Рішення

від 13.12.2023 по справі 638/3403/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/3403/21

Провадження № 2/638/617/23

РІШЕННЯ

Іменем України

13 грудня 2023 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді - Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання - Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - державний реєстратор виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмила Іванівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», ОСОБА_2 ,

третя особа - Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визнання протиправним, скасування рішення та витребування майна,

в с т а н о в и в:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визнання протиправним, скасування рішення та витребування майна, в якому просила суд визнати дії державного реєстратора виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни щодо проведення 16.12.2020 державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» - незаконними. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни, індексний номер: 55831996 від 21.12.2020, згідно з яким 16.12.2020 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 39825404 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс». Скасувати запис про право власності № 39825404 на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2254773463101 за товариством з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс». Витребувати у ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2254773463101. Стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на правничу допомогу.

До вирішення питання про відкриття провадження, а саме 07 червня 2021 року, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , подала позовну заяву до державного реєстратора виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визнання протиправним, скасування рішення та витребування майна, в новій редакції, в якій просила суд:

1. Визнати дії державного реєстратора Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни щодо проведення 16.12.2020 державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» - незаконними;

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни, індексний номер: 55831996 від 21.12.2020, згідно з яким 16.12.2020 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №39825404 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс»;

3. Скасувати запис про право власності №39825404 на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2254773463101, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс»;

4. Витребувати у ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2254773463101;

5. Стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 31.08.2007 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Правекс Банк» було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №12005-010/070, за яким позивачу було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності було надано грошові кошти у сумі 28 000,00 Євро. З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за укладеним Кредитним договором, того ж дня укладено Договір іпотеки №12005-010/07Ф, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яновою О.С., за умовами якого в іпотеку АТ «Правекс Банк» було передано нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

В подальшому право вимоги за вказаними вище договорами перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «ГЕФЕСТ». 12.02.2021 до житла позивача навідалися невідомі особи, які повідомили позивачу про те, що право власності на належну їй квартиру перереєстровано за ТОВ «Аналітик Фінанс», та вигнали позивача разом з родиною з квартири. Як стало відомо позивачу, 30.07.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «ГЕФЕСТ» та ТОВ «Аналітик Фінанс» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги та Договір про відступлення прав вимог за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Лапкевич Т.В., відповідно до яких ТОВ «Аналітик Фінанс» набуло право вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки.

Окрім того, з матеріалів реєстраційної справи з`ясувалося, що 16.12.2020 право власності на спірну квартиру було зареєстровано державним реєстратором Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмилою Іванівною за ТОВ «Аналітик Фінанс» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Згодом, на підставі Договору купівлі-продажу від 18.02.2021 ТОВ «Аналітик Фінанс» продало спірну квартиру ОСОБА_2 .

Позивач вважає перереєстрацію державним реєстратором права власності на спірну квартиру за ТОВ «Аналітик Фінанс» незаконною, та такою, що здійснена у незаконний спосіб, з порушення законодавчо встановленої процедури, з наступних підстав.

По-перше, реєстрація права власності на квартиру за ТОВ «Аналітик Фінанс» була здійснена державним реєстратором без достатніх правових підстав, з порушенням норм Закону України «Про іпотеку», оскільки сторони погодили, що передача права власності на предмет іпотеки від Іпотекодавця до Іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов`язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Водночас у позивача відсутній Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя. Більше того, такий договір не укладався між позивачем та ТОВ «Аналітик Фінанс». Крім того, підставою для виникнення права власності за ТОВ «Аналітик Фінанс» державний реєстратор зазначила Договір іпотеки, серія та номер: 3308, тоді як між позивачем та АТ «Правекс Банк» було укладено Договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №3208. Також позивач звертає увагу, що відповідно до Договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 13.07.2020, набуло право вимоги ТОВ «Аналітик Фінанс», тоді як державним реєстратором зареєстровано право власності за ТОВ «Аналітік Фінанс».

По-друге, не було дотримано порядку здійснення звернення стягнення на майно та реєстрації права власності, передбаченого Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, оскільки ТОВ «Аналітик Фінанс» не надало і не могло надати державному реєстратору документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання вимоги, оскільки позивач не отримувала письмової вимоги про усунення порушень. Вказані обставини свідчать про недотримання порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності, що свідчить про неправомірність проведених Державним реєстратором дій та прийнятих рішень щодо реєстрації права власності.

По-третє, жодних доказів про згоду позивача на незаконне відчуження спірної квартири матеріали справи не містять, водночас, сама по собі умова Договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння, оскільки позивач не надавала згоди на відчуження спірної квартири шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

По-четверте, перереєстрацію права власності на предмет іпотеки було здійснено без отримання дозволу на це від органів опіки та піклування, незважаючи на те, що право користування предметом іпотеки має малолітня дитина, оскільки на час державної реєстрації в квартирі проживали і були зареєстрованими син позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

По-п`яте, державну реєстрацію права власності здійснено на підставі рішення, яке на момент перереєстрації права власності ще навіть не існувало, оскільки рішення про державну реєстрацію приймалось державним реєстратором 21.12.2020, тоді як державну реєстрацію здійснено було 16.12.2020, що ще раз підтверджує незаконність дій державного реєстратора при реєстрації права власності на предмет іпотеки.

У відзиві на позовну заяву ТОВ «Аналітик Фінанс» у задоволенні позовних вимог просило відмовити з наступних підстав.

Так, позовна вимога про скасування запису про право власності не підлягає задоволенню через наявність прямої заборони у ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Окрім того, застереження в іпотечному договорі вважалося договором про задоволення вимог іпотекодержателя, тому посилання позивача на те, що обов`язково повинен укладатися окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя не заслуговує на увагу. Пунктом 3.2 Договору врегульовані питання продажу предмета іпотеки іпотекодержателем та передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, тому зазначення позивачем того, що його згода на відчуження не була надана, є безпідставним. Посилання позивача на обов`язковість подання документу, що підтверджує факт завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він відмінний від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, не ґрунтуються на вимогах закону та суперечать положенням Порядку держаної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Водночас ТОВ «Аналітик Фінанс» надало державному реєстратору всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки. Щодо згоди іпотекодавця на проведення відчуження предмета іпотеки зазначає, що Договором іпотеки №12005-010/07Ф від 31.08.2007 у розділі 3, зокрема в підрозділі 3.2, врегульовані підстави звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому укладення іпотечного договору ОСОБА_1 було її вільним волевиявленням, іпотечний договір був посвідчений нотаріусом, вона погоджувалась на набуття, зміну, припинення прав та обов`язків, що тягне за собою договір, а також визнавала, що договір є обов`язковим до виконання. Таким чином ОСОБА_1 надала згоду на проведення іпотекодержателем таких дій ще при укладенні іпотечного договору. Щодо відсутності згоди на вчинення реєстраційних дій органом опіки та піклування, зазначає, що іпотекодержатель не мав законних підстав для отримання такого дозволу, оскільки статтею 177 СК України визначено вичерпний перелік осіб, які зобов`язані отримати відповідний дозвіл. Окрім того звертає увагу на відсутність у дитини прав на предмет іпотеки. Відповідач наголошує, що на момент укладення іпотечного договору дітей не було, а отже їх права ніяким чином не порушувались, а відтак права дітей реєстрацією права власності ТОВ «Аналітик Фінанс» на квартиру ніяким чином не порушуються. До того ж, позивачка не повідомляла іпотекодержателя про те, що у 2014 році вона зареєструвала свого сина в іпотечній квартирі, тобто позивач діяла недобросовісно по відношенню до іпотекодержателя. Відповідач вважає, що ТОВ «Аналітик Фінанс» мало право без отримання згоди органу опіки та піклування зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки. Твердження позивача про наявність порушень під час державної реєстрації відповідач вважає необґрунтованими, оскільки датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

У відповіді на відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , додатково зазначила, що перереєстрація права власності на спірну квартиру відбулася не на підставі ст. 36, а на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку», яка в свою чергу не містить положень щодо можливості іпотекодержателя задовольнити вимогу на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Отже, сторони погодили, що передача права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Позивач зазначає, що в матеріалах справи, всупереч вимогам п. 61 Порядку, відсутні копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у справах №727/1593/16-ц та № 759/6979/16-ц, позивач зазначає, що позасудова передача предмета іпотеки у власність іпотекодержателю здійснюється лише в добровільному порядку та за згодою сторін на підставі складання окремого договору.

У запереченнях на відзив на позовну заяву ТОВ «Аналітик Фінанс» просило відмовити у задоволенні позовних вимог та додаткового зазначило, що доводи позивача є безпідставними та помилковими з наступних підстав. Так, договором іпотеки серед іншого передбачалося, що іпотекодавець не має права реєструвати інших осіб в предметі іпотеки, тобто в квартирі. Тобто, позивач нехтуючи умовами іпотечного договору, зареєструвала в квартирі малолітню дитину. Щодо положень Закону України «Про іпотеку», відповідач зазначає, що позивач цитує положення ст. 37 закону вириваючи її положення з контексту всього закону. При цьому, ст. 36 Закону України «Про іпотеку», в редакції, що діяла на момент укладення іпотечного договору, було визначено, що передбачало право сторін на здійснення позасудового врегулювання із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному у договорі. Тобто, застереження в іпотечному договорі вважалося договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В письмових поясненнях ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що він є добросовісним володільцем спірної квартири, оскільки на час укладання договору купівлі-продажу спірної квартири, відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, остання належала ТОВ «Аналітик Фінанс», відомості не скасовані. Посилаючись на актуальну практику Верховного Суду, відповідач зазначає, що не може нести відповідальність через порушення прав третіх осіб, які були вчинені в межах процедур, призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар.

Ухвалою суду від 14 травня 2021 року по справі відкрито загальне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 23 квітня 2021 року вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

13 липня 2021 року судом постановлено ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам та іншим органам з належними повноваженнями здійснювати реєстрацію місця проживання будь-яких осіб у квартирі АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 09 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25 жовтня 2022 року дану справу передану судді Латці І.П.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про судове засідання повідомлені належним чином.

Представник позивача ОСОБА_3 на електронну пошту суду надіслала заяву, в якій просила відкласти судове засідання у зв`язку з перебуванням представника позивача на лікарняному.

Судом визнана неповажною причина неявки представника відповідача в судове засідання 13 грудня 2023 року, оскільки жодного доказу на підтвердження перебування представника позивача на лікарняному або доказу звернення до закладу охорони здоров`я за медичною допомогою до клопотання не долучено.

При цьому, частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 2 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 8 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 2 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 5 лютого 2004 року та інші).

Разом з цим Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік)

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Судом враховано, що відповідно до вимог частини першої статті 6 Конвенції, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першоїстатті 6 Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року в справі «Смірнова проти України»).

У рішенні від 22 липня 2021 року «Плетяк та інші проти України» Європейський суд з прав людини констатував порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з надмірною тривалістю цивільних проваджень та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту з огляду на ці скарги.

Як зазначалось вище, ухвалою суду від 14 травня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 09 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 210 ЦПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Отже, подальше відкладення розгляду справи призведе до порушення розумного строку вирішення спору по справі.

Крім того, суд враховує, що сторона позивача в повній мірі скористалася правом на виклад обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, виклавши позовну заяву в редакції від 13 квітня 2021 року, та подавши відповідь на відзив на позовну заяву, а також надавши наявні у позивача докази на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

З огляду на зазначені вище обставини, які підтверджуються матеріалами справи, суд дійшов висновку, що судом вжито усіх необхідних заходів для надання позивачу у справі достатніх можливостей викладення своєї позиції як шляхом подання позовної заяви та відповіді на відзив, так і у судових засіданнях в суді з метою дотримання вимоги змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи.

У зв`язку з наведеним, суд вважав за можливе розглядати справу за відсутністю сторони позивача.

Від відповідачів клопотань про відкладення судового засідання не надходило. Причини неявки відповідачі не повідомили, були належним чином повідомлені про судове засідання.

Третя особа надала заяву про розгляд справи без її участі

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи на підставі наявних матеріалів.

Фіксація судовому засідання технічним засобом не здійснювалася на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено наступні обставини справи.

31 серпня 2007 року між Акціонерним товариством «Правекс Банк» (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №12005-010/070.

Відповідно до п. 1.1 Договору Банк надає Позичальнику кредитну лінію в іноземній валюті для споживчих цілей, а саме оплати страхових платежів згідно договору страхування заставного майна, у розмірі 28000 Євро згідно з графіком зменшення ліміту кредитування, який додається.

Кредит надається строком з 31.08.2007 до 31.08.2017 зі сплатою 12,49 відсотків річних (п. 1.2 Договору).

Також 31 серпня 2007 року між ОСОБА_1 (Іпотекодавець) та Акціонерним товариством «Правекс Банк» (Іпотекодержатель) укладено Договір іпотеки № 12005-010/07Ф, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яновою О.Є., зареєстрований в реєстрі за № 3208.

Згідно п. 1.1. Договору іпотеки Іпотекодавець, для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов`язань перед Іпотекодержателем за договором про відкриття кредитної лінії № 12005-010/07Ф від 31 серпня 2007 року та можливих змін та доповнень до нього (надалі «Кредитний договір») щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами Кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, надалі основне зобов`язання, передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.2. зміст та розмір основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою, строк і порядок його виконання Іпотекодавцем полягає в наступному: Іпотекодавець зобов`язаний повернути кредит у розмірі 28000 (двадцять вісім тисяч) євро в строк до 31 серпня 2017 року шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок, згідно з графіком зменшення ліміту кредитування, встановленого в п.1.1. договору про відкриття кредитної лінії; Іпотекодавець зобов`язаний сплачувати щомісяця проценти за користування грошовими коштами в розмірі 12,49 (дванадцять цілих сорок дев`ять сотих) % річних; Іпотекодавець зобов`язаний використати грошові кошти на споживчі цілі; Іпотекодавець зобов`язаний сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення умов кредитного договору; Інші права та обов`язки які випливають з кредитного договору, який є невід`ємною частиною даного договору.

Передане в іпотеку нерухоме майно є власністю Іпотекодавця на підставі: Договору купівлі- продажу, зареєстрованого 26.09.1997 року Харківською Товарною Біржею за реєстраційним № Н5-258. Право власності зареєстровано 26.09.1997 року Державним комунальним підприємством Харківського міського бюро технічної інвентаризації за реєстровим № В-12427 (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 1.7. Іпотекодавець не має права відчужувати предмет іпотеки або передавати у наступну іпотек (заставу) іншим особам, реєструвати інших осіб, передавати в спільну діяльність, лізинг, користування.

Пунктом 2.3.7. Договору іпотеки передбачений обов`язок Іпотекодавця протягом тридцяти календарних днів задовольнити вимогу Іпотекодержателя про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов`язання та/або умов даного договору. Перебіг тридцятиденного строку починається від наступного дня після календарної дати здачі до установи зв`язку відповідного листа з вимогою Іпотекодержателя усунути порушення або виконати порушене основне зобов`язання та/або умови даного договору (факт здачі до установи зв`язку відповідного листа може бути, зокрема, підтверджено квитанцією установи зв`язку про направлення офіційного листа (вимоги) Іпотекодавцю.

В свою чергу Іпотекодержатель зобов`язаний при невиконанні або неналежному виконанні Іпотекодавцем основного зобов`язання та/або умов даного договору надіслати Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов`язання та/або умов даного договору. Вимога повинна бути оформлена письмово у вигляді офіційного листа на адресу Іпотекодавця, підписаного уповноваженою особою Іпотекодержателя, із зазначенням вимог, необхідних до виконання або усунення (п. 2.4.1 Договору іпотеки).

Розділом 3 Договору Іпотеки передбачені підстави, порядок і способи звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя.

Так згідно п. 3.1.1. Договору при порушенні Іпотекодавцем умов основного зобов`язання щодо строків погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні Іпотекодавцем умов даного договору та у випадках, установлених законом, у Іпотекодержателя виникає право задоволення в своїх вимог за основним зобов`язанням, шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що передане в іпотеку.

Відповідно до п. 3.1.2. Іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом тридцяти календарних днів Іпотекодавцем не буде виконано вимогу про усунення порушень або виконаних порушеного основного зобов`язання та/або умов даного договору, яка надсилається Іпотекодавцю відповідно до п. 2.4.1. даного договору.

Згідно з п. 3.1.3. Іпотекодержатель має право на свій розсуд: застосувати механізм позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, у порядку, визначеному у застереженні про задоволення вимог Іпотекодержателя (п.3.2. даного договору), шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем або передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання; звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса; звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Спосіб звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно зазначається Іпотекодержателем у офіційному листі (вимозі), що надсилається Іпотекодавцю у відповідності до п.2.4.1. даного договору (п. 3.1.4. Договору).

Підрозділом 3.2. Договору іпотеки сторони узгодили Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, визначивши наступні способи задоволення вимог іпотекодержателя - 3.2.1. продаж предмета іпотеки іпотекодержателем, 3.2.2. передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Продаж предмета іпотеки іпотекодержателем здійснюється на підставі п. 3.2.1.1.-3.2.1.10, за якими Іпотекодержатель набуває право на продаж предмета іпотеки, якщо протягом тридцяти календарних днів Іпотекодавець не задовольнить вимогу Іпотекодержателя про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов`язання та/або умов даного договору. Іпотекодержатель зобов`язаний за тридцять календарних днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити Іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти даний договір. Продаж здійснюється Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві, якщо протягом тридцяти календарних днів з моменту надіслання Іпотекодавцю вимоги (п.2.4.1. даного договору) не надійде повідомлення про придбання предмета іпотеки від осіб, які мають переважне право на придбаних предмета іпотеки. Умови договору купівлі-продажу предмета іпотеки визначаються Іпотекодержателем самостійно з урахуванням обмежень, установлених законом. Ціна договору купівлі-продажу визначається шляхом проведення незалежної експертної оцінки суб`єктом оціночної діяльності та зазначається у звіті про оцінку майна, що складається відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ на рівні не нижче звичайної. У разі зниження вартості предмета іпотеки Іпотекодержатель має право здійснити переоцінку вартості предмета іпотеки, шляхом проведення додаткової незалежної експертної оцінки. Висновок суб`єкта оціночної діяльності є остаточним і оскарженню не підлягає. Про укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки Іпотекодержатель письмово повідомляє Іпотекодавця.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки здійснюється на підставі п. 3.2.2.1-3.2.2.10.

Так, згідно з п 3.2.2.1. право власності на передане в іпотеку нерухоме майно переходить від Іпотекодавця до Іпотекодержателя, якщо протягом тридцяти календарних днів Іпотекодавець не задовольнить вимогу Іпотекодержателя про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов`язання та/або умов даного договору, в якій зазначається про звернення стягнення шляхом передачі від Іпотекодавця до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки.

Згідно з пунктом 3.2.2.2. Право власності на передане в іпотеку нерухоме майно переходить від Іпотекодавця до Іпотекодержателя на наступний день після закінчення тридцятиденного строку відповіді на вимогу, шо надсилається Іпотекодержателем відповідно до п.2.4.1. даного договору. Виникнення права власності Іпотекодержателя підлягає державній реєстрації в установленому законом порядку.

Пунктом 3.2.2.4. визначено, що вартість предмету іпотеки визначається шляхом здійснення незалежної експертної оцінки суб`єктом оціночної діяльності та зазначається у звіті про оцінку майна, що складається відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року № 2658-111 на рівні не нижче звичайної. Висновок суб`єкта оціночної діяльності с остаточним і оскарженню не підлягає.

У разі переходу права власності на предмет іпотеки від Іпотекодавця до Іпотекодержателя застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в даному договорі, є правовстановлюючим документом та правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (п. 3.2.2.8. Договору іпотеки).

20 червня 2008 року між Акціонерним товариством «Правекс Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін і доповнень до Договору про відкриття кредитної лінії №12005-010/070 від 31 серпня 2007 року, яким у п. 1.2 договору від 31.08.2007 змінено розмір процентної ставки на «14,5 процентів річних».

30 липня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «ГЕФЕСТ» (продавець) та ТОВ «Аналітик Фінанс» (покупець) укладено Договір № 30072020 купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язується передати покупцю право вимоги до боржника за кредитними договорами, а покупець зобов`язується прийняти зазначене право вимоги та сплатити продавцю грошові кошти в порядку та розмірі, передбачених ст. 4 цього Договору.

Згідно з п. 3.1.-3.2. Договору від 30 липня 2020 року право вимоги до Боржника переходить до Покупця з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі Права вимоги, що є невід`ємною частиною цього Договору, який підписується відповідно до вимог пунктів 3.2.3.3. даного Договору. Зобов`язання щодо підписання Акту прийому-передачі Права вимоги виникає у Продавця в момент отримання від Покупця Ціни відчуження в повному обсязі й відповідно до вимог статті 4 цього Договору.

Сторони домовились про те, що вартість Прав вимог за цим Договором становить 23000 (двадцять три тисячі) доларів США 00 центів, що за офіційним курсом Національного банку України, станом на день укладення цього Договору, становить 636794,10 (шістсот тридцять шість тисяч сімсот дев`яносто чотири) гривні 10 копійок, без ПДВ (п. 4.1 Договору від 30.07.2020).

Згідно з Додатком №1 до Договору № 30072020 - Реєстром прав вимоги, що відчужуються продавцем покупцю, до ТОВ «Аналітик Фінанс» предметом договору визначено право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про відкриття кредитної лінії № 12005-010/07Ф від 31.08.2007 та за Договором про внесення змін і доповнень до Договору про відкриття кредитної лінії №12005-010/070 від 31 серпня 2007 року.

Актом прийому-передачі документів від 30.07.2020 на виконання п. 3.4. Договору від 30.07.2020 продавець передав, а покупець отримав наступні документи щодо боржника ОСОБА_1 : Договір про відкриття кредитної лінії № 12005-010/07Ф від 31.08.2007, Договір про внесення змін і доповнень до Договору про відкриття кредитної лінії №12005-010/070 від 31.08.2007, Договір іпотеки № 12005-010/07Ф від 31.08.2007, копії матеріалів претензійно-позовної роботи.

Згідно з Актом прийому-передачі прав вимоги від 30.07.2020 ТОВ «Аналітик Фінанс» прийняло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 12005-010/07Ф від 31.08.2007 на загальну суму заборгованості у розмірі 1628173,00 грн.

Також 30 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 865 Договір відступлення прав вимог за договором іпотеки між ТОВ «Фінансова компанія «ГЕФЕСТ» (Іпотекодержатель) та ТОВ «Аналітик Фінанс» (Новий іпотекодержатель) щодо Договору іпотеки, посвідченого Яновою О.Є. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 31.08.2007 року за реєстровим №3308, з усіма змінами та доповненнями до нього, який укладено з метою забезпечення виконаних зобов`язань за Кредитним договором №12005-010/07Ф.

Згідно п. 1.1 - 1.5 Договору відступлення прав вимог за договором іпотеки Іпотекодержатель відступає Новому Іпотекодержателю права вимоги та всі інші права за Договором іпотеки, що належать Іпотекодержателю на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідченого 26 травня 2017 року Черленох Л.В., приватним нотаріусом Київського, міського нотаріального округу за реєстровим №426, 427, Договору відступлення права вимоги №20191219, посвідченого 19 грудня 2019 року Мурською Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 19.12.2019 року, за реєстровим №3513 укладеного між ТОВ «ФК «Авістар» та ТОВ «ФК «ГЕФЕСТ». Відступлення права вимоги за цим Договором відбувається між Іпотекодержателем га Новим Іпотекодержателем на підставі Договору №30072020 купівлі-продажу прав вимоги від 30.07.2020 року, який укладено між ними. Сторони домовились, що заміна сторони, яка іменується «Іпотекодержатель» у зобов`язаннях, що виникли на підставі Договору іпотеки, вважається такою, но відбулася, а права вимоги та всі інші права за Договором іпотеки вважаються відступленими Новому Іпотекодержателю з моменту підписання даного Договору уповноваженими представниками Сторін, скріплення його печатками Сторін та нотаріального посвідчення цього Договору. З моменту набуття чинності цим Договором до Нового Іпотекодержателя переходять усі права і зобов`язання Іпотекодержателя як сторони, що іменується «Іпотекодержатель» у зобов`язаннях, які виникли на підставі Договору іпотеки, в обсязі і на умовах, існують на момент набрання чинності цим Договором. Новий Іпотекодержатель в день набуття чинності цим Договором зобов`язаний здійснити всі необхідні дії для внесення відповідних змін і додаткових відомостей до запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо відступлення йому права вимоги за Договором іпотеки. Підписанням даного Договору іпотекодержатель, підтверджує, що на дату укладання цього Договору права вимоги та всі інші права, що передаються Новому Іпотекодержателю за цим Договором, не знаходяться у податковій заставі, права за переданими вимогами не є предметом застави (іпотеки) за іншими зобов`язаннями Іпотекодержателя.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 30.07.2020 за № 218465993, сформованим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В., до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки внесено відомості до запису про іпотеку № 22009759 (спеціальний розділ) щодо квартири АДРЕСА_1 , а саме зазначено іпотекодержателем ТОВ «Аналітик Фінанс», код ЄДРПОУ 43520972.

18 серпня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» на адресу ОСОБА_1 , зазначену у Договорі іпотеки, а саме: АДРЕСА_1 , поштовим відправленням з оголошеною цінністю надіслано Вимогу, якою іпотекодержатель повідомив ОСОБА_1 про перехід до нього прав іпотекодержателя за Договором іпотеки № 12005-010/07Ф від № 31.08.2007, та вимагав у строк протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання цієї вимоги сплатити заборгованість у сумі 68365,30 євро. Також ТОВ «Аналітик Фінанс» повідомило, що у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником основного зобов`язання, ТОВ «Аналітик Фінанс», як Іпотекодержатель, має право та намір у відповідності до положень Договору іпотеки та ст. ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку» задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом набуття права власності на Предмет іпотеки або шляхом продажу Предмета іпотеки третім особам.

Вимога надіслана на адресу ОСОБА_1 поштовим відправленням з оголошеною цінністю за номером відправлення «6104504114653» від 19 серпня 2020 року. Відправлення повернулося відправнику неврученим 03 вересня 2020 року, причина невручення «за закінченням встановленого строку зберігання».

15 жовтня 2020 року ТОВ «Аналітик Фінанс» повторно надіслало на адресу ОСОБА_1 вимогу аналогічного змісту поштовим відправленням з оголошеною цінністю за номером відправлення «6104504146369» від 15 жовтня 2020 року. Однак вимога повернулася неврученою отримувачу 12 листопада 2020 року, причина невручення «за закінченням встановленого строку зберігання».

15 грудня 2020 року за замовленням ТОВ «Аналітик Фінанс» Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ЕСПЕРТ ІІ» проведено незалежну оцінку майна, а саме двокімнатної квартири загальною площею 57,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Звіту з незалежної оцінки майна ринкова вартість квартири становить 646794,10 грн.

Згідно з Довідкою про суму боргу за основним зобов`язанням від 15 грудня 2020 року, виданою директором ТОВ «Аналітик Фінанс», станом на 15 грудня 2020 року заборгованість за Договором кредитної лінії № 12005-010/07Ф від 31.08.2007 складає 73757,64 євро.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 238011552 від 21.12.2020, державним реєстратором виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмилою Іванівною за номером запису про право власності 39825404 зареєстровано за ТОВ «Аналітик Фінанс» право приватної власності на 1/1 частку квартири АДРЕСА_1 .

Підстава для державної реєстрації: договір іпотеки, серія та номер: 3308, виданий 31.08.2007, видавник: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Янова О.Є.; договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, серія та номер: 865, виданий 30.07.2020, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В.; вимога, серія та номер: б/н, виданий 18.08.2020, видавник: ТОВ «АНАЛІТІК ФІНАНС»; вимога, серія та номер: б/н, виданий 15.10.2020, видавник: ТОВ «АНАЛІТІК ФІНАНС»

Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 55831996 від 21.12.2020 14:30:39, Микитенко Людмила Іванівна, Виконавчий комітет Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області, Харківська обл.

Згідно з статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

У справі, що розглядається, сторони іпотечного договору, а саме ОСОБА_1 та АКБ «Правекс-Банк» у розділі 3 Договору іпотеки від 31.07.2007 врегульовали підстави звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема у підрозділі 3.2 врегульовано питання продажу предмета іпотеки іпотекодержателем та передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

За таких обставин аргументи позивача про відсутність договору про задоволення вимог іпотекодержателя як єдиної підстави для передачі в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є безпідставним, оскільки не ґрунтуються на законі та є неприйнятними з огляду на усталену судову практику.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Визначена у частині першій статті 35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц).

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, серед іншого, визначено відповідним Порядком про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 1127).

Згідно з пунктом 61 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на час реєстрації права власності станом на 30 липня 2020 року) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Тобто цим Порядком визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у силу зазначених норм матеріального права зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц).

Підтвердженням надіслання банком іпотекодавцю письмової вимоги щодо усунення виконання договору позики, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, є повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211.

Отже, наведені норми спрямовані на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Такі правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц, від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Аналітик Фінанс» 18.08.2020 та 15.10.2020 надіслало на адресу іпотекодавця листом з оголошеною цінністю вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, в яких також попереджало ОСОБА_1 про намір іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки. Однак зазначені вимоги боржник не отримала, вони повернулися неврученими за закінченням терміну зберігання.

Крім того, суд враховує, що п. 5.6 Договору іпотеки від 31.07.2007 на сторони покладено обов`язок негайно повідомляти про зміну місцезнаходження та інших реквізитів. ОСОБА_1 не надала доказів повідомлення як попереднього іпотекодержателя, так і нового іпотекодержателя про зміну свого місцезнаходження, а тому надіслання іпотекодавцю вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання за адресою, вказаною в договорі іпотеки, є належним повідомленням іпотекодавця про вимогу усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно.

За таких обставин, доводи позивача про недотримання порядку здійснення звернення стягнення на майно та реєстрації права власності, зокрема щодо відсутності документа, який підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання вимоги, є безпідставними та не узгоджуються з нормами закону та судовою практикою, зазначеними вище.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 підтримала правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц. Цей висновок зводиться до такого: правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Судам при вирішенні подібних справ у кожному конкретному випадку необхідно перевіряти наявність у дитини права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного проживання; враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про право дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору, з`ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.

Однією із загальних, засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

На момент укладення іпотечного договору позивач не мала дитини, а отже її права ніяким чином не порушувались. За таких умов іпотекодавець при укладенні договору мав передбачати негативні наслідки для майбутніх дітей, проте погодився на умови договору.

Крім того, суд враховує, що згідно з п. 1.7 договору іпотеки від 31.08.2007 іпотекодавець не має права відчужувати предмет іпотеки або передавати у наступну іпотеку (заставу) іншим особам, реєструвати інших осіб, передавати в спільну власність, лізинг, користування.

Зазначена умова договору також кореспондується з приписами ст. 9 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Зазначені обставини свідчать про те, що позивач, всупереч умовам іпотечного договору зареєстрував в квартирі (предмет іпотеки) малолітню дитину. Такі дії іпотекодавця розцінюються судом як недобросовісні щодо іпотекодержателя.

За таких обставин, ТОВ «Аналітик Фінанс» мало право без отримання згоди органу опіки та піклування зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.10.2020 у справі № 760/8401/17.

Крім того, суд відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, надаючи оцінку доводам позивача, враховує також правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.06.2020 у справі № 760/20584/15-ц, який полягає у наступному:

«Як було встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 не повідомляв ОСОБА_2 про те, що в липні 2014 року він зареєстрував в Іпотечну квартиру свого сина, а також про те, що неповнолітня дитина фактично проживає в цій квартирі, тобто діяв недобросовісно по відношенню до іпотекодержателя. Враховуючи вищенаведене, те, що неповнолітні діти ніколи не були власниками іпотечної квартири, на спірну квартиру було звернуто стягнення з дотриманням вимог Закону в позасудовий спосіб, право користування квартирою неповнолітньої дитини є похідним від прав на неї її батька, новий власник ОСОБА 2 мав право на її відчуження без отримання згоди органу опіки та піклування».

Зазначені обставини свідчать про безпідставність доводів позивача про необхідність отримання іпотекодержателем згоди органів опіки на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Надаючи оцінку аргументам позивача про відсутність згоди на відчуження спірної квартири, суд виходить з наступного.

Реєстрація права власності згідно із застереженням в іпотечному договорі відбувається відповідно до норм ст. 36-37 Закону України «Про іпотеку», які встановлюють, що таке застереження є підставою для набуття права власності іпотекодержателем шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 202 ЦК України (тут і далі в редакції, що діяла на момент укладення договору) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 203 ЦК України однією із загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є вільне волевиявлення учасника правочину, що має відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті б ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 цього кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У справі, що розглядається сторони у розділі 3 Договору іпотеки №12005-010/07Ф від 31.08.2007 врегулювали підстави звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя.

Матеріали справи не містять відомостей про визнання зазначеного Договору іпотеки недійсним, зокрема у зв`язку з вчинення його під впливом помилки або під впливом обману. Таким чином, в силу презумпції правомірності правочину, укладення іпотечного договору ОСОБА_1 було її вільним волевиявленням, іпотечний договір був посвідчений нотаріусом, вона погоджувалась на набуття, зміну, припинення прав та обов`язків, що тягне за собою договір, а також визнавала, що договір є обов`язковим до виконання. Отже, звернення стягнення на нерухоме майно згідно з іпотечним застереженням без отримання додаткового погодження іпотекодавця жодним чином не суперечить її волі та не свідчить про відсутність її згоди, адже іпотекодавець надала згоду на проведення іпотекодержателем таких дій ще при укладенні іпотечного договору, а відсутній обов`язок іпотекодержателя отримувати додаткову згоду іпотекодавця на звернення стягнення на майно.

Суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 14 лютого 2018 року у справі №127/8068/16-ц, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у даній справі з огляду на таке.

Так, згідно правової позиції у справі № 127/8068/16-ц згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно.

Водночас Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 травня 2020 року у справі №644/3116/18 (провадження № 14-45цс20) викладено наступну правову позицію: «Не спростовують обґрунтованості рішень судів попередніх інстанцій також доводи касаційної скарги про відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки ТОВ «Каунт-про» набуло право власності на спірне майно на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку» шляхом укладення іпотекодержателем договору купівлі-продажу предмета іпотеки з будь-якою особою-покупцем, норми якої не передбачають отримання додаткової згоди іпотекодавця на укладення такого договору. Позасудовий спосіб звернення стягнення передбачений іпотечним застереженням, яке міститься в розділі 6 договору іпотеки, укладеного 20 серпня 2008 року між ПАТ «Банк Форум» та іпотекодавцем ОСОБА_1 , який таким чином погодився на позасудовий спосіб врегулювання питання звернення стягнення на предмет іпотеки».

Таким чином Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року визначила правомірність позасудового способу звернення стягнення, передбаченого іпотечним застереженням, яке міститься в іпотечному договорі, оскільки іпотекодавець таким чином погодився на позасудовий спосіб врегулювання питання звернення стягнення на предмет іпотеки.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

За таких обставин, суд вважає за необхідне до спірних правовідносин застосовувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19 травня 2020 року у справі №644/3116/18, а не викладену у постанові від 14 лютого 2018 року у справі №127/8068/16-ц.

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача про відсутність згоди на відчуження спірної квартири.

Частиною першою статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першої статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За змістом статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону № 1952-IV та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

У постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 362/115/19 зазначено, що відповідно до пункту 61 Порядку № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

На підставі встановлених в судовому засіданні обставини справи, суд дійшов до висновку, що відповідач надав державному реєстратору повний пакет документів, який надав державному реєстратору право прийняти рішення про державну реєстрації прав на спірну квартиру. Відтак державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 проведена з дотриманням вимог вимог Закону України «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку № 1127.

Щодо доводів позивача про незаконність дій державного реєстратора, яка виражалось у тому, що рішення про державну реєстрацію приймалось державним реєстратором 21.12.2020, тоді як державну реєстрацію здійснено було 16.12.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав

Згідно ч. 13 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

За таких обставин суд відхиляє доводи позивача, оскільки вони є неприйнятним з огляду на чинне законодавство.

Доводи позивача, зокрема щодо наявності описок в написанні назви іпотекодержателя та реєстрового номеру договору іпотеки, на переконання суду є несуттєвими, жодним чином не впливають на зміст спірних правовідносин, є виключно технічними описками та не можуть бути єдиною підставою для скасування рішення про державну реєстрацію, з огляду на відсутність інших суттєвих порушень під час звернення стягнення на предмет іпотеки.

Інших підстав для скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю і «Аналітик Фінанс», позивачем під час розгляду справи на зазначено.

При цьому в силу принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації права власності на квартиру, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру.

Позовні вимоги про скасування запису про право власності на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог про визнання протиправними дій державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації права власності на квартиру, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 223, 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визнання протиправним, скасування рішення та витребування майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 грудня 2023 року.

Суддя І.П. Латка