Постанова

від 31.10.2024 по справі 466/1893/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/1893/20 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 22-ц/811/2194/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.

з участю ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Козаков і партнери», приватного підприємства «Занзібар Холдинг» та ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Козаков і партнери», приватного підприємства «Занзібар Холдинг», приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_3 про стягнення заподіяної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТзОВ «ФК «Козаков і партнери» про витребування майна з незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивував тим, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець на третій групі. Із Підприємством Об`єднання громадян «Реабілітаційно-комерційний центр «Орієнтир» Громадської організації «Фонд реабілітації інвалідів України» укладений договір позички нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

13 грудня 2019 року, група осіб під керівництвом приватного виконавця Шелінської Ю.А. представляючись представником відповідача, проникли на територію виробничого приміщення, що в АДРЕСА_1 звідки викрали:

дві різальні машини, орієнтовною вартістю 850 000 грн;

листоподібну машину, обладнання для виготовлення форм для офсетного друку з додатковими пристроями, орієнтовну вартість 876 000 грн;

промислові ламінатори, дротошвейки, обладнання для зшивання пружинами, станок для обрізання кутиків, орієнтовна вартість 420 000 грн;

розхідні матеріали: картон, папір, плівка для ламінування, акрел, скоби, пружини, орієнтовна вартість 460 000 гривень;

облицювальна плитка 1000м.кв, орієнтовна вартість 420 000 грн.

Він як директор ФОП « ОСОБА_1 » неодноразово звертався до відповідача із проханням надати доступ до приміщення і забрати майно, яке належить йому на праві приватної власності, однак останній ніяк не відреагував на його прохання.

З врахуванням зазначених обставин позивач просив:

Забезпечити йому доступ до майна, що знаходиться у виробничому приміщенні, за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язати відповідача надати йому можливість забрати своє майно з виробничого приміщення, що в АДРЕСА_1 (т.а.с.1-3).

За клопотанням позивача в якості співвідповідачів по справі залучено: приватне підприємство «Занзібар Холдинг», приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_3 .

03 квітня 2023 р. ОСОБА_1 подано заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідачів солідарно кошти за майно позивача у розмірі 8 400 000,00 грн.

Заяву обґрунтовував тим, що належне йому майно, у тому числі поліграфічне обладнання, яке він використовував для своїх виробничих потреб , знаходилось у приміщенні на АДРЕСА_1 . Власники вказаного приміщення в період 2019-2023 р. змінювались, тому йому зараз невідомо, у кого належне йому майно знаходиться.

14 грудня 2019 р. за його заявами було відкрито кримінальне провадження , проводилось слідство , під час якого так і не було встановлено, куди поділось його майно. Позивач вважає, що позбувся майна через неправомірні дії відповідачів.

В цілому майно оцінює у суму 8 млн. 400 тис. грн, виходячи із його вартості, яка частково підтверджується накладними на придбання такого майна, копії яких у нього збереглись (т.1 а.с.243-244).

Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Козаков і партнери», приватного підприємства «Занзібар Холдинг», приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_3 про стягнення заподіяної шкоди - відмовлено.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що поновлення провадження у справі не було, і при зупиненому провадженні, було закрито підготовче провадження, і разом з тим, порушено вимогу ст. 200 ЦПК.

Вказує, що позивач, надаючи пояснення по суті, не говорив про перехід власності приміщення, а говорив про розбійний напад 13 грудня 2019 року, внаслідок якого групою осіб під керівництвом ТЗОВ ФК "Козаков і партнери" було захоплено офісне приміщення, що по АДРЕСА_1 , внаслідок чого він позбувся свого майна.

Зазначає, що в матеріалах справи було надано ряд доказів, про котрі суд не зазначав в оскаржуваному рішенні. Таким чином, суд не надав значення матеріалам з кримінального провадження, з описом майна позивача. У матеріалах справи були відеозаписи з допитом свідків, котрі вивозили майно з офісних приміщень, що по АДРЕСА_1 , але суд таких доказів не досліджував, і на них взагалі не звертав уваги. Коли представник позивача просив суд дослідити дані докази, то суд, порушуючи норми процесуального права, просто відмовляв у дослідженні доказів по справі.

Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Козаков і партнери», приватного підприємства «Занзібар Холдинг» та ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на її заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що позивач ОСОБА_1 за договором позички №04/01 від 01 квітня 2019 р. користувався нежитловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з твердженнями позивача у грудні 2019 р. доступ до даного приміщення позивача припинився у зв`язку з переходом права власності на вказані приміщення до ПП «Занзібар Холдинг» та ОСОБА_3 .

Позивач стверджує, що у вказаних приміщеннях знаходилось майно, яке належало йому на праві власності.

На підтвердження належності йому майна позивачем долучено до матеріалів справи копії накладних на товар:

-різак формат А1, вартістю 11500,00 грн., придбаний 21.12.2017 р.,

-друкарська машина офсетний друк ЕЖ 2021 вартістю 306 000 грн, придбана 18.08.2015 р.

-лазерний принтер НР вартістю 70250 грн, придбаний 14.11.2016 р., вартістю 79 540,00 грн.

-ламінатор вартістю 9 290 грн., придбаний 14.11.2016 р.,

-зварювальний напівавтомат вартістю 14 400 грн, придбаний 04.09.2019 р.,

-бензопила 2 шт. загальною вартістю 9 600 грн. , придбані 04.09.2019 р.,

-2 бензотримера вартістю 11 000, придбані 04.09.2029 р.,

-електроножниці 2 шт. вартістю 8 000 грн.,придбані 04.09.2019 р.,

-болгарка, 3 шт. вартістю 5 200 грн., придбані 04.09.2019 р.,

- болгарка, 3 шт. вартістю 4 500 грн., придбані 04.09.2019 р.,

-болгарки 2 шт. вартістю 7 000 грн., придбані 04.09.2019 р.,

-пневмодомкрат 2 шт вартістю 10 600 грн., придбані 04.09.2019 р.,

-компресор вартістю 17 500 грн., придбаний 04.09.2019 р.,

-генератор вартістю 18 000 грн. ,придбаний 22.06.2019 р.,

-шуруповерти 2 шт. вартістю 9 000 грн.,придбані 22.06.2019 р. ,

-шуруповерти 3 шт. вартістю 8 400 грн.,придбані 22.06.2019 р.

-набір ключів 3 шт. вартістю 8 400 грн. ,придбані 22.06.2018 р.

- ключі рожково-накидні 5 шт. вартістю 1 750 грн. ,придбані 22.06.2018 р. ,

-куторізка вартістю 15 000 грн., придбана 22.06.2019 р.,

-плиткоріз вартістю 14 000 грн. ,придбаний 22.06.2019р.,

-стрічкові шліфувальні машини 3 шт , вартістю 10 500 грн, придбані 22.06.2019 р.,

-шліфувальні машини 3 шт. вартістю 9 600 грн. ,придбані 22.06.2019 р.,

-ущільнювачі бетону 2 шт. вартістю 9 000 грн.,придбані 22.06.2019 р.,

-перфоратори 2 шт вартістю 8 400 грн.,придбані 15.05.2019 р.,

-перфоратор вартістю 22 000 грн.,придбаний 15.05.2019 р.,

-відбійний молоток вартістю 24 000 грн.,придбаний 15.05.2019 р.,

-лазерний рівень 2 шт. вартістю 18 000 грн.,придбані 15.05.2019р. ,

-лазерні рулетки 3 шт. вартістю 18 000 грн.,придбані 15.05.2019 р.,

-фени 4 шт вартістю 7 200 грн, придбані 15.05.2019 р.,

-комплекти мічиків 4 шт. вартістю 2 200 грн.,придбані 15.05.2019 р.,

-комплекти плашок 5 шт. вартістю 1 250 грн., придбані 10.04.2019 р.,

-плашкотримачі 5 шт вартістю 1 000 грн.,придбані 10.04.2019 р.,

-дрель інтерскод 3 шт. вартістю 6 000 грн.,придбані 10.04.2019 р.,

-набір сверл 5 шт вартістю 3 000 грн.,придбані 10.04.2019 р.,

-тельфер 2 шт вартістю 18 800 грн.,придбані 10.04.2019 р. ,

-машинка для поліровки вартістю 9 400 грн.,придбана 10.04.2019 р. ,

-різальна машина вартістю 243 000 грн.,придбана 14.09.2016 р.,

-різальна машина вартістю 420 000 грн.,придбана 14.09.2016 р.\ т.2 а.с.114-122\.

Виходячи із зазначених письмових доказів, суд не заперечує сам факт придбання позивачем вищезазначеного обладнання та його вартість на момент придбання.

Із виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань \ т. 1 а.с.12\ вбачається, що позивач ОСОБА_1 11.03.2019 р. зареєстрований як фізична особа підприємець за адресою АДРЕСА_2 .

Для чого придбавалось майно до моменту здійснення ним підприємницької діяльності \206-2018 рр\, чому це майно перебувало за адресою АДРЕСА_1 у ПОГ ЛСКЦ ШАНУ «ОРІЄНТИР», до діяльності якого позивач не мав відношення - в суді перешої й апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснити не міг.

Допитаний як свідок ОСОБА_6 показав, що позивач ОСОБА_1 - це його син, тому останній здійснював свою підприємницьку діяльність у ввіреному свідкові, як керівнику ПОГ ЛСКЦ ШАНУ «ОРІЄНТИР», приміщенні на вул. Ткацькій 31.

З матеріалів справи вбачається, що 12 лютого 2020 року право власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 було зареєстроване за Приватним підприємством «Занзібар Холдинг». 26 березня 2020 р. внаслідок поділу вказаного приміщення право власності на нежитлові приміщення (літ. «З-2») по АДРЕСА_1 зареєстровано за ПП «Занзібар Холдинг», а 08 квітня 2020 р. право власності на нежитлові приміщення (літ. «З'-2») по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 .

Відтак, станом на момент виникнення спірних правовідносин (грудень 2019 року) ні ПП «Занзібар Холдинг», ні ОСОБА_3 не були власниками цих приміщень.

Позивач пояснив, що у нього немає відомостей, хто саме заволодів належним йому майном, а тому вимушений пред`являти позов до всіх юридичних та фізичних осіб, які мали відношення до приміщення на АДРЕСА_1 чи вчиняли будь які дії у цьому приміщенні в силу своїх службових повноважень.

Постановою про опис та арешт майна боржника від 13 березня 2020 року приватним виконавцем Білецьким І. М. в рамках виконавчого провадження №61506832 з примусового виконання виконавчого документа про стягнення з ТзОВ «ФК «Козаков і Партнери» грошових коштів в користь ПП «ОЛ Інвестмент» накладено арешт на майно, яке були виявлено та описано у приміщенні 31 на вул. Ткацькій , та передано його на відповідальне зберігання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 .

Вказаний опис, наданий суду \ т.2 а.с. 53-71\ не містить переліку майна, на яке посилається позивач як на належне йому майно, яке було вилучено із його володіння.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 53 ЗУ «Про виконавче провадження» після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. За ухилення від виконання розпоряджень виконавця особа, в якої перебуває майно боржника, несе відповідальність відповідно до закону.

Як з`ясовано судом, позивач не оскаржував дії виконавця щодо проведення опису та арешту майна, як не оскаржував і постанову про накладення арешту на майно.

Судом також встановлено, що 03 квітня 2020 р. в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019140090004192 від 14 грудня 2019 року за адресою АДРЕСА_1 було проведено обшук, за результатами якого встановлено, що майно та речі, які нібито належать ПОГ ЛСКЦ ШАНУ «Орієнтир» або працівникам вказаного підприємства - відсутні.

Відповідач посилається на те, що 10 квітня 2020 року було винесено ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова у справі №466/2440/20 про надання дозволу на проведення обшуку у нежитлових приміщеннях за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , а також іншою ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова у справі № 466/2440/20 від 10 квітня 2020 р. на майно, виявлене за даною адресою, накладено арешт та передано на відповідальне зберігання працівнику ПОГ ЛСКЦ ШАНУ «ОРІЄНТИР». Вказана ухвала \ т.2 а.с. 45-52\, копія якої надана суду, не містить в переліку вилученого та арештованого майна майно, яке перебувало у власності ОСОБА_1 , знаходилось у приміщенні на АДРЕСА_1 та було втрачено чи знищено.

Постанови слідчого в рамках кримінального провадження позивачем не оскаржувались.

В суді першої та апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_6 уточнили, що не все майно, вартість якого просить відшкодувати позивач, було втрачено, частина із нього пошкоджено і на їх думку, все ще перебуває у приміщенні на АДРЕСА_1 . Однак, повідомити, яке саме майно і як саме пошкоджено, суд повідомити не можуть, однак позивач настоює на відшкодуванні повної вартості цього майна у сумі, за яку воно було придбано.

Позивач у своєму позові не зазначає норми цивільного кодексу України, на підставі яких він просить стягнути з відповідачів вартість майна, посилаючись лише на статті, які регламентують позовну давність.

Виходячи зі змісту позову \уточненого\, суд вважає, що мова йде про відшкодування заподіяних збитків, яке передбачено гл. 82 ЦК України, яка передбачає доведення наявності заподіяної шкоди, протиправності поведінки фізичної чи юридичної особи, та причинного зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою.

Позивачем не подано жодних доказів знищення чи пошкодження належного йому майна та вчинення протиправних дій щодо його майна саме відповідачами.

З тих підстав суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про розгляд судом першої інстанції справи при зупиненому провадженні не знайшли свого підтвердження.

Як вбачається з матеріалів справи, за клопотанням ОСОБА_1 судом першої інстанції 12 грудня 2023 року було призначено товарознавчу експертизу на предмет оцінки майна яке останній вважав викрадене відповідачами (т.2 а.с.172-173).

Проведення товарознавчої експертизи (за клопотанням самого позивача) було доручено «ФОП ОСОБА_7 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Цивільна справа була скерована для проведення експертизи, провадження по справі на час проведення експертизи зупинено,проте така не була проведено через те, що згаданий експерт за вказаною адресою не працює (т.2 а.с.167-170).

15 квітня 2024 року цивільна справа №466/1893/20 була повторно направлена експерту (т.2 а.с.179).

18 квітня 2024 року судом першої інстанції складено Акт про неможливість вручення судової справи експерту, через відсутність такого на робочому місці (т.2 а.с.180).

Відповідно до ст.200 ЦПК України упідготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

2. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;

2) закриття провадження у справі;

3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

3. За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

4. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

5. Суд з`ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

26 квітня 2024 року позивачем ОСОБА_1 заявлено відвід експерту ОСОБА_7 та заявлено клопотання про призначення повторної товарознавчої експертизи в іншій експертній установі, які судом першої інстанції відхилені як необґрунтовані з врахуванням тривалості розгляду та порушення розумних строків її розгляду про що зазначено в ухвалі від 01 травня 2024 року (про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті).

Таким чином, судом першої інстанції не порушено вимоги ст.200 ЦПК України, оскільки за результатами підготовчого засідання ним було призначено справу до розгляду на 16 травня 2024 року на 9 год :30 хв, і закінчено з участю представників сторін 04 червня 2024 року.

В суді апеляційної інстанції позивачем чи його представником не заявлялось клопотань про призначення товарознавчої експертизи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…».

Зважаючи на вказане колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2024 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.