Ухвала

від 09.08.2024 по справі 947/11752/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/11752/23

Провадження № 6/947/466/24

УХВАЛА

09.08.2024

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Куриленко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

06.08.2024 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анна Володимирівна звернулася до суду з поданням, в якому просила встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до виконання боржником зобов`язань за виконавчим документом.

В обґрунтуванняподання покликаєтьсяна те,що навиконанні у приватного виконавцявиконавчого округуОдеської областіМельниченко А.В.перебуває зведене виконавче провадження №75183471 з примусовоговиконання виконавчого листа № 947/11752/23 Київського районного суду м. Одеси, виданого 28.05.2024 року про стягненнякоштів урозмірі 41534,80 гри. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Приватним виконавцем у виконавчому провадженні вжито всіх можливих заходів примусового виконання: кошти на рахунках боржника відсутні, рухоме майно (автомобілі) відсутнє. Отже, боржником рішення виконано не було, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання.

Згідно із вимогами ст.441 ЦПК України суд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анна Володимирівна, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про недоведеність обґрунтованості подання, поданого приватним виконавцем в заявлених ним межах, та про відсутність існування правових підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.18Закону України«Про виконавчепровадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.19 ч. 2 ст.18Закону України«Про виконавчепровадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, викладених у Листі від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п.5 ч.1 ст.6Закону №3857-XII тау п.18 ч.3 ст.11 Закону №606-XIV, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Так, питання тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України врегульовано положеннями ст.441 ЦПК України.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом (ч.1 ст.441 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно ч.4 ст.441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Як встановлено судом, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. перебуває зведене виконавче провадження №75183471 з примусового виконання виконавчого листа №947/11752/23 Київського районного суду м. Одеси, виданого 28.05.2024 року про стягнення коштів у розмірі 41534,80 гри. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

30.05.2024 року приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, та направлено сторонам виконавчого провадження. Виконавцем направлено виклик на адресу боржника, а саме: АДРЕСА_1 .

30.05.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни винесена постанова про арешт коштів боржника.

31.05.2024 року виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та внесені відомості про арешт до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з відповіддю МВС, встановлено, що за боржницею не зареєстровані транспортні засоби.

Згідно з відповіддю з Державної фіскальної служби про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, встановлено, що боржниця не має відкриті рахунки у банківських установах.

За період червень-липень 2024 приватний виконавець здійснив двічі виїзди за місцем реєстрації боржника за адресом: АДРЕСА_1 з метою виявлення місцезнаходження боржника, вручення йому виклику на прийом до приватного виконавця, виявлення та арешту ліквідного майна боржника. Але жодного разу за місцем реєстрації боржника його не було виявлено. Було складено акти за місцем виїзду приватного виконавця до боржника.

Статтею 33Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Відповідно до ч.1 ст.313ЦК України фізична особа має право на свободу пересування.

Частиною 4 ст.313ЦК України визначено, що фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Положеннями п.5 ч.1 ст.6Закону України«Про порядоквиїзду зУкраїни тав`їздув Українугромадян України» встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Свобода пересування гарантована ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до положень ч.2 якої кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Разом з тим, ч.3 вказаної статті передбачено, що на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Це означає, що дії, які можуть становити втручання або обмежувати здійснення цього права, відповідають вимогам статті 2 Протоколу №4, тільки якщо вони передбачені законом, мають одну з легітимних цілей, згаданих у третьому пункті статті, і можуть бути «необхідними у демократичному суспільстві» для досягнення зазначених вище цілей (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ігнатов проти Болгарії», № 50/02, пункт 32, від 02 липня 2009 року).

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об`єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій, щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав уважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 331/8536/17.

Аналіз змісту подання виконавця свідчить, що таке подання не містить обґрунтування наявності фактів ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань, із змісту матеріалів подання судом встановлена лише наявність невиконаних зобов`язань боржником, станом на момент винесення подання, що не є безумовною правовою підставою обмежувати боржника у праві виїзду за межі країни.

Судом також встановлено, що виконавцем не надано належних, достовірних та достатніх доказів, які «поза розумним сумнівом» могли б свідчити про те, що боржник вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, умисно ухиляється від виконання, покладених на нього зобов`язань по сплаті боргу.

Окрім цього, суд звертає увагу і на те, що подання приватного виконавця не містить будь-яких відомостей про те, які обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_1 має намір виїхати за кордон, не обґрунтовано, яким чином застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України буде сприяти виконанню рішення суду та погашенню нею заборгованості.

Відповідно до ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Стецов проти України» від 11.05.2021 року Європейський суд вважає, що, по-перше, намір боржника у разі несплати судового боргу важко встановити та значною мірою така оцінка суб`єктивна; по-друге, це не може бути єдиною підставою для обмеження, яке є предметом спору, якщо воно триває довше, аніж протягом короткого початкового періоду. Відповідна служба має бути спроможна пояснити, яким чином заборона на поїздки може сприяти стягненню заборгованості з урахуванням конкретного випадку заявника та інших обставин справи.

Указом Президента України № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року введено воєнний стан.

У зв`язку з введенням в Україні правового режиму воєнного стану та на виконання вимог Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» визначено правила виїзду за межі України окремих категорій осіб. За загальним правилом на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України.

Відтак, у випадку якщо ОСОБА_1 є військовозобов`язаною, вона і так обмежена у праві виїжджати за межі України.

Відповідно до ст.3Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У випадку якщо ОСОБА_1 є невійськовозобов`язаною, виїзд за межі України в умовах воєнного стану може бути необхідним з метою евакуації та спрямованим на збереження життя і здоров`я останньої.

З врахуванням наведеного, враховуючи введення в Україні воєнного стану, не доведеністю подання щодо необхідності обмеження права на свободу пересування боржника з метою стягнення несплаченого боргу, та не доведено того, що таке обмеження дійсно сприятиме погашенню заборгованості, суд приходить до висновку щодо відмови у його задоволенні.

Керуючись ст.ст.247, 258, 260, 261, 353, 354,441 ЦПК України,ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України»,ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволені подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Куриленко О. М.