Вирок
від 15.12.2023 по справі 199/2784/22
АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/2784/22

(1-кп/199/80/23)

ВИРОК

іменем України

15.12.2023 м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження № 12018040660000327 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.02.2018, відносно:

ОСОБА_3 ,який народивсяу ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Североморську, Мурманської області Російської Федерації, громадянина України, із вищою освітою, пенсіонера, є особою з інвалідністю ІІІ - групи, офіційно працевлаштованого директором у ТОВ «Орхідея 2016», не маючого на утримані неповнолітніх та непрацездатних осіб, зареєстрованого та фактично проживаючого у будинку АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.5 ст.27 ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 382 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4

потерпілий ОСОБА_5

представник потерпілого адвокат ОСОБА_6

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

1-й епізод:

Рішенням Виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів «Про реєстрацію підприємства «Люсер» від 18.09.1992 №1276 зареєстровано підприємство «Люсер» та його статут.

Згідно зі Статутом підприємства, зареєстрованого Виконкомом Жовтневої районної ради народних депутатів за №1276 від 18.09.1992, Реєстраційної заяви (Форма № l - OПП) від 13.07.1998, єдиним засновником Приватної комерційно-виробничої фірми «Люсер», код ЄДРПОУ 19098800 (надалі ПКВФ «Люсер») с ОСОБА_3 .

Видами діяльності ПКВФ «Люсер», відповідно до Статуту, визначено: будівництво; транспортні послуги; здійснення інформаційно-посередницьких та консультаційних послуг підприємствам, організаціям та громадянам у придбанні обладнання, комплектуючих та інших товарів; здійснення зовнішньо-торгівельних операцій, торгово-закупівельних операцій: товари народного споживання, продукти харчування, лікеро-горілчані вироби, хімічні вироби, тютюнові вироби та косметика.

Відповідно до положень Статуту ПКВФ «Люсер», затвердженого засновником ПКВФ «Люсер» ОСОБА_3 , зареєстрованого Виконкомом Жовтневої районної ради народних депутатів за №1276 від 18.09.1992 (зі змінами):

п. 1. Приватна комерційно-виробнича фірма заснована ОСОБА_3 ;

п. 5. Підприємство у своїй діяльності керується законодавством України.

п. 12. Вищим органом підприємства є засновник, який правомочний приймати рішення з будь-яких питань господарської діяльності, в тому числі передавати свої повноваження, директору, призначеному засновником.

п. 13. Виключною компетенцією засновника є:

зміна статуту; визначення основних напрямів діяльності підприємства, затвердження його планів та звітів про виконання; затвердження нормативних документів, які визначають внутрішні відносини підприємства; визначення структури підприємства та затвердження штатного розпорядку; створення інших органів, необхідних для виконання задач та функцій підприємства; визначення режиму створення та використання фондів, розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків; питання, пов`язані із створенням та припиненням діяльності філій та представництв; прийняття рішень про отримання довгострокових кредитів; розгляд питань, пов`язаних з припиненням діяльності підприємства, філій та представництв.

п. 14.Керівництво поточною діяльністю підприємства здійснюється директором підприємства, який призначається засновником. Директор, його заступник, бухгалтер укладають контракт з засновником, в якому регламентуються умови їх найму, умови оплати праці та інше.

Директор підзвітний засновнику та несе перед ним відповідальність за здійснення діяльності підприємства та виконання покладених на нього завдань та функцій.

Директор підприємства:

забезпечує виконання поточних та перспективних завдань; організовує підготовку та виконання рішень зборів та представляє звіти про їх виконання; розпоряджається майном підприємства, включаючи його грошові кошти у межах, визначених засновником; укладає без довіреності від імені підприємства договори (контракти) та забезпечує їх виконання; виконує інші функції, які випливають із Статуту; представляє підприємство у відносинах з організаціями, підприємствами, установами в межах компетенції, визначеної Статутом; призначає своїм наказом на посади працівників на підставі укладених з ними трудових договорів (контрактів) у відповідності до КЗпП.

Рішенням засновника ПКВФ «Люсер» №3 від 18.09.1992 Особу (відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності) - призначено директором ПКВФ «Люсер».

Відповідно до Наказу №1-К від 18.09.1992 Особа (відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності) - приступила до виконання обов`язків директора ПКВФ «Люсер» з 18 вересня 1992 року.

Таким чином, Особа(відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності), обіймаючи посаду директора ПКВФ «Люсер» з 18.09.1992, будучи наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, є службовою особою.

Так, 01.07.2004, більш точного часу встановити не виявилося можливим, у невстановленому місці, директор ПКВФ «Люсер» Особа(відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності), уклала з ОСОБА_5 . Договір доручення № 1, про закупівлю пічного мазуту марки М-100 у кількості 1776 т, на суму не більше 959 040, 00 грн., умовами якого передбачено наступне:

п. 1.1. Повірений (ПКВФ «Люсер») зобов`язаний від імені та за рахунок Довірителя ( ОСОБА_5 ) укласти договір купівлі-продажу з третьою особою, яка іменується як «Продавець», для чого Довіритель надає Повіреному доручення (Додаток до договору), узгоджене обома сторонами та яке є невід`ємною частиною даного Договору.

п. 1.2. В Дорученні Довіритель вказує Повіреному конкретні етапи та умови здійснення угоди, кількість продукції, максимальну ціну покупки, а також дає інші вказівки.

п. 2.1. Протягом 1-го (одного) дня з моменту підписання даного договору наділити Повіреного грошовими коштами необхідними для придбання у Продавця продукції, вказаної у Дорученні. Довіритель надає грошові кошти шляхом внесення до каси ПКВФ «Люсер» за прибутковим касовим ордером.

п. 3.1. Повірений зобов`язаний виконати надане йому доручення у відповідності із вказівками Довірителя, визначеними даним договором та в Дорученні, а також наданими йому останнім в письмовій формі.

п. 3.2. Повірений зобов`язаний протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання даного договору повідомити Довірителю у письмовій формі відомості про продавця (найменування суб`єкта господарювання, його адресу, прізвище, ім`я, по-батькові директора), строк та порядок розрахунків, регламент відвантажень.

п. 3.3. Повірений зобов`язаний протягом 15-ти календарних днів з моменту підписання даного договору повідомити Довірителю про укладення договору та передати йому екземпляр підписаного з Продавцем договору.

п. 3.4. Повірений зобов`язаний протягом 25-ти календарних днів з моменту підписання даного договору передати Довірителю продукцію придбану у відповідності до Доручення.

п. 3.5. Повірений зобов`язаний після виконання Доручення, протягом 2-х календарних днів, надати Довірителю матеріально-фінансовий звіт та інші необхідні документи, оформлені Повіреним під час виконання Доручення.

п. 3.6. Повірений зобов`язаний у разі неможливості виконання договору письмово звернутись упродовж 2-х днів до Довірителя для прийняття останнім рішення про зміну або припинення договору.

п. 5.1. Повірений зобов`язаний виконати дане йому доручення.

п. 5.2. Повірений має право відступити від вказівок Довірителя тільки з письмового дозволу останнього.

п. 5.3. Якщо Повірений відмовляється від виконання своїх обов`язків за договором він зобов`язаний відшкодувати Довірителю збитки, понесені Довірителем внаслідок відмови Повіреного.

п. 6.1. У випадку, якщо протиправними діями однієї із сторін, іншій стороні завдані збитки, винувата сторона відшкодовує їх у повному обсязі. Відшкодування збитків не звільняє винувату сторону від виконання договірних зобов`язань.

п. 7.1. Усі зміни та доповнення до даного договору укладаються в письмову виді.

п. 7.2. Сторони не мають права передавати свої права та обов`язки по даному договору третім особам без письмового дозволу другої сторони.

В той же день, а саме 01.07.2004, ОСОБА_5 надано Доручення (яке є додатком № l до Договору доручення № 1 від 01.07.2004) Повіреному - ПКВФ «Люсер», в особі директора Особа(відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності), наступного змісту: «Довіритель доручає, а Повірений зобов`язується придбати пічний мазут марки М-100 у кількості 1776 т, на суму не більше, ніж 959040, 00 грн. Повірений придбає на наступних умовах 1. ДСТУ 10585-75; 2. Кількість 711, 13 т; 3. Максимальна ціна 540,00 грн/т, в т.ч. ПДВ 90,00 грн.; 4. Умови поставки - склад ПКВФ «Люсер»; 5. Строк передачі продукції Довірителю - протягом 25-ти календарних днів з моменту підписання даного договору. Сума винагороди складає 2% від суми даного Доручення».

Також, в той же день, а саме 01.07.2004, ОСОБА_5 видано довіреність, відповідно до якої, ОСОБА_5 уповноважив ПКВФ «Люсер», в особі директора Особа(відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності), представляти його інтереси, укладати угоди від його імені з третьою особою, підписувати договори та протоколи від імені ОСОБА_5 ,отримувати товари, отримувати та подавати документи, подавати заяви та клопотання.

Далі, в той же день, а саме 01.07.2004, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи як довіритель за Договором доручення № 1 від 01.07.2004, з метою виконання власних зобов`язань за даним договором, передав особисто директору ПКВФ «Люсер» Особа(відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності), грошові кошти у розмірі 959 040, 00 грн. для придбання мазуту М-100, яка, у свою чергу, на підтвердження надходження грошових коштів до каси ПКВФ «Люсер», надала ОСОБА_5 квитанцію до прибуткового касового ордеру ПКВФ «Люсер» № 41 від 01.07.2004.

В подальшому, після отримання від ОСОБА_5 грошових коштів, директор ПКВФ «Люсер» Особа (відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності), в невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 01.07.2004, та в невстановленому місці, дізнавшись про різке збільшення ринкових цін на мазут М-100, дійшла переконання щодо неможливості виконання вищевказаної угоди, укладеної з ОСОБА_5 , а саме Договору доручення № 1 від 01.07.2004.

Після чого, в невстановлений час, однак не пізніше 01.07.2004, та в невстановленому місці, у директора ПКВФ «Люсер» Особа (відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності), виник злочинний умисел, спрямований на привласнення чужого майна в особливо великому розмірі, а саме грошових коштів ОСОБА_5 , шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

3 метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на привласнення грошових коштів ОСОБА_5 в особливо великому розмірі, шляхом зловживання своїм службовим становищем, Особа (відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності), будучи службовою особою - директором ПКВФ «Люсер», в невстановленому під час досудового розслідування місці та в невстановлений час, однак не пізніше 01.07.2004, розробила злочинний план, який передбачав наступне.

1.???Не оприбуткування отриманих від ОСОБА_5 грошових коштів, шляхом зловживання своїм службовим становищем директором ПКВФ «Люсер», внаслідок чого грошові кошти ОСОБА_5 на підприємство ПКВФ «Люсер» фактично не надійшли, а залишалися у володінні та розпорядженні директора ПКВФ « Люсер» Особа (відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності).

2.Свідоме невиконання директором ПКВФ «Люсер» п. 3.6. Договору доручення №1 від 01.07.2004, який встановлює, що у разі неможливості виконання договору, Повірений зобов`язаний письмово звернутись упродовж 2-х днів до Довірителя для прийняття останнім рішення про зміну або припинення договору;

3.Передача директором ПКВФ «Люсер» Особа (відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності), грошових коштів ОСОБА_5 , в порушення умов Договору доручення № l та Доручення (яке є додатком № l до Договору доручення №1 від 01.07.2004), без згоди ОСОБА_5 , третій особі, яка має забезпечити їх утримання (переховування), з подальшою можливістю володіти та розпоряджатися цими коштами;

4.Умисне невиконання договірних зобов`язань за Договором доручення № l від 01.07.2004, укладеним між ПКВФ «Люсер» та ОСОБА_5 , відповідальність за невиконання яких має бути покладено на ПКВФ «Люсер», яке в подальшому планувалося ліквідувати шляхом проведення процедури банкрутства (ліквідації підприємства) через штучне створення незадовільного фінансового стану, внаслідок чого заборгованість перед ОСОБА_5 була би визнана безнадійною та неповернута останньому.

Для реалізації свого злочинного умислу, усвідомлюючи неможливість практичної реалізації своїх протиправних дій самотужки, а також задля створення уявної правомірності вчинення своїх злочинних дій, директор ПКВФ «Люсер» Особа(відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності), вирішила залучити до вчинення даного злочину в якості співучасника злочину, a саме пособника, засновника ПКВФ «Люсер» ОСОБА_3 .

Після чого, Особа (відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності), в невстановлений під час досудового розслідування час, однак не пізніше 01.07.2004, та в невстановленому місці, діючи на виконання вищевказаного злочинного плану, повідомила засновнику ПКВФ «Люсер» ОСОБА_3 , про свої злочинні наміри, направлені на привласнення грошових коштів ОСОБА_5 в особливо великому розмірі, довівши до відома ОСОБА_3 деталі вищевказаного злочинного плану.

Для реалізації свого злочинного умислу, Особа(відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності), в невстановлений під час досудового розслідування час, однак не пізніше 01.07.2004, та в невстановленому місці, переконавши ОСОБА_3 у можливості спільного незаконного збагачення, внаслідок вказаних незаконних дій, запропонувала ОСОБА_3 посприяти їй у привласненні грошових коштів ОСОБА_5 в особливо великому розмірі в якості співучасника злочину, а саме пособника, шляхом переховування предметів (грошових коштів ОСОБА_5 ), здобутих кримінально протиправним шляхом.

У свою чергу, ОСОБА_3 , переслідуючи корисливу мету, бажаючи незаконно збагатитися за рахунок грошових коштів ОСОБА_5 , будучи переконаний Особа (відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України-закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності), щодо можливості успішної реалізації вищезазначеного розробленого нею злочинного плану, в невстановлений під час досудового розслідування час, однак не пізніше 01.07.2004, та в невстановленому місці, погодився посприяти Особа(відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності), у привласненні грошових коштів ОСОБА_5 в особливо великому розмірі в якості співучасника злочину, а саме пособника, шляхом переховування предметів (грошових коштів ОСОБА_5 ), здобутих кримінально протиправним шляхом, про що запевнив останню.

В подальшому, Особа(відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності), діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 , реалізуючи єдиний злочинний умисел, направлений на привласнення грошових коштів ОСОБА_5 в особливо великому розмірі, діючи на виконання вищевказаного злочинного плану, в той же день, а саме 01.07.2004, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилося Можливим, діючи в порушення п. п. 1.1., 2.9., 2.10., 3.2., Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72, якими визначено наступне:

1.1. Вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб (крім установ банків і підприємств поштового зв`язку) незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - підприємства), а також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб`єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи (далі - підприємці), які здійснюють операції з готівкою в національній валюті, та є обов`язковими для виконання ними.

2.9. Підприємства зобов`язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси в порядку і строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки. Якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наявна готівка в його касі на кінець дня має здаватися до банку (незалежно від причин, унаслідок яких ліміт каси не встановлено).

2.10. Уся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в їх касах.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємства, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги згідно з пунктом 4.2 цього Положення, є здійснення такими підприємствами обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цих операцій у встановленому порядку прибутковим касовим ордером з видачею відповідної квитанції та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів.

3.2. Приймання готівки касами підприємств, у тому числі й одержаної з банку проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання готівки видається квитанція за підписами головного бухгалтера або особи, уповноваженої керівником підприємства, касира, засвідчена печаткою підприємства, -

- не оприбуткувала отримані грошові кошти ОСОБА_5 до каси підприємства ПКВФ «Люсер», залишивши їх у своєму фізичному володінні.

В цей же день, а саме 01.07.2004, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилося за можливе та в невстановленому місці, Особа (відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України-закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності), діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 , реалізуючи єдиний злочинний умисел, направлений на привласнення грошових коштів ОСОБА_5 в особливо великому розмірі, діючи на виконання вищезазначеного злочинного плану, будучи службовою особою - директором ПКВФ «Люсер», діючи умисно, в порушення Статуту підприємства, зловживаючи своїм службовим становищем, з корисливих мотивів та з метою власного збагачення, в порушення умов п. 3.6., п. 5.2., п. 7.2. Договору доручення №1 та Доручення (яке є додатком №1 до Договору доручення №1 від 01.07.2004), не повідомивши ОСОБА_5 про неможливість виконання Договору доручення №1 та про свої наміри щодо передачі його грошових коштів іншій особі, приховавши вказані наміри від останнього та без його дозволу, не маючи жодних законних підстав, уклала від імені ПКВФ «Люсер» з громадянином ОСОБА_3 удаваний правочин, а саме - Договір зберігання № 01-X грошових коштів ОСОБА_5 нібито для відповідального зберігання, що не відповідає дійсності.

Відповідно до акту приймання-передачі цінностей на зберігання від 01.07.2004, який є додатком №l до Договору зберігання №01-X від 01.07.2004 - ОСОБА_3 отримав від директора ПКВФ «Люсер» Особа (відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності), нібито на зберігання, що не відповідає дійсності, грошові кошти ОСОБА_5 у розмірі 959 040,00 грн., внаслідок чого Особа(відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності), та ОСОБА_3 , отримали можливість безперешкодно розпоряджатися вказаними коштами ОСОБА_5 на власний розсуд.

В подальшому, з метою приховування очевидно протиправних дій, їх маскування, надання своїм протиправним діям вигляду цивільних правовідносин, ОСОБА_3 , за попередньою змовою групою осіб із Особа(відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності), протягом серпня - жовтня 2004 року частково повернуто ОСОБА_5 грошові кошти за Договором доручення № 1 від 01.07.2004, наступним чином:17.08.2004 повернуто 9000 грн.; 18.08.2004 повернуто 98000 грн.; 01.09.2004 повернуто 65000 грн.; 09.09.2004 повернуто 120000 грн.; 21.09.2004 - 130000 грн.; 01.10.2004 - 20000 грн., на загальну суму 442 000, 00 грн.

В результаті злочинних дій Особа(відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності), та ОСОБА_3 , сума не повернутих грошових коштів ОСОБА_5 становить 516 970, 81 грн.

Внаслідок вищевказаних злочинних дій, ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб зі службовою особою - директором ПКВФ «Люсер» Особа(відносно якої на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.08.2022 кримінальне провадження за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України, а Особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності), діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, сприяв Особа, шляхом приховування грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, привласненню грошових коштів ОСОБА_5 у розмірі 516 970, 81 грн. (п`ятсот сімнадцять тисяч сорок гривень 00 копійок), що на момент вчинення злочину більш ніж у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто відповідно до пункту 4 примітки до ст. 185 КК України є особливо великим розміром, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Умисні дії, ОСОБА_3 , що виразилися в пособництві у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення відповідальність за який передбачена ч.5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

2-й епізод:

Судом визнано доведеним, що у ОСОБА_3 , в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, однак не пізніше 13.11.2017, виник злочинний умисел, направлений на умисне невиконання рішення суду за наступних обставин.

Так, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2011 у справі №60417/2-154/11, яке набрало законної сили 30.06.2011, частково задоволено позов ОСОБА_5 та витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 516 970, 81 (п`ятсот шістнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят гривень 81 коп.).

Окрім того, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2011 у справі №0417/2-154/11 встановлено, що грошові кошти ОСОБА_5 у розмірі 516 970, 81 знаходяться у ОСОБА_3 , який запевнив суд про свій намір повернути ці кошти власнику за рішенням суду.

З рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2011 у справі №0417/2-154/11, ОСОБА_3 був ознайомлений 20.09.2011, що підтверджується власноручною заявою ОСОБА_3 .

Відповідно до Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання всіма юридичними та фізичними особами на всій території України.

Так, упродовж 2011-2016 років на виконанні Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції перебували виконавчі провадження №28056227, № 43703506, № 49706525 щодо виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2011 у справі №0417/2-154/11.

За результатами виконавчих дій у виконавчому провадженні № 28056227, 17.06.2013 державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_8 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв`язку з тим, що боржник ОСОБА_3 приховав належні ОСОБА_5 грошові кошти, вимоги державного виконавця щодо витребування грошових коштів виконувати відмовився.

Також, 24.12.2014 державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_9 під час здійснення виконавчого провадження № 43703506 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв`язку з тим, що боржник ОСОБА_3 приховав належні ОСОБА_5 грошові кошти, вимоги державного виконавця щодо витребування грошових коштів виконувати відмовився.

Крім того, за результатами здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 49706525, 29.08.2016 державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв`язку з тим, що боржник ОСОБА_3 приховав належні ОСОБА_5 грошові кошти, вимоги державного виконавця щодо витребування грошових коштів виконувати відмовився.

В подальшому, 08.09.2016 державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_10 , на підставі виконавчого листа Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 08.08.2016, відкрито виконавче провадження за №52161992 щодо витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошових коштів в розмірі 516 970, 81 грн. та встановлено строк для добровільного виконання вищезазначеного рішення суду до 15.09.2016.

У зазначений строк, а саме до 15.09.2016, ОСОБА_3 добровільно рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2011 у справі №0417/2-154/11 не виконав.

В подальшому, 13.11.2017 ОСОБА_3 попереджено державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_11 про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Після чого,13.11.2017 державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_12 , пред`явлено ОСОБА_3 письмову вимогу щодо виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2011 та про надання державному виконавцю відомостей про конкретне місцезнаходження належних ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 516 970, 81 грн., які витребувані вищевказаним рішенням суду з незаконного володіння ОСОБА_13 .

Далі, 13.11.2017, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилося за можливе, ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, з метою невиконання вищевказаного рішення суду,будучи попередженим про кримінальну відповідальність, отримавши законну вимогу державного виконавця про витребування грошових коштів ОСОБА_5 у розмірі 516 970,81 грн. та про надання інформації про зазначення конкретного місцезнаходження цих грошових коштів, достовірно знаючи, про вищевказане рішення суду та маючи реальну можливість його виконати, відмовився виконувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2011 у справі №0417/2-154/11.

Внаслідок чого, за невиконання вимог виконавчого документа, 13.11.2017 державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_12 відносно ОСОБА_3 складено акт та винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1700 грн. на боржника, в якій зазначено вимогу виконати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2011 у справі № 417/2-154/11 протягом 10 робочих днів.

Також, 13.11.2017 ОСОБА_3 попереджений державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_12 про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Попри це, ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на невиконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2011 у справі №0417/2-154/11, 21.11.2017, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , повторно отримавши законну вимогу державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_12 про виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2011 у справі №0417/2-154/11 та про надання інформації про зазначення конкретного місцезнаходження цих грошових коштів, достовірно знаючи про вищевказане рішення суду та маючи реальну можливість його виконати, відмовився виконувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2011 у справі №0417/2-154/11.

Внаслідок чого, за повторне невиконання вимог виконавчого документа, 27.11.2017 державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_11 відносно ОСОБА_3 складено акт та винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 3400 грн. на боржника, в якій зазначено вимогу виконати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2011 у справі № 0417/2-154/11 протягом 10 робочих днів.

В подальшому, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2011 у справі №417/2-154/11 та вичерпанням можливостей, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», для виконання вищевказаного рішення суду, державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_11 29.01.2018 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, 29.01.2018 Індустріальним відділом державної виконавчої служби міста Дніпра Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області направлено повідомлення до Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області про вчинення кримінального правопорушення, а саме умисного невиконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2011 у справі № 0417/2-154/11.

Таким чином, ОСОБА_3 , упродовж 20.09.2011 - 29.01.2018, діючи свідомо та з прямим умислом, маючи можливість виконати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2011 у справі No0417/2-154/11, ухилився від виконання вищевказаного рішення суду, внаслідок чого ОСОБА_5 не повернуто грошові кошти у розмірі 516 970, 81 грн., що на час вчинення злочину більше ніж у 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, таким чином заподіявши істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, а саме ОСОБА_5 .

Умисні дії, ОСОБА_3 , що виразилися в умисному невиконанні рішення суду, що набрало законної сили, та заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення відповідальність за який передбачена ч.3 ст. 382 КК України.

2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Як пояснив ОСОБА_3 суду, свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, викладених вище, він не визнає. Подія з ОСОБА_5 трапилася у 2004 році. Фірма доручила йому кошти на зберігання, які він віддав частково, а інші ні, оскільки на це були особисті підстави. Винним у даній ситуації себе не вважає оскільки справа розглядалася вже окремо у господарському суді і відносини між ними господарські. Так, у період січень-жовтень 2004 року він перебував на посаді комерційного директора та засновника фірми, а коли звільнилася ОСОБА_14 з посади директора, він заступив на її місце. Між ним та ОСОБА_5 був укладений договір, де він мабуть ставив свій підпис, але другого екземпляру даного договору він не бачив, перебував даний договір тільки у ОСОБА_5 . Відповідно до вказаного договору доручення про закуплю мазуту, гроші вносилися ОСОБА_5 через касу і повинні були бути оприбутковані. Гроші ОСОБА_5 опинились у нього оскільки фірма ПВКФ «Люсер» дала йому на зберігання, так як договір виконано не було. Кошти, відповідно до договору зберігання, повинні були зберігатися у касі чи банку. Чому саме виникла необхідність зберігати гроші ОСОБА_5 у себе вдома не знає. ОСОБА_5 не повідомлявся про неможливість виконання договору. Так, він дійсно повернув близько половини суми ОСОБА_5 у зв`язку з неможливістю виконання договору. Про рішення Індустріального суду 2011 року про витребування грошових коштів йому повинно було бути відомо. Державний виконавець вимагав підписати щось, частину він підписав, а частину сказав що буде підписувати тільки у присутності захисника. Державним виконавцем виписувалось декілька штрафів за неприбуття до виконавчої служби. У 2010 році відбувався арешт рахунків фірми і ОСОБА_5 довів його до інфаркту. Особисто до нього державний виконавець з вимогами про повідомлення місця перебування грошових коштів не звертався. Між ОСОБА_5 договір він не підписував оскільки у нього його немає, а мався лише у ОСОБА_5 , але він домовлявся з ним про закупівлю та про всі інші питання. Договір на закупівлю оформив ОСОБА_5 сам з собою. Мабуть з ним оформляла договір ще ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Гроші особисто від ОСОБА_5 він не брав, а брала ОСОБА_14 , яка у подальшому передала йому дані кошти, чому брав не знає. За договором мазут він так і не придбав, адже тоді подорожчали ціни, про що він повідомив ОСОБА_5 , але він сказав що йому все одно. Грошові кошти ОСОБА_5 повинна була повернути ОСОБА_14 або ОСОБА_15 . Він зберігав тільки частку з отриманих грошей, яку і повернув на депозитний рахунок ОСОБА_5 це близько 130000 гривень, тоді як 312000 гривень повинні були повернути ОСОБА_14 чи ОСОБА_15 . Інша сума залишилась у нього на зберіганні, яку він не повернув за особистими обставинами, які раніше виникли між ним та ОСОБА_5 . Гроші на теперішній час залишаються у нього. Скільки відносно нього було виконавчих проваджень йому не відомо, при цьому деякі ухвали суду він отримував. У 2016 році отримував пенсію, і побачив що прийшло мало коштів, у пенсійному фонді йому дали виписку про накладення ОСОБА_5 арешту. Наразі з нього щомісячно стягується 2000 гривень, але з часом сума зростала. Скільки наразі ще призначено до стягнення йому не відомо. Де наразі перебувають кошти він відповісти не може. З приводу банкрутства ПВКФ «Люсер» то в даному випадку злочину не вбачає.

Незважаючи на не визнання своє винуватості, вина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується, показами потерпілого та свідків допитаних у судовому засіданні.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив, що у період 2003-2004 року завжди займався бізнесом, мав великий досвід, мав ліцензію на торгівлю природним газом. Так, у 2004 році вів перемовини для створення нового бізнесу, у той час був знайомий приблизно рік з сім`єю ОСОБА_16 , стосунки між ними були дуже гарні, робили одне одному подарунки на свята, разом проводили час. Виступав поручителем у кредитах меншої суми для отримання їх фірмою. ОСОБА_3 поступово входив до нього в довіру. Через деякий проміжок часу дізнався, що останній мав багато кримінальних проваджень відносно себе. Йому пропонували у якості бізнесу займатися торгівлею нафтопродуктів із Росії і паливними матеріалами. Також вони відвідували у місті Херсон фірму «ТУНАФЕР» і у місті Київ «УКРТОРПРОФСТАЛЬ». Тоді поступила вигідна пропозиція купівлі мазуту, на що він погодився. За купівлю мазуту, ціну на нього та договір доручення узгоджувались між ним та Воскобойниковими. Вони визначили день підписання договору для передачі коштів на 01.07.2004, уклали договір на закупівлю мазуту, договір підписаний ПКВФ «Люсер» директором ОСОБА_14 і ним у її кабінеті, більше у кабінеті нікого не було. Як казав ОСОБА_3 у своїх висловах, що нібито договір був підписаний тільки ним, то це неправда, адже ОСОБА_14 як директор сама підписували договір, про що свідчить печатка, підписи, а також покази ОСОБА_3 . Далі домовлявся про ціну на нафту і повідомив про це ОСОБА_14 , яка і склала цей договір, також щодо підпису ОСОБА_14 проведено експертизу, якою встановлено належність підпису їй на квитанції приходного касового ордеру та договору доручення, який він також отримав. Договір укладено у двох екземплярах, але він не забирав договір у другому екземплярі. Так, 01.07.2004 на виконання договору, ним було передано директору ПКВФ «Люсер» ОСОБА_17 грошові кошти у сумі 959040.00грн, а нею було видано квитанцію касового ордеру на дану суму. В цей же день, не повідомляючи його про неможливість виконання договору доручення, таємно від ОСОБА_5 та проти його волі Воскобойникови скористались коштами на власний розсуд, а саме уклали між собою договір зберігання, і ці кошти було передано ОСОБА_3 ,порушуючи пункти договору доручення п.3.3.6. Так звані зберігання його коштів та договору зберігання ними приховувалися від нього весь час, про такий договір він дізнався при ознайомленні з матеріалами кримінальної справи про фіктивне банкрутство. Після невиконання договору доручення, він просив виконати договір або повернути йому усі кошти. Він ніколи не просив повернення коштів в момент, коли виконувався договір, адже це перешкоджало його виконанню. З 17.08.2004 - по 01.10.2004 йому передано і внесено на його депозитний рахунок 442 000грн. ОСОБА_14 просила передавати кошти частинами, також передавала йому особисті кошти, а не в касі ПКВФ «Люсер», як це мало б бути. Дані передані кошти, він не міг вважати поверненням за договором доручення, адже не було ні квитанції, ні акту повернення, ні акту прийому-передачі. Отриману суму він завжди чесно визнавав, та боявся бути обдуреним. ОСОБА_14 подала на нього позов до суду про стягнення фактично переданих нею, а не юридичною особою ПКВФ «Люсер» грошових коштів, його прохання оформити належні для цього документи виконані не були. Після передання 442 000грн, йому прийшлося за рішенням суду вважати ці кошти повернутими, але на теперішній час більше нічого повернуто не було. Воскобойникови приховували його грошові кошти, він писав «телеграми» про те, щоб повідомили де його грошові кошти, але були одні ігнорування його вимог. При примусовому виконані рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська його кошти також були приховані, аналогічно було при рішенні Індустріального районного суду міста Дніпропетровська. Було багато ухвал Індустріального суду про витребування місцезнаходження його коштів. Від обов`язкових вимог державного виконавця його кошти також були приховані, під час обшуку також. Не повернення усіх грошових коштів свідчить про їх привласнення. Він ніколи не відмовлявся від своїх коштів, про що свідчить запис, який мається у кримінальному провадженні. Йому пропонував ОСОБА_3 вчинити дії вимагання поєднані з незаконним позбавленням волі для отримання своїх коштів. Він пропонував зустрітись, що б вони повернули йому кошти, але прийшов представник ОСОБА_16 без коштів. Він писав звернення на добровільне повернення йому коштів. При виконанні рішення суду, Воскобойникови ці рішення не виконали, вони вирішили ліквідувати фірму. Неможливо намагатись повертати кошти і водночас скоювати кримінальне правопорушення. Воскобойникови перешкоджали прийняттю рішень, вони зривали судові процеси, надавали невірні покази, але було відмовлено про надання місцезнаходження коштів. ОСОБА_3 умисно не виконав 5 ухвал 8 разів про витребування місцезнаходження коштів, чим свідчить подання виконавчої служби. Якби ОСОБА_3 хотів, то давно б повернув ці кошти, цитуючи слова ОСОБА_3 : «Как бы я не крутился, я все равно остаюсь перед тобой в долгу, виноват я сам». Він чекав добросовісних дій від них, але за цей час ними планувалось банкрутство, підробка документів та шляхи не повернення його коштів. Він знову листом просив повернути кошти шляхом укладення мирової угоди. Державні виконавці також фіксували умисне невиконання ОСОБА_3 рішення суду. Не зважаючи на кількість кримінальних проваджень, він чекав добросовісного повернення коштів, він забрав у прокурора заяви про невиконання рішень суду. ОСОБА_3 були відомі всі умови договору.

Також потерпілий ОСОБА_5 додав, що фіктивне банкрутство ПКВФ «Люсер» полягало у тому, що була заявлена недостовірна інформація про неплатоспроможний стан фірми. За рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська йому не повернуто ні копійки, та видано виконавчі листи. З пенсії ОСОБА_3 стягнуто 42996 грн, але вони не мають жодного відношення до кримінальної справи. Судом було встановлено, що грошові кошти є у Воскобойникових. Було 4 виконавчих проваджень, це підтверджено відповідними постановами державного виконавця, наданими невідповідними показами. Факти підтвердження отримання ОСОБА_3 виконавчого листа були у формі його підпису. Крім того, цивільний позов буде уточнюватись та змінений,оскільки йому завдано шкоди, на його вирішенні наполягав. Договір доручення уклався сумісним бажанням. Комерційним директором і засновником був ОСОБА_3 . Причини не виконання договору не повідомлялись. Кошти почали повертати у зв`язку з багаточисленними кримінальними провадженнями. Реквізити Банку «Аваль» для депозиту давав він. Наразі відносно ОСОБА_3 було два виконавчі провадження, про витребування 516 000 грн, про стягнення спричинених збитків. ОСОБА_3 усе розумів, іноді навіть швидше інших людей, він занадто кмітливий. Рішення суду є не виконаними. Усі його дозволи та ліцензії видавались на його фірму, в якій він був директором. Ним вівся бізнес як директором фірми. На час укладення договору він не був особою підприємцем, але строк виконання договору йому дозволяв відкрити особу-підприємця, що він і планував. До підписання договору він виступав поручителем ОСОБА_3 , для отримання кредиту в «Пром-банку», тобто фактично він закладався в депозитний рахунок в поручення отримання фірмою ОСОБА_3 грошових коштів. Договір надавався як фізичною особою ,адже на той час не було його фірми, тому і шукав бізнес-проект для створення власного бізнесу. Із укладеної угоди не було податків, могли бути лише при реалізації продукції. Кошти передавались для конкретного товару. 959 000 грн. передав фірмі ПКВФ «Люсер» для придбання мазуту, адже сам він не міг цього зробити, у ОСОБА_3 були потрібні знайомства, зв`язки, така пропозиція була тільки для нього. ОСОБА_3 повинен був його купити і передати йому, за що була б винагорода фірмі ПКВФ «Люсер» у якості відсотку. До теми щодо зберігання мазуту навіть не дійшло, але реквізити для подальшого відправлення у нього були. Йому не надавали квитанцію касового ордеру зі словами: «ми надаємо тобі підроблений касовий ордер», про його підробку дізнався через експертизу, яка сказала що він підроблений. Воскобойникови не заперечували проти отримання суми, факт отримання коштів вони визнали.

Допитаний усудовому засіданнісвідок ОСОБА_18 суду повідомив,що у 2004-2006 році він уклав угоду із ОСОБА_5 , надавав допомогу у стягненні коштів із ОСОБА_16 . ОСОБА_5 намагався повернути кошти, але Воскобойникови уникали цього. Суд зобов`язував повернути кошти ОСОБА_5 , але не було які. ОСОБА_5 передавав розписку, щоб обвинувачений повернув кошти, приїжджав до ОСОБА_16 додому. З кимось із подружжя ОСОБА_5 зв`язався, ті призначили зустріч по вул. Сєрова у місті Дніпрі, але туди прийшли представники ОСОБА_16 , і ніхто нічого не віддавав. Йому відомо, що було багато рішень в користь ОСОБА_5 , але ніхто не віддавав кошти. Воскобойникови звертались із позовом щоб ОСОБА_5 прийняв кошти, але він не заперечував проти їх отримання, адже надавав їм номера своїх рахунків для переказу грошових коштів, після чого була зміна позовних вимог. Йому відомо, що обоє ОСОБА_3 не хотіли повертати кошти.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду повідомила, що вона працювала бухгалтером, а потім головним бухгалтером у фірмі ПКВФ «Люсер», де директором була ОСОБА_14 , а засновником ОСОБА_3 . На усіх документах не її підписи, чиї саме були підписи не знає. Вона повинна була підписувати ті квитанції, можливо вони пройшли повз каси. Щодо закупівлі мазуту їй нічого не відомо. Фірма ПКВФ «Люсер» займалась дорожнім бітумом, дизельне паливо не поставлялось. Потерпілого ОСОБА_5 раніше не бачила. З ПКВФ «Люсер» звільнилась 31 січня, після звільнення працювала на фірмі АВТО ДОР БУД, яка почала функціонувати з 1 лютого де директором була ОСОБА_14 та керувала діяльністю фірми. ЇЇ функціональні обов`язки не змінились, фірми ПКВФ «Люсер» потім вже не стало. Їй розпорядження давала тільки ОСОБА_14 , адже вона була директором. Не пам`ятає скільки рахунків було у фірми. З 2005 року більше не спілкувалась з ОСОБА_14 її майбутнє їй не відомо. Так, у 2004 році ОСОБА_14 казала що надійшли якісь кошти, які потрібно було підтвердити та вони були проведені по бухгалтерському обліку. Надходили ще якісь кошти, які були фінансовою допомогою, та вони обліковувались, а допомога ОСОБА_5 не обліковувалась. Також фірма повинна була здавати звіт. У 2004 році у ПКВФ «Люсер» були заблоковані рахунки, вона була повідомлена про це. Коли вона звільнилась, то ОСОБА_14 забрала усі документи по її звільненню. Жодної участі у припиненні діяльності фірми ПКВФ «Люсер» вона не приймала. Статут фірми ПКВФ «Люсер» жодного разу не читала. Чорної каси у ПКВФ «Люсер» не було. Вона надавала покази тільки зимою, на протоколі підпис стоїть її, але не розуміє чому саме різними ручками підписано. Бензовози возили тільки бітум. Вона не знає які фірми були для готівкового рахунку. ОСОБА_19 знає, вона у 2003 році забирала документи для перевірки та перевіряла введення бухгалтерського обліку. На підприємстві був автомобіль по договору оренди за балансом. ОСОБА_20 знала, про перереєстрацію ні. До бухгалтерії не відносяться листи з канцелярій. У ОСОБА_16 вдома вона ніколи не була. Під час передачі коштів ОСОБА_5 вона не була присутня. Їй сказали підтвердити отримання коштів, вони якимось чином пройшли, при цьому що прибуткування коштів без участі бухгалтера неможливе було на той час. Керівник може прийняти кошти, але в книзі повинна розписуватися саме головний бухгалтер, це порушення касової дисципліни.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду повідомив, суду повідомив, що з липня 2015 року по початок 2018 року працював у Виконавчій службі Індустріального ВДВС. У нього було на виконанні виконавче провадження щодо витребування грошових коштів у сумі 516000 гривень, однак дане рішення не було виконано, у зв`язку з чим було направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення. Так, виконавче провадження було відкрите його колегою як немайнове та розпочато десь в 2016 році - закінчено наприкінці 2017 році початок 2018 року поданням про вчинення кримінального правопорушення. В ході виконавчого провадження ОСОБА_3 направлялись виклики, під підпис вручались вимоги у нього в кабінеті, за місцем мешкання здійснювались виходи, але нікого не було. Тоді як ОСОБА_3 було відомо про рішення суду і для його виконання потрібна була його особиста згода, адже без ОСОБА_3 не можливо було провести дії, тому що, він повинен був проконтролювати виконання рішення, тобто добровільне надання грошових коштів виконавцю, але дій щодо арешту майна ним проведено не було, отже боржник перешкоджав вилученню грошових коштів. У 2017 році ОСОБА_3 був особисто присутній при виконавчих діях, якому було роз`яснено ст.63 Конституції України та роз`яснено щодо кого здійснюється виконання рішення. Виклик від 13.11.2017 на 21.11.2017 він вручав особисто ОСОБА_3 під підпис, зачитуючи йому резолютивну частину виконавчого документу, а також попереджався про кримінальну відповідальність у разі не виконання рішення, але ОСОБА_3 не повідомив про місцезнаходження та повернення коштів. При одній з наступній явці ОСОБА_3 до виконавчої служби, він так і не виконав виконавче провадження, а також за минулі неявки до виконавчої служби ОСОБА_3 було виписано штраф у сумі 3400 грн. Виклики ОСОБА_3 призначались на інші дати, для того щоб він знайшов собі захисника. Так, за все виконавче провадження ОСОБА_3 прибував до виконавчої служби тільки два рази та застосовані штрафи, сплаченими і оскарженими не були. Ним з ОСОБА_3 було витребувано кошти в повному обсязі, але місцезнаходження їх не відомо, тобто жодної копійки не повернуто. Дії ОСОБА_3 щодо свідомого чи несвідомого виконання рішення, він кваліфікувати не може, він повинен був не приховувати кошти. Виконавче провадження полягало у витребуванні коштів та неможливо було провести як майнове, адже витребування виключають стягнення, яке може проводитись шляхом реалізації майна. Отже, державний виконавець тільки витребував ці грошові кошти. У ході цього виконавчого провадження здійснювався контроль за його діями - начальником, будь-яких порушень зафіксовано не було, та судом не визнано його дії бездіяльністю, а ОСОБА_5 не оскаржувались дії щодо стягнення. Йому була відома ухвала Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12.11.2019 про виправлення описки зі слів колег по роботі, але він вже не працював у виконавчій службі. В ході праці, знав ОСОБА_21 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 суду повідомив, що У 2007-2009 роках він був призначений за поданням засновників, заявою до суду, ліквідатором фірми ПКВФ «Люсер», де ОСОБА_3 був засновником, а в свій час ОСОБА_5 був скаржником, адже там були його кошти, які не повернуті. На момент порушення справи про банкрутство, рішення про фіктивне банкрутство не було. Кримінальне провадження порушується відносно директорів, керівників. Багато чого не пам`ятає, адже події були у 2007 році. На заяві до господарського суду, його підпис і печатка. На теперішній час банкрутство фірми припинено. Йому не було відомо про наявність грошових коштів на фірмі. Які документи були додані до матеріалів про банкрутство не пам`ятає, тоді як згідно Закону повинні бути довідки про наявність майна та наявність коштів, також на той момент сума неплатоспроможності не мала значення. Якщо був кредитором ОСОБА_5 , то кошти стягнуті на передачу йому. Наразі, відповідно до постанови процедура банкротства припинена.

Допитана усудовому засіданнісвідок ОСОБА_23 суду повідомила,що є сусідкою ОСОБА_3 десь 15-20 років. Так, останні 10 років ОСОБА_3 проживає по вул.Балтійській, разом з жінкою ОСОБА_24 і дітьми, та пересуваються на власному автомобілі чорного кольору. Вона бачить ОСОБА_3 та ОСОБА_14 вранці як вони виїжджають та ввечері - приїжджають, тому зробила для себе висновок, що вони є подружжям. Їй відомо про кримінальні правопорушення ОСОБА_16 , але як сусіди вони тихі та спокійні. Напередодні, ОСОБА_14 перебувала вдома десь 3-4 дні, а з приводу поїздки за кордон - нічого не знає.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_25 суду повідомила, що є сусідкою ОСОБА_3 , який близько 20-ти років мешкає із своєю дружино ОСОБА_26 , а їх дочка з онуками проживає окремо, мають у користуванні автомобіль Нісан чорного кольору, яким керує ОСОБА_3 . З приводу їх розлучення їй нічого не відомо,тому і досі вважає їх подружжям. Один раз вона бачила, що до ОСОБА_16 додому приїжджали поліцейські, і потім я приймала участь як свідок.

Допитана усудовому засіданнісвідок ОСОБА_14 суду повідомила,що є колишньою дружиною ОСОБА_3 та наразі проживаючи в одному будинку ніяких відносин з ним не має. ОСОБА_5 для неї являється знайомим. Вона у 2004 році працювала директором фірми ПКФ Люсер, штат якої складався з директора, його заступника, менеджерів, головного бухгалтера та двох бухгалтерів, тоді як засновником та заступником директора був ОСОБА_3 . В штаті фірми юриста не було, проте інколи до нього звертались, про що робили один договір. З статутними документами фірми вона була знайома. Фірма ПКФ Люсер займалась торговою діяльністю будівельних матеріалів, мазута, дизельного палива, який потім перепродавали. У фірми ПКФ Люсер існувала пропозиція, яка укладена в усній формі, від іншої фірми про постачання мазуту, відповідно до якої, вона знала що придбає конкретну кількість палива, конкретну ціну та строки його постачання, яке ОСОБА_5 викупить, тобто фірма виступить як посередник. Тому з приводу цього, в офісі по вул.Калиновій,24, вона з ОСОБА_5 обговоривши товар та ціну, уклала відповідний договір, тоді як місце поставки взагалі не оговорювалось. Далі, надрукувавши самостійно договір в одному екземплярі, ОСОБА_5 прийшов до неї 01.07, і передав на фірму кошти в розмірі більш ніж 900 000 грн., про що свідчить опис в касовій книзі, квитанція про надходження коштів на підприємство, яку вона підписала, замість бухгалтера, тобто відбулось їх оприбуткування для подальшого розрахунку з фірмою за товар. Цього ж дня, їй стало відомо про підвищення ціни на товар, про що вона сповістила ОСОБА_5 , який відмовився купувати даний товар та забирати кошти назад. Зазначає, що з ОСОБА_5 домовитись було важно, він просив кошти і відмовлявся в їх отриманні, але підтверджень про таке не має. Тоді, між нею, як директором фірми, ОСОБА_3 з ОСОБА_5 було складено та направлено по факсу юристом, договір зберігання коштів, адже був пізній час, та у зв`язку з підвищенням ціни, можливості виконати попередній договір або передати кошти до банку не було, до того ж ОСОБА_5 відмовився забрати кошти назад і тому вони були передані ОСОБА_3 , який на той момент був або комерційним директором або заступником, по вул.Калиновій,24, та залишені на фірмі, про такий договір ОСОБА_5 не обов`язково було знати, він є внутрішнім, та його присутність була не обов`язковою, але зазвичай фірма готівку здавала до банку. Такі договори раніше вже укладались на фірмі з іншими людьми. На момент передачі коштів ОСОБА_5 фірмі, ОСОБА_3 працював на підприємстві засновником. Згодом, ОСОБА_5 через касовий ордер була повернута майже половина його коштів. По бажанню ОСОБА_5 ці кошти видавались частково, тобто вона йому телефонувала і повідомляла про можливість їх отримання, так як він не хотів отримати одразу всю суму. Така передача коштів відбувалась в офісі 7 разів, про отримання яких ОСОБА_5 розписувався на квитанції приходно касового ордеру. Кошти у сумі 517 000 грн ОСОБА_5 не захотів забирати, вказуючи на невиконання договору та втрату ним прибутку, проте його відмова не зафіксована, тому надалі договір зберігання цих коштів потрібно було продовжувати. Після події, нею здійснювалось повернення коштів, тому що вони не могли зберігатись на фірмі безкінечно, при цьому з боку ОСОБА_3 до неї тиску не було та домовленості щодо відправки коштів ОСОБА_5 з ОСОБА_3 не мала. Один раз ОСОБА_3 приніс до фірми кошти у сумі від 5 000 до 20 000 грн. і вона намагалась їх відправити ОСОБА_5 через Банк АВАЛЬ, шляхом передачі на депозит, але ОСОБА_5 влаштував скандал у банку з приводу користування його депозитним рахунком іншою особою. Кошти у сумі 517 000 грн. ОСОБА_3 не зберігав по вул.Балтіській та не передавав їй, їх місцезнаходження - не відоме, але про їх наявність їй було відомо. Привласнення коштів вона не здійснювала, адже мала намір їх повернути ОСОБА_5 , в отриманні яких він відмовлявся. Кошти ОСОБА_5 на депозитний рахунок нотаріуса не клали, адже їх зберігання було дорогим, депозит суду на той час не працював, та розрахунок ними не здійснювали, адже хотіли їх зберегти. Вона не знала про можливість відкриття рахунку, а варіант повернення коштів поштовим переводом - не розглядала навіть, тому що вона не ухилялась від їх повернення. Раніше фірма ПКФ Люсер співпрацювала з ОСОБА_5 укладали договори на менші суми. Ліквідація фірми ПКФ Люсер, рішення про яке було прийняте засновником, відбувалась в загальному порядку, ОСОБА_14 не складала відповідних документів, лише готувала документи по фондам, розуміючи, що це призведе до ліквідації. На момент звільнення, вона оговорювала неповернену суму з ОСОБА_3 , а вже після звільнення, фінансового відношення до фірми не мала, проте, якщо співробітники бухгалтерії мали до неї питання, то вона надавала відповідь. Коли ОСОБА_5 захотів отримати усі кошти, то вона вже не працювала на фірмі ПКФ Люсер. У судових справах вона приймала участь один раз, а саме в Індустріальному суді. Позов про стягнення з ОСОБА_5 коштів мабуть підписував ОСОБА_27 . Їй відомо про наявність рішення про стягнення з ОСОБА_3 коштів, які нею були передані останньому на зберігання. Автомобіль Нісан був зареєстрований на неї , ОСОБА_14 , який згодом відповідно до договору купівлі-продажу проданий її доньці, а ОСОБА_3 іноді користується ним, адже є сімейні справи. Наразі про місцезнаходження цих коштів їй не відомо.

Крім вказаного, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, у тій послідовності, у якій вони були долучені учасниками провадження.

Том 1.

Відповідно до ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 23.11.2020 відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_28 в інтересах ОСОБА_14 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14 вересня 2020 року по справі № 202/4991/20 (провадження № 2/202/6414/2020).

Відповідно до ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16.06.2020 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_29 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12018040660000327 від 23.02.2018 року на майно, яке було вилучене 22.05.2020 року під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_3 , а саме за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12.11.2019 (справа 202/7437/19 провадження №2-во/202/66/19) заяву ОСОБА_5 про виправлення описки в рішенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2011 року - задоволено. Другий абзац резолютивної частини рішення суду від 20 червня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_22 викласти в такій редакції: «Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 516 970, 81 грн. (п`ятсот шістнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят гривень 81 коп.) ».

Відповідно до ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16.01.2009 справа (№2-67/09), задоволено клопотання ОСОБА_5 та заборонено ОСОБА_3 відчужувати, витрачати, передавати, переміщувати або здійснювати будь-які дії ( в тому числі здійснювати різного роду незаконні інсинуації) з грошовими коштами 516970.81 гривень, які було ним отримано на підставі договору зберігання №01-ох від 01.07.2004.

Заява ОСОБА_3 від 09.02.2009 про те, що він ознайомлений з ухвалою Індустріального районного суду від 16.01.2009 №2-67 та зобов`язується виконання рішення суду.

Відповідно до копії заяви на ім`я начальника Індустріального ОГИС від імені ОСОБА_3 20.09.2011 останній зобов`язувався виконати рішення Індустріального районного суду в частині повернення грошових коштів в сумі 516 970, 81 грн. до 20.10.2011.

07.06.2011 в.о. начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпровського МУЮ, звернувся із поданням до прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська та Просив вирішити питання про порушення кримінального провадження за статтею 191 КК України стосовно ОСОБА_3 .

У відповідності до постанови слідчого про часткове задоволення клопотання від 24.02.2022 року задоволено вимоги клопотання ОСОБА_5 , № 67 від 21.02.2022 №1,2,3 ( в частині продовження строку досудового розслідування), 4 і 7. За вимогами клопотання ОСОБА_5 № 67 від 21.02.2022 № 3 ( щодо кваліфікування дій ОСОБА_3 ) 5 і 6 прийняти процесуальні рішення під час продовженого строку досудового розслідування, а саме після проведення усіх необхідних та достатніх процесуальних і слідчих дій.

Згідно до ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 24.07.2019 року скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_29 у кримінальному провадженні № 12018040660000327 від 23.02.2018 року, в порядку п.1 ч.1 ст. 303 КПК України задоволено. Зобов`язано слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області у кримінальному провадженні № 12018040660000327 ОСОБА_29 , вжити усі передбачені чинним кримінально-процесуальним законом дії щодо припинення триваючого кримінального правопорушення ОСОБА_3 стосовно привласнення належних потерпілому ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 516970,81 грн.

Згідно до ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30.10.2020, клопотання ОСОБА_5 про встановлення процесуальних строків у кримінальному провадженні 12018040660000327 - задоволено. Встановлено слідчому СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні№ 12018040660000327від 23.02.2018 року п`ятиденний строк для виконання прийнятого постановою слідчого від 13 травня 2019 року рішення за клопотанням потерпілого ОСОБА_5 від 04 квітня 2019 року (вх. № Г-28) та прийнятого постановою слідчого від 16 серпня 2019 року рішення за клопотанням потерпілого ОСОБА_5 від 12 серпня 2019 року (вх. № Г-71).

Згідно до ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 24.07.2019, скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_29 у кримінальному провадженні № 12018040660000327 від 23.02.2018 року, в порядку п.1 ч. 1 ст. 303 КПК України, - задоволено. Зобов`язано слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області у кримінальному провадженні № 12018040660000327 - ОСОБА_29 , вжити усі передбачені чинним кримінально-процесуальним законом дії щодо припинення триваючого кримінального правопорушення ОСОБА_3 стосовно привласнення належних потерпілому ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 516 970,81 грн.

Відповідно до ухвали судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська 22.11.2004 накладено арешт на р\р № НОМЕР_1 у Лівобережному відділенні КБ «Приватбанк» належний ПКВФ «Люсер» за адресою вулиця Калинова 24/25 у місті Дніпрі. Накласти арешт на автомобіль Мазда Примаси д/н НОМЕР_2 зареєстрований 22.06.2004 за ПКВФ «Люсер». Заборонити вчиняти будь-які дії направлені на відчуження автомобіля та розрахункового рахунку.

Відповідно до ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14.09.2020 року, клопотання ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018040660000327 задоволено частково. Накладено арешт шляхом заборони відчуження майна ОСОБА_14 , а саме на: -житловий будинок загальною площею 53,9 кв.м. з присадибною ділянкою 0,25 га, за адресою: АДРЕСА_5 ;-квартиру в житловому будинку загальною площею 102,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_6 ; -53/10 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 822343412101.

Відповідно до ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 01.10.2020 року, клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_29 , погоджене прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_4 про арешт майна - задоволено. Накладено арешт в забезпечення цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 шляхом заборони відчуження майна ОСОБА_14 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), а саме земельної ділянки, площею 0,0423 га, з кадастровим номером 1 225 680 500:07:063:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 .

08.02.2007 прийнято постанову про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного банкрутства ПВКФ «Люсер», за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 218 КК України.

У відповідності до постанови Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18.07.2008 року № 1-168/08 кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст. 218 КК України закрито на підставі ст.ст. 1 п. «г», 6 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року. Запобіжний захід підписку про невиїзд з країни скасовано.

Відповідно Окремої ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 11.05.2011, про виявлені порушення закону при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_5 повідомлено прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська.

Відповідно до постанови Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 07.12.2011, скарга ОСОБА_5 задоволена частково. Визнана незаконною бездіяльність прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська по виконанню вимог ст. 97 КПК України та неприйняття процесуального рішення за заявою ОСОБА_5 про злочин від 09.03.2011.

Том №2

Відповідно до рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20.06.2011, позов ОСОБА_5 задоволено частково. Витребувано з незаконного володіння та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 516 970, 81 грн. (п`ятсот шістнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят гривень 81 коп.). Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 1 992 286, 09 грн. (один мільйон дев`ятсот дев`яносто дві тисячі двісті вісімдесят шість гривень 09 коп.), у тому числі 1 088 771, 77 грн. (один мільйон вісімдесят вісім тисяч сімсот сімдесят одну гривню 77 коп.) спричинених збитків, 853 514, 32 грн. (вісімсот п`ятдесят три тисячі п`ятсот чотирнадцять гривень 32 коп.) суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних та 50 000, 00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 22.10.2020 клопотання ОСОБА_5 про забезпечення виконання вимог розумного строку кримінального провадження - задоволено. Встановлено прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12018040660000327 від 23.02.2018 року триденний строк для виконання прийнятого прокурором ОСОБА_4 рішення від 30.01.2020 року за клопотанням потерпілого ОСОБА_5 від 27.01.2020 року, прийнятого постановою прокурора від 18.03.2020 року рішення за клопотанням потерпілого від 16.03.2020 року, прийнятого прокурором ОСОБА_4 рішення від 06.07.2020 року за клопотанням потерпілого від 12.06.2020 року.

Відповідно до ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.05.2020 клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_29 про надання дозволу на проведення обшуку задоволено. Надано старшому слідчому СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_29 , а також слідчим, які входять до складу групи слідчих у кримінальному проваджені, дозвіл на проведення обшуку домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , з метою відшукання грошових коштів ОСОБА_5 у розмірі 516 970,81 гривень.

Том №3

За результатами Висновку експерта №04/23 від 11.01.2023 ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива», ситуація кримінального правопорушення, скоєного щодо ОСОБА_5 , наслідки чого продовжуються до теперішнього часу, тобто впродовж 18 років, постала для ОСОБА_5 значно та тривало психотравмувальною: істотно обмежувала його загальне соціальне функціонування, погіршувала якість родинного та професійного життя, призвела до фіксації переживань правової безпорадності, скривдженої ділової репутації, до витрачання тривалого життєвого часу та душевних зусиль на її правове вирішення, чим заподіяла значні психологічні (моральні) страждання. Орієнтовний еквівалент компенсації моральних страждань, спричинених ОСОБА_5 наслідками кримінального правопорушення, становить 288 мінімальних заробітних плат.

У відповідності до ухвали судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16.01.2009 року № 2-67/09 клопотання ОСОБА_5 - задоволено. Заборонено ОСОБА_3 відчужувати, витрачати, передавати, переміщувати або здійснювати будь-які дії з грошовими коштами 516970,81 гривень, які було ним отримано на підставі договору зберігання № 01-ох від 01.07.2004 року.

Відповідно до ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 27.04.2010 справа (№2-1505/10), до вирішення спору по суті накладено арешт на грошові кошти 516970.81 грн., які ОСОБА_3 отримано по договору зберігання №01-ох від 01.07.2004.

Відповідно до ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 08.07.2010 справа (№2-1505/10),заява ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволена частково, способом виконання забезпечення позову визначено накладення арешту на грошові кошти 516970.81 грн., які Індустріальним ВДВС встановлено наявними, з якими ВДВС 16.02.2009 ОСОБА_3 заборонено здійснювати будь-які дії; провести опис майна грошових коштів;

Відповідно до ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20.09.2010 (справа №2-1505/10), в порядку забезпечення доказів витребовано у ОСОБА_3 докази, а саме:конкретного місцеперебування 516970.81 грн., які ОСОБА_3 отримано по договору зберігання №01-ох від 01.07.2004 із зазначенням кожного дня їх перебування та підтверджуючих доказів цього; витрат або використання 516970.81 грн. із зазначенням їх цільового призначення і надання підтверджуючих доказів цього, або доказів які б спростовували вказані витрати чи їх використання;одержаних прибутків від використання 516970.81 грн. з наданням підтверджуючих доказів цього або доказів які б спростовували отримання вказаних прибутків.

Відповідно до ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 29.09.2010 (справа №2-1505/10), заява ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволена частково. У забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти 516970.81 грн. із встановленням порядку виконання арешту грошових коштів, а саме: вилучити у ОСОБА_3 516970.81 грн. передавши їх на зберігання у депозитний рахунок ВДВС Індустріального району м. Дніпропетровська.

Відповідно Окремих ухвал Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 23.11.2010 та 11.05.2011 (справа №2-1505/10, 0417/2-154/11), про виявлені порушення закону при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_5 повідомлено прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська.

Відповідно до ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14.06.2011 (справа 0417/2-154/11) обмежено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у праві виїзду за межі України, з вилученням документів, які засвідчують його особу та направити документи ОСОБА_3 до Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Постановами державного виконавця Індустріального ВДВС від 17.06.2013, від 24.12.2014, 23.03.2011, 29.06.2016 виконавчі документи були повернуті стягувачеві.

Відповідно до копії заяви на ім`я начальника Індустріального ОГИС від імені ОСОБА_3 09.09.2009 останній був ознайомлений із ухвалою суду №2-67 від 16.01.2009 Індустріального районного суду та зобов`язувався її виконати.

Як свідчать Акти державного виконавця від 23.06.2011, 30.08.20211 ОСОБА_3 на підставі ст. 63 Конституції України відмовився вказувати місцезнаходження грошових коштів за рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20.06.2011. (справа 0417/2-154/11).

Відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру, станом на 29.06.2011 ОСОБА_14 була керівником юридичної особи (голова ліквідаційної комісії) ПКВФ «Люсер».

01.07.2004 між ОСОБА_5 та ПКВФ «Люсер» в особі директора ОСОБА_14 було укладено Договір доручення № 1, про закупівлю пічного мазуту марки М-100 у кількості 1776 т, на суму не більше 959 040, 00 грн.

01.07.2004 ОСОБА_5 видав Довіреність на ім`я ПКВФ «Люсер» в особі директора ОСОБА_14 на представництво його інтересів, укладання від його імені угод.

У відповідності до клопотань ОСОБА_5 від 26.01.2005 року, до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, відповідача за позовом «ЧПКФ Люсер» - у зв`язку з гострою потребою значної суми грошових коштів для організації свого бізнесу пов`язаного з реалізацією мазуту з можливістю отримання заробітку, ОСОБА_5 просив повернути йому заборгованість на його депозитний рахунок № НОМЕР_4 відкритий у «АППБ Аваль».

Станом на 17.02.2005 ОСОБА_30 повідомив ОСОБА_5 , що всі листи останнього отримані та прийняті до розгляду.

06.05.2005 ОСОБА_5 звертався до директора ЧПКФ Люсер про повернення його грошових коштів, дана заява 06.05.2005 була отримана ОСОБА_31 .

Згідно повідомлення № 17 від 17.02.2005 року від ПКВФ «Люсер» ОСОБА_3 до ОСОБА_5 повідомлення від 26.01.2005 року було ними отримано та прийнято до розгляду.

Відповідно до повідомлення ОСОБА_5 від ІНФОРМАЦІЯ_3 до директора ПКВФ «Люсер», останній просить повернути його грошові кошти.

Згідно складеного 06.05.2005 Акту у присутності свідків, ОСОБА_5 намагався вручити ОСОБА_14 та ОСОБА_3 листи ОСОБА_5 з проханням повернення боргу.

Клопотання до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 17.11.2005 ОСОБА_5 , у якому він в межах цивільної справи за позовом ПКВФ «Люсер» до ОСОБА_5 про визнання договору позики припиненим, просив забезпечити позов та зобов`язати ПКВФ «Люсер» внести на депозитний рахунок ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 517000.00 гривень.

Відповідно до ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від ….11.2005 відмовлено ОСОБА_5 в задоволенні заяви про забезпечення позову.

21.09.2004 на ім`я ОСОБА_5 було перераховано 130000.00 грн.

01.10.2004 на ім`я ОСОБА_5 було перераховано 20000.00 грн.

15.12.2005 ОСОБА_30 повідомив ОСОБА_5 про отримання листа останнього.

Відповідно до телеграм на ім`я ПКВФ «Люсер», ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , - ОСОБА_5 просив повідомити місцезнаходження його грошових коштів 959040.00 гривень, внаслідок не виконання договору.

26.01.2007 постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська скасовано постанову помічника прокурора Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпра від 17.11.2006 про відмову у порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ПКВФ «Люсер», державної виконавчої служби Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська за заявою ОСОБА_5 .

Відповідно до Постанови державного виконавця АНД району від 22.11.2004, накладено арешт на автомобіль Мазда Примаси д/н НОМЕР_2 .

Відповідно до ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 02.03.2005 (справа 2-1467/05) провадження у цивільній справі в частині позову ОСОБА_5 до ПКВФ «Люсер» про стягнення 1977227.45 гривень закрито, за заявою ОСОБА_5 .

У 2007 році ТУ ДСА в Дніпропетровській області повідомляло ОСОБА_5 , що депозит ТУ ДСА у 2004 році вже використовувався для оплати сум застави для забезпечення цивільних позовів, в разі наявності відповідної ухвали суду.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 30.09.2009 (справа № Б29/300-08(Б24/193-06) касаційна скарга ОСОБА_5 задоволена частково. Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 р. та ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2009 р. скасовані. Провадження у справі №Б29/300-08(Б24/193-06) про банкрутство приватної комерційно-виробничої фірми Люсер припинено. Державному реєстратору за адресою місцезнаходження приватної комерційно-виробничої фірми Люсер внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про припинення провадження усправі №Б29/300-08(Б24/193-06) про банкрутство приватної комерційно-виробничої фірми Люсер (код ЄДРПОУ 19098800).

Відповідно до рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 30.08.2007 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПКВФ «Люсер» в особі ліквідатора ПКВФ «Люсер» арбітражного керуючого ОСОБА_22 заборгованість переданих на зберігання грошових коштів у сумі 517040.00 грн. та судові витрати по справі.

Відповідно до ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.03.2010, скасована ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2009.

Відповідно до ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 29.09.2010( справа № 2-1505/10), у забезпечення позову до набрання законної сили рішення у справі заборонено ОСОБА_22 здійснювати будь-які дії щодо майна(грошових коштів) 516970.81 гривень, що передані ОСОБА_3 за договором зберігання №01 від 01.07.2004 на збереження.

Відповідно до акту державного виконавця у 2011 , ОСОБА_32 підтвердив факт того, що грошові кошти знаходяться в нього на відповідальному зберіганні без надання інформації де саме та в якому місці.

Відповідно до акту державного виконавця 23.06.2011, ОСОБА_32 , з посиланням на ст. 63 Конституції України, відмовився надавати відомості про місце знаходження грошових коштів, вказавши, що рішенням Індустріального районного суду позов ОСОБА_5 задоволено. Рішення буде виконуватися у встановленому законом порядку.

05.09.2011 на ОСОБА_3 , відповідними постановами державного виконавця, були накладені штрафи за неявку, за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі і за недання достовірних відомостей про конкретне місцезнаходження належних ОСОБА_5 516970.81 гривень.

Постановами державного виконавця від 02.06.2011, 30.08.2011, 05.09.2011,07.09.2011, 14.09.2011,20.12.2011, здійснювався примусовий привід боржника ОСОБА_3

28.04.2011, постановою апеляційного суду Дніпропетровської області, скасована постанова Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 15.04.2011, якою відмовлено у скасуванні рішення прокурора від 01.03.2011 про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом невиконання ОСОБА_3 ухвали Індустріального районного суду від 20.09.2010.

Відповідно до постанови Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 07.12.2011, скарга ОСОБА_5 задоволена частково. Визнана бездіяльність прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська по виконанню вимог ст. 97 КПК України та неприйняття процесуального рішення за заявою ОСОБА_5 про злочин від 09.03.2011 незаконним.

Як слідує зі змісту постанов державного виконавця від 08.08.2011, про повернення виконавчого документа стягувачеві, ОСОБА_3 відмовився надавати відомості про місцезнаходження грошових коштів, на підставі чого державним виконавцем направлене подання до прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська про порушення кримінальної справи за умисне невиконання ОСОБА_3 рішення суду.

08.06.2011 державний виконавець Індустріального ВДВС звернувся із поданням до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська про примусове входження до приміщень за адресою АДРЕСА_2 .

У липні 2011 та 24.10.2011 державний виконавець звертався із поданнями до прокурора Індустріального району міста Дніпропетровська про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ст. ст. 191, 382, 388 КК України.

4-й том:

16.02.2022, відповідно до протоколу перегляду аудіо та відеозапису, за участі потерпілого ОСОБА_33 здійснювався перегляд аудіо-відео записів, а саме:

11.06.2019 телефонного дзвінку ОСОБА_3 ОСОБА_5 , під час якого ОСОБА_3 пропонував ОСОБА_5 зустрітися і обговорити питання повернення фінансів;

12.06.2019 запис бесіди на зустрічі ОСОБА_5 і ОСОБА_3 під час якої останній виявляв намір повернути ОСОБА_5 грошові кошти, просив реквізити, а ОСОБА_5 надав реквізити розрахункових рахунків;

19.04.2011 допит ОСОБА_3 і ОСОБА_14 в Індустріальному районному суді міста Дніпропетровська у справі №0417/2-154/11;

Розмова дзвінка ОСОБА_5 по телефону ОСОБА_14 у 2004 році;

19.04.2011 допит ОСОБА_3 і ОСОБА_14 в Індустріальному районному суді міста Дніпропетровська у справі №0417/2-154/11;

23.03.2011 відеозапис виконавчих дій щодо виконання ухвал суду від 08.07.2012 та «16.01.200», під час проведення яких, ОСОБА_3 відмовився виконувати ухвали суду.

Відповідно до постанови Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18.07.2008 року № 1-168/08 кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст. 218 КК України закрито на підставі ст.ст. 1 п. «г», 6 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року. Запобіжний захід підписка про невиїзд з країни скасовано.

Відповідно до ухвал Амур-Нижньодніпровського районний суд м. Дніпропетровська від 24.06.2011, 29.07.2011 (справа №6-53/11) та від 03.08.2011 (справа №6-55/11), в задоволенні подання державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_34 про примусове проникнення до володінь і приміщень за адресою АДРЕСА_2 для проведення в них огляду відмовлено. Дані ухвали в апеляційному порядку не оскаржувалися, та набрали чинності.

Постановами державного виконавця від 01.06.2011, 15.06.2011, 22.06.2011, 23.06.2011, 08.08.2011 за невиконання законних вимог державного виконавця накладено на ОСОБА_3 штраф.

Відповідно до постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 22.03.2011 скасована постанова старшого помічника прокурора Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська від 12.02.2012 про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками складу злочину за ст. 382 КК України відносно виконавця ВДВС АНД РУЮ ОСОБА_35 та посадових осіб ПВКФ «Люсер» за заявою ОСОБА_5 про злочин від 03.11.2006, матеріали направлені до прокуратури Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська для проведення додаткової перевірки.

Того ж дня, а саме 22.03.2011, судом винесена окрема ухвала та звернута увага прокурора на тяганину при розгляді заяви ОСОБА_5 про злочин.

24.04.2007 була винесена постанова про проведення виїмки у ОСОБА_3 предметів і документів ПВКФ «Люсер».

25.05.2007 винесена постанова про накладення арешту на майно ОСОБА_3 .

Відповідно до постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2017, визнано винним ОСОБА_3 ,РНОКПП НОМЕР_5 ,у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1632 КУпАП, та накладено на нього відповідне стягнення, за те, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 6/04-64-12-44 від 17.10.2017 року, ОСОБА_3 , який працює директором ТОВ «ОРХІДЕЯ 2016», несвоєчасно подав платіжний документ на перерахування належного до сплати податку на прибуток по податковій декларації з податку на прибуток від 17.02.2017 року № 9270117963, п. 57.1 ст. 57 р. ІІ Податкового кодексу України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

Відповідно до ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2023, звільнено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України на підставіст.49 КК Україниу зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32020041650000013 від 26 березня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України закрито.

5-й том:

Відповідно до ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 15.02.2018 року задоволено скаргу ОСОБА_5 та зобов`язано начальника Індустріального ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку ст. 214 КПК України за повідомленням Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області від 29.01.2018 року № 1099 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 382 КК України.

Згідно ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 15.02.2018 року виправлено описку, допущену в ухвалі слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.02.2018 року, постановленої за результатами розгляду скарги ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого Індустріального ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області, що полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення кримінального правопорушення, в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, вказавши в резолютивній частині ухвали: «Визнати бездіяльність посадових осіб Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР за повідомленням державним виконавцем Індустріального ВДВС міста Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області про вчинення ОСОБА_3 відносно ОСОБА_5 кримінальних правопорушень упродовж 24 годин, незаконною».

Згідно повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень від 29.01.2018р. № 1099 державний виконавець МЮУ ГТУЮ у Дніпропетровській області Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра звернувся до Індустріального відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, зацікавленою особою в повідомленні є - ОСОБА_5 , просив внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування за ч.3 ст. 382 КК України щодо умисного невиконання ОСОБА_3 рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2011 року по справі № 0417/2-154/2011 про витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошових коштів в розмірі 516970,81 гривень та за ч.5 ст. 191 КК України щодо привласнення ОСОБА_3 в незаконному володінні чужого майна, грошових коштів ОСОБА_5 у розмірі 516970,81 гривень.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.09.2016 року ВП №52161992 на підставі виконавчого листа № 2-154/2011 виданого 08.08.2016 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська про витребування з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошових коштів в розмірі 516970,81 гривень відкрито виконавче провадження та добровільно надано ОСОБА_3 сплатити борг до 15.09.2016 року.

ОСОБА_3 неодноразово викликався до Індустріального відділу державної виконавчої служби, через його неявки державним виконавцем приймалися постанови про його привід.

Постановою державного виконавця від 23.09.2016 року прийнято рішення про привід боржника ОСОБА_3 , виконання приводу доручено Індустріальному відділу поліції Дніпропетровського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_3 від 13.11.2017 року, останній зазначає, що йому відомо про борг, який він винен ОСОБА_5 в сумі 516970,81 гривень, більше додати нічого не може. На підставі ст.63 Конституції України відмовляється надалі давати пояснення відносно себе членів його родини, або близьких родичів.

Згідно до Виклику державного виконавця від 05.10.2017 року № 4990/13//4-76/14 на підставі виконавчого листа № 2-154/2011 виданого 08.08.2016 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська про витребування з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошових коштів в розмірі 516970,81 гривень державний виконавець зобов`язує з`явитися ОСОБА_3 на 12.10.2017 року о 14.00 годині до Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.

Відповідно до Акту державного виконавця від 17.10.2017 року за участі двох понятих було встановлено, що виходом за адресою боржника ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ) двері ніхто не відкрив, потрапити на територію будинку не вдалося, оскільки калитка була зачинена, із будинку ніхто не вийшов, перевірити місце проживання боржника не вдалося. Зі слів сусідів боржник за вказаною адресою не з`являється.

Згідно до Виклику державного виконавця від 13.11.2017 року № 5161992 на підставі виконавчого листа № 2-154/2011 виданого 08.08.2016 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська про витребування з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошових коштів в розмірі 516970,81 гривень державний виконавець зобов`язує з`явитися ОСОБА_3 на 21.11.2017 року о 10.00 годині до Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату. Копію якого було отримано ОСОБА_3 про що свідчить його підпис.

Відповідно до Вимоги державного виконавця від 13.11.2017 року № 52161992 на підставі виконавчого листа № 2-154/2011 виданого 08.08.2016 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська про витребування з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошових коштів в розмірі 516970,81 гривень державний виконавець вимагає ОСОБА_3 надати відомості про конкретне місцезнаходження належних ОСОБА_5 516970,81 гривень. Копію якого було отримано ОСОБА_3 про що свідчить його підпис.

Відповідно до Вимоги державного виконавця від 21.11.2017 року № 12486 на підставі виконавчого листа № 2-154/2011 виданого 08.08.2016 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська про витребування з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошових коштів в розмірі 516970,81 гривень державний виконавець вимагає ОСОБА_3 надати засвідчену копію закордонного паспорту України на ім`я ОСОБА_3 .

Згідно до Виклику державного виконавця від 21.11.2017 року № 12485 на підставі виконавчого листа № 2-154/2011 виданого 08.08.2016 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська про витребування з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошових коштів в розмірі 516970,81 гривень державний виконавець зобов`язує з`явитися ОСОБА_3 на 28.11.2017 року о 10.00 годині до Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.

Відповідно до Акту державного виконавця від 21.11.2017 року за участі двох понятих було встановлено, що до державного виконавця з`явився боржник ОСОБА_3 , у якого було відібрано пояснення згідно якого боржник відмовився надавати будь які пояснення без адвоката.

Відповідно до Акту державного виконавця від 21.11.2017 року за участі двох понятих було встановлено, що до державного виконавця з`явився боржник ОСОБА_3 , та йому під підпис було вручено вимогу державного виконавця згідно якої він мав надати відомості щодо конкретного місцезнаходження належних ОСОБА_5 - 516970,81 гривень. Боржник відмовився надавати відомості.

Відповідно до Акту державного виконавця від 21.11.2017 року за участі двох понятих боржник ОСОБА_3 відмовився від отримання виклику та вимоги державного виконавця.

У відповідності до рішення судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20 червня 2011 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Витребувано з незаконного володіння та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 - 516970,81 гривень. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 1992286, 09 гривень, у тому числі 1088771, 77 гривень спричинених збитків 853514, 32 гривень суми інфляційних витрати та трьох відсотків річних та 50000 гривень у відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Відповідно до копії заяви ОСОБА_3 від 20.09.2011, останній зобов`язувався виконати рішення Індустріального районного суду в частині передачі грошових коштів в сумі 516970.81 грн.(а.п.41)

Відповідно до копії заяви ОСОБА_3 від 09.02.2009, останній вказав про своє ознайомлення із ухвалою Індустріального районного суду №2-67 від 16.01.09, та зобов`язувався її виконати(а.п.42)

У відповідності до Акту державного виконавця від 23.03.2011 року у присутності двох понятих за участі стягувача ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_3 підтвердив надані пояснення та підтвердив факт того, що грошові кошти знаходяться в нього на відповідальному зберіганні без надання інформації де саме та в якому місці. ОСОБА_3 зазначив, що усну вимогу державного виконавця щодо надання договору зберігання грошових коштів до 24.03.2011 року до 15.00 години, де зазначив свій підпис.

Згідно до Акту державного виконавця від 23.06.2011 року у присутності двох понятих за участі стягувача ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_3 відмовляється надавати відомості про місце знаходження грошових коштів на підставі ст. 63 Конституції України.

Згідно до окремої ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 23.10.2010 року № 2-1505/10 виявлено порушення закону при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_22 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, витребування майна, про що повідомлено прокурора Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.

Відповідно до постанови Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 07.12.2011 року визнано бездіяльність прокурора Індустріального районного суду міста Дніпропетровська у зв`язку з невиконанням вимог ст. 97 КПК України та неприйнятті процесуального рішення за заявою ОСОБА_5 про кримінальний злочин від 09 березня 2011 року, незаконним.

Відповідно Виконавчого листа виданого Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська від 08.08.2016 року судом вирішено витребувати з незаконного володіння та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 - 516970,81 гривень.

Відповідно до постанови від 06.03.2018 за заявою ОСОБА_5 , останнього залучено до участі у справі як потерпілого у кримінальному проважєенні №12018040660000327 відомості про яке внесені до ЄРДР 23.02.2018, із кваліфікацією за ч.3 ст. 382 КК України.

У відповідності до ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 15.02.2018 року задоволено скаргу ОСОБА_5 . Зобов`язано начальника Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку ст. 214 КПК України за повідомленням Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області від 29.10.2018 року № 1099 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 382 КК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30.05.2019, клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_29 про тимчасовий доступ до речей і документів задоволено. Надано дозвіл слідчому СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_29 на тимчасовий доступ до документів, а саме до матеріалів виконавчого провадження №52161992, що перебувають у володінні Індустріального ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 11, з можливістю ознайомлення та вилучення їх належним чином завірених копій.

На виконання вказаної ухвали, були отримані належним чином засвідчені наступні копії матеріалів виконавчого провадження:

Згідно до копії заяви від 30.08.2016 року ОСОБА_5 просить прийняти до виконання виконавчий лист Індустріального районного суду міста Дніпропетровська № 2-154 від 08.08.2016 року та відкрити виконавче провадження за ним. Накласти арешт на майно і оголосити заборону на його відчуження.

Виконавчий лист Індустріального районного суду міста Дніпропетровська № 2-154 від 08.08.2016 про витребування з незаконного володіння та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 516970.81 грн.

08.09.2016 державним виконавцем Індустріального ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-154/2011 виданим 08.08.2016.

На протязі 2016- 2017 років державним виконавцем, неодноразово, виносилися подання про примусовий привід боржника ОСОБА_3 та у подальшому його розшук, у зв`язку з неявкою до Індустріального ВДВС.

Згідно до Акту державного виконавця від 13.01.2017 року за участі понятих, до державного виконавця з`явився боржник ОСОБА_3 для надання пояснень за виконавчим провадженням. Боржника ознайомлено з ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14.06.2011 року № 0417/6-96/2011 про заборону йому виїзду. Також боржнику повідомлено про рішення суду про витребування в нього грошових коштів у розмірі 516970,81 гривень. Боржнику вручено вимогу від 13.11.2017 та виклик на 21.11.2017 рік на 10.00 годину.

Відповідно до постанови про накладання штрафу від 13.11.2017 року ВП № 5216199 за невиконання вимог виконавчого документа накладено на боржника ОСОБА_3 штраф на користь держави у сумі 1700 гривень. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Відповідно до постанови про накладання штрафу від 27.11.2017 року ВП № 5216199 за повторне невиконання вимог виконавчого документа накладено на боржника ОСОБА_3 штраф на користь держави у сумі 3400 гривень. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Згідно до постанови про стягнення виконавчого збору від 27.11.2017 року ВП № 5216199 за невиконання боржником ОСОБА_3 вимог виконавчого документа, стягнуто на користь держави виконавчий збір у сумі 6400 гривень.

Згідно до постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 27.11.2017 року ВП № 5216199 в ході виконавчого провадження державним виконавцем було здійснено витрати у розмірі 214 гривень, відповідно до матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до заяви ОСОБА_5 до Індустріального ВДВС МУЮ міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 06.12.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу після надіслання виконавцем до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, стягувач ОСОБА_5 просив державного виконавця не порушувати і не перешкоджати праву стягувача ОСОБА_5 на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання, надісланням виконавчого документа до суду замість його повернення стягувачу. Повернути виконавчий документ стягувачу після надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником ОСОБА_3 кримінальних правопорушень.

Відповідно до постанов про закінчення виконавчого провадження від 29.01.2018 року ВП № 5216199 та ВП № 52161992 - оскільки боржником ОСОБА_3 вимоги виконавчого документа не виконано, та державним виконавцем двічі винесено постанову про накладання штрафу на боржника, вирішено направити подання до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30.05.2019, клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_29 про тимчасовий доступ до речей і документів задоволено. Надано дозвіл слідчому СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_29 на тимчасовий доступ до документів, з можливістю ознайомлення та вилучення їх належним чином завірених копій, а саме до матеріалів цивільної справи № 0417/2-154/11, які знаходяться в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська, розташованого за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 84.

На виконання даної ухвали, до матеріалів кримінального провадження долучено: позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , довіреність, розписка ОСОБА_5 , банківська квитанція, позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , заперечення ОСОБА_5 , договір доручення№1, доручення, квитанція до прибуткового касового ордеру №41 від 01.07.2004, ухвали Верховного суду України від 19.01.2006 та 23.10.2006, договір зберігання №01-х від 01.07.2004, акт приймання передачі 01.07.2004 ОСОБА_3 від ОСОБА_14 грошових коштів в сумі 959040.00 гривень, супровідний лист ДВС, заява про призначення судової психіатричної експертизи, заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2006, апеляційна скарга ОСОБА_5 , заява про забезпечення позову, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 30.01.2006, клопотання ОСОБА_5 , постанова Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2007, постанова про порушення кримінальної справи від 08.02.2007,ухвала колегії суддів апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.03.2007про скасування заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2006, супровідний лист, клопотання ОСОБА_5 , відповідь прокуратури Дніпропетровської області від 23.04.2007, ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.07.2007, ухвала колегії суддів апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.11.2007 про скасування постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.06.2007 відносно ОСОБА_3 , ухвала колегії суддів апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.12.2007 про скасування ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.07.2007; позовна заява ОСОБА_5 , постанова про порушення кримінальної справи від лютого 2007, постанова Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.06.2007 відносно ОСОБА_3 , Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2007 відносно ОСОБА_3 , постанова про відкриття виконавчого провадження вересень 2007, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2007, наказ №№83-к від 01.02.05, постанова про визнання потерпілим, постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008, ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.04.2008;

6-й том:

Клопотання по справі №2-136/08, Договір доручення, доручення, квитанція, Додаткова угода, акт приймання-передачі, пояснення ОСОБА_3 від 25.01.2007, постанова Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18.07.2008 про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ст. 218 КК України, ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.04.2007про скасування постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2007 відносно ОСОБА_3 , постанова про проведення виїмки від 24.04.2007,постанова про накладення арешту на майно, протокол виїмки та опису майна; доповнення, уточнення і зміна позовної заяви ОСОБА_5 ; постанови про відкриття та закінчення виконавчого провадження; баланс на 30.06.2006 ПКВФ Люсер, заява ОСОБА_22 про порушення справи про банкрутство, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2007, постанова Вищого господарського суду України від 11.06.2008, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2008, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від серпня 2007, постанова про закінчення виконавчого провадження, акт державного виконавця.

Згідно до ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16.01.2009 року № 2-67/09 задоволено клопотання ОСОБА_5 . Заборонено ОСОБА_3 відчужувати, витрачати, передавати, переміщувати або здійснювати буд-які дії з грошовими коштами 516970.81 гривня, які було ним отримано на підставі договору зберігання № 01-ох від 01.07.2004 року.

У відповідності до постанови Вищого господарського суду України від 30 вересня 2009 року № Б29/300-08 (Б24/193-06) касаційну скаргу громадянина ОСОБА_5 задоволено частково. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2006 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2009 р. скасувати. Провадження у справі б29/300-08 (б24/193-06) про банкрутство приватної комерційно-виробничої фірми «Люсер» припинити. Державному реєстратору за адресою місцезнаходження ПКВФ «Люсер» внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про припинення провадження у справі б29/300-08 (б24/193-06) про банкрутство ПКВФ «Люсер» (код ЄДРПОУ 19098800).

Заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову; пояснення ОСОБА_3 про відсутність грошових коштів на виконання ухвали суду; постанова про повернення виконавчого документу; постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження; повідомлення про відсутність зареєстрованого майна за ОСОБА_3 по АДРЕСА_4 ; акти державного виконавця;постанова Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2011 про скасування постанови про відмову у порушенні кримінальної справи 28.02.2011; постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.04.2011 скасована постанова Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 15.04.2011, якою відмовлено у скасуванні рішення прокурора від 01.03.2011 про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом невиконання ОСОБА_3 ухвали Індустріального районного суду від 20.09.2010; постанова від 24.05.2011 про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 13.05.2011; подання про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ст. 191 КК України;

Відповідно до рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20.06.2011, яке набрало чинності та сторонами не оскаржувалося, позов ОСОБА_5 задоволено частково. Витребувано з незаконного володіння та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 516 970, 81 грн. (п`ятсот шістнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят гривень 81 коп.). Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 1 992 286, 09 грн. (один мільйон дев`ятсот дев`яносто дві тисячі двісті вісімдесят шість гривень 09 коп.), у тому числі 1 088 771, 77 грн. (один мільйон вісімдесят вісім тисяч сімсот сімдесят одну гривню 77 коп.) спричинених збитків, 853 514, 32 грн. (вісімсот п`ятдесят три тисячі п`ятсот чотирнадцять гривень 32 коп.) суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних та 50 000, 00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) у відшкодування моральної шкоди.

Зі змісту вказаного рішення слідує, що відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково у сумі 516 970, 81 грн., в іншій частині позову просив відмовити. Будучи допитаним у якості свідка відповідач ОСОБА_3 своїми показами підтвердив, що кошти ОСОБА_5 в сумі 516 970,81 грн., отримані за договором зберігання № 01-ох від 01.07.2004 року, знаходяться у нього. Також повідомив про готовність повернути ОСОБА_5 належні йому кошти за рішенням суду.

Як було встановлено зазначеним рішенням, ОСОБА_5 як довірителем 01.07.2004 року передано по договору доручення № 1 до каси повіреного ПКВФ «Люсер»959 040,00 грн. для придбання мазуту М-100, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру ПКВФ «Люсер» № 41. Вказані гроші, в цей же день згідно договору зберігання № 01 від 01.07.2004 року були передані ОСОБА_3 . В подальшому ПКВФ «Люсер`обов`язки по договору доручення не виконала і грошові кошти, передані ОСОБА_5 , в повному обсязі не повернула, чим ПКВФ «Люсер`протиправно розпорядилась грошовими коштами ОСОБА_5 проти його волі. Окремою ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.11.10 встановлено, що передача зазначених коштів здійснювалась таємно від позивача, проти його волі і у супереч умовам зазначеного договору. Укладення договору доручення № 1 від 01.07.2004 року не мало мети його виконання, а лише набуття коштів ОСОБА_5 , що підтверджено невиконанням жодної його вимоги, неповідомленням довірителя про неможливість виконання договору і нецільовим, всупереч його предмету використанням довірених ОСОБА_5 коштів. Таємним розпорядженням грошовими коштами ОСОБА_5 як довірителя, унеможливили володіти, користуватись і розпоряджуватись своїми коштами. Тобто, унеможливили здійснювати майнові права на свій розсуд і відповідно до власних потреб. ОСОБА_3 незаконно заволодів грошовими коштами ОСОБА_5 внаслідок протиправного розпорядження ними ОСОБА_14 . На час передання вказаних коштів директором ПКВФ «Люсер`була Воскобойнікова Л.М., а власником, комерційним директором і засновником був ОСОБА_3 . 01.02.05 ОСОБА_14 звільнилась і ОСОБА_3 став директором, єдиною посадовою особою і працівником.Розпорядившись, шляхом передачі ОСОБА_14 у незаконне володіння ОСОБА_3 , коштами ОСОБА_5 незаконно набуто і незаконно реалізовано майнові права ОСОБА_5 , що підтверджується договором доручення, відповідно якому ОСОБА_5 нікому не передавалось прав володіння і розпорядження на довірені ним кошти для інших цілей у визначений строк. Для передачі коштів ОСОБА_5 за договором зберігання № 01-ох від 01.07.2004 року і їх зберігання не було правомірних підстав, оскільки кошти у повному обсязі могло бути і повинно було повернуто на відомий ОСОБА_14 банківський рахунок ОСОБА_5 у АППБ «Аваль», на який нею вносилось інші грошові кошти; 17.08.04, 18.08.04, 10.09.04, в дні в які як встановлено рішенням АНД районного суду м. Дніпропетровська від 30.01.06 передавались ОСОБА_5 інші кошти; шляхом відкриття будь-якого банківського рахунку в будь-якому банку на ім`я та користь ОСОБА_5 або їх внесення в депозит нотаріуса в порядку статті 537 ЦК України у разі його відсутності; при особистих зверненнях ОСОБА_5 ; повинно було повернуто кошти, замість ухиляння відповідей за його телеграмами з вимогами повідомити місцеперебування коштів і підстави їх привласнення; на запропонований ОСОБА_5 інший банківський рахунок при зверненні ПКВФ «Люсер`до суду, а також повернути кошти замість ігнорування пропозиції ОСОБА_5 від 06.05.2005 року не стягувати ПКВФ «Люсер`з самої себе грошові кошти Галагурова на його користь, а шляхом укладення мирової угоди повернути їх без подальших судових і правових розглядів. Добросовісних дій щодо повернення ОСОБА_5 його коштів не здійснено, а від його наполягань ухилились.Невідповідність договору зберігання визначеному ним предмету та фіктивність характеру зберігання коштів ОСОБА_5 підтверджено їх володінням ОСОБА_3 в той час як вказаного договору зберігання взагалі не існувало після припинення строку його дії ще у 2007 році. У судовому засіданні 19.04.2011 року ОСОБА_3 було допитано у якості свідка. Згідно показів останнього кошти ОСОБА_5 знаходяться у нього на зберіганні за вказаним договором. Отже, відбувалось не зберігання, а незаконне володіння чужими коштами без жодних правових підстав. В підтвердження чому ОСОБА_3 відмовився надавити, витребуване судом, місцеперебування вказаних коштів і виконувати відповідні ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.09.10 та від 03.10.07.

В подальшому за фактами невиконання ОСОБА_3 ухвал Індустріального райсуду щодо арешту коштів отриманих за договором зберігання ухвалою колегії суддів з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.04.11 встановлено, що в діях ОСОБА_3 вбачаються ознаки складів злочинів передбачених статтями 382, 388 КК України і у прокурора були як поводи так і підстави для порушення кримінальної справи.

Відповідно до ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 15.07.2019 року, клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_29 , погоджене з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_36 , про тимчасовий доступ до речей і документів задоволено. Зобов`язано уповноважених осіб Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надати (забезпечити) слідчому СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_29 та слідчим, що входять до відповідної слідчої групи у кримінальному провадженні тимчасовий доступ до документів, з можливістю ознайомлення та вилучення довідки про доходи ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , з Єдиного державного реєстру за період 2011-2019 років; належним чином завірених копій звіту форми 1ДФ та звіту ЄСВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Орхідея 2016» код ЄДРПОУ 40699685 за період 2016-2019 років, які перебувають у розпорядженні Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а.

Відповідно до ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14.09.2020 року, клопотання ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018040660000327 задоволено частково. Накладено арешт шляхом заборони відчуження майна ОСОБА_14 , а саме на: -житловий будинок загальною площею 53,9 кв.м. з присадибною ділянкою 0,25 га, за адресою: АДРЕСА_5 ;-квартиру в житловому будинку загальною площею 102,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_6 ;-53/10 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 822343412101.

Як слідуєз відповідіТериторіального сервісногоцентру МВС№1249,на запитвід 05.10.2020,автомобіль NissanNote,2016,який належав ОСОБА_14 ,перереєстровано 04.09.2020у ТСЦМВС №1246,згідно договоруукладеному нанового власника.

Відповідно до повідомлення про неможливість проведення судової експертизи від 04.02.2021 за №19/104-10/3-200, номер квитанції до прибуткового касового ордеру (№41) не відповідає номеру прибуткового касового ордеру (№111).

Відповідно до ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 23.02.2021 року, клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області про тимчасовий доступ до речей і документів по кримінальному провадженню № 12018040660000327 від 23.02.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 382, ч. 5 ст. 191 КК України, задоволено частково. Зобов`язано Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Паторжинського, 18-А, надати слідчим СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, якими здійснюється досудове розслідування, тимчасовий доступ до матеріалів кримінальної справи № 1-168/08 з можливістю вилучення для проведення почеркознавчої експертизи оригіналу касової книги, зокрема касового листа № 34 від 01.07.2004 року, та оригіналу квитанції до прибуткового касового ордеру № 41 від 01.07.2004 року, які містять підпис ОСОБА_15 та зберігаються в матеріалах кримінальної справи № 1-168/08.

За результатами Висновку експерта №СЕ-19/104-21/7988-ПЧ від 31.03.2021 підпис у графі «Головний бухгалтер» квитанції до прибуткового касового ордеру №41 від 01.07.2004 виконаний не ОСОБА_15 , а іншою особою з наслідуванням справжнім підписам ОСОБА_15 .

Відповідно до ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16.03.2021 року, клопотання слідчого СВ ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області про тимчасовий доступ до речей і документів, задоволено частково. Зобов`язано Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Паторжинського, 18-А, надати слідчим СВ ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, якими здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018040660000327 тимчасовий доступ до матеріалів кримінальної справи № 1-168/08 з можливістю вилучення для проведення почеркознавчої експертизи наступних документів:пояснень ОСОБА_15 , написаних власноруч (том №1, арк. 109), листа «Начальнику ГНИ Жовтневого района г. Днепропетровска» від 30.12.2003 року № 130 (том № 2, арк. 51), декларації з податку на прибуток підприємства (том № 2, арк. 118), декларації з податку на прибуток підприємства (том № 2, арк. 120), «Розрахунок приросту (збитку) балансової вартості запасів» (додаток К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10 та 07 декларації) (том № 2, арк. 121), декларації з податку на прибуток підприємства (том № 2, арк. 122), розрахунку приросту (збитку) балансової вартості запасів» (додаток К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10 та 07 декларації (том № 2, ст. 123), звіту про суми отриманих пільг по оподаткуванню в розрізі окремих видів податків і пільг щодо кожного виду податку за І квартал 2004 року (том № 2, арк. 126), декларації з податку на прибуток підприємства (том № 2, арк. 127), розрахунку приросту (збитку) балансової вартості запасів» (додаток К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10 та 07 декларації) (том № 2, арк. 128), звіту про суми отриманих пільг по оподаткуванню в розрізі окремих видів податків і пільг щодо кожного виду податку за IV квартал 2003 року (том № 2, арк. 129), декларації з податку на прибуток підприємства (том № 2, арк. 130), розрахунку приросту (збутку) балансової вартості запасів» (додаток К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10 та 07 декларації) (том № 2, арк. 131), декларації з податку на прибуток підприємства (том № 2, арк. 132), декларації з податку на прибуток підприємства (том № 2, арк. 133), розрахунку приросту (збутку) балансової вартості запасів (додаток К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10 та 07 декларації) (том № 2 арк. 134), інформаційної довідки «ПКВФ ЛЮСЕР» (том № 2, арк. 135), державної статистичноїзвітності (звіт про суми отриманих пільг про оподаткуванню в розрізі окремих видів податків і пільг щодо кожного виду податку за ІІІ квартал 2003 року) (том № 2, арк. 136), які містять підпис ОСОБА_15 та зберігаються в матеріалах кримінальної справи № 1-168/08.

Відповідно до ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 26.03.2021 року, клопотання слідчого СВ ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області про тимчасовий доступ до речей і документів по кримінальному провадженню № 12018040660000327, задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридичне-архівне бюро Легіс» (ЄДРПОУ 33717773), яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, буд. 68, офіс 340, надати слідчим СВ ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, якими здійснюється досудове розслідування тимчасовий доступ до оригіналів документів ПКВФ «Люсер»: наказів директора ПКВФ «Люсер» з особового складу з 18.09.1992 року по 31.01.2005 року, розрахунково-платіжних відомостей ПКВФ «Люсер» з січня 2003 року по січень 2005 року, з можливістю їх вилучення на час проведення почеркознавчої експертизи та наступним поверненням.

7-й том:

Відповідно до ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.07.2019, клопотання слідчого СВ ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області про тимчасовий доступ до речей і документів задоволено. Зобов`язано уповноважених осіб Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надати (забезпечити) слідчому СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_29 та слідчим, що входять до відповідної слідчої групи у кримінальному провадженні тимчасовий доступ до документів з можливістю ознайомлення та вилучення їх належним чином завірених копій, а саме: матеріалів кримінальної справи № 1-168/08, які знаходяться в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська за адресою: м. Дніпро, вул. Паторжинського, 18-А.

На підставі зазначеної ухвали, були вилучені копії документів, у тому числі:

Постанова про порушення кримінальної справи від 08.02.2007; постанова Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15.12.2006, про задоволення скарги ОСОБА_5 та скасування постанови оперуповноваженого Жовтневого ОНМ від 09.11.2006; постанова від 09.11.2006;заяви ОСОБА_5 в порядку ст. 97 КПК України та його пояснення; договір доручення №1; доручення; позовна заява; рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.01.2006; ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.11.2004 про накладення арешту на р\р № НОМЕР_1 у Лівобережному відділенні КБ «Приватбанк» належний ПКВФ «Люсер» за адресою вулиця Каинова 24/25 у місті Дніпрі. Накласти арешт на автомобіль Мазда Примаси д/н НОМЕР_2 зареєстрований 22.06.2004 за ПКВФ «Люсер». Заборонити вчиняти будь-які дії направлені на відчуження автомобіля та розрахункового рахунку; ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.02.2005 про часткове скасування ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.11.2004; постанова державного виконавця про зняття арешту на грошові кошти на р/р № 260091055221001; постанова від 27.07.2006 про повернення виконавчого документу; ухвала Верховного Суду України від 12.09.2006 про відкриття провадження у справі за позовом ПКВФ «Люсер» до ОСОБА_5 та за зустрічним позовом останнього до ПКВФ «Люсер», ОСОБА_3 ; касаційна скарга; Апеляційна скарга; Договір зберігання №01-х від 01.07.2004; рішення №1 від 14.07.2006 про ліквідацію ПКВФ «Люсер» ; заява про порушення справи про банкрутство; фінансовий звіт; ухвала та постанова господарського суду Дніпропетровської області; Статут ПКВФ «Люсер» де єдиним засновником вказано лише ОСОБА_3 ; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПКВФ «Люсер»№04107632 від жовтня 1997; рішення Виконавчого комітету Жовтневої ради народних депутатів «Про реєстрацію підприємства «Люсер» від 18.09.1992 №1276; Довідка №11038 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ПКВФ «Люсер»; декларації з податку за прибуток ПКВФ «Люсер»; аудиторський висновок ПКВФ «Люсер» від 13.11.2006; постанова 15.02.2007 про проведення виїмки у ДПІ Жовтневого району юридичної справи ПКВФ «Люсер»;виписка з наказу від 22.02.1993 про прийняття на роботу ОСОБА_14 22.02.1993 на посаду директора ПКВФ «Люсер»; Довідка 4618 про включення ПКВФ «Люсер» до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України керівником зазначена ОСОБА_14 ;свідоцтво про державну реєстрацію ПКВФ «Люсер» 17.02.1997;наказ №57-к від 01.08.2003 про призначення ОСОБА_15 на посаду головного бухгалтера ПКВФ «Люсер»; наказ №79-к про звільнення ОСОБА_15 з посади головного бухгалтера ПКВФ «Люсер» 31.01.2005; наказ №80-к про зняття ОСОБА_14 з себе виконання обов`язків директора з 01.02.2005; декларації з податку на прибуток підприємства; інформаційні довідки; звіти про суми отриманих пільг по оподаткуванню; декларації про прибуток підприємства;

8-й том:

Постанова від 07.05.2007 про проведення виїмки у головному управлінні статистики в Дніпропетровській області балансів, відомостей, звітів та інших документів ПКВФ «Люсер»; звіти про фінансові результати; Баланси; звіти про основні показники діяльності за 2004-2006р.р.; ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 про скасування постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2007 відносно ОСОБА_3 ; постанова від 24.04.2007 про проведення виїмки у господарському суді Дніпропетровської області справи про банкрутство ПКВФ «Люсер» №Б24/193-06; постанова від 24.04.2007 про проведення виїмки у ліквідатора ПКВФ «Люсер» ОСОБА_37 всіх предметів і документів ПКВФ «Люсер»; Ліцензія на ім`я ОСОБА_37 як арбітражного керуючого; Акт приймання-передачі від 17.07.2006; повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ПКВФ «Люсер»; статут ПКВФ «Люсер»; постанова від 24.04.2007 про проведення виїмки у ОСОБА_3 предметів і документів ПКВФ «Люсер» а також грошових коштів, внесених ОСОБА_5 ; договір зберігання №01-х від 01.07.2004;акт приймання передачі цінностей від 01.07.2004; додаткові угоди №1 від 12.01.2005 та №2 від 28.01.2005;Вимоги №1 від 16.08.2004, №2 від 17.08.2004, №3 від 30.08.2004, №4 від 08.09.2004, №5 від 20.09.2004, №6 від 30.09.2004; Акти від 18.08.2004, 17.08.2004,21.09.2004,01.10.2004,01.09.2004,09.09.2004 про зняття цінностей зі зберігання до Договору зберігання №01-х від 01.07.2004;Висновок експерта №В-6938 від 30.11.2004; прибутковий касовий ордер ПКВФ «Люсер» від 01.07.2004 на суму 959040047 грн. прийнято від ОСОБА_5 Квитанція до прибуткового касового ордера; постанова від 14.05.2007 про проведення виїмки у ОСОБА_5 оригіналу квитанції до приходно-касового ордера від 01.07.2004; постанова від 25.05.2007 про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_3 ; постанова від 25.05.2007 про накладення арешту на майно ОСОБА_3 ; постанова від 25.05.2007 про відмову в порушені кримінальної справи відносно ОСОБА_14 за ст.ст. 366,191,218,364; постанова від 25.05.2007 про відмову в порушені кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ст.ст. 366,191,364; обвинувальний Висновок у кримінальній справі №99076305 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст. 218 КК України; постанова Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.06.2007 відносно ОСОБА_3 про закриття кримінальної справи на підставі на підставі ст.ст. 1 п. «г», 6 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року; ухвала суду апеляційної інстанції від 05.03.2008 про скасування постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2008 відносно ОСОБА_3 про повернення справи прокурору для проведення додаткового розслідування. У відповідності до постанови Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18.07.2008 року № 1-168/08 кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст. 218 КК України закрито на підставі ст.ст. 1 п. «г», 6 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року.

9-й том:

Відомості АТ «Альфа-Банк» щодо умов депозитних вкладів фізичних осіб.

10-й том:

За результатами протоколу обшуку від 22.05.2020 у приміщенні домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 були виявлені та вилучені грошові кошти в сумі 54500.00 гривень, які відповідно до постанови від 22.05.2020 були визнані речовими доказами та поміщені до камери ходу Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

За результатами Висновку експерта №СЕ-19/104-22/4053-ПЧ від 09.02.2022, підпис, розміщений над графою «Головний Бухгалтер» в квитанції до прибуткового касового ордеру №41 від 01.07.2004 виконаний ОСОБА_14 .

Як слідує з USB Flas drive HP v 250w, на ньому містяться: Технічний запис телефонного дзвінку 11.06.2019 ОСОБА_3 з пропозицією ОСОБА_5 зустрітися; технічний запис бесід на зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 12.06.2019; технічний запис ОСОБА_5 допиту свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_3 в Індустріальному районному суді справа 0417/2-154/11; технічний запис дзвінка ОСОБА_5 по телефону ОСОБА_14 їх розмов у 2004 році; технічний запис суду допиту свідка ОСОБА_3 19.04.2011 в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська 0417/2-154/11;технічний запис суду допиту свідка ОСОБА_14 19.04.2011 в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська 0417/2-154/11; технічний запис суду 19.04.2011 щодо постановлення ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська; відео виконавчих дій з понятими виконання ОСОБА_3 ухвали Індустріального районного суду 08.070.2010 і ухвали від 16.01.2009; відео виконавчих дій ознайомлення ОСОБА_3 і вручення йому рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2011.

Том №11:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №32020041650000013 внесеному до ЄРДР 26.03.2020 відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 212 КК України, за змістом якого, директор ТОВ «Орхідея 2016» ОСОБА_3 в період з 18.09.2018 до 19.06.2019 включно, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто, будучи службовою особою суб`єкта підприємницької діяльності та особою, відповідальною за сплату до бюджету податків, діючи умисно, з корисливих мотивів, порушив п. 44.1 ст. 44, п. 14.1.181 пункту 14.1. ст. 14, п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Орхідея 2016» по фінансово-господарських операціях з ТОВ «СПМ-Автоматика», ТОВ «Вольт-Альянс» та ТОВ «Авто Лавр Україна», за період з 01.08.2018 до 01.06.2019, не сплачено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «СПМ-Автоматика» на суму 1 250 221, 24 грн, по взаємовідносинах з ТОВ «Вольт-Альянс» на суму 610 740,00 грн та по взаємовідносинах з ТОВ «Авто Лавр Україна» 1 048 983, 20 грн, а всього на загальну суму 2 909 944, 44 грн, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету держави коштів, яка в 3000 і більше раз перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що є значним розміром.

DVD-R диск, що містить: Технічний запис телефонного дзвінку 11.06.2019 ОСОБА_3 з пропозицією ОСОБА_5 зустрітися; технічний запис бесід на зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 12.06.2019; технічний запис ОСОБА_5 допиту свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_3 в Індустріальному районному суді справа 0417/2-154/11; технічний запис дзвінка ОСОБА_5 по телефону ОСОБА_14 їх розмов у 2004 році; технічний запис суду допиту свідка ОСОБА_3 19.04.2011 в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська 0417/2-154/11;технічний запис суду допиту свідка ОСОБА_14 19.04.2011 в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська 0417/2-154/11; технічний запис суду 19.04.2011 щодо постановлення ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська; відео виконавчих дій з понятими виконання ОСОБА_3 ухвали Індустріального районного суду 08.070.2010 і ухвали від 16.01.2009; відео виконавчих дій ознайомлення ОСОБА_3 і вручення йому рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2011.

Відповідь ТОВ «Центру судових експерти «Альтернатива» від 30.05.2023 вих.№94, щодо повноважень експерта ОСОБА_38 та Висновку експерта №04/23 від 11.01.2023.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Судом встановлено,що вказаніу вирокута дослідженнів ходісудового розгляду доказиє належними,допустимими тадостовірними,а зогляду наїх системнуоцінку ідостатніми дляобґрунтованого висновкупро наявністьв діяхобвинуваченого складівінкримінованих йомукримінальних правопорушень,доведеності виниу їхвчиненні тадля прийняттязаконного іобґрунтованого рішенняу кримінальномупровадженні.Об`єктивнихпідстав ставитипід сумнівдосліджені судомписьмові доказита свідченнядопитаних всуді свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_22 та потерпілого ОСОБА_5 у суду немає, оскільки, як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_3 добре розумів протиправність своїх дій, як і добре розумів їх наслідки.

При цьому, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованихст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбаченіст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження.

Щодо доводівпотерпілого ОСОБА_5 , пов`язаних з тим, аби суд надав пояснення на кожний його аргумент, суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд, зауважує, що під час розгляду судом даного кримінального провадження, порушень прав потерпілого ОСОБА_5 , з огляду на приписи ст. 56 КПК України, допущено не було, він мав доступ до правосуддя, справедливий суд та можливість відновлення порушених прав. Потерпілий був вільний у реалізації своїх процесуальних прав і був представлений представником - професійним захисником ОСОБА_6 .

Натомість, з боку потерпілого ОСОБА_5 , неодноразово, було встановлено ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, тому, суд, який здійснював провадження, відповідно до ч.4 ст. 81 КПК України, залишив такі заяви без розгляду. Як і частину інших заяв, які не стосувалися меж кримінального провадження.

Щодо доводів сторони захисту, суд зазначає наступне.

Доводи сторони захисту про наявність між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 саме господарсько-цивільно-правових відносин та відсутність в діях останнього складу інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.5 ст. 191 КК України, спростовуються рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20.06.2011 за змістом якого, ще у 2011 році судом було встановлено, та наразі знайшло своє документальне підтвердження, те, що укладення договору доручення № 1 від 01.07.2004 року не мало мети його виконання, а лише набуття коштів ОСОБА_5 , що підтверджено невиконанням жодної його вимоги, неповідомленням довірителя про неможливість виконання договору і нецільовим, всупереч його предмету використанням довірених ОСОБА_5 коштів. Таємним розпорядженням грошовими коштами ОСОБА_5 як довірителя, унеможливили володіти, користуватись і розпоряджуватись своїми коштами. Тобто, унеможливили здійснювати майнові права на свій розсуд і відповідно до власних потреб. ОСОБА_3 незаконно заволодів грошовими коштами ОСОБА_5 внаслідок протиправного розпорядження ними Особою, відносно якої закрито кримінальне провадження, шляхом передачі у незаконне володіння ОСОБА_3 . Невідповідність договору зберігання визначеному ним предмету та фіктивність характеру зберігання коштів ОСОБА_5 підтверджено їх володінням ОСОБА_3 в той час як вказаного договору зберігання взагалі не існувало після припинення строку його дії ще у 2007 році. Для утримування в незаконному володінні грошових коштів ОСОБА_5 516 970, 81 грн., ОСОБА_3 не виконав ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.10, від 08.07.10 і від 29.09.10 про арешт 516 970, 81 грн. При цьому, в забезпечення виконання арешту 516 970, 81 грн. і реального виконання рішення суду, ухвалою Індустріального райсуду м. Дніпропетровська від 16.01.09 ОСОБА_3 заборонялось здійснювати будь-які дії з 516 970, 81 грн., у т.ч. приховувати, утаювати таперешкоджати їх майбутньому арешту, що фактично і здійснено ОСОБА_3 . 11.05.2011 року ОСОБА_3 визнав позов в частині витребування у нього з незаконного володіння 516 970, 81 грн., визнавши тим самим протиправне володіння не належним йому майном на протязі тривалого часу.

На переконання суду, хибною є позиція сторони захисту, щодо цивільно-правових чи то господарсько-правових відносин між потерпілим і обвинуваченим, оскільки як встановлено судом, та узгоджується із постановою Верховного суду у справі № 1522/507/2012 (провадження № 51-868км18) www.reyestr.court.gov.ua/Review/74158380 ) від 16.05.2018, належним чином оформлені цивільно-правові відносини, за допомогою яких особа прагне приховати умисел на заволодіння чужим майном, за наявності підстав не є перешкодою для оцінки скоєного як злочину.

У свою чергу, про вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення із кваліфікацією його дій саме за ч.5 ст. 27 ч.5 ст. 191 КК України, свідчать детально проаналізовані судом докази: укладання договору доручення №1 від 01.07.2004 між ОСОБА_5 та ПКВФ «Люсер» в особі його директора, доручення (яке є додатком №1 до Договору доручення №1 від 01.07.2004), довіренності від 01.07.2004, виданою ОСОБА_5 з метою виконання ПКВФ «Люсер» зобов`язань за договором доручення №1 від 01.07.2004, факту сплати ОСОБА_5 грошових коштів з метою виконання договору доручення №1 від 01.07.2004 грошових коштів у розмірі 959040,00 грн., наданням директором ПКВФ «Люсер» ОСОБА_5 квитанції до прибуткового касового ордеру №41, укладення договору зберігання №01-х від 01.07.2004 між ПКВФ «Люсер» в особі його директора та ОСОБА_3 про зберігання грошових коштів ОСОБА_5 у розмірі 959040, 00 грн. із подальшим не оприбуткуванням службовими особамиПКВФ «Люсер» грошових коштів потерпілого ОСОБА_5 , в супереч встановленого Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 19.02.2001 №72.

У свою чергу, сторона захисту, поняття оприбуткування тлумачила хибно на свій розсуд, спотворюючи дійсні фактичні обставини справи.

Між тим, відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 19.02.2001 №72( в ред. станом на 01.07.2004), а саме п.2.10, уся готівка, що надходить до кас підприємства, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в їх касах.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємства, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, згідно з п.4.2 цього Положення, є здійснення такими підприємствами обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цих операцій у встановленому порядку прибутковим касовим ордером з видачею відповідної квитанції та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів.

Наведена норма спростовує позицію сторони захисту, та свідчить про те, що не оформлення цих операцій у встановленому порядку не може вважатися оприбуткуванням.

Як встановлено судом, квитанція до прибуткового касового ордеру №41 від 01.07.2004, головним бухгалтером ПКВФ «Люсер» ОСОБА_15 - не підписувалася, а її підпис на вказаному документі був підроблений, про що свідчать Висновок судової почеркознавчої експертизи від 31.03.2021 за №CE-19/104-21/7988-ПЧ, та особисто у судовому засіданні підтверджено свідком ОСОБА_15 . При цьому, свідок ОСОБА_15 , пояснила, що під час передачі коштів ОСОБА_5 вона не була присутня. Яким чином гроші пройшли їй не відомо, при цьому оприбуткування коштів без участі бухгалтера неможливе було на той час. Керівник може прийняти кошти, але в книзі повинна розписуватися саме головний бухгалтер, це порушення касової дисципліни.

Свідок же ОСОБА_14 , у судовому засіданні, пояснила, що можливо і сама замість ОСОБА_15 підписала вказаний документ.

Разом з наведеним, як слідує з повідомлення про неможливість проведення судової експертизи від 04.02.2021 за №19/104-10/3-200 номер квитанції до прибуткового касового ордеру (№41) не відповідає номеру прибуткового касового ордеру (№111).

Наведене ідало судупідставу дійтивисновку проте,що оприбуткування грошових коштів ПКВФ «Люсер» отриманих від ОСОБА_5 - службовими особами не здійснювалося.

Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 19.02.2001 №72( в ред. станом на 01.07.2004) підприємства зобов`язані здавати готівку в банк.

В супереч вимогам вказаного Положення, як встановлено судом, 01.07.2004 директор ПКВФ «Люсер» замість передачі до установи банку отриманих від ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 959040, 00 грн., уклала з ОСОБА_3 договір зберігання №01-х від 01.07.2004 про нібито відповідальне зберігання коштів ОСОБА_5 та фактично передала кошти ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , що підтверджується актом приймання-передачі цінностей на зберігання від 01.07.2004.

На переконання суду, з урахуванням раніше наведеної позиції викладеної у постанові Верховного суду у справі № 1522/507/2012 (провадження № 51-868км18) www.reyestr.court.gov.ua/Review/74158380 ) від 16.05.2018, вказаний правочин був удаваним, тобто таким, що не відповідав меті його укладення, а був лише використаний для приховування умислу на привласнення чужого майна, у даній справі грошових коштів ОСОБА_5 , задля реалізації злочинного плану та привласнення його грошових коштів.

Про невідповідність договору зберігання визначеному та фіктивність зберігання грошових коштів потерпілого ОСОБА_5 свідчить їх володіння ОСОБА_3 і по цей час, в супереч тому, що Договір зберігання №01-х від 01.07.2004 не діє з 2007 року.

Суд критично розцінює покази свідка ОСОБА_14 , в частині того, що метою укладання 01.07.2004 Договору зберігання №01-х було те, що ПКВФ «Люсер» не встигало здати грошові кошти до банку, а залишати їх на роботі в сейфі вона боялася, тому було прийнято рішення про укладення договору зберігання цих коштів із засновником ПКВФ «Люсер» ОСОБА_3 .

Проте, на переконання суду, ОСОБА_14 не була позбавлена можливості повернути вказані грошові кошти їх власнику, а саме ОСОБА_5 .

Водночас, під надуманими приводами, посадовими особами ПКВФ «Люсер», грошові кошти потерпілого не були передати ані до банку ані повернуті ОСОБА_5 .

Між тим, перед своїм звільненням з посади директора ПКВФ «Люсер, а саме 28.01.2005 ОСОБА_14 , знов таки без волевиявлення та без відома ОСОБА_5 , укладає з ОСОБА_3 . Додаткову угоду №2 до Договору зберігання №01-х від 01.07.2004 про внесення змін до Договору зберігання №01-х від 01.07.2004, яким фактично продовжено строк дії договору зберігання з 31.12.2005 до 31.12.2007.

Судом встановлено, що посадові особи ПКВФ «Люсер», мали можливість замість шістьох вимог на різні суми, а загалом на 442000.00 гривень, не ускладнюючи діяльність ПКВФ «Люсер», повернути в повному обсязі кошти ОСОБА_5 у сумі 959040,00 грн.

Суд критично розцінює позицію обвинуваченого ОСОБА_3 в частині того, що начебто потерпілий ОСОБА_5 відмовився від отримання залишку грошових коштів у сумі 516 970, 81 гривень, дана позиція обвинуваченого спрямована виключно на уникнення відповідальності за інкримінуєме йому діяння. Оскільки, докази, що були досліджені судом, доводять, що потерпілий ОСОБА_5 неодноразово звертався як до ОСОБА_14 так і до ОСОБА_3 із вимогами про повернення належних йому грошових коштів, пропонуючи при цьому перерахувати їх на банківські рахунки.

При цьому, як слідує зі змісту рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20.06.2011, грошові кошти ОСОБА_5 могли бути повернуті на відомий ОСОБА_14 банківський рахунок ОСОБА_5 у АППБ «Аваль», на який нею раніше вносились інші грошові кошти; 17.08.04, 18.08.04, 10.09.04; шляхом відкриття будь-якого банківського рахунку в будь-якому банку на ім`я та користь ОСОБА_5 або їх внесення в депозит нотаріуса в порядку статті 537 ЦК України у разі його відсутності; при особистих зверненнях ОСОБА_5 ; на запропонований ОСОБА_5 інший банківський рахунок при зверненні ПКВФ «Люсер`до суду, а також повернути кошти замість ігнорування пропозиції ОСОБА_5 від 06.05.2005 року не стягувати ПКВФ «Люсер`з самої себе грошові кошти Галагурова на його користь, а шляхом укладення мирової угоди повернути їх без подальших судових і правових розглядів.

З цих же підстав, суд критично розцінює покази свідка ОСОБА_14 , в частині того, що ОСОБА_5 відмовлявся від отримання належних йому грошових коштів, оскільки посадові особи ПКВФ «Люсер», мали для цього безліч можливостей, у тому числі і: шляхом внесення грошових коштів на депозит суду, який у 2004 році вже працював, про що слідує з відповіді у 2007 році ТУ ДСА в Дніпропетровській області; і шляхом виконання ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 29.09.2010 (справа №2-1505/10), із встановленням порядку виконання арешту грошових коштів, а саме: вилучення у ОСОБА_3 516970.81 грн. передавши їх на зберігання у депозитний рахунок ВДВС Індустріального району м. Дніпропетровська.

Крім вказаного, матеріалами кримінального провадження доведено, що ОСОБА_3 , з метою умисного невиконання умов Договору доручення №1 від 01.07.2004, укладеним між ПКВФ «Люсер» та ОСОБА_5 та з метою привласнення грошових коштів останнього, бажав перекласти усю відповідальність за невиконання зобов`язань перед ОСОБА_5 на ПКВФ «Люсер». Тому, вжив заходів для проведення процедури фіктивного банкрутства ПКВФ «Люсер» через штучне створення незадовільного фінансового стану, внаслідок чого заборгованість перед ОСОБА_5 була би визнана безнадійною та неповернута останньому.

Так, за умовами Договору доручення №1 повірений (ПКВФ «Люсер») зобов`язаний у разі неможливості виконання договору письмово звернутись упродовж 2-х днів до Довірителя для прийняття останнім рішення про зміну або припинення договору. Тобто, службові особи ПКВФ «Люсер» мали можливість звернутися до ОСОБА_5 у письмовому вигляді упродовж 2-х днів до Довірителя для прийняття останнім рішення про зміну або припинення договору, чого також зроблено не було. Натомість, ПКВФ «Люсер» подав позов до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з вимогою припинити Договір доручення №1 та стягнути з ПКВФ «Люсер» на користь ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 517040 грн. Відповідно до рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.01.2006 договір доручення №1 від 01.07.2004, між ПКВФ «Люсер» та ОСОБА_5 визнано припиненим, стягнуто з ПКВФ «Люсер» на користь ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 517040 грн.

Вказане судове рішення було використано для фіктивного банкрутства ПКВФ «Люсер».

Зі змісту рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012 у справі № 1-26/2012, слідує, що відповідно доКонституції Українидержава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13,частина перша статті 17,частина перша статті 55,частина п`ята статті 124,пункт 9 частини третьої статті 129).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

«Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує правовладдя як складову частину спільної спадщини Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів правовладдя є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного розв`язання спору судами їхнє рішення не можна ставити під сумнів (Brumarescu v. Romania, заява № 28342/95,

§ 61;Khristov v. Ukraine, № 24465/04, § 33, від 19 лютого 2009 року).

Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Суд, в межах даного кримінального провадження, керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Суспільна небезпечність умисного невиконання судового рішення полягає і в тому, що протиправні дії особи перш за все несуть загрозу авторитету правосуддя та принижують інститут судового рішення, що в свою чергу заподіює шкоду правам громадян та державним інтересам.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява №48553/99) визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 382 КК України, полягає в одному з таких альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його об`єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь дії (перешкоджання) чи бездіяльності (невиконання). Саме з цього моменту злочин визнається закінченим. Невиконання судового акта це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.

Однією з форм (способу) невиконання судового рішення є пряма й відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати.

Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов`язана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 , ще у 2011 році, погодився та не оскаржував рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20.06.2011, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , саме як до фізичної особи, а не як до засновника ПКВФ «Люсер», про витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 516 970, 81 (п`ятсот шістнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят гривень 81 коп.).

На протязі 2011-2016 років на виконанні Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції перебували виконавчі провадження щодо виконання вищезазначеного рішення суду. 08.09.2016 державним виконавцем на підставі виконавчого листа Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 08.08.2016, відкрито виконавче провадження щодо витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошових коштів в розмірі 516 970, 81 грн. та встановлено строк для добровільного виконання вищезазначеного рішення суду до 15.09.2016.

Однак, тривалий час, ОСОБА_3 свідомо, умисно, не виконував вказане судове рішення, хоча мав для цього реальну можливість, про що свідчать матеріали кримінального провадження.

Так, під час проведення всіх виконавчих дій, у своїх власноруч виконаних поясненнях, та безпосередньо у судовому засіданні, ОСОБА_3 стверджував про знаходження у нього грошових коштів належних ОСОБА_5 , одночасно відмовлявся їх повернути останньому.

У судовому засіданні переглядався CD-R диск, на якому міститься інформація, податкових розрахунків сум доходу (ф. №1-ДФ), електронні звіти про суми нарахованої заробітної плати ОСОБА_3 , а саме відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДФС України про суми виплачених доходів станом на 06.08.2019. Згідно з вказаними відомостями ТОВ «РЕЗЕРВ-ОЙЛ» виплатило ОСОБА_3 поворотну фінансову допомогу: у 3 кварталі 2012року50000грн.; 4 кварталі 2012 року 100000 грн.; 1 кварталі 2013року48000грн.; 2 кварталі 2013року622000грн.;3 кварталі 2013року290000грн.; 4 кварталі 2013 року 621000 грн.; 1 кварталі2014року 5950 грн.; 2 кварталі 2014 року 16000 грн.;3 кварталі 2014 року 282316, 29 грн.

Як слідує зі змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні №32020041650000013 внесеному до ЄРДР 26.03.2020 відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 212 КК України, директор ТОВ «Орхідея 2016» ОСОБА_3 в період з 18.09.2018 до 19.06.2019 включно, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто, будучи службовою особою суб`єкта підприємницької діяльності за період з 01.08.2018 до 01.06.2019, не сплачено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «СПМ-Автоматика» на суму 1 250 221, 24 грн, по взаємовідносинах з ТОВ «Вольт-Альянс» на суму 610 740,00 грн та по взаємовідносинах з ТОВ «Авто Лавр Україна» 1 048 983, 20 грн, а всього на загальну суму 2 909 944, 44 грн, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету держави коштів, яка в 3000 і більше раз перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що є значним розміром.

Досліджені судом докази свідчать про наявність у ОСОБА_3 реальної можливості виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2011 у справі №0417/2-154/11, у тому числі і за рахунок доходу отриманого у вищезазначені періоди на різних посадах.

Одночасно ціж доказидостатньо доводятьте,що ОСОБА_3 ,упродовж 20.09.2011-29.01.2018, діючи свідомо та з прямим умислом, маючи реальну можливість виконати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2011 у справі №0417/2-154/11, ухилився від виконання вищевказаного рішення суду, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_5 не повернуто грошові кошти 516970, 81 грн., що на час вчинення злочину більше ніж у 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, таким чином заподіявши істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, а саме ОСОБА_5 .

Разом з тим, докази долучені сторони захисту, а саме: договір дарування від 26.01.2005 року, за яким ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_39 прийняла в дар нежиле приміщення АДРЕСА_7 .; Договір дарування квартири 22.03.2007 року, за яким ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_40 прийняв, як дарунок, квартиру, у АДРЕСА_2 ; Договір дарування житлового будинку 08.07.2006 року, за яким ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_41 прийняла, у власність, як дарунок, житловий будинок АДРЕСА_5 ; Договір дарування від 10.07.2007 між ОСОБА_3 та ОСОБА_41 про дарування земельних ділянок розташованих у АДРЕСА_5 , - навпаки не спростовують а у черговий раз підтверджують винуватість ОСОБА_3 , та свідчать про те, що він достовірно розуміючи про незаконне привласненнях грошових коштів потерпілого у 2004 році, з метою унеможливити виконання рішення суду та стягнення цих коштів, уклав вищезазначені правочини.

Посилання сторони захисту на постанову Верховного Суду від 26.02.2019 (справа №554/10478/15-к провадження №51-9155 км18), є нерелевантним, оскільки в зазначеній справі суд касаційної інстанції вирішував зовсім іншу правову ситуацію, обставини якої суттєво відрізняються від обставин даного провадження.

З огляду на викладене, на переконання суду, доводи та аргументи учасників провадження щодо істотних питань, що виникли при кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 та у доведеності його вини, судом вичерпно розглянуті як у правовому так і у процесуальному сенсі.

Доводи сторони захисту не спростовують вказаного висновку суду.

2.Статті (частинистатті)закону Українипро кримінальнувідповідальність,що передбачаєвідповідальність закримінальне правопорушення,винним увчиненні якоговизнається обвинувачений.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 і його умисні дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 382 КК України, як такі, що виразилися в умисному невиконанні рішення суду, що набрало законної сили, яке заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян та за ч.5 ст. 27 ч.5 ст. 191 КК України, як такі, що виразилися в пособництві у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі.

3.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, згідно ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

4.Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Згідност. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, які скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав, раніше не судимий, є особою з інвалідністю ІІІ-групи, пенсіонер, у лікарів нарколога і психіатра на обліку не перебуває, за місцем мешкання скарг не надходило.

Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:

Вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ч.1 ст. 70 КК України та конфіскацією майна, позицію потерпілого, який просив призначити покарання у виді позбавлення волі, обвинувачений та його захисник просили ухвалити виправдувальний вирок, також суд враховує відсутність обставин що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, дані про особу, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст. 382, ч.5 ст. 191 КК України із застосування ч.1 ст. 70 КК України з реальним відбуванням покарання.

Оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

З урахуванням наведеного, судом не встановлено підстав для призначення ОСОБА_3 покарання більш м`якого, ніж встановлено в санкції ч.3 ст. 382, ч.5 ст. 191 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України.

5.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

В межах даного провадження, 26.03.2018 потерпілий ОСОБА_5 подав цивільний позов до ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_3 на його користь: дохід, який він міг одержати від незаконного володіння грошовими коштами 516970.71 грн…- 134911.24; суму інфляційних втрат та трьох відсотків річних (375676.99+46612.35 відповідно)…- 422289.34; моральну шкоду 500000.00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.5 зазначеної статті, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У свою чергу, п.5 ч.1 статті 257 ЦПК України, чітко регламентовано підстави, залишення позову без розгляду судом, у тому числі і коли позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

В супереч наведеному, вже на стадії судових дебатів, потерпілий ОСОБА_5 , заявив про залишення його позову без розгляду. Між, тим, стадія судових дебатів не передбачає розгляду клопотань та заяв, що узгоджується із постановою Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №127/15447/20(провадження №51-5846км21), тому позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 належить вирішити наступним чином.

Що стосується вимоги 1, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 , доходу , який він міг одержати від незаконного володіння грошовим коштами 516970.81 грн. 134911.24 грн.

Так, відповідно до ст. 390 ЦК України, власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Однак, на переконання суду, позивачем позов обґрунтовано на припущеннях за яких начебто ОСОБА_3 мав можливість придбати долари США, та потім їх продати за більшим курсом, та отримати від цього дохід.

Між тим, як встановлено судом, в межах даного кримінального провадження, винуватість ОСОБА_3 встановлена саме за ч.5 ст. 27 ч.5 ст. 191 КК України, що виразилося в пособництві у привласненнічужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі.

У той же час, якби, судом було встановлено про придбання ОСОБА_3 доларів США з послідуючим отриманням від цього прибутку, то його дії належало б кваліфікувати за іншим складом кримінального правопорушення, яке наразі останньому не інкримінується.

Що стосується вимоги 2, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних (375676.99+46612.35 відповідно)…- 422289.34 гривень.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Свого часу Велика Палата Верховного Суду упостанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-цзробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усуненняі обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Тобто, оскільки рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20.06.2011 витребувано з незаконного володіння та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 516 970, 81 грн, то вимоги останнього в частині стягнення суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних, підлягають задоволенню, з обмеженням останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, тобто з 26.03.2015 до 26.03.2018.

Тому, позов ОСОБА_5 в цій частині належить задовольнити частково, та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних(297530,02+46569,86відповідно)344 099.88гривень.https://ips.ligazakon.net/calculator/ff.

Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

По справі встановлено, що потерпілому ОСОБА_5 , неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_3 заподіяно моральні страждання, наслідки чого продовжуються до теперішнього часу, тобто впродовж 19 років, та постали для ОСОБА_5 значно та тривало психотравмувальними: істотно обмежували його загальне соціальне функціонування, погіршували якість родинного та професійного життя, призвели до фіксації переживань правової безпорадності, скривдженої ділової репутації, до витрачання тривалого життєвого часу та душевних зусиль на її правове вирішення, чим заподіяли значні психологічні (моральні) страждання.

Виходячи з обставин саме даного кримінального провадження, судом встановлено, що потерпілий дійсно переніс значний дискомфорт, він пережив сильний душевний стрес, що призвело до погіршення здоров`я та інші негативні наслідки, а отже сума у 100 000.00 гривень відповідатиме понесеним потерпілим характеру і обсягу моральних страждань, та буде справедливою по відношенню до нього.

Тому, саме визначена судом сума відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставин, при яких було спричинено моральну шкоду.

Підстав для зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу, - судом не встановлено, оскільки він жодного разу не порушив захід забезпечення кримінального провадження, обраний відносно нього, Дніпровським апеляційним судом 25.01.2022, у виді особистого зобов`язання.

Тому, до набрання вироком законної сили, запобіжний захід у виді особистого зобов`язання залишити без змін.

За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, із ОСОБА_3 , необхідно стягнути на користь держави витрати пов`язані із проведенням судової експертизи.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст.7-29,94,368,374,ч.15ст.615 КПКУкраїни,суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 382, ч.5 ст. 27 ч.5 ст. 191 КК України і призначити йому покарання:

-за ч.3ст.382КК України увиді позбавленняволі настрок 4(чотири)роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані із адміністративно-господарськимита організаційно-розпорядчимифункціями на строк 3 (три) роки;

-за ч.5ст.27ч.5ст.191КК України увиді позбавленняволі настрок 7(сім)років з позбавленням права обіймати посади пов`язані із адміністративно-господарськимита організаційно-розпорядчимифункціями на строк 3 (три) роки з конфіскацією усього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 покарання -у видіпозбавлення воліна строк7(сім)років з позбавленням права обіймати посади пов`язані із адміністративно-господарськимита організаційно-розпорядчимифункціями на строк 3 (три) роки з конфіскацією усього належного йому майна.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_3 на його користь: дохід, який він міг одержати від незаконного володіння грошовими коштами; суму інфляційних втрат та трьох відсотків річних; моральну шкоду задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 на відшкодування суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних (297530,02 + 46569,86 відповідно) - 344 099.88 гривень.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди 100000.00 (сто тисяч) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати пов`язані із проведенням експертизи в сумі 3816.54 гривень.

Речові докази:

-ком пакт диски, USB Flas drive зберігати в матеріалах кримінального провадження.

-грошові кошти в сумі 54 500.00 гривень, які відповідно до постанови від 22.05.2020 були визнані речовими доказами та поміщені до камери схову Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області повернути ОСОБА_14 .

В межах даного провадження, скасувати арешт накладений відповідно до:

- ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14.09.2020, з урахуванням уточнень в ухвалі того ж суду від 23.09.2020, на -житловий будинок загальною площею 53,9 кв.м. з присадибною ділянкою 0,25 га, за адресою: АДРЕСА_5 ; квартиру в житловому будинку загальною площею 102,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_6 ; -53/100 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 822343412101.

- ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 01.10.2020 року, на земельну ділянку, площею 0,0423 га, з кадастровим номером 1 225 680 500:07:063:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 .

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення,а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії вироку,до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний судміста Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Вручити учасникам судового провадження копію повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя Амур-Нижньодніпровського

районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_42


Суд	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
Дата ухвалення рішення	15.12.2023
Оприлюднено	18.12.2023
Номер документу	115667133
Судочинство	Кримінальне
Категорія	Злочини проти власності Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

Судовий реєстр по справі —199/2784/22

Ухвала від 04.12.2024

Кримінальне

Дніпровський апеляційний суд

Крот С. І.

Ухвала від 04.12.2024

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Голубицький Станіслав Савелійович

Ухвала від 22.11.2024

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Голубицький Станіслав Савелійович

Ухвала від 19.11.2024

Кримінальне

Дніпровський апеляційний суд

Крот С. І.

Ухвала від 12.11.2024

Кримінальне

Дніпровський апеляційний суд

Крот С. І.

Ухвала від 12.11.2024

Кримінальне

Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

МАШКІНА Н. В.

Ухвала від 06.11.2024

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Голубицький Станіслав Савелійович

Ухвала від 08.11.2024

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Голубицький Станіслав Савелійович

Ухвала від 25.10.2024

Кримінальне

Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

ЩЕРБИНА-ПОЧТОВИК І. В.

Ухвала від 24.10.2024

Кримінальне

Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

СЕНЧИШИН Ф. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Вироквід 15.12.2023 по справі 199/2784/22АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Судовий реєстр по справі —199/2784/22

Вирок
від 15.12.2023 по справі 199/2784/22
АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА