Постанова

від 28.03.2024 по справі 286/314/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №286/314/22 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В.П.

Категорія 78 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Талько О.Б.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференціїв залісуду вм.Житомирі цивільну справу№ 286/314/22 за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Бондарчук Г.Ф. до Природного заповідника "Древлянський" про визнання незаконним наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди

за апеляційною скаргою Природного заповідника "Древлянський" на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 грудня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Коваленко В.П. у м. Коростені,

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом та в остаточній редакції просив (том 1 а.с. 223-231):

- визнати наказ №6-к від 21 січня 2022 року в.о. директора природного заповідника "Древлянський" Шелюка М.І. про притягнення його до дисциплінарної відповідальності - оголошення догани незаконним та скасувати його;

- визнати наказ №13-к від 31 січня 2022 року в.о. директора природного заповідника "Древлянський" ОСОБА_2 про звільнення його з роботи з 01.02.2022 року у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин покладених на нього службових обов"язків і правил внутрішнього трудового розпорядку по п.3ст.40 КЗПП України, незаконним та скасувати його ;

- поновити його на роботі на посаді заступника директора - головного природознавця природного заповідника "Древлянський " з 02.02.2022 року;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.02.2022 року по день поновлення на роботі, виходячи із середньоденного заробітку 618,96 грн. в сумі 300814,56 грн., моральну шкоду в сумі 20000 грн, витрати по оплаті судового збору в сумі 992,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 8000 гривень;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за один місяць.

В обгрунтування позовних вимог вказав, що 10.02.2016 він прийнятий на роботу до Природного заповідника "Древлянський" на посаду головного інженера з охорони природних екосистем. Наказом №43-К від 01.03.2016 його переведено на посаду старшого наукового співробітника наукового відділу Природного заповідника "Древлянський", а наказом №1-К від 03.01.2017 переведено на посаду заступника директора - головного природознавця Природного заповідника "Древлянський".

Позивач вказав, що раніше неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, проте, рішеннями Овруцького районного суду та Коростенського міськрайонного суду накази про притягнення до відповідальності визнані незаконними та скасовані, а також він був поновлений на посаді.

Зазначив, що наказом №6-к від 21 січня 2022 року в.о. директора Природний заповідник "Древлянський" Шелюком М.І. йому ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання службових обов"язків та наказом №13-к від 31 січня 2022 року звільнено з роботи з 01.02.2022 у зв"язку із систематичним невиконанням без поважних причин покладених обов"язків і правил внутрішнього трудового розпорядку за п.3ст.40 КЗПП України.

Вказані накази вважає незаконними, так як вони суперечать нормам трудового законодавства та порушують його права.

Виходячи із наведеного, просив задовольнити його позовні вимоги та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу виходячи із середньоденного заробітку 618,96 грн. в сумі 300814,56 грн.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 грудня 2023 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ №6-к від 21 січня 2022 року в.о. директора природного заповідника "Древлянський" Шелюка М.І. про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

Визнано незаконним та скасовано наказ №13-к від 31 січня 2022 року в.о. директора Природного заповідника "Древлянський " Шелюка М.І. про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 01.02.2022 року у зв"язку з систематичним невиконанням без поважних причин покладених на нього службових обов"язків і правил внутрішнього трудового розпорядку за ч.3ст.40 КЗПП України.

Поновлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді заступника директора - головного природознавця природного заповідника "Древлянський" з 02.02.2022 .

Стягнуто з Природного заповідника "Древлянський" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.02.2022 по 13.12.2023 в сумі 300814,56 (триста тисяч вісімсот чотирнадцять) гривень 56 копійок.

Стягнуто з Природного заповідника "Древлянський" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000 (десять тисяч) гривень та витрати на правничу допомогу в сумі 8 (вісім тисяч) гривень.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку ( 618,96) гривень за один місяць.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Природний заповідник "Древлянський" подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність порушень систематичного невиконання ОСОБА_1 , його службових обов`язків та вважає звільнення законним.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим. У відзиві наводяться норми матеріального права та фактичні обставини справи.

Сторони брали участь в суді апеляційної інстанції в режимі відеоконференції.

В.о. директора природного заповідника «Древлянський» М.І. Шелюк доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, наголосив, що ОСОБА_1 за час роботи в ПЗ «Древлянський» систематично не виконував без поважних причин покладених на нього обов`язків, внаслідок чого з його вини було допущено порушення природоохоронного законодавства.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечили, надали пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу та рішенні суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 10 лютого 2016 року був прийнятий на роботу до Природного заповідника "Древлянський" на посаду головного інженера з охорони природних екосистем.

1 березня 2016 року він був переведений на посаду старшого наукового співробітника наукового відділу Природного заповідника "Древлянський".

Наказом №1-К від 3 січня 2017 року ОСОБА_1 призначений на посаду заступника директора - головного природознавця Природного заповідника "Древлянський".

25 травня 2020 року він був звільнений з посади відповідно до наказу № 41-к.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 17 червня 2021 року позивача поновлено на посаді заступника директора - головного природознавця Природного заповідника "Древлянський".

14 липня 2021 року ОСОБА_1 приступив до виконання своїх службових обов`язків.

Наказом в.о. директора Природного заповідника "Древлянський" Шелюка М.І. №137-кв від 20 серпня 2021року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання службових обов`язків (неявка на ліквідацію пожежі 22 липня 2021 року).

Наказом в.о. директора Природного заповідника "Древлянський" №160-к від 15 вересня 2021 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання службових обов`язків (посадова інструкція заступника директора головного природознавця).

Наказом №6-к від 21 січня 2022 року ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання службових обов"язків, яке виявилося у бездіяльності під час рейду 12.01.2022, в ході якого було виявлено порушення природоохоронного законодавства.

Наказом в.о. директора Природного заповідника "Древлянський" №13-к від 31.01.2022 ОСОБА_1 звільнено з роботи за ч. 3 ст.40 КЗПП України у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин покладених на нього службових обов`язків і правил внутрішнього трудового розпорядку. Звільнення з роботи проведено за погодженням Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України за умови дотримання вимог законодавства України.

Підставами зазначено: Наказ в.о. директора Природного заповідника "Древлянський" Шелюка М.І. №137-кв від 20 серпня 2021року, Наказ в.о. директора Природного заповідника "Древлянський" №160-к від 15 вересня 2021 року, Наказ №6-к від 21 січня 2022 року, протокол засідання профспілкового комітету №2 від 31.01.2022, лист-погодження звільнення Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України №25/7-19 1474-22 від 26.02.2022 (том 1 а.с. 7).

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 квітня 2023 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 18 липня 2023 року визнано незаконним наказ в.о. директора Природного заповідника "Древлянський" №137-К від 20 серпня 2021 року "Про оголошення догани ОСОБА_1 "; визнано незаконним наказ в.о. директора Природного заповідника "Древлянський" №160-К від 15 вересня 2021 року "Про оголошення догани ОСОБА_1 ".

Вирішуючи вимогу щодо скасування Наказу №6-к від 21 січня 2022 року, суд дійшов висновку про відсутність та недоведеність вини позивача у неналежному виконання своїх обов`язків.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки попередні стягнення, які були накладені на ОСОБА_1 визнані незаконними рішеннями попередніх судів, а відтак, відсутня ознака для звільнення засистематичністьневиконання покладених на позивача трудових обов`язків, що дає право суду визнати наказ про звільнення незаконним та скасувати його.

Місцевий суд, з урахуванням фактичних обставин справи, також дійшов висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, та з урахуванням принципу розумності та справедливості, пропорційності визначив розмір такої шкоди в сумі 10000,00 грн.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування наказу в.о. диретора природного заповідника "Древлянський" Шелюка М.І. №6-к від 21 січня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності - оголошення догани, колегія суддів виходить із такого.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до частини першоїстатті 147 КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Статтею 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до частини третьої статті 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

На роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

У статті 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом від 21.01.2022 № 6-к ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов`язків, яке виявилось у бездіяльності під час рейду 12.01.2022, в ході якого було виявлено порушення природоохоронного законодавства. Підставами для винесення вказаного наказу слугували пояснювальна записка начальника Розсохівського ПНДВ ОСОБА_4 від 19.01.2022, пояснювальна записка провідного інженера з охорони тваринного світу ВДО ПЗФ Кудріна від 19.01.2022 та провідного інженера з охорони тваринного світу ВДО ПЗФ ОСОБА_5 від 19.01.2022, пояснювальна записка начальника ВДО ПФЗ ОСОБА_6 від 19.01.2022 та рапорт ОСОБА_1 від 20.01.2022.Відомості про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.3п.1 Інструкції по техніці безпеки при проведенні рейдів по охороні природно-заповідного фонду від браконьєрства № НОМЕР_1 , затвердженої в.о. директора природного заповідника "Древлянський" ОСОБА_2 від 10.04.2013, рейди по охороні території від браконьєрства проводяться згідно наказів, затверджених директором.

Судом встановлено, що такий наказ до відома ОСОБА_1 доведений не був.

Водночас, як вбачається із пояснювальної записки начальника Розсохівського ПНДВ ОСОБА_4 , саме за розпорядженням ОСОБА_1 було здійснено рейд 12.01.2022 на предмет виявлення порушників щодо незаконної порубки деревини на території Розсохівського ПНДВ. Водночас повідомлено, що ним створено рейдову групу і зазначених порушень не виявлено (том 1 а.с. 249).

Із пояснень провідного інженера з охорони тваринного світу ОСОБА_7 та начальника ВДО ПЗФ ОСОБА_6 вбачається, що під час рейду 12.01.2022, до складу групи якого він входив, було виявлено наявність на території ПЗ «Древлянський» сторонньої техніки (том 1 а.с. 250-251).

Відповідно до розпорядження Природного заповідника «Древлянський» від 20.01.2022 №1 встановлено, що 20 січня 2022 року ОСОБА_1 , як старший рейдової бригади, повинен був надати пояснення щодо наявності сторонньої техніки та причетності до самовільного розкопування пойми річки Лозниця і знищення дерев (том 1 а.с. 11).

Із рапорта ОСОБА_1 від 21 січня 2022 року вбачається, що ці дії почалися ще в 2018 році. 20.04.2018 він виїхав на місце порушення і разом з майстром охорони природи Розсохівського відділення ОСОБА_8 підтвердив вказане порушення. Даний рапорт свідчив, що порушення відбувалося в зимовий період, коли на поймі річки була крига ( ОСОБА_1 з 07.01.2018 по 30.03.2018 був відсутній на роботі). 04 травня 2018 року своїм рапортом ОСОБА_1 дав доручення підлеглим працівникам ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 04 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Народицького відділення поліції з повідомленням про злочин. Крім того, 28 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Державної екологічної інспекції у Житомирській області. На виконання усного розпорядження керівника 18 січня 2022 року ОСОБА_1 виїхав у с. Лозницю разом з іншими працівниками заповідника, де встановили, що став поглиблено на площу 0,25 га, знищено 8 дерев вільха, про що було складено акт огляду місця вчинення правопорушення та відомість про суму збитків (том 2 а.с. 9).

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення будь-якої перевірки чи службового розслідування на предмет бездіяльності ОСОБА_1 під час рейду 12.01.2022. в ході якого було виявлено порушення природоохоронного законодавства.

Виходячи із наведеного, місцевий суд, з огляду на встановлені обставини, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність та недоведеність вини позивача у неналежному виконання своїх обов"язків.

Суд першої інстанції обгрунтовано вкзав, що посилання у наказі на неналежне виконання службових обов`язків не є достатнім, оскільки саме роботодавець мав у прийнятому рішенні викласти обставини проступку та дані про конкретні винні діяння позивача (час, місце, спосіб, дія чи бездіяльність), що узгоджуєтсья із висновками Верховного Суду, які викладені в постанові від 19.12.2018 у справі № 583/2103/17, від 22.07.2020 у справі № 554/9493/17.

Щодо скасування наказу в.о. директора природного заповідника "Древлянський" Шелюка М.І. №13-к від 31 січня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 за п.3 ст.40 КЗПП України.

Згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Звільнення працівника згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення.

У пунктах 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 травня 2022 року у справі №210/5233/17.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено за систематичне невиконання покладених на нього обов`язків на підставі Наказів в.о. директора Природного заповідника "Древлянський" Шелюка М.І. №137-кв від 20 серпня 2021року, №160-к від 15 вересня 2021 року, №6-к від 21 січня 2022 року.

Водночас, судом встановлено, що рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 квітня 2023 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 18 липня 2023 року визнано незаконним наказ в.о. директора Природного заповідника "Древлянський" №137-К від 20 серпня 2021 року "Про оголошення догани ОСОБА_1 "; визнано незаконним наказ в.о.директора Природного заповідника "Древлянський" №160-К від 15 вересня 2021 року "Про оголошення догани ОСОБА_1 ".

Виходячи із наведеного, встановивши зазначені вище обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відсутня ознака для звільнення за систематичністьневиконання покладених на позивача трудових обов"язків, що дає право суду визнати наказ про звільнення незаконним та скасувати його, а тому правильно задовольнив позовні вимоги та поновив ОСОБА_1 на роботі.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч. 1, 2ст. 235 КЗпП України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 32постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 був звільнений без законної підстави та підлягає поновленню на роботі, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що він має право на компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визначаючи розмір стягнутого з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.02.2022 по 13.12.2023 ( день ухвалення рішення судом) суд, встановивши розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , яка складає 618, 96 грн (25377, 30 грн:41 робочий день) відповідно до довідки від 31.01.2022 № 01-12/45 ( т. 1 а.с. 48) та кількість робочих днів за період вимушеного прогулу (486 робочих днів), дійшов обгрунтованого висновку про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 300814, 56 грн (618, 96 грн. на день х 486 робочі дні).

У зв`язку із тим, що звільнення позивача відбулось з порушення вимог трудового законодавства, що безперечно заподіяло йому душевні страждання, обгрунтованою є вимога про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно достатті 237-1 КЗпП Українивідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував що противоправними діями відповідача було завдано позивачу моральних страждань, які полягають у тому, що позивач зазнав переживань коли дізнався про те, що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, втратив душевний спокій, сон, що також вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, тому з урахуванням перенесених моральних та психологічних страждань, враховуючи незначний проміжок часу притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а також обґрунтованість глибини страждань та їх наслідків, дійшов обгрунтованого висновку, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 20000 грн. є завищеним та не в повній мірі відповідає характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, суті спірних правовідносин та засадам розумності, виваженості та справедливості. Відтак, визначаючи розмір моральної шкоди, місцевий суд, врахувавши принципи розумності та справедливості, пропорційності дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, правничої допомоги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонами надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Природного заповідника "Древлянський" залишити без задоволення.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01.04.2024.

Головуючий Судді: