Ухвала

від 15.12.2023 по справі 510/2217/23

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/2217/23

Провадження № 2/510/1357/23

У Х В А Л А

15.12.23 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Дудник В.І.,

при секретарі Арабаджи Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Рені заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи - Служба у справах дітей Одеської міської ради, Служба у справах дітей Великодальницької сільської ради про визначення місця проживання дітей, -

В С Т А Н О В И В

У провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи - Служба у справах дітей Одеської міської ради, Служба у справах дітей Великодальницької сільської ради про визначення місця проживання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із їх матір`ю - ОСОБА_1 .

У поданій до суду і належним чином оформленій заяві позивачка, діюча через свого представника - адвоката Фомічова І.О., просить в порядку забезпечення позову вжити заходи щодо зобов`язання відповідача ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу матері без присутності батька, включаючи ночівлі за адресою проживання матері, з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за наступним графіком:

кожного вівторка з 14.00 год. з ночівлею до 09.00 год. середи тижня;

кожного четверга з 14.00 год. до 20:00 год. тижня;

кожного непарного тижня місяця - кожну суботу з 18.00 год. з ночівлею до 18.00 год. неділі;

кожного парного тижня місяця - кожну п`ятницю з 18.00 год. з ночівлею до 18.00 год. суботи,

-з встановленням місця побачення батьків та дитини для передачі для малолітнього сина одному з батьків за адресою місця проживання матері: АДРЕСА_1 у визначений час.

Як зазначено у заяві про забезпечення позову, у зареєстрованому шлюбі сторін за справою народились діти: сини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Подружжя спочатку мешкало в будинку батьків чоловіка. У зв`язку із тим, що між сторонами стали виникати конфліктні ситуації, у листопаді 2022р. ОСОБА_1 вимушена була піти з родини мешкати окремо. Молодшого сина позивачка забрала із собою і він зараз знаходиться із нею, а старшого - ОСОБА_5 чоловік дружині не віддав та не дозволив його забрати. Після цього деякий час відповідач навідував позивачку в м.Одесі, привозив до неї старшого сина, а потім - припинив. Будь-які спроби примирення та збереження сім`ї позитивних результатів не дали і рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 12.09.2023р. шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач чинить перешкоди позивачці у спілкуванні із сином ОСОБА_5 , фізичного доступу матір дитини до сина не має. Звернення до правоохоронних органів належних результатів не принесли. Таким чином, з вересня 2023р. позивачка позбавлена можливості брати участь у вихованні сина ОСОБА_5 , він перебуває у будинку батьків чоловіка, переважно знаходиться із бабусею (матір`ю чоловіка), яка недоброзичливо відноситься до позивачки та підтримує свого сина.

У зв`язку із тим, що в даний час позивачкою поданий позов до суду із вимогами до відповідача про визначення місця проживання дітей (обох синів) разом із матір`ю позивачка просить суд забезпечити її позов шляхом зобов`язання позивача надати їй можливість вільного спілкування із сином ОСОБА_5 без присутності батька та поза межами місця проживання батька за вказаним нею графіком. Обраний позивачкою спосіб захисту своїх прав та законних інтересів спрямований на відновлення доступу до дитини та налагодження контакту із нею.

Розгляд заяви здійснено в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи .

За наслідками розгляду відповідних матеріалів суд прийшов таких висновків.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачки, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 150 ЦПК України позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії.

Пленум Верховного Суду України у пункті 4Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач обмежує спілкування ОСОБА_1 із їхнім сином ОСОБА_5 і таким чином намагається примусово виключити позивачку із життя дитини.

Представник ОСОБА_1 вказує, що вирішення судового спору про визначення місця проживання дитини з матір`ю по суті з урахуванням складності справи має тривалий характер, унаслідок чого невжиття заходів із забезпечення позову може ускладнити та унеможливити виконання рішення суду, оскільки протягом тривалого часу розгляду справи із-за обмежень матері у спілкуванні дитини з матір`ю дитина втрачає контакт з матір`ю, що відобразиться на її психоемоційному стані, мати позбавлена можливості участі у вихованні дитини.

Зважаючи на наявність конфлікту між подружжям та налаштування батьком (його матір`ю) дитини проти матері, зустріч матері з дитиною у присутності батька не забезпечує якнайкращих інтересів дитини, що має бути предметом взаємного піклування батьків дитини та навпаки не дозволяє дитині будь-яких проявів особистої прихильності до матері, розуміння ролі кожного з батьків у її житті за умови окремого проживання.

Під час оцінки доводів заяви про забезпечення позову суд керується положеннями Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства».

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема,стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansenv. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Відповідно до статті 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до приписів статей 141,153 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини; мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини 1- 3статті 157 СК України).

Що стосується забезпечення позову шляхом зобов`язання батька надавати матері можливість спілкування з дитиною без його присутності, до винесення судом рішення, то суд зазначає, що обставини, викладені в заяві про забезпечення позову в цій частині, вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову.

Зустрічі матері ОСОБА_1 із сином ОСОБА_5 будуть підтримувати зв`язок з матір`ю та дозволять перебувати у звичних для дитини умовах, у той же час не будуть порушувати права батька на спілкування з дитиною, а перебування дитини з матір`ю не буде завдавати дитині страждань (оскільки чуттєві зв`язки між ними через те, що пройшло поки ще мало часу, можуть не втрачатися та повинні підтримуватися різними засобами).

Порівнявши при цьому негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову (зобов`язання відповідача надавати можливість побачення матері і поза межами місця проживання батька і самої дитини відповідно) з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів (втрату емоційного зв`язку між матір`ю і дитиною внаслідок відсутності спілкування протягом тривалого часу), з урахуванням законного інтересу, за захистом яких позивачка звертається до суду, суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати представник позивачки в частині зобов`язання ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 вільний доступ до їх дитини для спілкування без присутності батька поза межами його місця проживання, у час погоджений сторонами, є співмірними із заявленими позивачкою вимогами.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40.

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» рішення від 10 лютого 2010 року).

Крім вищенаведеного, суд звертає увагу і не наступне.

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Тотожність позовних вимог заходам забезпечення позову має наслідком відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та відповідно скасування оскаржених судових рішень (постанова КЦС ВС від 15.12.2021 у справі № 758/2776/21).

Також, слід звернути увагу і на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, так як питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі N 910/1040/18.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову в даній справі, суд не порушував вимоги ч. 10 ст. 150 ЦПК України, адже питання про повернення для постійного проживання дитини ОСОБА_5 до матері не заявлялось та не розглядалось, судом лише було встановлено графік «доступу» матері до дитини на спілкування із нею, що є безспірним обопільним правом батьків дитини та одночасно і їхнім обов`язком (шляхом участі у її вихованні). Тому, суд вважає, що принцип виключення тотожності вимог позову та заходів забезпечення позову - повністю дотриманий.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 151-152, 208, 210 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В

Вимоги представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_7 про забезпечення позову - задовольнити.

Зобов`язати відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу матері без присутності батька, включаючи ночівлі за адресою проживання матері, з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за наступним графіком:

кожного вівторка з 14.00 год. з ночівлею до 09.00 год. середи тижня;

кожного четверга з 14.00 год. до 20:00 год. тижня;

кожного непарного тижня місяця - кожну суботу з 18.00 год. з ночівлею до 18.00 год. неділі;

кожного парного тижня місяця - кожну п`ятницю з 18.00 год. з ночівлею до 18.00 год. суботи,

-з встановленням місця побачення батьків та дитини для передачі для малолітнього сина одному з батьків за адресою місця проживання матері: АДРЕСА_1 у визначений час.

Сторони:

Позивачка - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ; мешкає АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_3 ; фактично проживає: АДРЕСА_4 , тел. НОМЕР_3 .

Строк пред`явлення даної ухвали до виконання - 3 роки.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом і виконується негайно, в порядку встановленому для виконання судових рішень.

Примірник ухвали направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання , а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Вячеслав ДУДНИК