Рішення

від 14.12.2023 по справі 947/17213/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/17213/23

Провадження № 2/947/2901/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2023 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю секретаря - Солтановської Ю.О.,

представника позивача - Хлєбнікової Н.А. ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства, внесення змін до актового запису та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2023 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила: встановити, що ОСОБА_4 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є батьком малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов`язати Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ЄДРПОУ 3794б529, внести зміни до актового Запису про народження ОСОБА_5 №186 від 16.02.2023 року, а саме: В графі «відомості про Дитину» змінити прізвище дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 »; В графі «відомості про батька» змінити прізвище батька дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». В іншій частині актовий запис про народження №186 від 16.02.2023 року залишити без змін. Стягувати з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 150 000 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягувати з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , в розмірі 75 000трн. щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду до досягнення ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 3-річного віку, а саме до 17.01:2026 року. Вказаний розмір аліментів щорічно підлягає індексації. Рішення в частині стягнення аліментів за і місяць підлягає негайному виконанню. Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 грн., сплачений судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп. та витрати що будуть сплачені за проведення судово-медичної (молекулярно- генетичної) експертизи.

Свої вимоги мотивувала тим, що з 2020 року вона перебувала у відносинах з відповідачем ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась донька - ОСОБА_5 . Відповідач для реєстрації народження не з`явився. Реєстрацію доньки було здійснено згідно ч. 1 ст. 135 СК україни.

Зазначає, що Відповідач відмовляється в позасудовому порядку визнати ОСОБА_5 своєю донькою чи провести генетичну експертизу для встановлення факту батьківства, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 05.06.2023 року провадження у справі було відкрито та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження.

Одночасно з подачею позову, позивач ОСОБА_3 надала клопотання про призначення у справі судової медичної молекулярно-генетичної експертизи, на розв`язання якої просила поставити наступні питання: чи наявне кровне споріднення між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 та мололітньою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ? - якщо так, чи є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 біологічним батьком мололітньї ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?

27 червня 2023 року представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Хижняк Марина Олександрівна надала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відносини, що склались між позивачкою та відповідачем носили яскраво виражений дружній характер, та зазначила, що вимога про внесення змін до актового запису про народження, яка витікає з вимоги про визнання батьківства є неможливою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_4 не є батьком малолітньої ОСОБА_5 . Також заперечувала щодо стягнення аліментів.

13 липня 2023 року представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Хлєбнікова Наталя Анатоліївна надала до суду відповідь на відзив, в якій вважала доводи викладені у відзиві необгрунтованими та просила задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.07.2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_3 - Хлєбнікової Наталі Анатоліївни про призначення судової медичної молекулярно-генетичної експертизи було задоволено.

28 серпня 2023 року з Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи було повернуто до суду без виконання ухвалу від 18.07.2023 року про призначення судової медичної молекулярно-генетичної експертизи у зв`язку з неприбуттям 04.08.2023 року та 21.08.2023 року ОСОБА_4 для експертої установи для одночасного відбору біологічних зразків та неможливістю виконання експертизи.

В ході судового засідання, яке відбулось 27.09.2023 року, представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 просив суд розглянути та задовольнити клопотання про виклик свідків та витребування доказів.

Ухвалою суду від 27.07.2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 про витребування доказів було задоволено частково. Витребувано з ГУ ДПС в Одеській області відомостей: - про розмір, доходу зазначений в деклараціях про доходи ФОП ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_1 за період 2021- 2023 р.; - про розмір доходу отриманого в результаті виплати заробітної плати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_1 . У задоволенні заяв представника позивача про виклик свідків відмовлено.

В ході судового засідання, яке відбулось 17.11.2023 року, представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Хлєбнікова Наталя Анатоліївна звернулась до суду з клопотанням, в якому просила витребувати у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», ЄДРПОУ 14360570 (юридична адреса: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ 01001, адреса для кореспонденції: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094) виписки про рух коштів по всіх рахунках, відкритих в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 01.01.2023 по теперішній час. Витребувати у АТ «Універсал Банк», ЄДРПОУ 21133352 (юридична адреса та фактичне місцезнаходження: 04082, Київ, Україна, вул. Автозаводська 54/19) виписки про рух коштів по всіх рахунках, відкритих в АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 01.01.2023 по теперішній час.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокт Хижняк Анастасія Олександрівна звернулась до суду з клопотанням, в якому просила суд витребувати у Головного управління державної податкової служби в Одеській області (код ЄДРРОУ 44069166, місцезнаходження; 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5) інформацію про суму отриманих доходів ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ж підприємця та фізичної особи за період з 2021 року по теперішній час, а також інформацію щодо відкритих на її ім`я рахунків у банківських установах.

Ухвалою суду від 17.11.2023 року клопотання представника позивача та представника відповідача про витребування доказів було задоволено.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Хлєбнікова Наталя Анатоліївна у судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Хижняк Анастасія Володимирівна у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторін, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Правовідносини між сторонами по справі є сімейно-правовими та урегульовані положеннями СК України.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою-третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

В судовому засідання встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , видане Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 16.02.2023 року, актовий запис № 186, де в графі батько вказаний « ОСОБА_12 », а в графі мати - « ОСОБА_3 ».

Як вбачається з Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00038536415 від 16 лютого 2023 року відомості про батька дитини в актовий запис було внесено на підставі частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Визнання батьківства - це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Однак одного волевиявлення особи щодо визнання себе батьком певної дитини недостатньо для настання правових наслідків. Необхідно також ще й волевиявлення матері дитини, яке полягає у вираженні згоди на те, щоб чоловік був записаний батьком її дитини. Саме тому вимагається подання до органів реєстрації актів цивільного стану спільної заяви матері дитини та чоловіка, який вважає себе батьком цієї дитини.

Визнання батьківства є констатацією факту біологічного батьківства особи, яка подала заяву до органів реєстрації актів цивільного стану, метою якого є підтвердження вже існуючого біологічного (кровного) споріднення між чоловіком, який визнає себе батьком, та дитиною.

Згідно із статтею 128 СК України визнання батьківства за рішенням суду відбувається за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень вчинено згідно зі статтею 135 СК України.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 по справі № 591/6441/14-ц зазначено, що щодо предмету доказування у даній категорії справі, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Викладеним вище обставинам відповідають правовідносини, які витікають із ст. 128 СК України, де зазначено, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Вказане корелюється із правовим висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18).

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Справа № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

У відповідності до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Таким чином, висновок судово-генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.07.2023 року, за клопотанням сторони позивача, у справі було призначено судову медичну молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи. Сторонам роз`яснено, що наслідки ухилення від участі в експертизі передбачені ст. 109 ЦПК України.

26.07.2023 року з експертної установи до суду надійшов лист, в якому зазначено, що для відбору біологічних зразків сторонам та дитині необхідно з`явитися 04 серпня 2023 року.

01.08.2023 року до суду надійшла заява відповідача, в якій вказується, що у визначений для проведення експертизи час (04.08.2023 р.) відповідач буде перебувати за межами міста Одеси, а саме буде знаходитись у місті Києві у зв`язку із проходженням медичних обстежень за станом здоров`я. Знаходження у місті Києві планується включно до 17.08.2023 року.

08.08.2023 року на з Одеського обласного бюро судової експертизи адресу суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи, у зв`язку з неприбуттям 04.08.2023 року відповідача ОСОБА_4 до експертної установи для одночасного відбору біологічних зразків для дослідження.

Згідно клопотання експерта, яке надійшло до суду 14.08.2023 року, зазначено про необхідність явки сторін та дитини 21.08.2023 року для відбору зразків.

28.08.2023 року до суду надійшло повідомлення експерта № 2045-11 про неможливість проведення судової медичної молекулярно-генетичної експертизи у зв`язку з неприбуттям відповідача ОСОБА_4 ,до експертної установи для відбору біологічних зразків.

Додатково проінформовано суд, що ОСОБА_3 з дитиною, ОСОБА_5 , прибувала 04.08.2023 року та 21.08.2023 року до КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи».

Відповідно до ст.109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Аналіз змісту наведеної норми права свідчить, що зазначені в ній наслідки можуть застосовуватись лише у випадку, коли експертиза не проведена. Крім того, аналізуючи зазначену норму процесуального закону, можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Як роз`яснено у підпунктах 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою, котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі, судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням того, що жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує на відсутність доказів його батьківства. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, відповідачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження чи заперечення свого батьківства відносно малолітньої ОСОБА_5 , які в своїй сукупності можуть засвідчити факт походження чи не походження від нього дитини.

Враховуючи, що відповідач належним чином був повідомлений про призначення судової медичної молекулярно-генетичної експертизи, обізнаний про день та час проведення експертизи в експертній установі, йому також роз`яснено наслідки його неявки для відібрання біологічних зразків, відповідно до ст. 109 ЦПК України, до експертної установи не з`явився, біологічних зразків не надав, суд вважає за можливе визнати факт ухилення відповідача від участі в експертизі.

Нез`явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судової медичної молекулярно-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про його батьківство щодо неї.

Відповідач не довів наявність поважних підстав, які перешкоджали йому з`явитися до експертної установи для відбору відповідних зразків.

Оцінивши процесуальну поведінку відповідача з точки зору дотримання ним критерію добросовісності використання процесуальних прав, суд дійшов висновку, що він навмисно ухилився від явки до суду та від проведення судової медичної молекулярно-генетичної експертизи, яка двічі призначалась за клопотанням позивача саме для встановлення батьківства або спростування цього факту.

Вказані дії відповідача та його бездіяльність, що призвели до неможливості проведення експертизи, свідчить про наявність підстав визнати факт, який ним заперечується, та встановити, з урахуванням інших доказів, походження дитини від відповідача.

Вказане повністю узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 25.08.2020 у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19); від 09.09.2020 у справі № 277/836/16-ц, (провадження № 61-48029св18), від 08.03.2023 у справі № 205/5698/21 (провадження № 61-564св23), від 26.04.2023 у справі № 199/3284/19 (провадження № 61-12682св22). Така правова позиція щодо застосування положень статті 109 ЦПК України є незмінною.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи докази про походження дитини від відповідача, а саме романтичні стосунки позивачки та відповідача в період до народження дитини, ухилення відповідача від проведення експертизи, суд вважає, що позовні вимоги про визнання батьківства слід задовольнити.

Відповідно до ст. 134 СК України, на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Аналогічні положення містять і Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Якщо в актовому записі про народження дитини батьком указаний чоловік заявниці або інша особа (за винятком випадків, передбачених статтею 135 Сімейного кодексу України), то в унесенні змін стосовно визнання батьківства має бути відмовлено до вирішення судом питання щодо виключення з актового запису про народження відомостей про батька.

Згідно з п.2.13.1 вказаних Правил, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Тобто, рішення суду про визнання батьківства, є підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п. 2.16.4 Правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Згідно з положеннями чинного законодавства, у разі визнання батьківства змінюється прізвище та по батькові дитини відповідно до даних батька, відносно якого постановлено рішення про батьківство, а також вказується вік батька та його громадянство.

За таких обставин, органу ДРАЦС слід внести зміни до актового запису № 186 від 16лютого 2023 року про народження ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Одесі, складеного Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), а саме: в графі «відомості про Дитину» змінити прізвище дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 »; в графі «відомості про батька» змінити прізвище батька дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». В іншій частині актовий запис про народження №186 від 16.02.2023 року залишити без змін.

З урахуванням цього суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині, так як він є обґрунтованим, законним та підтверджується матеріалами справи.

Що стосується вимог про стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.2 ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Опираючись на суми прибутку відповідача ОСОБА_4 , позивачка заявляє про необхідність визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, а саме 150 000,00 грн. на місяць на утримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з дня подачі позову до суду до досягнення дитиною повноліття, та 75 000,00 грн. на місяць на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , починаючи з дня подачі позову до суду до досягнення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття.

Так, визначаючи розмір аліментів на дитину, позивачка виходила із того, що відповідач є власником нежитлового приміщення загальною площею 46,9 кв. м., квартири загальною площею 60,8 кв.м., транспортного засобу, є керівником та співзасновником Молодіжної громадської організації Молодіжний громадський рух «Партнер», співзасновником ГО Центр «Вотум», ГО «Громадський рух «Віра, Надія, Любов», Кредитної спілки «Авангард-Інвест», ГО «Міжнародна організація успіху», а також зареєстрований як фізична особа підприємець, з чого отримує дохід у вигляді дивідендів та заробітної плати директора.

Подаючи до суду відзив на позовну заяву, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог про стягнення аліментів у визначе, мотивуючи це тим, розмір його доходу, вказаний позивачкою, не відповідає дійсності, адже фактично, основний дохід відповідача йому приносить робота у зазначених позивачкою організаціях, проте, такі організації не мають підприємницьких цілей та є неприбутковими. По-друге, на утриманні відповідача знаходиться його малолітній син, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . По-третє, відповідач має проблеми зі здоров`ям, через що отримав посвідчення інвалідності та на його утриманні знаходяться батьки-пенсіонери, які також є особами з інвалідністю.

В ході судового засідання 27.09.2023 року, до початку розгляду справи по суті, представник позивача ОСОБА_10 просив витребувати з ГУ ДПС в Одеській області відомості:про розмір, доходу зазначений в деклараціях про доходи ФОП ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_1 за період 2021- 2023 р.р.; про розмір доходу отриманого в результаті виплати заробітної плати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 27.09.2023 року клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено.

На виконання вищевказаної ухвали суду 13.10.2023 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла відповідь Головного управління ДПС в Одеській області про суми та джерела отриманих доходів та інформацію щодо доходів громадянина ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 2021 по 2023 роки.

26.10.2023 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача, який зазначає, що не можна вважати доходами ФОП весь оборот, якии? декларується в Державніи? податковіи? службі, оскільки в ці суми також включені значні витрати на ведення підприємницькоі? діяльності. Дохід ФОП, якии? надає послуги неурядовіи? неприбутковіи? організаціі? залежить від того, чи затребувані и?ого послуги у тому чи іншому проєкті. Кількість проєктів, які наразі активні в даніи? організаціі? залежить від залучення коштів від міжнародних донорів та наявного фінансування. Тобто кількість активних проєктів, в яких задіянии? тои? чи іншии? ФОП, а також тривалість кожного окремого проєкту може бути різною: один проєкт може тривати 1 місяць, а іншии? проєкт - до 1 року.

Таким чином, дохід, якии? отримує ФОП в неурядовіи? організаціі?, залежить від наявності активних проєктів та потреби в послугах того чи іншого ФОПу. Дохід кожен місяць може збільшуватися або зменшуватися в декілька разів, адже одні проєкти розпочинаються, а інші завершуються.

30.10.2023 року до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_3 -адвоката Хлєбнікової Наталі Анатоліївни про долучення доказів до матеріалів справи, якими позивачка спростовує доходи відповідача, посилаючись на те, що у серпні 2023 року відповідач гучно відгуляв весілля в комплексі М1 в м. Одесі, який є одним з найбільш дорогих у місті Одесі, а святкування там весілля обчислюється в розмірі від 6 000 до 10 000 доларів США.

Крім того, 30.10.2023 року до суду надійшли письмові пояснення позивача ОСОБА_3 , яка стверджує що відповідно до наданих виписок з банківських рахунків ФОП ОСОБА_4 в призначенні платежу у всіх графах зазначено «надання послуг». В рамках даної справи, Відповідач хоч і заперечує наявність «чистого» доходу від оплат за надання послуг, проте жодних доказів витрат на здійснення підприємницької діяльності до суду не надає.

15.11.2023 до суду надійшли письмові пояснення відповідача, який спростовує свої доходи, надаючи суду копії договорів про надання послуг та копію витягу з реєстру платників податку.

В ході судового засідання 17.11.2023 року, до початку розгляду справи по суті, представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Хлєбнікова Наталя Анатоліївна звернулась до суду з клопотанням, в якому просить витребувати у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», ЄДРПОУ 14360570 (юридична адреса: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ 01001, адреса для кореспонденції: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094) виписки про рух коштів по всіх рахунках, відкритих в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 01.01.2023 по теперішній час. Витребувати у АТ «Універсал Банк», ЄДРПОУ 21133352 (юридична адреса та фактичне місцезнаходження: 04082, Київ, Україна, вул. Автозаводська 54/19) виписки про рух коштів по всіх рахунках, відкритих в АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 01.01.2023 по теперішній час.

Представник відповідача, ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , звернулась до суду з клопотанням, в якому просила суд витребувати у Головного управління державної податкової служби в Одеській області (код ЄДРРОУ 44069166, місцезнаходження; 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5) інформацію про суму отриманих доходів ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), як підприємця та фізичної особи за період з 2021 року по теперішній час, а також інформацію щодо відкритих на її ім`я рахунків у банківських установах.

Ухвалою суду від 17.11.2023 року клопотання представника позивача про витребування доказів та клопотання представника відповідача про витребування доказів було задоволено.

04.12.2023 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла відповідь від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на виконання ухвали від 17.11.2023 року про надання інформації щодо виписки про рух коштів по всіх рахунках, відкритих в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 01.01.2023 по теперішній час. В АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» відповідач має чотири відкриті рахунки.

05.12.2023 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла відповідь від Головного управління ДПС в Одеській області на виконання ухвали від 17.11.2023 року щодо надання інформації про суми отриманих доходів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , як підприємця та фізичної особи в період з 2021 року по теперішній час, а також інформації щодо відкритих рахунків у банківських установах на її ім`я. Відповідно до Реєстру самозайнятих осіб станом на 27.11.2023 року фізична особа ОСОБА_3 перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець з 01.10.2021 року та має взяті на податковий облік три рахунки у банківських установах.

06.12.2023 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали від 17.11.2023 року про інформацію щодо рахунків ОСОБА_4 , а саме виписка по рахункам за період з 01.01.2023 року по 17.11.2023 року.

Аналізуючи отримані докази, суд приходить до висновку, що відповідач має високий, мінливий, нерегулярний заробіток, обумовлений наявністю чи відсутністю контрактів, тривалість яких може коливатись, перемежовуватись з різною періодичністю перервами.

Крім того, аналізуючи матеріальне становище відповідача, суд не обмежується розміром заробітку (доходу) відповідача, та враховує також наявність у власності відповідача нерухомого майна та автомобіля.

Вищенаведені відомості кожна окремо та у своїй сукупності дають підстави зробити беззаперечний висновок про те, що ОСОБА_4 є фізичною особою підприємцем, має значні доходи, у зв`язку зі своєю професійною діяльністю, які дозволяють йому забезпечити сплату аліментів.

Судом встановлено та враховано при визначенні розміру аліментів й те, що на утриманні відповідача знаходиться його син, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 6897.

Будь-яких доказів того, що батьки-пенсіонери, які є особами з інвалідністю, знаходяться на утриманні відповідача, відповідачем надано не було.

Надаючи вищевказаним доказам оцінку в сукупності та кожному доказу окремо, враховуючи вимоги чинного законодавства України, суд приходить до переконання, що відповідач зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття у розмірі аліментів, який має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Однак, суд вважає недоведеними доводи сторони позивачки про наявність у відповідача матеріальної спроможності на сплату аліментів саме у розмірі 150 000,00грн. щомісячно.

У зв`язку з цим, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини та на утримання позивачки підлягають до часткового задоволення.

При вирішенні спору суд має виходити з положень ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», за якою кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України та до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно дост.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Пленум Верховного Суду України у п.17постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Абзац 2 ч.2 ст.182 СК України визначає мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину та становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку(доходу)платника аліментів.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину визначається Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину є встановленою Законом гарантією для забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого в постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 459/2181/17, який підлягає врахуванню судом першої інстанції відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку суперечить вимогам сімейного законодавства.

Відповідно дост.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років становить 2 272,00 грн. Відтак, 50% прожиткового мінімуму на дітей віком до 6 років з 1 січня 2023 року становить 1 136,00 гривень.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

До того ж суд враховує положення закону про те, що позивачка також має обов`язок утримувати дитину.

Пред`являючи вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі у розмірі 150 000,00 гривень, позивачка зазначає лише, що витрати на утримання становлять значну суму, зокрема від 50 000,00 до 180 000,00 грн. на місяць, що на думку позивачки, є загальновідомим фактом та в сучасних реаліях підняття цін на всі види товарів не потребує додаткового доведення.

Однак, жодних розрахунків таких витрат чи доказів на підтвердження необхідності витрачати щомісяця саме таку суму, яка значно перевищує середню ринкову заробітну плату по Україні, позивачем не надано, проте у відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Також, суд наголошує, що аліменти повинні використовуватись виключно для задоволення потреб дитини, її гармонійного фізичного та духовного розгляду, та не можуть слугувати для безпідставного збагачення отримувача аліментів.

Відтак, суд погоджується із доводами відповідача в частині того, що метою стягнення аліментів на утримання не може бути безпідставне збагачення іншого з батьків за рахунок аліментних виплат.

Відповідно до ч.1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням судуза позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отже, аналізуючи положення статті 182 та 184 СК України слід дійти висновку, що, під час ухвалення судового рішення у справі про стягнення аліментів, визначених позивачем у твердій грошовій сумі, суд зобов`язаний враховувати, щоб розмір аліментів у твердій грошовій сумі не був меншим мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину відповідного віку, й у разі визначення позивачем твердої грошової суми у меншому розмірі ніж вказана гарантія, ухвалити рішення, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі, який буде відповідати вказаному гарантійному розміру, передбаченому абз.2 ч.2 ст.182 СК України. Разом з тим, нормою статті 184 СК України не передбачено повноважень суду, під час розгляду справи в порядку позовного провадження та ухвалення рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, вказувати у його резолютивній частині положення про те, що визначений у твердій грошовій сумі розмір аліментів повинен бути не меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у зв`язку із об`єктивною потребою неповнолітньої дитини сторін у забезпеченні належного матеріального утримання для дитини відповідного віку, а також враховуючи обов`язок обох батьків брати участь в утриманні дитини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та вважає необхідним стягувати з відповідача, ОСОБА_4 , на користь позивача аліменти на утримання малолітньої доньки у твердій грошовій сумі в розмірі 6 500,00 грн., щомісячно. Вказаний розмір аліментів не є меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є співрозмірним вкладом на утримання дитини річного віку та відповідач спроможний сплачувати таку суму.

При цьому суд зауважує, що такий розмір стягуваних аліментів, враховуючи вік дитини, є розумним та не суперечитиме чинному законодавству, інтересам позивача, відповідача та малолітньої дитини. Як відповідач, так і позивачка, в рівних частках повинні утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, що разом із присудженим розміром аліментів забезпечить належне утримання дитини.

Згідно зіст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З урахуванням вказаної норми, аліменти підлягають стягненню з дня пред`явлення цього позову, тобто з 31.05.2023 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Щодо стягнення аліментів на утримання позивачки суд зазначає наступне.

Разом з тим, згідно з ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Частиною 2 статті 91 СК України визначено, що жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Таким чином, право дружини на утримання виникає за наявності складу таких юридичних фактів:

1) вагітність або проживання з нею дитини, яка не досягла трьох років;

2) походження дитини від чоловіка (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення, факт біологічного походження);

3) здатність чоловіка надавати матеріальну допомогу.

Судом встановлено, що спільна дитина сторін, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не досягла 3-х річного віку та проживає з позивачкою, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 16.02.2023 року, актовий запис № 186 та Довідкою №Ш5-39152-ф/л від 10.03.2023 року про реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ст. 84 СК України для задоволення вимоги про стягнення аліментів подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Визначаючи розмір аліментів суд дійшов наступного.

Як встановлено ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

В першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

Суд зауважує, що право на утримання у дружини-матері існує паралельно із правом дитини на утримання і не залежить від нього. Тобто, з чоловіка-батька дитини аліменти можуть одночасно стягуватися за двома правовими підставами: на дружину, як з чоловіка, і на дитину, як з батька.

У Сімейному кодексі України не встановлено ні мінімального, ні максимального розмірів аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. А тому, суд при визначенні розміру коштів, що належить стягнути як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню.

Суд вважає за можливе стягувати аліменти з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 до досягнення дочкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьохрічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 2 000 грн. щомісячно.

Статтею 79 СК України передбачено, що аліменти на одного з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви до суду.

Позивачка звернулася до суду з позовом 31.05.2023, тому суд вважає за необхідне стягувати аліменти, починаючи з вказаної дати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Також відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути судовий збір в дохід держави за вимогою про стягнення аліментів у розмірі 1073,60 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 19, 125-128, 135, 141, 180, 181, 182, 184, 191, 192 Сімейного Кодексу України. ст.ст. 76-81, 141, 264, 265, 430, ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства, внесення змін до актового запису та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_4 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , батьком малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначити, що дане рішення є підставою для внесення змін до актового Запису про народження ОСОБА_5 № 186 від 16.02.2023 року, а саме: в графі «відомості про Дитину» змінити прізвище дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 »; в графі «відомості про батька» змінити прізвище батька дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». В іншій частині актовий запис про народження №186 від 16.02.2023 року залишити без змін.

Стягувати з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 6 500,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду, з 31.05.2023 року, та до досягнення дитиною повноліття, а саме, до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , в розмірі 2 000,00 гривень, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду, з 31.05.2023 року, та до досягнення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 3-річного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , сплачений судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у сумі 1073,60 гривень.

В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішенн

Суддя Куриленко О. М.

Повний текст рішення складено 19.12.2023 року