Рішення

від 13.12.2023 по справі 286/314/22

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 286/314/22

Номер провадження 2/279/ 61/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Коваленко В.П.

секретаря Лепесевицької В.В.

позивача ОСОБА_1 (дистанційно)

представника позивача адвоката Бондарчук Г.Ф. (дистанційно)

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Бондарчук Г.Ф. до При родного заповідника "Древлянський" про визнання незаконним наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, якому, уточнивши його, просив :

- визнати наказ №6-к від 21 січня 2022 року в.о. диретора природного заповідника "Древлянський" ОСОБА_2 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності - оголошення догани незаконним та скасувати його;

- визнати наказ №13-к від 31 січня 2022 року в.о. диретора природного заповідника "Древлянський" ОСОБА_2 про звільнення його з роботи з 01.02.2022 року у звязку з систематичним невиконанням без поважних причин покладених на нього службових обов"язків і правил внутрішнього трудового розпорядку по п.3ст.40 КЗПП України, незаконним та скасувати його ;

- поновити його на роботі на посаді заступника директора - головного природознавця природного заповідника "Древлянський " з 02.02..2022 року;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.02.2022 року по день поновлення на роботі, виходячи із середньоденного заробітку 618,96 грн. в сумі 300814,56 грн., моральну шкоду в сумі 20000 гри вень, витрати по оплаті судового збору в сумі 992,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 8000 гривень;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за один місяць.

В обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 10.02.2016 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Природного заповідника "Древлянський" на посаду головного інженера з охорони природних екосистем. Відповідно до наказу №43-К від 01.03.2016 року був переведений на посаду старшого наукового співробітника наукового відділу Природного заповідника "Древлянський", наказом №1-К від 03.01.2017 року переведений на посаду заступника директора - головного природознавця Природного заповідника "Древлянський".

Раніше неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, проте, рішеннями Овруцького районного суду та Коростенського міськрайонного суду накази про притягнення до відповідальності визнані незаконними та скасовані , а також поновлений на посаді.

Наказом №6-к від 21 січня 2022 року в.о. директора Природний заповідник "Древлянський" ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання службових обов"язків та наказом №13-к від 31 січня 2022 року звільнено з роботи з 01.02.2022 у зв"язку із систематичним невиконанням без поважних причин покладених обов"язків і правил внутрішнього трудового розпорядку за п.3ст.40 КЗПП України

Вказані накази вважає незаконними, так як вони суперечать нормам трудового законодавства та порушують його права.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бондарчук Г.Ф. підтримали зазначені позовні вимоги з підстав вказаних в позовній заяві, просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 та його представник адвокат Крейдін С.О. позовних вимог не визнали, зазначили, що ОСОБА_1 належним чином не виконував свої службові обов"язки , за весь період роботи не був присутній ні на одній пожежі, в с. Лозниця стояв екскаватор, який копав ставок, але ОСОБА_1 скрив той факт, не повідомив керівника та працівників поліції, що дало можливість невідомій особі ухилитись від відповідальності. Наказ погоджено з Міністерством, профспілковим комітетом, на час звільнення у ОСОБА_1 було три догани.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду , дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази та обставини по справі, суд приходить до наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_1 10 лютого 2016 року був прийнятий на роботу до Природного заповідника "Древлянський" на посаду головного інженера з охорони природних екосистем. 1 березня 2016 року він був переведений на посаду старшого наукового співробітника наукового відділу Природного заповідника "Древлянський".

Наказом №1-К від 3 січня 2017 року ОСОБА_1 призначений на посаду заступника директора - головного природознавця Природного заповідника "Древлянський".

25 травня 2020 року він був звільнений з посади відповідно до наказу № 41-к.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 17 червня 2021 року позивача ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника директора - головного природознавця Природного заповідника "Древлянський".

14 липня 2021 року він приступив до виконання своїх службових обов`язків.

Наказом 137-к від 20 серпня 2021 року в.о. директора Природного заповідника "Древлянський" ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 оголошена догана за неналежне виконання службових обов"язків (неявка на ліквідацію пожежі 22.07.2021) .

Наказом №160-к від 15 вересня 2021 року в.о. директора Природного заповідника "Древлянський" ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 оголошена догана за неналежне виконання службових обов"язків (посадова інструкція заступника директора - головного природознавця р. 3)

Вказані накази рішенням Коростенського міськрайонного суду від 13 квітня 2023 року визнані незаконними , постановою Житомирського апеляційного суду від 18.07.2023 рішення залишено без змін.

Відповідно до Посадової інструкції заступника директора - головного природозавця заповідника "Древлянський" до обов`язків ОСОБА_1 входить: планування і здійснення заходів щодо запобігання виникнення, поширення пожеж та інших надзвичайних ситуацій.

Наказом №6-к від 21 січня 2022 року ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання службових обов"язків, яке виявилося у бездіяльності під час рейду 12.01.2022, в ході якого було виявлено порушення природоохоронного законодавства.

Відповідно до ч.3п.1 Інструкції по техніці безпеки при проведенні рейдів по охороні природно-заповідного фонду від браконьєрства №15, затвердженої в.о. директора природного заповідника "Древлянський" ОСОБА_2 від 10.04.2013 , рейди по охороні території від браконьєрства проводяться згідно наказів, затверджених директором.

Такий наказ до відома ОСОБА_1 доведений не був.

20 січня 2022 року ОСОБА_1 як старший рейдової бригади повинен був надати пояснення щодо наявності сторонньої техніки та причетності до самовільного розкопування пойми річки Лозниця і знищення дерев. 21 січня 2022 року в рапорті на ім"я в.о. директора ОСОБА_1 вказав, що ці дії почалися ще в 2018 році. 20.04.2018

він виїхав на місце порушення і разом з майстром охорони природи Розсохівського відділення ОСОБА_4 підтвердив вказане порушення. Даний рапорт свідчив, що порушення відбувалося в зимовий період, коли на поймі річки була крига ( ОСОБА_1 з 07.01.2018 по 30.03.2018 був відсутній на роботі). 04 травня 2018 року своїм рапортом ОСОБА_1 дав доручення підлеглим працівникам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 04 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Народицького відділення поліції з повідомленням про злочин. Крім того, 28 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Державної екологічної інспекції у Житомирській області. На виконання усного розпорядження керівника 18 січня 2022 року ОСОБА_1 виїхав у с. Лозницю разом з іншими працвниками заповідника, де встановили, що став поглиблено на площу 0,25 га, знищено 8 дерев вільха, про що було складено акт огляду місця вчинення правопорушення та відомість про суму збитків.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність та недоведеність вини позивача у неналежному виконання своїх обов"язків.

Будь-яке службове розслідування вказаної ситуації не проведено.

Посилання у наказі на неналежне виконання службових обовязків не є достатнім, оскільки саме роботодавець мав у прийнятому рішенні викласти обставини проступку та дані про конкретні винні діяння позивача (час, місце, спосіб, дія чи бездіяльність).

Такий висновок відповідає позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 583/2103/17, від 22.07.2020 у справі № 554/9493/17.

(оцінка рапортів)

Наказом №13-к від 31.01.2022 ОСОБА_1 звільнено з роботи за ст.40ч.3 КЗПП України у зв"язку із систематичним невиконанням без поважних причин покладених на нього службових обов"язків і правил внутрішнього трудового розпорядку. Звільнення з роботи проведено за погодженням Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України за умови дотримання вимог законодавства України.

За правилами ч.3ст.40 КЗпП України звільнення за цією нормою можливе за систематичне невиконанняпрацівником безповажних причинобов"язківпокладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення .

Систематичним порушенням трудової дисципліни є порушення трудової дисципліни працівником, який має дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни та порушив знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення.

Звільнення за вказаною нормою допускається тільки з вини працівника.

Постановою Пленуму ВСУ від 06.12.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, а саме: у КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

За змістом статей 147-1, 149 КЗпП України, статті 81 ЦПК України, у справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов`язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини , за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Виходячи з правової природи інституту дисциплінарної відповідальності, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків.

В наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акту чи акту локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.

При вирішенні вказаного спору суд приходить до висновку, що попередні стягнення, які були накладені на ОСОБА_1 визнані незаконними рішеннями попередніх судів.

А, відтак , відсутня ознака для звільнення систематичність невиконання покладених на позивача трудових обов"язків, що дає право суду визнати наказ про звільнення незаконним та скасувати його.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, а тому розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи.

Враховуючи те, що противоправними діями відповідача було завдано позивачу моральних страждань, які полягають у тому, що позивач зазнав переживань коли дізнався про те, що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, втратив душевний спокій, сон, що також вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, тому з урахуванням перенесених моральних та психологічних страждань, враховуючи незначний проміжок часу притягнення його до дисциплінарної відповідальнсоті, а також обґрунтованість глибини страждань та їх наслідків.

Враховуючи викладене, вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наявності підстав для відшкодування позивачу завданої моральної шкоди.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 20000 грн. є завищеним та не в повній мірі відповідає характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, суті спірних правовідносин та засадам розумності, виваженості та справедливості.

Суд виходить з того, що встановлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв порушення звичайного для даної людини способу життя.

При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її необґрунтованого збагачення.

Тому з урахуванням фактичних обставин справи, суд з урахуванням принципу розумності та справедливості, а також принципу пропорційності вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.

Витрати понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. підлягають стягненню з відповідача, так як вони підтверджені належними доказами, а саме договором про надання правничої допомоги, ордером, платіжним дорученням.

Питання щодо судових витрат підлягає вирішенню відповідно до ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-268 ЦПК України , ст. ст.40ч.3, 139, 148 , 149 КЗПП України , суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати наказ №6-к від 21 січня 2022 року в.о. директора природного заповідника "Древлянський" ОСОБА_2 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 незаконним та скасувати його.

Визнати наказ №13-к від 31 січня 2022 року в.о. директора Природного заповідника "Древлянський " Шелюка М.І. про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 01.02.2022 року у зв"язку з систематичним невиконанням без поважних причин покладених на нього службових обов"язків і правил внутрішнього трудового розпорядку по ч.3ст.40 КЗПП України незаконним та скасувати його.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді заступника директора - головного природознавця природного заповідника "Древлянський" з 02.02.2022 .

Стягнути з Природного заповідника "Древлянський" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.02.2022 по 13.12.2023 в сумі 300814,56 (триста тисяч вісімсот чотирнадцять) гривень 56 копійок.

Стягнути з Природного заповідника "Древлянський" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000 (десять тисяч) гривень та витрати на правничу допомогу в сумі 8 (вісім тисяч) гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку ( 618,96) гривень за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено 23.12.2023.

Суддя Коваленко В. П.