Рішення

від 13.12.2023 по справі 914/2199/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2023 Справа № 914/2199/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Органік", м. Рені Ізмаїльського району Одеської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Ком", с. Кустин Радехівського району Львівської області

про: стягнення заборгованості в розмірі 26 643 701,67 грн.

Представники сторін:

від позивача: Хомко С.В. - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВН № 1265115 від 11.07.2023 р.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Органік" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Ком" про стягнення заборгованості в розмірі 26 643 701,67 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2023 р., справу № 914/2199/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.07.2023 р., позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Органік" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Ком" про стягнення заборгованості в розмірі 26 643 701,67 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

24.07.2023 року представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 20.07.2023 р., надіслано на адресу суду заяву з додатками, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 18717/23 від 28.07.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.08.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 04.09.2023 р.

25.08.2023 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 20672/23, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.09.2023 р., підготовче судове засідання відкладено на 04.10.2023 р.

08.09.2023 р. представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" відповідь на відзив з додатками за вх. № 21533/23.

26.09.2023 р. від представника позивача в систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів з додатками за вх. № 23348/23.

Протокольною ухвалою суду від 04.10.2023 р., продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/2199/23 на тридцять днів, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України, за клопотанням представник відповідача.

04.10.2023 р. в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 01.11.2023 р.

26.09.2023 р. представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" клопотання про витребування доказів за вх. № 23350/23. В судовому засіданні 01.11.2023 р. представник позивача просив суд залишити без розгляду подане клопотання про витребування доказів, так як представник відповідача підтвердив у судовому засіданні інформацію про використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрі Ком" при поданні податкової звітності електронної пошти, яку позивач просив витребувати.

Протокольною ухвалою суду від 01.11.2023 р., задоволено клопотання представника позивача та залишено без розгляду клопотання представника позивача про витребування доказів за вх. № 23350/23 від 26.09.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.11.2023 р., закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/2199/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 29.11.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.11.2023 р., розгляд справи по суті призначено на 13.12.2023 р.

18.08.2023 р. представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" заяву (за вх. № 20177/23) про участь в судовому засіданні 04.10.2023 р. на 10:00 год. та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.09.2023 р. постановлено заяву представника позивача адвоката Хомко С.В. за вх. № 20177/23 від 18.08.2023 р. про участь в судовому засіданні 04.10.2023 р. та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволити. Забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні, призначеному на 04.10.2023 р. на 10:00 год., та усіх наступних засідань у справі № 914/2199/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

13.12.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 21533/23 від 08.09.2023 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Представник позивача в судовому засіданні, до закінчення судових дебатів заявила, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з підтверджуючими доказами буде подана відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

13.12.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

13.12.2023 р. представником відповідача подано на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № 30522/23. У вказаному клопотанні повідомляє про те, що представник відповідача адвокат Крупей М.С. не зможе взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 13.12.2023 року через перебування у вимушеній відпустці, внаслідок захворювання на ГРВІ.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи 13.12.2023 року та просила розглядати справу за відсутності представника відповідача, так як відповідач подав відзив у справі та докази, які вважав необхідними у підготовчому засіданні.

Стосовно клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи за вх. № 30522/23 від 13.12.2023 р., суд зазначає наступне.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 202 ГПК України, а саме: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.).

Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до ст. 194 ГПК України, завданням розгляду справи по суті, є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 2 ст. 195 ГПК України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 01.11.2023 р., закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/2199/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 29.11.2023 р.

Суд зазначає, що розгляд справи в судовому засіданні 29.11.2023 р. відкладався ухвалою суду від 29.11.2023 р. на 13.12.2023 року, за клопотанням представника відповідача за вх. № 29088/23 від 28.11.2023 р.

У клопотанні про відкладення розгляду справи за вх. № 29088/23 від 28.11.2023 р., представник відповідача просив суд врахувати участь адвоката у інших судових засіданнях по інших справах та не призначати слухання справи на наступні дати - 04.12.2023 р., 05.12.2023 р., 06.12.2023 р., 07.12.2023 р., 11.12.2023 р., 12.12.2023 р., 14.12.2023 р., 15.12.2023 р.

Судом було враховано побажання представника відповідача щодо дат призначення судового засідання та ухвалою суду від 29.11.2023 р., розгляд справи по суті призначено на 13.12.2023 р., про що відповідачу та представнику відповідача адвокату Крупей М.С. на його електронну адресу скеровано ухвалу від 29.11.2023 р. у даній справі і явка представника відповідача в судове засідання 13.12.2023 р. не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора №0600065171810, ухвалу суду від 29.11.2023 р. про відкладення розгляду справи по суті на 13.12.2023 р., відповідачем - ТзОВ "Агрі Ком" отримано 09.12.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Суд зазначає, що задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи призведе до невиправданого затягування судового процесу, суперечитиме завданню господарського судочинства, порушуватиме уже зазначений вище принцип розумності процесуальних строків, а також принципи змагальності, пропорційності та рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому, суд зазначає, що це вже повторна неявка в судове засідання представника відповідача та те, що сторонам у даній справі було надано достатньо часу висловити свою позицію у справі, в т. ч. письмово, долучити належні і допустимі докази у справі та реалізувати права надані їм чинним процесуальним законодавством України.

25.08.2023 р. представником відповідача подано на адресу суду відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 20672/23, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві.

Суд, враховуючи достатність документів наявних у матеріалах справи № 914/2199/23 для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи також те, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи по суті.

Небажання сторони реалізувати її процесуальні права, не позбавляє суд обов`язку здійснити справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зважаючи на вищевикладене, підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні 13.12.2023 р., визначених у ч. 2 ст. 202 ГПК України, не встановлено. А тому, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.12.2023 р., за відсутності представника відповідача.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи за вх. № 30522/23 від 13.12.2023 р.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, а також те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2199/23.

В судовому засіданні 13.12.2023 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позов обґрунтовано тим, що на виконання укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 121121-1 від 12.11.2021 р., позивачем на банківський рахунок відповідача було перераховано 18 975 000,00 грн. в якості попередньої оплати за товар, відповідно до рахунку №32 від 12.11.2021 р. на суму 7 500 000,00 грн.; Рахунку №33 від 22.11.2021 р. на суму 8 000 000,00 грн.; Рахунку №34 від 06.12.2021 р. на суму 3 475 000,00 грн.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару не виконав, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви, згідно розрахунків позивача у відповідача недопоставлено товару на загальну суму 18 975 000,00 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що численні звернення Покупця проігноровано Продавцем. Остання вимога Покупця про виконання зобов`язання за Договором, була надіслана 15.06.2023 р. на адресу Продавця рекомендованим листом з описом вкладення (відправлення № 6501500761831). Відповідно до трекінгу відправлень на сайті АТ «Укрпошта», вимога була вручена відповідачу 01.07.2023 р., проте залишилась без відповіді та реагування.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання не виконав, товар у відповідній кількості не поставив, попередню оплату в сумі 18 975 000,00, не повернув. На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором купівлі-продажу №121121-1 від 12.11.2021 року у загальному розмірі 26 643 201,70 грн, яка складається: із здійсненої передоплати за непоставлений товар у розмірі 18 975 000,00 грн, пені - 3 491 400,00 грн, 3% річних - 675 302,05 грн, інфляційних втрат - 3 501 999,62 грн. та понесені судові витрати.

Крім того, у позовній заяві позивач зазначає про те, що для належного захисту своїх прав та інтересів позивач скористався професійною правничою допомогою Адвокатського об`єднання «Консалтингова фірма «Домінанта», у зв`язку з цим витрати на професійну правничу допомогу складають орієнтовно 65 000,00 грн. Докази понесення витрат на правову допомогу, будуть надані на протязі 5 днів з дня прийняття судового рішення по справі з огляду на умови договору про надання правової допомоги та необхідність підписання акту приймання-передачі послуг після завершення розгляду справи у суді першої інстанції.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву за вх. № 20672/23 від 25.08.2023 р., відповідач посилається на те, що у позовній заяві позивач стверджує, що сторони домовлялись про поставку Товару - олії соняшникової органічної лінолевої нерафінованої ДСТУ 4492:2017 - кількістю 600 тонн (+/- 5%) на загальну суму 28 446 804,00 грн. з терміном поставки з 01.12.2021 року по 30.04.2022 року та що вказані умови, за твердженням позивача, були передбачені у Специфікації №1 - Додатку №1 до Договору, проте Відповідач зазначену Специфікацію №1 з підписом уповноваженої особи Відповідача та печаткою Позивачу не повернув. Відповідач зазначає, що в якості доказу Позивачем подано до суду Специфікацію №1 - Додаток №1 до Договору, який містить підпис та відтиск печатки Позивача та не містить підпису та відтиску печатки Відповідача. Тобто, Позивач стверджує, що сторони домовлялись про поставку Товару - олії соняшникової органічної лінолевої нерафінованої ДСТУ 4492:2017 - кількістю 600 тонн (+/- 5%) на загальну суму 28 446 804,00 грн. з терміном поставки з 01.12.2021 року по 30.04.2022 року, однак відповідач вказує, що подана позивачем у якості доказу копія Специфікації №1 - Додаток №1 до Договору, не містить підпису уповноваженого представника Відповідача та відтиску його печатки.

Відповідно до п.4.1. Договору, умови і термін поставки Товару: здійснюється за домовленістю Сторін, визначається у Додатках до даного Договору.

Відповідач у відзиві зазначає про те, що оскільки Позивачем не подано до суду жодного доказу, який би свідчив про укладення між ним та Відповідачем Додаткових угод, Додатків, Специфікацій тощо до укладеного Договору, позивачем, на думку відповідача, не доведено кількість Товару, який мав бути поставлений Відповідачем, його асортимент, його ціна, строки та порядок поставки Товару та/або його окремих партій.

В рахунку №32 від 12.11.2021 року, який був виставлений Відповідачем Позивачу на суму 7 500 000,00 грн. зазначено у графі товари (роботи, послуги) авансовий платіж за олію нерафіновану соняшникову, кількості зазначеної олії не вказано, ціни також не вказано.

В рахунку №33 від 22.11.2021 року, який був виставлений Відповідачем Позивачу на суму 8 000 000,00 грн. зазначено у графі товари (роботи, послуги) олія нерафінована соняшникова органічна, кількості зазначеної олії не вказано, ціни також не вказано.

В рахунку №34 від 06.12.2021 року, який був виставлений Відповідачем Позивачу на суму 3 475 000,00 грн. зазначено у графі товари (роботи, послуги) олія нерафінована соняшникова органічна, кількості зазначеної олії не вказано, ціни також не вказано.

На підставі наведеного, відповідач вважає не доведеними твердження Позивача про те, що сторони домовлялись про поставку Товару - олії соняшникової органічної лінолевої нерафінованої ДСТУ 4492:2017 - кількістю 600 тонн (+/- 5%) на загальну суму 28 446 804,00 грн. з терміном поставки з 01.12.2021 року по 30.04.2022 року.

У своїй позовній заяві Позивач стверджує, що оскільки Специфікація з визначеними термінами поставки не підписана Відповідачем, Відповідач міг здійснити свої обов`язки з поставки Товару не пізніше строку дії Договору - 30.04.2022 року, але Відповідач до закінчення строку дії Договору Товар не поставив.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про те, що позивачем не подано до суду копій наданих Відповідачу довіреностей на отримання Товару, копій заявок на відвантаження автомобілів, які він зобов`язаний був подати Відповідачу за день до відвантаження Товару згідно умов Договору та не подано жодних доказів, які би свідчили про надсилання вищезазначених документів Відповідачу, що також свідчить про відсутність обов`язку Відповідача відвантажувати Товар, а також відсутність узгоджених між сторонами строків поставки Товару.

Відсутні зазначені вище документи і в якості додатків до вимоги про виконання зобов`язання від 15.06.2023 року вих.№ 15.06, яка надсилалася Позивачем Відповідачу.

А отже, відповідач вважає, що у зв`язку із ненаданням Позивачем Відповідачу зазначених документів у строк та на умовах укладеного Договору, у Відповідача відсутній обов`язок поставки Товару. На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представника позивача, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

12.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трайгон Органік" (покупець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрі Ком" (продавець за договором, відповідач у справі) укладено Договір купівлі- продажу №121121-1 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві Товар згідно з додатками до цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар та сплатити за нього визначену Договором ціну, в термін та в порядку, передбачених Договором.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що одиницею виміру Товару є тонна (т) залікової

ваги. Товар поставляється партіями. Кількість Товару кожної партії визначається сторонами в Додатках /Специфікаціях до даного Договору, які є його невід`ємною частиною.

У п. 3.1. Договору сторони погодили, що Ціна Товару визначається на кожну партію, згідно із Додатками/Специфікаціями до даного Договору.

Розрахунок за Товар Покупець здійснює в національній валюті України, шляхом безготівкового переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця згідно висловлених рахунків (п. 3.2. Договору).

Передбачена передоплата за Товар у розмірі, згідно з виставленими рахунками (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору умови і термін поставки Товару: здійснюється за домовленістю Сторін, визначається у Додатках до даного Договору.

Сторони домовлялись про поставку Товару - олії соняшникової органічної лінолевої нерафінованої ДСТУ 4492:2017 ЛОТ АК-SOO-01/2021- кількістю 600 тонн (+/- 5%) на загальну суму 28 446 804,00 грн. з терміном поставки з 01.12.2021 р. по 30.04.2022 р.

Вказані умови були передбачені у Специфікації №1 - Додатку №1 до Договору. Проте, зазначену Специфікацію відповідач зі своїм підписом не повернув позивачу.

Відповідно до п. 3.3. Договору, відповідач виставив позивачу рахунки на здійснення авансових платежів за поставку олії нерафінованої соняшникової на загальну суму 18 975 000,00 грн., а саме: Рахунок №32 від 12.11.2021 р. на суму 7 500 000,00 грн.; Рахунок №33 від 22.11.2021 р. на суму 8 000 000,00 грн.; Рахунок №34 від 06.12.2021 р. на суму 3 475 000,00 грн.

У вказаних рахунках відповідач зазначив, серед інших реквізитів, суми, як авансові платежі за олію нерафіновану соняшникову за основним Договором.

На виконання умов Договору, на підставі виставлених відповідачем рахунків, позивач

здійснив передоплату за олію нерафіновану соняшникову (400 тонн) на розрахунковий рахунок Продавця на підставі виставлених рахунків на загальну суму 18 975 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, які долучені позивачем до матеріалів справи, а саме: Платіжна інструкція №2 від 12.11.2021 р. на суму 7 500 000 грн; Платіжна інструкція №3 від 23.11.2021 р. на суму 8 000 000 грн; Платіжна інструкція №4 від 06.12.2021 р. на суму 3 475 000 грн.

Відповідно до п. 9.5. Договору, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30 квітня 2022 р., а в частині розрахунків до повного виконання умов Договору.

Позивачем була надіслана на адресу відповідача письмова вимога за вих. № 15-06 від 15.06.2023 р., в якій позивач просив в семиденний строк від дня пред'явлення даної вимоги здійснити поставку товару згідно умов Договору або повернути здійснену передоплату за поставку товару у загальному розмірі 18 975 000,00 грн.

Вказана письмова вимога позивача відповідачем отримана 01.07.2023 р., однак залишена відповідачем без відповіді та реагування, що і слугувало підставо для звернення позивача з даним позовом.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є Договір купівлі-продажу № 121121-1 від 12.11.2021 р.

Згідно частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, засадами цивільного законодавства є свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як передбачено у 3 розділі Договору, розрахунок за товар покупець здійснює в національній валюті України, шляхом безготівкового переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставлених рахунків. Передбачена передоплата за товар у розмірі згідно з виставленими рахунками. Додаткова оплата - можлива. Кінцевий розрахунок - після доставки товару. Датою оплати загальної кількості товару вважається дата фактичного надходження грошових коштів в повному обсязі загальної вартості товару, на відповідний розрахунковий рахунок продавця (п.п. 3.2-3.6 Договору).

Сторони домовились про поставку Товару - олії соняшникової органічної лінолевої нерафінованої ДСТУ 4492:2017 - кількістю 600 тонн (+/- 5%) на загальну суму 28 446 804,00 грн. (в т.ч. ПДВ) з терміном поставки з 01.12.2021 р. по 30.04.2022 р.

Вказані умови були передбачені у Специфікації №1 від 12.11.2021 р. - Додатку №1 до Договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору, відповідач виставив позивачу рахунки на здійснення авансових платежів за поставку олії нерафінованої соняшникової згідно основного Договору на загальну суму 18 975 000,00 грн., а саме: Рахунок №32 від 12.11.2021 р. на суму 7 500 000,00 грн.; Рахунок №33 від 22.11.2021 р. на суму 8 000 000,00 грн.; Рахунок №34 від 06.12.2021 р. на суму 3 475 000,00 грн. (містяться в матеріалах справи).

На виконання умов Договору, на підставі виставлених відповідачем даних рахунків за Договором, позивач здійснив передоплату за олію нерафіновану соняшникову (400 тонн) на розрахунковий рахунок Продавця на загальну суму 18 975 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, які долучені позивачем до матеріалів справи, а саме: Платіжна інструкція №2 від 12.11.2021 р. на суму 7 500 000 грн; Платіжна інструкція №3 від 23.11.2021 р. на суму 8 000 000 грн; Платіжна інструкція №4 від 06.12.2021 р. на суму 3 475 000 грн.

Отримання відповідачем цих коштів від позивача згідно вказаних вище виставлених ним рахунків за Договором не заперечується. Тобто сторонами погоджено договірну поставку олії соняшникової органічної лінолевої нерафінованої, згідно чого, відповідачем було виставлено рахунки на загальну суму 18 975 000,00 грн. для оплати позивачу, згідно яких позивачем було здійснено передоплату в сумі 18 975 000,00 грн. за Договором.

У п.п.9,10 Специфікації №1 від 12.11.2021 р. зазначено, що поставка товару здійснюється на умовах: FCA, с. Антипівка, Золотоніський район, Черкаська область. Термін поставки товару з 01 грудня 2021 р. по 30 квітня 2022 р.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару не виконав, товару, вказаного у Специфікації №1 від 12.11.2021 р. не було поставлено позивачу.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №910/12382/17).

За змістом статей 509, 524, 533-535 та 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

Матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем товару- олії соняшникової органічної лінолевої нерафінованої ДСТУ 4492:2017 на загальну суму 18 975 000,00 грн., тобто на суму здійсненої передоплати позивачем за Договором.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за Договором, позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою за вих. № 15-06 від 15.06.2023 р., в якій позивач просив в семиденний строк від дня пред`явлення даної вимоги здійснити поставку товару згідно умов Договору або повернути здійснену передоплату за поставку товару у загальному розмірі 18 975 000,00 грн.

Проте, відповідач залишив дану письмову вимогу без відповіді та задоволення.

Станом на момент звернення з позовною заявою до суду, товар на суму 18 975 000,00 грн. відповідач не поставив, попередню оплату не повернув. Відповідач вказаного не спростував.

Згідно статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідач не виконав умов Договору купівлі-продажу № 121121-1 від 12.11.2021 р. щодо поставки товару - олії соняшникової органічної лінолевої нерафінованої ДСТУ 4492:2017 на суму18 975 000,00 грн. та не повернув позивачу дану суму передоплати за Договором, що не спростовано останнім належними та допустимими доказами.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач належних доказів на спростування зазначених обставин не подав, доказів повернення суми попередньої оплати (авансу) до матеріалів справи не долучив, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 975 000,00 грн. попередньої оплати за Договором купівлі-продажу № 121121-1 від 12.11.2021 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі ст.625 ЦК України, позивачем на суму заборгованості нараховано 675 302,05 грн. - 3% річних та 3 501 999,62 грн. - втрат від інфляції за період з 30.04.2022 р по 06.07.2023 р.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розрахунки 3% річних та втрат від інфляції позивачем зазначено в позовній заяві.

За розрахунком позивача, 3% річних розраховані за період з 30.04.2022 р по 06.07.2023 р. на загальну суму 675 302,05грн.

Враховуючи, що строк дії Договору закінчився 30.04.2022 р., а товар на суму здійсненої передоплати не був поставлений, у відповідача відпала підстава зберігати чи користуватись грошовими коштами позивача і виник обов`язок повернути майно. Відтак, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання необхідно розраховувати з 01.05.2022 р.

Суд зазначає, що період розрахунку повинен визначатись з урахуванням прострочення відповідачем грошового зобов`язання, тому розрахунок повинен здійснюватись за період: з 01.05.2022 р. по 06.07.2023 р., а тому загальна сума 3% річних, за розрахунком суду, становить 673 742,47 грн., із врахуванням вказаного вище періоду і до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в розмірі 673 742,47 грн. В задоволенні решта позовних вимог, щодо стягнення 3 % річних, суд відмовляє позивачу, у зв`язку із безпідставністю нарахування таких.

Суд, перевіривши, здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, встановив, що такий розрахунок проведено згідно з чинним законодавством і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення повністю та стягненню з відповідача на користь позивача 3 501 999,62 грн. - втрат від інфляції за період з 01.05.2022 р по 06.07.2023 р.

Щодо стягнення з відповідача нарахованої пені в розмірі 3 491 400,00 грн. за період з 01.05.2022 р. по 31.10.2022 р., суд зазначає наступне.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. За неналежне виконання зобов`язань сторона повинна нести господарсько-правову відповідальність за наявності її вини, а у випадку нанесення збитків вони повинні бути відшкодовані в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

У пункті 5.2. Договору купівлі-продажу № 121121-1 від 12.11.2021 р. сторони визначили, що за несвоєчасну поставку або недопоставку Товару Продавець сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості недопоставленого Товару та за кожний день затримки поставки Товару.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом статті 253 ЦК України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконане.

Перевіривши розрахунок розміру пені, який позивачем зазначено у позовній заяві, суд встановив, що такий проведений вірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення і стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 3 491 400,00 грн. пені за період з 01.05.2022 р. по 31.10.2022 р.

У суду відсутні докази про те, що на час ухвалення судом рішення у справі, Договір купівлі-продажу № 121121-1 від 12.11.2021 р. із додатками визнавались судом недійсними чи неукладеними, договірними сторонами Договір розірваний чи змінений не був, а згідно п. 9.5 Договору - діяв до 30.04.2022 р. з моменту його підписання, а в частині розрахунків - до повного виконання умов Договору. Відповідач згідно даного Договору виставив позивачу рахунки до оплати за олію соняшникову ДСТУ 4492:2017 на загальну суму 18 975 000,00 грн., які позивач оплатив (передоплата товару).

Стосовно аргументів, які викладені у відзиві відповідача за вх. № 20672/23 від 25.08.2023 р., суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві стверджує, що сторони не дійшли згоди щодо істотних умов Договору, він є неукладеним, а отже у відповідача відсутні будь-які обов`язки щодо його виконання. Таке твердження відповідача спростовується матеріалами справи, оскільки всі істотні умови Договору були погоджені сторонами. Погодження умов, підписання Договору, виставлення рахунків, направлення претензій та вирішення інших питань, пов`язаних із укладенням Договору, сторони здійснювали шляхом електронного листування, використовуючи наступні електронні адреси: директор ТОВ "Трайгон Органік" ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) - ІНФОРМАЦІЯ_2; директор ТОВ "Агрі Ком" ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) - ІНФОРМАЦІЯ_1; засновник ТОВ "Агрі Ком" Вольфрам Райхерт (Wolfram Reichert) - ІНФОРМАЦІЯ_3; головний бухгалтер ТОВ "Агрі Ком" - ІНФОРМАЦІЯ_4

Директор ТОВ «Трайгон Органік» Строя С.С. направив на адресу ТОВ «Агрі Ком» оригінали підписаних зі сторони ТОВ «Трайгон Органік» екземпляри запитуваних документів, проте Відповідач не повернув Специфікацію до Договору зі своїм підписом.

Представник відповідача підтвердив у судовому засіданні при розгляді клопотання представника позивача про витребування доказів (за вх. № 23350/23 від 26.09.2023 р.), що ТОВ «Агрі Ком» (директор, засновник, головний бухгалтер) використовує вказані вище електронні адреси.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно із ч. 2 ст. 644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. В такому разі договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Частиною другою ст. 642 ЦК України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи те, що проекти Договору та Додатку 1 - Специфікації на поставку 600 т. олії було направлено разом із рахунками на оплату за поставку олії, це свідчить про оферту продавця, яка містить всі істотні умови договору і виражає намір продавця вважати себе зобов`язаним, у разі прийняття покупцем запропонованих умов і оплати рахунків.

В свою чергу, позивач здійснив оплату виставлених рахунків, що свідчить про його бажання укласти договір та є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

З наведених обставин справи в їх сукупності вбачається факт підписання сторонами Договору, а також укладання Специфікації, яка є Додатком 1 до Договору та містить усі істотні умови Договору в письмовій спрощеній формі, що, зокрема, відбулось шляхом виставлення Відповідачем рахунків та їх оплату позивачем згідно платіжних доручень.

Зі сторони відповідача підписана Специфікація до Договору не була повернута, однак зважаючи на листування між сторонами, в ньому чітко вбачається волевиявлення сторін на укладення Договору.

Взаємна згода сторін зафіксована у відповідному листуванні між сторонами та підтверджена конклюдентними діями сторін, що відповідає вимогам ст. 181 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України.

Також суд зазначає, що враховуючи часткове виконання сторонами умов Договору, у спірних правовідносинах не можна визнати зазначений договір купівлі-продажу товару неукладеним, оскільки визнання договору неукладеним можливе лише на стадії його укладення, а не виконання.

Станом на день ухвалення рішення, доказів оплати зі сторони відповідача як основної заборгованості, так і проведених позивачем нарахувань пені, 3% річних, втрат від інфляції, та доказів в спростування наведених обставин, суду не надано.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 18 975 000,00 грн. основної заборгованості, 673 742,47 грн. - 3% річних, 3 501 999,62 грн. - втрат від інфляції та 3 491 400,00 грн. пені, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних, суд відмовляє, за безпідставністю такого нарахування.

Судові витрати.

Судовий збір в розмірі 319 705,71 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі. Решта суми судового збору залишається за позивачем у зв`язку з частковим задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Ком" (80242, Львівська область, Радехівський район, с. Кустин, вул. Данилюка, буд. 1А; код ЄДРПОУ № 35785557) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Органік" (68802, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Дунайська, 188; код ЄДРПОУ44647714) 18 975 000,00 грн. основної заборгованості, 673 742,47 грн. - 3% річних, 3 501 999,62 грн. - втрат від інфляції, 3 491 400,00 грн. пені та 319 705,71 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. У задоволенні решти вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 21.12.2023 р.

Суддя Долінська О.З.