Постанова

від 19.12.2023 по справі 200/7011/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7228/23 Справа № 200/7011/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В.І. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Барильської А.П., Демченко Е.Л.

при секретарі Керімовій-БандюковійЛ.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 нарішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ДМУ Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 , третя особа: Державна казначейська служба України в Дніпропетровській області про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Ліквідаційної комісії ДМУ Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 , третя особа: Державна казначейська служба України в Дніпропетровській області про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування шкоди, за яким просила суд визнати недостовірною інформацію стосовно юриста міської ради ОСОБА_1 , яка була розповсюджена начальником ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 при проведенні прес-конференції, яка відбулася 18 березня 2013 року та на якій були присутні представники преси і яка в подальшому була опублікована в газеті «Горожанин» № 12(382) за 21-27 березня 2013 року в статті «Минус два взяточника» за підписом ОСОБА_3 наступного змісту: «Последний случай взяточничества был зафиксирован в отношении юриста городского совета ОСОБА_4 , которая затребовала 12 тысяч долларов за отказ от искового заявления. Но прокурорское следствие установило дополнительные эпизоды. Суд определил ей меру наказания -лишение свободы на 9 лет». Зобов`язати колишнього начальника ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 після вступу рішення у законну силу на протязі 30 днів спростувати можливим засобом зазначену недостовірну інформацію. Стягнути з ліквідаційної комісії Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 08670964) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на відшкодування завданої матеріальної шкоди грошові кошти у сумі 6 154, 82 грн., на відшкодування моральної шкоди - грошові кошти у сумі 25 000 грн. та судовий збір в розмірі 465,20 грн.

Позов мотивовано тим, що при проведенні прес конференції начальником ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Булькачем С.П., яка відбулась 18 березня 2013 року на якій були присутні представники преси, була розповсюджена інформації щодо позивачки, яка в подальшому була опублікована в газеті «Горожанин» за підписом ОСОБА_3 . Така інформація є неправдивою, не відповідає дійсності, а відповідно є недостовірною, та такою, що принижує честь гідність позивача. Вирок суду по обвинуваченню позивачки за ч.2 ст. 368 КК України не було постановлено, винною у вчиненні цього злочину не визнавалася. Відповідач-2 вчинив протиправні дії шляхом розповсюдження недостовірної інформації відносно неї в присутності великого кола преси. Така поведінка спричинила їй великий нервовий стрес, психологічний розлад, неправдива інформація стала відома моїм знайомим та багатьом людям, вона переживала душевні страждання та тяжкі вимушені зміни у її життєвих та виробничих стосунках, змінилося ставлення працівників та керівництва, змінилася ділова репутація. Враховуючи викладене вважає, що їй була спричинена моральна шкода в розмірі 25 000 грн. та матеріальна в розмірі 6154,82 грн. за ліки придбані на лікування.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та не доведеними.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаюсь на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що у березні 2014 року ОСОБА_1 зверталася до суду із позовом про стягнення з відповідачів на її користь грошові кошти на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної їй діями службової особи органу міліції начальника ВДСБЕЗ Дніпропетровського міського управління ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_2 у сумі 156862 грн. 70 коп.; зобов`язати відповідача спростувати неправдиву інформацію у газеті «Горожанін» №12(382) і принести вибачення відповідачці.

За встановлених в межах вказаної справи обставин, у газеті «Горожанін» № 12 (382) від 21-27 березня 2013 року кореспондент ОСОБА_5 опублікувала статтю «Минус два взяточника», у якій, посилаючись на інформацію, оприлюднену начальником ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області Булькачем С.П., зазначила наступне: «В текущем году по горсовету это первая разработка. Последний случай взяточничества был зафиксирован в отношении юриста городского совета ОСОБА_4 , которая затребовала 12 тысяч долларов за отказ от искового заявления. Была длительная разработка, юриста задержали, арестовали, потом она была освобождена по состоянию здоровья. Но прокурорское следствие установило дополнительные эпизоды, и ОСОБА_4 снова арестовали. Суд определил ей меру наказания лишение свободы на 9 лет, сейчас она в тюрьме, говорит ОСОБА_6 ».

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.02.2015 рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.08.2014 скасоване, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Таке рішення позивачем не оскаржувалось.

Зокрема в такому рішенні зазначено, що оскільки позивач просить просила спростувати інформацію, поширену ОСОБА_2 саме в газеті « ОСОБА_7 », а посилається на то, що така інформація поширена ним під-час прес-конференції, апеляційний суд відмовив у позові.

Згідно з виписним епікризом, ОСОБА_1 знаходилася на обстеженні та стаціонарному лікуванні у відділенні гастроентерології ДОКЛ ім. Мечнікова з 18 по 30 жовтня 2013 року з діагнозом: виразкова хвороба, активний гастрит, ерозивний дуоденіт, хронічний калькульозний холецистит, хронічний панкреатит, хронічний коліт, дивертикульоз сигмовидної кишки.

Відповідно до виписки із історії хвороби, ОСОБА_1 у період часу з 07 по 20 серпня 2013 року знаходилась на лікуванні у неврологічному відділенні ДОКЛ ім. Мечнікова, лікуючи наслідки перенесеної у 2005 році ЧМТ.

Відповідно до наданих копій платіжних документів, ОСОБА_1 , з липня 2013 року, придбавала ліки на лікуванні виявлених у неї хвороб, сплачувала для лікарні благодійні внески.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд обґрунтовано виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу проведення прес-конференції 18 березня 2013 року. Встановлений у цивільній справі №200/3624/14-ц факт публікації статті в газеті із покликанням на таку прес-конференцію не свідчить про проведення відповідної прес-конференції. Так позивач не зверталася ані до редакції газети про надання матеріалів на підставі яких було опубліковано статтю, ані до відповідачів про надання записів чи інформацію про прес-конференцію. Відповідних клопотань про витребування доказів позивачем не заявлялось.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У статті 201 Цивільного кодексу України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації потрібно розуміти опублікування її у пресі, передання з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є така інформація фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи, як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (рішення ЄСПЛ від 15 липня 2010 року у справі «Газета «Україна-центр» проти України», заява №16695/04).

За приписами ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1). Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч.2).

За приписами ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діями та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року в справі №804/2252/14, від 20 лютого 2018 року у справі №818/1394/17.

Доводи апеляційної скарги про те, що спір по суті не вирішено, не встановлено чи поширена інформація є неправдивою, чи порушені її особисті немайнові права, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволені позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2015 року був встановлений факт проведення прес-конференції, колегія суддів відхиляє, оскільки достатніх та достовірних доказів останнього матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказів того, що діями відповідача порушені особисті права позивачки, останньою ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді А.П. Барильська

Е.Л. Демченко