Постанова

від 11.12.2023 по справі 756/18177/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/9876/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 756/18177/14-ц

11 грудня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Смолко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 адвоката Лободи Ірини Василівни на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 21 вересня 2023 року, постановлену під головуванням судді Діденка Є.В., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Кредитна спілка «Співдружність»,-

в с т а н о в и в:

Державний виконавець відділу ДВС Оболонського районногоуправління юстиції у м. Києві Ковальчук Т.П. звернулася до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29 квітня 2015 року подання державного виконавця відділу ДВС Оболонського районногоуправління юстиції у м. Києві Ковальчук Т.П. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 задоволено.

Тимчасово обмежено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань згідно рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 листопада 2010 року у справі № 2-652-1/10.

21 серпня 2023 року представник заінтересованої особи ОСОБА_1 адвокат Лобода Ірина Василівна звернулася до Оболонського районного суду міста Києва із заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування заяви зазначала, що про наявність ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 29 квітня 2015 року заявниця дізналася лише 26 квітня 2023 року, після того, як копію даної ухвали представник заявника отримав в канцелярії суду.

Відповідно до довідки Оболонського районного суду міста Києва від 27 квітня 2023 року матеріали подання державного виконавця відділу ДВС Оболонського РУЮ у м.Києва Ковальчук Т.П. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 знищені за минуванням терміну зберігання, оскільки термін зберігання вказаних матеріалів - 3 роки, а оригінал ухвали знаходиться на зберіганні в архіві суду.

Зазначає що, не дивлячись на часткове відновлення втраченого провадження № 756/18177/14-ц , в матеріалах справи відсутні докази, що містилися в матеріалах подання та за яких суд застосував обмеження відносно заявника. Зокрема, відсутні докази ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення, а наявність лише самого зобов`язання не наділяє правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Вказує на те, що відповідно до квитанції від 02 серпня 2023 року ОСОБА_2 внесено 50 000 грн. на рахунок КС «Співдружність» з призначенням платежу-плата по кредиту згідно договору від 16 вересня 2008 року за ОСОБА_1 . Окрім того, зазначає що боржник звернувся до Кредитної спілки «Співдружність» з проханням в договірному порядку вирішити питання щодо сплати залишку суми боргу по кредиту, однак домовленостей досягнуто не було.

Вказує на те, що судом при постановленні оскаржуваної ухвали необхідно було перевірити вчинення всіх можливих виконавчих дій державним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення та з`ясувати наявність доказів, які б свідчили, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення суду.

Зазначає, що відповідно до ч.3 ст.6 Закону України « Про порядок виїзду з України і в`їзду на Україну громадян України», тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частиною першою та шостою цієї статті, запроваджується у порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України стосовно якого запроваджено обмеження, однак даний обов`язок відносно заявниці ОСОБА_1 було порушено.

Окрім того, зазначає, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. Однак факт ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань не доведено, немає ухилення і на даний час.

Враховуючи викладене, просила суд скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань згідно з рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 16 листопада 2010 року, у справі № 2-652-1/10 ОСОБА_1 та зобов`язати Державну прикордонну службу України вилучити з бази даних інформацію про її тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 21 вересня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у прав виїзду за межі України, заінтересовані особи: Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Кредитна спілка «Співдружність» відмовлено.

Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, 10 жовтня 2023 року представник заявника ОСОБА_1 адвокат Лобода Ірина Василівна подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 21 вересня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 та скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального права та процесуального права.

Зазначає, що підставою звернення до суду з вказаною заявою стала часткова сплата заявницею боргу за кредитом. Відповідно до квитанції від 02 серпня 2023 року ОСОБА_2 внесено 50 000 грн. на рахунок КС «Співдружність» з призначенням платежу-плата по кредиту згідно договору від 16 вересня 2008 року за ОСОБА_1 . Окрім того, зазначає, що заявниця звернулась до Кредитної спілки «Співдружність» з проханням в договірному порядку вирішити питання щодо сплати залишкової суми по кредиту, однак домовленостей з цього питання досягнуто не було.

Вказує на відсутність доказів того, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язань на даний час, а тому існування заборони на виїзд з країни, яка перебуває у стані війни, є порушенням конституційних прав людини, зокрема, на вільне пересування.

Відповідно до положень ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місце проживання.

Зазначає, що на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. У зв`язку із цим, вважає, що саме державний виконавець повинен був довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

15 листопада 2023 року від представника Оболонського відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) державного виконавця Мамедова Каміла Асіфовича до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник зазначає, що вказане обмеження було застосовано до боржниці ОСОБА_1 обгрунтовано, так як вона не виконувала рішення суду. З 2011 року боржницею не було вчинено жодної дії, направленої на виконання рішення суду, що свідчить про її ухилення від виконання рішення. 08.11.2023 року за вх. № 30738 до відділу надійшла заява від стягувача від 01.11.2023 року вих. № 89 про закінчення виконавчого провадження № 71863730 на підставі п.9, ч.1, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням ОСОБА_1 в повному обсязі рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 16 листопада 2010 року у справі № 2-652-1/10. Проте, боржником не сплачено виконавчий збір у вказаному виконавчому провадженні у сумі 10 % від суми заборгованості та витрати виконавчого провадження у розмірі 195 (сто дев`яносто п`ять) гривень 30 копійок.

Зазначає, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Звертає увагу суду на те, що відповідно до інформації з автоматизованої системи виконавчих проваджень у ОСОБА_1 наявні 11 не виконаних виконавчих проваджень.

Зазначає, що суд першої інстанції в ухвалі від 21 вересня 2023 року звернув увагу на те, що боржник не сплачує заборгованість протягом тривалого часу- більше 10 років і сплатила борг частково, лише зараз, саме завдяки існування такого обмежувального заходу як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Таким чином, скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України надасть боржнику можливість, у випадку повернення в Україну, через певний час виїхати за межі України, при цьому ухиляючись від сплати заборгованості по інших виконавчих провадженнях. Окрім того, у випадку нового подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є вірогідність несвоєчасного розгляду судом подання.

В судове заявниця ОСОБА_1 , її представник адвокат Лобода Ірина Василівна, представники заінтересованих осіб: Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Київ), Кредитної спілки " Співдружність" не з`явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому порядку, причину неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 червня 2011 року Оболонським районним судом м. Києва на виконання рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 16 листопада 2010 року у справі № 2-652-1/10 06.06.2011 року було видано виконавчий лист № 2-652-1/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Співдружність» 26 856,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 107 636,66 грн. боргу по відсоткам, 1 344,93 грн. державного мита, 120,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

Вказаний виконавчий лист був переданий на виконання до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м.Києві та було відкрито виконавче провадження № 27098395.

В 2015 році державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м.Києві Ковальчук Т.П. звернулась до Оболонського районного суду м.Києва з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з огляду на те, що боржниця ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням суду, зокрема, у встановлені державним виконавцем строки боргу не сплатила, за викликом державного виконавця для надання пояснень та надання відомостей про наявне у неї майно та доходи не з`являється.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29 квітня 2015 року подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Ковальчук Т.П. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 задоволено.

Тимчасово обмежено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань згідно рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 листопада 2010 року у справі № 2-652-1/10.

Відповідно до довідки Оболонського районного суду м. Києва від 27 квітня 2023 року матеріали за поданням державного виконавця Відділу ДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Ковальчук Т.П. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знищені відповідно «Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання», затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 07.12.2017 року № 1087 за минуванням терміну зберігання.

У травні 2023 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Лободу І.В. звернулася до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19 червня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Оболонський відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Кредитна спілка «Співдружність» про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України відмовлено.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06 липня 2023 року частково відновлено втрачене судове провадження № 756/18177/14-ц за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Ковальчук Т.П. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праці виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

02 серпня 2023 року ОСОБА_2 сплатила на користь Кредитної спілки «Співдружності» грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн. Призначення платежу: «Плата по кредиту зг. дог. 80909/с від 16.09.2008. Платник ОСОБА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника заінтересованої особи ОСОБА_1 адвоката Лободи Ірини Василівни залишено без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 29 квітня 2015 рокузалишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Кредитна спілка «Сапівдружність», суд першої інстанції посилався на те, що боржник не сплачує заборгованість протягом дуже тривалого часу - більше десяти років, і сплатила борг частково, лише зараз, саме через оскаржуваний захід - тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. На переконання суду, внесення боржником вказаного платежу є способом звільнитись від застосованого обмеження, не виконуючи рішення суду в повному обсязі, при цьому доказів того, що боржник виконав рішення суду повністю або має реальний намір його виконати, суду не надано. Водночас, суд відмічає дієвість такого заходу, який спонукає боржника до виконання рішення суду. З урахуванням відсутності доказів виконання боржником зобов`язань в повному обсязі, суд першої інстанції вважаєв, що відсутні підстави для скасування тимчасового обмеження, застосування якого є законним заходом і є виправданим захистом прав стягувача на виконання судового рішення, що є складовою права на справедливий суд.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок врегульовано Законом України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (зі змінами), яким визначено випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України та встановлено порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п.п.2, 5 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово обмежено право на виїзд з України, зокрема, у тому випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно з ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Положеннями статті 313 ЦК України визначено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний:

1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця;

6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Згідно з п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

В той же час, положеннями частини 5 статті 441 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Звертаючись до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, боржник повинен довести факт зміни обставин, які стали підставою для застосування до нього відповідного заходу.

У справі «Бурдов проти Росії» від 07 травня 2002 року Європейський суд з прав людини вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права («право на суд»), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п.1 ст.6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їх справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень.

Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова «судового розгляду».

У справі «Soering vs UK» від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Виконання будь-якого рішення суду є складовою права на справедливий суд та обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Також у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Звертаючись до суду з заявою про скасування обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 обґрунтовувала її тим, що в матеріалах відновленого провадження відсутні докази ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення, а наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Зазначала, що суду при постановленні ухвали необхідно було перевірити вчинення всіх можливих виконавчих дій державним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення та з`ясувати наявність доказів, які б свідчили, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення суду.

Як вбачається з ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 29 квітня 2015 року, обмежувальний захід було застосовано до боржника ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням судом факту наявності у неї невиконаних зобов`язань та ухилення останньої від виконання рішення суду.

Відтак, скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

До заяви про скасування обмеження у праві виїзду за межі України заявник ОСОБА_1 надала копію квитанції про здійснення часткового погашення заборгованості у розмірі 50 000,00 грн., проте, доказів того, що заявниця погасила в повному обсязі наявний у неї борг до суду першої інстанції надано не було, як і не було надано доказів неможливості виконання боржником рішення суду повністю.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що в матеріалах справи немає доказів того, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язань, а тому існування заборони на виїзд з країни, яка перебуває у стані війни, є порушенням конституційних прав людини, зокрема, на вільне пересування, колегія суддів відхиляє, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника заінтересованої особи ОСОБА_1 адвоката Лободи Ірини Василівни залишено без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 29 квітня 2015 рокузалишено без змін. Боржником ОСОБА_1 було сплачено лише частину існуючого боргу, стягнутого рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 16 листопада 2010 року, у розмірі 50 000,00 грн., що дорівнює 36,7% від загальної суми боргу, тобто, боржником на момент звернення до суду з вказаною заявою не було сплачено навіть половину суми боргу.

Доводи апеляційної скарги про те, що на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження, у зв`язку із цим, апелянт вважає, що саме державний виконавець повинен був довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 29 квітня 2015 року державним виконавцем вчинялись дії, спрямовані на виконання рішення суду, зокрема, розшук майна боржника, арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, арешт рахунків у банківських установах, відкритих на ім`я боржника, проте зазначені дії не спонукали боржника вчинити дії щодо погашення наявного боргу. Вказана ухвала суду набрала законної сили.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

ОСОБА_1 не надано до заяви доказів того, що за час, який минув з дня постановлення ухвали про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, нею були здійснені належні дії для виконання рішення суду та змінились обставини, за існування яких до боржника було вжитезазначене обмеження.

З урахуванням зазначеного,колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України, оскільки сукупність досліджених обставин справита наданих доказів, не дають на даний час суду дійти переконливого висновку про наявність підстав для скасування обмежувальних заходів, оскільки виконання боргових зобов`язань є незначним по відношення до загальної суми боргу.

Згідно з ч.8 статті 441 ЦПК України відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою, у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 21 вересня 2023 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника заявника ОСОБА_1 адвоката Лободи Ірини Василівни.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 адвоката Лободи Ірини Василівни залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 21 вересня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 15 грудня 2023 року

Головуючий: Судді: