Ухвала

від 14.12.2023 по справі 369/14904/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 369/14904/18

провадження № 61-17537ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду

від 13 листопада 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Бучанської районної державної адміністрації Київської області, Центру надання адміністративних послуг Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 про часткове визнання недійсним розпорядження та скасування свідоцтва про право власності,

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду

від 13 листопада 2023 року.

Касаційна скаргане може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У поданій касаційній скарзі представником заявника не наведено підстав касаційного оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року, не зазначено, які саме норми матеріального права були неправильно застосовані, або які норми процесуального права були порушені судами і в чому полягають ці порушення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ,

від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

У касаційній скарзі представник заявників посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, на саме на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Проте, за правилом пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд має бути таке порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Тобто обов`язковою умовою застосування положень пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є визначення, наведення та обґрунтування заявником підстав касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.

Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , обґрунтовуючи підстави скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, не навів підстави касаційного оскарження судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, відповідно суд касаційної інстанції не має враховувати доводи заявника щодо недослідження (неналежного дослідження) доказів як підставу касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, яка зумовлює обов`язкове застосування положень частини другої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд констатує, що подана представником заявників касаційна скарга не містить належного викладу визначених процесуальним законом підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а наведені доводи не можуть бути визнанні судом як підстави касаційного оскарження, які мають відповідати вимогам частини другої статті 389 ЦПК України.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається із викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судового рішення.

Представник заявників не обґрунтовує передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Тому вінне виконав вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень і згідно пункту 4 частини четвертої статті 394 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтею 393 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 29 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду

від 13 листопада 2023 року визнати неподаною та повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Коротун