Постанова

від 30.04.2024 по справі 947/11752/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3607/24

Справа № 947/11752/23

Головуючий у першій інстанції Куриленко О.М.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Пухи А.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

представник відповідача ОСОБА_4

третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сатурн»

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2023 року, ухвалене у складі судді Куриленко О.М., у приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сатурн» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,-

встановив:

Короткий виклад обставин справи та зміст заяви

11 липня 2023 року заявник звернувся до суду із заявою, в якій просив постановити додаткове рішення по справі, яким стягнути з ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (Паспорт серія НОМЕР_1 виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, 19.05.1997 року, РНОКПП - НОМЕР_2 ), витрати на правничу допомогу у сумі 800,00 (вісімсот доларів США) дол. США та 3000,00 грн. (три тисячі гривень).

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що рішенням суду від 07.07.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сатурн» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири про поділ спільного майна подружжя було задоволено. Проте, в рішенні суду не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Заявник стверджує, що у зв`язку з судовим розглядом сторона позивача понесла судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані з прибуттям до судового засідання та інші, у зв`язку з чим заявник просить стягнути з відповідача вказані витрати.

Короткий зміст додаткового рішення суду.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по справі № 947/11752/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сатурн» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири задоволено частково.

Ухвалено додаткове рішення у справі № 947/11752/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сатурн» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Стягнуто з ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (Паспорт серія НОМЕР_1 виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, 19.05.1997 року, РНОКПП - НОМЕР_2 ), витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн. (три тисячі гривень).

В іншійчастині заяви відмовлено.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що враховуючи виконані роботи, складність справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 3 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Байрамов О.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.12.2023, в частині відмови в стягненні витрат на правничу допомогу у сумі 800,00 (вісімсот доларів США 00 центів) дол. США є незаконним і потребує скасуванню, а також в цій частині винесенням нового рішення, яким задовільнити заяву про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що копія договору про надання правничої допомоги, додатку до нього та акту, відповідно до практики Верховного Суду достатньо для стягнення правничої допомоги.

З висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки відповідно до п. 3.2. договору, Розмір гонорару Адвоката встановлюється, як Гонорар успіху в сумі 400.00 дол. США (чотириста доларів США 00 центів), яка виплачується після винесення позитивного рішення на користь Клієнта.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.07.2023 року по справі №947/11752/23, є позитивним для ОСОБА_1 , а отже застосовується гонорар відповідно до п. 3.2. договору.

Позитивне рішення суду першої інстанції і рішення, яке набрало чинності, це- два окремих рішення, зазначеним твердженням суд першої інстанції сам собі протирічить, виходячи з цієї логіки, якщо основне рішення оскаржується, той взагалі задовольняти стягнення правової непотрібно, а тим паче і виносити додаткове рішення, але суд першої інстанції частково стягнув витрати у сумі 3000,00 за участь адвоката у судових засіданнях, але в іншій частині відмовив.

У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу, відповідний висновок зробила Велика палата ВС у постанові від 05.07.2023 у справі №904/8884/21.

Відносно договору, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , договір укладено 03.02.2022 року, загальна сума гонорару становить 400 дол. США в п. 4.1. Договору.

Договір укладено 03.02.2022 року, відповідно до п. 5.1. визначено, що Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 6 місяців.

Згідно акту про залиття від 02 січня 2022 року причиною залиття, що трапилось на системі індивідуального опалення, є спрацювання підривного клапана двухконтурного котла системи опалення та гарячого водопостачання «S.Duval».

Згідно висновку № 10/22 від 31.01.2022 року за результатами проведеного будівельно- технічного експертного дослідження експертом встановлено, що вартість матеріального збитку, що виник внаслідок залиття квартири складає 31088,00 гривень.

Після чого, 03.02.2022 року вже укладено договір між ОСОБА_1 та адвокатом Лукіним Олегом Олександровичем, за для можливості стягнення вартості матеріального збитку, яка встановлена висновком № 10/22 від 31.01.2022.

Адвокатом Лукіним Олегом Олександровичем на виконання договору про надання правової допомоги від 03.02.2022 року складено позовну заяву для ОСОБА_1 , яка і розглядалась Київським районним судом м. Одеси.

За професією ОСОБА_1 моряк і з 04.02.2022 року по 30.08.2022 року знаходився за межами України, виконував умови контракту та перебував на судні.

Після виконання умов контракту, 30.08.2022 року повернувся до Одеси, осінь 2022 року та зима 2022-2023 року були важкі, ворожі ракети били по енергетичній інфраструктурі України на той час після рейсу, тяжко усвідомлювати те, що відбувається в Україні, питання позову були на другому плані.

12.04.2023 року після важкої зими, прийнято рішення подати позов, але стверджувати, що адвокат Лукін Олег Олександрович не надав послуг за договором неможливо, на складання позовної заяви необхідний певний час, але під час складання позовної 24.02.2022 року, армія росії здійснила повномасштабне вторгнення (зазначений факт не доводиться), з чого певний час і суди не працювали, але позовна заява складена, додатки до неї додані і направлені ОСОБА_1 для подачі до суду, у зв`язку із від`їздом ОСОБА_5 .

З огляду на вищевикладене, витрати на правову допомогу адвоката Лукіна О.О. у розмірі 400 доларів США підлягають задоволенню .

Позиція учасників у справі.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги представником відповідача було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Зазначає, що 3 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір про надання правової допомоги від 03.02.2022 року.

При цьому, сам Договір, окрім ПІБ клієнта, не містить інших даних, зокрема РНОКПП та адреси, які б дозволили ідентифікувати особу підписанта.

Пунктом 1.1. Договору про надання правової допомоги від 03.02.2022 року (далі Договору від 03.02.2022 року) визначено, що предметом Договору є: 1) забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта по наданню правової допомоги отримання інформації від відповідних державних установ, підготовка позовів, відповідей на позов, заперечень, пояснень, апеляційних та касаційних скарг, адвокатських запитів, інше відносно заливу квартири за адресою АДРЕСА_2 , отримання всіх необхідних документів в організаціях, підприємствах, всіх форм підпорядкованості, на всій території України з правом підпису, надання відповідних заяв, сплачування необхідних платежів, відносно даної справи, інше;2) надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; 3) складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

З цього вбачається, що предметом Договору від 03.02.2022 року є надання правової допомоги не лише з питання заливу квартири за адресою АДРЕСА_2 , а й з інших правових питань, зокрема недопущення порушення прав Позивача та їх відновлення.

Пунктами 4.2.-4.3. Договору від 03.02.2022 року визначено, що Гонорар винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Гонорар складається з суми вартості послуг адвоката. При цьому, даним Договором не встановлено порядок обчислення та ціну послуг, що надаються адвокатом Лукіним О.О., а лише вказано загальну суму гонорару в розмірі 400 доларів США в пункті 4.1. Договору від 03.02.2022 року. Також не надано Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Тобто, з положень Договору від 03.02.2022 року неможливо встановити кількість, обсяг та вид послуг наданих адвокатом Лукіним О.О. Позивачу.

Також пунктами 4.7. та 4.8. Договору від 03.02.2022 року встановлено, що Клієнт сплачує гонорар у день підписання договору. Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Адвоката.

Попри ці положення Договору, Позивач не надав жодного документу, який підтверджував би факт сплати Позивачем гонорару адвокату Лукіну О.О.

Крім того, в пунктах 5.1.-5.2. Договору від 03.02.2022 року зазначено, що Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 6 місяці, а після закінчення строку дії Договору він пролонгації не підлягає.

Однак, позовна заява ОСОБА_1 від 12 квітня 2023 року датується та була подана через 8 місяців після моменту закінчення строку дії Договору від 03.02.2022 року. Водночас, в попередньому (орієнтовному) розрахунку витрат, який міститься у позовній заяві від 12.04.2023 року, відсутня згадка про витрати Позивача на правову допомогу адвоката Лукіна О.О.

Однак, всупереч ст. 137 ЦПК України, детальний опис робіт (наданих послуг) Позивачем до суду наданий не був.

Враховуючи відсутність: чіткого порядку обчислення та визначення ціни послуг адвоката Лукіна О.О., акта прийому-передачі виконаних робіт, що міг би підтвердити факт отримання Позивачем послуг від адвоката Лукіна О.О., доказів сплати Позивачем гонорару адвокату Лукіну О.О., детального опису виконаних адвокатом Лукіним О.О. робіт, вважаю витрати заявлені Позивачем на правничу допомогу адвоката Лукіна О.О. у розмірі 400 доларів США непідтвердженими та такими, що не відповідають критерію розумності та реальності адвокатських витрат.

25 квітня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги № б/н від 25.04.2023 року.

Пунктом 3.1. Договору про надання правової допомоги № б/н від 25.04.2023 року (далі Договір від 25.04.2023 року) визначено, що гонорар форма винагороди Адвоката за надання послуг передбачених цим Договором.

Згідно із пунктом 4.1. Договору від 25.04.2023 року факт надання передбачених цим Договором послуг підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг.

10 липня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено акт приймання наданих послуг за договором від 25.04.2023 року (далі Акт від 10.07.2023 року).

Відповідно до Акту від 10.07.2023 року адвокатом Байрамовим О.В. було надано юридичні послуги у формі представництва інтересів Позивача у судових засіданнях, під час розгляду судової справи № 947/11752/23.

При цьому, знову ж таки, заява Позивача не містить детального опису робіт (наданих послуг).

З цього випливає, що в рамках даної справи, яка є малозначною в розумінні ЦПК України, адвокатом Байромовим О.В. було надано лише послуги з представництва інтересів Позивача в 3 судових засіданнях по справі.

Абзацом 5 Акту від 10.07.2023 року встановлено вартість послуг у розмірі 400 дол. США (гонорар успіху) та 3000, 00 грн. (забезпечення судових засідань).

Порядок обчислення та ціна послуг адвоката Байрамова О.В. встановлена Розділом 3 Договору від 25.04.2023 року.

Розділом 3 Договору від 25.04.2023 року передбачено 2 види гонорару Байрамова:

а) Гонорар успіху в сумі 400 дол. США, який виплачується після винесення позитивного рішення на користь Клієнта. Даний гонорар сплачується продовж 2 місяців після набрання чинності рішення по справі;

б) Гонорар за забезпечення Адвокатом судового засідання в розмірі 1000 грн. Сплачується окремо від гонорару успіху, строк сплати Договором не встановлений

Пунктом 3.2. Договору від 25.04.2023 року визначено, що гонорар успіху виплачується після винесення позитивного рішення на користь Клієнта.

Також пунктом 3.5. Договору від 25.04.2023 року встановлено, що гонорар успіху сплачується протягом двох місяців після набрання чинності рішення по справі.

З цього випливає, що отримання адвокатом Байрамовим О.В. гонорару успіху чітко прив`язано до двох подій:

1) винесення позитивного рішення на користь Позивача;

2) набрання чинності рішення Київського районного суду по справі № 947/11752/23 від 07.07.2023 року.

З огляду на це, гонорар успіху адвоката Байрамова О.В., встановлений Актом від 10.07.2023 року, не може бути сплаченим Позивачем через ненастання передбачених пунктами 3.2. та 3.5. Договору від 25.04.2023 року, тобто до моменту набрання рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07.07.2023 року по справі № 947/11752/23 чинності.

Також, слід враховувати, що адвокат Байрамов О.В. не брав участі у формуванні правової позиції Позивача у даній справі, яка визначалась у позовній заяві, а лише її підтримав на судових засіданнях.

Подані представником ОСОБА_1 заява від 11.07.2023 року та апеляційна скарга від 20.12.2023 року не містяться докази, що підтверджували б факт написання адвокатом Лукіним О.О. позовної заяви від 12.04.2023 року.

Щодо тверджень про перебування ОСОБА_1 у період з 04.02.2022 року по 30.08.2022 року за межами України, зазначу, що представник ОСОБА_1 не долучав при поданні апеляційної скарги від 20.12.2023 року чи будь-якої іншої заяви по справі жодних доказів, що могли б підтверджувати дані обставини.

Отже, заявлений Позивачем розмір витрат на правничу допомогу у сумі 800 дол. США та 3000 грн., з урахуванням курсу НБУ станом на 06 січня 2023 року, сумарно майже дорівнює ціні позову, вказаній у позовній заяві від 12.04.2023 року, що не відповідає критеріям співмірності визначених частиною 4 статті 137 ЦПК України.

Щодо явки сторін.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги , перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (Паспорт серія НОМЕР_1 виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, 19.05.1997 року, РНОКПП - НОМЕР_2 ), відшкодування завданої матеріальної шкоди, в розмірі 34 088,00 грн. (тридцять чотири тисячі вісімдесят вісім гривень 00 копійок).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07.07.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було задовольнено. Стягнуто з ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (Паспорт серія НОМЕР_1 виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, 19.05.1997 року, РНОКПП - НОМЕР_2 ), відшкодування завданої матеріальної шкоди, в розмірі 34 088,00 грн. (тридцять чотири тисячі вісімдесят вісім гривень 00 копійок).

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали доказі і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми/ присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», що закріплено ч.4 ст.62 ЦПК України.

Поняття терміну адвокат врегульоване п.1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», відповідно до якої адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Положенням ч.ч. 1, 4 ст.17 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

Підстави для здійснення адвокатської діяльності визначені ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 року по праві № 820/479/18 зазначив, що як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з Іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2022 року між Адвокатом Лукіним Олегом Олександровичем та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги, предметом договору було забезпечення захисту інтересів відносно заливу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , сума договору становить 400,00 дол. США.

25.04.2023року між Адвокатом Байрамовим Олександром Володимировичем та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до п. 3.2. договору, Розмір гонорару Адвоката встановлюється, як Гонорар успіху в сумі 400,00 дол. США, яка виплачується після винесення позитивного рішення на користь Клієнта.

Відповідно до п. 3.6. Сума гонорару за забезпечення Адвокатом судового засідання становить 1000,00 грн., яка сплачується окремо від основного гонорару визначеному у п 3.2 договору.

Пункотом 3.7. визначено, що Гонорар, зазначений у п. 3.9 договору, сплачується будь-яким способом, оплата підтверджується будь яким документальним способом (чек, платіжне доручення, розписка, підпис на договорі тощо).

Відповідно до додатку 1 до договору про надання правової допомоги від 25.04.2023 року, забезпечено участь адвоката у судових засіданнях 25.05.2033 року, 12.06.2023 року, 07.07.2023 року, сплачено загальну суму 3000,00 грн., про що засвідчено підписами Адвоката та Клієнта про передачу коштів.

10 липня 2023 року складено акт приймання надання послуг, «Виконавець» надав, а «Замовник» прийняв юридичні послуги у формі: Представництва інтересів Замовника у судових засіданнях, під час розгляду судової справи № 947/11752/23, відповідно договору про надання юридичних послуг від 25.04.2023 року.

Вирішуючи питання по суті, апеляційний суд бере до уваги висновки КГС ВС від 30 січня 2023 року у справі № 910/7032/17, при цьому зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Колегія суддів касаційної інстанції враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)), та зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" ("Iatridis v. Greece", заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" ("Pakdemirli v. Turkey", заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що заявлена представником позивача до стягнення з позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 800 дол. США, є непропорційною обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

При визначенні розміру витрат, суд також враховує те, що Договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , було укладено ще 03.02.2022 року, та даним Договором не встановлено порядок обчислення та ціну послуг, що надаються адвокатом Лукіним О.О., а лише вказано загальну суму гонорару в розмірі 400 дол. США в п. 4.1. Договору.

Разом з цим, як вбачається дата укладання вказаного Договору є 03.02.2022 року, пунктом 5.1. якого визначено, що Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 6 місяців. Тобто на момент звернення до суду з позовом, а саме 12.04.2023 року строк дії вказаного Договору вже збіг.

З огляду на вищевикладене, витрати заявлені Позивачем на правову допомогу адвоката Лукіна О.О. у розмірі 400 доларів США задоволенню не підлягають .

Щодо витрат на правову допомогу адвоката Байрамова О.В., апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до висновку Велика Палата Верховного Суду викладеного у пункті 5.44. постанови від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Пунктом 3.2. Договору від 25.04.2023 року визначено, що гонорар успіху виплачується після винесення позитивного рішення на користь Клієнта.

Також пунктом 3.5. Договору від 25.04.2023 року встановлено, що гонорар успіху сплачується двох місяців після набрання чинності рішення по справі.

З цього випливає, що отримання адвокатом Байрамовим О.В. гонорару успіху чітко прив`язано до двох подій: 1) винесення позитивного рішення на користь Позивача; 2) набрання чинності рішення Київського районного суду по справі № 947/11752/23 від 07.07.2023 року.

Згідно із ч. 1 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

З матеріалів справи вбачається, що 09 серпня 2023 року ОСОБА_3 було подано апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду від 07.07.2023 року.

Крім того, в прохальній частині апеляційної скарги від 09.08.2023 року ОСОБА_3 просить Одеський апеляційний суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.07.2023 року по справі № 947/11752/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Враховуючи вказані обставини, гонорар успіху адвоката Байрамова О.В., встановлений Актом від 10.07.2023 року, не може бути сплаченим Позивачем через ненастання обставин передбачених пунктами 3.2. та 3.5. Договору від 25.04.2023 року.

Таким чином, враховуючи виконані роботи, складність справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 3 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що за таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, враховуючи вище викладені приписи законодавства, відсутні передбачені законом підстави для задоволення апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги, що витрати на правову допомогу адвоката Лукіна О.О. у розмірі 400 доларів США підлягають задоволенню, оскільки ним складалась позовна заява є необґрунтованою та не містить будь яких підтверджень, з огляду на наступне.

Договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , було укладено ще 03.02.2022 року, та даним Договором не встановлено порядок обчислення та ціну послуг, що надаються адвокатом Лукіним О.О., а лише вказано загальну суму гонорару в розмірі 400 дол. США в п. 4.1. Договору.

Разом з цим, як вбачається дата укладання вказаного Договору є 03.02.2022 року, пунктом 5.1. якого визначено, що Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 6 місяців. Тобто на момент звернення до суду з позовом, а саме 12.04.2023 року строк дії вказаного Договору вже збіг.

Щодо доводів апелянта про стягнення витрати на правову допомогу адвоката Байрамова О.В., апеляційний суд зазначає наступне, що в рамках даної справи, яка є малозначною в розумінні ЦПК України, адвокатом Байромовим О.В. було надано лише послуги з представництва інтересів позивача в 3 судових засіданнях по справі.

Абзацом 5 Акту від 10.07.2023 року встановлено вартість послуг у розмірі 400 дол. США (гонорар успіху) та 3000, 00 грн. (забезпечення судових засідань).

Порядок обчислення та ціна послуг адвоката Байрамова О.В. встановлена Розділом 3 Договору від 25.04.2023 року.

Розділом 3 Договору від 25.04.2023 року передбачено 2 види гонорару ОСОБА_2 :

а) Гонорар успіху в сумі 400 дол. США, який виплачується після винесення позитивного рішення на користь Клієнта. Даний гонорар сплачується продовж 2 місяців після набрання чинності рішення по справі;

б) Гонорар за забезпечення Адвокатом судового засідання в розмірі 1000 грн. Сплачується окремо від гонорару успіху, строк сплати Договором не встановлений

Пунктом 3.2. Договору від 25.04.2023 року визначено, що гонорар успіху виплачується після винесення позитивного рішення на користь Клієнта.

Також пунктом 3.5. Договору від 25.04.2023 року встановлено, що гонорар успіху сплачується протягом двох місяців після набрання чинності рішення по справі.

З цього випливає, що отримання адвокатом Байрамовим О.В. гонорару успіху чітко прив`язано до двох подій:

1) винесення позитивного рішення на користь Позивача;

2) набрання чинності рішення Київського районного суду по справі № 947/11752/23 від 07.07.2023 року.

З огляду на це, гонорар успіху адвоката Байрамова О.В., встановлений Актом від 10.07.2023 року, не може бути сплаченим позивачем через ненастання передбачених пунктами 3.2. та 3.5. Договору від 25.04.2023 року, тобто до моменту набрання рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07.07.2023 року по справі № 947/11752/23 чинності.

Також, слід враховувати, що адвокат Байрамов О.В. не брав участі у формуванні правової позиції Позивача у даній справі, яка визначалась у позовній заяві, а лише її підтримав на судових засіданнях.

Таким чином, доводи апеляційної скарги належним чином необґрунтованими, та такими, що вірних висновків суду не спростовують.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 368,375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 30 квітня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко