Рішення

від 15.12.2023 по справі 947/11752/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/11752/23

Провадження № 2-др/947/53/23

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2023 року

Київський районний суд м.Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря - Солтановської Ю.О.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення по справі № 947/11752/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сатурн» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2023 року заявник звернувся до суду із заявою, в якій просив постановити додаткове рішення по справі, яким стягнути з ОСОБА_4 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (Паспорт серія НОМЕР_1 виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, 19.05.1997 року, РНОКПП - НОМЕР_2 ), витрати на правничу допомогу у сумі 800,00 (вісімсот доларів США) дол. США та 3000,00 грн. (три тисячі гривень).

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що рішенням суду від 07.07.2023 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 ,третя особа Об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку «Сатурн»про відшкодуванняматеріальної шкоди,завданої внаслідокзалиття квартири про поділ спільного майна подружжя було задоволено. Проте, в рішенні суду не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Заявник стверджує, що у зв`язку з судовим розглядом сторона позивача понесла судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані з прибуттям до судового засідання та інші, у зв`язку з чим заявник просить стягнути з відповідача вказані витрати.

У зв`язку з перебуванням судді у черговій відпустці та надмірним навантаженням, розгляд вказаної заяви було призначеноу судовому засіданні на 18.09.2023 року.

25 серпня 2023 року представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_1 надала до суду заперечення на заяву, в яких просила співмірно зменьшити заявлений ОСОБА_2 розмір на правничу допомогу.

Однак, 25.08.2023 року на адресу суду надійшла ухвала Одеського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року про витребування з Київського районного суду м. Одеси матеріалів справи № 947/11752/23 для розгляду апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 липня 2023 року.

Ухвалою суду від 05.09.2023 року було зупинено провадженняпо справі№ 947/11752/23 до розгляду Одеським апеляційним судом апеляційної скарги представника відповідача- ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 липня 2023 року.

29 листопада 2023 року до суду було повернуто цивільну справу № 947/11752/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сатурн» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Враховуючи вказівки апеляційного суду, ухвалою суду від 30.11.2023 року було відновлено провадження у справі та призначено судове засідання.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник заявника/позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, сповіщений належним чином, про причини невки суду не повідомив.

Представник Відповідача по справі ОСОБА_4 ОСОБА_1 у судовому засіданні просила зменьшити розмір витрат на правничу допомогу.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 12 квітня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_4 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (Паспорт серія НОМЕР_1 виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, 19.05.1997 року, РНОКПП - НОМЕР_2 ), відшкодування завданої матеріальної шкоди, в розмірі 34 088,00 грн. (тридцять чотири тисячі вісімдесят вісім гривень 00 копійок).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07.07.2023 року позовну заяву ОСОБА_2 було задовольнено. Стягнуто з ОСОБА_4 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (Паспорт серія НОМЕР_1 виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, 19.05.1997 року, РНОКПП - НОМЕР_2 ), відшкодування завданої матеріальної шкоди, в розмірі 34 088,00 грн. (тридцять чотири тисячі вісімдесят вісім гривень 00 копійок).

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали доказі і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми/ присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», що закріплено ч.4 ст.62 ЦПК України.

Поняття терміну адвокат врегульоване п.1 ч.І ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», відповідно до якої адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Положенням ч.ч. 1, 4 ст.17 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

Підстави для здійснення адвокатської діяльності визначені ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 року по праві № 820/479/18 зазначив, що як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з Іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2022 року між Адвокатом Лукіним Олегом Олександровичем та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги, предметом договору було забезпечення захисту інтересів відносно заливу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , сума договору становить 400,00 дол. США.

25.04.2023року між Адвокатом Байрамовим Олександром Володимировичем та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до п. 3.2. договору, Розмір гонорару Адвоката встановлюється, як Гонорар успіху в сумі 400,00 дол. США, яка виплачується після винесення позитивного рішення на користь Клієнта.

Відповідно до п. 3.6. Сума гонорару за забезпечення Адвокатом судового засідання становить 1000,00 грн., яка сплачується окремо від основного гонорару визначеному у п 3.2 договору.

Пункотом 3.7. визначено, що Гонорар, зазначений у п. 3.9 договору, сплачується будь-яким способом, оплата підтверджується будь яким документальним способом (чек, платіжне доручення, розписка, підпис на договорі тощо).

Відповідно до додатку 1 до договору про надання правової допомоги від 25.04.2023 року, забезпечено участь адвоката у судових засіданнях 25.05.2033 року, 12.06.2023 року, 07.07.2023 року, сплачено загальну суму 3000,00 грн., про що засвідчено підписами Адвоката та Клієнта про передачу коштів.

10 липня 2023 року складено акт приймання надання послуг, «Виконавець» надав, а «Замовник» прийняв юридичні послуги у формі: Представництва інтересів Замовника у судових засіданнях, під час розгляду судової справи № 947/11752/23, відповідно договору про надання юридичних послуг від 25.04.2023 року.

Вирішуючи питання по суті, суд бере до уваги висновки КГС ВС від 30 січня 2023 року у справі № 910/7032/17, при цьому суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Колегія суддів касаційної інстанції враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)), та зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" ("Iatridis v. Greece", заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" ("Pakdemirli v. Turkey", заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлена представником позивача до стягнення з позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 800 дол. США, є непропорційною обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

При визначенні розміру витрат, суд також враховує те, що Договір, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , було укладено ще 03.02.2022 року, та даним Договором не встановлено порядок обчислення та ціну послуг, що надаються адвокатом Лукіним О.О., а лише вказано загальну суму гонорару в розмірі 400 дол. США в п. 4.1. Договору.

Разом з цим, як вбачається дата укладання вказаного Договору є 03.02.2022 року, пунктом 5.1. якого визначено, що Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 6 місяців. Тобто на момент звернення до суду з позовом, а саме 12.04.2023 року строк дії вказаного Договору вже збіг.

З огляду на вищевикладене, витрати заявлені Позивачем на правову допомогу адвоката Лукіна О.О. у розмірі 400 доларів США задоволенню не підлягають .

Щодо витрат на правову допомогу адвоката Байрамова О.В., суд зазначає наступне.

Відповідно до висновку Велика Палата Верховного Суду викладеного у пункті 5.44. постанови від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Пунктом 3.2. Договору від 25.04.2023 року визначено, що гонорар успіху виплачується після винесення позитивного рішення на користь Клієнта.

Також пунктом 3.5. Договору від 25.04.2023 року встановлено, що гонорар успіху сплачується двох місяців після набрання чинності рішення по справі.

З цього випливає, що отримання адвокатом Байрамовим О.В. гонорару успіху чітко прив`язано до двох подій: 1) винесення позитивного рішення на користь Позивача; 2) набрання чинності рішення Київського районного суду по справі № 947/11752/23 від 07.07.2023 року.

Згідно із ч. 1 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

З матеріалів справи вбачається, що 09 серпня 2023 року ОСОБА_4 було подано апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду від 07.07.2023 року.

Крім того, в прохальній частині апеляційної скарги від 09.08.2023 року ОСОБА_4 просить Одеський апеляційний суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.07.2023 року по справі № 947/11752/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

Враховуючи вказані обставини, гонорар успіху адвоката Байрамова О.В., встановлений Актом від 10.07.2023 року, не може бути сплаченим Позивачем через ненастання обставин передбачених пунктами 3.2. та 3.5. Договору від 25.04.2023 року.

Отже, як вбачається по справі було призначено три судових засідання, 25.05.2023 року, 12.06.2023 року, 07.07.2023 року, на які з`явився представник позивача ОСОБА_3 ,

Таким чином, враховуючи виконані роботи, складність справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 3 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 133,137,261,270 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення по справі № 947/11752/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сатурн» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у справі № 947/11752/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сатурн» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Стягнути з ОСОБА_4 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (Паспорт серія НОМЕР_1 виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, 19.05.1997 року, РНОКПП - НОМЕР_2 ), витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн. (три тисячі гривень).

В іншій частині заяви відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення додаткового судового рішення можуть подати апеляційну скаргу в цей же термін з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Куриленко О. М.