Постанова

від 13.12.2023 по справі 616/833/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

13 грудня 2023 року

м. Харків

справа № 616/833/21

провадження № 22-ц/818/2182/23

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії Маміної О.В. Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря - Носової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доКомунального закладу«Вільхуватський ліцейВільхуватської сільськоїради»,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору:Вільхуватська сільськарада,про визнаннянезаконним таскасування наказупро відстороненнявід роботи,зобов`язаннявиплатити заробітнуплату зачас незаконноговідсторонення, за апеляційною скаргою Комунального закладу «Вільхуватський ліцей Вільхуватської сільської ради» на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 19 січня 2022 року, ухвалене суддею Подмарковою Ю.М.,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2021 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до комунального закладу "Вільхуватський ліцей Вільхуватської сільської ради", в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ КЗ "Вільхуватський ліцей Вільхуватської сільської ради" № 206 від 08.11.2021 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 та допустити її до виконання посадових обов`язків на займаній посаді вихователя дошкільного підрозділу закладу; зобов`язати КЗ "Вільхуватський ліцей Вільхуватської сільської ради" виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення її від роботи.

Обгрнутовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що вона працює вихователем дошкільного навчального підрозділу КЗ "Вільхуватський ліцей Вільхуватської сільської ради". 13.10.2021 директором комунального закладу "Вільхуватський ліцей Вільхуватської сільської ради" було видано наказ про попередження працівників закладу про відсторонення від роботи №113-к, в якому зазначено, що "працівники КЗ "Вільхуватський ліцей Вільхуватської сільсьої ради", які не пройшли обов`язкове щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом Sars-CoV-2", можуть бути відсторонені з 07.11.2021. Зазначила, що 03.09.2021 нею була надана відповідачу довідка про наявність протипоказань та звільнення від щеплення від коронавірусної хвороби на два місяці. На момент видання оскаржуваного наказу її стан здоров`я не змінився, жодних покращень здоров`я не зафіксовано, отже, ризики побічних ефектів від медичного втручання, щеплення від COVID-19, наявні і на теперішній час. 09.11.2021 керівником КЗ "Вільхуватський ліцей Вільхуватської сільської ради" було видано наказ № 206 від 08.11.2021, яким її було відсторонено від роботи "на строк до здійснення щеплення проти COVID-19". Зазначений наказ прийнято на підставі підзаконних нормативно-правових актів, що суперечить Конституції України та з порушенням встановленого чинним законодавством порядку. Окрім того, вказала що відповідачем порушено норми чинного трудового законодавства, національного законодавства в сфері захисту населення від інфекційних хвороб та законодавства про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення, міжнародно-правових актів, основ законодавства про охорону здоров`я України.

Враховуючи, що відповідач без законних підстав відсторонив її від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, просить суд стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Попередньо, сума невиплаченої середньої заробітної плати за один місяць незаконного відсторонення від роботи складає 9219,98 грн.

Позивачем зазначено, що вона не давала згоди на її відсторонення, про що свідчить відмітка на спірному наказі, не отримувала жодних попереджень та повідомлень від відповідача про зміну істотних умов праці у строк за 2 місяці до відсторонення.

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 19 січня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено. Визнано незаконним і скасовано наказ директора комунального закладу "Вільхуватський ліцей Вільхуватської сільської ради" від 08.11.2021 № 206 в частині відсторонення вихователя дошкільного підрозділу ОСОБА_1 від роботи з 09.11.2021 на строк до здійснення щеплення проти COVID-19 та зобов`язати допустити її до виконання своїх трудових обов`язків. Стягнуто з комунального закладу "Вільхуватський ліцей Вільхуватської сільської ради" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.11.2021 по 19.01.2022 у розмірі 21513 (двадцять одна тисяча п`ятсот тринадцять) грн. 45 к. без урахування податків та обов`язкових платежів. Стягнуто з комунального закладу "Вільхуватський ліцей Вільхуватської сільської ради" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтуванняапеляційної скаргизазначає,що виданнюнаказу передувалоповідомлення позивачапро обов`язковепрофілактичне щепленняпроти «COVID-19»і правовимипідставами зазначеност.46КЗпП України,ч.2ст.12ЗУ «Прозахист населеннявід інфекційниххвороб»,Наказ Міністерстваохорони здоров`я№ 2153від 04.10.2021«Про затвердженняПереліку професій,виробництв таорганізацій,працівники якихпідлягають обов`язковимпрофілактичним щепленням»,п.41-6Постанови КабінетуМіністрів Українивід 09.12.2020року №1236«Про встановленнякарантину тазапровадження обмежувальнихпротиепідемічних заходівз метоюзапобігання поширеннюна територіїУкраїни гостроїреспіраторної хвороби«COVID-19»,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2». Вказує,що перелік професій,виробництв таорганізацій,працівники якихпідлягають обов`язковимпрофілактичним щепленнямпроти іншихвідповідних інфекційниххвороб,встановлюється Міністерствомохорони здоров`яУкраїни (ст.12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб»). Зазначає, що цим наказомпередбачається,що щепленняє обов`язковимв разівідсутності абсолютнихпротипоказань допроведення профілактичнихщеплень,відповідно доПереліку медичнихпротипоказань тазастережень допроведення профілактичнихщеплень,затвердженого наказомМіністерства охорониздоров`яУкраїни від16.09.2011№ 595,зареєстрованого вМіністерстві юстиціїУкраїни 10.10.2011за №1161/19899(уредакції наказуМіністерства охорониздоров`яУкраїни від11.10.2019№ 2070). Зазначає,що якщо ставитипитання обов`язковостівакцинування дляпрацівників знаведеного вищепереліку наказМОЗ №2153,то йогоможуть неробити лишеті працівники,які маютьсаме абсолютніпротипоказання допроведення профілактичнихщеплень. Звертає увагу на те, що позивач судуне надаладоказів,що вонамає такийстан здоров`я,що єперешкодою длявакцинування.Наголошує,що відповідачвидавши оспорюванийнаказ застосуваввідсторонення позивачавід роботи,оскільки цепрямо передбаченона рівнізаконодавства. Розглядаючи цюсправу,суд зазначає,«що обов`язковістьщеплень євтручанням управо наповагу доприватного життя,яке гарантованост.8Конвенції зправ людинита основоположнихсвобод».Між тим,такі втручанняцілком припустимі.Зазначає,що правопозивача напрацю удошкільному навчальномузакладі булотимчасово обмеженоз оглядуна суспільніінтереси,оскільки позивачвідмовилася відобов`язковогощеплення.Втручання увигляді обов`язковостіпевних щепленьґрунтується назаконі,має законнумету,є пропорційнимдля досягненнятакої мети,та єцілком необхідниму демократичномусуспільстві.Таким чиномвважає,що відповідач,на якогопокладено обов`язокзабезпечення безпекиусіх учасниківосвітнього процесу,з урахуваннямвимог статті12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб»,правомірно прийняврішення протимчасове відсторонення ОСОБА_1 . Вказує, що відсторонення від роботи є своєрідне призупинення трудових правовідносин, та є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків та на період відсторонення робоче місце за працівником зберігається, то переконаний, що не підлягає задоволенню вимога позивача про поновлення її на роботі, на посаді вихователя дошкільного підрозділу КЗ «Вільхуватський ліцей Вільхуватської сільської ради».

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідност.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, без внесення відповідного захворювання та строків щеплення проти нього до Календаря профілактичних щеплень, щеплення проти такого захворювання не набуває статусу обов`язкового профілактичного згідно вимог Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», отже щеплення проти COVID-19 не набуло статусу обов`язкового профілактичного.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.04.2002 ОСОБА_1 було прийнято тимчасово на 0,5 ставки вихователя групи продовженого дня ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Вільхуватка Великобурлуцького району з оплатою згідно до законодавства, з 17.01.2012 ОСОБА_1 переведено на посаду вихователя Вільхуватського навчально-виховного комплексу Великобурлуцької районної ради з платою згідно зі штатним розписом, що вбачається з витягу з наказу № 52-ВК від 01.04.2002, наказу № 9-к від 16.01.2012 відділу освіти Великобурлуцької районної державної адміністрації та наказу № 3-К від 16.01.2012 Вільхуватського навчально-виховного комплексу Великобурлуцької районної ради Харківської області (а. с. 27, 28, 29).

На підставі рішення Великобурлуцької районної ради Харківської області № 749-VII ВІД 27.07.2018 назву закладу змінено на комунальний заклад "Вільхуватський ліцей Великобурлуцької районної ради Харківської області", в подальшому, на підставі рішення Вільхуватської сільської ради № 66-VIIІ від 29.01.2021 заклад перейменовано на комунальний заклад "Вільхуватський ліцей Вільхуватської сільської ради".

Відповідні записи внесено до трудової книжки ОСОБА_1 (а. с. 30).

Наказом № 113-к від 13.10.2021 комунального закладу "Вільхуватський ліцей Вільхуватської сільської ради" ОСОБА_1 було попереджено про те, що працівники, які не пройшли обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом Sars-CoV-2, про можливе відсторонення від роботи з 07.11.2021. З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена 18.10.2021 (а. с. 26).

Наказом № 206 від 08.11.2021 комунального закладу "Вільхуватський ліцей Вільхуватської сільської ради" ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 09.11.2021 на строк до здійснення щеплення проти COVID-19. Пунктом 2 вказаного наказу встановлено, що оплата праці на період відсторонення не виплачується, так як працівники тимчасово увільняються від виконання своїх трудових обов`язків та не виконують роботу, відповідно до норм ч. 1 ст. 94 КЗпП та ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" (а. с. 24).

З довідки сімейного лікаря комунального некомерційного підприємства "Великобурлуцький центр первинної медико-санітарної допомоги" Великобурлуцької селищної ради від 31.08.2021 вбачається, що ОСОБА_1 звільнена від щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 терміном на два місяці (а. с. 25).

На підтвердження виконання своїх посадових обов`язків ОСОБА_1 надано копію посадової інструкції вихователя дошкільного навчального закладу, яка затверджена наказом 124 Вільхуватського навчально-виховного комплексу Великобурлуцької районної ради Харківської області 01.09.2016 (а. с. 31-35).

Згідно довідки Вільхуватської сільської ради № 02-30/2096 від 18.11.2021 вихователь ОСОБА_1 за період з 01.09.2021 по 08.11.2021 отримала дохід у розмірі 20480,73 грн (за вересень 2021 - 5612,16 грн, за жовтень 2021 - 12827,79 грн, за листопад 2021 - 2040,78 грн) (а. с. 36).

За змістом п. 1ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного життя. Поняття приватного життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру. Тому обмеження, накладені, зокрема, на доступ до трудової діяльності, впливають на приватне життя людини та є втручанням у право на повагу до такого життя.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) втручання вважатиметься «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення легітимної мети, якщо воно відповідає «нагальній суспільній необхідності» та є пропорційним цій меті, тобто дозволяє її досягнути найменш обтяжливими для людини засобами. З огляду на це в кожній конкретній ситуації треба з`ясовувати, наскільки захід втручання у відповідне право був виправданим.

Відповідно дост. 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушеньЗакону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (ст. 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (ст. 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст1 46КЗпП України).

Згідно з п.п. «б», «г» ст. 10 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень (ч.1ст. 12 Закону № 1645-ІІІ).

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (ч. 2ст. 12 Закону № 1645-ІІІ).

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (ч. 3ст. 12 Закону № 1645-ІІІ).

Відповідно до Переліку № 2153 до нього ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної,позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Згідно зпостановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096постанову Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»,доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити, зокрема контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно дост. 46 КЗпП України, ч.2ст.12 Закону № 1645-ІІІта ч. 3ст. 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації від COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2022 року № 372внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №1236, зокрема на період воєнного стану: фізичним особам і суб`єктам господарювання рекомендовано дотримуватися протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання поширенню COVID-19; фізичним особам рекомендовано забезпечити отримання повного курсу вакцинації від COVID-19 вакцинами, включеними ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; закладам охорони здоров`я забезпечити готовність до реагування на спалахи COVID-19 в умовах воєнного стану; пункт 41-6 постанови №1236 доповнено абзацом такого змісту: «Положення цього пункту не застосовуються на період воєнного стану».

Водночас, відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2022 року №372до завершення воєнного стану в Україні до працівників, які належать до Переліку №2153, не може бути застосовано відсторонення від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення проти COVID-19.

Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано вЗаконі № 4004-XIIта Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженоїнаказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 квітня 1995 року № 66(далі -Інструкція № 66).

Підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (абзац 6 ч. 1ст. 7 Закону № 4004-XII).

Відповідно до п. 2.2Інструкції № 66право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам Державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.

Верховний Суд у постанові Великої Палати від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 зауважив, що положенняІнструкції № 66не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню наCOVID-19. Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тількиЗаконом № 4004-XII.Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно достатті 46 КЗпП України, частини другоїстатті 12 Закону № 1645-ІІІі частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу».

Відповідно дост. 53 Конституції Україникожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Згідно зіст. 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

За змістомст. 3 Закону України «Про дошкільну освіту»держава визнає пріоритетну роль дошкільної освіти та створює належні умови для її здобуття. Держава: надає всебічну допомогу сім`ї у розвитку, вихованні та навчанні дитини; піклується про збереження та зміцнення здоров`я, психологічний і фізичний розвиток дітей.

Завданнями дошкільної освіти є, зокрема збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров`я дитини (ст. 7 Закону України «Про дошкільну освіту»).

Відповідно до ч.ч. 1,2,4ст. 11 Закону України «Про дошкільну освіту»заклад дошкільної освіти - навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту. Заклад дошкільної освіти, зокрема, створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров`я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання; сприяє збереженню та зміцненню здоров`я, розумовому, психологічному і фізичному розвитку дітей. Режим роботи закладу дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності, тривалість перебування в ньому дітей встановлюються його засновником (засновниками) відповідно до законодавства України. За бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, у закладі дошкільної освіти може встановлюватися гнучкий режим роботи, який передбачає організацію різнотривалого, цілодобового перебування дітей, а також чергові групи у вихідні, неробочі та святкові дні.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що у всіх питаннях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращим інтересам дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4ст.263 ЦПК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 26 квітня 2023 року у справі № 137/1417/21 також погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку про правомірність і законність наказу відповідача щодо відсторонення ОСОБА_1 від роботи, оскільки дії роботодавця, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки всіх учасників освітнього процесу, відповідали вимогамстатті 46 КЗпП Українита частини другоїстатті 12 Закону № 1645-ІІІта були пропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення від роботи працівника, який відмовився або ухилився від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 (не надав відповідний сертифікат про проходження обов`язкового щеплення або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації, виданий закладом охорони здоров`я).

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку позивач, обіймаючи посаду вихователя КЗ «Вільхуватський ліцей Вільхуватської сільської ради», безпосередньо мала прямі контакти з малолітніми дітьми, імунна система та організм яких, на відміну від дорослих, тільки розвивається, а тому не в змозі в повній мірі забезпечити надійний захист від інфекційних хвороб.

Отже, враховуючи характер виконуваних вихователем обов`язків, які пов`язані з об`єктивною необхідністю під час їх виконання особисто контактувати з дітьми, позивач підлягала обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але після попередження про необхідність такого щеплення відмовилася від проходження вакцинації, не надала роботодавцю відповідних документів щодо протипоказань від такого щеплення, у зв`язку із чим відповідач (роботодавець) обґрунтовано з дотриманням чинного законодавства відсторонив її від роботи на час до проведення щеплення.

Не отримавши щеплення проти COVID-19, позивач мала розуміти, що за відсутності такого щеплення вона наражала на небезпеку не лише себе, а й створювала загрозу для життя та здоров`я дітей, членів їхніх сімей та працівників закладу дошкільної освіти. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалював над особистими правами, адже втручання держави у право на повагу до приватного життя мало об`єктивні підстави, було нагальним, обґрунтованим та виправданим. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями3,27,49 Конституції України.

В даному випадку держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей. Право позивача на працю у дошкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки вона відмовилася від обов`язкового щеплення. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Аналогічні висновки наведені в постановах від 29 березня 2023 року у справі № 697/2331/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 344/19802/21 та інших, що свідчить про вже усталену судову практику у таких правовідносинах.

Відмова або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 є підставою для відсторонення від роботи працівників, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням відповідно доНаказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153. Як виняток, невакцинований працівник може бути допущений до роботи, якщо надасть роботодавцю медичний висновок про наявність абсолютних протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

При цьому саме працівник має надати роботодавцю документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19 або першого етапу вакцинації (одна доза), або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 не надала документ, який підтверджує вакцинацію проти СOVID-19 однією чи кількома дозами вакцини, або висновок лікаря щодо наявності протипоказань до проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти СOVID-19 (форма №028-1/0), виданий закладом охорони здоров`я.

Довідка сімейного лікаря комунального некомерційного підприємства "Великобурлуцький центр первинної медико-санітарної допомоги" Великобурлуцької селищної ради від 31.08.2021 про звільнення від щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 була видана ОСОБА_1 терміном на два місяці, а саме до 31.10.2021 року, крім того вказана довідка не відповідає встановленій МОЗ України формі №028-1/0, затвердженої наказом від 02.11.2021 №2394.

У справі, яка переглядається, встановлено, що інших документів на підтвердження наявності профілактичного щеплення від COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання до вакцинації проти COVID-19 позивач не надала.

Відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене чинним законодавством. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Оцінюючи загрозу, яку потенційно на роботі могла нести позивач, як невакцинований працівник, колегія суддів враховує також кількість її соціальних контактів на робочому місці, у тому числі контактів із дітьми, які здобувають освіту в цьому закладі, і мають право на безпечний освітній процес.

Даних про те, що позивач могла виконувати свої посадові обов`язки поза робочим приміщенням та без будь-яких соціальних контактів матеріали справи не містять.

У справі, яка переглядається, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права на працю, в тому числі на заробітну плату, відпочинок та соціальний захист, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, в тому числі дітей, які здобувають освіту в цьому закладі і відповідно до чинного законодавства не підлягають вакцинації; інших працівників цього ж закладу освіти, які здійснили у встановленому державою порядку щеплення до 08 листопада 2021 року. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета: загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано ст.ст.3,27та49 Конституції України.

Держава, встановивши обов`язковість щеплень для певних категорій працівників, зокрема працівників закладів дошкільної освіти, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі і власне не щепленого працівника.

Колегія суддів зазначає, що відмова від вакцинації є правом громадянина, але, як будь-яке право, в деяких ситуаціях це право може бути обмежено. Обмеження прав може відбуватися в інтересах держави і суспільства і обумовлено насамперед необхідністю поваги таких же прав і свобод інших людей, а також необхідністю нормального функціонування суспільства і держави.

Оскільки на період відсторонення за позивачем зберігається робоче місце, трудовий договір не припиняється, нарахування заробітної плати відновлюється одразу після усунення нею причин, що зумовили її відсторонення та після допуску позивача до роботи (виконання робіт), апеляційний суд не вбачає порушення права позивача на працю.

У цій справі позивач не довела, а суд не встановив обставин, які б давали підстави для висновку, що тимчасове відсторонення позивача від роботи становило непропорційне втручання у її приватне життя.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з постановленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374, п. 4 ст.376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з неповним встановленнямобставин,які маютьзначення длясправи, порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині стягнення заборгованості по процентам за прострочку, а також заборгованості зі сплати штрафу скасуванню, з постановленням в цій частині нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального закладу «Вільхуватський ліцей Вільхуватської сільської ради» - задовольнити.

Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 19 січня 2022 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу «Вільхуватський ліцей Вільхуватської сільської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Вільхуватська сільська рада, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення відмовити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 22 грудня 2023 року.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова