04 вересня 2018 року згідно відомості про батька зазначені у відповідності до ч. 1 ст. 135 СК України, тобто даний запис вказує на те, що позивач не перебуває у шлюбі.

Судом досліджено довідку-розрахунок середньої заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 згідно якої середньоденна заробітна плата складає 240,44 грн.

Судом досліджено доповідну записку начальника відділу рекреації та екологічної освіти І.Скорук від 20.01.2023 року згідно якої повідомлено, що провідний спеціаліст фахівець з екологічної освіти відділу рекреації та екологічної освіти ОСОБА_1 була відсутня на роботі 20.01.2023 року без поважних причин.

Судом досліджено акт про відсутність працівника на робочому місці № 01 від 20.01.2023 року, а саме про відсутність ОСОБА_4 на роботі 20.01.2023 року без поважних причин.

Судом досліджено доповідну записку начальника відділу рекреації та екологічної освіти І.Скорук від 21.01.2023 року згідно якої повідомлено, що провідний спеціаліст фахівець з екологічної освіти відділу рекреації та екологічної освіти ОСОБА_1 була відсутня на роботі 21.01.2023 року без поважних причин.

Судом досліджено акт про відсутність працівника на робочому місці № 02 від 21.01.2023 року, а саме про відсутність ОСОБА_4 на роботі 21.01.2023 року без поважних причин.

Судом досліджено доповідну записку начальника відділу рекреації та екологічної освіти І.Скорук від 23.01.2023 року згідно якої повідомлено, що провідний спеціаліст фахівець з екологічної освіти відділу рекреації та екологічної освіти ОСОБА_1 була відсутня на роботі 23.01.2023 року без поважних причин.

Судом досліджено акт про відсутність працівника на робочому місці № 03 від 23.01.2023 року, а саме про відсутність ОСОБА_4 на роботі 23.01.2023 року без поважних причин.

Судом досліджено доповідну записку начальника відділу рекреації та екологічної освіти І.Скорук від 25.01.2023 року згідно якої повідомлено, що провідний спеціаліст фахівець з екологічної освіти відділу рекреації та екологічної освіти ОСОБА_1 була відсутня на роботі 25.01.2023 року без поважних причин.

Судом досліджено акт про відсутність працівника на робочому місці № 04 від 25.01.2023 року, а саме про відсутність ОСОБА_4 на роботі 25.01.2023 року без поважних причин.

Судом досліджено доповідну записку начальника відділу рекреації та екологічної освіти І.Скорук від 27.01.2023 року згідно якої повідомлено, що провідний спеціаліст фахівець з екологічної освіти відділу рекреації та екологічної освіти ОСОБА_1 була відсутня на роботі 27.01.2023 року без поважних причин.

Судом досліджено акт про відсутність працівника на робочому місці № 05 від 27.01.2023 року, а саме про відсутність ОСОБА_4 на роботі 27.01.2023 року без поважних причин.

Судом досліджено наказ в.о. директора РЛП «Тилігульський» № 11-к/тм від 24.06.2022 року згідно якого надано ОСОБА_1 невикористану щорічну основну відпустку на 24 календарні 15 з яких оплачувані та оплачувану щорічну додаткову відпустку на дитину терміном 10 календарних днів з 04.07.2022 року по 06.08.2022 року включно.

Судом досліджено заяву ОСОБА_1 від 10.08.2022 року на ім`я т.в.о. директора РЛП «Тилігульський» про надання дозволу під час воєнного положення працювати дистанційно згідно затвердженого плану у зв`язку з тим, що остання територіально знаходиться в м. Миколаєві, є матір`ю одиначкою дитини 14 років на її піклуванні знаходиться недієздатна особа похилого віку (бабуся). (надіслана електронною поштою).

Відповідно до п. 4 ст. ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ч. 3ст. 184 КЗпП Українизвільнення одиноких матерів не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

Так, згідно зпостановою Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.92Про практику розгляду судами трудових спорів одинокою матір`ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Отже, судом встановлено, що позивач є одинокою матір`ю та має на утриманні дитину віком до 14 років. Доводи про те, що відповідачу не було відомо про наявність дитини у позивача суд не приймає, оскільки матеріали справи містять наказ в.о. директора РЛП «Тилігульський» № 11-к/тм від 24.06.2022 року згідно якого надано ОСОБА_1 невикористану щорічну основну відпустку на 24 календарні 15 з яких оплачувані та оплачувану щорічну додаткову відпустку на дитину терміном 10 календарних днів з 04.07.2022 року по 06.08.2022 року включно.

Згідно ст. 182-1 КЗпП України одному з батьків, який має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 цього Кодексу).

Таким чином, вищевказане свідчить про те, що відповідач був обізнаний про ту обставину, що у позивача є дитина до 14 років.

За такого суд приходить до висновку, що звільнення позивача є незаконним, а за такого позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування наказу № 10-к/тр від 31.01.2023 року, а також поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного фахівця з екологічної освіти відділу рекреації та екологічної освіти в Регіональному ландшафтному парку «Тилігульський» є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку, то суд зазначає наступне.

Положення ст.235КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

У випадках стягнення на користь працівників середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи.

Статтею 27Закону України«Прооплату праці» передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100, затвердженого постановою КМУ№ 100від 08.02.1995року (далі Порядок) передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів / годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З наданої відповідачем довідки середньоденна заробітна плата ОСОБА_5 складає 240,44 грн.

За такого суд вважає за необхідне стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.01.2023 року по 27.11.2023 року в розмірі 49530,64 грн. (240,44 грн х 206 робочих днів = 49530,64 грн.).

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3ст. 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року справа № 72/1010/16-ц, провадження № 61-3416 св 18 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження обставин щодо оплати послуг по наданню правової допомоги суду не надано таких доказів, а саме акту приймання-передачі наданих послуг, оригіналів платіжних документів. За такого суд приходить до висновку, що щодо стягнення правових витрат з відповідача на користь позивача слід відмовити.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2147,20 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.1-23,76-81,89,95,141,258-259,263-265,352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В ИРІШ ИВ :

Позов задоволити.

Наказ №10-к/тр від 31.01.2023р. в.о.директора Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» про звільнення з роботи ОСОБА_1 - визнати незаконним та скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного фахівця з екологічної освіти відділу рекреації та екологічної освіти Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський».

Стягнути з Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» на користь ОСОБА_1 49530 (Сорок дев`ять тисяч п`ятсот тридцять)грн. 64коп. як середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 49530,64 грн. провести з вирахуванням встановлених податків та зборів.

Стягнути зРегіональноголандшафтногопарку «Тилігульський»накористь держависудовийзбір врозмірі2147,20грн.

В задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя