Рішення

від 12.12.2023 по справі 699/98/23

КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 699/98/23

Номер провадження № 2/699/154/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2023 м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді Літвінової Г.М., за участю секретарів судового засідання Сміян А.В., Таран.В., позивача ОСОБА_1 , представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представників відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Стеблівського ліцею - опорного закладу загальної середньої освіти імені І.С. Нечуя-Левицькогого Стеблівської селищної ради Черкаської області,

про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

До Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Стеблівського ліцею - опорного закладу загальної середньої освіти імені І.С. Нечуя-Левицького Стеблівської селищної ради Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позиція позивача.

Позовна заява мотивована тим, що 26.10.2022 наказом відповідача вчителя історії та правознавства Шендерівської гімназії ОСОБА_1 (позивача) було відсторонено від виконання обов`язків вчителя-предметника та класного керівника на час проведення службової перевірки 27.10.2022.

Наказом відповідача від 10.11.2022, який вручено позивачу 12.01.2023, позивача було звільнено з роботи за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи, у тому числі на підставі відкритого 02.11.2022 кримінального провадження №12022255310000633 щодо вчинення позивачем нібито кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - заподіяння позивачем умисного легкого тілесного ушкодження учню Шендерівської гімназії ОСОБА_7 .

Сторона позивача стверджує, що мати цього учня - неповнолітнього ОСОБА_8 - подала на стадії досудового розслідування заяву про відмову від приватного обвинувачення, однак кримінальне провадження закрите не було, та з обвинувальним актом було передане до суду.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 27.12.2022 у справі №699/1347/22 кримінальне провадження № 12022255310000633 за обвинуваченням позивача ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, закрито у зв`язку з відмовою потерпілого та його законного представника від обвинувачення.

Сторона позивача звертає увагу на зміст заяви потерпілого та його законного представника, поданої до матеріалів справи № 699/1347/22, у якій зазначено, що звернення в поліцію було здійснено на емоціях, та що позивач ОСОБА_1 не мала жодного умислу та злочинного наміру на завдання ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, а жестикулюючи ненароком зачепила хлопчика по потилиці, а не полівій щоці, як це зазначено в матеріалах кримінального провадження.

Позивач зазначає, що створення відповідачем службової комісії, яка надала рекомендацію для звільнення позивача ОСОБА_1 , не ґрунтується на нормах права. На думку позивача ця комісія працювала непрофесійно, упереджено, оскільки до її складу увійшли упереджені особи, з якими у позивача були напружені стосунки.

На захист позивача батьками учнів Шендерівської гімназії було підписано заяву від 01.12.2022, у якій висловлено незгоду з наказом про звільнення позивача.

Колишні учні позивача та її колеги створили електронні петиції, адресовані Стеблівській селищній раді, з вимогою поновити позивача на посаді.

Позивач вважає, що її звільнення є результатом неприязних відносин до неї з боку керівництва. При її звільненні не було враховано тривалий стаж роботи в одній школі (33 роки), її професійні досягнення як вчителя.

На думку позивача відповідач не довів наявність в її діях аморального вчинку, оскільки в наказі не конкретизовано, що мається на увазі під «аморальним вчинком».

Позивач стверджує, що вона не вчинила жодної дії, яка б порушувала моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечила б змісту трудової функції працівника.

Позивач стверджує, що протиправна поведінка відповідача завдала їй моральну шкоду, яка полягає у погіршенні її стану здоров`я та в завданні шкоди її діловій репутації. Моральну шкоду позивач оцінює в 10 000,00 грн.

З огляду на викладене позивач стверджує, що її звільнено незаконно. У позові позивач просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Стеблівського ліцею - опорного закладу загальної середньої освіти імені І.С. Нечуя-Левицького Стеблівської селищної ради Черкаської області від 10.11.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя історії та правознавства Шендерівської гімназії;

- поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя історії та правознавства Шендерівської гімназії;

- стягнути зі Стеблівського ліцею - опорного закладу загальної середньої освіти імені І.С. Нечуя-Левицького Стеблівської селищної ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2022 по день ухвалення судового рішення з розрахунку 770,26 грн за кожен робочий день;

- стягнути зі Стеблівського ліцею опорного закладу загальної середньої освіти імені І.С. Нечуя-Левицького Стеблівської селищної ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 10000,00 грн. моральної шкоди;

- стягнути зі Стеблівського ліцею опорного закладу загальної середньої освіти імені І.С. Нечуя-Левицького Стеблівської селищної ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу (т. 1, а.с. 1-10).

Позиція відповідача.

Відповідач скористався правом подати відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що позов є необгрунтованим та таким що не підлягає задоволенню (т. 1, а.с. 81-86).

Відповідач посилається на те що 24.10.2022 на лінію «102» Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області надійшло повідомлення ОСОБА_10 про те, що під час навчального процесу в Шендерівській гімназії її малолітньому сину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчителька історії ОСОБА_1 нанесла тілесні ушкодження.

Працівники відділу поліції 25.10.2022 повідомили про це Стеблівську селищну раду, яка в свою чергу проінформувала про це адміністрацію Стеблівського ліцею.

У зв`язку з цим відповідач створив комісію для проведення внутрішнього службового розслідування в Шендерівській гімназії. Ця комісія заслухала покази учнів та вчителів Шендерівської гімназії стосовно інциденту, розглянула доповідну записку ОСОБА_1 та пояснюючу записку матері ОСОБА_8 .

Так, у своїй доповідній записці від 24.10.2022 ОСОБА_1 повідомила завідуючу Шендерівської гімназії про конфліктну ситуацію з ОСОБА_11 , та вказала, що під час уроку, виясняючи ситуацію з ОСОБА_11 , вона махнула рукою і зачепила учня рукою по потилиці.

Мати ОСОБА_8 - ОСОБА_10 - 25.10.2022 написала на ім`я завідуючої Шендерівської гімназії пояснюючу записку, відповідно до якої її дитина розповіла, що вчитель історії ОСОБА_1 обзивала його різними словами, потім підійшла різко підняла на нього парту і кинула, потім вдарила по потилиці, а потім по щоці. На щоці виявили синець. Повідомили поліцію.

Відповідач стверджує, що позивач відмовилася від дачі особистих пояснень комісії 28.10.2022.

Тимчасово створена комісія встановила факти порушення вчителем ОСОБА_1 педагогічної етики, а також встановила факт нанесення удару (ляпаса) учневі 7 класу Шендерівської гімназії.

Відповідач стверджує, що така поведінка вчителя є недопустимою. У результаті проведення службового розслідування 07.11.2022 комісія склала акт, у якому рекомендувала звільнити ОСОБА_1 з посади вчителя історії та правознавства Шендерівської гімназії.

Позивач ОСОБА_1 написала зауваження до акта, зокрема такого змісту: «Заяву мати забрала, претензій до мене не має, ситуація проговорена».

Відповідач 10.11.2022 видав наказ № 96 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Копія цього наказу була надіслана на електронну пошту позивача та на месенджер Viber за її номером телефону.

Відповідач звертає увагу, що підставою звільнення позивача в оскаржуваному наказі про звільнення за вчинення аморального проступку вказано не відкрите відносно позивача кримінальне провадження, а лист відділу освіти виконкому Стеблівської селищної ради від 26.10.2022, акт службового розслідування від 07.11.2022.

Відповідач наполягає, що позивач була звільнена не у зв`язку з відкритим кримінальним провадженням, а в зв`язку з виявленим у ході службового розслідування фактом вчинення позивачем аморального вчинку, тобто вчинку, який не відповідає правилам загальнолюдської моралі та є несумісним з виконанням виховних функцій.

Також відповідач звертає увагу, що позивач пропустила місячний строк на подання позову про поновлення її на роботі, оскількикопія наказу від 10.11.2022№96 «Про звільнення ОСОБА_1 » був отриманий позивачем 10.11.2022, а на неодноразові пропозиції роботодавця отримати трудову книжку та письмову копію наказу про звільнення позивач безпідставно відмовлялася.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог позивача.

Зміст інших заяв по суті справи.

Представник позивача надала суду відповідь на відзив, у якій не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, вважає, що відповідач не надав жодного достатнього та належного доказу, який би підтверджував аморальний вчинок позивача (т. 1, а. с. 150-161).

У відповіді на відзив сторона позивача надає свої пояснення і своє бачення щодо окремих доказів, які надав відповідач.

Зокрема вважає, що заява матері ОСОБА_8 - ОСОБА_10 , на яку посилається відповідач, написана під тиском. Пояснює, що дійсно написи, які були зроблені під партою ОСОБА_9 , дуже образили честь та гідність ОСОБА_1 . Ці написи ОСОБА_1 побачила не сама, а на них вказала учениця, яка ці написи сфотографувала і могла поширити по школі, а учні - по селу. Відразу подзвонив дзвінок. Хлопці в клас забігли після дзвінка, не віталися, не вибачилися. ОСОБА_9 не дістав ні підручника, ні зошита. До цього додалося порушення правил поведінки в школі учнями і позивач справді підвищила голос на уроці, однак учня ОСОБА_9 не била ні по обличчю, ні по голові.

Позивач вважає, що реальною причиною її звільнення з роботи були складні взаємовідносини, що склалися у неї із завідуючою Шендерівської гімназії та деякими вчителями, які цькували її.

Уважає, що положення про порядок проведення службового розслідування у Стеблівському ліцеї, яке було прийняте через два дні після інциденту з ОСОБА_9 , прийняте спеціально під ситуацію, яка склалася з позивачем.

Щодо строку на звернення до суду сторона позивача зазначає, що відповідач не спростував, що наказ вручено позивачу 12.01.2023, тому строк на звернення до суду позивач не пропустила.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 21.02.2023 відкрито провадження у справі. За клопотанням позивача постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.06.2023 задоволені клопотання сторін про долучення доказів, витребування доказів, виклик у судове засідання свідків для допиту.

Витребувано у Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області копію матеріалів кримінального провадження № 12022255310000633 від 02.11.2022.

Представник відповідача, посилаючись на велике суспільне значення та суспільний інтерес, 08.08.2023 заявила клопотання про забезпечення трансляції судових засідань на вебпорталі «Судова влада України». Сторона позивача стосовно трансляції судових засідань не заперечувала.

Ухвалою суду від 08.08.2023 призначено справу до судового розгляду. Ураховуючи резонансність справи суд задовольнив клопотання сторони відповідача про здійснення відеотрансляції судових засідань.

Під час судового розгляду позивач та її представники позов підтримали. Основні аргументи сторони позивача зводяться до такого:

1.Справжньою причиною звільнення позивача стали конфліктні стосунки в колективі, а не аморальний вчинок позивача.

2.Мати учня - ОСОБА_10 - звернулася до поліції на емоціях, після отримання такої поради від керівництва гімназії. Її змушували написати заяву в поліцію, а подану нею заяву про закриття кримінального провадження поліція проігнорувала.

3.Надані до справи матеріали кримінального провадження не свідчать про вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України, оскільки відсутній вирок.

4.Матеріали кримінального провадження сфальсифіковані, оскільки дітей навчали що говорити на слідчих експериментах.

5.Формування (створення) комісії для проведення службового розслідування не передбачено в освітніх закладах, отже діяльність комісії є незаконною.

6.Порядок проведення службових розслідувань, відповідно до якого проводила розслідування створена комісія, був затверджений педагогічною радою спеціально під інцидент з позивачем. Цей порядок є аналогічним Порядку про проведення службових розслідувань в органах місцевого самоврядування, тому він не може розповсюджувати свою дію стосовно проведення службових розслідувань в освітніх закладах.

7.Наказ не містить змісту аморального поступку позивача ОСОБА_1 , а відповідач не надав доказів її аморальної поведінки.

8.Наказ нібито був підписаний директором Стеблівського ліцею ОСОБА_5., однак насправді рішення щодо звільнення позивача ухвалював голова ОТГ ОСОБА_12 , отже мало місце делегування повноважень, що свідчить про незаконність наказу.

9.При вирішення питання про звільнення позивача не було враховано досвід і досягнення позивача, хоча до позивача могло бути застосовано менш суворе дисциплінарне стягнення.

Представники відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стосовно задоволення позову заперечували.

Так, директор Стеблівського ліцею ОСОБА_5 зазначила, що вона відповідає за освітній процес та за життя і безпеку учнів. Директор високо охарактеризувала фахову підготовку та професійні здобутки позивача, однак зазначила, що позивач ОСОБА_1 віддала перевагу з`ясуванню стосунків з учнем, а не освітньому процесу. Зазначила, що випадок застосування учителем до учня фізичної сили в системі шкільної освіти району стався вперше. Напрацьованих алгоритмів дій в управлінні освіти та в керівництві навчального закладу не існувало. Після звернення ОСОБА_10 - матері учня - до правоохоронних органів інцидент став відомим великій кількості людей, у тому числі керівництву органу місцевого самоврядування, який є засновником Стеблівської гімназії. ОСОБА_5 скликала в режимі відеоконференції та провела педагогічну раду, якою було ухвалено рішення про створення комісії для проведення службового розслідування. За наслідками роботи комісії було складено відповідний акт, у якому рекомендовано звільнити позивача ОСОБА_1 із займаної посади вчителя за вчинення аморального поступку. ОСОБА_5 вказала, що позивач у спілкуванні з нею під час проведення цього розслідування не заперечувала, що на звукозаписи інциденту зафіксовано саме її спілкування з учнем, однак позивач пояснювала свою поведінку підвищеною емоційністю. Директор ОСОБА_5 зазначила, що сам по собі факт виправдування позивачем такої своєї поведінки є самостійною аморальною поведінкою. Директор вважає, що 24.10.2022 позивач власні інтереси поставила вище ніж інтереси дитини, через що втратила свій авторитет та не може продовжувати брати участь в освітньому процесі. Після отримання Акта комісії ОСОБА_5 дійсно з`ясовувала думку голови ОТГ ОСОБА_12 стосовно ситуації, однак рішення про звільнення позивача ухвалювала одноосібно. Це рішення для неї було складним, однак вона вважає, що педагог має контролювати свої емоції і свою поведінку, а критику має вміти сприймати і реагувати на неї адекватно.

Представник відповідача адвокат Перебейніс С.В. зазначила, що позивач ОСОБА_1 була звільнена з посади вчителя після ретельного розслідування інциденту та надання комісією висновку про те, що поведінка позивача була аморальною. Представник акцентувала увагу, що позивач не мала права самостійно з`ясовувати, хто саме і що написав під партою. Також позивач не мала права під час уроку та в присутності інших учнів пред`являти претензії учню ОСОБА_7 , тим більше застосовувати до нього фізичну силу. Позивач є педагогом з великим стажем, раніше отримувала претензії щодо своєї поведінки, отже мала знати, що потрібно звертатися до керівництва закладу та спілкуватися з батьками дітей, а не застосовувати агресію до дітей. Адвокат звертає увагу, що відмова родини ОСОБА_13 захищати його не свідчить про те, що аморального вчинку не було. При цьому представник зазначає, що позивач жодним чином не переймається питанням, чи була її поведінкою завдана моральна шкода учням, які перебували в класі. Позивач дотепер не вибачилася перед ОСОБА_13 і дітьми, заперечує свою винуватість, отже не жалкує про вчинене. Під час інциденту між позивачем і учнем була парта, отже випадково зачепити хлопчика під час жестикулювання позивач не могла. Представник звертає увагу, що позивач власноруч написала доповідну керівнику гімназії про цей інцидент, а мама хлопчика наступного дня добровільно, без примусу, написала власноруч заяву, де вказала, що саме син повідомив їй, що вчитель ОСОБА_1 кричала на нього, кидала парту та вдарила, а після виявлення на щоці сина синця мама звернулася до поліції. Крім того, за наслідками проведення службового розслідування позивач власноруч написала свої зауваження, де фактично визнає факт інциденту, однак зазначає що претензій від батьків до неї немає, вже «все проговорено». При цьому позивач у запереченнях не вказує на недоліки роботи комісії чи на незаконність дій членів комісії.

Стосовно порядку проведення службового розслідування представник зазначила, що позивач була обізнана з тим, що за фактом інциденту працює створена комісія. Позивач свідомо не з`являлася на засідання цієї комісії. При цьому позивач мала можливість захищати свої інтереси. Дочка позивача ( ОСОБА_3 ) є адвокатом і з першого дня бере активну участь в захисті своєї матері - позивача. Однак під час роботи комісії жодні зауваження щодо її роботи позивач не висловлювала. На думку представника позивач постійно намагається виправдати свою поведінку, вважає її допустимою. При цьому представник відповідача звернула увагу, що позивач помилково вважає своє звільнення видом дисциплінарного стягнення.

У судових засіданнях були допитані свідки сторони позивача ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , а також свідки сторони відповідача ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .

З показань свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 вбачається, що їхні діти є учнями позивача. Свідки та їхні діти не були очевидцями інциденту між позивачем та учнем 7 класу. Однак указані свідки високо оцінюють професійні та моральні якості позивача та вказують, що її звільнення є несправедливим. Свідки зазначили, що в листопаді-грудні 2022 року зверталися до керівництва ОТГ та до відділу освіти з проханням поновити позивача на посаді, та отримали відповідь що таке поновлення на посаді відбудеться одразу після закриття кримінального провадження.

Свідок ОСОБА_17 дала пояснення щодо інциденту за участю позивача, який стався у 2009 році, однак цей інцидент не є предметом розгляду цієї справи.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що дізналася про звільнення позивача в жовтні 2022 року. Була в числі тих, хто підписався за поновлення позивача ОСОБА_1 та звільнення завідуючої гімназії ОСОБА_20 . Свідок вважає позивача вимогливим вчителем та не вірить в те, що вона могла кричати на учня та застосувати до нього силу. Зазначила, що позивачу ОСОБА_1 всі заздрять.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що позивач ставиться до її дитини добре, нарікання відсутні. Свідок не вірить в те, що позивач могла вдарити дитину, вважає, що вчителя навмисно обмовили.

Свідок ОСОБА_16 є колишньою ученицею позивача ОСОБА_1 . Цей свідок у 2020 році навчалася в 11-му класі, у якому виник інцидент щодо обвинувачень позивача у булінгу учнів. Свідок повідомила, що насправді позивач не ображала учнів, а лише висловлювала свою політичну позицію, називаючи дітей «порохоботами» та «зедебілами», однак свідок не мала політичних уподобань, тому не сприймала слова вчителя як образливі.

Свідок ОСОБА_19 , яка перебуває на посаді начальника відділу освіту, повідомила, що вона завжди була дуже високої думки про професійні якості позивача. Свідок повідомила, що завідуюча гімназії ОСОБА_20 24.10.2022 надала відділу освіти аудіозапис інциденту, де нібито вчитель вдарила дитину. Наступного дня під час особистого спілкування зі свідком позивач цього факту не заперечила, пояснивши свою поведінку сплеском емоцій. Наступного дня до відділу освіти надійшов припис від поліції стосовно отримання заяви від матері щодо побиття дитини. Свідок повідомила, що раніше таких випадків в управлінні освіти не фіксувалося, тому комісія створювалася та Положення про проведення розслідування приймалося саме у зв`язку з цією ситуацією. Після створення комісії свідок була призначена до її складу та обрана головою комісії. Комісія проводила опитування тих дітей, згоду на опитування яких надали їхні батьки. У тому числі були опитані діти з інших класів, для того щоб отримати загальні відомості про вчителя. Діти були налякані ситуацією. Стосовно правдивості показань дітей свідок не сумнівається. Комісія також опитувала всіх тих педагогів Шендерівськї гімназії, які бажали надати характеристику позивачу. Сама позивач ОСОБА_1 пояснення надавати не схотіла, зазначила, що все що вважала за необхідне вже надала керівнику. При ухваленні рішення про надання рекомендації про звільнення позивача комісія врахувала, що позивач була обізнана з дозволеним алгоритмом дій та очевидно знала як себе поводити в такій ситуації, оскільки стосовно неї вже були дисциплінарні провадження. Також комісія врахувала, що позивач своєї вини не визнала, та поводила себе зверхньо. На запитання сторони позивача стосовно змісту аморального поступку, свідок зазначила що вважає аморальним поступком те, що позивач несамовито кричала на учня, кидала в нього партою, нанесла учню удар.

Свідок ОСОБА_18 , яка працює вчителем, повідомила, що наступного дня після інциденту вона дізналася від директора ОСОБА_5 , що включена до складу комісії зі службового розслідування. Свідок особисто бачила синець на обличчі ОСОБА_8 . ОСОБА_21 був пригніченим. З дозволу матері дитини вона разом зі старостою села Мірошником повезли ОСОБА_13 до сімейного лікаря. Лікар запитала у хлопчика звідки у нього гематома, на що він відповів, що вдарила вчителька. Лікарка запропонувала ОСОБА_13 пробачити вчительку, на що хлопчик категорично відмовився, зазначивши що ніколи її не простить. Лікарка раніше не складала актів освідування дитини, тому при свідкові телефонувала в лікарню м. Корсуня-Шевченківського з метою отримання відповідної консультації. За наслідками огляду лікар склала акт, який був приєднаний до матеріалів службового розслідування. Під час роботи комісії були опитані діти, які повідомляли що бояться позивача. Перед опитуванням дитини на цю дію обов`язково отримувався дозвіл від батьків дитини, у тому числі такі дозволи отримували в телефонному режимі члени комісії. З наслідками роботи комісії було ухвалено надати рекомендацію про звільнення позивача. На думку свідка з урахуванням всіх обставин інциденту комісія не могла ухвалити іншого рішення.

Свідок ОСОБА_20 повідомила, що на час інциденту перебувала на посаді завідуючої Шендерівської гімназії, тобто була безпосереднім керівником позивача.

Свідок повідомила, що 24.10.2022 під час повітряної тривоги була встановлена відсутність ОСОБА_8 в шкільному укритті. Позивач ОСОБА_1 повідомила свідку, що ОСОБА_13 залишив клас після сигналу тривоги, а перед цим у позивача з хлопчиком стався інцидент. У цей же день свідку повідомили, що позивач на уроці вдарила ОСОБА_13 , на підтвердження чого свідку надали аудіозапис цієї події.

У цей день свідок мала відвезти документи до відділу освіти. Коли ОСОБА_20 приїхала туди, то про інцидент вже всі знали. Всі разом радилися стосовно необхідності звернення до органів ювенальної превенції. Вирішили спочатку поговорити з батьками хлопчика. Свідок зателефонувала матері ОСОБА_13 та дізналася, що батьки перебувають в іншому селі. На автомобілі старости села Мірошника було вирішено їхати до батьків. Дорогою в центрі с. Шендерівка вони (разом зі старостою села) випадково побачили ОСОБА_13 та зупинилися біля нього. На обличчі в ОСОБА_13 було почервоніння. Свідок зустрілася з батьками та розказала про інцидент, однак батьки сказали що самостійно розберуться в ситуації, залучати нікого не потрібно. Однак вже біля 17:00 години до свідка зателефонувала мати хлопчика та повідомила, що в ОСОБА_13 пів голови та пів обличчя сині, тому вона буде звертатися до поліції. Хвилин через 10 до свідка зателефонували з ювенальної превенції. У подальшому позивач була відсторонена від роботи та було призначене службове розслідування.

Свідок також повідомила, що залучалася як педагог при проведенні слідчих експериментів. З дітьми спеціальні інструктажі стосовно того що саме говорити не проводилися. При проведенні слідчих експериментів з дитиною обов`язково перебував хтось з її батьків.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, допитавши свідків, суд встановив такі обставини.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Стеблівський ліцей - опорний заклад загальної середньої освіти імені І.С. Нечуя-Левицькогого Стеблівської селищної ради Черкаської області (далі також - Стеблівський ліцей) є закладом загальної середньої освіти, створений в організаційно-правовій формі комунальної установи.

Засновником Стеблівського ліцею є Стеблівська селищна рада. Уповноважений орган засновника - відділ освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Стеблівської селищної ради.

Стеблівський ліцей створений як опорний заклад загальної середньої освіти рішенням сесії Стеблівської селищної ради від 09.07.2021 № 9-2/VIII, має в своєму складі 4 філії, які не є юридичними особами: Зарічанська гімназія; Дацьківська гімназія; Сидорівська гімназія; Шендерівська гімназія.

Позивач ОСОБА_1 працювала на посаді вчителя історії та правознавства Шендерівської гімназії, яка є філією Стеблівського ліцею.

Зі змісту написаної позивачем ОСОБА_1 на ім`я завідуючої Шендерівської гімназії ОСОБА_20 доповідної записки від 24.10.2022 стосовно ситуації, що склалася на уроці в 7 класі, вбачається, що перед вказаним уроком учениця 8-го класу показала позивачу фото напису під партами нецензурних слів у сторону позивача ОСОБА_1 . Написи образили позивача. Позивач дізналася, що це зробив учень 7-го класу ОСОБА_22 , який раніше постійно порушував дисципліну на уроках та отримував від позивача зауваження. ОСОБА_1 на уроці вирішила з`ясувати в учня чим саме вона заслужила такий напис в її сторону. Коли учні 7 класу зайшли в кабінет, вона запитала: «За які свої вчинки я заслужила образливі слова?». Вона підійшла до парти, за якою сидів ОСОБА_23 , сказала, що «під партою він писати вміє, а в зошиті - ні». У доповідній записці ОСОБА_1 зазначила, що вона підійшла близько до парти ОСОБА_24 , тому вона (парта) гучно грюкнула. Потім позивач махнула рукою і дещо зачепила потилицю хлопця. Бити позивач нікого не збиралася. Також у доповідній зазначено, що учень ОСОБА_25 не подав виду, що йому боляче. Невдовзі після вказаного пролунав сигнал повітряної тривоги та діти вирушили в укриття. Позивач вказує, що учень ОСОБА_25 гучно грюкнув дверима коли виходив з класу. У доповідній записці позивач також стверджує, що цей інцидент завдав їй моральну травму, тому їй не комфортно надалі проводити уроки в цьому класі (т. 1, а. с. 87).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтвердила, що добровільно власноруч написала наведену доповідну записку. При цьому позивач пояснила, що після отримання інформації про наявність під конкретною партою образливих написів на її адресу самостійно дійшла висновку, що напис зробив саме ОСОБА_22 , бо він має проблеми з дисципліною. На думку позивача учні інших класів, які сидять за цією партою, такі написи зробити не могли.

Позивач надала до матеріалів справи фотозображення цих написів, виконаних під партою (т. 1, а. с. 163).

Оскільки саме позивач надала це фотозображення як доказ у справі, суд вбачає за доцільне навести в рішенні зміст цих написів, а саме: «Кодола лох» та «Кодола неадекват».

Позивач у судовому засіданні повідомила, що була ображена на учнів, оскільки вона намагається якнайкраще викладати їм предмет, а вони цього не цінують.

Позивач у судовому засіданні 24.10.2023 стверджувала, що після отримання інформації про написи була схвильована та поводила себе емоційно. Хлопці з класу запізнювалися на урок, тому в присутніх у класі дівчат позивач запитала «де ці дебіли», маючи на увазі всіх учнів-хлопців, а не когось конкретно.

Позивач у судовому засіданні пояснила, що після того як хлопці зайшли в клас та сіли на свої місця, позивач підійшла до ОСОБА_8 , припідняла з однієї сторони його парту та гучно опустила її об підлогу, після чого емоційно звернулася до хлопця ( ОСОБА_13 ) із запитаннями щодо наявних під партою написів. Позивач стверджувала, що в процесі цього емоційного звернення жестикулювала руками та випадково заділа учня рукою десь по потилиці, ближче до вуха. При цьому позивач ОСОБА_1 з власної ініціативи показала в судовому засіданні як сидів учень за партою та де саме стосовно місцезнаходження учня перебувала вона сама. З цих показань вбачається, що позивач стояла обличчям до учня, який сидів з протилежної сторони парти.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про випадковість завдання нею удару ОСОБА_7 по його потилиці, оскільки позивач стояла, а учень сидів і між ними була парта, тобто значна відстань.

Матеріали справи містять письмову заяву ОСОБА_26 - матері однієї з учениць цього класу, підпис якої засвідчено старостою с. Шендерівка, про те, що дійсно її дочка під час уроку історії у вчителя ОСОБА_1 24.10.2022 зробила запис на мобільний телефон (т. 1, а.с. 137).

Запис на електронному носії був доданий до справи стороною відповідача, а також електронний носій з цим самим записом був наданий органом досудового розслідування разом з копією матеріалів кримінального провадження.

Ці записи були прослухані в судовому засіданні та судом встановлена їх ідентичність (т. 1, а.с. 144, т. 2, а.с. 129).

З рапорту інспектора Звенигородського районного відділу поліції вбачається, що 24.10.2022 ОСОБА_10 звернулася на службу 102 з повідомленням про те, що 24.10.2022 під час навчального процесу в Шендерівській гімназії вчителька історії ОСОБА_1 нанесла тілесні ушкодження її дитині ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заявниця бажає написати заяву (т. 2, а.с. 55).

З наявної в справі пояснюючої записки ОСОБА_10 від 25.10.2022, наданої на ім`я завідуючої Шендерівської гімназії ОСОБА_20 , вбачається, що 24.10.2022 завідуюча гімназії повідомила ОСОБА_10 про те, що після оголошення повітряної тривоги її син ОСОБА_13 покинув школу. У цій записці вказано, що під час розмови зі своєю дитиною ОСОБА_10 з`ясувала, що вчитель історії ОСОБА_1 обзивала ОСОБА_13 різними словами, потім підійшла різко підняла на нього парту і кинула, потім вдарила по голові в зоні потилиці, а потім по щоці. На перший погляд матері син був спокійним та не мав ушкоджень, тому ОСОБА_10 планувала вирішити цю ситуацію з учителем. Однак оглянувши сина, заявниця виявила на щоці сина синець, тому вирішила звернутись в поліцію (т.1, а. с. 88).

Звенигородський районний відділ поліції 25.10.2022 про цю подію повідомив відділ освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Стеблівської селищної ради (т. 2, а. с. 65).

У свою чергу, відділ освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Стеблівської селищної ради листом від 26.10.2022 № 430/08-27 проінформував Стеблівський ліцей про надходження листа від Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області щодо повідомлення ОСОБА_10 про те, що під час навчального процесу в Шендерівській гімназії її малолітньому сину ОСОБА_7 вчителька історії ОСОБА_1 нанесла тілесні ушкодження (т. 1, а. с. 89).

Після надходження цього листа відбулося позачергове засідання педагогічної ради Стеблівського ліцею, на якому наказом від 26.10.2022 № 119 схвалено Положення про порядок проведення внутрішнього службового розслідування у Стеблівському ліцеї та вирішено створити комісію для проведення внутрішнього службового розслідування в Шендерівській гімназії (т.1, а.с. 90, 91-96).

На виконання рішення педагогічної ради директор Стеблівського ліцею ОСОБА_5. 26.10.2022 видала наказ «Про створення комісії для проведення внутрішнього службового розслідування у Шендерівській гімназії», яким наказано провести внутрішню службову перевірку стосовно дій вчителя історії та правознавства Шендерівської гімназії ОСОБА_1 , вчинених до учня 7 класу ОСОБА_8 24.10.2022. Для проведення службової перевірки створено тимчасову комісію та визначено її склад (т. 1, а.с. 97).

Позивач була ознайомлена з наказом «Про створення комісії для проведення внутрішнього службового розслідування у Шендерівській гімназії», але відмовилася ставити свій підпис про ознайомлення з ним та відмовилася від дачі пояснень. Це підтверджується актом від 28.10.2022 № 1 (т. 1, а. с. 98). У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтвердила цю обставину.

На час проведення службової перевірки позивач наказом директора Стеблівського ліцею від 26.10.2022 № 89 була відсторонена від виконання обов`язків вчителя-предметника та класного керівника (т. 1, а. с. 14).

Комісія зі службової перевірки 27.10.2022 провела виїзне засідання в Шендерівській гімназії, під час якого в присутності соціального педагога заслухала учнів (за згодою їхніх батьків), а також опитала педагогів цієї гімназії стосовно інциденту за участю ОСОБА_1 .

З протоколу виїзного засідання комісії зі службової перевірки від 27.10.2022 № 1 (т. 1, а. с. 99-104) вбачається, що на засіданні в присутності соціального педагога було заслухано лише тих учнів, батьки яких надали на це згоду, а саме:

- ОСОБА_27 , ученицю 7 класу, яка розповіла, що вчитель ОСОБА_1 є вимогливим вчителем, на уроці історії дівчинці некомфортно, вчителька часто кричить. 24.10.2022 ОСОБА_1 кричала на ОСОБА_8 , ображала його, двічі «посунула» в його бік парту, вдарила по потилиці;

- ОСОБА_28 , учня 7 класу, який засвідчив, що на уроках вчителька ОСОБА_1 викладає предмет цікаво, коли в неї «є настрій». 24 жовтня вчителька кричала на ОСОБА_13 , «двинула» на нього парту, вдарила по лівій стороні голови. ОСОБА_13 не відповів, схилився на парту і сидів. Пізніше, попри оголошену повітряну тривогу, пішов додому. Скаржився на біль в голові. До цього ОСОБА_1 кричала на ОСОБА_13 , проте словесно не ображала;

- ОСОБА_29 , ученицю 7 класу, яка розповіла, що ОСОБА_1 є гарним вчителем, уроки цікаві. 24 жовтня, зайшовши до класу, побачила, що вчителька пересадила однокласниць на першу парту, коли ж прийшли хлопці, почала на них кричати, назвала «дибілами». Кричала на ОСОБА_13 , «совала» в його бік парту, розмахнулася і вдарила;

- ОСОБА_30 , ученицю 7 класу, яка описала уроки історії цікавими, вчитель подає матеріал цікаво. Часто кричить на тих, хто не виконує домашнє завдання, ображає їх. 24 жовтня, зайшовши до класу, бо на перервах не можна заходити, почула, що ОСОБА_1 питає «де хлопці?». І що зараз вона «буде говорити». Кричала на ОСОБА_13 , той закляк, нічого не відповідав. Момент удару не бачила, лише замах та чула звук удару. Було страшно. Посунула назад парту. Кричала, що «вони побачать, якою вона може бути». Запис інциденту на телефон зробила випадково;

- ОСОБА_31 , ученицю 7 класу, яка розповіла, що ОСОБА_1 викладає предмет нормально, але часто кричить. Буває в настрої, а буває - ні (тоді кричить за невиконані завдання). 24 жовтня чула, як ОСОБА_1 кричала на ОСОБА_13 , двічі штовхнула парту на учня. Налякалася поведінкою вчительки;

- ОСОБА_32 , ученицю 7 класу, яка сказала, що ОСОБА_1 викладає свій предмет гарно, проте часто кричить. 24 жовтня дівчата зайшли до кабінету історії першими. Вчителька спитала: «Де всі ці дебіли?» Коли зайшли хлопці та сіли на місця, підійшла до ОСОБА_13 та двічі штовхнула на нього парту. Удару не бачила, бо сиділа на першій парті, чула лише звук ляпаса. Ситуація налякала;

- ОСОБА_33 , учня 9 класу, який описує уроки історії цікавими, сам предмет не полюбляє. Про інцидент у 8 класі чув, не знає хто міг спровокувати вчительку;

- ОСОБА_34 , учня 9 класу, який характеризує ОСОБА_1 як гарного викладача, відносини у нього з вчителькою нормальні, уроки подобаються. Крику з боку вчительки не чув, голос підвищує не часто. Напису на парті не бачив, хоч і сидить за нею. Вважає, що ОСОБА_25 міг написати образливі речі, бо той йому не подобається, виявляє агресію;

- ОСОБА_35 , ученицю 8 класу, яка навчається у гімназії нещодавно, має статус ВПО. Учні прийняли дівчинку добре, вона поступово вливається до колективу. Зазначено, що в учениці стався особистий конфлікт з ОСОБА_1 на ґрунті мови, а саме ОСОБА_36 вжила слово російською мовою, на що вчителька зробила зауваження та хотіла вигнати її з класу. Коли учениця виходити відмовилася, вчитель ( ОСОБА_1 ) підняла всіх інших учнів та вивела їх до учительської, залишивши її ( ОСОБА_37 ) в класі саму. Ця ситуація дуже збентежила дівчинку. Кілька наступних уроків після цього вчителька ігнорувала ОСОБА_37 . Бажання ходити на уроки історії немає. Відчуває моральний тиск, зверхнє ставлення з боку вчителя, голосні крики теж не надихають. Про інцидент у 7 класі чула, ситуацією не здивована.

Також комісія заслухала ОСОБА_38 (мама, домогосподарка), яка характеризує ОСОБА_1 як талановиту, інноваційну особистість, проте вважає, що працювати з дітьми «не її». Діти відчувають тиск, напруження, бояться йти на урок, відчувають приниження, образи. Скаржитися на дії вчителя немає сенсу, бо вона не чує нікого крім себе, і не визнає інших точок зору.

Крім того, на засіданні комісією були заслухані колеги позивача, які характеризували позивача ОСОБА_1 такими висловами:

- ОСОБА_39 , вчитель фізики, сказала: проблем з дітьми у ОСОБА_1 не помічала, однак вона ( ОСОБА_1 ) порушувала правила внутрішнього трудового розпорядку, своєчасно не заповнювала класні журнали; кричати, бити дітей неприпустимо;

- ОСОБА_40 , вчитель початкових класів: людина-вампір; є думка її і неправильна думка; не місце працювати з дітьми; уникає спілкування, обходить стороною ОСОБА_1 ; ображає вчителів («інфузорії», «дебіли», нецензурна лексика); щоденно, систематично порушує посадові інструкції класного керівника; діти бояться; мстива, вдається до шантажу, не стримує емоцій;

- ОСОБА_41 , вчитель біології, трудового навчання, основ здоров`я: хороший спеціаліст; скандальна людина; були конфліктні ситуації; не прислухається ні до кого; як класний керівник виконує обов`язки не завжди; діти бояться; образи постійні («дибіли»); емоцій стримувати не може; «субординація» - невідоме слово;

- ОСОБА_42 , вчитель початкових класів: запальна, на нарадах часті конфлікти з адміністрацією; спілкування уникає; бачить рідко;

- ОСОБА_43 , вчитель математики: імпульсивна, активна; фахівець високого рівня; особистих конфліктів не мала; з адміністрацією були конфлікти; погроз не чула; на нараді було зауваження стосовно ведення журналів, вчитель послалася на ведення електронного журналу;

- ОСОБА_44 , вчитель української мови та літератури: фахівець вищої категорії; навчає вчителів з усієї України; постійно підвищує свій фаховий рівень; емоції може стримувати; активний класний керівник, патріот;

- ОСОБА_45 , вихователь д/г: фахівець найвищого рівня, в школі немає рівня; особисте переносить у професійну сферу; критикує, зневажливо ставиться до адміністрації; часто безпричинні чвари в колективі; їй ( ОСОБА_46 ) страшно за дітей; з цією людиною важко спілкуватися; не прислухається до думки інших, ігнорує зауваження; з дітьми обговорює питання, що не стосуються навчального процесу;

- ОСОБА_47 , вчитель початкових класів: професіонал високого рівня; людина настрою; на педради з`являлася не завжди; субординація відсутня; спілкування з нею ОСОБА_47 намагається уникати;

- ОСОБА_48 , вчитель англійської мови: знає свою справу; діти скаржаться, що уроки не за темою, обговорює багато зайвого; принижувала ОСОБА_48 як фахівця, має особисті образи; на педрадах виступає проти адміністрації, часто на педради не з`являється; не визнає свої помилки; субординації не дотримується; не сприймає конкуренції з боку інших педагогів; ОСОБА_48 оминає її у спілкуванні.

З протоколу № 2 виїзного засідання комісії зі службової перевірки від 28.10.2022 вбачається, що голова комісії ОСОБА_19 повідомила членам комісії інформацію про те, що ОСОБА_1 відмовилася давати пояснення та співпрацювати з комісією (т. 1, а.с. 105).

У судовому засіданні позивач вказала, що збиралася взяти участь у цьому засіданні та надати свої пояснення, однак коли вона їхала на це засідання, то до неї зателефонувала мама ОСОБА_8 - та повідомила про своє бажання вирішити мирно цю ситуацію, а саме повідомила, що хоче забрати свою заяву з поліції. З огляду на це позивач вважала, що інцидент є вичерпаним та потреба у наданні пояснень комісії вже відпала.

Листом Відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Стеблівської селищної ради від 03.11.2022 № 441/08-27 ОСОБА_1 запрошено до відділу освіти на засідання комісії зі службового розслідування на 04.11.2022 о 13.00 (т. 1, а.с. 106).

З метою доведення цієї інформації до відома ОСОБА_1 03.11.2022 об 11.58 год та 14.21 з адреси електронної пошти відділу освіти Стеблівської ОТГ «osvita.stebliv@ukr.net» це запрошення надсилалося на адресу електронний пошти « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (т. 1, а.с. 107, 108).

Зазначена адреса електронної пошти є особистою адресою позивача ОСОБА_1 , що вбачається з матеріалів справи (т. 1, а.с. 133-136).

Під час переписки представника відділу освіти з ОСОБА_1 у месенджері «Viber» за номером телефону позивача, який відповідає зазначеному нею у позовній заяві, позивач підтвердила, що дійсно користується адресою електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Однак зазначила, що жодного запрошення на цю пошту їй не надходило. Під час цієї переписки фото запрошення було направлено ОСОБА_1 у месенджер «Viber». На вказане позивач відповіла, що на даний час перебуває поза межами с. Шендерівка, буде у понеділок (тобто 07.11.2022) та має, що сказати комісії (т. 1, а. с. 107-112).

У судовому засіданні позивач підтвердила, що дійсно постійно користується електронною поштою, на яку направлялася вказана вище кореспонденція, повідомлення перевіряє регулярно. У судовому засіданні не заперечувала фактів отримання вказаних листів.

На підсумкове засідання комісії 04.11.2022 позивач не з`явилася, що підтверджується актом № 2. У зв`язку з неявкою позивача підсумкове засідання комісії було перенесено на 07.11.2022 (т. 1, а. с. 113).

Відповідно до акта службового розслідування від 07.11.2022 за результатами роботи тимчасової комісії з проведення службової перевірки враховано стаж, рівень кваліфікація та досягнення ОСОБА_1 та її учнів. Також ураховано, що в ході роботи комісії встановлено факти порушення вчителем педагогічної етики: ОСОБА_1 неодноразово підвищувала голос на учнів, вживала образливі слова, вдавалася до погроз. Крім того, комісія встановила, що 24.10.2022 на уроці історії у 7 класі, за свідченнями учнів, учитель ОСОБА_1 нанесла удар (ляпас) ОСОБА_7 в область потилиці (щоки). У результаті удару в учня зафіксовано забій (синець) на лівій щоці (медична довідка, видана 27.10.2022 сімейним лікарем ОСОБА_49 ). Учні 7 класу під час інциденту зробили аудіозапис конфлікту, який було надано батькам, відповідно батьки надали його комісії. В аудіозаписі чути, що вчитель перебільшено емоційно кричить (вереск) на учнів, погрожує дітям фізичною розправою та чути здійснення нанесення ляпаса учневі. Факт удару підтвердили учні класу. Учитель ОСОБА_1 пояснення давати відмовилася, про що повідомила на засіданні комісії в телефонному режимі, щодо чого було складено відповідний акт. Своєї вини ОСОБА_1 не визнає, про скоєне не жалкує.

Надана завідувачем Шендерівської гімназії ОСОБА_20 характеристика на ОСОБА_1 свідчить, що позивач схильна проявляти негативні емоції та агресію, випадки такої поведінки були зафіксовані і раніше (наказ по Шендерівському НВК № 98 від 29.04.2009 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності вчителя зарубіжної літератури Шендерівського НВК ОСОБА_1 ; протокол засідання з розгляду випадків булінгу (цькування) від 21.07.2020 (копії долучено до матеріалів справи, т. 1, а.с. 125-132), проте фізичне насилля над дитиною було скоєно вперше.

З урахуванням указаного комісія рекомендувала звільнити ОСОБА_1 з посади вчителя історії та правознавства Шендерівської гімназії (т. 1, а. с. 114-116).

Позивач надала комісії свої зауваження до акта (службового розслідування), у яких зазначила:

1)неправда те, що вона десь озвучувала, що вини не визнає. Цьому факту є свідки і підтвердження;

2)оскільки цей інцидент стався вперше за 33 роки педагогічної діяльності позивача то звісно, що вона шкодує про це;

3)факт від 21.07.2020 було розглянуто і вину позивача не доведено (стосовно обвинувачень в булінгу);

4)заяву мати ( ОСОБА_10 ) забрала, претензій до позивача ( ОСОБА_1 ) не має, ситуація проговорена (т. 1, а.с. 117).

У судовому засіданні позивач підтвердила факт власноручного написання вказаних зауважень до акта службового розслідування.

Наказом Стеблівського ліцею - опорного закладу загальної середньої освіти імені І.С. Нечуя-Левицького Стеблівської селищної ради Черкаської області від 10.11.2022 № 96 вчителя історії та правознавства Шендерівської гімназії ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 10.11.2022 за вчинення аморального поступку, несумісного з продовженням даної роботи.

З наказу вбачається, що він прийнятий відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, Положення про порядок проведення внутрішнього службового розслідування у Стеблівському ліцеї - опорному закладі загальної середньої освіти імені І.С. Нечуя-Левицького Стеблівської селищної ради Звенигородського району Черкаської області (протокол №3 від 26.10.2022 педагогічної ради ліцею), Правил внутрішнього трудового розпорядку (наказ по ліцею №9 від 31.08.2021), ч. 3 ст. 52, ч. 6 ст. 54 Закону «Про освіту», ст. 24 у редакції №2145-VШ від 05.09.2017, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 та факту відкритого кримінального провадження від 02.11.2022 №1202225510000633 за ч.1 ст. 125 Кримінального кодексу України.

Як підставу видачі наказу зазначено лист відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Стеблівської селищної ради Звенигородського району Черкаської області № 430/08-27 від 26.10.2022, акт службового розслідування від 07.11.2022 тимчасової комісії з проведення службової перевірки (т. 1, а.с. 15-16).

Позивач ОСОБА_1 у позові та відповіді на відзив вказувала, що з цим наказом ознайомлена 12.01.2023, про що свідчить її підпис (т. 1, а.с. 15-16).

Однак з «Протоколу про ознайомлення ОСОБА_50 з наказом про звільнення» від 10.11.2022 № 1, підписаного директором ліцею ОСОБА_5 , вбачається, що на підставі ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» указаний наказ про звільнення із займаної посади був надісланий позивачу 10.11.2022 у месенджері Viber та на електронну пошту позивача (т. 1, а.с. 118-124).

У судовому засіданні позивач також підтвердила, що вперше цей наказ був їй направлений на вищевказану особисту електронну пошту. Дати отримання в електронній формі цього наказу позивач точно не згадала, однак підтвердила, що після його отримання розмістила на особистій сторінці в ФейсБуці пост з повідомленням про її звільнення, до якого прикріпила копію наказу про звільнення.

У матеріалах справи містяться докази того, що вказаний пост в соціальній мережі ФейсБук позивач розмістила 12.11.2022, отже з копією наказу в електронній формі позивач ознайомилася не пізніше 12.11.2022 (т. 1, а.с. 123).

Суд звертає увагу, що в одному з судових засідань представник позивача ОСОБА_3 заперечила факт розміщення вказаного посту позивачем в мережі ФейсБук, посилаючись на його відсутність на особистій сторінці позивача. Однак суд критично ставиться до таких тверджень, оскільки матеріали справи містять докази того, що вказаний пост був поширений (перепощений) кількома віртуальними друзями позивача (Sergey Klepko, Lana Bak, Alla Titova), про що збереглися записи на їхніх сторінках в соціальній мережі (т. 1, а.с. 123-124).

Крім того, позивач 25.11.2022 на своїй сторінці в мережі ФейсБук розмістила пост про те, що пройшло вже 4 тижні як її незаконно звільнили з посади вчителя (т. 1, а.с. 124).

Врешті решт позивач у судовому засіданні підтвердила, що знала про наявність наказу від 10.11.2023, однак не поспішала його отримувати в письмовій формі, оскільки сподівалася, що після закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 125 КК України цей наказ буде скасовано та її поновлять на роботі. Однак після закриття судом вказаного кримінального провадження їй повідомили, що відновитися на посаді позивач зможе лише в судовому порядку. Лише після цього, а саме 12.01.2023, позивач отримала копію наказу в паперовій формі.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Стеблівської селищної ради від 25.01.2023 № 04 загальний розмір доходу (нарахованої заробітної плати) ОСОБА_1 на посаді вчителя за період з 01.09.2022 до 31.10.2022 становить 33 121,50 грн (т. 1, а.с. 55).

Одночасно зі службовим розслідуванням за місцем роботи позивача Звенигородський районний відділ поліції ГУНП в Черкаській області проводив досудове розслідування в кримінальному провадженні №12022255310000633 від 02.11.2022, зареєстрованому за заявою матері учня ОСОБА_8 - ОСОБА_10 (т. 2, а.с. 44-195).

Згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 02.11.2022 ОСОБА_10 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, заявила, що 24.10.2022 о 13:20 в приміщенні кабінету історії Шендерівської гімназії, що по АДРЕСА_1 , вчитель ОСОБА_1 завдала тілесні ушкодження малолітньому сину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заявниця просила притягнути ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності (т. 2 а.с. 54).

ОСОБА_22 24.10.2022 у присутності матері надав у поліції пояснення, відповідно до яких 24.10.2022 близько 14:00 год, на шостому уроці історії України вчитель ОСОБА_1 підійшла до нього та почала обзивати його нецензурними словами, перевернула на нього парту та вдарила рукою по голові та по щоці через те що на одній з парт було намальовано нецензурне слово (т. 2, а. с. 57).

Заявниця ОСОБА_10 25.10.2022 надала пояснення, відповідно до яких 24.10.2022 близько 15:00 год від директора навчального закладу вона дізналася про те, що в її сина ОСОБА_13 виник конфлікт з учителем ОСОБА_1 , під час якого її син втік додому. На той час заявниця перебувала в сусідньому селі Нова Буда. Коли вона приїхала додому, то син ОСОБА_13 був вдома, під час спілкування із сином вона дізналася, що спочатку вчителька кричала, а потім вдарила підзатильника та вдарила по щоці (т. 2, а.с. 59). У подальшому 02.11.2022 ОСОБА_10 надала аналогічні показання в якості свідка (т. 2, а.с. 77).

Учень ОСОБА_22 25.10.2022 у присутності матері надав ще раз пояснення, відповідно до яких учитель ОСОБА_1 на уроці історії 24.10.2022 без будь-яких пояснень почала кричати на нього, виражатися на його адресу нецензурними словами, взяла за край його парти та жбурнула її в його сторону, унаслідок чого парта підскочила на рівень його підборіддя. Потім ОСОБА_1 нанесла один удар долонею в область лівої щоки, від чого він відчув різкий біль. Потім почалася повітряна тривога, всі діти пішли в укриття, а він - додому.

У подальшому 02.11.2022 ОСОБА_22 давав аналогічні показання як потерпілий та при проведенні слідчого експерименту від 02.11.2022 (т. 2, а.с.74, 102-106).

Позивач ОСОБА_1 25.10.2022 від надання письмових пояснень відмовилася (т. 2, а.с. 60).

Завідувач Шендерівської гімназії ОСОБА_20 25.10.2022 надала пояснення, а 02.11.2022 показання в якості свідка, відповідно до яких під час уроку історії України була оголошена тривога і біля укриття вчитель історії ОСОБА_1 повідомила їй, що знайшла напис на парті на її адресу. Самостійно з`ясувавши, що це зробив учень 7 класу ОСОБА_22 , ОСОБА_1 провела виховну роботу в цьому класі та один раз стукнула партою. ОСОБА_20 встановивши, що ОСОБА_13 немає в укритті, зателефонувала його матері. Від працівників школи вона дізналася, що коли ОСОБА_1 проводила виховну роботу, то вдарила ОСОБА_13 по голові. Цю ситуацію ОСОБА_20 обговорила з керівництвом. Було вирішено їхати до батьків ОСОБА_13 . Батьки повідомили, що претензій до школи не мають та самі вирішать цю ситуацію з вчителем. Однак пізніше мама ОСОБА_13 їй зателефонувала та повідомила, що виявила у ОСОБА_13 синець на голові і буде викликати поліцію (т. 2, а.с. 61, 97-100).

Згідно з висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 25.10.2022 №05-9-01/404, ОСОБА_9 було оглянуто лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_51 у присутності начальника служби у справах дітей Стеблівської селищної ради Мірошник М.В. Зі слів оглянутого ( ОСОБА_8 ) 24.10.2022 близько 13;00 год на уроці вчителька вдарила долонею по голові та по лівій щоці. Експерт дійшов висновку, що у ОСОБА_9 має місце тілесне ушкодження у вигляді синця на лівій щоці. Вказане ушкодження виникло від дії тупого предмета, по давності виникнення може відповідати часу, вказаному оглянутим і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень (т. 2, а.с. 79).

ОСОБА_22 27.10.2022 був оглянутий сімейним лікарем, скаржився на біль в ділянці лівої щоки. Лікар виявила гематому лівої щоки діаметром приблизно 1 см на 1 см (т. 2, а.с. 82).

Під час досудового розслідування були допитані в якості свідків учні 7 класу Шендерівської гімназії ОСОБА_52 (т. 2, а.с. 85-87), ОСОБА_53 (т. 2, а.с. 90), ОСОБА_54 (т. 2, а.с. 91-93), ОСОБА_55 (т. 2, а.с. 94-96), які підтвердили той факт, що на уроці історії вчитель ОСОБА_1 кричала на ОСОБА_8 , ображала його, шарпала його парту та вдарила його рукою в область голови.

Крім того, були проведені слідчі експерименти зі свідками ОСОБА_56 (т. 2, а.с. 108-113), ОСОБА_53 (т.2, а.с. 115-120), ОСОБА_55 (т. 2, а.с. 122-126), під час яких малолітні свідки показали як саме позивач ОСОБА_1 ударила ОСОБА_8 .

Сторона позивача стверджувала, що діти надавали ті твердження, які їх просили надати працівники поліції. Так, позивач та її представники звертали увагу, що всі діти під час слідчого експерименту використовували таке формулювання стосовно механізму нанесення удару «правою рукою по лівій щоці», однак такі вислови не є притаманними для учнів 7-го класу.

З цього приводу суд звертає увагу, що для учнів 7-го класу очевидно не є звичною участь у слідчому експерименті в межах кримінального провадження, тим паче щодо події, яка сталася на уроці. Крім того, допитана як свідок ОСОБА_57 пояснила, що перед початком слідчих експериментів працівники поліції пояснили дітям процедуру, яка буде відбуватися. Це було зроблено для того, щоб діти не боялися давати пояснення. Так, дітям пояснили, що вони мають показати дії вчителя. Діти підходили до парти, де в ролі ОСОБА_8 сиділа за партою статист. Діти показували як вчитель ОСОБА_1 наносила удар та озвучували свої дії словами «правою рукою по лівій щоці».

Суд не вбачає підстав для сумніву в результатах проведених з дітьми, у тому числі з потерпілим ОСОБА_11 , слідчих експериментів.

ОСОБА_26 в ході дізнання звернулася до дізнавача із заявою про приєднання до матеріалів кримінального провадження відеозапису (відеозвуку) з мобільного телефона її доньки ОСОБА_58 про подію, що мала місце 24.10.2022 під час шостого уроку в Шендерівській гімназії (т. 2, а. с. 127).

На підставі постанови дізнавача Звенигородського РВП ГУНП 04.11.2022 було проведено судово-медичну експертизу ОСОБА_9 . З висновку експерта №05-9-01/412 вбачається наявність у ОСОБА_9 тілесного ушкодження у вигляді синця на лівій щоці, яке могло виникнути внаслідок нанесення удару рукою та могло виникнути від однократної дії твердого тупого предмета, могло виникнути при механізмі і обставинах вказаних у протоколах слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_59 , ОСОБА_53 , ОСОБА_55 від 02.11.2022 (т. 2, а.с. 134-135).

Згідно з протоколом огляду предмета від 03.11.2022, який проводився в приміщенні Звенигородського райвідділу поліції оглянуто диск CD-R з відеофайлом: 24102022. Тривалість 00-44 с, зображення відсутнє, лише наявний звук. При прослуховуванні запису чутно як кричить жінка «Що я за 52 роки ще не була лохом і неадекваткою», після чого чути звук нанесення удару у вигляді ляпасу (хлопок) та далі жінка кричить «Ще раз, хтось тут мені квакне то ви побачите тоді лоха і неадеквата» після чого чути звук жіночих підборів та знову крик жінки несамовитим голосом «ви мене зрозуміли, я помалюю і попишу що не впізнає ні мати ні батько. Ти приходиш, розпинаєшся, щоб воно щось знало». Після цього звукозапис припиняється. Після огляду диск з цим відеофайлом приєднано до матеріалів справи №12022255310000633 від 02.11.2022 (т. 2, а.с. 128).

Постановою дізнавача від 03.11.2022 вказаний вище диск визнано речовим доказом у кримінальному провадженні (т. 2, а.с. 130).

Як зазначалося вище, ці записи були прослухані в судовому засіданні та судом встановлена їх ідентичність (т. 1, а.с. 144, т. 2, а.с. 129).

Суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що цей запис не містить запису її голосу лише тому що «вона не могла так сказати». Наявні у справі та проаналізовані судом докази свідчать про те, що позивач визнавала свою причетність до зафіксованої на записі події та визнавала, що на записі зафіксоване саме її спілкування з учнями.

Цей запис був визнаний речовим доказом в межах кримінального провадження та був предметом дослідження під час службового розслідування, а зміст запису свідчить про те, що між вчителем та учнем стався конфлікт, при цьому вчителя обурило саме те, що її охарактеризували «лохом» та «неадекватною», тобто словами, написаними під партою щодо позивача. Заперечення позивачем очевидного факту, що на записі зафіксовано саме її «спілкування» з учнем, суд сприймає як намагання ввести суд в оману та перешкоджання встановленню істини в справі.

04.11.2022 ОСОБА_10 звернулася до начальника Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області із заявою, у якій просила закрити кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення у зв`язку з її відмовою як представника потерпілого від обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 284 КПК України. Також просила видати розпорядження до відповідальних органів та установ про припинення службового розслідування, яке здійснюється щодо ОСОБА_1 . Свою заяву ОСОБА_10 мотивувала тим, що її звернення в поліцію про заподіяння її сину вчителькою ОСОБА_1 тілесних ушкоджень було здійснено на емоціях, фактично в стані афекту, бо про це дізналася зі слів директора школи. Після більш детального обговорення ситуації зі своїм сином їй стало відомо, що все відбувалося не в такій грубій формі, як їй розповіли спочатку. Конфлікт, який виник у класі на уроці, вирішено із вчителькою. У неї до ОСОБА_1 відсутні будь-які обвинувачення чи претензії (т. 2, а. с. 141).

У матеріалах кримінального провадження також містяться протоколи допиту свідків - членів комісії зі службового розслідування та матеріали службового розслідування відносно вчителя ОСОБА_1 (т.2, а.с.143-166).

Позивачу ОСОБА_1 11.11.2022 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України (т. 2, а. с. 169-174).

З протоколу допиту підозрюваної ОСОБА_1 вбачається, що свою вину вона визнає, але не в рамках тексту підозри. Зокрема пояснила, що вона, підійшовши до парти, де сидів ОСОБА_22 , стукнула кулаком по парті та запитала: «Навіщо ти це зробив?». Жестикулюючи перед ОСОБА_9 , вона випадково зачепила ковзаючим рухом долонею правої руки по потилиці ОСОБА_9 . Дана дія нею була здійснена не навмисно (т. 2, а.с. 181).

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022255310000633 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, був скерований до суду 14.11.2022 (т. 2, а. с. 2-6).

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 27.12.2022 кримінальне провадження №12022255310000633 закрито в зв`язку з відмовою потерпілого ОСОБА_8 та його законного представника ОСОБА_10 від обвинувачення (т. 1, а. с. 20-22).

Позивач стверджує, що факт закриття кримінального провадження свідчить про те, що вона вважається виправданою.

Однак такий висновок не ґрунтується на нормах закону. Судовий розгляд кримінального провадження не здійснювався, а докази не досліджувалися. Відмова потерпілого від обвинувачення не свідчить, що подія не мала місця.

На підтвердження того, що в зв`язку зі звільненням у позивача погіршився стан здоров`я - настала глибока депресія, загострилися серцево-судинні хвороби - сторона позивача долучила до позову роздруківки скріншотів замовлень в інтернет-аптеці «Здравица» (т. 1, а. с. 56-57).

Однак зазначені роздруківки не містять інформації про те, ким ці ліки замовлялися (зазначено лише ім`я « ОСОБА_60 »). Крім того, наданий суду запис за результатом виклику сімейного лікаря містить лише загальний опис зазначених позивачем симптомів, які були записані невідомо коли та яким саме лікарем (т. 2, а.с. 179).

Крім того, надана позивачем копія виписки стосовно амбулаторного лікування, вкрай низької якості, що унеможливлює її прочитання. Крім того ця виписка датована 2019 роком, отже не може свідчити про погіршення стану здоров`я позивача через звільнення з роботи (т. 2, а.с. 180).

Сторона позивача надала суду нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_10 , у якій остання доводить до відома суду, що її дзвінок в поліцію про те, що ОСОБА_1 завдала тілесних ушкоджень її сину ОСОБА_9 було здійснено на емоціях та під впливом керуючої Шендерівської гімназії ОСОБА_20 . Дійсно між ОСОБА_1 та учнем ОСОБА_9 виник конфлікт на уроці. Вчителька емоційно почала виясняти, хто і чому зробив напис під партою, аргументуючи тим, що вона старалася дати учням знання, а її незаслужено образили. Її син сидів саме за даною партою. Вчителька підійшла до парти й емоційно жестикулювала, запитуючи, хто це зробив. Жестикулюючи, вона ненароком зачепила ОСОБА_9 по потилиці. Конфлікт, який стався на уроці між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було повністю вирішено, вони мають добрі стосунки, син на вчительку не ображається (т.1, а.с. 231).

Крім того, позивач надала у якості доказів аудіозаписи своїх розмов з іншою особою - зі слів позивача з матір`ю ОСОБА_8 . Позивач стверджувала, що самостійно здійснювала записи цих телефонних розмов, про що повідомляла ОСОБА_10 . Позивач пояснила, що розмови були досить тривалими, тому позивач самостійно здійснила «нарізку» певних частин розмов та надала їх до суду.

Суд звертає увагу, що під час підготовчого судового засідання при вирішенні клопотань сторін про виклик свідків суд з`ясовував у сторони позивача питання необхідності виклику учня ОСОБА_8 та його матері ОСОБА_10 до суду для надання показань. Сторона позивача категорично заперечила таку необхідність.

З огляду на викладене суд критично ставиться до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_10 , та до аудіозаписів розмов, які відбувалися ймовірно з ОСОБА_10 , оскільки указана особа не допитувалася судом як свідок у передбаченому ЦПК України порядку. Нотаріально посвідчена заява та надані позивачем аудіозаписи є недопустимим доказом.

Також суд звертає увагу, що аудіозапис інциденту на уроці історії учениця класу ОСОБА_53 зробила випадково, при цьому вона не знала по наміри позивача «розібратися в ситуації» стосовно написів на парті, та не могла передбачити поведінку вчителя.

Однак позивач ОСОБА_1 свідомо здійснювала записи своїх розмов з ймовірно матір`ю хлопчика, при цьому позивач мала можливість ставити питання таких чином, щоб отримати потрібну їй відповідь. Крім того, позивач мала можливість виокремити («нарізати») з цих записів саме ті фрагментів розмов, які вважала за потрібне. Суд вважає такі дії позивача маніпулятивними, а надані позивачем аудіозаписи - недопустимими доказами.

Сторонами також були надані суду документи на підтвердження і спростування вчинення позивачем інших вчинків, конфліктних ситуацій, які виникали між сторонами.

Крім того, сторона позивача надала характеризуючі ОСОБА_1 як педагога матеріали, ставлення до неї випускників та інших колег з різних областей України (віртуально знайомих), а також докази того, що батьки дітей, яких у різний час навчала ОСОБА_1 , звернулися до Стеблівського селищного голови із заявами про незгоду зі звільненням ОСОБА_1 та діяльністю завідуючої Шендерівської гімназії ОСОБА_20. (т. 1, а.с. 23-54).

Суд звертає увагу, що предметом доказування у цій справі є встановлення законності звільнення позивача за аморальний проступок, вчинений 24.10.2022, тому докази, які не стосуються предмета доказування не беруться судом до уваги, оскільки є неналежними.

При вирішенні спору суд застосовує такі норми законодавства.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

До суб`єктів, які можуть бути звільнені з такої підстави, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України «Про освіту», а саме керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.

Звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Трудове законодавство не визначає поняття аморального проступку. Таке визначення є оціночною категорією. Аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб.

Згідно із частиною першою статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов`язки.

За змістом статті 56 Закону України «Про освіту» педагогічні працівники зобов`язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати у дітей повагу до батьків, жінки, старших за віком.

Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь, - зобов`язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, їх батьками, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

Підвищена відповідальність педагогічних працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливих відносинах та виконують специфічні функції, які не обмежуються лише формальним виконанням трудових обов`язків вчителя (педагога, вихователя), а й здійснюють виховну функцію, не властиву іншим категоріям працівників.

Такі висновки неодноразово викладав Верховний Суд у своїх постановах. Судова практика з цих питань є сталою (зокрема постанови від 30.01.2018 справа № 713/265/15-ц, від 16.05.2018 справа № 1519/2-667/11, від 07.05.2018 справа № 243/ 8522/17, від 27.03.2019 у справі № 560/893/17, від 11.04.2019 у справі № 351/2141/16, від 31.07.2019 у справі № 243/5802/16-ц, від 05.09.2019 у справі № 697/2520/18, від 02.10.2019 у справі № 495/47/18).

Згідно з висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 22.03.2017 у справі № 6-3135цс16, звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Суд дійшов висновку, що під час проведення службового розслідування комісією були встановлені конкретні факти аморальної поведінки позивача. Так, комісія достеменно встановила, що 24.10.2022 на уроці історії позивач ОСОБА_1 дуже голосно кричала в класі на учнів та погрожувала розправою. При цьому зневажливо називала учня «воно» («ще раз хтось тут мені квакне то ви побачите тоді лоха і неадеквата»; «ви мене зрозуміли, я помалюю і попишу що не впізнає ні мати ні батько»; «ти приходиш, розпинаєшся, щоб воно щось знало»).

Крім того, суд дослідив достатньо доказів, щоб дійти впевненого висновку про те, що позивач ОСОБА_1 24.10.2023 на уроці історії в 7-му класі завдала свідомого удару учню ОСОБА_7 .

Суд також погоджується з твердженням сторони відповідача, що окремим проявом аморальної поведінки позивача є її виправдання своєї недопустимої поведінки, з посиланням на підвищену емоційність, а також відсутність дієвого розкаяння.

Крім того, комісія додатково здобула докази аморальної поведінки позивача, що притаманні позивачу в повсякденному спілкуванні не тільки з учнями, а й з колегами (приниження інших, відсутність поваги, називання колег образливими словами).

У своїй промові на судових дебатах, текст якої позивач просила приєднати до матеріалів справи, позивач зазначила: «незважаючи на те, що в школі панувала нездорова атмосфера між вчителями та керівництвом, я не тримала довго образи ні на кого і коли почалась війна, то була однією із найактивніших, хто підтримував волонтерські ініціативи ОСОБА_61 . Тоді, як частина вчителів, не мала бажання донатити для ЗСУ. З цього приводу на нарадах були суперечки і я завжди підтримувала ОСОБА_61 , що потім дало привід цим вчителям заявити, що я конфліктна та полити мене брудом».

Суд оцінює наведене твердження позивача як маніпулятивне намагання пояснити причину конфліктів між нею та іншими членами колективу саме її активною громадянською позицією та відсутністю бажання з боку колег надавати допомогу ЗСУ, а не тим, чим пояснюють конфлікти колеги - зверхністю позивача, відсутністю в неї поваги до інших, порушення правил субординації та трудової дисципліни, називання колег «дебілами», «інфузоріями» тощо.

Позивач наведеною інтерпретацією причин конфліктів очевидно виставляє своїх колег в негативному світлі. На глибоке переконання суду будь які маніпуляції стосовно питань воєнного часу є недопустимими та свідчать про аморальність. Тим більше, коли такі маніпуляції застосовує педагог.

Зазначені вище прояви поведінки позивача суперечать вимогам педагогічної етики, моралі, поваги до гідності дітей, обов`язку вчителя захищати дітей від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, а також суперечать загальноприйнятим нормам і правилам, порушують моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві.

Тривалий педагогічний досвід позивача ОСОБА_1 , її визначні досягнення в професійній сфері, у тому числі визнання її кращим освітянином року та входження до списку 50-ти найкращих учителів країни, жодним чином не стосуються її поведінки та не можуть бути мірилом її ставлення до учнів, а тим більше до колег.

Наявність у позивача ОСОБА_1 грамот, дипломів та подяк не спростовують встановлених фактичних обставин щодо наявності в поведінці позивача ОСОБА_1 проявів аморальної поведінки, які несумісні з продовженням даної роботи.

Окрім того, суд звертає увагу на помилковість висновків позивача про те, що звільнення до неї було застосовано як один з видів дисциплінарного стягнення.

Розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України не є заходом дисциплінарного стягнення, отже суд критично ставиться до тверджень позивача, що відповідач мав врахувати її професійні здобутки та тривалий педагогічних стаж та застосувати інше дисциплінарне стягнення.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про вчинення позивачем аморального поступку, не сумісного з продовженням даної роботи, отже наказ про її звільнення ухвалено правомірно.

При цьому не заслуговують на увагу твердження позивача про порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування (створення відповідної комісії, затвердження не передбаченого в освітній сфері Порядку проведення службових розслідувань), оскільки відповідний локальний нормативний акт затверджувався уповноваженим на те органом.

Щодо дотримання позивачем строків звернення з позовом до суду слід зазначити таке.

Як було встановлено судом, 10.11.2022 у месенджері Viber та на електронну адресу позивача була направлена копія наказу про її звільнення із займаної посади (т. 1, а.с.118-124).

Позивач ОСОБА_1 у позові та відповіді на відзив вказувала, що з цим наказом ознайомлена 12.01.2023, про що свідчить її підпис (т. 1, а.с. 15-16).

Однак з матеріалів справи вбачається, що з електронної адреси « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на електронну пошту позивача 10.11.2022 о 15:02 год був направлений лист з темою: «ОСОБА_1, ознайомтесь, будь ласка, з наказом» (т. 1, а.с. 119).

У відповідь на цей лист 10.11.2022 о 15:38 год було направлено повідомлення «Зустрінемося в суді». Цей лист-відповідь підписаний такою фразою: «З повагою та непохитною вірою у Перемогу України - ОСОБА_62 » (т. 1, а.с. 120).

У судовому засіданні позивач визнала, що вперше цей наказ був їй направлений на її особисту електронну пошту, після чого вона 12.11.2022 розмістила на особистій сторінці в ФейсБуці пост з повідомленням про її звільнення, до якого прикріпила копію самого наказу (т. 1, а.с. 123).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що з наявністю наказу та його змістом позивач була ознайомлена 10.11.2022, тобто у день його винесення.

Позивач пояснила, що на той час претензій до неї від батьків ОСОБА_8 не було, ситуація була вирішена, тому позивач свідомо не отримувала паперову копію наказу, оскільки сподівалася, що після закриття кримінального провадження цей наказ буде скасований та її поновлять на роботі.

Лише після отримання відмови в поновленні на роботі, а саме 12.01.2023, позивач отримала паперову копію наказу.

До суду з цим позовом позивач ОСОБА_1 звернулася 03.02.2023, тобто в межах місячного строку після отримання паперової копії наказу, однак після спливу місячного строку з моменту ознайомлення з цим наказом.

Відповідно до ст. 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк (правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 06.04.2016 у справі № 6-409цс16).

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

З матеріалів справи суд не вбачає підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду. Крім того, сама позивач поновити строк звернення до суду не просить, оскільки в заявах по суті справи стверджує, що отримала наказ лише 12.01.2023.

Лише під час судового розгляду під тиском доказів позивач визнала, що наказ отримала значно раніше - до 12.11.2022.

З огляду на викладене суду слід встановити, чи можна вважати, що направлений 10.11.2022 на електронну пошту позивача наказ про її звільнення був вручений у належний спосіб.

Матеріали справи містять «Протокол про ознайомлення ОСОБА_50 з наказом про звільнення» від 10.11.2022 № 1, підписаний директором ліцею ОСОБА_5 .. Зі змісту протоколу вбачається. що на підставі ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» указаний наказ про звільнення із займаної посади був надісланий позивачу 10.11.2022 у месенджері Viber та на її електронну пошту (т. 1, а.с.118).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

Оскільки на території Черкаської області активні бойові дії не ведуться, то частина перша цієї статті застосуванню не підлягає.

Відповідно до частини 2 цієї статті в період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

З матеріалів справи вбачається, що позивач активно користувалася своєю електронною поштою. Під час службового розслідування позивач ОСОБА_1 в електронній формі отримувала запрошення на засідання комісії, а на отримані листи направляла відповіді (зокрема,т. 1, а.с. 118).

Суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 дізналася про порушення її трудових прав у момент отримання 10.11.2022 копії наказу про її звільнення.

Листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК України (постанова Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17).

Позивач з дня винесення наказу, а саме з 10.11.2022, достеменно знала про наявність наказу про своє звільнення та знала його зміст. Позивач мала можливість, однак свідомо не отримувала паперову копію наказу, оскільки намагалася поновитися на посаді без звернення до суду.

Таку поведінку позивача суд розцінює як зловживання своїми правами.

При цьому відповідач, ураховуючи введений в Україні режим воєнного стану, отримавши від позивача у відповідь на направлення копії наказу повідомлення про зустріч в суді, небезпідставно вважав, що належним чином виконав свій обов`язок щодо вручення працівнику наказу про його звільнення.

За таких обставин, суд виснує, що позивач пропустила строк звернення до суду з позовом за захистом своїх трудових прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України при відмові у позові понесені позивачем судові витрати залишаються за ним.

Керуючись ст. 10, 81, 247, 264-268, 354 ЦПК України, ст. 233 КзПП України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Стеблівського ліцею - опорного закладу загальної середньої освіти імені І.С. Нечуя-Левицькогого Стеблівської селищної ради Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , інші дані суду не відомі.

Відповідач: Стеблівський ліцей - опорний заклад загальної середньої освіти імені І.С. Нечуя-Левицького Стеблівської селищної ради Черкаської області, ЄДРПОУ 33460624, місцезнаходження: вул. Партизанська, 3, смт. Стеблів, Звенигородський район, Черкаська область, інші дані суду не відомі.

Повний текст складено 22.12.2023.

СуддяЛітвінова Г.М.