Постанова

від 16.04.2024 по справі 699/98/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року

м. Черкаси

справа № 699/98/23 провадження № 22-ц/821/416/24 категорія 311000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.

суддів: Карпенко О.В., Василенко Л.І.

секретар: Мунтян К.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представники позивача - адвокати Гречуха Віталій Іванович, Кошельник Богдана Сергіївна

відповідач: Стеблівський ліцей опорний заклад загальної середньої освіти імені І.С. Нечуя-Левицького Стеблівської селищної ради Черкаської області

представник відповідача - адвокат Перебийніс Світлана Василівна

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційні скарги представників ОСОБА_1 - адвокатів Кошельник Богдани Сергіївни, Гречухи Віталія Івановича на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Стеблівського ліцею опорного закладу загальної середньої освіти імені І.С. Нечуя-Левицького Стеблівської селищної ради Черкаської області про визнання наказу незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Стеблівського ліцею опорного закладу загальної середньої освіти імені І.С. Нечуя-Левицького Стеблівської селищної ради Черкаської області про визнання наказу незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що 26 жовтня 2022 року наказом відповідача вчителя історії та правознавства Шендерівської гімназії ОСОБА_1 було відсторонено від виконання обов`язків вчителя-предметника та класного керівника на час проведення службової перевірки з 27 жовтня 2022 року.

Наказом від 10 листопада 2022 року, який вручено позивачу 12 січня 2023 року, ОСОБА_1 було звільнено з роботи за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи, у тому числі на підставі відкритого 02 листопада 2022 року кримінального провадження щодо вчинення позивачем нібито кримінального проступку, передбаченого ч. 1 статтею 125 КК України - заподіяння позивачем умисного легкого тілесного ушкодження учню Шендерівської гімназії ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 вказала, що мати учня - неповнолітнього ОСОБА_3 подала на стадії досудового розслідування заяву про відмову від приватного обвинувачення, однак кримінальне провадження закрите не було, та з обвинувальним актом було передане до суду.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2022 року у справі № 699/1347/22 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 125 КК України закрито у зв`язку з відмовою потерпілого та його законного представника від обвинувачення.

ОСОБА_1 в позовній заяві вказала, що зі змісту заяви потерпілого та його законного представника, поданої до матеріалів справи № 699/1347/22 вбачається, що звернення в поліцію було здійснено на емоціях, та що позивач ОСОБА_1 не мала жодного умислу та злочинного наміру на завдання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, а жестикулюючи ненароком зачепила хлопчика по потилиці, а не полівій щоці, як це зазначено в матеріалах кримінального провадження.

Створення відповідачем службової комісії, яка надала рекомендацію для звільнення позивача не ґрунтується на нормах права. На думку ОСОБА_1 ця комісія працювала не професійно, упереджено, оскільки до її складу увійшли упереджені особи, з якими у позивача були напружені стосунки.

На захист позивача батьками учнів Шендерівської гімназії було підписано заяву від 01 грудня 2022 року, у якій висловлено незгоду з наказом про звільнення.

Колишні учні позивача та її колеги створили електронні петиції, адресовані Стеблівській селищній раді, з вимогою поновити позивача на посаді.

Тому, з урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 вважає, що її звільнення є результатом неприязних відносин до неї з боку керівництва. При її звільненні не було враховано тривалий стаж роботи в одній школі (33 роки), її професійні досягнення як вчителя.

На думку позивача відповідач не довів наявність в її діях аморального вчинку, оскільки в наказі не конкретизовано, що мається на увазі під «аморальним вчинком».

Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що вона не вчинила жодної дії, яка б порушувала моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечила б змісту трудової функції працівника.

Позивач вважає, що протиправна поведінка відповідача завдала їй моральну шкоду, яка полягає у погіршенні її стану здоров`я та в завданні шкоди її діловій репутації. Моральну шкоду позивач оцінює в 10 000 грн.

В позовній заяві просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ Стеблівського ліцею - опорного закладу загальної середньої освіти імені І.С. Нечуя-Левицького Стеблівської селищної ради Черкаської області від 10 листопада 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя історії та правознавства Шендерівської гімназії;

- поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя історії та правознавства Шендерівської гімназії;

- стягнути зі Стеблівського ліцею опорного закладу загальної середньої освіти імені І.С. Нечуя-Левицького Стеблівської селищної ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2022 року по день ухвалення судового рішення з розрахунку 770,26 грн. за кожен робочий день;

- стягнути зі Стеблівського ліцею опорного закладу загальної середньої освіти імені І.С. Нечуя-Левицького Стеблівської селищної ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 10 000 грн. моральної шкоди;

- стягнути зі Стеблівського ліцею опорного закладу загальної середньої освіти імені І.С. Нечуя-Левицького Стеблівської селищної ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що під час розгляду справи, судом враховано, що під час проведення службового розслідування комісією були встановлені конкретні факти аморальної поведінки позивача.

Судом встановлено, що комісія достеменно встановила, що 24 жовтня 2022 року на уроці історії позивач ОСОБА_1 дуже голосно кричала в класі на учнів та погрожувала розправою. При цьому зневажливо називала учня «воно».

Крім того, суд дослідив достатньо доказів, щоб дійти впевненого висновку про те, що позивач ОСОБА_1 24 жовтня 2022 на уроці історії в 7-му класі завдала свідомого удару учню ОСОБА_3 .

Суд погодився з твердженням сторони відповідача, що окремим проявом аморальної поведінки позивача є її виправдання своєї недопустимої поведінки, з посиланням на підвищену емоційність, а також відсутність дієвого розкаяння.

Крім того, суд врахував, що комісія додатково здобула докази аморальної поведінки позивача, що притаманні позивачу в повсякденному спілкуванні не тільки з учнями, а й з колегами (приниження інших, відсутність поваги, називання колег образливими словами).

Зазначені вище прояви поведінки позивача на переконання суду суперечать вимогам педагогічної етики, моралі, поваги до гідності дітей, обов`язку вчителя захищати дітей від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, а також суперечать загальноприйнятим нормам і правилам, порушують моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві.

Судом враховано, що тривалий педагогічний досвід позивача її визначні досягнення в професійній сфері, у тому числі визнання її кращим освітянином року та входження до списку 50-ти найкращих учителів країни, жодним чином не стосуються її поведінки та не можуть бути мірилом її ставлення до учнів, а тим більше до колег.

Врахувавши наявні матеріали справи, надані сторонами докази, надавши їм оцінку, районний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі своїх представників адвокатів Гречухи В.І. та Кошельник Б.С. оскаржила його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.

В апеляційних скаргах представники ОСОБА_1 - адвокат Гречуха В.І. та адвокат Кошельник Б.С. простять скасувати рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2023 року як незаконне та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити та стягнути судові витрати з відповідача на користь позивача.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційні скарги мотивовані тим, що під час розгляду справи суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2022 року прийнято відмову потерпілого ОСОБА_3 , законного представника потерпілого ОСОБА_7 від обвинувачення ОСОБА_1 у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення і кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 закрито. Оцінка матеріалів кримінального провадження як доказів має здійснюватися в порядку кримінального судочинства, а покладені в основу рішення суду в цивільному судочинстві матеріали кримінального провадження є неналежними та недопустимими доказами.

Крім того, районний суд не врахував, що службове розслідування було проведено з порушеннями, на момент його проведення та складання акту, деякі члени комісії були упередженими до ОСОБА_1 , відтак висновок комісії не може бути покладений в основу рішення суду.

Представники ОСОБА_1 в своїх апеляційних скаргах звертають увагу на те, що звільнення позивача стало результатом неприязних відносин до неї з боку керівництва. При її звільненні не було враховано тривалий стаж її роботи (33 роки), її професійні досягнення як вчителя.

Зазначено, що судом не було встановлено коли і у якій формі ОСОБА_1 було вчинено аморальний проступок. Відповідачем не було доведено протиправність її вини, а отже звільнення є незаконним.

Таким чином, рішення суду підлягає скасуванню, а вимоги позивача задоволенню шляхом прийняття постанови суду про задоволення таких вимог.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзивах на апеляційні скарги, що надійшли від представника Стеблівський ліцей опорний заклад загальної середньої освіти імені І.С. Нечуя-Левицького - адвоката Перебийніс С.В. зазначено, що доводи апеляційних скарг є необгрунтованими і не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду.

Суд першої інстанції правомірно врахував всі надані сторонами докази у справі, визнав доведеним факт неправомірної поведінки вчителя та дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Адміністрація школи вважає недопустимою таку поведінку вчителя та вважає, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням чинного законодавства щодо порядку та процедури такого звільнення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Стеблівський ліцей - опорний заклад загальної середньої освіти імені І.С. Нечуя-Левицькогого Стеблівської селищної ради Черкаської області є закладом загальної середньої освіти, створений в організаційно-правовій формі комунальної установи.

Засновником Стеблівського ліцею є Стеблівська селищна рада. Уповноважений орган засновника - відділ освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Стеблівської селищної ради.

Стеблівський ліцей створений як опорний заклад загальної середньої освіти рішенням сесії Стеблівської селищної ради від 09 липня 2021 року № 9-2/VIII, має в своєму складі 4 філії, які не є юридичними особами: Зарічанська гімназія; Дацьківська гімназія; Сидорівська гімназія; Шендерівська гімназія.

Позивач ОСОБА_1 працювала на посаді вчителя історії та правознавства Шендерівської гімназії, яка є філією Стеблівського ліцею.

Матеріали справи містять доповідну записку ОСОБА_1 на ім`я завідуючої Шендерівської гімназії ОСОБА_8 від 24 жовтня 2022 року стосовно ситуації, що склалася на уроці в 7 класі, з якої вбачається, що перед вказаним уроком учениця 8-го класу показала позивачу фото напису під партами нецензурних слів у сторону позивача ОСОБА_1 ..

Матеріали справи також містять письмову заяву ОСОБА_9 - матері однієї з учениць 7 класу, підпис якої засвідчено старостою с. Шендерівка, про те, що дійсно її дочка під час уроку історії у вчителя ОСОБА_1 24 жовтня 2022 року зробила запис на мобільний телефон (а.с. 137 Т.1).

Запис на електронному носії був доданий до справи стороною відповідача, а також електронний носій з цим самим записом був наданий органом досудового розслідування разом з копією матеріалів кримінального провадження.

Ці записи були прослухані в судовому засіданні суду першої інстанції та судом встановлена їх ідентичність (а.с. 144 Т.1, а.с. 129 Т.2).

З рапорту інспектора Звенигородського районного відділу поліції вбачається, що 24 жовтня 2022 року ОСОБА_7 звернулася на службу 102 з повідомленням про те, що 24 жовтня 2022 року під час навчального процесу в Шендерівській гімназії вчителька історії ОСОБА_1 нанесла тілесні ушкодження її дитині ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З наявної в справі пояснюючої записки ОСОБА_7 від 25 жовтня 2022 року, наданої на ім`я завідуючої Шендерівської гімназії ОСОБА_8 , вбачається, що 24 жовтня 2022 року завідуюча гімназії повідомила ОСОБА_7 про те, що після оголошення повітряної тривоги її син ОСОБА_3 покинув школу. У цій записці вказано, що під час розмови зі своєю дитиною з`ясувала, що вчитель історії ОСОБА_1 обзивала учня різними словами, потім підійшла різко підняла на нього парту і кинула, потім вдарила по голові в зоні потилиці, а потім по щоці. На перший погляд матері син був спокійним та не мав ушкоджень, тому ОСОБА_7 планувала вирішити цю ситуацію з учителем. Однак оглянувши сина, заявниця виявила на щоці сина синець, тому вирішила звернутись в поліцію (а.с. 88 Т.1).

Звенигородський районний відділ поліції 25 жовтня 2022 року про цю подію повідомив відділ освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Стеблівської селищної ради (а.с. 65 Т.2).

У свою чергу, відділ освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Стеблівської селищної ради листом від 26 жовтня 2022 року № 430/08-27 проінформував Стеблівський ліцей про надходження листа від Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області щодо повідомлення ОСОБА_7 про те, що під час навчального процесу в Шендерівській гімназії її малолітньому сину ОСОБА_3 вчителька історії ОСОБА_1 нанесла тілесні ушкодження (а.с. 89 Т.1).

Після надходження цього листа відбулося позачергове засідання педагогічної ради Стеблівського ліцею, на якому наказом від 26 жовтня 2022 року № 119 схвалено Положення про порядок проведення внутрішнього службового розслідування у Стеблівському ліцеї та вирішено створити комісію для проведення внутрішнього службового розслідування в Шендерівській гімназії (а.с. 90-96 Т.1).

На виконання рішення педагогічної ради директор Стеблівського ліцею ОСОБА_11 26 жовтня 2022 року видала наказ «Про створення комісії для проведення внутрішнього службового розслідування у Шендерівській гімназії», яким наказано провести внутрішню службову перевірку стосовно дій вчителя історії та правознавства Шендерівської гімназії ОСОБА_1 , вчинених до учня 7 класу ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Для проведення службової перевірки створено тимчасову комісію та визначено її склад (а.с. 97 Т.1).

Позивач була ознайомлена з наказом «Про створення комісії для проведення внутрішнього службового розслідування у Шендерівській гімназії», але відмовилася ставити свій підпис про ознайомлення з ним та відмовилася від дачі пояснень. Це підтверджується актом від 28 жовтня 2022 року № 1 (а.с. 98 Т.1). У судовому засіданні під час розгляду справи районним судом, позивач ОСОБА_1 підтвердила цю обставину.

На час проведення службової перевірки позивач наказом директора Стеблівського ліцею від 26 жовтня 2022 року № 89 була відсторонена від виконання обов`язків вчителя - предметника та класного керівника (а.с. 14 Т.1).

Комісія зі службової перевірки 27 жовтня 2022 року провела виїзне засідання в Шендерівській гімназії, під час якого в присутності соціального педагога заслухала учнів (за згодою їхніх батьків), а також опитала педагогів цієї гімназії стосовно інциденту за участю ОСОБА_1 .

Листом Відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Стеблівської селищної ради від 03 листопада 2022 року № 441/08-27 ОСОБА_1 запрошено до відділу освіти на засідання комісії зі службового розслідування на 04 листопада 2022 року о 13.00 (а.с. 106 Т.1).

З метою доведення цієї інформації до відома ОСОБА_1 03 листопада 2022 року об 11.58 год. та 14.21 год. з адреси електронної пошти відділу освіти Стеблівської ОТГ «osvita.stebliv@ukr.net» це запрошення надсилалося на адресу електронний пошти « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (а.с. 107, 108 Т.1).

Зазначена адреса електронної пошти є особистою адресою позивача ОСОБА_1 , що вбачається з матеріалів справи (а.с. 133-136 Т.1).

Під час переписки представника відділу освіти з ОСОБА_1 у месенджері «Viber» за номером телефону позивача, який відповідає зазначеному нею у позовній заяві, позивач підтвердила, що дійсно користується адресою електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Однак зазначила, що жодного запрошення на цю пошту їй не надходило. Під час цієї переписки фото запрошення було направлено ОСОБА_1 у месенджер «Viber». На вказане позивач відповіла, що на даний час перебуває поза межами с. Шендерівка, буде у понеділок (тобто 07 листопада 2022 року) та має, що сказати комісії (а.с. 107-112 Т.1).

На підсумкове засідання комісії 04.11.2022 позивач не з`явилася, що підтверджується актом № 2. У зв`язку з неявкою позивача підсумкове засідання комісії було перенесено на 07 листопада 2022 року (а.с. 113 Т.1).

Відповідно до акта службового розслідування від 07 листопада 2022 року за результатами роботи тимчасової комісії з проведення службової перевірки враховано стаж, рівень кваліфікація та досягнення ОСОБА_1 та її учнів. Також ураховано, що в ході роботи комісії встановлено факти порушення вчителем педагогічної етики: ОСОБА_1 неодноразово підвищувала голос на учнів, вживала образливі слова, вдавалася до погроз.

Крім того, комісія встановила, що 24 жовтня 2022 року на уроці історії у 7 класі, за свідченнями учнів, учитель ОСОБА_1 нанесла удар (ляпас) ОСОБА_3 в область потилиці (щоки).

У результаті удару в учня зафіксовано забій (синець) на лівій щоці (медична довідка, видана 27 жовтня 2022 року сімейним лікарем ОСОБА_12 ).

Учні 7 класу під час інциденту зробили аудіозапис конфлікту, який було надано батькам, відповідно батьки надали його комісії. В аудіозаписі чути, що вчитель перебільшено емоційно кричить (вереск) на учнів, погрожує дітям фізичною розправою та чути здійснення нанесення ляпаса учневі. Факт удару підтвердили учні класу.

Учитель ОСОБА_1 пояснення давати відмовилася, про що повідомила на засіданні комісії в телефонному режимі, щодо чого було складено відповідний акт. Своєї вини ОСОБА_1 не визнає, про скоєне не жалкує.

Надана завідувачем Шендерівської гімназії ОСОБА_8 характеристика на ОСОБА_1 свідчить, що позивач схильна проявляти негативні емоції та агресію, випадки такої поведінки були зафіксовані і раніше (наказ по Шендерівському НВК № 98 від 29 квітня 2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності вчителя зарубіжної літератури Шендерівського НВК ОСОБА_1 ; протокол засідання з розгляду випадків булінгу (цькування) від 21 липня 2020 року (копії долучено до матеріалів справи, а.с. 125-132 Т.1), проте фізичне насилля над дитиною було скоєно вперше.

З урахуванням указаного комісія рекомендувала звільнити ОСОБА_1 з посади вчителя історії та правознавства Шендерівської гімназії (а.с. 114-116 Т.1).

Позивач надала комісії свої зауваження до акта (службового розслідування), у яких зазначила:

1) неправда те, що вона десь озвучувала, що вини не визнає. Цьому факту є свідки і підтвердження;

2) оскільки цей інцидент стався вперше за 33 роки педагогічної діяльності позивача то звісно, що вона шкодує про це;

3) факт від 21 липня 2020 року було розглянуто і вину позивача не доведено (стосовно обвинувачень в булінгу);

4) заяву мати ( ОСОБА_13 ) забрала, претензій до позивача ( ОСОБА_1 ) не має, ситуація проговорена (а.с. 117 Т.1).

Під час розгляду справи позивач підтвердила факт власноручного написання вказаних зауважень до акта службового розслідування.

Наказом Стеблівського ліцею - опорного закладу загальної середньої освіти імені І.С. Нечуя-Левицького Стеблівської селищної ради Черкаської області від 10 листопада 2022 року № 96 вчителя історії та правознавства Шендерівської гімназії ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 10 листопада 2022 року за вчинення аморального поступку, несумісного з продовженням даної роботи.

Зі змісту наказу вбачається, що він прийнятий відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Положення про порядок проведення внутрішнього службового розслідування у Стеблівському ліцеї - опорному закладі загальної середньої освіти імені І.С. Нечуя-Левицького Стеблівської селищної ради Звенигородського району Черкаської області (протокол № 3 від 26 жовтня 2022 року педагогічної ради ліцею), Правил внутрішнього трудового розпорядку (наказ по ліцею № 9 від 31 серпня 2021 року), ч. 3 ст. 52, ч. 6 ст. 54 ЗУ «Про освіту», ст. 24 у редакції № 2145-VШ від 05 вересня 2017 року, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року та факту відкритого кримінального провадження від 02 листопада 2022 року №1202225510000633 за ч.1 ст. 125 КК України.

Підставою видачі наказу зазначено лист відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Стеблівської селищної ради Звенигородського району Черкаської області № 430/08-27 від 26 жовтня 2022 року, акт службового розслідування від 07 листопада 2022 року тимчасової комісії з проведення службової перевірки (а.с. 15-16 Т.1).

Одночасно зі службовим розслідуванням за місцем роботи позивача Звенигородський районний відділ поліції ГУНП в Черкаській області проводив досудове розслідування в кримінальному провадженні №12022255310000633 від 02.11.2022, зареєстрованому за заявою матері учня ОСОБА_3 - ОСОБА_7 (а.с. 44-195 Т.2).

Згідно з висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 25 жовтня 2022 року № 05-9-01/404, ОСОБА_3 було оглянуто лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_14 у присутності начальника служби у справах дітей Стеблівської селищної ради ОСОБА_15 . Зі слів оглянутого 24 жовтня 2022 року близько 13;00 год. на уроці вчителька вдарила долонею по голові та по лівій щоці. Експерт дійшов висновку, що у ОСОБА_3 має місце тілесне ушкодження у вигляді синця на лівій щоці. Вказане ушкодження виникло від дії тупого предмета, по давності виникнення може відповідати часу, вказаному оглянутим і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень (а.с. 79 Т.2).

Розглядаючи спір, судом першої інстанції враховано, що однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Пунктом 1 статті 41 КЗпП України визначено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

До суб`єктів, які можуть бути звільнені з такої підстави, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 ЗУ «Про освіту», а саме керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.

Звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов:

1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами;

2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Трудове законодавство не визначає поняття аморального проступку. Таке визначення є оціночною категорією. Аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб.

Частиною першою статті 54 ЗУ «Про освіту» передбачено, що педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов`язки.

За змістом статті 56 ЗУ «Про освіту» педагогічні працівники зобов`язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати у дітей повагу до батьків, жінки, старших за віком.

Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь, - зобов`язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, їх батьками, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

Законодавством визначено, що підвищена відповідальність педагогічних працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливих відносинах та виконують специфічні функції, які не обмежуються лише формальним виконанням трудових обов`язків вчителя (педагога, вихователя), а й здійснюють виховну функцію, не властиву іншим категоріям працівників.

Такі висновки неодноразово викладав Верховний Суд у своїх постановах від 30 січня 2018 року справа № 713/265/15-ц, від 16 травня 2018 року справа № 1519/2-667/11, від 07 травня 2018 року справа № 243/ 8522/17, від 27 березня 2019 року у справі № 560/893/17, від 11 квітня 2019 року у справі № 351/2141/16, від 31 липня 2019 року у справі № 243/5802/16-ц, від 05 вересня 2019 року у справі № 697/2520/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 495/47/18).

Згідно з висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 22.03.2017 у справі № 6-3135цс16, звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що під час розгляду справи, суд врахував, що під час проведення службового розслідування комісією були встановлені конкретні факти аморальної поведінки позивача. Так, комісія достеменно встановила, що 24 жовтня 2022 року на уроці історії позивач ОСОБА_1 дуже голосно кричала в класі на учнів та погрожувала розправою. При цьому зневажливо називала учня «воно» («ще раз хтось тут мені квакне то ви побачите тоді лоха і неадеквата»; «ви мене зрозуміли, я помалюю і попишу що не впізнає ні мати ні батько»; «ти приходиш, розпинаєшся, щоб воно щось знало»).

Крім того, під час розгляду справи, сторонами було надано достатньо доказів, яким була надана належна оцінка судом про те, що позивач ОСОБА_1 24 жовтня 2022 року на уроці історії в 7-му класі завдала свідомого удару учню ОСОБА_3 .

Колегія суддів враховує, що окремим проявом аморальної поведінки позивача є її виправдання своєї недопустимої поведінки, з посиланням на підвищену емоційність, а також відсутність дієвого розкаяння.

Крім того, комісія додатково здобула докази аморальної поведінки позивача, що притаманні позивачу в повсякденному спілкуванні не тільки з учнями, а й з колегами (приниження інших, відсутність поваги, називання колег образливими словами). При чому, дану обставину підтвердила сама позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції під час виступу в судових дебатах.

Суд оцінив наведене твердження позивача як маніпулятивне намагання пояснити причину конфліктів між нею та іншими членами колективу саме її активною громадянською позицією та відсутністю бажання з боку колег надавати допомогу ЗСУ, а не тим, чим пояснюють конфлікти колеги - зверхністю позивача, відсутністю в неї поваги до інших, порушення правил субординації та трудової дисципліни, називання колег «дебілами», «інфузоріями» тощо.

Позивач наведеною інтерпретацією причин конфліктів виставляє своїх колег в негативному світлі. На переконання районного суду, з позицією якого погоджується і суд апеляційної інстанції, будь які маніпуляції стосовно питань воєнного часу є недопустимими та свідчать про аморальність. Тим більше, коли такі маніпуляції застосовує педагог.

Зазначені вище прояви поведінки позивача суперечать вимогам педагогічної етики, моралі, поваги до гідності дітей, обов`язку вчителя захищати дітей від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, а також суперечать загальноприйнятим нормам і правилам, порушують моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві.

Тривалий педагогічний досвід позивача ОСОБА_1 , її визначні досягнення в професійній сфері, у тому числі визнання її кращим освітянином року та входження до списку 50-ти найкращих учителів країни, жодним чином не стосуються її поведінки та не можуть бути мірилом її ставлення до учнів, а тим більше до колег.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на помилковість висновків позивача про те, що звільнення до неї було застосовано як один з видів дисциплінарного стягнення.

Розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України не є заходом дисциплінарного стягнення, отже суд критично ставиться до тверджень позивача, що відповідач мав врахувати її професійні здобутки та тривалий педагогічних стаж та застосувати інше дисциплінарне стягнення.

Доводи апеляційних скарг про порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування (створення відповідної комісії, затвердження не передбаченого в освітній сфері Порядку проведення службових розслідувань), є безпідставними, оскільки відповідний локальний нормативний акт затверджувався уповноваженим на те органом.

Щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, позивач в своїй позовній заяві зазначила, що з наказом про звільнення вона ознайомлена 12 січня 2023 року, однак під час судового розгляду справи сама ж спростувала дану обставину визнавши, що вперше цей наказ був їй направлений на її особисту електронну пошту 10 листопада 2022 року, після чого вона 12 листопада 2022 року розмістила на особистій сторінці в ФейсБуці пост з повідомленням про її звільнення, до якого прикріпила копію самого наказу (а.с. 123 Т.1).

З огляду на викладене суд дійшов правильного висновку, що з наявністю наказу та його змістом позивач була ознайомлена 10 листопада 2022 року, тобто у день його винесення.

Позивач визнала що вона свідомо не отримувала паперову копію наказу, оскільки сподівалася, що після закриття кримінального провадження цей наказ буде скасований та її поновлять на роботі.

Лише після отримання відмови в поновленні на роботі, а саме 12 січня 2023 року, позивач отримала паперову копію наказу.

До суду з цим позовом позивач ОСОБА_1 звернулася 03 лютого 2023 року, тобто в межах місячного строку після отримання паперової копії наказу, однак після спливу місячного строку з моменту ознайомлення з цим наказом.

Статтею 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк (правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16).

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

Позивач в позовній заяві та своїх заявах до суду не просила поновити строк звернення до суду за захистом своїх прав та стверджувала, що отримала наказ лише 12 січня 2023 року.

Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

Оскільки на території Черкаської області активні бойові дії не ведуться, то частина перша цієї статті застосуванню не підлягає.

Відповідно до частини 2 цієї статті в період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

З матеріалів справи вбачається, що позивач активно користувалася своєю електронною поштою. Під час службового розслідування ОСОБА_1 в електронній формі отримувала запрошення на засідання комісії, а на отримані листи направляла відповіді (а.с. 118 Т.1).

Отже, обставинами, встановленими під час розгляду справи достовірно підтверджено, що позивач дізналася про порушення її трудових прав у момент отримання 10 листопада 2022 року копії наказу про її звільнення.

Листування шляхом надіслання електронних листів стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за статтею 7 ЦК України (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 914/2505/17).

Позивач з дня винесення наказу, а саме з 10 листопада 2022 року, достеменно знала про наявність наказу про своє звільнення та знала його зміст. Позивач мала можливість, однак свідомо не отримувала паперову копію наказу, оскільки намагалася поновитися на посаді без звернення до суду.

Таку поведінку позивача суд першої інстанції, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції правильно розцінив як зловживання своїми правами.

При цьому відповідач, ураховуючи введений в Україні режим воєнного стану, отримавши від позивача у відповідь на направлення копії наказу повідомлення про зустріч в суді, небезпідставно вважав, що належним чином виконав свій обов`язок щодо вручення працівнику наказу про його звільнення.

За таких обставин, суд виснує, що позивач пропустила строк звернення до суду з позовом за захистом своїх трудових прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Однак, оскільки вимоги позовної заяви є необгрунтованими, доводи позивача є недоведеними і навпаки спростовані відповідачем належними та допустимими доказами суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач вчинила аморальний поступок, не сумісний з продовженням своєї роботи, отже наказ про її звільнення було ухвалено правомірно.

Рішення суду в частині стягнення судових витрат є також законним та відповідає вимогам статті 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував всі обставини справи надав їм відповідну оцінку та дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог через їх необгрунтованість та недоведеність.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скаргах доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їхні доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги представників ОСОБА_1 - адвокатів Кошельник Богдани Сергіївни, Гречухи Віталія Івановича залишити без задоволення.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Стеблівського ліцею опорного закладу загальної середньої освіти імені І.С. Нечуя-Левицького Стеблівської селищної ради Черкаської області про визнання наказу незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 17 квітня 2024 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді О.В. Карпенко

Л.І. Василенко