Постанова

від 13.03.2024 по справі 910/11780/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11780/22

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.

за участю представників: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин" - Моршиніна Є. В.; Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ Експорт" - Павличко М. Ю.; Акціонерного товариства "Українська залізниця" - Серьогіної С. В. та Нечипоренко Ю. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023

у справі № 910/11780/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ Експорт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача :

1) Дніпропетровської обласної державної адміністрації;

2) Акціонерного товариства "Українська залізниця";

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська залізнична вітка"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт"

про зобов`язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ Експорт" (далі - ТОВ "ЛНЗ Експорт", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин" (далі - ТОВ "ДМК "Дніпромлин", відповідач), в якому просило суд зобов`язати відповідача повернути 39,38 тонн зерна пшениці 4 класу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно, без достатніх правових підстав утримує майно, а саме 39,38 тонн зерна пшениці 4 класу, власником якого є позивач.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Господарський суд міста Києва рішенням від 24.04.2023 у справі №910/11780/22 відмовив повністю у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції послався на недоведеність позивачем факту того, що у спірних правовідносинах відповідачем було прийнято на зберігання саме задекларовану у залізничній накладній № 45632767 від 21.02.2022 масу належного позивачу вантажу (пшениці) у розмірі 210,05 тонн. Отже, позивачем не доведено суду порушення відповідачем будь-яких його прав та/або законних інтересів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Північний апеляційний господарський суд постановою від 11.12.2023 задовольнив апеляційну скаргу позивача; скасував рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/11780/22; прийняв нове рішення, яким позов задовольнив; зобов`язав ТОВ "ДМК "Дніпромлин" повернути ТОВ "ЛНЗ Експорт" 39,38 тонн зерна пшениці 4 класу; вирішив питання розподілу судового збору.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції керувався тим, що оскільки запірно-пломбувальні пристрої та залізничні вагони були неушкодженими, перевізник та експедитор належно виконали свої зобов`язання з транспортування вагонів з вантажем зерна позивача у кількості 210,05 тонн.

Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що належним доказом отримання відповідачем на свій елеватор саме 170,67 тонн пшениці є складені самостійно відповідачем приймальні акти на зберігання встановленої форми, адже відповідач не надав первинні документи, які засвідчують прийняту вагу зерна, зокрема і по кожному вагону, що прямо суперечить вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Відповідач (далі також скаржник) подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у цій справі скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 залишити без змін.

Підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), стверджуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах, а саме:

- при вимозі власника повернути належне йому майно, як безпідставно набуте, до особи, яка отримала від перевізника вагони з меншою кількості майна, ніж було задекларовано вантажовідправником у залізничній накладній та передано перевізнику для перевезення, без товаросупровідної документації на це майно;

- шляхом подачі вагонів через іншу третю особу, без забезпечення перевізником безпосередньої участі своїх представників при вивантаженні майна із вагонів і фіксації фактичної кількості майна, що передається, у відповідних актах приймання-передачі майна;

- на виконання розпоряджень військової адміністрації щодо вжиття заходів збереження майна в умовах воєнного стану та про примусове відчуження майна, останнє з яких в подальшому визнано таким, що втратило чинність;

- при відсутності належного документального оформлення процедури примусового відчуження майна в порядку Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" в період дії воєнного стану.

У контексті порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права скаржник, серед іншого, стверджує про те, що права та обов`язки ТОВ "ДМК "Дніпромлин" як зберігача майна у спірних правовідносинах регулюються загальними нормами цивільного та господарського права про виконання зобов`язань, що виникли на підставі рішень органу державної влади, та спеціальними нормами Закону України "Про правовий режим воєнного стану" і Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". Проте, всупереч викладеному, апеляційним судом було застосовано до відповідача у спірних правовідносинах норми права, що регулюють питання перевезення вантажів залізничним транспортом, учасником яких ТОВ "ДМК "Дніпромлин" не був. Окрім того, відповідачу разом із вагонами перевізником не було надано товаросупровідні документи на вантаж, що не заперечується AT "Укрзалізниця" у письмових поясненнях та підтверджено представником позивача у судовому засіданні.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Позиція позивача

Позивач (ТОВ "ЛНЗ Експорт") подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити дійсною оскаржувану постанову.

За змістом поданого відзиву стверджує, що скаржник свідомо здійснює викривлення фактів та спонукає суд касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів у справі та встановлені апеляційним судом обставини того, що відповідач отримав вантаж в повному обсязі. При цьому посилання скаржника на те, що до нього застосовано норми права, які регулюють правовідносини перевезення вантажів залізничним транспортом, учасником яких він не був, позивач вважає безпідставними, оскільки згідно з розпорядженням начальника обласної військової адміністрації відповідач був учасником відносин в частині приймання вантажу та його вивантаження, фактично виконуючи функції вантажоодержувача з усіма відповідними зобов`язаннями.

Окремо зазначає про наявність підстав для закриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" (далі - ТОВ "ТЕП "Горизонт") подало відзив, за змістом якого стверджує що:

- аргументи скаржника щодо того, що він не є вантажоодержувачем, є хибними, адже саме його (відповідача) було уповноважено на приймання вагонів із зерном позивача та він самостійно здійснив розвантаження вагонів, підтвердивши власними діями свій відповідний статус;

- завантаження вагонів зерном позивача відбувалося у відповідності до вимог чинного законодавства, після перевірки завантаженої ваги AT "Укрзалізниця" було встановлено запірно-пломбувальні пристрої (далі - ЗПП) та оформлено залізничну накладну. Під час маршруту слідування вагонів не зафіксовано випадків пошкодження вагонів, несанкціонованого доступу до вантажу. Вагони надійшли до вантажоодержувача з цілісними ЗПП. На адресу ТОВ "ТЕП "Горизонт" не надходило жодних повідомлень про порушення цілісності вагонів/ЗПП чи нестач вантажу, не складалось комерційних актів згідно пункту 3 Правил складання актів статті 129 Статуту залізниць України. Вантажоодержувач - ТОВ "ДМК "Дніпромлин" не надав ТОВ "ТЕП "Горизонт" як експедитору реєстру прийнятих вагонів з вказівкою маси прийнятого вантажу та будь-яких інших документів, що засвідчують його масу.

Позиція третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

AT "Укрзалізниця подало відзив, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "ДМК "Дніпромлин" з викладених у відзиві підстав та залишити дійсною оскаржувану постанову.

Викладені у відзиві доводи AT "Укрзалізниця зводяться до того, що: відповідача призначено одержувачем за договором перевезення відповідно до розпорядження Голови облдержадміністрації - начальника обласної військової адміністрації; вагони прийнято без зауважень, без пошкодження пломб, а тому вантаж у володіння відповідача поступив в тій кількості, що його було завантажено вантажовідправником.

ТОВ "Міська залізнична вітка" подала відзив, у якому просить касаційну скаргу задовольнити з викладених у відзиві підстав, оскаржувану постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційне провадження

10.01.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/11780/22 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Картере В.І., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2024.

Верховний Суд ухвалою від 30.01.2024, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ДМК "Дніпромлин" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі №910/11780/22; призначив її до розгляду на 13.03.2024 о 11:00 год.

У судовому засіданні 13.03.2024 взяли участь представники ТОВ "ЛНЗ Експорт" (позивач), ТОВ "ДМК "Дніпромлин" (відповідач) та АТ "Українська залізниця" (третя особа), які надали пояснення по суті вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи (треті особи) явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх представників.

Установлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи

05.08.2021 між ТОВ "ЛНЗ Експорт" як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд" як постачальником було укладено договір поставки №Р210805-FW-2, за умовами якого постачальник поставив позивачу товару - пшеницю м`яку 4 класу урожаю 2021 року кількістю 263,6 тонн вартістю 1 779 299,21 грн, що підтверджується видатковою накладною №РД-00044 від 06.08.2021.

За договором надання транспортно-експедиторських послуг № 20222 від 02.06.2022 ТОВ "ТЕП "Горизонт" зобов`язалося здійснити транспортно-експедиторське обслуговування перевезення вантажів, що належать ТОВ "ЛНЗ Експорт", залізницями із внутрішніх елеваторів та морських торгових портів України, а також інших пунктів навантаження до кінцевого пункту призначення за реквізитами і в терміни, вказані в заявці позивача.

На підставі вказаного договору для організації перевезення зерна зі станції Рядова до станції Миколаїв-Вантажний 21.02.2022 зерно було завантажено в 3 вагони №95694923, №95698668 та №95871943 з оформленням відповідної залізничної накладної № 45632767 від 21.02.2022, відповідно до якої загальна маса вантажу складала 210,05 тонн.

Військова агресія російської федерації проти України стала підставою введення воєнного стану із 05:30 год. 24.02.2022 у строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який в подальшому неодноразово було продовжено.

10.03.2022 на підставі вказаного Указу Президента України з метою забезпечення схоронності майна в умовах воєнного стану начальником обласної військової адміністрації Дніпропетровської обласної державної адміністрації було прийнято розпорядження № 36/0/527- 22, яким вирішено:

- Регіональній філії "Придніпровська залізниця" AT "Укрзалізниця" передати для зберігання до ТОВ "ДМК "Дніпромлин" майно згідно з додатком з укладенням акта приймання-передачі;

- визначити ТОВ "ДМК "Дніпромлин" відповідальним зберігачем майна, зазначеного в пунеті 1 цього розпорядження;

- відповідальному зберігачу забезпечити зберігання та схоронність визначеного майна на безоплатній основі до окремого розпорядження начальника обласної військової адміністрації;

- Регіональній філії "Придніпровська залізниця" AT "Укрзалізниця" вжити заходів транспортування майна до елеватора ТОВ "ДМК "Дніпромлин".

Судом першої інстанції встановлено, що відповідний акт вилучення майна складено не було, ідентифікація і опис майна відповідальними особами не проводились, що підтверджується матеріалами справи.

15.03.2022 розпорядженням начальника обласної військової адміністрації №46/0/527-22 вирішено:

- здійснити примусове відчуження майна на користь територіальної оборони з наступним повним відшкодуванням його вартості згідно з додатком;

- зобов`язати ДП "Дніпропетровський регіональний центр розвитку" взяти на облік визначене примусово відчужене майно відповідно норм, визначених чинним законодавством;

- Регіональній філії "Придніпровська залізниця" AT "Укрзалізниця" передати майно ТОВ "ДМК "Дінпромлин" згідно з додатком з укладенням акту приймання-передачі.

Позивач доводив, що на підставі вказаних розпорядчих актів його майно (пшениця), яке знаходилося завантаженим у вагони №95694923, №95698668 та №95871943 (залізнична накладна №45632767), було передано на зберігання відповідачу загальною масою 210,05 тонн.

Листом №МЮ-13/01-06 від 18.03.2022 Регіональна філія "Придніпровська залізниця" AT "Укрзалізниця" повідомила ТОВ "ТЕП "Горизонт", що на виконання розпорядження начальника обласної військової адміністрації №46/2/527-22 від 15.03.2022, вагони №95694923, №95698668 та №95871943 перенаправлені на станцію Дніпро - Головний одержувачу ДП "Дніпропетровський регіональний центр розвитку" з подачею на під`їзну колію ТОВ "ДМК "Дніпромлин"; вантаж із зазначених вагонів буде примусово відчужений на користь територіальної оборони.

Із пояснень суди встановили, що на виконання вказаних розпоряджень у період з 11.03.2022 по 23.03.2022 Регіональною філією "Придніпровська залізниця" AT "Укрзалізниця" 221 вагон з вантажем "пшениця" через під`їзну колію ТОВ "Міська залізнична вітка" були подані до ТОВ "ДМК "Дніпромлин", що не заперечується представниками сторін.

Відповідач та третя особа - ТОВ "Міська залізнична вітка" наголошували на тому, що вагони №95694923, №95698668 та №95871943 зі станції Дніпро - Головний подавались Регіональною філією "Придніпровська залізниця" AT "Укрзалізниця" через під`їзну колію ТОВ "Міська залізнична вітка" до ТОВ "ДМК "Дніпромлин" без надання ним товаросупроводжуючих документів - залізничних накладних. Вказана обставина не заперечується третьою особою - АТ "Укрзалізниця" та підтверджується позивачем, представником якого в судовому засіданні у суді першої інстанції вказав, що залізнична накладна була складена в електронному вигляді, а відтак фізично не супроводжувала вантаж, що є усталеною практикою при залізничних перевезеннях.

Судом апеляційної інстанції встановлено, зазначені вагони було подано залізницею для ТОВ "ДМК "Дніпромлин" 23.03.2022 за справними ЗПП вантажовідправників через під`їзну колію ТОВ "Міська залізнична вітка".

Подача вагонів через ТОВ "Міська залізнична вітка" на користь ТОВ "ДМК "Дніпромлин" здійснено на підставі пункту 13.1 договору від 25.09.2019 №ПР/М-19637/НЮдч "Про експлуатацію залізничної під`їзної колії ТОВ "Міська залізнична вітка" при станції Дніпро-Головний Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", яким визначено, що за умовами цього договору вагони подаються контрагентам, зокрема, ТОВ "ДМК "Дніпромлин".

При передачі зазначених вище вагонів представникам ТОВ "Міська залізнична вітка" будь-які акти не складались.

У подальшому розпорядженням начальника обласної військової адміністрації №139/0/527-22 від 17.04.2022 визнано таким, що втратило чинність розпорядження № 46/2/527-22 від 15.03.2022, зобов`язано ТОВ "ДМК "Дніпромлин" повернути прийняте від Регіональної філії "Придніпровська залізниця" AT "Укрзалізниця" майно, визначене вказаним розпорядженням, його власникам (вантажовідправникам).

25.08.2022 між ТОВ "ДМК "Дніпромлин" та ТОВ "ЛНЗ Експорт" був укладений акт приймання-передачі майна, за яким відповідач повернув позивачу 170,67 тонн зерна пшениці 4 класу врожаю 2021 року на виконання розпорядження №139/0/527-22 від 17.04.2022.

Однак, позивач стверджував, що у спірний період на елеватор ТОВ "ДМК "Дніпромлин" було відвантажено майно (пшеницю) позивача масою 210,05 тонн, та саме в такому розмірі майно мало бути повернуто власнику згідно розпорядження начальника обласної військової адміністрації №139/0/527-22 від 17.04.2022.

У свою чергу, відповідачем було здійснено зважування поданих залізницею для розвантаження вагонів на власних сертифікованих вагах, за наслідками чого самостійно складено приймальні акти на зберігання встановленої форми, у яких зазначено отримання ТОВ "ДМК "Дніпромлин" на свій елеватор 170,67 тонн пшениці із поданих залізницею вагонів № 95694923, № 95698668 та №95871943.

Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ "ДМК "Дніпромлин" не надав первинні документи, які засвідчують прийняту вагу зерна, зокрема і по кожному вагону.

З наведеного вище суди з`ясували, що спір у справі виник у зв`язку з відсутністю, на думку позивача, підстав для володіння відповідачем майном позивача, а саме 39,38 тонн пшениці 4 класу, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про зобов`язання відповідача повернути таке майно в силу вимог .

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

У вирішенні питання прийнятності касаційної скарги у цій справі, Верховний Суд керувався тим, що спірні правовідносини мають певні особливості, пов`язані з вилученням майна в умовах правового режиму воєнного стану, а сама справа за змістом доводів касаційної скарги має виняткове значення для скаржника (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), тому викладені у відзиві доводи позивача про наявність підстав для закриття касаційного провадження (оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі) підлягають відхиленню.

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи скаржника в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача як власника примусово відчуженого в умовах воєнного стану майна (пшениці) про зобов`язання відповідача як зберігача цього майна повернути його частину після усунення обставин, що слугували підставою такого відчуження.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може бути застосований самостійно на підставі статті 1212 ЦК України шляхом подання кондикційного позову.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що позивач є власником пшениці, завантаженої у вагони №95694923, №95698668 та №95871943 (загальна маса якої згідно відомостей залізничної накладної № 45632767 від 21.02.2022 становить 210,05 тонн).

Як зазначалось вище, у зв`язку з введенням воєнного стану та з метою забезпечення схоронності майна в таких умовах начальником обласної військової адміністрації прийнято відповідні розпорядження від 10.03.2022 №36/0/527-22 та від 15.03.2022 №46/0/527-22.

Апеляційним судом встановлено, що саме відповідно до розпорядження від 15.03.2022 №46/0/527-22 Регіональною філією "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" було передано 3 вагони №95694923, №95698668 та №95871943 із вантажем зерна пшениці, що належало позивачу, до ТОВ "ДМК "Дніпромлин", яке визначено відповідальним за зберігання примусово відчуженого майна.

Водночас, суд апеляційної інстанції з`ясував, що з аналізу розпорядження начальника обласної військової адміністрації №36/0527-22 від 10.03.2022 вбачається, що воно не має відношення до майна позивача, у додатку до цього розпорядження не вказано вагони, в яких слідувало зерно саме позивача.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що правовою підставою для набуття права на зерно пшениці відповідачем є розпорядження саме від 15.03.2022 №46/0/527-22, а враховуючи, що зазначене розпорядження у подальшому втратило чинність відповідно до розпорядження начальника обласної військової адміністрації №139/0/527-22 від 17.04.2022, тому обґрунтованим є й твердження цього суду стосовно того, що правова підстава для набуття такого майна відпала та у відповідача виник обов`язок з його повернення в силу вимог статті 1212 ЦК України.

Отже, висновки суду першої інстанції про неможливість застосування до спірних правовідносин вимог статті 1212 ЦК України з підстав того, що правова підстава для набуття майна відповідачем не відпала, оскільки вивантаження зерна з 3 вагонів відбулось саме на виконання чинного розпорядження №36/0/527-22 від 10.03.2022, Верховний Суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам цієї справи.

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно враховано й те, що відповідач на виконання розпорядження від 17.04.2022 №138/527-22 повернув позивачу частину набутого майна відповідно акту приймання передачі від 25.08.2022, а тому своїми конклюдентними діями відповідач фактично визнав, що підстава набуття ним майна позивача відпала.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин вимог статті 1212 ЦК України та про наявність у відповідача обов`язку щодо повернення всього належного позивачу майна, правова підстава щодо набуття якого відпала.

Поряд з цим, спірним у цій справі є саме обсяг отриманого на збереження відповідачем майна (зерна), оскільки за твердженням позивача вага відвантаженого зерна складала 210,05 тонн, що підтверджується залізничною накладною № 45632767 від 21.02.2022. Натомість, відповідач доводив про отримання та розвантаження зерна у кількості 170,67 тонн, що підтверджується приймальними актами на зберігання, самостійно складеними відповідачем у результаті зважування відповідних трьох вагонів на власних сертифікованих вагах.

Верховний Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" про примусове відчуження або вилучення майна складається акт, в якому серед іншого зазначається опис майна, достатній для його ідентифікації.

Всупереч вказаним правовим нормам, відповідний акт вилучення майна складено не було, ідентифікація і опис майна відповідальними особами не проводились, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Водночас суд апеляційної інстанції з`ясував, що згідно пояснень Дніпропетровської обласної військової адміністрації саме ТОВ "ДМК "Дніпромлин" не надав інформацію стосовно прийнятої ваги для підготовки актів приймання-передачі, чим прямо порушив приписи розпорядження. При цьому апеляційним судом враховано пояснення AT "Укрзалізниця" про те, що саме відповідач відмовився складати акти приймання-передачі вантажу, що збігається з позицією самого відповідача, який стверджував, що приймання вантажу здійснював самостійно без участі третіх осіб.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за відсутності складеного акта вилучення майна чи акта приймання-передачі вилученого майна, необхідним було надання господарськими судами правової оцінки інших, наявних у справі доказів, на підставі яких можливо встановити дійсний обсяг (вагу) відвантаженого зерна.

Так, суд першої інстанції, погодившись з доводами відповідача, дійшов висновку про те, що відповідачем було здійснено зважування поданих залізницею для розвантаження трьох вагонів на власних сертифікованих вагах, фіксуючи таку вагу у внутрішніх документах, за наслідками чого оформлено приймальні акти на зберігання встановленої форми, що є належним доказом отримання ТОВ "ДМК "Дніпромлин" на свій елеватор 170,67 тон пшениці.

Однак, з такими висновками обґрунтовано не погодився апеляційний господарський суд, з`ясувавши, що відповідач не надав первинні документи, які засвідчують прийняту вагу зерна, зокрема і по кожному вагону, що прямо суперечить вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У свою чергу, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що завантаження саме 210,05 тонн вантажу у 3 вагони №95694923, №95698668 та №95871943 підтверджується оформленою залізничною накладною № 45632767 від 21.02.2022.

Відповідно до пункту 2.6 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу у відповідність до кількості, зазначеної в перевізних документах (довантажити, вивантажити), або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.

Суд апеляційної інстанції врахував, що оформлення залізничної накладної засвідчує, зокрема, завантажену вагу та встановлення ЗПП, які засвідчують недоступність вантажу стороннім особам до моменту прийняття вагонів до розвантаження. Також у залізничній накладній вказуються номера пломб (ЗПП), що дає можливість будь-якому вантажоодержувачу звірити інформацію стосовно пломбування вагонів.

Як встановив апеляційний господарський суд, зазначені вище вагони 23.03.2022 було подано залізницею для ТОВ "ДМК "Дніпромлин" через під`їзну колію ТОВ "Міська залізнична вітка" на підставі відповідного договору від 25.09.2019 № ПР/М-19637/НЮдч зі справними ЗПП вантажовідправників.

Згідно з вимогами пункту 3.5 Інструкції "Про порядок обслуговування під`їзної колії не загального користування ТОВ "Міська залізнична вітка", яка примикає до станції Дніпро-Головний Регіональної філії "Придніпровська залізниця", прийом передачі вагонів в технічному та комерційному стані працівниками ТОВ "Міська длізнична вітка" на ст. Дніпро-Головний проводиться на станційній колії № 55. Факт прийому передачі підтверджується пам`яткою, а в разі необхідності актом загальної форми.

Відповідно до пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 12.05.2022 № 334 (далі - Правила складання актів № 334), акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що при передачі наведених вагонів №95694923, №95698668 та №95871943 представникам ТОВ "Міська залізнична вітка" будь-які акти загальної форми не складались, що є належним доказом прийняття вагонів представниками ТОВ "Міська залізнична вітка" та ТОВ "ДМК "Дніпромлин" без жодних зауважень.

Згідно з вимогами статті 129 Статуту залізниць України та Правил № 334, комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідність найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу. У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули в справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника видаються без перевірки їх кількості й стану.

На підставі наведених норм апеляційний суд констатував, що відсутність комерційних актів також підтверджує справність вагонів, що передавались через ТОВ "Міська залізнична вітка" на користь ТОВ "ДМК "Дніпромлин" у комерційному відношенні.

Пунктом 12 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила видачі вантажів № 644), встановлено, що відповідно до статті 52 Статуту на станції призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу в разі: прибуття вантажу в пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами (ЗПП) відправника або пломбами (ЗПП) попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачено Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму транспортування в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею. Перевірка вантажу не провадиться в разі вивантаження його залізницею за договором згідно зі статтею 30 Статуту. У зазначених випадках тарні й штучні вантажі видаються з перевіркою кількості й стану вантажу тільки в пошкоджених місцях. У разі виявлення пошкодження тари або інших обставин, що можуть призвести до зміни стану вантажу, залізниця зобов`язана перевірити вантаж у пошкоджених місцях за фактурами й рахунками з розкриттям пошкоджених місць. У разі відсутності пошкодження вантажу комерційний акт про пошкодження тари (упакування) не складається. У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули в справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості й стану.

З урахуванням наведених вище обставин (відсутності ушкодження ЗПП та залізничних вагонів) та вимог Правил видачі вантажів №644, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вантаж вважається виданим одержувачу згідно з даними перевізних документів, тобто, за тією масою, яка зазначена у перевізних документах, підстав для складання комерційних актів не було.

Зважаючи на встановлені апеляційним судом обставини цієї справи на підставі наявних у ній доказів, зокрема із застосуванням передбаченого частиною першою статті 79 ГПК України принципу вірогідності доказів, Верховний Суд вважає цілком обґрунтованим висновок про те, що у спірних правовідносинах відповідачем було прийнято на зберігання саме задекларовану у залізничній накладній №45632767 від 21.02.2022 масу вантажу позивача у розмірі 210,05 тонн.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідача призначено одержувачем спірного майна відповідно до розпорядження начальника обласної військової адміністрації, що спростовує доводи скаржника про те, що він не був учасником правовідносин з перевезення вантажу залізничним транспортом, як і пов`язані з цим аргументи про неможливість застосування спеціальних норм, що регулюють такі правовідносини.

Отже, оскільки розпорядження начальника обласної військової адміністрації №46/0/527-22 від 15.03.2022, що слугувало обов`язковою в силу закону підставою для передачі належного позивачу майна на зберігання відповідачу, втратило чинність, а відповідачем було повернуто лише частину зерна позивачу у розмірі 170,67 тонн, тому суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що правові підстави для збереження у відповідача також і залишку зерна у кількості (вагою) 39,38 тонн відпали, відтак зазначене майно підлягає поверненню позивачу в силу вимог статті 1212 ЦК України.

З урахуванням викладеного вище у сукупності колегія суддів вважає, що висновок апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених вказаним судом доказах, натомість доводи скаржника фактично зводяться до необхідності переоцінки таких доказів та обставин, що відповідно до приписів статті 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Таким чином, оскаржувана постанова ухвалена у відповідності до норм чинного законодавства, тому доводи скаржника про невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права Верховний Суд відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та необхідність залишення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанцій у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі № 910/11780/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. І. Картере