Ухвала

від 01.02.2024 по справі 369/14904/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

1 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 369/14904/18

провадження № 61-1085ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Строєв Олексій Васильович, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Бучанської районної державної адміністрації Київської області, Центру надання адміністративних послуг Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 про часткове визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування поділу земельної ділянки та державної реєстрації земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2024 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Строєв О. В., на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Вказана касаційна скарга подана до Верховного Суду з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Строєв О. В., заявляють клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

В обґрунтування заявники вказують, що копію оскаржуваної постанови їх представником отримано 16 листопада 2023 року.

Зазначають, що 11 грудня 2023 року ними подано касаційну скаргу, проте ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року скаргу повернено особам, яка її подали.

Касаційний суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Вказаний висновок викладений Верховним Судом в постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23).

Слід зазначити, що під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду, а з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції»).

Касаційний суд вважає, що, з урахуванням встановлених обставин, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Строєв О. В., на засадах верховенства права необхідно забезпечити доступ до незалежного і безстороннього вирішення спору за встановленою процедурою.

Водночас касаційний суд враховує, що вперше заявники подали касаційну скаргу протягом тридцяти днів з дня ухвалення судового рішення; зі зверненням з касаційною скаргою вдруге не зволікали.

Розглянувши клопотання, касаційний суд дійшов висновку, що вказані заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень підтверджені наданими доказами, що свідчить про пропуск процесуального строку з поважних причин.

Встановлені обставини є підставою для задоволення клопотання і поновлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку на касаційне оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду

від 13 листопада 2023 року.

Проте касаційне провадження не може бути відкрито з огляду на наступне.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення

пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення

пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Строєв О. В., не відповідає зазначеним вимогам закону.

Заявники узагальнено посилаються на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявники визначають недослідження судами першої та апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Проте такі посилання заявників як на підставу касаційного оскарження судових рішень не приймаються судом касаційної інстанції, оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Строєв О. В., у касаційній скарзі не заявлено підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

За таких обставин заявникам необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання позову, за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (704,80 грн).

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, позивачами заявлено чотири вимоги немайнового характеру (визнати недійсним розпорядження

Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 12 від 14 січня 2005 року в частині, яка стосується ОСОБА_3 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку, кадастровий номер 3222482000:07:003:5020) номер № НОМЕР_1 , видане Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області 10 грудня 2014 року, яке посвідчує право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 ; скасувати проведений поділ земельної ділянки, кадастровий номер 3222482000:07:003:5020; скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 3222482000:07:003:5440 (власник ОСОБА_3 ) та 3222482000:07:003:5441 (власник ОСОБА_4 ).

У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, встановлених згідно із статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позову немайнового характеру.

Тому за подання касаційної скарги заявникам необхідно було сплатити судовий збір у розмірі по 5 638,40 грн (2 819,20(704,80*4)*200%) кожному, про що надати відповідний документ.

До касаційної скарги додано квитанцію від 11 грудня 2023 року про сплату ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1 984,80 грн, що не відповідає встановленому законом.

За таких обставин ОСОБА_1 має доплатити судовий збір у розмірі 3 653,60 грн (5 638,40-1 984,80), ОСОБА_2 має сплатити судовий збір у розмірі 5 638,40 грн, про що надати відповідні документи.

Судовий збір за подання касаційної скарги має бути зараховано за платіжними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Строєв Олексій Васильович, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 29 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду

від 13 листопада 2023 року залишити без руху.

Надати заявникам десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.

У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко