Постанова

від 25.09.2007 по справі 25/395

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

25/395

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

25 вересня 2007 р.                                                                                   № 25/395  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Солонянського районного центру зайнятості, смт Солоне Дніпропетровської області,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2006

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2006

зі справи № 25/395

за позовом Солонянського районного центру зайнятості (далі –Центр зайнятості)

до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Укрсельхозпром" (далі –Товариство), с. Котлярівка Солонянського району Дніпропетровської області,

про стягнення 133 359,93 грн.,

за участю представників:

позивача –Север'янової Н.П.,

відповідача –Чорненького О.В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2005 року Центр зайнятості звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 100 477,55 грн. та пені в сумі 32 882,38 грн.

Рішенням названого суду від 19.01.2006 (суддя Чередко А.Є.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2006 (колегія суддів у складі: Науменко І.М. –головуючий суддя, судді Білецька Л.М., Голяшкін О.В.), провадження зі справи в частині стягнення 100 477,55 грн. страхових внесків та 8 240,64 грн. пені припинено; в іншій частині позову відмовлено.

Прийняті судові рішення в частині припинення провадження мотивовано відсутністю предмету спору через вирішення цього питання в межах справи № 7/122, тоді як відмову в задоволенні іншої частини позовних вимог мотивовано відсутністю правових підстав для нарахування пені.  

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Центр зайнятості просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.  

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.  

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Причиною виникнення спору зі справи стало намагання Центру зайнятості стягнути з Товариства заборгованість зі сплати внесків на обов'язкове соціальне страхування та пеню.

У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі –КАС України) з 01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до приписів статті 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.  

Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України від 02.03.2000 № 1533-ІІІ “Про загальнообов'язкове державне   соціальне   страхування  на  випадок  безробіття”  (далі  –Закон № 1533).    

Відповідно до статті 34 Закону № 1533 забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов'язків Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі –Фонд).

Згідно з частиною другою статті 12 цього Закону функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України до відносин з загальнообов'язкового державного соціального страхування цивільне законодавство не застосовується.

Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.

Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог статей 1, 12 ГПК України після набрання чинності КАС України розглянуто в порядку господарського судочинства.

Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.06.2006 касаційну скаргу Центру зайнятості на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2006 разом з матеріалами справи № 25/395 передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.06.2007 відмовлено у відкритті касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Центру зайнятості та справу повернуто до Вищого господарського суду України, що мотивовано відсутністю у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду судових рішень, постановлених не за правилами КАС України.

Таким чином, розгляд господарськими судами першої та апеляційної інстанцій публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих ними рішень зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначені судові рішення підлягають безумовному скасуванню згідно з статтею 11110 ГПК України.

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Солонянського районного центру зайнятості задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2006 зі справи № 25/395 скасувати.

Справу передати до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду за правилами адміністративного судочинства.  

Суддя                                                                                                В.Селіваненко

Суддя             І.Бенедисюк

Суддя                                                                                                Б.Львов