Постанова

від 15.12.2023 по справі 911/2192/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2023 р. Справа№ 911/2192/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Армукрземпроект" та Гірської сільської ради на рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 у справі №911/2192/22 (суддя - Бацуца В.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Армукрземпроект" до Гірської сільської ради про стягнення 4 411, 81 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

ТОВ "Армукрземпроект" звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до Гірської сільської ради про стягнення 2 802, 00 грн основної заборгованості, 309, 24 грн пені, 1 058, 98 грн інфляційних збитків, 241, 59 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної оплати за надані позивачем послуги згідно з договором № 43 про надання послуг з авторського нагляду на об`єкті "Капітальний ремонт дорожнього покриття проїзної частини вул. Басейна в с. Гора Бориспільського району Київської області" від 23.10.2017 р.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.03.2023 у справі №911/2192/22 позов задоволено частково; стягнуто з Гірської сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Армукрземпроект" 2 802 грн 00 коп. основної заборгованості, 1 058 грн 98 коп. інфляційних збитків, 241 грн 59 коп. 3% річних та судові витрати 2 307 грн 09 коп. судового збору; відмовлено в задоволенні інших позовних вимог.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем обставин порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині оплати послуг.

При цьому, судом було відмовлено позивачу у відшкодуванні витрат правничої допомоги з підстав того, що ТОВ "Юридична компанія "Аксіома" з якою позивач уклав договір № 1 про надання правової допомоги від 01.06.2022 р., за своєю суттю не відповідає організаційним формам адвокатської діяльності, які передбачені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Також, суд вказав, що позовна заява, відповідь на відзив на позовну заяву, інші документи підписані від імені позивача його директором - Мкртічяном А. А. та не можуть прямо свідчити про їх складання іншою особою - адвокатом чи іншим представником, а з наданого акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 14.11.2022 р. неможливо достовірно встановити які послуги та у яких обсягах були надані ТОВ "Юридична компанія "Аксіома" позивачу саме у межах справи №911/2192/22.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Армукрземпроект" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині відмови в задоволенні компенсації витрат на правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 12 000 грн. вказаних витрат.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що основним видом діяльності ТОВ "Юридична компанія "Аксіома" є діяльність у сфері права, а тому висновки суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні витрат правничої допомоги є необґрунтованими.

Стосовно поданих позивачем до апеляційної скарги додаткових доказів, слід зазначити наступне.

В силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду.

Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 80 цього Кодексу, чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 2 вказаної статті позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно частини 4 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 5 цієї статті визначає, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Отже, за змістом вказаних норм всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з такою заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

Позивачем не було доведено до суду першої інстанції неможливості подання вказаних доказів.

Згідно з приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апелянт причин неможливості своєчасного подання вказаних доказів до суду першої інстанції не навів.

Отже, надані позивачем до апеляційної скарги додаткові докази не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Київської області від 22.03.2023 у справі №911/2192/22, Гірська сільська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує про недоведеність позивачем обставин надання послуг відповідачу. Також, скаржник заперечує підписання Акту №1 здачі - приймання послуг від 28.11.2019 та зазначає про пропуск позивачем строку позовної давності.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому викладено заперечення проти задоволення її вимог.

Крім цього, відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він заперечив проти доводів та вимог, наведених в ній.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, проте апеляційна скарга позивача є частково обґрунтованою, з наступних підстав.

23.10.2017 р. між позивачем (надалі - Виконавець) та відповідачем (надалі - Замовник) було укладено договір № 43 про надання послуг з авторського нагляду на об`єкті "Капітальний ремонт дорожнього покриття проїзної частини вул. Басейна в с. Гора Бориспільського району Київської області", згідно з п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується здійснити відповідно до умов цього Договору надання послуг з авторського нагляду на об`єкті "Капітальний ремонт дорожнього покриття проїзної частини вул. Басейна в с. Гора Бориспільського району Київської області" (ДК 021:2015 код 71520000-9 Послуги з нагляду за виконанням будівельних робіт).

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість послуг за цим Договором складає 2 802, 00 грн. (Дві тисячі вісімсот дві гривні 00 коп.), без ПДВ.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що платіж в розмірі 100 % вартості робіт Замовник здійснює протягом трьох банківських днів з моменту підписання акта надання послуг на розрахунковий рахунок Виконавця.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що після закінчення надання послуг Виконавець передає Замовнику акт здачі-приймання послуг, який повинен бути підписаний Замовником протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати передачі або надана мотивована письмова відмова від його підписання в той же строк.

Згідно з п. 2.4. Договору Замовник здійснює розрахунки із Виконавцем після підписання Сторонами акту здачі-приймання послуг протягом 3 (трьох) банківських днів.

Відповідно до п. 2.5. Договору розрахунки здійснюються у національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку Замовника на поточний рахунок Виконавця.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що даний Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2017 року, а щодо зобов`язання Сторін - до повного їх виконання. Повним виконанням Сторонами цього Договору вважається належне і своєчасне виконання Сторонами своїх обов`язків за цим Договором.

22.12.2017 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору № 43 від 23.10.2017 р. про надання послуг з авторського нагляду на об`єкті "Капітальний ремонт дорожнього покриття проїзної частини вул. Басейна в с. Гора Бориспільського району Київської області".

Пунктами 2-3 Додаткової угоди № 1 передбачено, що сторони дійшли згоди згідно з календарним планом викласти п. 4.1. Договору в наступній редакції: Даний договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2018 р. Видатки 2018 року складуть 2 802, 00 грн. Зобов`язання за цим пунктом виникають з моменту затвердження асигнувань.

У жовтні 2018 року позивач звернувся до відповідача з листом № 7 від 11.10.2018 р., яким повторно передав акти здачі-приймання послуг з авторського нагляду, зокрема, за договором № 43 від 23.10.2017 р. та просив здійснити оплату наданих послуг. Вказаний лист з додатками був отриманий відповідачем 11.10.2018 р., що підтверджується відміткою про реєстрацію документа № 1843-02-20-18, що не заперечується відповідачем.

До матеріалів справи позивачем також надано акт № 1 здачі-приймання послуг на авторський нагляд на загальну суму 2 802, 00 грн., який складений 28.11.2019 р.

Вказаний акт містить підписи та печатки позивача та відповідача.

У вересні 2022 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 (№ 34) від 13.09.2022 р. про сплату заборгованості, у якій вимагав невідкладно погасити існуючу заборгованість за договором № 43 від 23.10.2017 р. у розмірі 2 802, 00 грн.

У відповідь на вищезазначену претензію позивача, відповідач у своєму листі № 967-02-14-22 від 05.10.2022 р. зазначив, що у виконавчому комітеті Гірської сільської ради відсутні відомості щодо передачі позивачем акту здачі-приймання послуг за договором № 43 від 23.10.2017 р. та журналу результатів авторського нагляду, а також повідомили про не укладення між сторонами додаткових угод про продовження дії договору.

Відповідач зазначає, що ним було отримано акти здачі-приймання послуг на авторський нагляд за договором № 43 від 23.10.2017 р., водночас такі акти не були ним підписані протягом 5 календарних днів та не було надано мотивованої відмови від їх підписання, оскільки позивачем в порушення вимог п. 3 Порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 р. № 903, не передано журнал результатів авторського нагляду, а наданий позивачем акт від 28.11.2019 р. є підробленим.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.4. Договору Замовник здійснює розрахунки із Виконавцем після підписання Сторонами акту здачі-приймання послуг протягом 3 (трьох) банківських днів.

Як було зазначено вище, позивачем листом № 7 від 11.10.2018 р. були направлені на адресу відповідача акти здачі-приймання послуг з авторського нагляду, зокрема, за договором № 43 від 23.10.2017 р., які були отримані відповідачем 11.10.2018 р., що підтверджується відміткою про реєстрацію документа № 1843-02-20-18.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що після закінчення надання послуг Виконавець передає Замовнику акт здачі-приймання послуг, який повинен бути підписаний Замовником протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати передачі або надана мотивована письмова відмова від його підписання в той же строк.

Акт здачі-приймання послуг з авторського нагляду за договором № 43 від 23.10.2017 р., направлений позивачем листом № 7 від 11.10.2018 р., відповідач не підписав, мотивованої відмови у встановлений договором строк, не надав.

Враховуючи ненадання відповідачем мотивованої відмови від підписання Акту протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати його отримання, послуги за таким Актом вважаються ним прийнятими.

Стосовно наявного в матеріалах даної справи акту № 1 здачі-приймання послуг на авторський нагляд від 28.11.2019 р. та доводів апелянта (відповідача у справі) про його підроблення, колегія суддів вказує наступне.

Так, як вже зазначено вище, з огляду на відсутність заперечень відповідача, висловлених у п`ятиденний строк з моменту його отримання, послуги на суму 2 802 грн. вважаються прийнятими відповідачем.

З огляду на викладене, підписання чи не підписання ним в подальшому, а саме 28.11.2019 року акту № 1 здачі-приймання послуг, на наведені обставини не впливає.

Крім цього, відповідач, вказуючи про неналежність підпису на наведеному Акті №1 сільському голові Дмитріву Р.М., не довів обставин вибуття печатки із володіння Гірської сільської ради та протиправності її використання.

Враховуючи наведене, наявними у сукупності доказами підтверджуються обставини надання позивачем відповідачу послуг за договором № 43 від 23.10.2017 р. у розмірі 2 802, 00 грн.

Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати отриманих послуг настав, проте вони не були сплачені.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 2 802, 00 грн.

Позивачем також окрім суми основного боргу було заявлено до стягнення 309, 24 грн пені, 1 058, 98 грн інфляційних збитків, 241, 59 грн 3 % річних.

Стосовно вимоги про стягнення пені в сумі 309, 24 грн, то у її задоволенні місцевим господарським судом відмовлено.

Вказана відмова не оскаржується жодним учасником справи, а тому виходячи з положень ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Стосовно вимог про стягнення 1 058, 98 грн інфляційних збитків, 241, 59 грн 3 % річних, слід зазначити наступне.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1 058, 98 грн інфляційних збитків, 241, 59 грн 3 % річних.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з п. 2.4. Договору Замовник здійснює розрахунки із Виконавцем після підписання Сторонами акту здачі-приймання послуг протягом 3 (трьох) банківських днів.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що після закінчення надання послуг Виконавець передає Замовнику акт здачі-приймання послуг, який повинен бути підписаний Замовником протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати передачі або надана мотивована письмова відмова від його підписання в той же строк.

Як було зазначено вище, позивачем листом № 7 від 11.10.2018 р. були направлені на адресу відповідача акти здачі-приймання послуг з авторського нагляду, зокрема, за договором № 43 від 23.10.2017 р., які були отримані відповідачем 11.10.2018 р.

Отже, протягом 5 (п`яти) календарних днів з 11.10.2018 р., тобто до 16.10.2018 р., відповідач мав підписати вказаний Акт або надати мотивовану відмову від його підписання.

При цьому, враховуючи встановлений п. 2.4. Договору строк оплати - протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання Сторонами акту здачі-приймання послуг, строк виконання відповідачем свого грошового зобов`язання встановлено до 19.10.2018, тобто з 20.10.2018 розпочалося прострочення та відповідно перебіг строку позовної давності, який сплив 20.10.2021.

Разом з тим, згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до якого розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Так, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 02.04.2020.

Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені ст.ст. 257, 258 ЦК України, були продовжені.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування до ст.ст. 256, 257, 258 п. 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ), викладені у постановах від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 25.08.2021 у справі №914/1560/20, від 08.02.2022 у справі №918/964/20, від 31.05.2021 у справі №926/1812/21, від 07.11.2023 у справі №910/5188/22.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із відповідними змінами і доповненнями) з 12.03.2020 до 22.05.2020 установлено на всій території України карантин.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та було відмінено лише з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" передбачає, що моментом, з якого продовжується позовна давність (у тому числі передбачена ст.ст. 257, 258 ЦК України), є запровадження карантину відповідно до постанови №211, тобто 12.03.2020.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 27.10.2022.

Станом на момент подання позовної заяви дія карантину не припинена, а отже й строк позовної давності у спірних правовідносинах позивачем не пропущено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження матеріалами даної справи, а тому оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог не підлягає зміні або скасуванню.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Стосовно апеляційної скарги позивача в частині непогодження із висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні компенсації витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Так, судом було відмовлено позивачу у відшкодуванні витрат правничої допомоги з підстав того, що ТОВ "Юридична компанія "Аксіома" з якою позивач уклав договір № 1 про надання правової допомоги від 01.06.2022 р., за своєю суттю не відповідає організаційним формам адвокатської діяльності, які передбачені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Згідно з преамбулою Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) цей Закон визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону визначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до ст.14 Закону адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив. Державна реєстрація адвокатського бюро здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Адвокатське бюро має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням. Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського бюро адвокат, який створив адвокатське бюро, протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро. Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське бюро зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Згідно з ст.15 Закону адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Державна реєстрація адвокатського об`єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Адвокатське об`єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням. Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського об`єднання, зміну складу його учасників адвокатське об`єднання протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об`єднання. Від імені адвокатського об`єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об`єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об`єднання. Адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об`єднання зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір № 1 про надання правової допомоги від 01.06.2022 р. було укладено між позивачем та ТОВ "Юридична компанія "Аксіома" в особі директора Асряна А.О. (який є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, серія КВ №000774 від 02.12.2019, а.с.45).

Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Отже, вказане положення закону містить вказівку на основну, єдину й достатню ознаку адвоката - наявність у нього свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю. Це означає, що особа, котра володіє вищезгаданим правом, незалежно від того, в якій формі вона здійснює свою діяльність, за визначенням є адвокатом.

У нормативно - правових актах відсутня заборона на здійснення адвокатської діяльності в будь-якій іншій організаційно-правовій формі, крім згаданих у профільному законі, а висновок про вичерпність цього переліку може призвести до звуження можливостей адвокатів реалізовувати своє право на надання послуг.

З огляду на викладене, невідповідність ТОВ "Юридична компанія "Аксіома" з якою позивач уклав договір № 1 про надання правової допомоги від 01.06.2022 р., організаційним формам адвокатської діяльності, які передбачені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", не може бути підставою для відмови позивачу у відшкодуванні витрат правничої допомоги.

Стосовно висновку місцевого господарського суду про те, що позовна заява, відповідь на відзив на позовну заяву, інші документи підписані від імені позивача його директором - Мкртічяном А. А. та не можуть прямо свідчити про їх складання іншою особою - адвокатом чи іншим представником, а з наданого акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 14.11.2022 р. неможливо достовірно встановити які послуги та у яких обсягах були надані ТОВ "Юридична компанія "Аксіома" позивачу саме у межах справи №911/2192/22, слід зазначити наступне.

Так, підписання директором позивача наведених документів, зокрема й позовної заяви, в якій міститься клопотання про покладення на відповідача витрат правничої допомоги, свідчить про надання адвокатом, та прийняття позивачем, послуг правничої допомоги.

Щодо неможливості, за висновком суду першої інстанції, встановити які послуги та у яких обсягах були надані ТОВ "Юридична компанія "Аксіома" позивачу саме у межах справи №911/2192/22, слід зазначити, що місцевий господарський суд не був позбавлений жодним чином можливості перевірити чи відповідають перелічені в Акті №1 послуги фактично наданим.

Так, в матеріалах справи наявні: позовна заява, заява про усунення недоліків, відповідь на відзив, послуги по складанню яких відображені в Акті №1.

Отже, висновки суду про неможливість встановлення того, які послуги та у яких обсягах були надані в межах даної справи, є необґрунтованими.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У даному випадку, позивачем разом з позовною заявою подано докази понесення витрат правничої допомоги.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 12 000 грн. заявник надав копії: договору № 1 про надання правової допомоги від 01.06.2022 р., протоколу узгодження послуг №1, Акту приймання - передачі наданих послуг від 14.11.2022 №1, платіжної інструкції від 17.11.2022 №25.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Згідно п. 4.1 договору розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору.

Відповідно до протоколу узгодження послуг №1 від 01.06.2022, який є Додатком №1 до Договору № 1 про надання правової допомоги від 01.06.2022 р., розмір витрат на правову допомогу адвоката по договору складає 2 000 грн. за годину роботи адвоката.

Акт приймання - передачі наданих послуг від 14.11.2022 №1 містить наступний перелік послуг:

підготовка та написання претензії - 30 хв.,

перевірка та вивчення документів для складання позовної заяви - 30 хв.,

ознайомлення та вивчення практики Верховного Суду - 1 год.,

підготовка та складання позовної заяви - 3 год.,

складання заяви про усунення недоліків - 30 хв.,

підготовка та складання відповіді на відзив - 30 хв.

Загальний час надання послуг - 6 годин.

Загальна вартість послуг - 12 000 грн., з розрахунку 2 000 грн. за годину роботи адвоката.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, та твердженням скаржника про те, що суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони.

Одночасно, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів зазначає, що надання таких послуг як: перевірка та вивчення документів для складання позовної заяви; ознайомлення та вивчення практики Верховного Суду, фактично охоплюються послугою з підготовки позовної заяви.

При цьому, визначений адвокатом час (4 год. 30 хв.) на надання наведених вище послуг є неспівмірним зі складністю відповідної роботи та її обсягом, а також не відповідає критерію реальності.

Стосовно витрат за надання такої послуги, як підготовка відповіді на відзив, то на переконання апеляційного суду, вони не мають характеру необхідних.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши витрати позивача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, враховуючи ціну позову у розмірі 4 411, 81 грн., а також доведеність позивачем у відповідності до вимог статті 74 ГПК України викладених ним обставин стосовно надання позивачу адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Армукрземпроект" витрати на професійну правничу у розмірі 12 000 грн. допомогу не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України).

За висновком колегії суддів справедливим та співмірним розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції є 2 000 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Отже, з урахуванням часткового задоволення позову, витрати правничої допомоги покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Так, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати правничої допомоги у розмірі 1 859, 80 грн.

Таким чином, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови у покладенні на відповідача витрат правничої допомоги із частковим задоволенням заяви позивача.

Щодо заявленого апелянтом (позивачем у справі) клопотання про розподіл витрат правничої допомоги, понесених скаржником в суді апеляційної інстанції, в сумі 12 000 грн. колегія суддів вказує наступне.

Так, апелянтом разом з апеляційною скаргою подано докази понесення витрат правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, тобто у строк, встановлений частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 12 000 грн. заявник надав копії: договору № 1 про надання правової допомоги від 14.04.2023 р., укладений між адвокатом Асрян А.О. та позивачем, протоколу узгодження послуг №1 від 14.04.2023, Акту приймання - передачі наданих послуг від 17.04.2023 №1.

Згідно п. 4.1 договору розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору.

Відповідно до протоколу узгодження послуг №1 від 14.04.2023, який є Додатком №1 до Договору № 1 про надання правової допомоги від 14.04.2023 р., розмір витрат на правову допомогу адвоката по договору складає 3 000 грн. за годину роботи адвоката.

Акт приймання - передачі наданих послуг від 17.04.2023 №1 містить наступний перелік послуг:

перевірка та вивчення документів для складання апеляційної скарги - 30 хв.,

ознайомлення та вивчення практики Верховного Суду - 30 хв.,

ознайомлення та вивчення практики Великої Палати Верховного Суду - 30 хв.,

підготовка та складання апеляційної скарги - 2 год.,

підготовка та складання відзиву на апеляційну скаргу - 30 хв.

Загальний час надання послуг - 4 години.

Загальна вартість послуг - 12 000 грн., з розрахунку 3 000 грн. за годину роботи адвоката.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши витрати позивача з урахуванням усіх вказаних вище аспектів, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, дійшов висновку, що витрати по підготовці відзиву на апеляційну скаргу відповідача (у задоволенні якої судом відмовлено) у розмірі 1 500 грн. підлягають покладенню на відповідача, оскільки вони відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності.

Стосовно надання таких послуг як: перевірка та вивчення документів для складання апеляційної скарги позивача; ознайомлення та вивчення практики Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, то вони фактично охоплюються послугою з підготовки апеляційної скарги.

При цьому, визначений адвокатом час (3 год. 30 хв.) на надання наведених вище послуг є неспівмірним зі складністю відповідної роботи та її обсягом, а також не відповідає критерію реальності.

За висновком колегії суддів справедливим та співмірним розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції за надання такої послуги як підготовка апеляційної скарги є 3 000 грн.

Одночасно, з урахуванням часткового задоволення вимог апеляційної скарги позивача, витрати правничої допомоги за надання такої послуги як підготовка апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 500, 01 грн. вказаних витрат.

Таким чином, загальна сума витрат правничої допомоги, наданих в суді апеляційної інстанції, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 000, 01 грн.

Стосовно заявлених поштових витрат в сумі 164 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, апелянтом разом з відзивом на апеляційну скаргу подано докази понесення поштових витрат, які пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, тобто у строк, встановлений частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 2 ст. 128 ГПК України).

Для розподілу витрат на здійснені поштові послуги, необхідною умовою згідно п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України, якою регламентовано порядок компенсації, є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат (висновок, викладений у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18).

На підтвердження здійснення поштових послуг до матеріалів справи додано відповідні описи вкладення, поштові накладні та фіскальні чеки.

Дослідивши наведені докази колегією суддів встановлено, що частину заявлених поштових витрат в сумі 113 грн. позивачем, понесено при розгляді справи в суді першої інстанції. Тому відповідно наведені витрати не підлягають розподілу апеляційним судом. Докази понесення вказаних витрат позивачем до суду першої інстанції не подавалися та відповідно не були розподілені місцевим господарським судом.

Решта поштових витрат в сумі 52 грн. пов`язані з поданням апеляційної скарги позивача, яка була задоволена частково, а тому вони покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8,67 грн.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Гірської сільської ради на рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 у справі №911/2192/22 залишити без задоволення.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Армукрземпроект" на рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 у справі №911/2192/22 задовольнити частково.

4. Рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 у справі №911/2192/22 скасувати в частині відмови у покладенні на відповідача витрат правничої допомоги.

5. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 у справі №911/2192/22 в наступній редакції:

Стягнути з Гірської сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Армукрземпроект" 2 802 грн 00 коп. основної заборгованості, 1 058 грн 98 коп. інфляційних збитків, 241 грн 59 коп. 3 % річних, 2 307 грн 09 коп. судового збору та 1 859, 80 грн. витрат правничої допомоги.

6. В решті рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 у справі №911/2192/22 залишити без змін.

7. Стягнути з Гірської сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Армукрземпроект" 2 000,01 грн. витрат правничої допомоги в суді апеляційної інстанції та 8,67 грн. поштових витрат.

8. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні накази.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 15.12.2023 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко