Рішення

від 08.12.2023 по справі 747/411/23

ТАЛАЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 747/411/23

Провадження № 2/747/102/23

РІШЕННЯ

іменем України

08.12.2023 року смт Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Зірки В.П.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача Карпенка В.К.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в смт Талалаївка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до СТОВ «Батьківщина» про зобов`язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації права оренди, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом до відповідача. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачу на праві власності належать дві земельні ділянки площею 4, 59 га кадастровий номером 7425381000:02:000:0258 та площею 5, 4936 га з кадастровим номером 7425381000:02:000:0268, які розташовані на території колишньої Болотницької сільської ради Талалаївського (на даний час Прилуцького) району Чернігівської області. Належні позивачу земельні ділянки перебували в оренді СТОВ «Батьківщина» на підставі договорів оренди від 01 березня 2012 року з терміном дії 7 років, які зареєстровані 05.02.2015 року з терміном дії до 05.02.2022 року. В грудні 2021 року позивач направляв відповідачу листи-повідомлення про припинення договорів оренди земельних ділянок від 01 березня 2012 року. В лютому 2022 року позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути земельні ділянки. У березні 2022 року позивачу було відмовлено в повернені земельної ділянки з тих підстав, що діє Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», і всі договори оренди автоматично поновлені на рік. На той час позивачу було невідомо про те, що цей закон не розповсюджується на договори оренди, які припинені до 24 лютого 2022 року. На сьогоднішній день належні позивачу земельні ділянки перебувають у володінні СТОВ «Батьківщина» неправомірно. В рамках надання правової допомоги представник позивача отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і з Інформаційної довідки позивачу стало відомо, що ніби то 31.10.2017 року між ним та відповідачем укладені додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок, згідно яких термін дії договорів оренди земельних ділянок продовжено до 31.12.2026 з правом пролонгації.

Позивач стверджує, що жодних додаткових угод з відповідачем він не укладав, жодних пропозицій для укладення додаткової угоди з боку відповідача позивачу не надходило, і відповідно жодного підпису в додаткових угодах позивач не вчиняв. З цих підстав позивач вважає, що додаткові угоди від 31.10.2017 року до договорів оренди земельних ділянок від 01 березня 2012 року є неукладеними, а його права власника земельної ділянки на вільне володіння, користування та розпорядження є порушеними та підлягають захист у, оскільки речові права оренди відповідача на належні позивачу земельні ділянки зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згоди на укладення додаткових угод позивач не надавав і нікого не уповноважував на вчинення таких дій, тому додаткові угоди не відповідають вимогам цивільного законодавства, оскільки відсутнє особисте волевиявлення позивача на їх укладення та погодження істотних умов, засвідчене його особистим підписом. На думку представника позивача належними способами захисту порушених прав позивача буде повернення йому належних земельних ділянок з користування відповідача та скасування державної реєстрації права оренди за відповідачем з припиненням такого права.

Тому представник позивача просить суд зобов`язати відповідача повернути позивачу земельні ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4, 59 га з кадастровим номером 7425381000:02:000:0258 та площею 5, 4936 га з кадастровим номером 7425381000:02:000:0268, які розташовані на території колишньої Болотницької сільської ради Талалаївського (на даний час Прилуцького) району Чернігівської області ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію прав оренди СТОВ «Батьківщина» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4, 59 га, кадастровий номер 7425381000:02:000:0258, та на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5, 4936 га, кадастровий номер 7425381000:02:000:0268, розташовані на території колишньої Болотницької сільської ради Талалаївського (на даний час Прилуцького) району Чернігівської області, проведену на підставі Додаткових угоди № 1 від 31.10.2017 року до договорів оренди земельної ділянки від 01 березня 2012 року і стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Відповідач СТОВ «БАТЬКІВЩИНА» - позов ОСОБА_2 не визнав. Згідно наданого відзиву на думку відповідача позивачем пропущений процесуальний строк для звернення до суду, оскільки з 2017 року по 2022 рік позивач отримував орендну плату у збільшеному розмірі, як це передбачено додатковими угодами, і його права не порушувались. Але позивач зазначає, що він дізнався від адвоката про укладення додаткових угод після 29 червня 2023 року після отримання витягу. Таким чином позивач пропустив строк звернення до суду. Порівняльний аналіз термінів «довідався» і «міг довідатися», що містяться в ст 261 ЦК України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, це випливає з обов`язковості доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Позивач звернувся до суду 03.07.2023 і не ставив питання про поновлення строку позовної давності, тобто звернувся з пропущеним строком, що є підставою для відмови у позові. Що стосується заявленої позивачем вимоги щодо скасування державної реєстрації речового права, то Великою Палатою Верховного Суду з даного питання прийнято ряд постанов, у яких зазначається, що рішення про задоволення віндикаційного позову саме по собі є достатньою підставою для внесення державним реєстратором відповідних записів до державного реєстру. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача а не зобов`язує відповідача повернути таке майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. У випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача. Позивач заявляє саме такий спосіб захисту, як скасування державної реєстрації речового права оренди, зареєстрованого за СТОВ «Батьківщина», що є також неналежним способом захисту прав позивача і самостійною підставою для відмови в позові. Тому представник відповідача у наданому відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою від 05 липня 2023 року було відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 01 серпня 2023 року. у підготовчому судовому засіданні 01 серпня 2023 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у відповідача оригінал Акту приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 7425381000:02:000:0268 від 18 грудня 2017 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Батьківщина», оригінал Акту визначення меж земельної ділянки з кадастровим номером 7425381000:02:000:0268 в натурі (на місцевості) від 31 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Батьківщина», оригінал Акту приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 7425381000:02:000:0258 від 23 березня 2018 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Батьківщина», оригінал Акту визначення меж земельної ділянки з кадастровим номером 7425381000:02:000:0258 в натурі (на місцевості) від 31 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Батьківщина», всі наявні примірники оригіналів Додаткової угоди № 1 від 31 жовтня 2017 року до Договору оренди земельної ділянки площею 5, 4936 га з кадастровим номером 7425381000:02:000:0268 від 01 березня 2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ «Батьківщина», всі наявні примірники оригіналів Додаткової угоди № 1 від 31 жовтня 2017 року до Договору оренди земельної ділянки площею 4, 59 га з кадастровим номером 7425381000:02:000:0258 від 01 березня 2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ «Батьківщина»; у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 22 вересня 2023 року. Підготовче судове засідання 22 вересня 2023 року не відбулось по причині технічних несправностей системи ВКЗ, продовжено перерву до 25 жовтня 2023 року. Ухвалою підготовчого судового засідання від 25 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження та справа призначити до судового розгляду по суті на 08 грудня 2023 року, про що учасники справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні по справі представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав і просив задовольнити, оскільки волевиявлення позивача на укладення з відповідачем додаткових угоди було відсутнє. Позивачу було відомо, що договори оренди закінчуються у лютому 2022 року і він не бажав їх продовжувати та направляв відповідачу листи про це згідно вимог Закону України «Про оренду землі». Про те що існують якісь додаткові угоди позивачу стало відомо у червні 2023 року. Крім того, позивач мав намір заявляти клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи на підтвердження свого посилання про те, що він не підписував додаткових угод, але оскільки експертиза проводиться за оригіналами документів, а відповідач не надав витребувані судом оригінали додаткових угод та інших документів, тому зазначене клопотання знімається представником позивача з розгляду. Представник позивача у судовому засіданні просив суд оцінити зазначену обставину у відповідності до положень ст 109 ЦПК України як ухилення від подання експертам документів та застосувати наслідки цього у вигляді визнання факту, що позивач не підписував додаткових угод. З врахуванням тієї обставини, що позивач не підписував додаткових угод про продовження договорів оренди належних йому земельних ділянок, том у дані додаткові угоди з врахуванням положень цивільного законодавства є неукладеними. Тому представник позивача в судовому засіданні просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Представник відповідача адвокат Карпенко В.К. в судовому засіданні позов ОСОБА_2 не визнав, так як позивач пропустив строк позовної давності і доказів на підтвердження поважності пропуску не надав, хоча він мав би контролювати в реєстр інформацію щодо належних йому земельних ділянок та права оренди на них. Крім того, відповідач регулярно сплачував позивачу орендну плату у підвищеному розмірі, тобто виконував умови договору оренди з врахуванням додаткових угод, і позивач не заперечував цього, тобто договір був укладеним фактично. Що ж стосується ненадання суду на запит оригіналів документів на вимогу суду, то представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що йому невідомо, по якій причині СТОВ «Батьківщина» не надало суду витребуваних документів. Крім того, представник позивача в судовому засіданні перекладав на відповідача свій обов`язок щодо збирання доказів, і не заявляє клопотання про примусове витребування письмових доказів. Оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду та не обґрунтовані позовні вимоги, тому представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, і зазначений висновок суду ґрунтується на доказах досліджених в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 5, 4936 га з кадастровим номером 7425381000:02:000:0268 згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 січня 2012 року. Дану земельну ділянку позивач отримав у спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і належала померлому на підставі державного акту серії ЯИ № 437850 від 16.11.2009 року (а.с.16). Копія державного акту серії ЯИ № 437850 від 16.11.2009 року щодо належності померлому ОСОБА_3 даної земельної ділянки знаходиться в матеріалах справи на аркушах 9-10. Згідно договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2012 року орендодавець ОСОБА_2 передав орендарю СТОВ «Батьківщина» земельну ділянку з кадастровим номером 7425381000:02:000:0268 площею 5, 4936 га. Договір укладено строком на 7 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, як це передбачає п 8 договору. (а.с. 20-22). Актом приймання - передачі від 05 лютого 2015 року до договору оренди закріплений факт передачі орендодавцем орендарю строком на 7 років земельну ділянку розміром 5, 4936 га. (а.с.14). Актом визначення меж земельної ділянки від 01 березня 2012 року погоджено межі належної орендодавцю земельної ділянки, яка передається в оренду СТОВ «Батьківщина» терміном на 7 років (а.с. 15). Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 05.02.2015 року на земельну ділянку з кадастровим номером 7425381000:02:000:0268 площею 5, 4936 га 05.02.2015 року зареєстроване право оренди земельної ділянки згідно договору оренди від 01.03.2012 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Батьківщина». Строк дії договору 7 років з правом пролонгації. (а.с. 17-18 зв.) Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 4, 59 га з кадастровим номером 7425381000:02:000:0258 згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 січня 2012 року. Дану земельну ділянку позивач отримав у спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і належала померлому на підставі державного акту серії ЯГ № 849031 від 23.01.2008 року (а.с.26). Копія державного акту серії ЯГ № 849031 від 23.01.2008 року щодо належності померлому ОСОБА_3 даної земельної ділянки знаходиться в матеріалах справи на аркушах 27-28. Згідно договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2012 року орендодавець ОСОБА_2 передав орендарю СТОВ «Батьківщина» земельну ділянку з кадастровим номером 7425381000:02:000:0258 площею 4, 59 га. Договір укладено строком на 7 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, як це передбачає п 8 договору. (а.с. 20-22). Актом приймання - передачі від 05 лютого 2015 року до договору оренди закріплений факт передачі орендодавцем орендарю строком на 7 років земельну ділянку розміром 4, 59 га. (а.с.19). Актом визначення меж земельної ділянки від 01 березня 2012 року погоджено межі належної орендодавцю земельної ділянки, яка передається в оренду СТОВ «Батьківщина» терміном на 7 років (а.с. 23). Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 05.02.2015 року на земельну ділянку з кадастровим номером 7425381000:02:000:0258 площею 4, 59 га 05.02.2015 року зареєстроване право оренди земельної ділянки згідно договору оренди від 01.03.2012 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Батьківщина». Строк дії договору 7 років з правом пролонгації. (а.с. 29-30) Листом-повідомленням про припинення дії договору оренди земельних ділянок від 04.01.2022, яке ОСОБА_2 направляв СТОВ «Батьківщина», він повідомляв орендаря про те, що після припинення 05 лютого 2022 року строку дії договору оренди земельної ділянки площею 5, 4936 га, кадастровий номер 7425381000:02:000:0268, право оренди за яким зареєстроване 05.02.2015 року, він як орендодавець, заперечує у поновленні дії договору оренди чи переукладенні договору оренди на новий строк і повідомляє про його припинення з 06.02.2022 року, та вимагає у СТОВ «Батьківщина» повернути йому земельну ділянку. (а.с. 40). Зазначений лист було направлено позивачем на адресу відповідача згідно підтверджуючих документів та отримано відповідачем (а.с.41-44) Листом-повідомленням про припинення дії договору оренди земельних ділянок від 04.01.2022, яке ОСОБА_2 направляв СТОВ «Батьківщина», він повідомляв орендаря про те, що після припинення 05 лютого 2022 року строку дії договору оренди земельної ділянки площею 4, 5856 га, кадастровий номер 7425381000:02:000:0258, право оренди за яким зареєстроване 05.02.2015 року, він як орендодавець, заперечує у поновленні дії договору оренди чи переукладенні договору оренди на новий строк і повідомляє про його припинення з 06.02.2022 року, та вимагає у СТОВ «Батьківщина» повернути йому земельну ділянку. (а.с. 45). Зазначений лист було направлено позивачем на адресу відповідача згідно підтверджуючих документів та отримано відповідачем (а.с.41-44) Вимогою від 22.05.2023 року ОСОБА_2 просить СТОВ «Батьківщина» повернути йому належні земельні ділянки з кадастровими номерами 7425381000:02:000:0258 та 7425381000:02:000:0268, оскільки право оренди СТОВ «Батьківщина» даних земельних ділянок закінчилось (а.с.38). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.06.2023 року відносно земельної ділянки з кадастровим номером 7425381000:02:000:0258 площею 4, 59 га зареєстроване право оренди земельної ділянки на підставі додаткової угоди від 31.10.2017 між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем СТОВ «Батьківщина». Строк дії речового права до 31.12.2026 з правом пролонгації (а.с.31-32) Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.06.2023 року відносно земельної ділянки з кадастровим номером 7425381000:02:000:0268 площею 5, 4936 га зареєстроване право оренди земельної ділянки на підставі додаткової угоди від 31.10.2017 між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем СТОВ «Батьківщина». Строк дії речового права до 31.12.2026 з правом пролонгації (а.с.36-37) 30 червня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до СТОВ «БАТЬКІВЩИНА» із заявою про надання додаткової угоди, у якій просить направити йому оригінали додаткових угод від 31.10.2017 року до договорів оренди земельної ділянки від 01 березня 2012 року. У даній заяві ОСОБА_2 зазначає, що додаткових угод він не укладав, а СТОВ «Батьківщина» до нього не зверталось з цього приводу (а.с. 35).

Оцінивши надані учасниками справи докази, подані на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що застосуванню у даному випадку підлягають норми цивільного законодавства щодо спадкування та з приводу оренди, які регулюються як загальними положеннями Цивільного кодексу України, так і спеціальними положеннями Закону України «Про оренду землі».

При розгляді справи судом враховується положення цивільного процесуального законодавства щодо підстав звернення до суду та меж судового розгляду, зокрема, положення ст. 13 ЦПК України, яка встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених статтею 16 ЦК України урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення. Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цивільної справи № 654/1790/16-ц (постанова від 18.12.2018), за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З огляду на викладене правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, крім іншого, свобода договору. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Згідно ч. 1 ст 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ч. 4 ст 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, як це передбачає ч.3 ст 203ЦК України. Зокрема, власник може передати належну йому земельну ділянку в оренду, якщо на це буде його воля, і між учасниками даного договору оренди вини кають спеціальні відносини з приводу саме цього договору. За змістом частини другої ст 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», який є спеціальним законом, що регулює відносини, пов`язані з орендою землі. Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Відповідно до частини першої ст 93 ЗК України та ст 1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. За загальним правилом і з урахуванням статей 641 та 642 ЦК України моментом, з якого договір вважається укладеним, є момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, тобто повного і безумовного прийняття однією стороною пропозиції другої сторони укласти договір на визначених і добровільно погоджених ними умовах. За таких обставин, укладення договору є певним процесом (від направлення оферти до моменту надання договору юридичної сили), а не моментальною, одноактною дією, та фактично складається з кількох стадій, що слідують послідовно одна за одною, а саме: подання однією стороною пропозиції щодо укладення договору, прийняття погодженої пропозиції другою стороною, надання договору необхідної форми (з урахуванням законодавчих вимог), а за необхідності - нотаріальне посвідчення та державна реєстрація договору. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права та виконати обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи їхній взаємній згоді встановленої форми.

В судовому засіданні було встановлено, що між учасниками справи 01 березня 2012 року було укладено договори оренди належних позивачу-орендодавцю земельних ділянок строком на 7 років, орендарем за договором є відповідач СТОВ «Батьківщина». Так як цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні договору, набуваються після державної реєстрації, яка по даному договору відбулась 05 лютого 2015 року, то термін дії укладеного договору оренди мав би сплинути 05 лютого 2022 року. Укладеними договорами оренди передбачена можливість їх продовження, а саме після закінчення строку договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Зазначене зафіксовано в пункті 8 Договору оренди від 01 березня 2012 року. Переважне право орендаря на поновлення договору оренди законодавчо закріплене в ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Так, відповідно до ч. 1-5 ст 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Отже, для застосування зазначеного положення необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_2 не мав волі продовжувати укладені договори оренди землі, дія яких закінчувалась в лютому 2022 року, і тому завчасно у січні 2022 року повідомив про це орендаря відповідача СТОВ «Батьківщина». Але відповідач, отримавши лист-повідомлення від 04.01.2022 року, жодним чином не зреагував на нього. Таким чином, суд приходить до висновку, що у даному випадку одна з складових договірних правовідносин - волевиявлення позивача - відсутня, а враховуючи те, що позивач ще й не визнав факту підписання ним додаткових угод, відсутня і інша складова дотримання встановленої процедури. У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 у справі №674/461/16-ц зроблено висновок про те, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

У позовній заяві позивач зазначає, що ніяких додаткових угод 31.10.2017 року до договорів оренди землі він не підписував і разом з позовною заявою представник позивача подавав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для підтвердження зазначеного посилання, оскільки іншим шляхом, ніж призначенням експертизи, зазначену обставину він не мав можливості довести, для цього потрібні спеціальні знання. Ухвалою підготовчого судового засідання від 01 серпня 2023 року клопотання представника позивача було задоволено, та витребувано у відповідача оригінали актів приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 7425381000:02:000:0268 від 18 грудня 2017 року та з кадастровим номером 7425381000:02:000:0258 від 23 березня 2018 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Батьківщина», оригінали актів визначення меж земельних ділянок з кадастровими номерами 7425381000:02:000:0268 та 7425381000:02:000:0258 в натурі (на місцевості) від 31 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Батьківщина», всі наявні примірники оригіналів Додаткових угод № 1 від 31 жовтня 2017 року до Договору оренди земельної ділянки площею 5, 4936 га з кадастровим номером 7425381000:02:000:0268 та до Договору оренди земельної ділянки площею 4, 59 га з кадастровим номером 7425381000:02:000:0258 від 01 березня 2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ «Батьківщина». Копія даної ухвали направлялась судом до СТОВ «Батьківщина» для виконання (а.с.106), отримана СТОВ «Батьківщина» 09.08.2023 року згідно поштового повідомлення (а.с.107). Жодних документів на виконання ухвали суду про витребування доказів від СТОВ «Батьківщина» до суду не надійшло. Представник відповідача в судовому засіданні не зміг пояснити причини невиконання відповідачем ухвали суду від 01 серпня 2023 року про витребування доказів. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в ухвалі суду від 01 серпня 2023 року про витребування у відповідача доказів було роз`яснено що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України. На виконання ухвали суду від відповідача не надійшли витребувані документи. Суд оцінює зазначену обставину як небажання відповідача надати оригінали додаткових угод та актів приймання передачі, а оскільки зазначені оригінали документів були необхідні для проведення судової почеркознавчої експертизи на підтвердження посилання позивача про те, що він не підписував додаткових угод, то суд оцінює ненадання оригіналів витребуваних документів як ухилення відповідача від подання експертам необхідних матеріалів. На підставі ст 109 ЦПК України суд, з врахуванням обставини ухилення відповідача СТОВ «Батьківщина» - від подання експертам оригіналів необхідних документів додаткових угод від 31 жовтня 2017 року, оригіналів актів приймання- передачі земельних ділянок та оригіналів актів визначення меж земельних ділянок, без яких провести судову почеркознавчу експертизу неможливо, визнає факт, що позивач ОСОБА_2 не підписував додаткові угоди від 31 жовтня 2017 року до договорів оренди землі від 01 березня 2012 року, зареєстрованих 05 лютого 2015 року. Щодо можливості встановлення такої обставини відповідачу було роз`яснено в ухвалі суду, і тому вони мали би розуміти наслідки не виконання ухвали суду та ненадання суду витребуваних документів та не підтвердження належними і допустимими доказами неможливості їх надати.

Суд, провівши комплексний аналіз вищенаведених норм закону та встановлених в судовому засіданні обставин, приходить до висновку, що згоди позивача та його волі, на обов`язковій наявності якої постійно наголошує законодавець, на укладення додаткових угод не було, тому у даному випадку наявне порушення ч.3 с т 203 ЦПК України щодо вільного волевиявлення учасника правочину. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч.1 ст 215 ЦК України. Але у тому випадку, коли сторона не виявила свою волю до вчинення правочину і до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Такий висновок суду ґрунтується на висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 20 квітня 2022 року по справі № 454/148/20. Цивільним законодавством закріплена та обставина, що підпис учасника правочину є невід`ємним реквізитом письмової форми договору, наявність підпису підтверджує намір та волевиявлення учасника правочину та укладення такого правочину та прийняття всіх його умов. У тому разі, коли згода одного з учасників правочину відсутня, тобто сторони не досягли згоди, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умовим не регулюють спірні відносини. Оскільки суд під час розгляду справи визнав ту обставину, що позивач ОСОБА_2 не підписував додаткові угоди від 31 жовтня 2017 року, тобто його волевиявлення відносно їх умов не було, то зазначені додаткові угоди є неукладеними, тому не потягли за собою правових наслідків у вигляді правомірності їх використання відповідачем.

Як було встановлено в ході судового розгляду термін дії укладених між сторонами договорів оренди земельної ділянки від 01 березня 2012 року, які зареєстровані 05 лютого 2015 року, закінчився 05 лютого 2022 року, волевиявлення позивача ОСОБА_2 на продовження дії договорів оренди відсутнє, про що свідчили його листи до відповідача до закінчення строку дії договору грудні 2021 року та січні 2022 року, в судовому засіданні встановлено, що додаткові угоди до договорів оренди від 31 жовтня 2017 року є неукладеними, тому після закінчення терміну дії договорів 05 лютого 2022 року відповідач користується земельними ділянками позивача без належних правових підстав. Для захисту права власності позивача належним способом у даному випадку є повернення позивачу належних йому земельних ділянок. Тобто ОСОБА_2 , як власник, позбавлений можливості вільно користуватись і розпоряджатись належними йому земельними ділянками і має право у відповідності до ст 391 ЦК України вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном шляхом подання, як неволодіючий власник, негаторного позову до володіючого невласника, яким є відповідач СТОВ «Батьківщина», так як протиправна поведінка відповідача перешкоджає йому здійснювати його право користуватись та розпоряджатись належними земельними ділянками. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що зобов`язальні відносин між сторонами відсутні, термін дії договорів оренди закінчився. Тому для усунення триваючого порушення прав позивача, яке зберігається до моменту подання позову до суду та розгляду справи, необхідно захистити права позивача шляхом повернення йому земельних ділянок. В судовому засіданні було встановлено, що для цього наявні всі передбачені законодавством правові підстави - право позивача на земельні ділянки підтверджено належними і допустимими доказами і не оспорюється відповідачем, відповідач шляхом фіктивного укладення додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок, якими продовжено термін дії договорів оренди до 2026 року, перешкоджає позивачу використовувати належними йому земельними ділянками, які є об`єктами позову, між сторонами на даний час відсутні договірні зобов`язання. Таким чином, в ході судового розгляду встановлено умову задоволення позову щодо повернення позивачу земельних ділянок судом встановлено факт протиправності дій відповідача, тому позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов`язання відповідача повернути належну йому земельні ділянки підлягають до задоволення.

Позивачем ОСОБА_2 також заявлені позовні вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди СТОВ «Батьківщина» на належні позивачу земельні ділянки на підставі додаткових угод від 31 жовтня 2017 року до договорів оренди від 01 березня 2012 року. Розглядаючи дані позовні вимоги, суд виходить з наступного. Згідно положень цивільного законодавства договір набирає чинності після його державної реєстрації. Як встановлено в ході судового розгляду державна реєстрація спірних додаткових угод від 31 жовтня 2017 року проведена, внесено запис про реєстрацію прав оренди земельних ділянок на строк до 31.12.2026 з правом пролонгації за СТОВ «Батьківщина» (а.с.31, 36).

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом супроводжується внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Власником земельних ділянок з кадастровими номерами 7425381000:02:000:0258 та 7425381000:02:000:0268 є позивач ОСОБА_2 , якому у відповідності до ч.1 ст. 317 ЦК України належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Разом із тим, реєстрація неукладених між сторонами додаткових угод порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю земельними ділянками з кадастровими номерами 7425381000:02:000:0258 та 7425381000:02:000:0268, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що реєстрація неукладеного сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю земельною ділянкою. Отже, реєстрація права оренди за орендарем на вказану земельну ділянку, коли договір оренди орендодавець фактично не підписувала (правочин є неукладеним), не відповідає вимогам закону. За таких обставин, реєстрація права оренди СТОВ «Батьківщина» на підставі неукладених додаткових угоди не відповідає вимогам закону. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, на думку суду, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права. Вказана судова практика є сталою, що підтверджується постановами Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 543/253/16-ц (провадження № 61-18491св20), від 03 листопада 2021 року у справі № 125/2053/18 (провадження № 61-18916св20), від 01 грудня 2021 року у справі № 656/239/18 (провадження № 61-1429св21).

У статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає.

Водночас у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом. Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди СТОВ «Батьківщина» на належні позивачу земельні ділянки.

Розглядаючи клопотання представника відповідача щодо застосування позовної давності у даному спорі, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Велика палата Верховного Суду у своєму висновку від 07.08.2019 року по справі № 2004/1979/12 (14-194 цc 19) зазначила, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача порушене, але позовна давність спливла, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності у разі відсутності поважних причин її пропуску. Тобто першочергово необхідно вирішувати в судовому засіданні підставність позову, після цього вже вирішувати питання щодо позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі. Згідно положень цивільного законодавства позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Стаття 257 ЦК України встановлює загальну позовну давність у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України. Згідно ч.1 ст 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права. Позивач ОСОБА_2 довідався про порушення свого права в період, коли готував та направляв листи до відповідача про відмову в продовженні терміну дії укладених договорів оренди земельних ділянок у грудні 2021 року та січні 2022 року, отримавши витяг із Державного реєстру, з якого дізнався, що до укладених між сторонами договорів оренди земельної ділянки існує ще якісь додаткові угоди, які він не підписував і якими термін дії договорів продовжено до 2026 року, до цього часу йому не було відомо про порушення його прав і необхідності звертатись за їх захистом до суду. Тому суд приходить до висновку, що початок перебігу строку позовної давності за даним позовом грудень 2021 року. З врахуванням тієї обставини, що позов надійшов до суду 04 липня 2023 року, то позивачем не пропущений строк позовної давності. Заява представника відповідача про те, що перебіг строку позовної давності необхідно рахувати з дати підписання додаткової угоди з лютого 2015 року, і позивач повинен був контролювати в реєстрі відомості щодо його земельних ділянок і повинен був знати про наявність додаткових угод - є вільним трактуванням положень цивільного законодавства, який суд не бере до уваги. Таким чином, суд приходить до висновку, що строк позовної давності позивачем ОСОБА_2 не пропущений і підстави для застосування позовної давності у справі відсутні. Також суд вважає за необхідне зазначити, що посилання представника відповідача на те, що даний позов є віндикаційним і на нього поширюється положення ст 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, не може братися судом до уваги, оскільки у даном у випадку позов ОСОБА_2 є негаторний він, як неволодіючий власник, позбавлений можливості вільно користуватись і розпоряджатись належною йому земельною ділянкою, подає позов до володіючого невласника, що є ознаками саме негаторного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частина 6 ст. 81 ЦПК передбачає, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. В ході судового розгляду суд на встановив наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов це його право власності на земельні ділянки, підтверджене належними і допустимими доказами, встановлено, що дане право порушене відповідачем СТОВ «Батьківщина», тому суд приходить до висновку про захист порушеного права позивача шляхом задоволення його позовних вимог.

Крім того, ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3504 грн 23 коп згідно квитанції, яка міститься в матеріалах справи. Оскільки в ході розгляду справи суд прийшов до висновку про задоволення позову, тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума судового збору в повному обсязі у відповідності до положень ст 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 15, 16, 204, 215, 253-255, 257, 261, 373, 391, 631, 638, 641, 642, 792 ЦК України, ст. 2, 4, 10, 12, 13, 27-30, 76, 78, 81, 82, 89, 95, 109, 247, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до СТОВ «Батьківщина» про зобов`язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації права оренди задовольнити.

Зобов`язати СТОВ «Батьківщина» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4, 59 га з кадастровим номером 7425381000:02:000:0258, розташовану на території колишньої Болотницької сільської ради Талалаївського (на даний час Прилуцького) району Чернігівської області.

Зобов`язати СТОВ «Батьківщина» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5, 4936 га з кадастровим номером 7425381000:02:000:0268, розташовану на території колишньої Болотницької сільської ради Талалаївського (на даний час Прилуцького) району Чернігівської області.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди СТОВ «Батьківщина» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4, 59 га, кадастровий номер 7425381000:02:000:0258, розташовану на території колишньої Болотницької сільської ради Талалаївського (на даний час Прилуцького) району Чернігівської області, проведену на підставі Додаткової угоди № 1 від 31.10.2017 року до договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2012 року.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди СТОВ «Батьківщина» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5, 4936 га, кадастровий номер 7425381000:02:000:0268, розташовану на території колишньої Болотницької сільської ради Талалаївського (на даний час Прилуцького) району Чернігівської області, проведену на підставі Додаткової угоди № 1 від 31.10.2017 року до договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2012 року.

Стягнути із СТОВ «Батьківщина» на користь ОСОБА_2 3504 (три тисячі п`ятсот чотири) грн 23 коп у відшкодування понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» вул Незалежності, 51 с Калюжинці Прилуцького району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 30875436.

Повний текст рішення суду виготовлений 14 грудня 2023 року.

Суддя Л.В.Тіщенко