Постанова

від 27.12.2023 по справі 473/6082/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

27.12.23

22-ц/812/1433/23

Єдиний унікальний номер судової справи: 473/6082/23

Провадження № 22-ц/812/1433/23 Доповідач в апеляційній інстанції Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

27 грудня 2023 року м. Миколаїв справа № 473/6082/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 листопада 2023 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Лузан Л.В., повний текст складено того ж дня, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності в порядку спадкування,

встановив:

06 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності в порядку спадкування.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 листопада 2023 року вказаний позов залишено без руху, а наступною ухвалою цього суду від 27 листопада 2023 року позов визнано неподаним і повернуто позивачу.

Повертаючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначав, що не в повному обсязі виконано вимоги ухвали суду від 13 листопада 2023 року, зокрема, не надано доказів вартості земельних ділянок на час звернення з даним позовом до суду, що необхідно для визначення розміру судового збору, якій підлягає сплаті, а також доказів належності зазначениху позовіземельних ділянокспадкодавцю.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті. Крім того, позивач просив винести окрему ухвалу відносно судді суду першої інстанції, яка, на його думку, порушила його право на звернення до суду, оскільки у відмові судді від розгляду його позову вбачав корупційну складову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов помилково висновку про наявність підстав для повернення позову, оскільки позов не мав недоліків. ОСОБА_1 зазначав, що на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху ним було подано заяву про усунення недоліків з відповідними поясненнями та додатками, проте суд повернув позовну заяву як неподану, тим самими самоусунувся від здійснення правосуддя.

За правилом пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду від 12 грудня 2023 року, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з т ого, що позивач не усунув недоліки визначені в ухвалі від 13 листопада 2023 року, зокрема, не надав доказів вартості земельних ділянок на час звернення з даним позовом до суду, що необхідно для визначення розміру судового збору, який підлягає сплаті, а також доказів належності зазначениху позовіземельних ділянокспадкодавцю.

Із такими висновками суду колегія суддів не погоджується.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 просив визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,76 га, що розташована в межах території Воронівської сільської ради Олександрівської селищної громади Вознесенського району Миколаївської області та складається з двох ділянок: 1) кадастровий номер 4822081500:18:000:0098 площею 1,72 га та 2) кадастровий номер 4822081500:18:000:0022 площею 6,04 га, які належали згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №005055, що був виданий 24 грудня 2003 року на підставі розпорядження Вознесенської районної державної адміністрації №600-р від 12 листопада 2003 року спадкодавцю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до положень, визначених пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю цього майна.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що ціна позову складає 110 119 грн 89 коп., яка визначена ним виходячи з нормативно грошової оцінки земельних ділянок. Тому ним відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» було сплачено судовий збір в розмірі 1101 грн 20 коп., що складає 1% від ціни позову.

Згідно з частиною другою статті 176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Крім того, згідно частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Колегія суддів зауважує, що необхідні для вирішення справи докази можуть бути долучені до початку розгляду справи по суті, зокрема у підготовчому засіданні, а недоведеність тієї чи іншої вимоги, чи відсутність доказів на підтвердження такої вимоги може бути підставою для відмови у задоволенні позову чи окремих позовних вимог при вирішенні справи по суті.

За такого, не надання позивачем доказів дійсної вартості земельних ділянок на час звернення з даним позовом до суду та доказів належності зазначених у позові земельних ділянок спадкодавцю не може бути підставою повернення позову заявнику.

Отже, колегія суддів вважає, що достатніх підстав для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу у суду не було.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду даної справи, постановив оскаржувану ухвалу передчасно з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, ухвала суду як така, що не відповідає матеріалам справи та вимогам процесуального закону, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відносно головуючого судді суду першої інстанції через допущені нею порушення.

Згідно з частиною першою статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлення під час розгляду справи порушень норм матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Враховуючи, що апеляційний суд у процесі перегляду цієї справи не встановив порушень, які б слугували достатньою підставою для постановлення окремої ухвали відносно судді ОСОБА_4 , а вказані позивачем в клопотанні обставини, щодо, як на його думку, корупційної складової в діях судді, не знайшли свого підтвердження та є припущеннями, то клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали задоволенню не підлягає.

Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії апеляційним судом не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті позовних вимог.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 листопада 2023 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 27 грудня 2023 року.