Постанова

від 11.12.2023 по справі 910/11780/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2023 р. Справа№ 910/11780/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання : Новосельцева О.Р.

представників сторін:

від позивача: Павличко М.Ю.

від відповідача: Моршинін Є.В.

від третьої особи на стороні відповідача 1: не з`явився;

від третьої особи на стороні відповідача 2: Серьогіна С.В.;

від третьої особи на стороні відповідача 3: Бакуліна М.С.

від третьої особа на стороні позивача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ Експорт»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023

у справі №910/11780/22 (суддя Босий В.П.) (повний текст складено 16.05.2023)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ Експорт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМК «Дніпромлин»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача :

1.Дніпропетровської обласної державної адміністрації

2.Акціонерного товариства «Українська залізниця»

3.Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська залізнична вітка»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Горизонт»

про зобов`язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ Експорт» (далі - ТОВ «ЛНЗ Експорт») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМК «Дніпромлин» (далі - ТОВ «ДМК «Дніпромлин»), в якому просить суд зобов`язати відповідача повернути 39,38 тонн зерна пшениці 4 класу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно, без достатніх правових підстав утримує майно, а саме 39,38 тонн зерна пшениці 4 класу, власником якого є позивач.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/11780/22 у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ Експорт» відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд послався на недоведеність позивачем, що у спірних правовідносинах відповідачем було прийнято на зберігання саме задекларовану у залізничній накладній № 45632767 від 21.02.2022 масу вантажу позивача (пшениці) у розмірі 210,05 тонни. Отже, позивачем не доведено суду порушення відповідачем будь-яких його прав та/або законних інтересів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ Експорт» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Апелянт зазначає, що представник третьої особи 1 (Дніпропетровська обласна державна адміністрація) не брав участі у судових засіданнях, проте судом першої інстанції у розділі «обставини справи» зазначено про участь представника третьої особи 1 у режимі відео конференції, який заперечував проти задоволення позовних вимог. Крім того, апелянт вказує, що в розділі «представники сторін» вказано, що від третьої особи 3 був представник Моршинін Є.В., але останій представляв інтереси відповідача, а представником третьої особи 3 була Бакуліна М.С.

Також апелянт звертає увагу, що в обґрунтування свого рішення суд послався на пояснення третьої особи 3 (ТОВ «Міська залізнична вітка»), хоча вона пов`язана з відповідачем через ряд юридичних осіб та не надала жодного доказу, при цьому, суд не врахував позицію і докази, надані іншими учасниками процесу.

Скаржник зауважує, що він ніколи не посилався на розпорядження начальника обласної військової адміністрації Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 36/0/527-22 від 10.03.2022, оскільки дане розпорядження немає ніякого відношення до майна позивача і у додатку до розпорядження не вказано вагони, в яких слідувало зерно позивача. Суд в своєму рішенні посилається саме на виконання розпорядження № 26/0/527-22 від 10.03.2022, а не на розпорядження №46/0/527-22 від 15.03.2022 на підставі якого ТОВ «ДМК «Дніпромлин» здійснювало розвантаження майна позивача.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу стосовно прийняття конкретної ваги зерна, в той час, як позивач документально довів, що вагони та запірно-пломбувальні пристрої були не ушкодженими і відповідачу було доставлено саме 210,05 тонни зерна. Факт передавання справних і запломбованих вагонів засвідчує залізнична накладна зі всіма відмітками та Пам`ятка. Апелянт наголошує, що після завантаження залізничних вагонів та встановлення запірно-пломбувальних пристроїв, доступу до вантажу, що знаходився у вагонах не мав ніхто. І тільки відповідач при розвантаженні залізничних вагонів вперше мав справу саме з вантажем. Відсутність актів загальної форми, на думку апелянта, є належним доказом прийняття вагонів представниками ТОВ «Міська залізнична вітка» та ТОВ «ДМК «Дніпромлин» без будь-яких зауважень. Відсутність комерційних актів також, на думку апелянта, підтверджує справність вагонів, що передавались через ТОВ «Міська залізнична вітка» на користь ТОВ «ДМК «Дніпромлин». Інформації щодо порушення цілісності пломб від відповідача не надходило, тому апелянт вважає, що відповідачем було отримано все зерно із зазначених вагонів, загальною кількістю 210,05 тонни, у зв`язку з чим, відповідальність за втрату зерна, на його думку, лежить саме на відповідачеві.

На переконання апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідачем було здійснено зважування поданих залізницею для розвантаження вагонів на власних сертифікованих вагах, фіксуючи таку вагу у внутрішніх документах, за наслідками чого оформлено приймальні акти на зберігання встановленої форми, що є належним доказом отримання відповідачем на свій елеватор 170,67 тонни пшениці із поданих залізницею вагонів №95694923, №95698668, №95871943, оскільки надані відповідачем акти містять ознаки фальшивості.

Так, при вивантаженні зерна відповідач не склав будь-яких актів, не додав їх до відзиву на позовну заяву. Тільки після того, як позивач двічі наголосив, що не оформлено і не надано суду первинної бухгалтерської документації стосовно прийнятої ваги, у запереченні на відповідь на відзив відповідач додає «приемний акт». Також суд не взяв до уваги той факт, що третя особа 2 у своїх поясненнях вказує, що саме відповідач відмовився складати акти приймання-передачі вантажу, яка збігається з позицією самого відповідача, де останній стверджував, що приймання вантажу здійснював самостійно без участі третіх осіб.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «ДМК «Дніпромлин»

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДМК «Дніпромлин» у відзиві, наданому до суду 31.07.2023, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає та рішення слід залишити без змін. Допущені ж при виготовлені повного тексту описки потребують виправлень за відповідною заявою учасника справи в порядку ст.243 ГПК України, проте в жодному разі не можуть бути підставами для скасування правильного по суті рішення.

Крім того, відповідач вказує, апелянтом не доведено, у чому полягає пов`язаність та зацікавленість відповідача та ТОВ «Міська залізнична вітка». Натомість відповідач зазначає, що між ним та ТОВ «Міська залізнична вітка» укладений договір на подачу від залізничної станції Дніпро-Головний вагонів, які подаються Регіональною філією «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» на під`їзну колію незагального користування ТОВ «ДМК «Дніпромлин» через залізничну колію ТОВ «Міська залізнична вітка», за що відповідач сплачує грошові кошти ТОВ «Міська залізнична вітка». Саме це слугувало підставою участі ТОВ «Міська залізнична вітка» у розгляді даної справи, як особи, що була безпосереднім учасником подій, на противагу- представники позивача були відсутні при передачі вагонів від Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» до ТОВ «ДМК «Дніпромлин».

На думку відповідача, позивач помилково вважає, що рішення суду базується виключно на тому, що розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 10.03.2022 № 36/0/527-22 не скасовано, проте основним у даній справі є те, що Регіональною філією «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» було передано на елеватор ТОВ «ДМК «Дніпромлин» на зберігання не все зерно, що було відправлено позивачем, а тільки 170,67 тонни зерна, яке відповідачем було повернуто 25.08.2022 позивачу у повній відповідності до розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 17.04.2022 № 139/0/527-22, тобто все зерно позивача, яке передавалось на зберігання, останнім вже отримано, тому позовні вимоги є безпідставними. Відповідач вказує, що жодних доказів завантаження у вагони № 95694923, №95698668 та № 95871943 вантажу, вага якого вказана відправником у залізничній накладній, а саме 210,05 тонни позивачем до матеріалів справи не надано.

Також відповідач зазначає, що він неодноразово наголошував, що при подачі залізницею вагонів для розвантаження на елеватор ТОВ «ДМК «Дніпромлин» не було надано жодної залізничної накладної або будь-якої іншої товаро-супроводжуючої документації на подані вагони, в тому числі і на вказані вище три вагони. Наголошуючи на відсутності актів загальної форми та комерційного акту, апелянт свідомо ігнорує те, що для їх складання необхідна наявність відповідних товаро-супроводжуючих документів, зокрема залізничної накладної. Крім того, як зазначає відповідач, у нього була відсутня інформація про заявлену (задекларовану) вагу та про власників чи вантажовідправників вказаних вагонів, що, в свою чергу, унеможливило виявлення підприємством нестачі зерна пшениці під час фактичного його прийняття. Лише після отримання інформації від позивача про кількість зерна пшениці за залізничною накладною у трьох вагонах, відповідачу стало відомо, що об`єм зерна пшениці відрізняється. Таким чином, на думку відповідача, відсутність комерційних актів та наявність звернень ТОВ «ДМК «Дніпромлин» з інформацією про нестачу зерна пшениці, свідчить лише про невиконання своїх обов`язків залізницею. Водночас, сам позивач відповідно до наданого до матеріалів справи листування вимагав надання залізницею відповідних комерційних актів, які ні позивачем, ні залізницею не надано. А твердження позивача про те, що відсутність актів є належним доказом прийняття вагонів представниками ТОВ «Міська залізнична вітка» та ТОВ «ДМК «Дніпромлин» без зауважень, відповідач вважає хибними, оскільки будь-які зауваження можуть бути, коли є невідповідність фактично заявленого та отриманого, у даному випадку, супровідні документи на вантаж були відсутні.

Відповідач наголошує на тому, що доказів передачі відповідачу 210,05 тонни пшениці позивачем та іншими учасниками не надано. Проте, ТОВ «ДМК «Дніпромлин» на підтвердження отримання саме 170,67 тонни пшениці надано відповідний приймальний акт надходження зерна на елеватор на зберігання, з даними щодо ваги, отриманого майна, який було складено ТОВ «ДМК «Дніпромлин» одноособово і виключно через те, що ані Укрзализниця, ані експедитор, ані власник майна, ані військова адміністрація не виконали своїх обов`язків щодо передачі майна на зберігання у встановлений розпорядженням військової адміністрації та чинним законодавством України спосіб та з оформленням належних актів приймання-передачі майна від Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» на зберігання ТОВ «ДМК «Дніпромлин». Також при поверненні майна зі зберігання між власником майна ТОВ «ЛНЗ Експорт» та зберігачем ТОВ «ДМК «Дніпролин» складено акт приймання-передачі майна від 25.08.2022, відповідно до якого ТОВ «ДМК «Дніпромлин» передав, а ТОВ «ЛНЗ Експорт» прийняв 170,67 тонни пшениці 4 класу врожаю 2021 року, в якому зазначено, що ТОВ «ЛНЗ Експорт» немає жодних претензій до ТОВ «ДМК «Дніпромлин» щодо майна, порядку та процедури його передачі.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Міська залізнична вітка»

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міська залізнична вітка» у відзиві, наданому до суду 07.08.2023, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає та рішення слід залишити без змін. Допущені ж при виготовлені повного тексту описки не впливають на суть судового рішення і не можуть бути підставами для його скасування.

Крім того, представник ТОВ «Міська залізнична вітка» зазначає, що на підставі розпоряджень начальника обласної військової адміністрації Регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» була зобов`язана передати на зберігання до ТОВ «ДМК «Дніпромлин» вагони із зерном пшениці за актом приймання-передачі, проте Регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» не виконала своїх зобов`язань, тому відповідальність за нестачу вантажу повинна нести виключно Регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», якщо нею не буде доведено, що втрата вантажу сталась не з її вини.

Пояснення на апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця»

У свою чергу, АТ «Українська залізниця» надало свої пояснення 15.08.2023 щодо доводів апеляційної скарги, вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, представник АТ «Українська залізниця» зазначає, що вагони із зерном були запломбовані, дані по опломбуванню містяться у залізничних накладних, а при розвантаженні працівники відповідача могли фізично їх спостерігати. Інформації щодо порушення цілісності пломб від відповідача не надходило. Відсутність актів загальної форми також свідчить про прийняття вагонів представниками ТОВ «Міська залізнична вітка» та ТОВ «ДМК Дніпромлин» без будь-яких зауважень. Тому, представник АТ «Укрзалізниця» вважає висновки суду про незабезпечення ним виконання своїх обов`язків, як вантажоперевізника є безпідставними та необґрунтованими.

Пояснення ТОВ «ЛНЗ Експорт» на відзиви на апеляційну скаргу

17.08.2023 представник позивача надали пояснення на відзиви відповідача та третьої особи ТОВ «Міська залізнична вітка», в яких зазначила, що відповідач та ТОВ «Міська залізнична вітка» залишили поза увагою нормативне регулювання відносин між ними, а саме Інструкцію «Про порядок обслуговування під`їзної колії не загального користування ТОВ «Міська залізнична вітка», яка примикає до станції Дніпро-Головний Регіональної філії «Дніпровська залізниця», якою передбачено, що прийом передачі вагонів у технічному та комерційному стані працівниками ТОВ «Міська залізнична вітка» та станції Дніпро-Головний проводиться та станційній колії №55. Факти прийому передачі підтверджуються пам`яткою, а у разі необхідності (пошкодження вагонів чи запірно-пломбувальних пристроїв) актом загальної форми. Як зазначалось вище, актів загальної форми не складалося. Відсутність актів засвідчує той факт, що вагони були передані в належному комерційному стані.

Також представник позивача звертає увагу, що розпорядження № 36/0/527-22 від 10.03.2022 немає ніякого відношення до даного спору, оскільки у додатках до розпорядження не зазначені вагони з вантажем позивача. Саме у додатку до розпорядження від 15.03.2022 № 46/0/527/22 «Про примусове відчудження майна» зазначено 120 вагонів, серед яких 3 вагони з вантажем позивача.

Позивач зауважує, що перелічені позиції відповідача у поясненнях суперечать одна одній, а саме: спочатку відповідач посилається на нескасованість розпорядження від 10.03.2022 № 36/0/527-22, яке немає ніякого відношення до суті спору; після чого відповідач посилається, що виконував розпорядження, тексту якого він не отримував і додатків не бачив, але послідовно тижнями розвантажував 221 вагон, не маючи на це жодного документу; далі відповідач обґрунтовує втрати зерна хаосом, у якому відповідач здійснював розвантаження переданих вагонів, але у підсумку відповідач звинуватив у нестачах зерна АТ «Укрзалізниця», не надаючи жодного доказу таких звинувачень чи документу, який би засвідчив прийняту вагу зерна.

Крім того, позивач зазначає, що стосовно начальника елеватора ТОВ «ДМК «Дніпромлин» Ткача Ігоря Анатолійовича порушено кримінальну справу №42023042030000071 від 16.05.2023 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364-1 КК України.

Пояснення третьої особи ТОВ «ТЕП «Горизонт» на апеляційну скаргу

13.10.2023 представник третьої особи надав пояснення на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що на момент відкриття провадження у справі 910/11780/22 та на момент складання цих пояснень, на адресу ТОВ «ТЕП «Горизонт» не надходило жодних повідомлень/актів стосовно порушення цілісності вагонів чи запірно-пломбувальних пристроїв, та інформації стосовно нестачі вантажу, ні від Регіональної філії «Придніпровська залізниця» AT «Українська залізниця», ні від ТОВ «ДМК «Дніпромлин (як нового вантажоодержувача), тому, на думку третьої особи, згідно з п. 3 Правил складання актів та статті 129 Статуту залізниць України, вантаж вважається прийнятим вантажоодержувачем в повному обсязі без зауважень відповідно до чинного законодавства України.

Додатково ТОВ «ТЕП «Горизонт» зазначило, що отримавши ухвалу 19 вересня 2023 року, з метою з`ясування руху вагонів № 95694923, 95698668, 95871943 та вагонних операцій, які здійснювалися у період з 18.02.2022 по 23.03.2022, товариство звернулося з листом № 1245 від 02.10.2023 до філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» AT «Українська залізниця». Відповідь філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» AT «Українська залізниця», що викладена у листі № 46/931 від 03.10.2023 та додаток до нього, підтвердила, що ТОВ «ТЕП «Горизонт» могло дізнатися про переадресування вказаного вантажу саме в добу 21.03.2022, отримавши повідомлення у електронній системі Клієнт-УЗ про розкредитування (видачу) вантажу по станції Дніпро-Головний, що не є станцією призначення вантажу за первинною накладною №45632767. Після чого, ТОВ «ТЕП «Горизонт» почало вживати відповідні заходи для встановлення обставин зміни маршруту прямування, у тому числі надсилання усім причетним листа №247 від 21.03.2022. Дізнатись про факт переадресування (зміни маршруту) раніше 21.03.2022 ТОВ «ТЕП «Горизонт» не могло, враховуючи, що сама операція переадресування (ПАДР) відбулася теж лише 21.03.2022 о 2:10. До цього часу, навіть по прибуттю на станцію Дніпро-Головний о 1:54 21.03.2022 станцією призначення у електронній системі УЗ є Миколаїв-вантажний експ. та код вантажоодержувача 0581 відповідно до первинної накладної №45632767.

Додаткові пояснення АТ «Українська залізниця»

05.12.2023 представник третьої особи-2 надала пояснення, у яких зазначає, що на початку збройної агресії Російської Федерації та в умовах воєнного стану в Україні з 24.02.2022, усі вагони, що станом на 25.02.2022 знаходились у межах Криворізької дирекції залізничних перевезень і за планом формування слідували на станції Одеської філії, були зупинені через непогодження Одеською філією на прийом поїздів призначенням на станцію Миколаїв-Вантажний (код 4156) внаслідок бойових дій у межах Одеської філії. В числі усіх зупинених через неприйом Одеською філією вагонів, також перебували 3 вагони за №№95698668, 95694923, 95871943 з вантажем зерна, власником якого є ТОВ «ЛНЗ Експорт», що слідували за відправкою № 45632767 Рядова - Миколаїв-Вантажний (експ), відправником яких виступало ТОВ «ТЕП«Горизонт».

Вагони-зерновози за №№95698668, 95694923, 95871943 з вантажем зерна за відправкою № 45632767 Рядова - Миколаїв-Вантажний (експ) були прийняті до перевезення по станції Рядова 21.02.2022 о 19:40 та відправлені зі станції Рядова 23.02.2022 о 15:55 у складі поїзда № 3102 інд.4572-027-4568. На станцію Кривий Ріг-Сортувальний зазначені вагони прибули 25.02.2022 о 12:30 у складі поїзда № 2315 інд.4564-088- 4671, і знаходились на станції до 14.03.2022 через блокування Росією морських портів Чорного моря, та неможливістю направлення вантажів на станцію Миколаїв-Вантажний.

Перевезення зазначених вагонів відбувалось на початку військової агресії Росії, коли повністю була окупована Херсонська область та частково Миколаївська область, велися бойові дії на підступах до міста Миколаїв, і російські війська проривалися у Криворізькому напрямку. За таких обставин були прийняті заходи щодо передислокації вагонів на станції, що знаходяться на безпечній відстані з метою збереження вагонів і вантажів у них.

У зв`язку з чим, вагони за №№ 95698668, 95694932, 95871943 були відправлені зі станції Кривий Ріг-Сортувальний 14.03.2022 о 19:52 у складі поїзда №9502 (4671-317-4500) на станцію Нижньодніпровськ-Вузол і знаходились там у період з 15.03.2022 до 21.03.2022.

Відповідно до вимог розпорядження голови облдержадміністрації - начальника обласної військової адміністрації від 15.03.2022 № 46/0/527-22 «Про примусове відчуження майна» (120 вагонів) та додатка до нього, вагони із зерном пшениці, у тому числі 3 вагони за №№ 95698668, 95694923, 95871943 з вантажем зерна, власником якого є ТОВ «ЛНЗ Експорт», які на початку збройної агресії Російської Федерації та в умовах воєнного стану в Україні з 24.02.2022, знаходились у межах регіональної філії «Придніпровська залізниця», на підставі листа першого заступника голови облдержадміністрації - першого заступника начальника обласної військової адміністрації від №137/0/526-22 від 15.03.2022 були направлені на станцію Дніпро-Головний Регіональної філії «Придніпровська залізниця» на адресу Дніпропетровської обласної військової адміністрації з подачею зазначених вагонів на під`їзну колію ТОВ «ДМК «Дніпромлин».

Зазначені вище 3 вагони з майном (зерно пшениці), власником якого є ТОВ «ЛНЗ Експорт», відповідно до вимог зазначеного вище розпорядження, було подано через під`їзну колію ТОВ «Міська залізнична вітка» для контрагента ТОВ «ДМК «Дніпромлин» 23.03.2022.

При цьому, третя особа -2, зауважує, що вагони були опломбовані запірно- пломбувальними пристроями (ЗПП) відправником (відповідальний менеджер Панков Я.Є), про що свідчить відмітка в графі 20 залізничної накладної, яка заповнюється відправником (відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000). Вагони були подані та прийняті ТОВ «Міська залізнична вітка» для доставки їх до ТОВ «ДМК «Дніпромлин» без зауважень, а тому вважаються такими, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, саме тому видавались без перевірки їх маси і стану вантажу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2023 справу № 910/11780/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11780/22.

21.06.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/11780/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ Експорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/11780/22 та призначений розгляд справи на 21.08.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 відкладено розгляд справи №910/11780/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ Експорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 на 19.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедеційне підприємство «Горизонт» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та відкладено розгляд справи №910/11780/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ Експорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 на 23.10.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 оголошено перерву у розгляді справи № 910/11780/22 до 20.11.2023

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 оголошено перерву у розгляді справи № 910/11780/22 до 11.12.2023

Явка представників сторін

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ТОВ Транспортно-експедиційне підприємство «Горизонт», та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дніпропетровської обласної військової адміністрації у судове засідання, призначене на 11.12.2023, не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями наявними в матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на відсутність клопотання про відкладення розгляду справи та беручи до уваги, що явка сторін обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених третіх осіб.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "Easy Con" заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи-3 ТОВ «Міська залізнична вітка» в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "Easy Con" заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу, просила її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи-2, АТ «Укрзалізниця» в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "Easy Con" підтримала доводи апеляційної скарги, вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

05.08.2021 між ТОВ «ЛНЗ Експорт» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро Трейд» (постачальник) було укладено договір поставки №Р210805-FW-2, за умовами якого постачальник поставив позивачу товару - пшеницю м`яку 4 класу урожаю 2021 року кількістю 263,6 тонни вартістю 1 779 299,21 грн., що підтверджується видатковою накладною №РД-00044 від 06.08.2021.

За договором надання транспортно-експедиторських послуг №20222 від 02.02.2022 ТОВ «Транспортно-експедиційне підприємство «Горизонт» зобов`язалося здійснити транспортно-експедиторське обслуговування перевезення вантажів, що належать ТОВ «ЛНЗ Експорт», залізницями із внутрішніх елеваторів та морських торгових портів України, а також інших пунктів навантаження до кінцевого пункту призначення за реквізитами і в терміни, вказані в заявці позивача.

На підставі вказаного договору для організації перевезення зерна зі станції Рядова до станції Миколаїв-Вантажний 21.02.2022 зерно було завантажено в 3 вагони №95694923, №95698668 та №95871943 з оформленням відповідної залізничної накладної №45632767 від 21.02.2022, відповідно до якої загальна маса вантажу складала 210,05 тонни.

Листом №МЮ-13/01-06 від 18.03.2022 Регіональна філія «Придніпровська залізниця» AT «Укрзалізниця» повідомило ТОВ «ТЕП «Горизонт», що на виконання розпорядження начальника обласної військової адміністрації №46/2/527-22 від 15.03.2022, вагони №95694923, №95698668 та №95871943 перенаправлені на станцію Дніпро-Головний одержувач ДП «Дніпропетровський регіональний центр розвитку» з подачею на під`їзну колію ТОВ «ДМК «Дніпромлин», де вантаж із зазначених вагонів буде примусово відчужений на користь територіальної оборони.

У подальшому, розпорядженням начальника обласної військової адміністрації №139/0/527-22 від 17.04.2022 визнано таким, що втратило чинність розпорядження начальника обласної військової адміністрації №46/2/527-22 від 15.03.2022, зобов`язано ТОВ «ДМК «Дніпромлин» повернути прийняте від Регіональної філії «Придніпровська залізниця» AT «Укрзалізниця» майно, визначене вказаним розпорядженням, його власникам (вантажовідправникам).

25.08.2022 між ТОВ «ДМК «Дніпромлин» та ТОВ «ЛНЗ Експорт» був укладений акт приймання-передачі майна, за яким відповідач повернув позивачу 170,67 тонни зерна пшениці 4 класу врожаю 2021 року на виконання розпорядження №139/0/527-22 від 17.04.2022.

Спір у справі виник у зв`язку з відсутністю, на думку позивача, підстав для володіння відповідачем майном позивача, а саме 39,38 тонни пшениці 4 класу, внаслідок чого, позивачем заявлено вимогу про зобов`язання відповідача повернути таке майно.

Звертаючись з позовними вимогами позивач вказав, що у зв`язку з відсутністю підстав для володіння відповідачем майном позивача, а саме 39,38 тонни пшениці 4 класу, відповідач зобов`язаний повернути позивачу таке майно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/11780/22 у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ Експорт» відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд послався на недоведеність позивачем, що у спірних правовідносинах відповідачем було прийнято на зберігання саме задекларовану в залізничній накладній № 45632767 від 21.02.2022 масу вантажу позивача (пшениці) у розмірі 210,05 тонни. Отже, позивачем не доведено порушення відповідачем будь-яких його прав та/або законних інтересів.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Приписами статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Відповідно до частини 1 статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (частина 2 статті 1213 Цивільного кодексу України).

Так, судом першої інстанції встановлено, що 10.03.2022 з метою забезпечення схоронності майна в умовах воєнного стану начальником обласної військової адміністрації Дніпропетровської обласної державної адміністрації було прийнято розпорядження №36/0/527-22, а також розпорядженням начальника обласної військової адміністрації №46/0/527-22 від 15.03.2022 вирішено здійснити примусове відчуження майна на користь територіальної оборони з наступним повним відшкодуванням його вартості згідно з додатком, до переліку якого було віднесено майно позивача, що знаходилося у вагонах №95694923, №95698668 та №95871943 та передати майно ТОВ «ДМК «Дніпромлин» за актом приймання-передачі.

У подальшому вказане розпорядження втратило чинність згідно з розпорядженням начальника обласної військової адміністрації №139/0/527-22 від 17.04.2022, тобто фактично останнім розпорядженням військове командування відмінило прийняте рішення щодо примусового відчуження майна ТОВ «ЛНЗ Експорт».

В той же час, ТОВ «ДМК «Дніпромлин» здійснило приймання 3 вагонів із 170,67 тоннами пшениці, що належить на праві власності ТОВ «ЛНЗ Експорт» саме на виконання розпорядження №36/0/527-22 від 10.03.2022, яке є чинним та не скасованим на момент звернення до суду із даним позовом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції зазначив, що вказане вище спростовує твердження позивача про можливість застосування в даному випадку приписів ст.1212 Цивільного кодексу України для захисту своїх порушених прав.

Суд апеляційної інстанції вважає, що приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про непорушення законних прав та інтересів позивача, виходячи з наступного.

Як вказувалось вище, відповідно до розпорядження начальника обласної військової адміністрації №46/0/527-22 від 15.03.2022 Регіональною філією «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» було передано 3 вагони №95694923, №95698668 та №95871943 із вантажем зерна пшениці, що належало позивачу до ТОВ «ДМК «Дніпромлин», яке визначено відповідальним за зберігання примусово відчудженого майна, тобто правовою підставою для набуття права на зерно пшениці відповідачем є дане розпорядження, відповідно до п. 1 якого здійснюється примусове відчудження майна на користь територіальної оборони.

Надалі вказане розпорядження втратило чинність відповідно до розпорядження начальника обласної військової адміністрації №139/0/527-22 від 17.04.2022, тобто правова підстава для набуття цього майна відпала та у відповідача виник обов`язок повернути набуте майно.

Однак, суд першої інстанції дійшов до висновку, що ТОВ «ДМК «Дніпромлин» здійснило вивантаження зерна з 3 вагонів у кількості 170,67 тонни на свій елеватор, що належить на праві власності ТОВ «ЛНЗ Експорт» саме на виконання розпорядження №36/0/527-22 від 10.03.2022, яке є чинним, не скасованим на момент звернення до суду із даним позовом та станом на теперішй час, тому підстава для набуття майна не відпала.

На переконання колегії суддів, вказаний вище висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки з аналізу розпорядження начальника обласної військової адміністрації Дніпропетровської обласної державної адміністрації №36/0527-22 від 10.03.2022 вбачається, що воно не має відношення до майна позивача, у додатку до даного розпорядження не вказано вагони, в яких слідувало зерно саме позивача.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідач на виконання розпорядження від 17.04.2022 №138/527-22 повернув позивачу частину набутого майна у кількості 170,67 тонни відповідно акту приймання передачі від 25.08.2022.

Тому колегія суддів вважає, що дії відповідача стосовно повернення частини зерна пшениці позивачу мають характер, притаманний до конклюдентних дій.

Конклюдентними діями - є правовідносини, в яких сторона висловлює свій намір не у формі усної чи письмової пропозиції, а через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Таким чином, відповідач конклюдентними діями фактично визнає, що підстава набуття ним майна позивача відпала, але повертати частину набутого майна він відмовляється.

Згідно з статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Отже, висновки суду першої інстанції про неможливість застосування позивачем в даному випадку приписів ст.1212 Цивільного кодексу України для захисту свої порушених прав є передчасними та спростовуються матеріалами справи.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, 23.10.2019 у справі №917/1307/18, 18.11.2019 у справі №902/761/18, 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід також узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж.К. та інші проти Швеції» суд наголосив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту. Скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України», в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

З урахуванням наведеного, оцінюючи надані сторонами докази, суд застосовує поряд зі ст. 79 ГПК України стандарт «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце.

Так, суд апеляційної інстанції погоджується доводами позивача про передачу відповідачу саме 210,05 тонни зерна, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що у листі ТОВ «ДМК «Дніпромлин» № 167 від 11.03.2022, який адресований ПАТ «Українська залізниця», яким відповідач повідомляє, що ТОВ «ДМК «Дніпромлин» готове приймати на зберігання зерно пшениці, яке буде надходити залізничним транспортом згідно з розпорядженням начальника військової адміністрації Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Даний лист ще раз підтверджує, що ТОВ «ДМК Дніпромлин» мав всю необхідну інформацію для прийняття зерна.

Відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації - начальника обласної військової адміністрації від 15.03.2022 за № 46/0/527-22 «Про примусове відчуження майна» Регіональною філією «Придніпровська залізниця» AT «Укрзалізниця» було передано 120 вагонів із вантажем зерна до ТОВ «ДМК «Дніпромлин», яке визначено відповідальним за зберігання примусово відчуженого майна, у тому числі 3 вагони з вантажем зерна, що належало на праві власності ТОВ «ЛНЗ Експорт», загальною вагою 210, 05 тонни.

Суд першої інстанції також встановив, що саме 210,05 тонни вантажу було завантажено у 3 вагони №95694923, №95698668 та №95871943 і оформлено залізничну накладну. Колегія суддів звертає увагу, що оформлення залізничної накладної засвідчує, зокрема, завантажену вагу та встановлення запірно-пломбувальних пристроїв, які засвідчують недоступність вантажу стороннім особам до моменту прийняття вагонів до розвантаження. Також у залізничній накладній вказуються номера пломб (ЗПП), що дає можливість будь-якому вантажоодержувачу звірити інформацію стосовно пломбування вагонів.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Положення ст. 307 ГКУ відповідають загальному принципу права, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному.

Судом апеляційної інстанції встановлено, зазначені вагони було подано залізницею для ТОВ «ДМК «Дніпромлин» 23.03.2022 за справними запірно-пломбувальними пристроями (ЗПП) вантажовідправників через під`їзну колію ТОВ «Міська залізнична вітка».

Подача вагонів через ТОВ «Міська залізнична вітка» на користь ТОВ «ДМК «Дніпромлин» здійснено на підставі п.13.1 договору від 25.09.2019 № ПР/М-19637/НЮдч «Про експлуатацію залізничної під 'їзної колії ТОВ «Міська залізнична вітка» при станції Дніпро-Головний Регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» яким визначено, що за умовами цього договору вагони подаються контрагентам, зокрема, ТОВ «ДМК «Дніпромлин».

Згідно з вимогами пункту 3.5. Інструкції «Про порядок обслуговування під`їзної колії не загального користування ТОВ «Міська залізнична вітка», яка примикає до станції Дніпро-Головний Регіональної філії «Придніпровська залізниця», прийом передачі вагонів в технічному та комерційному стані працівниками ТОВ «Міська длізнична вітка» на ст.Дніпро-Головний проводиться на станційній колії № 55. Факт прийому передачі підтверджується пам`яткою, а в разі необхідності актом загальної форми.

Відповідно до п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 12.05.2022 № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2022 № 567/6855 акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, ї дсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в первізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками.

При передачі наведених вище вагонів представникам ТОВ «Міська залізнична вітка» будь-які акти не складались.

Отже, відсутність актів загальної форми є належним доказом прийняття вагонів представниками ТОВ «Міська залізнична вітка» та ТОВ «ДМК «ДНІПРОМЛИН» без будь-яких зауважень.

Відповідно до вимог ст.129 Статуту залізниць України та Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин:

- невідповідність найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах;

- у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

- псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

- повернення залізниці вкраденого вантажу.

У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули в справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника видаються без перевірки їх кількості й стану.

Відсутність комерційних актів також підтверджує справність вагонів, що передавались через ТОВ «Міська залізнична вітка» на користь ТОВ «ДМК «Дніпромлин» у комерційному відношенні.

Всі вагони із зерном були запломбовані, дані по опломбуванню містяться в залізничній накладній, а при розвантаженні працівники відповідача могли фізично їх спостерігати. Інформації щодо порушення цілісності пломб від відповідача не надходило.

За таких умов, відповідно до вимог Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, вантаж вважається виданим одержувачу згідно з даними перевізних документів, тобто, за тією масою, яка зазначена у перевізних документах, підстав для складання комерційних актів не було.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що, оскільки, запірно-пломбувальні пристрої та залізничні вагони були неушкодженими, перевізник та експедитор належно виконали свої зобов`язання з транспортування вагонів з вантажем зерна позивача у кількості 210,05 тонни.

Як вбачається з матеріалів справи, на всіх перелічених етапах експедитор, перевізник та ТОВ «Міська залізнична вітка» мали справу виключно з цілісними запломбованими залізничними вагонами, в яких перевозився вантаж. Факт передання справних запломбованих вагонів засвідчує залізнична накладна зі всіма відмітками та Пам`ятка. Так, після завантаження залізничних вагонів та встановлення запірно-пломбувальних пристроїв, відповідач при розвантаженні залізничних вагонів вперше мав справу саме з вантажем. Як зазначає сам відповідач, ТОВ «ДМК «Дніпромлин», здійснювало розвантаження поданих вагонів самостійно без присутності сторонніх осіб.

Також відповідач при прийманні даних залізничних вагонів також не склав комерційних актів, а, отже, згідно вказаного вище нормативно-правового регулювання, останній прийняв цілісні вагони з неушкодженими пломбами і розвантажив весь обсяг вантажу самостійно, на переконання колегії суддів, у кількості 210,05 тонни, а не 170,67 тонни, як вказано в актах, складених ним та розвантажив майно позивача у порушення п.3 розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 15.03.2022 за №46/0/527-22.

Одночасно, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним доказом отримання ТОВ «ДМК «Дніпромлин» на свій елеватор саме 170,67 тонни пшениці із поданих залізницею вагонів №95694923, №95698668 та № 95871943 свідчать приймальні акти на зберігання встановленої форми, які були складені самостійно відповідачем при розвантаженні вагонів на власних сертифікованих вагах, фіксуючи таку вагу у внутрішніх документах.

Так, згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні чати такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідач не надав первинні документи, які засвідчують прийняту вагу зерна, зокрема і по кожному вагону, що прямо суперечить вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При прийманні вантажу завжди здійснюється фіксування прийнятої ваги, по кожному транспортному засобу/вагону, це відкрита інформація, підприємства завжди збирають ці дані для двох цілей:

- відображення в своєму бухгалтерському обліку, це обов`язкова вимога ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

- надання даних вантажовідправнику, в нашому випадку, надання тій же Дніпропетровській обласній військовій адміністрації, як звіту про виконання її розпорядження.

Як зазначено у поясненнях Дніпропетровської обласної військової адміністрації, ТОВ «ДМК «Дніпромлин», не надав інформацію стосовно прийнятої ваги для підготовки актів приймання-передачі, чим прямо порушив приписи розпорядження.

Третя особа - AT «Укрзалізниця» у своїх поясненнях вказує, що саме відповідач відмовився складати акти приймання-передачі вантажу, що збігається з позицією самого відповідача, коли він стверджував, що приймання вантажу здійснював самостійно без участі третіх осіб.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відповідачем було прийнято на зберігання саме задекларовану у залізничній накладній №45632767 від 21.02.2022 масу вантажу позивача (пшениці) у розмірі 210,05 тонни.

У зв`язку з тим, що розпорядження начальника обласної військової адміністрації № 46/0/527-22 від 15.03.2022, яким було передано майно, яке належить позивачу на зберігання відповідачу втратило чинність, а відповідачем було повернуто лише частину зерна позивачу у розмірі 170,67 тонни, та правові підстави для збереження у відповідача майна залишку зерна 39,38 тонни відпали, тому відповідно ст. 1212 ЦК України зазначене майно підлягає поверненнню позивачу.

Таким чином, на переконання колегії суддів, рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/11780/22 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, з урахуванням встановлених обставин, викладених у цій постанові.

Стосовно доводів апелянта щодо того, що представник третьої особи-1 (Дніпропетровська обласна державна адміністрація) не брав участь у судових засіданнях, проте судом першої інстанції у розділі «обставини справи» зазначено, що представник третьої особи-1 взяв участь у режимі відеоконференції та проти задоволення позовних вимог заперечував. Крім того, апелянт вказує, що в розділі «представники сторін» вказано, що від третьої особи 3 був представник Моршинін Є.В., хоча останній представляв інтереси відповідача. Представником третьої особи 3 була саме Бакуліна М.С., колегія суддів вказує, що не всі порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду. Перелік процесуальних порушень, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, визначені ч. 3 ст. 277 ГПК України. Зазначені порушення не призвели до неправильного вирішення справи та не є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Статтею 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/11780/22 підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення суду про задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ Експорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/11780/22 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/11780/22 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ДМК «Дніпромлин» (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, буд. 3/5, кім.407, код ЄДРПОУ 43846603) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ Експорт» (20635, Черкаська область, Звенигородський район, с.Лебедин, вул.Заводська, 17, код ЄДРПОУ 44265867) 39,38 тонни зерна пшениці 4 класу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМК «Дніпромлин» (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, буд. 3/5, кім.407, код ЄДРПОУ 43846603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ Експорт» (20635, Черкаська область, Звенигородський район, с.Лебедин, вул.Заводська, 17, код ЄДРПОУ 44265867) витрати по сплаті судового збору у суді першої інстанції у розмірі 3 987,23 грн, витрати по сплаті судового збору у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 980,85 грн.

4.Видати наказ.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6.Матеріали справи № 910/11780/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 19.12.2023.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун