Ухвала

від 12.12.2023 по справі 466/1893/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/1893/20

Провадження № 2-з/466/53/23

УХВАЛА

«12» грудня 2023 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого судді Кавацюка В.І

при секретарі Хомляк О.П.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Козаков і партнери», приватного підприємства «Занзібар Холдинг», приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, ОСОБА_2 про витребування майна з незаконного володіння,

у с т а н о в и в :

11 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Козаков і партнери» про витребування майна з незаконного володіння.

Ухвалою судді від 12 березня 2020 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10 серпня 2020 року за заявою позивача ОСОБА_3 залучено до участі в справі в якості співвідповідачів приватне підприємство «Занзібар Холдинг», приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, гр. ОСОБА_2 , закрито підготовче провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Козаков і партнери», приватного підприємства «Занзібар Холдинг», приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, ОСОБА_2 про витребування майна з незаконного володіння та призначено справу до судового розгляду.

08 червня 2023 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення даного позову, в якому просить вжити заходи забезпечення вищевказаного позову, а саме:

накласти арешт на нежитлові приміщення в будинку що по АДРЕСА_1 загальною площею 1130,1 кв.м., в тому числі на нежитлові приміщення (літ. «З-2») в будинку, що по АДРЕСА_1 .

площею 565,00 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063418146101 та нежитлові приміщення (літ. «З-2») в будинку за адресою АДРЕСА_1 , площею 565,1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2063494346101.

В обґрунтування цієї заяви покликається на наступне.

У провадженні Шевченківського районного суду м. Львова, знаходиться справа вищевказана цивільна справа.

Станом до 28 квітня 2023 року позовні вимоги були забезпечені арештом

виробничого приміщення, що по АДРЕСА_1 .

28 квітня 2023 року, Шевченківський районний суд м. Львова, виніс ухвалу справі № 466/1394/21, котрою постановив скасувати заходи забезпечення позову, визначені постановою Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у справі №466/1394/21, а саме арешт приміщень по АДРЕСА_1 .

Зважаючи на дану ухвалу, на сьогоднішній день, існує ризик складності виконання рішення про стягнення коштів з відповідачів, у разі його прийняття.

На скільки йому відомо, зараз планують продати приміщення, що по АДРЕСА_1 , про що висить оголошення на приміщенні.

З 2019 року дані приміщення були неодноразово відчужені, обтяжені іпотекою і переходили у власність між відповідачами по справі, а тому є ризик що відповідачі приміщення продадуть, і рішення буде неможливо виконати.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз`яснено у п.1, п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вважає, що арешт виробничих приміщень по вул. Ткацькій, 3, буде достатнім заходом для забезпечення позову.

Враховуючи викладене, просить заяву задовольнити.

Сторони в підготовче судове засідання не з`явились.

У відповідності до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оглянувши та перевіривши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України 2004 року поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України 2004 року забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України 2004 року).

Суд постановляє ухвалу про забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, яка має свою процесуальну форму, і з цих підстав забезпечення позову розглядається як вимога, яка характеризується своєю універсальністю, охоронною функцією, превентивністю, імперативністю та обов`язковістю. Поняття забезпечення позову визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати зацікавленій особі виконання судового рішення.

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Так, позивачем в заяві про забезпечення позову не вказано поштового індексу адреси заявника та його РНОКПП.

Також заява не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Частиною 6 ст. 151 ЦПК України передбачено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Заявником не долучено до заяви ні доказів сплати судового збору, ні доказів наявності підстав для звільнення від сплати такого. Долучена до позовної заяви довідка виконана іноземною (російською) мовою, а відтак без перекладу судом до уваги братися не може, адже відповідно до ст. 9 ЦПК України Цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Відповідно до ч. 10 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Відтак, зважаючи на викладене, вказана заява підлягає поверненню заявнику без її розгляду.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Так, заявником у поданій заяві не наведено жодних доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Позивач у своїй заяві стверджує, що «існує ризик складності виконання рішення про стягнення коштів з відповідачів у разі його прийняття, однак не долучив до справи жодних доказав такого. Заявником не підтверджено наміру власників приміщення по АДРЕСА_1 продати ці приміщення, як і не подано жодних доказів, які б підтверджували будь які дії стосовно відчуження цього майна.

Водночас, серед співвідповідачів цього позову залучені також приватний виконавець Білецький І.М., ОСОБА_2 , ТОВ «ФК «Козаков і партнери», які жодного відношення до вказаних приміщень не мають. Заявником не обґрунтовано, чому арешт потрібно накладати саме на приміщення, які належать ОСОБА_4 та ПП «Занзібар Холдинг» (тобто лише двом з п`яти співвідповідачів).

Заявником не проведено жодних розрахунків вартості майна, які належать всім відповідачам, та чи буде достатньо цього майна для забезпечення виконання рішення у разі задоволення позову і існування реальної потреби накладати арешт на майно, яке належить двом з п`яти співвідповідачів.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Водночас, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність фактичних обставин, які могли б давати підставу для сумнівів щодо можливості фактичного виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Позивачем не надано жодних доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду або намірів відповідачів відчужити дане майно, а в заяві про забезпечення позову наведено лише його припущення.

Крім цього, відповідно до п.6 ч.1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Проте, подана позивачем заява таких не містить.

Крім цього, згідно з долучених позивачем доказів а саме Інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.07.2023 р. ПП «Занзібар Холдинг» стало власником приміщень по АДРЕСА_1 (на які позивач просить накласти арешт в порядку забезпечення позову) 26.03.2020 р. Водночас, ОСОБА_4 став власником частини приміщень по АДРЕСА_1 08.04.2020 р. Проте, події, на які посилається позивач в обґрунтуванні свого позову, начебто відбувались у грудні 2019 р.

Тобто, позивач стверджуючи, що начебто певними «незаконними» діями, які начебто мали місце в грудні 2019 р., йому було заподіяно шкоди та водночас просить накласти арешт на майно осіб, які стали власниками цього майна через 3-4 місяці після цих подій.

Більше того, обидва відповідачі (ПП «Занзібар Холдинг» та ОСОБА_4 ) набули права на вказані приміщення за відплатними договорами, а саме за договорами купівлі-продажу, що також підтверджується поданою позивачем Інформаційною довідкою.

Відтак, суд вважає, що задоволення такого клопотання та накладення арешту на нерухоме майно осіб, які не мають жодного відношення до майна позивача, яке могло перебувати там до переходу прав на це майно до вказаних відповідачів, суперечитиме базовим принципам захисту права власності та порушуватиме ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод мирно володіти своїм майном.

Враховуючи вищевказані норми, вивчивши доводи позивача викладені у заяві про забезпечення позову, оглянувши цивільний позов, з урахуванням доказів, наданих на підтвердження позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149, 151, 152, 153, 258, 260 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Козаков і партнери», приватного підприємства «Занзібар Холдинг», приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, ОСОБА_2 про витребування майна з незаконного володіння відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: В. І. Кавацюк