Справа № 185/5253/14-к
1/185/1/23
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 грудня 2023 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженки та жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, із вищою освітою, тимчасово не працюючої, заміжньої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у скоєнні злочинів, передбачених ст.190 ч.3, ст.190 ч.4, ст.364 ч.2 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уроженки та жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, маючої на утриманні неповнолітню дитину, проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимої,
у скоєнні злочинів, передбачених ст.190 ч.3, ст.190 ч.4 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уроженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля», проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
у скоєнні злочину, передбаченого ст.190 ч.4 КК України,
за участі:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
підсудних - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
родича підсудної - ОСОБА_8 ,
потерпілих - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до обвинувального висновку підсудним ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 пред`явлено обвинувачення у вчиненні чотирьох епізодів злочинів, які для зручності розуміння вироку ідентифіковані таким чином:
Епізод 1: потерпіла ОСОБА_11
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за даним епізодом обвинувачується за ст. 190 ч. 3 КК України.
ОСОБА_3 за ст. 364 ч. 2 КК України.
Епізод 2: потерпілий ОСОБА_12
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за даним епізодом обвинувачується за ст. 190 ч. 4 КК України.
ОСОБА_5 за ст. 190 ч. 4 КК України та ОСОБА_3 за ст. 364 ч. 2 КК України.
Епізод 3: потерпілий ОСОБА_10
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за даним епізодом обвинувачується за ст. 190 ч. 4 КК України.
ОСОБА_3 за ст. 364 ч. 2 КК України
Епізод 4: потерпілий ОСОБА_9
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за даним епізодом обвинувачується за ст. 190 ч. 4 КК України
ОСОБА_3 за ст. 364 ч. 2 КК України.
Формулюванняобвинувачення,визнаного судом доведеним, та мотиви зміни обвинувачення.
Епізод 4.
01 вересня 2006 року, наказом №87-к директора Комунального господарства Управління житлово-комунального господарства Павлоградської міської ради, ОСОБА_3 переведена з посади юристконсульта на посаду начальника юридичного відділу з випробувальним терміном, витримавши який та зайнявши зазначену посаду, являлась службовою особою, оскільки виконувала організаційно-розпорядчі функції, пов`язані із здійсненням керівництва працівниками юридичного відділу підприємства. Відповідно до посадової інструкції сферою діяльності начальника юридичного відділу є правове забезпечення діяльності підприємства.
У невстановлений час, ОСОБА_3 вступила в змову з ОСОБА_4 , з метою заволодіння майном, що перебувало в користуванні наймачів квартир в м.Павлограді Дніпропетровської області, шляхом обману, способом їх приватизації та подальшої реалізації третім особам. ОСОБА_4 в свою чергу, залучила для вчинення злочину ОСОБА_5 .
Згідно злочинної схеми, ОСОБА_13 використовуючи отриману під час виконання своїх службових обов`язків інформацію, зокрема, під час спрямування позовів про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, та наявності значної заборгованості по квартирній платі, що перебувають на балансі КП УЖКХ Павлоградської міської ради, при спілкуванні повідомляє наймачам про те, що Павлоградським міськрайонним судом наймач буде позбавлений права користування квартирою у зв`язку з не проживанням тривалий час та з`ясовує їх контакти. Далі, вона надає інформацію про вказаних осіб ріелтору ОСОБА_4 , яка разом з ОСОБА_5 продовжують переконувати наймача, що він втратить квартиру.
Наймач, будучи переконаним, що втратить житло, за незначні кошти, порівняно з ринковою вартістю квартири повинен погодитись надати довіреність на право приватизовувати та розпоряджатись житлом ріелторам ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які мали досвід купівлі-продажу житла, а в подальшому, це житло вони повині були реалізовувати, а отримані кошти розділити між собою.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном, що перебувало в користуванні наймача квартири в м.Павлограді Дніпропетровської області, шляхом обману, способом їх приватизації та подальшої реалізації шляхом обману, діючи відповідно до зазначеного плану, ОСОБА_13 , використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, з корисних мотивів, вирішила використати отриману під час виконання своїх обов`язків інформацію, а саме щодо тривалого не проживання наймачів ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 в квартирі АДРЕСА_5 , та наявній заборгованості по квартирній платі, а також щодо перебування на розгляді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області позову про визнання осіб такими, що втратили право користування, в особистих інтересах та інтересах третіх осіб. Так, в службовому кабинеті начальника юридичного відділу № 212, що в буд.№ 63 по вул. Шевченко в м. Павлограді, 16 жовтня 2009 року, під час зустрічі з ОСОБА_9 , повідомила останнього про те, що він Павлоградським міськрайонним судом буде позбавлений права користування зазначеною квартирою в зв`язку з великою заборгованістю по квартирній платі та комунальних послугах, а також у зв`язку з не проживанням тривалий час.
Далі ОСОБА_3 , згідно попередньої домовленості, замовчавши про те, що ОСОБА_9 має можливість зберігти за собою право користування квартирою, повідомила ОСОБА_4 засоби зв`язку потерпілого для проведення подальших дій щодо «обробки» потерпілого та заволодіння майном, що перебувало в користуванні наймача квартири способом приватизації та подальшої реалізації шляхом обману. Таким чином, зловживаючи своїм службовим становищем ОСОБА_3 не виконала обов`язки, передбачені посадовою інструкцією: забезпечувати дотримання законності в діяльності підприємства.
ОСОБА_4 надала вказівки співучаснику злочину ОСОБА_5 , який був усвідомлений про злочинні наміри останньої, зв`язатися з потерпілим ОСОБА_16 , щоб переконати потерпілого шляхом повідомлення неправдивих відомостей, надати право на приватизацію та продаж квартири за винагороду значно меншу ніж ринкова вартість квартири.
У подальшому, з 17 по 19 жовтня 2009 року, ОСОБА_5 , діючи в складі групи, на досягнення єдиного плану по заволодінню майном, під час зустрічі з ОСОБА_9 в м.Павлограді, шляхом обману, повідомив неправдиві відомості про те, що відповідно до рішення суду ОСОБА_9 буде позбавлений права користуватись зазначеною квартирою, та запропонував останньому 1000 доларів США, що складало 7981 гривень, якщо той погодиться видати доручення для приватизації та розпорядження квартирою на ім`я ОСОБА_4
22 жовтня 2009 року, ОСОБА_9 , введений в оману ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , отримав зазначену суму та надав нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_4 на представництво в установах при здійсненні приватизації квартири АДРЕСА_5 та на її розпорядження підсудному ОСОБА_17
22 листопада 2009 року, після отримання довіреностей, до Павлоградського міськрайонного суду, представник позивача виконуючи вказівки ОСОБА_3 щодо позову про визнання ОСОБА_9 таким, що втратив право користування житлом, подав заяву про залишення позову без розгляду через відсутність спору про право.
У подальшому, відповідно до розподілених функцій, ОСОБА_4 , 23 листопада 2009 року, використавуючи зазначену довіреність, вчинила дії по приватизації квартири АДРЕСА_5 на ім`я ОСОБА_9 , внаслідок чого підсудні отримали реальну можливість розпорядитись квартирою шляхом її продажу, ринкова вартість якої складала 77812 грн. що становить 257 неоподатковуваних мінімумім доходів громадян, встановлений на 1 січня 2009 року.
Далі 28 листопада 2009 року, ОСОБА_5 , відповідно до договору купівлі-продажу, реалізував зазначене майно, третім особам.
Таким чином, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб заволоділи майном, що перебувало в користуванні ОСОБА_9 , шахрайськими діями, шляхом обману, способом приватизації квартири та подальшої реалізації третім особам, ринковою вартістю 77812 гривень.
Також ОСОБА_3 , зловживаючи своїм службовим становищем з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, всупереч інтересам служби, спричинила ОСОБА_9 негативні наслідки у вигляді втрати квартири ринковою вартістю 77812 грн, які складають 257, 9 н.м.д. громадян, що є тяжкими наслідками.
Дії ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кожного окремо, слід кваліфікувати за ст. 190 ч. 4 КК України як заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчинене повторно в великих розмірах за попередньою змовою групою осіб.
Також дії ОСОБА_3 за вказаним епзодом слід кваліфікуватиза ст.364ч.2 КК Українияк зловживанняслужбовим становищем,тобто умисне, з корисливих мотивів, використання службовою особою свого становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам і інтересам окремих громадян.
Підсудна ОСОБА_3 вину невизнала,вказала,що воназ серпня2006року перебувалау трудовихвідносинах ізКП «УЖКГ»м.Павлоград.З КППавлоградської міськоїради вона в трудовихвідносинах неперебувала.З 01.09.2006року булапереведена на посадуначальника юридичноговідділу звипробувальним терміномстроком на3місяці, вважає,що посадуне займала,бо в трудовій книжцівідсутній запис про звільнення зцієї посади.Посадова інструкція,яка є вматеріалах кримінальноїсправи,їй не надавалась. Згідно розпорядженням міського голови м. Павлограда «Про збереження жилого фонду» від 15.11.2001 року, працівники ЖЕКів виявляли покинуте житло, далі готувався пакет документів до юридичного відділу для звернення до суду. Туди входив акт, встановлено факту не проживання зареєстрованих осіб, котрі не користувалися. Кожен рік до суду подавалося до 100 цивільних позовів з вимогами про виселеня або втрату права на житло.
Щодо потерпілої ОСОБА_18 паспортистом ЖЕУ № 2 в жовтні 2007 року виявлена квартира АДРЕСА_6 , у якій зареєстрована та не проживає ОСОБА_19 ( ОСОБА_18 ), про що був складений акт. Квартира була в нежилому стані з боргами. За результатами було подано позов до суду. У зв`язку із відсутністю в поданих матеріалах актуального акту про непроживання зареєстрованих, для можливості повторного звернення до суду, юрист КП подала заяву про залишення цивільного позову без розгляду. Далі було складено актуальний акт про не проживання та подано цивільний позов про визнання ОСОБА_20 ( ОСОБА_18 ) такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Вона представляла інтереси підприємства за довіреністю. У судовому засіданні з`являлась ОСОБА_21 ( ОСОБА_18 ). Також її представляла ОСОБА_22 . Суд у позові відмовив. У кінці січня 2008 року, як стверджує ОСОБА_18 , не зустрічалась із нею у себе в кабінеті, так як перебувала у відпустці. Не передавала ОСОБА_22 інформацію з приводу реального місця проживання ОСОБА_21 та її телефон, бо вона цього не знала. З ОСОБА_22 не знайома, будь-яких відносин з нею не підтримувала.
За епізодом 2 вказала, що у липні 2008 року виявлена квартира АДРЕСА_7 , у якій зареєстрований та не мешкав ОСОБА_23 , про що складено акт від 30.07.2008 року. Бабічев не звертався в ЖЕК № 6 за місцем реєстрації із заявою про бронювання та збереженістю жилого приміщення на час відсутності. Робітниками ЖЕК № 6 підготовлені документи за вище вказаним фактом та КП УЖКХ було подано позов.
27 січня 2009 року рішенням Павлоградського міськрайонного суду було визнано ОСОБА_23 таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Бабічева ніколи не бачила, з ним ніколи не спілкувалась. З ОСОБА_22 і ОСОБА_24 ніколи не спілкувалась відносин не підтримувала.
Потім ОСОБА_23 звернувся до суду із заявою про скасування заочного рішення від 27.01.2009 року, на підставі якого заочне рішення скасоване.
За епізодом 3 наймач ОСОБА_25 , вказала, що у грудні 2008 року була виявлена квартира АДРЕСА_8 , та 25.12.2008 року було складено акт, він не звертався до ЖЕК № 9 за місцем реєстрації із заявою про бронювання та збереження жилого приміщення на час його відсутності. Було подано позов до ОСОБА_26 , ОСОБА_10 16.01.2008 року. 30.03.2009 року ухвалою суду суддя Павлоградського м/р суду цивільний позов КП УЖКХ до ОСОБА_26 , ОСОБА_10 було повернуто, через неусунення недоліків.
Далі квартира АДРЕСА_8 залишилась порожньою, мала вільний вхід, тому повторно було складено акт від 19.10.2009 року про не проживання ОСОБА_10 та надано документи з приводу смерті ОСОБА_26 20 жовтня 2009 року було подано повторний позов до суду відносно потерпілого.
11 грудня 2009 року ОСОБА_27 м/р судом було прийнято рішення, яким відмовили в позові. ОСОБА_10 уклав договір з адвокат ОСОБА_28 , сплатив борги, почав робити ремонт. Також через захисника в іншій цивільній справі потерпілий 05.11.2009 року подав позов щодо дій КП УЖКХ про відмову у підписанні та видачі заяви про приватизацію неправомірними та просив зобов`язати КП УЖКХ негайно видати йому заяву про приватизацію. 11.12.2009 року по заяві ОСОБА_25 цивільна справа залишена без розгляду.
Епізод 4,щодо потерпілого ОСОБА_16 , вказала, що у липні 2009 року виявлена квартира АДРЕСА_5 , в якій зареєстровані та не проживають ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_16 , ОСОБА_30 , про що було складено акт, нежилий стан квартири. Далі подали позов, який 24.07.2009 року у зв`язку із невиконання вимог суду, був повернутий. Далі повторно була направлена позовна заява до суду. 18.11.2009 року ухвалою суду залишено без розгляду. ОСОБА_16 дійсно приходив в липня 2009 року та прохав відкликати цивільний позов із суду за грошову винагороду, на що вона відмовила. Ніяких даних про себе він не залишав. ОСОБА_31 вона інформацію з приводу квартир та з приводу житла ОСОБА_16 не передавала, так як ОСОБА_5 не знала. Вперше про нього дізналась та його побачила в червні 2010 року в суді м. Дніпропетровська.
Підсудна ОСОБА_4 , заперечувала свою винуватість. Показала, що працювала в АН «Город» ріелтором. В її обов`язки входило показати нерухомість, допомога в приватизації нерухомості, представництво клієнтів в банку. Потерпілі ОСОБА_25 , ОСОБА_16 , ОСОБА_32 безпосередньо звертались до агентства, а не до неї, і пропонували продати квартиру. Капшар подзвонила і запропонувала придбати квартиру за 3000 дол.США. Вказана квартира нею пропонувалась ще двом агентам. Її квартира була в непридатному для житла стані. Не було сантехніки, протікав дах, плюс були борги 4-5 тис дол. США. Вказану квартиру вирішила купити собі, тому залучила свою родичку, на яку була виписана довіреність. Передала кошти потерпілій. Приватизація здійснювалась з дозволу УЖКГ, тому вона туди звернулась до юридичного відділу за погодженням приватизації, там їй ОСОБА_33 й повідомила, що справа в суді стосовно квартири. Далі вона звернулась до ОСОБА_21 , але та сказала, що в неї коштів вже немає. Вона почала ходити до суду разом з ОСОБА_21 . ОСОБА_13 представляла інтереси УЖКГ. Через 8-9 місяців суд прийняв рішення на користь ОСОБА_21 , коли підсудна погасила борги, тоді вона змогла приватизувати квартиру ОСОБА_18 , та оформити її на себе.
По квартирі ОСОБА_16 і ОСОБА_25 вона займалась тільки приватизацією. Бабичев сам отримував кошти від покупця. З ОСОБА_33 і ОСОБА_24 вона знайома не була. Данильченка знала як працівника іншого агентства і ні разу з ним не співпрацювала. Щодо ОСОБА_33 , то вона тільки ставила печатку під час приватизації і більше з нею не знайома. Тут же заперечувала спілкування з ОСОБА_33 . Вона нікому з потерпілих не повідомляла неправдиву інформацію.
В 2008-2009 роках спілкувалась з ОСОБА_33 тільки тоді, коли приходила щодо приватизації. ОСОБА_24 в неї був номер телефону, але дружніх відносин з ним не було. ОСОБА_32 , ОСОБА_25 , ОСОБА_16 звертались до її директора в агентство, а тоді він їх направляв до неї. Яке відношення до цих квартир має ОСОБА_24 , вона не знала. Вона разом з ОСОБА_24 по вказаним квартирам ніколи одномоментно не спілкувалась.
Підсудний ОСОБА_5 показав, що про потерпілого ОСОБА_16 він дізнався від інших агентів, бо той туди звертався. Він йому подзвонив, вони зустрілись, поговорили про ціну та вони домовились про продаж квартири через довіреність. Потерпілий дав довіреність, а він дав йому якусь суму грошей до 1000 грн. Потерпілий озвучив суму, за яку він хоче продати квартиру, та вказав, що є борги за квартиру. Тому запропонував третю частину за квартиру. Потім ОСОБА_16 поїхав в ОСОБА_34 , а він займався пошуком покупців. Покупець знайшовся і квартиру продали. Квартира на момент звернення була приватизована. Суд критично ставиться до вказаних показів, бо на момент видачі довіреності квартира не була приватизована.
Щодо квартири ОСОБА_25 , то він з ним не спілкувався, а спілкувався з його мамою. ОСОБА_35 ОСОБА_25 йому позвонила та сказала, що дали телефон в якомусь агентстві. Розповіла, що є адвокат, але вона хоче її продати, а часу займатись цим немає. Тому він запропонував довіреність для продажу квартири. Вона озвучила суму продажу. Там була велика заборгованість і стан квартири був ще гірший, ніж в ОСОБА_36 . Квартира була приватизована, він приватизацією не займався. З ОСОБА_22 він був знайомий, перебував у робочих відносинах. Корінь не давала номерів телефонів потерпілих. ОСОБА_33 взагалі не знав.
Суд критично ставить до показів підсудних стосовно епізоду 4 щодо заволодіння квартирою наймача ОСОБА_16 .
Так, покази підсудних спростовуються, а їх винуватість за ст. 190 КК України, а ОСОБА_3 за ст. 364 ч. 2 КК України доводиться наступними доказами.
Потерпілий ОСОБА_9 в суді показав, що його бабуся отримала квартиру АДРЕСА_5 , де він проживав з батьками, матір`ю ОСОБА_29 та сестрою ОСОБА_15 , а вподальшому до 2006 року проживав сам. В 2009 році він звернувся до ОСОБА_33 , бо прийшло повідомлення, що заберуть квартиру за борги. Підсудна ОСОБА_33 тоді була начальником юридичного відділу УЖКГ. Квартира була неприватизована. ОСОБА_33 сказала, що квартира втрачена та справа знаходиться в суді, допомогти нічим не може, однак, записала номер його мобільного телефону. Через годину на телефон, який він залишив ОСОБА_33 , подзвоним ОСОБА_24 . Цей телефон майже ніхто не знав. В результаті ОСОБА_24 запропонував 1000 доларів США та допомогу у вирішенні судової справи. Порадився з мамою і сестрою та погодився на умови. Написав довіреність на ОСОБА_24 щодо приватизації квартири. Квартира була в поганому стані, мала заборгованість по комунальним послугам. Також вказав, що записував розмову з ОСОБА_24 на диктофон, який він особисто придбав. Після продажу квартири зрозумів, що його обманули, що квартира значно дорожче коштувала.
Дійсно розписку заотримання коштів заквартиру він писав.На момент,коли писаврозписку, топретензій дійсноне мав, бо його обманули. Уповному обсязі підтримавпокази,які надававна досудовомуслідстві.Зокрема,що 16жовтня 2009року він прийшов до ОСОБА_3 ,щоб поцікавитисьчому складався акт про непроживання.Та йомуповідомила,що квартираперейде державі та вонанічим незможе допомогти. Він вказав,що живев квартирі,але вона сказала,що питання вжевирішено.Потім вонапопрохала залишитимобільний телефон.Він залишив його,номер бувновий ійого ніхтоне знав.Також попрохалаприйти нароботу донеї 19жовтня 2009року. Черездень-двадо ньогопозвонив ОСОБА_24 тазапропонував зустрітись. 19числа вінзнову прийшов до ОСОБА_33 ,яка вказала,що юридичнойому квартиру зберегтине можливота порадилапродати її. Післячого,він позвонив ОСОБА_24 тазустрівся з ним,той його переконав,що квартиравтрачена,запропонував 1000дол.США,якщо тойнадасть довіреністьна приватизаціюта розпорядженняквартирою.Переконував,що якщоне візьме гроші,то заквартиру взагаінічого неотримає. 22 жовтня2009року він видавдві довіреностіта отримавкошти.Потім ОСОБА_24 подзвонив ісказав,що требавиписатись.Згодом він виїхав зквартири, а ОСОБА_22 надала йому1000доларів США.Потім дізнався,що коливін видававдовіреності,рішення пойого квартиріне було. Щодопоказів підсудногопро те,що він непам`ятає, дена ньомувзялась камера,суд ставитьсякритично, з врахуванням того, що відповідно до положень Закону України про «ОРД», особи, які залучаються до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, зобов`язані зберігати таємницю, що стала їм відома. Розголошення цієї таємниці тягне за собою відповідальність за чинним законодавством, крім випадків розголошення інформації про незаконні дії, що порушують права людини.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що квартира на АДРЕСА_5 належала раніше її бабусі. Вказала, що квартра була придатна для житла. Світло було відключено, але вони нелегально підключились. Борги за комунальні послуги були.Після оголошення показів, наданих на досудовому розслідуванні, вказала, що брат ОСОБА_37 в жовтні 2009 року повідомив, що складено акт про те, що ніхто не проживає в квартирі. Він ходив до начальника юридичного відділу ОСОБА_3 і остання йому повідомила, що квартира втрачена, бо за борги перейде державі. Після чого через кілька днів брат повідомив, що подзвонив ріелтор і запропонував 1000 дол. США за квартиру за умови, що видасть довіреність на приватизацію та продаж квартири і всі випишуться з неї. Вирішили разом взяти гроші, бо брата переконали, що квартиру заберуть. 13 листопада 2009 року приїхала жінка на ім`я ОСОБА_38 , та відвезла в паспортний стіл, де вона взяла паспорти та заповнила якісь бланки та їх виписали. Потім брат вказав, що отримав 1000 доларів США за квартиру. Вказала, що квартира була в придатному для проживання стані.
Свідок ОСОБА_39 вказав, що придбав квартиру АДРЕСА_5 . Вона була в дуже поганому стані та мала місце заборгованість по комунальним платежам. Підтвердив оголошені в судовому покази, надані на досудовому розслідуванні, зокрема, що придбав за 7600 дол. США. Квартиру продавав ОСОБА_24 , підсудну ОСОБА_22 він не знав. Потім дізнався, що борг був за квартиру 24000 грн., так ніким не погашався. ОСОБА_24 так і не закрив борг.
Свідок ОСОБА_40 показав, що в 2009 році працювала паспортистом. Щодо квартири на АДРЕСА_9 , то вона виходила на місце та складали акт з приводу не проживання, направила до юридичного відділу. Не пам`ятає, чи мала ОСОБА_33 інтерес до квартири. Також підтвердила покази, надані на досудовому розслідуванні, в яких вона показала, що ОСОБА_3 як начальник юрвідділу періодично прохала надавати інформацію по якій-небудь квартирі, наявності боргів. В листопаді 2009 року в паспортний стіл прийшла ОСОБА_4 з довіреністю на приватизацію квартири. А в листопаді 2009 вона приїхала з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та вони заповнили бланки на виписку, після чого вони були виписані з квартири.
Свідок ОСОБА_41 показала, що вона вже нічого не пам`ятає, після оголошення її показів, даних на досудовому розслідуванні, їх підтвердила, зокрема що вона складала і підписувала акт про не проживання жителів квартири АДРЕСА_5 .
Свідок ОСОБА_42 вказала, що вона працювала юристом в УЖКГ в 2006-2009 роках, а підсудна ОСОБА_3 була начальником Юридичного відділу. Вона складала позови про визнання осіб такими, що втратили право користування. Їм пакет документів надавли з ЖЕКів. Позовні заяви підписував ОСОБА_43 . Також підтвердила покази, надані на досудовому розслідуванні, зокрема, що вказівки ОСОБА_3 не підлягали обговоренню. Вела облік всіх справ та сама давала вказівки про підготовку позовів, зокрема, й позбавлення права користування житлом, приймала рішення про підтримку позовів або їх відкликання. Додатково зазначила, що вказівки що робити по цивільним справам надавала ОСОБА_33 .
Суд оцінює покази ОСОБА_9 як правдиві, оскільки вони об`єктивно підтверджуються наступними доказами.
Досліджено відеозапис у судовому засіданні та протокол огляду відеозапису за результатами оперативних заходів щодо документування діяльності ОСОБА_3 , зокрема щодо відеоспостереження. Так, за даними рапорту (т. 2 а.118) оперативно-розшукові заходи щодо документування діяльності ОСОБА_33 проводились з жовтня по листопад 2009 року.
На дослідженому відеозаписі підсудна підтверджує, що позовна заява знаходиться в суді на відсудження житла і зробити нічого неможливо. Перша позовна заява була подана 09 липня 2009 року, а вдруге 10 серпня 2009 року. Далі підсудна запитує,чи не хоче він ( ОСОБА_16 ) її продати? Той запитує, чи можна допомогти, борги реструктиризувати? Підтвердила, що в п`ятницю вона складала акт. Нагадує про наявність боргу більше 20000 грн. Також радить знайти покупців та ще щось заробити. Далі підсудна вказує, що з вами зізвоняться, поговорите, домовитесь, але їй особисто нічого не потрібно. Далі чоловік на записі залишає номер телефону та пропонує відкликати позов, але ОСОБА_33 вказує, що не можливо це зробити. Але вказує, що ви її не продасте. Ви її не приватизуєте. Далі підсудна вказує, що можна оплачувати борги, боротись за квартиру (т.№2 а.с.121-126,128).
Досліджено протокол огляду легалізованих матеріалів оперативно-технічних заходів від 28 серпня 2010 року та сам диск (т.2 а.130). Так, 16 жовтня 2009 року за даними прослуховування телефонних розмов ОСОБА_3 надає ОСОБА_4 контакти ОСОБА_16 . Дзвінок о 15.45.30 год.
Отже, ОСОБА_16 перебував у ОСОБА_33 в цей же день, що підтверджує правдивість його показів.
Також з дослідженого звукозапису та протоколу, слідує, що ОСОБА_33 повідомляє ОСОБА_22 про те, що ОСОБА_16 хоче віддати квартиру та не знає кому. Далі ОСОБА_3 ввказує адресу квартири та, що ходила і з`ясувала, квартира в нормальному стані. Є борг близько 20000 грн. і зареєстровані чотири людини. (Це вказує на те, що попередньо ОСОБА_33 не підшуковувала вказану квартиру, а скористалася зверненням до неї ОСОБА_16 .) Бо акт про непроживання датований 24 червням 2009 року та й позов вже перебував у суді.
Далі ОСОБА_33 попереджає ОСОБА_22 , що б остання не говорила, як взяла телефон, на кшталт, що не пам`ятає, але знає, що квартира в суді і квартира буде забрана. «Бабка» (мама потерпілого) живе в ОСОБА_44 , адрес відомий. На що ОСОБА_22 вказує, що «невідомо, не пам`ятаю, поняла..». Далі ОСОБА_33 диктує мобільний телефон. У свою чергу ОСОБА_22 вказує ОСОБА_33 , щоб остання ( ОСОБА_36 ) тримала.
Далі ОСОБА_33 : « ОСОБА_45 сьогодні з ним поговорила, в понеділок для подстраховки замовлю документи на виселення, з сусідами говорила, дісно не живуть. В понеділок буду з ним зустрічатись»
Далі ОСОБА_33 питає в ОСОБА_22 : «Йому говорити що?». На що ОСОБА_22 : «Він хоче її віддати?»
ОСОБА_33 : « ОСОБА_45 сама йому кажу, що квартира в суді, ми її заберемо. У загальному все як положено розкажу йому. З ним можна говорити». На що ОСОБА_22 відповідає: « ОСОБА_46 надати йому в колгоспі будинок».
Корінь зазначаає, що подзвонить ОСОБА_24 , щоб він прискакав (тобто контактував з ОСОБА_16 ).
Також зі змісту розмов слідує, що вони спілкуються про необхідність починати працювати, а то коштів немає.
З інших досліджених розмов, будь-яких даних про те, що ОСОБА_33 організатор, чи що вона роздає вказівки не вбачається.
З дослідженого протоколу прослуховування за участі ОСОБА_33 слідує, що вона підтвердила на стенограмі позначення своїх висловлювань. Зокрема ,щодо дзвінка в 17.45.30 вказала, що розповідала, що до неї приходив ОСОБА_16 . ( т. 2 а.146-148)
Вказані протоколи та відеозапис, отримані за результатами ОРД, суд визнає допустимии доказами з наступних підстав. Дійсно, на даний час (т. 25 а. 222 ) згідно відповіді Дніпровського апеляційного суду, що відомості про надання дозволів про ОРД в 2009-2010 роках знищені. Однак в матерілах кримінального провадення містяться дані, які надають суду дійти висновку про допустимість вказаних доказів.
Відповідно до відповіді Апеляційного суду від 01 червня 2011 року, довідки про надання дозволу на ОРЗ надаються підрозділам, які здійснювали такі заходи.
За відповіддю УБОЗ від 20 квітня 2011 року зазначено, що з 2009 по 2010 роки в Апеляційному суді Дніпропетровської області отримувались дозволи на проведення оперативно-технічних заходів стосовно ОСОБА_3 за наступними датами та номерами: №2/87т від 31.07.2009; №289 т. від 28.09.2009; №290 т від 28.09.2009; №352т від 01.12.2009; №353 т. від 01.12.2009. (т. 5 а.166)
Згідно відповіді Прокуратури Дніпропетровської області від 01 жовтня 2012 року при вивченні матеріали ОРС відносно ОСОБА_3 порушень не виявлено. Зняття інформації з каналів зв`язку здійснювалось на підставі відповідних рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області. Протоколи перебувають в кримінальній справі №70101105. (т. 10 а.193)
Довідкою голови апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_47 та повідомленням заступника начальника управління-начальника відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_48 за результатами проведеної перевірки законності зняття інформації з каналів зв`язку відносно ОСОБА_3 (т.№12 а.с.114,т.№10 а.с.193).
Також досліджені телефонні розмови не дають суду підстав зробити висновків поза розумним сумнівом, що ОСОБА_33 є організатором, навпаки в деяких фразох прослідковуються вказівки від ОСОБА_22 .
Досліджено матеріали цивільної справи за позовом УЖКГ щодо даної квартири. Позов до ОСОБА_9 містить вихідний КП УЖКГ 10 серпня 2009 року. Отриманий судом в цей же день. Уточнено позовні вимоги 28 жовтня 2009 року. Акт про не проживання складений 24 червня 2009 року. 18 листопада 2009 року на підставі заяви представника позивача від 17 листопада 2009 року, позов залишено без розгляду, у заяві зазначено про відсутність спору. (т. 3 а.53-64).
Також досліджено копія ухвали про повернення аналогічного позову КП УЖКГ від 24 липня 2009 року, з якого слідує, що вже 13 липня 2009 року позов залишався без руху (т. 3 а.70)
Таким чином, було подано два позови, щодо визнання наймача квартири таким, що втратив право користування квартирою та його виселення. Під час розгляду позову потерпілий звертається до підсудної ОСОБА_3 , та бере його дані, створюючи в нього переконання, що він квартиру втратить та передає інформацію ОСОБА_22 для подольшого «опрацювання потерпілого»
23 листопада ОСОБА_16 подає заяву до органу приватизації, яка погоджена особою, підпис якої схожий на підпис ОСОБА_3 17 листопада 2009 року. ( т. 3 а.8) Розпорядження про передачу у власність та свідоцтво про право власності датовано 23 листопада 2009 року. (т. 3 а.6) Довіреність на представництво ОСОБА_16 підсудною ОСОБА_4 , та розпорядження майном на ім`я ОСОБА_5 датовано 22 жовтня 2009 року. (т. 3 а.10).
У Корінь під час обшуку виявлено Договори з печаткою ОСОБА_24 , ОСОБА_49 з печаткою ОСОБА_24 і підписом ОСОБА_24 . Копія поспорта на ім`я ОСОБА_16 , ОСОБА_29 , ОСОБА_15 . Розписка на ім`я ОСОБА_21 від 22 січня 2008 року. Копія паспорта ОСОБА_17 . Печатка ФОП ОСОБА_5 ( а. 199 т. 2)
Токож досліджена розписка ОСОБА_9 від 30 листопала 2009року, згідно якої він отримав від ОСОБА_5 гроші, бо продав квартиру, гроші отримав претензій немає. (Т. 5 а.с.98)
Витяг з рішення від 11 листопада 2009 року №1104, відповідно до якого змінено договір найму кв. АДРЕСА_5 на ОСОБА_9 ( т. 5 а.с.100)
Розпорядження органу приватизації №28510 про передачу квартири ОСОБА_9 у власність. ( т. 5 а.с. 101)
Відповідь на запит адвоката за підписом ліквідатора «КП УЖКГ» про те, що ОСОБА_9 звертався щодо незаконної приватизації 21 травня 2010 року та сама копія заяви (прошу розібратись з фактом незаконного заволодіння квартирою. В результаті незаконних дій квартира була продана за 34452 грн.) (т. 5 а. 103-105)
Відповідно до даних Павлоградського МР суду від 28 вересня 2010 року позовів ОСОБА_9 про визнання приватизації незаконною протягом 2009-2010 років не надходили. (т. 5 а. 133)
Висновки експертиз звуко та відеозапису від 29 березня 2013 року та 17 квітня, яка досліджувала записи, за результатами ОРД, які зафіксовані на диску «VERBATIM» , крім фалів 09-53-50.2-25, 13-45-37.2-25, 14-42-16,2-25, належить ОСОБА_4 , вирази Корінь визначені «Ж1».
Також на вказаному диску в файлах крім 20-46-15,2-70; 09-53-50.2-25, належать ОСОБА_3 та позначені буквою « ОСОБА_50 » в протоколі прослуховування. (Т. 13 а.56-75)
Таким чином, досліджені докази спростовують покази підсудних, що вони не були знайомі, більше того спілкування ОСОБА_22 і ОСОБА_33 стосувалось саме щодо схиляння ОСОБА_16 до передачі їм квартири. Саме ОСОБА_33 передала ОСОБА_22 телефон потерпілого, а та передала його ОСОБА_24 для контактів з ОСОБА_16 . Як ОСОБА_33 , так і ОСОБА_22 обговорювали, яким чином приховати від потерпілого інформацію, звідкіля в неї та ОСОБА_24 телефон потерпілого. Досліджений зміст розмови вказує про наявність умислу у ОСОБА_33 та ОСОБА_22 на обман потерпілого з метою отримання довіреності на приватизацію та довіреності на продаж квартири потерпілого та подальшої її реалізації з розподілом коштів. Також із запису слідує, що підсудною ОСОБА_22 до вчинення злочину був залучений ОСОБА_24 , якому вказівки надавала саме ОСОБА_22 , і який, як зазначив потерпілий, до нього телефонував і з яким він спілкувався. Крім того, потерілий видав довіреність в один день на ОСОБА_22 та ОСОБА_24 з сусідніми реєстраційними номерами. Після видачі довіреності саме за вказівкою ОСОБА_33 (бо допитані свідки показали, що всі рішення щодо позовів приймались за її вказівкою) до суду подається заява про залишення позову без розгляду через відсутність спору про право. Після відсудження квартири кошти від продажу ОСОБА_24 не передаються потерпілому, розподіляються між співучасниками.
Таким чином, суд приходить до висновків, що потерпілий, об`єктивно був введений в оману ОСОБА_3 , за попередньою змовою з ОСОБА_22 та ОСОБА_24 , думаючи, що в нього склалася безвихідна ситуація, побоюючись, що залишиться без житла і грошей, погодився на отримання 1000 доларів США, в обмін на довіреність на приватизацію та розпорядження квартирою.
Стороною обвинуваченнятакож надано диктофон та протоколи прослуховування записів,які здійснював потерпілий ОСОБА_16 за власною ініціативою.Однак, як сам запис,так іпротокол прослуховувння записів та висновкиекспертизи звуко та відеозапису від29березня 2013року та 17квітня 2013року в частинідослідження записів ОСОБА_16 та ОСОБА_5 є недопустимимидоказам знаступних підстав. Так, відповідно до ст. 5Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність"(даліЗакон N 2135-XII)така діяльністьздійснюється виключнооперативними підрозділамиорганів,визначених уч.1цієї статті,а проведенняїї громадськими,приватними організаціямита особамизабороняється. Згідно з Рішенням Конституційного Суду від 20 жовтня 2011 року обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбаченихЗаконом N 2135-XII, особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності. Конституційний Суд України у цьому Рішенні зазначив, що оперативно-розшукова діяльність здійснюється виключно оперативними підрозділами органів, визначених у ч. 1ст. 5Закону N 2135-XII;відповідно доч.2вказаної статтіпроведення такоїдіяльності громадськими,приватними організаціямита особами,іншими органамичи їхпідрозділами,крім визначениху ч.1цієї статті,заборонено. За змістом цього Рішення при оцінюванні на предмет допустимості як доказів у кримінальній справі фактичних даних, що містять інформацію про скоєння злочину чи підготовку до нього та подані в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 66КПК 1960 року, необхідно враховувати ініціативний або ситуативний (випадковий) характер дій фізичних або юридичних осіб, їх мету та цілеспрямованість при фіксуванні зазначених даних.
Подані будь-якою фізичною або юридичною особою згідно із ч. 2ст. 66КПК 1960року речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених уКонституції України, зокрема, внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом.
У судовому засіданні встановлено, що потерпілий здійснював аудіозаписи своїх розмов із підсудним саме з метою в подальшому викрити підсудних у вчиненні злочину за допомогою зроблених записів (будь-яке інше розумне пояснення придбання ним диктофону та використання його в бесіді відсутнє), а надалі передав диктофон працівникам міліції. Тобто, записуючи на диктофон розмову, він за власною ініціативою здійснював оперативно-розшукову діяльність, що прямо заборонено законом. (т.№2 а.с.111-115).
Щодо такої кваліфікуючої ознаки як організована група, то ОСОБА_51 , відповідно до ст.28 КК України: 1. Стійке об`єднання трьох і більше осіб; 2. Попередня їх зорганізованість у спільне об`єднання для вчинення двох чи більше злочинів, або вчинення одного злочину, який потребує довготривалої підготовки. 3. Стійкість об`єднання, 4. Об`єднання злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану. 5 Обізнаність всіх учасників з цим планом. Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику у справах про корисливі злочини проти приватної власності» № 12 орієнтує, що про наявність цієї кваліфікуючої ознаки можуть свідчити такі дії: розроблений і схвалений учасниками групи план злочинної діяльності або вчинення конкретного злочину, розподіл ролей, наявність організатора (керівника), прикриття своєї діяльності як своїми силами, так і за допомогою сторонніх осіб, вербування нових членів, наявність загальних правил поведінки тощо.
Також висновок щодо визначення вчинення злочину організованою групою як окремою (складною) формою співучасті (сумісної злочинної діяльності) міститься у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2015 року в справі № 5-38кс14 .
У вказаній постанові зазначено, що у разі вчинення злочину стійким об`єднанням необхідно обов`язково встановити факт існування такого об`єднання та визначити його вид як організованого.
У наведеній постанові Верховний Суд України сформулював висновок про визначення вчинення злочину організованою групою як окремою (складною) формою співучасті (сумісної злочинної діяльності), який полягає в наступному: для визнання групи організованою недостатньо встановлення наміру одного (декількох) осіб займатися злочинною діяльністю, якими б широкомасштабними небули їх плани. Самі по собі наміри можуть свідчити лише про можливу перспективу розвитку групи, але не про рівень цього розвитку.
Конструктивною ознакою організованої групи, яка виділяє цю форму співучасті, є не попередня змова, а стійкість групи, тобто набуття нею таких внутрішніх механізмів, які убезпечують її існування, і спроможність протидіяти дезорганізуючим факторам (зовнішнім чи внутрішнім).
Стійкість злочинного об`єднання (організованої групи) не можна розуміти тільки як ступінь деталізації злочинного плану і розподілу обов`язків між учасниками об`єднання. Ці критерії не є свідченням стійкості, а, як правило, визначаються характером злочину, який готується.
Як убачається з пред`явленого обинувачення ОСОБА_3 , організувала стійку злочинну групу, з числа раніше їй знакомих осіб, з якими вона підтримувала тісні дружні відносини і в яких користувалась авторитетом. Вона розробила план злочинної діяльності та довеле кожному учаснику групи його роль. Кожному з учасників було доведено план та розподлено ролі кожного з учасника. Крупко - організатор та керувала групою, координувала дії та приймала участь в злочинах, а саме підшуковувала по роду діяльності квартиронаймачів, не перевіривши причини не проживання давала вказівки подавати позови до суду та надавала інформацію ОСОБА_22 та ОСОБА_24 . Ті, в свою чергу, обманюючи, отримують довіреністі та реалізовують квартири. ОСОБА_33 розподіляє кошти. Всі учасники були усвідомлені про ролі і дії один одного. У самому обвинуваченні вже зазначено взаємовиключні обставини, так згідно плану вона підшуковувала квартири, де наймачі не проживали (тобто їх немає за адресою проживання), але в той же час вона повідомляла іншим членам групи фактичні адреси їх проживання. Також подання позовів про визнання осіб такими, що втратии право користування житлом, є безпосередніми обов`язками підсудної ОСОБА_3 .
Прокурором не надано доказів на підтвердження того, що учасниками групи був розроблений (хоча б у загальних рисах) і схвалений план злочинної діяльності або вчинення конкретного злочину, розподіл ролей, наявність організатора (керівника), заходи щодо прикриття своєї діяльності тощо, ба більше, не надано доказів навіть знайомства ОСОБА_24 та організатора ОСОБА_33 , не кажучи вже про погодження ним плану, та розуміння ОСОБА_24 своєї участі в злочинній організації,а не у вчиненні злочинів. Також у відносинах ОСОБА_52 ,виходячи з дослідженихтелефонних розмов,простежується рівністьстосунків, ОСОБА_22 ненедає жодних вказівок ОСОБА_24 .Жодний досліджений доказ не вказує, нанаявність зв`язку ОСОБА_24 з ОСОБА_22 ,такий зв`язок тільки має місцеміж ОСОБА_33 та ОСОБА_22 та між ОСОБА_22 та ОСОБА_24 . Такожвідсутня така характеристика «стійкості»як чітка визначеність ролі ОСОБА_24 ,та відповіднодо пред`явленого обвинувачення в різнихепізодах вінвиконував різну роль:то здійснювавприватизацію,то здійснювавпредставництво під часвідсудження квартир. Також сторонаобвинувачення свідомо викривляє фактичні данів пред`явленомуобвинуваченні. Так,виявленням квартирзаймались працівники структурнихпідрозділів КП,а самеЖЕКів,відповідно до своїх обов`язків самостійноскладали актита надавали інформацію прозаборгованість доюридичного відділу.Жодних обов`язків перевіряти вказануінформацію в ОСОБА_33 відповіднодо її посадовоїінструкції небуло. Такожжодних доказів стороноюобвинувачення ненадано щодо наявностітакої характеристики як «єдністьнаміру учасників групи»,бо здосліджених доказівв судуне маєпідстав дійти логічнихвисновків про усвідомленння підсудним ОСОБА_24 факту об`єднанняйого з підсудною ОСОБА_33 ,таке усвідомленнямає місцестосовно ОСОБА_22 .З досліджених результатів зняттяінформації з каналівзв`язку,не зафіксовано розмов ОСОБА_24 та ОСОБА_33 . Так самоз дасліджених розмов між ОСОБА_33 та ОСОБА_22 невстановлено даних які бвказували про наявність вказівок ОСОБА_33 в адресу ОСОБА_24 .Також стиль розмовине мав ознак лідерства ОСОБА_33 ,що вказуєна недоведення наявностіознак організатора вособі ОСОБА_3 . Не надано жодних обгрунтувань і доказів, які би вказували на спроможність групи протидіяти дезорганізуючим факторам (зовнішнім чи внутрішнім як то зв`язки для прикриття діяльності, заміна вибулих членів групи).
Відповідно до ст. 62 Коституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вказане свідчить про відсутність ознак існування огранізованої групи, як то зазначено в обвинуваченні. Внаслідок чого вказана кваліфікуюча ознака не знайшла свого підтвердження, і тому суд виключає дану кваліфікуючу ознаку. Таким чином, в діях підсудних має місце вчинення злочину за попередньою змовою групо осіб, бо кінцевий результат злочинної мети був досягнутий шляхом попередньої домовленості підсудними між собою по лінії ОСОБА_22 -Крупко та ОСОБА_53 . Таким чиом, за вказаним епізодом дії підсудних необхідно перекваліфікувати на ч. 3 ст. 190 КК України.
Щодо ринкової вартості квартири, то за висновком експерта від 20 серпня 2010 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_5 станом на 23 листопада 2009 року складалає 119097 грн грн. ( т. 3 а. 139) з висновку експерта слідує, квартира не оглядалась.
Допитаний експерт ОСОБА_54 , який вказав, що квартира на вул. Ленінградській вказано, що її стан задовільний, бо елементи будівлі вцілому задовільні. Сама квартира потребувала ремонту. Експертизу робив по технічній документації. Для експертизи йому потрібна тільки технічна документація, котра йому була надана. Було взято до уваги технічний стан, як задовільний, бо доступу до квартри в нього не було. Якщо б обстежував об`єкт, то вартість могла б змінитись. Аналогічні відповіді й по інших квартирах.
За висновком повторної експертизи вартості квартир від 05 лютого 2018 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_5 станом на 24 грудня 2009 року 77812 грн. (т. 22 а.42). Отже, суд не бере до уваги висновки первинної експертизи, з огляду на покази допитаного експерта в судовому засіданні. Висновок повторної експертизи враховує стан квартири, як не задовільний, отже на думку суду є достовірним та допустимим доказом
Таким чином дії підсудних за вказаним епізодом необхідно кваліфікувати за ст. 190 ч. 3 КК України, за ознакою «попередня змова групою осіб» та за ознакою «великий розмір».
Щодо обвинувачення ОСОБА_3 за ст. 364 КК України судом досліджено копії посадових інструкцій та копії табелів обліку робочого часу ОСОБА_3 за 2008 рік, з яких слідує, що робота підсудної ОСОБА_3 обліковувалась за посадою начальника юридичного відділу (т. 5 а. 142-146)
Відповідно до фотокопії трудової книжки ОСОБА_3 (т. 7 а. 149) 10 серпня 2006 року прийнята юрисконсультом 1 категорії,а 18 серпня 2010 року звільнена.
Згідно протоколу виїмки від 01 жовтня 2012 року слідує, що в особовій карті ОСОБА_3 зазначено, що 10 серпня 2006 року прийнята юр. консультом 1 кат.; 1 вересня 2006 року начальником ЮВ у відповідній графі стоять підписи власника трудової книжки, тобто ОСОБА_3 (т.10 а.128)
Досліджена посадова інструкції начальника юридичного відділу від 04 вересня 2006 року, 22 вересня 2008 року та 19 серпня 2007 року з підписом ОСОБА_3 - останні дві є тотожними. Підписи на інструкції від 2006 року та 2007 року є схожими. Так, начальник юридичного відділу керує працівниками відділу, має право доручення і завдання підлеглим. ( т. 10 а. 174)
Також досліджено наказ від 28 вересня 2009 року №82 к, відповідно до якого ОСОБА_3 - начальнику юридичного відділу з 01 жовтня 2009 року працювати в АТД адміністратором на 0,5 ставки за сумісництвом. Вказаний наказ візований начальником Юридчного відділу підписом, схожим на підпис підсудної ОСОБА_3 (т. 10 а.179)
Також досліджено дані про посадові оклади та довідки про нарахування ОСОБА_3 заробітної плати за 2009-2010 роки, з яких слідує, що заробітна плата нараховувалась з окладу, саме начальника юридичного відділу.
Також досліджено наказ 2-к від 10 січня 2008 року про надання відпустки Крупко на період сесії з 12 січня 2008 по 10 лютого 2008 року як начальнику юридичного відділу (т.12 а.116).
Також суд, оцінюючи доводи ОСОБА_3 , щодо того, що вона працювала КП УЖКГ м.Павлограда, а не Павлоградської міської ради, то відповідно до даних Реєстру код 03364228 присвоєний КП «УЖКГ» Павлоградської міської ради, дата заснування 29 квітня 2004 року. Тому доводи підсудної є безпідставним щодо того, що вона працювала на іншому підприємстві. За даними відбитків печаток підприємство, на якому працювала підсудна має код 03364228, що відповідає КП УЖКГ Павлограської міської ради.
Також допитані в якості свідків працівники юридичного відділу чітко ідентифікують ОСОБА_3 як начальника юридичного відділу. Таким чином, досліджені докази свідчать про те, що підсудна займала посаду начальника юридичного відділу КП УЖКГ Павлоградської міської ради. Мала в підпорядкуванні працівників та мала право надавати їм доручення, а отже мала організаційні розпорядчі повноваження, що також підтверджується посадовими інструкціями. Таким чином, відповідно до примітки ст. 364 КК України є суб`єктом злочину. Окрім того, не логічними є покази, що особа яка є юристом, займає посаду начальника юридичного відділу та не ознайомлена з посадовою інструкцією, яка визначає коло її повноважень та обов`язків. На підставі викладеного, суд робить висновки про те, що підсудна ОСОБА_3 є суб`єктом злочину, передбаченого ст. 364 КК України, бо саме використовуючи свою займану посаду вона з метою заволодіння майном, яке перебувало в користуванні наймача задля його приватизації та подальшого відсудження, співучасниками злочину та отримання особистої вигоди від її продажу.
Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним.
ЕПІЗОД 1
ОСОБА_3 , зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи отриману під час виконання своїх обов`язків інформацію, а саме щодо тривалого не проживання наймача ОСОБА_55 в кваритирі АДРЕСА_6 , та наявній заборгованості по квартирній платі, в службовому кабінеті начальника юридичного відділу № 212, що в буд.№ 63 по вул. Шевченко в м. Павлограді, під час зустрічі з ОСОБА_55 , надала останій неправдиві відомості про те, що вона Павлоградським міськрайонним судом позбавлена права користування квартирою та що вона буде виселена з даної квартири.
Далі повідомила ОСОБА_4 про місце фактичного проживання ОСОБА_55 для проведення подальших дій по заволодінню майном.
У подальшому, ОСОБА_4 під час зустрічі з ОСОБА_55 в м.Павлограді, шляхом обману та зловживання довірою, повідомила неправдиві відомості про те, що відповідно до рішення суду ОСОБА_55 буде виселена, оскільки позбавлена права користуватись зазначеною квартирою, запропонувала останній грошову винагороду в розмірі 3000 доларів США, що складає 15150 гривень, та значно меншу за вартість квартири, видати доручення для приватизації та розпорядження квартирою.
22 січня 2008 року, ОСОБА_55 , введена в оману ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , отримавши зазначену суму, видала нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_4 на представництво в установах при здійсненні приватизації та її розпорядженням.
В подальшому, ОСОБА_4 , 19 серпня 2008 року, використавшу зазначену довіреність, вчинила дії по приватизації квартири на ім`я ОСОБА_55 , та шляхом обману та зловживання довірою, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 ,придбавши право на чуже майно, 5 вересня 2008 року, відповідно до договору купівлі-продажу, реалізувала зазначене майно, заволодівши групою осіб чужим майном, грошима в сумі 95963 гривень.
По даному епізоду, як зазначено раніше, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вину заперечували.
Допитана потерпіла ОСОБА_56 показала, що повністю підтверджує покази, які надавала на досудовому розслідуванні. На питання учасників провадження вказала, що квартиру АДРЕСА_6 , вона продавала не приватизовану. Корінь заволоділа її квартирою. Вона дійсно отримала за квартиру кошти, не пам`ятає чи писала розписку. Квартиру вона продала ОСОБА_22 . З підсудними ОСОБА_33 та ОСОБА_24 вона познайомилась під час судового розгляду.. На інші питання сторін вказала, що вже не пам`ятає, так як пройшло багато часу та наполягала на показах, наданих на досудовому розслідуванні
На досудовому розслідуванні потерпіла надавала покази, що вона в квартирі не проживала. В січні 2008 року вирішила приватизувати квартиру, щоб її продати. Прийшла для консультації до начальника юридичного відділу Павлоградського УЖКГ ОСОБА_3 .. Та їй повідомила, що квартиру вона вже втратила, бо в Павлоградському суді пребуває справа про позбавлення її права користування квартирою і що позов буде задоволено. Потім вона звернулась в ріелторську контору.
Окрім того, ОСОБА_55 показала, що звернувшись до спеціаліста-ріелтора, розповіла їй про розмову з ОСОБА_33 , та сказала що не зможе допомогти. Але познайомила її з ОСОБА_4 , для допомоги в продажі квартири. Вона від ОСОБА_22 дізналась, що та допоможе виграти справу в суді. Після чого, потерпіла повинна буде надати довіреність на приватизацію та продаж квартири, а вона дасть за це 3000 США. Сказала, якщо не погодиться, то нічого не отримає та втратить квартиру. Далі вона 22 січня 2008 року в нотаріуса видала довіреність ОСОБА_22 на право приватизації, а ОСОБА_57 на право продажу квартри. Тоді ж Корінь дала їй 3000 дол. США. Згодом на прохання ОСОБА_22 писала заяву в суд, що планує у квартирі проживати. Їздила разом з ОСОБА_22 в суд, де приймала участь в судовому засідані. В результаті у виселенні було відмовлено. Та вона зрозуміла з моменту рішення, що її обманула ОСОБА_22 , бо в неї була можливість зберегти квартиру. Дізналась, що така квартира коштує 12000 дол США. Але чому не зверталась до правоохоронного органу, пояснити не змогла.
Свідок ОСОБА_58 показала що в 2008 році працювала ріелтором з нерухомості. Їй зателефонувала невідома жінка ОСОБА_59 , яка запропонувала квартиру на АДРЕСА_10 на 5 поверсі. З документів на квартиру в неї був тільки ордер та вона запропонувала через довіреність їй придбати за 5000 дол. США, вказала що терміново потрібні кошти. Вона їй вказала, що на таких умовах не працює. Наступного дня ОСОБА_21 подзвонила та запропонувала знову цю квартиру за 3000 дол. США. Вона не погодилась, але надала телефон ОСОБА_60 Квартира була в поганому стані, стеля протікала, вікна і двері свою функцію не виконували та ще була заборгованість з комунальних послуг.
Свідок ОСОБА_61 показав, що він працював в агентстві нерухомості «Город» . З приводу квартири ОСОБА_59 вказав, що вона йому була цікава, бо бачив, що вона не придатна до житла. Від сусідів дізнався, що в ній ніхто не живе. Сусіди дали адресу власника квартири. Він відправив телеграму з своїм номером. Потім йому подзвонила ОСОБА_62 , після чого він з нею зустрівся. Вона повідомила, що квартира не приватизована. Говорили про те, що можна видати довіреність від неї, покупець бере на себе борги та передає 3000 доларів ОСОБА_63 . Він не погодився, вказавши, що може дати невеликий завдаток, після чого вона робить довіреність на приватизацію, а після приватизації іншу довіреність на право продажу і тоді він передасть їй кошти. Вона не погодилась, а її умови не влаштовували його.
Токож допитана свідок ОСОБА_64 , яка підтвердила свої покази, надані на досудовому розслідуванні стосовно того, що складаввся акт відносно не проживання ОСОБА_21 від 04 березня 2008 року та що нею був складений позов за вказівкою ОСОБА_3 . Вона зазначила, що,на її думку, підсудна їй не надавала неправомірних вказівок.
За клопотанням учасників судового розгляду оголошено покази свідка ОСОБА_65 , надані під час досудового слідства, яка показала, що працювала паспортистом в ЖЕУ2. Вказала, що вона відповідно до своїх обов`язків повинна була виявляти квартири, в яких ніхто не живе, і складати акт про не проживання. Акт від 04 березня вона підписувала щодо не проживання жителів квартири АДРЕСА_6 . Потім весь пакет документів вона передала у юридичний відділ УЖКГ. На початку березня 2008 року подзвонила позвонила ОСОБА_33 , яка сказала, що їй і свідкові необхідно особисто вийти на квартиру та скласти повторний акт, який забрала ОСОБА_33 . (т.2 а.97)
Таким чином, з показів свідка ОСОБА_58 та ОСОБА_66 слідує, що потепіла ОСОБА_18 пропонувала на продаж не приватизовану квартиру ще до знайомства з Корінь. (З показів, наданих на досудовому та судовому слідстві, слідує, що потерпіла сама хотіла продати не приватизовану квартиру та спершу звернулася до іншого ріелтора, яка її й звела з ОСОБА_22 . Вже ОСОБА_22 пообіцяла виграти справу в суді та вказала, що якщо не виграє то потерпіла втратить квартиру. Тоді вона видала дві довіреності та отримала 3000 дол. США). У судовому засіданні на питання вказала, що не може пояснити, чому вирішила, що ОСОБА_22 і ОСОБА_33 діяли спільно. Також не пояснила, чому до правоохоронних органів звернулась більше ніж через рік.
Також в підтвердження обвинувачення надано матеріали виїмки, а саме свідоцтво про право власності на житло від 19 серпня 2008 року, відповідно до якого власником квартири на АДРЕСА_11 є ОСОБА_67 ; заява про приватизацію від 19 серпня 2008 року, за дорученням виступає ОСОБА_4 ( доручення від 22 січня 2008 року.); заява, що ліквідує заборгованість протягом року. ( т. 3 а 40-47)
Матеріли цивільної справи за позовом УЖКГ до ОСОБА_67 : позовна заява про визнання особи такою, що втратила право користування житлом подана 28 лютого 2008 року (отримана судом 06 березня 2008 року): акт про не проживання від 04 березня 2008 року за участі Нач.юр. відділу ОСОБА_3 ; рішення (заочне) від 14 серпня 2008 року про відмову в позові. ( т.3 а.92-96) У рішенні зазначено, що відповідачка не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи без неї. Суд встановив, що квартира в задовільному стані.
Також за даними документообігу Павлоградського міськрайонного суду 16 січня 2008 року подавався аналогічний позов, який 04 березня 2008 року залишено на підставі заяви без розгляду
Висновок будівельно-технічної експертизи від 01 вересня 2010 року про те, що вартість квартири на АДРЕСА_11 становить 95963 грн. Взято до уваги, що об`єкт задовільний ( т. 3 а. 120)
Досліджено також інвентарну справу в оригіналі на вказану квартиру з договором купівлі-продажу квартири, де від імені ОСОБА_21 діє ОСОБА_68 Квартира відсуджена 5 вересня 2008 року на користь ОСОБА_4 .
Захистом надано наступні досліджені в судовому засіданні докази.
Відповідно до даних Павлоградського МР суду від 28 вересня 2010 року позовів ОСОБА_69 ) про визнання приватизації незаконною не надходили. (т. 5 а. 133)
Так само й відсутні позови ОСОБА_56 до ОСОБА_70 про визнання договору купівлі-продажу квартири не дійсним. (т. 5 а.с.140)
Досліджено записку за підписом паспортиста ОСОБА_71 , про те, що жителю кв. 56 необхідно з`явитись ЖЕУ 2, так як квартира в суді (т. 10 а.195) має дату 16.07.08 року (т. 10 а.195)
Заява до правоохоронного органу потерпілою ОСОБА_55 подана 27 серпня 2010 року ( т. 2 а.49)
З досліджених доказів суд робить висновок, що коли потерпіла ОСОБА_55 дізналась від начальника юридичного відділу в м.Павлограді ОСОБА_3 , що в суді перебуває позов щодо визнання її такою, що втратила право на проживання в квартирі, потерпіла звернулась до агентів з нерухомості. З показів допитаних свідків слідує, що потерпіла дізналась про наявність проблем з квартирою та сама не приватизувавши квартирy в порушення законодавства, не маючи на це права, вирішила її продати. Для чого звернулась по черзі до двох ріелторів, з якими не досягла домовленості.Першого ріелтора не влаштовувала ціна, іншого не влаштовувала необхідність передати ОСОБА_67 повну суму коштів до самої приватизації, що загрожувало йому ризиком, подальшої відмови ОСОБА_21 від продажу квартири. Від ріелтора потерпіла отримала контакти підсудної ОСОБА_4 , якій запропонувала придбати в порушення діючого законодавства квартиру, власником якої не була, за ті самі кошти, що й попередньому 3000 долларів США.
Окремо суд зауважує, що потерпіла своїх контактів ОСОБА_3 не залишала, ОСОБА_33 її не спрямовувавала до ОСОБА_22 , та ОСОБА_33 було невідоме її реальне місце проживання, бо під час виконання службових обов`язків така інформація була відсутня (в матеріалах цивільної справи за позовом КП УЖКГ до потерпілої таких відомостей немає, інших доказів прокурором не надано).
Розглядаючи хронологію подій та поведінку на предмет наявності зовнішніх ознак умислу та попередньої змови на заволодіння квартирою ОСОБА_59 або отримання права на майно, суд констатує, що в січні 2008 року потерпіла звертається до ОСОБА_72 , коли дійсно в суді перебував позов, який зареєстровано 16 січня 2008 року. Суд виходячи з досліджених цивільних справ за іншими епізодами, звертає увагу, що реєстрація позовів в суді та їх фактичні вихідні номери від позивача, не співпадали. Тому, суд приходить до висновку, що потерпіла відвідувала ОСОБА_33 до 12 січня 2008 року, бо з 12 січня 2008 року остання перебувала у відпустці. (Наказ 2-к від 10 січня 2008 року про надання відпустки ОСОБА_33 на період сесії з 12 січня 2008 по 10 лютого 2008 року як начальнику юридичного відділу (т.12 а.116)
Вже 22 січня 2008 року потерпіла надає ОСОБА_22 довіреність на приватизацію та довіреність ОСОБА_73 на продаж у майбутному приватизованої квартири і отримує кошти в суммі 3000 дол. США. Далі вказаний позов залишається без розгляду, але 28 лютого 2008 знову подається аналогічний позов до суду та розглядається по суті. 14 вересня 2008 році УЖКГ суд відмовляє в позові. Таким чином, в разі наявності умислу в ОСОБА_33 та ОСОБА_22 на заволодіння квартирою, позов первинний логічно, що як і у випадку з потерпілим ОСОБА_16 , мав бути залишений без розгляду після передачі потерпілій коштів за квартиру. Тим більше в схему наявності змови та мети заволодіння квартирою не вписується складання нового акту про непроживання та подачі повторного позову з досить тривалим розглядом справи, та в кінцевому рахунку відмовою в позові. Від передачі коштів до приватизації квартири минуло більше пів року.
Крім того, відвідування потерпілою судового засідання та проінформованість про відмову в позові щодо визнання її такою, що втратила право користування квартирою, вказують на те, що ОСОБА_59 не була введена в оману, але не дивлячись на цю обставину жодних дій на скасування довіреності на приватизацію, або довіреності на продаж квартири не вчинила та заяву про злочин подала аж 27 серпня 2010 року.
Щодо наявності обману чи зловживання довірою,то за змістомобвинувачення між потерпілою та ОСОБА_3 з ОСОБА_4 взагалі ніякихне булодовірливих відносин,а отже й такі діївідсутні. Щодооб`єктивної сторонишахрайства, а самеспособу його вчинення,то зазмістом обвинувачення слідує, щообман полягав уповідомленні ОСОБА_33 та ОСОБА_22 ,що потерпіла втратила квартиру,і внеї немаєінших варіантів, яквзяти кошти та видатидві довіреності,з фактичноювідмовою від квартири. Однак,з досліджених доказів слідує, щопотерпіла самостійно звернулась додвох ріелторів якимпропонувала придбатиквартиру,яку вонане мала правапродавати,бо не була всласником,та пропонувала спочатку за5000дол.США,а іншомуза 3000дол. США. Такі обставинисвідчать, щопотерпіла з різнихособистих сронукань, якіправового значення немають для кваліфікації, намагалась отримати визначенунею сумукоштів заквартиру, за якою рахуються боргиза компослуги,та яка перебувавла в ненайкращому житловому стані,та в якій вонареально (ценіким не заперечується)не проживалаі задіючим законодавством могла втратити на неї право. ЖК Українине передбачавправо наймачажитла розпоряджатисьним шляхом продажу,а відповіднодо положеньЦК України,цивільні праваособа здійснюєу межах,наданих їйдоговором абоактами цивільногозаконодавства. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Таким чином, отримання коштів за квартиру, яка не була у власності потерпілої, та яка мала певні негативні моменти, свідчить щонайманше про необачне розпорядження потерпілою своїми цивільними та житловими правами щодо квартири, наймачем якої вона була. Суд вважає, що досліджені докази свідчать про вільне волевиявлення потерпілої щодо приватизації та в подальшому продажу квартири, тобто мають місце цивільно -правові відносин, за наявності яких відсутні взагалі подія злочину.
За таких обставин, суд встановив, що підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_74 за епізодом 1 підлягає виправданню, бо відсутня сама подія злочину, передбаченого ст. 190 ч. 3 КК України.
За вказаних обставин, які підтверджені дослідженими доказами, слідує, що ОСОБА_33 виконуючи свої службові обов`язки через працівників юридичного відділу зверталась до суду про визнання такою, що втратила право користування, та після знайомства потерпілої з ОСОБА_22 повторно звернулась з позовом, хоча довіреність на приватизацію квартири та її продаж вже була видана, а потерпіла отримала кошти та надала розписки про отримання коштів.
Такі обставини свідчать, що за даним епізодом жодних доказів, що ОСОБА_33 діяла всупереч інтересам служби, що вона передавала інформацію ОСОБА_22 чи якимось чином отримала кошти за відсудження квартири, наймачем якої була ОСОБА_18 , не надано. Тому суд приходить до висновку, що за даним епізодом взагалі відсутня подія злочину, передбаченого ст. 364 ч. ч. 2 КК України, і він підлягає виключенню.
ЕПІЗОД 2
Також ОСОБА_74 , ОСОБА_13 та ОСОБА_5 обвинувачуються, що вони шляхом обману та за попередньою змовою в складі злочинної групи, придбали право на майно та заволоділи майном ОСОБА_12 .
Однак досліджені докази не доводять вказане обвинувачення.
ОСОБА_12 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів показав, що він був власником квартири АДРЕСА_7 .Квартира була в поганому стані. Він сам звернувся до підсудної Корінь за допомогою в продажі квартири. Документи на квартиру були не впорядку, тому вона допомогла привести документи до ладу. Зараз він не пам`ятає, за яку суму точно продана була квартира, але її продали саме за ту суму, яку він хотів. Себе потерпілим він не вважає. З приводу наявної в матеріалах заяви про злочин та його показів, то вказав, що коли він ніби то писав заяву, то він перебував в сізо. Там його й допитували. Він спочатку відмовлявся підписати заяву, але йому стали погрожувати та він погодився все підписати. Оголошені покази, які він давав на досудовому слідстві в 2010 році не підтвердив, вказавши на їх неправдивість. Зазначив, що протокол вже був надрукований, до нього в СІЗо приїхали працівники міліції. Щодо самої квартири, вказав що квартира була в поганому стані, не було світла, підлога зірвана, вікна розбиті, на першому поверсі та з боргами за комунальні послуги. Наполягає на даних показах у судовому засіданні та відмовляється від показів, які надавав на досудовому розслідуванні.
Допитаний свідок ОСОБА_75 підтвердив підписання ним, як працівником ЖЕКу, акту про не проживання щодо квартири за адресою АДРЕСА_12 . Коли складався акт, то підсудна ОСОБА_76 працювала начальником юридичного відділу. Квартира була в поганому стані.
За клопотаннями сторін досліджено покази свідка ОСОБА_77 , які надані на досудовому розслідуванні. Остання повідомила, що вона через ріелтора ОСОБА_60 придбала квартиру на АДРЕСА_12 . Квартира була в антисанітарному стані з боргами 5000 грн. Корінь продавала квартиру за довіреністю. Квартира придбана за 12000 дол. США.
Письмова заява ОСОБА_12 про те, що він заяву про притягнення до відповідальності підсудних написав на прохання начальника ОБОПа. Квартиру продав за власним бажанням. ( т. 5 а.113)
Досліджена розписка ОСОБА_12 , відповідно до якої він продав свою квартиру ОСОБА_4 , гроші отримав претензій немає, написання вказаної розписки підтвердив потерпілий. ( т. 5 а.112)
Відповідно до даних Павлоградського МР суду від 28 вересня 2010 року позовів ОСОБА_12 про визнання приватизації незаконною не надходили. ( т. 5 а. 133)
Так само й відсутні позови ОСОБА_78 до ОСОБА_79 про визнання договору купівлі-продажу не дійсним. ( т. 5 а.с.140)
По ОСОБА_80 було винесено постанову стосовно морального тиску працівників УБОП 21 квіня 2011 року. Постановою від 30 травня 2011 року відмовлено в порушенні кримінальнох справи. (т. 6 а.2, т.9 а. 41). Також прокуратурою Дніпропетровської області 26 жовтня 2012 року щодо недозволених методів, до потерпілого ОСОБА_12 прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. (Т. 10 а.198)
За висновком експерта від 01 вересня 2010 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_7 станом на 15 травня 2009 року складалає 117704 грн. (т. 3 а. 197)
Досліджено копії матеріалів цивільної справи за позовом УЖКГ до ОСОБА_81 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Зокрема, позов подано 12 вересня 2008 року, а зареєстровано в суді 10 грудня 2018 року. Акт про не проживання датований 30 липня 2008 року. 27 січня 2009 року ухвалено заочне рішення, яким задоволено позовні вимоги. 30 березня 2009 року подано потерпілим заяву про скасування заочного рішення, яке 03 квітня 2009 року скасовано. 15 квітня 2009 року позивач подав заяву про залишення позову без розгляду. (т. 3 а.83-91)
Досліджено матеріали БТІ за вказаною квартирою та матеріали щодо приватизації. Зокрема, заява подана ним особисто 15 травня 2009 року. ( т.3 а.30-35)
Документи отримані в результаті виїмки в БТІ, а саме довіреність на представництво та розпорядження майном від ОСОБА_12 на ім`я ОСОБА_4 від 25 березня 2009 року та договір купівлі-продажу квартири на АДРЕСА_12 (т. 2 а.213-214)
Таким чином, з огляду на покази потерпілого та досліджені докази потерпілий усвідомлено без будь-якого обману розпорядився квартирою, наймачем якої він був, Таким чином, отримання коштів за квартиру, яка не була у власності потерпілого, свідчить про розпорядження потерпілим своїми цивільними та житловими правами щодо квартири, наймачем якої він був. Суд вважає, що досліджені докази свідчать про вільне волевиявлення потерпілого щодо приватизації та в подальшому продажі квартири, тобто мають місце цивільно-правові відносин, за наявності яких відсутня подія злочину.
За таких обставин, суд встановив, що підсудні ОСОБА_3 , ОСОБА_82 . ОСОБА_5 за ЕПІЗОДОМ 2 підлягають виправданню, бо відсутня сама подія злочину
Жодних доказів що ОСОБА_33 діяла всупереч інтересам служби, що вона передавала інформацію ОСОБА_22 чи ОСОБА_24 за вказаним епізодом чи якимось чином отримала кошти за відсудження квартири, наймачем якої був ОСОБА_32 , не надано. Тому суд приходить до висновку, що за даним епізодом взагалі відсутня подія злочину, передбаченого ст. 364 ч. 2 КК України та даний епізод підлягає виключенню.
ЕПІЗОД 3
За даним епізодом підсудним інкриміновано, що ОСОБА_3 , зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи отриману під час виконання своїх обов`язків інформацію, а саме щодо тривалого не проживання наймача ОСОБА_10 в квартирі АДРЕСА_8 , в серпні 2009 року, під час зустрічі з матір`ю ОСОБА_10 , громадянкою ОСОБА_83 , повідомила останній, що її син ОСОБА_10 судом позбавлений права користування в зв`язку з великою заборгованістю по квартирній платі та комунальних послугах, а також у зв`язку з не проживанням тривалий час, та що він буде виселений з даної квартири, та що залишити за собою право є неможливим.
У подальшому, восени 2009 року, організованою групою, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , виконуючи функції учасників групи, спрямованих на досягнення єдиного плану по заволодінню майном, під час зустрічі з ОСОБА_10 в с.Чаплино Васильківського району Дніпропетровської області та в м.Павлограді, шляхом обману та зловживання довірою, повідомили неправдиві відомості про те, що відповідно до рішення суду ОСОБА_10 буде виселений, оскільки позбавлений права користуватись зазначеною квартирою, та запропонували останньому грошову винагороду в розмірі 1000 доларів США, що складало 7985 гривень, та значно меншу за вартість квартири, видати доручення для приватизації та розпорядження квартирою.
8 грудня 2009 року ОСОБА_10 , введений в оману членами організованої групи, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , отримав зазначену суму, надав нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_4 на представництво в установах при здійсненні приватизації квартири та її розпорядженням.
В подальшому, відповідно до розподілених функцій зазначеного плану, ОСОБА_4 , 15 грудня 2009 року, використавшу зазначену довіреність, вчинила дії по приватизації квартири АДРЕСА_13 на ім`я ОСОБА_10 , та шляхом обману та зловживання довірою, організованою групою, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ,придбали право на квартиру вартістю 112582 гривень, що в 337 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, використовуючи довіреність, 30 грудня 2009 року, відповідно до договору купівлі-продажу, реалізував зазначене майно, заволодівши організованою групою чужим майном.
Досліджені докази спростовують вказане обвинувачення.
Потерпілий ОСОБА_10 в суді показав, що він через травму голови півтори роки тому нічого не пам`ятає, а тому підтверджує покази, надані на досудовому розслідуванні. На досудовому розслідуванні він показав, що його мати ОСОБА_84 в серпні 2009 поїхала в м.Павлоград подивитись на залишену квартиру, однак виявила квартиру опечатаною. Після звернення до ОСОБА_3 , мама сказала, що квартира втрачена та справа знаходиться в суді, допомогти нічим не може, бо вже винесено рішення про передачу квартири виконкому. Після чого, мама виявила, що в суді ніякої справи не було та вона вдруге пішла до ОСОБА_3 і та їй вказала, що квартира втрачена. Після чого, ніяких дій по відновленню свого права не вчиняли, бо були переконані, що квартира втрачена. В жовтні приїхала ОСОБА_4 в Чаплино та запропунувала купити квартиру і що вони втратили квартиру за рішеням суду. Запропонувала 1000 дол. США за видачу довіреності на приватизацію і розпорядження квартирою.. Через кілька днів ОСОБА_22 і ОСОБА_24 привезли їх в ОСОБА_85 , де мама переписали ордер на нього. А він в нотаріуса видав довіреністі на приватизацію та продаж квартири. 31 грудня Корінь передала матері 1000 дол США за те, що допомогла прискорити оформлення документів на квартиру.
Свідок ОСОБА_86 показала, що стосовно квартири на АДРЕСА_14 вона складала акт, бо там ніхто не проживав, там була велика заборгованість з комунальних платежів. ОСОБА_25 до неї приходив для переоформлення квартири. Там їм повідомила, що передала документи до юридичного відділу для звернення до суду. В 2009 році до неї приходила ОСОБА_60 з довіреністю від ОСОБА_25 на приватизацію квартири. До неї зверталась тільки ОСОБА_22 .
Свідок ОСОБА_84 показала, що потерпілий ОСОБА_25 її син. У них була квартира на АДРЕСА_14 . В 2009 році в квартирі не жила. Корінь давала їй 300 грн за переробку документів. Вона в ОСОБА_87 через знайому дізналась, що велика заборгованість по квартирі і що її можуть позбавити квартири, далі вона підходила до підсудної ОСОБА_76 проконсультуватись стосовно квартири, чи можна її продати. Підсудна ОСОБА_33 щось записала, також вона їй повідомила адресу реального проживання. Корінь приїзждала до них в село та цікавилась квартирою. Потім привозила до виконкому, щоб переписати квартиру на сина. Від ОСОБА_22 1000 дол. США вона не отримувала. Але не знає чи пропонували її синові. До приїзду підсудної ОСОБА_22 до неї приїздили інші люди та питали за квартиру, але вона сказала, що не продає квартиру. Отримала від ОСОБА_22 лише 300 грн. З ОСОБА_88 вона зараз не спілкується. Вона вирішила продавати квартиру, коли з`ясувала, що може її втратити. Квартиру із сином продали добровільно, їх не змушували. Поліція повідомила, що вона може бути покарана, що продала державну квартиру.
Корінь щодо вказаних показів вказала, що ОСОБА_89 і ОСОБА_25 квартиру хотіли продати іншій особі за 1000 грн. А мотім ОСОБА_22 запропонувала за квартиру 1000 дол. США і вони погодились їй продати квартиру. Гуліда підтвердила, що до ОСОБА_22 в неї був покупець, який пропонував 1200 грн.
Оглянута цивільнасправа за позовом Павлоградського КПУЖКГ провизнання ОСОБА_10 таким,що втративправо користуванняжитловим приміщенням. Відповідач ОСОБА_25 його представник ОСОБА_90 ..Позов подано 20.10.2009року,зареєстровано судом 12.11.2019року. Актпро непроживання від19жовтня 2009року. Всудовому засіданні подаєдовідку просплату боргів за квартирнуплату.За рішенням судувід 11грудня 2009 року взадоволенні позову відмовлено.Таким чином,потерпілий мав адвоката підчас розглядуйого справи та знав, що він квартру не втратив.
Матеріали цивільної справи за позовом КП «УЖКГ» до ОСОБА_91 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням (позов датований 26 січня 2009 року, отриманий судом 16.03.2009 року. Акт про не проживання датований 25 грудня 2008 року. 30 березня позов повернутий через не усунення недоліків. Ухвала оскаржена, але по суті залишена без змін). (т.3 а.73-86)
Також оглянута ухвала за позовом ОСОБА_10 до КП УЖКГ про визнаня дій відповідача неправомірними щодо вімови підписати довідку про приватизацію та довідки про склад сім`ї та зобов`язати вчинити такі дії. З ухвали слідує, що 19 листопада 2009 року було відкрито провадження за позовом. 11 грудня 2009 року позивач попрохав позов залишити без розгляду. Це ще раз вказує, на усвідомлення потерпілим свого стану та наміру приватизувати квартиру.
Відповідно до даних Павлоградського МР суду від 28 вересня 2010 року позовів ОСОБА_10 протягом 2009-2010 року про визнання приватизації незаконною не надходили. (т. 5 а. 133)
Так само й відсутні позови ОСОБА_10 до ОСОБА_92 про визнання договору купівлі-продажу квартири не дійсним. ( т. 5 а.с.140)
Досліджено копії довіреності від 08 грудня 2009 року, якою ОСОБА_25 уповноважив ОСОБА_24 представляти його інтереси та розпоряджатись його майном, зокрема квартирою, яка належить йому. ( т. 3 а. 105)
Свідок ОСОБА_92 показала, що в 2009 році придбала квартру на АДРЕСА_15 . Квартиру продавав за довіреністю ОСОБА_24 . Придбала квартиру за 6500 дол. США. Квартира була в поганому стані без комунікацій.Таку квартиру за 14 дол. США вона б не придбала.
Так, з ордера на житлове приміщення, суд встановив, що відповідно до рішення виконавчого комітета Павлоградської міської ради ОСОБА_84 та членам її сім`ї, в тому числі ОСОБА_10 , видано право на заняття квартири АДРЕСА_8 (т.№3 а.с.26). Рішенням від 28 жовтня 2009 року договір найму змінений на ОСОБА_10 . (т. 3 а. 27). Хоча сам потерпілий на досудовому розслідуванні зазначав, що в середині жовтня ОСОБА_24 та ОСОБА_22 привезли їх в ОСОБА_85 , де переписали ордер і він видав довіреність на продаж та приватизацію. Хоча довіреності датовані 8 груднем 2009 року. Тобто привозили потерпілого в ОСОБА_85 08 грудня 2009 року
Суд вважає, що покази потерпілого надані під час досудового розслідування є не об`єктивними та такими, що протирічать іншим доказам. Так, відповідно до обвинувачення потерпілого ввели в оману тим, що його переконали, що той не може зберегти квартиру та її втратить. Однак з додсліджених доказів слідує, що: 1. Потерпілий мав іншого покупця (про що зазначила свідок ОСОБА_89 ) 2. Потерпілий приймав участь в судовому засіданні за позовом про його виселення та мав професійного адвоката, погасив борг з квартирної плати, та за результатами у позові було відмовлено. Крім того, ОСОБА_25 звернувся до суду з позовом до КП УЖКГ щодо відмови в приватизації. Таким чином, потерпілий діяв усвідомлено, що спростовує його покази, щодо його обману.
Оцінюючи покази потерпілого на досудовому розслідуванні, суд враховує, що він вирішив що квартира, втрачена коли його мама про це йому повідомила в серпні місяці. Далі він зазначив, що ОСОБА_22 з ОСОБА_5 , приїхала до нього в жовтні та через кілька днів його та ОСОБА_93 відвезли підсудні до м. Павлограда, де мама переоформила ордер квартири на нього, а він видав довіреності. Але всі довіреності видані 08 грудня 2009 року. З матеріалів дослідженої цивільної справи за позовом КП КЖКГ до потерпілого про визнання його таким, що втратив право користування житлом, слідує, що станом на 01 жовтня 2009 року потерпілий погасив борг з обслуговування квартири (підтверджується довідкою). Таким чином, потерпілий після того, як дізнався що нібито квартира ним втрачена, оплачує заборгованість за квартиру. З теплоенерго укладає договір реструктуризації боргів від 16 жовтня 2009 року. З огляду на це, суд робить висновок, що потерпілий самостійно за власною ініціативою звернувся щодо переоформлення ордера на себе та Рішенням від 28 жовтня 2009 року договір найму змінений на ОСОБА_10 . Далі звертається з заявою про приватизацію, але йому в приватизації відмовляють через борг, тому він звертається до суду з позовом і оскаржує дії КП УЖКГ. 19 листопада 2009 року суд відкриває провадження за його позовом. Далі він звертається за правовою допомогою до адвоката та укладає з ним 25 листопада 2009 року договір. Таким чином, в суду немає підстав робити висновок, що потерпілий був введений в оману підсудними , та що він нічого не робив для захисту своїх прав. Далі, потерпілий 08 грудня 2009 року видає дві довіреності, а 11 грудня відмовляється від свого позову щодо приватизації та в цей же день в позові КП УЖКГ до нього про визнання його таким, що втратив право користування квартирою відмовляють. Однак потерпілий, який до цього часу вчиняв весь спектр дій щодо реалізації своїх прав, довіреності не скасовує, а 31 грудня 2009 року потерпілий отримує від підсудних кошти, за квартиру, яка продана 30 грудня 2009 року.
Таким чином, потерпілий не тільки був проінформований про те, що він може зберегти право на квартиру, він вчиняв активні дії щодо її приватизації, користувався юридичною допомогою, після чого, з невідомих суду мотивів, видає довіреність ОСОБА_22 та ОСОБА_24 . Більше того, вигравши справу ,жодних дій на скасування довіреності на приватизацію або довіреності на продаж квартири не вчиняє та заяву про злочин подає 11 серпня 2010 року, отримавши кошти 31 грудня 2009 року
В цей же час кошти від підсудних він отримує самостійно,а його мати зазначає, що про отримання коштів їй нічого не відомо. Таким чином, з досліджених доказів слідує, що потерпілий, не маючи права продавати квартиру з особистих сронукань, отримав визначену ним суму коштів за квартиру, в якій він реально (це ніким не заперечується) не проживав. ЖК України не предбачає право наймача житла розпоряджатись ним шляхом продажу, а відповідно до положень ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Викладені обставини вказують про відсутність з боку підсудних дій щодо обману, а отримання потерпілим коштів за квартиру, яка не була у його власності, свідчить про вільне розпорядження потерпілим своїми цивільними та житловими правами. Суд вважає, що досліджені докази свідчать про вільне волевиявлення потерпілим щодо приватизації та в подальшому продажу квартири, тобто мають місце цивільно-правові відносин, за наявності яких відсутні взагалі подія злочину.
За таких обставин, суд встановив, що підсудні ОСОБА_3 , ОСОБА_74 , ОСОБА_5 за ЕПІЗОДОМ 3 підлягають виправданню, бо відсутня сама подія злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України.
Жодних доказів, що ОСОБА_33 діяла всупереч інтересам служби, що вона передавала інформацію ОСОБА_22 чи ОСОБА_24 за вказаним епізодом чи якимось чином отримала кошти за вісчудження квартири, наймачем якої був ОСОБА_25 , не надано. Тому суд приходить до висновку, що за даним епізодом взагалі відсутня подія злочину, передбаченого ст. 364 ч. 2 КК України і тому вказаний епізод підлягає виключенню.
Під час судового розгляду досліджено інші документи, які містяться в матеріалах справи, однак вони, на думку суду, не впливають на встановлені обставини.
Таким чином, аналізуючи та оцінюючи досліджені в судовому засіданні допустимі та належні докази, суд приходить до висновку, що їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку свідчить про винність:
- ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 3 ст. 190 КК України за епізодом 4;
- ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України за епізодом 4.
За ЕПІЗОДОМ 1, ЕПІЗОДОМ 2, ЕПІЗОДОМ 3 підсудна ОСОБА_3 підлягає виправданню за відсутністю події злочину за ст.190 ч. 3 та 190 ч.4 КК України. Оскільки кваліфікація по епізодам 1-4 за ст. 364 ч. 2 КК України є однаковою, то окремо про виправдання за епізодами 1-3 в резолютивній частині вироку зазначати немає необхідності, бо за епізодом 4 дії підсудної також кваліфіковані за ст. 364 ч.2 КК України, а епізоди 1-3 підлягають виключенню.
Підсудний ОСОБА_5 підлягає виправданню у зв`язку з відсутністю події злочину у вчиненні злочинів, передбачених ст. 190 ч. 4 КК України за ЕПІЗОДОМ 2, ЕПІЗОДОМ 3 та Корінь підлягає виправданню у зв`язку з відсутністю події злочину за ст. 190 ч. 3 КК України за ЕПІЗОДОМ 1 та за ст.190 ч. 4 КК України за ЕПІЗОДОМ 2 та ЕПІЗОДОМ 3.
Підсудна ОСОБА_4 після закінчення з`ясування обставин справи до перевірки їх доказами померла відповідно до реєстрації актів цивільного стану м. Манреса. Дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . Її син ОСОБА_8 заперечив проти закриття справи та прохав продовжити провадження з метою реабілітації матері.
Відповіднодо положень КПК України 1960 року ст. 6 п.8 Кримінальна справа щодо померлого підлягає закриттю, за винятком випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого.
Одним із завдань кримінального судочинства за КПК 1960 року є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний.
Смерть особи виключає можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а тому відносно померлої особи не може бути ухвалено обвинувального вироку.
Зі змісту ст. 6 КПК 1960 року випливає, що вирок ухвалюється лише в разі необхідності виправдання померлої особи, в іншому випадку кримінальна справа підлягає закриттю. Оскільки підстав для реабілітації ОСОБА_4 за ЕПІЗОДОМ 4 в ході судового розгляду не встановлено, то констатуючи факт вчинення підсудною кримінального злочину, передбаченого ст. 190 ч. 3 КК України, кримінальну справу відносно неї необхідно закрити.
Призначаючи підсудним вид і розмір покарання, суд керується ст. 65 КК України і враховує, що ОСОБА_3 , ОСОБА_5 вчинили тяжкий злочин.
Оцінюючи суспільну небезпеку даного злочину, суд враховує те, що внаслідок злочину особу позбавлено житлових прав, гарантованих Конституцією.
Суд враховує особу підсудних.
З характеристик та довідок про судимість, суд встановив, що ОСОБА_3 за місцем постійного проживання та попередньої роботи характеризується позитивно, раніше не судима, заміжня.
З характеристик та довідок про судимість, суд встановив, що ОСОБА_5 за місцем постійного проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, з довідок суд встановив, що ОСОБА_5 осудний, стан здоров`я задовільний, має дитину, працює.
Пом`якшуючі обставини щодо обох підсудних: відсутні.
Обтяжуючі обставини щодо обох підсудних: відсутні.
Враховуючи викладене, зокрема, позицію сторони обвинувачення та потерпілого, дані про особу підсудної ОСОБА_3 , ступінь тяжкості вчинених злочинів, як за рівнем суспільної небезпеки, так і за класифікацією злочинів, як тяжких, відсутність пом`якшуючих і обтяжуючої обставини покарання, вважає, що для виправлення та перевиховання їй слід призначити покарання за кожен злочин за ст. 190 ч. 3 КК України у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення, а за ст. 364 ч. 2 КК України в межах санкції статті з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк три роки. Після чого, необхідно призначити покарання за сукупністю злочинів, застосовуючи принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Підсудному ОСОБА_5 покарання необхідно призначити враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, як за рівнем суспільної небезпеки, так і за класифікацією злочинів, як тяжких, дані про особу винного, що указані вище, відсутність обтяжуючих та пом`якшуючої у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті.
Відповідно до ст. 74 КК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Підсудні не вчиняли нових злочинів та не ухилялись від суду, отже вони підлягають звільненю від призначеного покарання.
Заявлені позови цивільних позивачів ОСОБА_55 , ОСОБА_10 , залишити без задоволення. Позов ОСОБА_81 раніше залишений без розгляду.
Цивільний позов ОСОБА_9 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою яка її завдала.
Відповідно до ст.1189 ЦК України, особи, спільними діями яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.
Суд, при прийняті рішення про часткове задоволення враховує отримані суми цивільними позивачами від цивільних відповідачів, виходячи з суми отриманих коштів 77812 гривень-7981 гривень=69831 гривень (т.№2 а.с.82).
Доводи цивільних відповідачів щодо не визнання позову, що вони не завдали шкоди потерпілому, не знайшли свого підтвердження в суді.
У зв`язку із задоволенням цивільного позову арешт, накладений на майно, слід залишити без змін.
Долю речових доказів вирішити за правилами ст. 81 КПК України (1960 року).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323,324,333,334,335 КПК України (1960 року), суд -
З А С У Д И В :
Виправдати ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 3 КК за ЕПІЗОДОМ 1, та у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України за ЕПІЗОДОМ 2 та ЕПІЗОДОМ 3.
Визнати винною ОСОБА_3 в скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.190, ч.2 ст.364 КК України за ЕПІЗОДОМ 4 та призначити покарання:
-за ч.3 ст.190 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років;
-за ч.2 ст.364 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати певні керівні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функції строком на 3 (три) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, та визначити остаточно до відбування покарання в виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з позбавленням права обіймати певні керівні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на три роки.
В строк відбуття покарання ОСОБА_3 зарахувати строк тримання під вартою з 08 червня 2010 року по 17 червня 2010 року, з 12 липня 2010 року по 03 серпня 2011 року та з 22 травня 2012 року по 24 квітня 2014 року.
У відповідності зі ст. 74 ч. 5 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_3 у вигляді підписки про невиїзд скасувати.
Виправдати ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України.
Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.
В строк відбуття покарання, ОСОБА_5 зарахувати строк тримання під вартою з 08 червня 2010 року по 17 червня 2010 року, з 04 серпня 2010 року по 02 червня 2011 року, з 01 грудня 2013 року 24 квітня 2014 року.
У відповідності зі ст. 74 ч. 5 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_5 у вигляді підписки про невиїзд скасувати.
Виправдати ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 3 КК України за ЕПІЗОДОМ 1 та за ст. 190 ч. 4 КК України.
Закрити кримінальну справу стосовно ОСОБА_4 у вчиненнікримінального злочину,передбаченого ст.190ч.3КК України заЕПІЗОДОМ 4 узв`язкузі смертюпідсудної. Підстави для реабілітації ОСОБА_4 не встановлені.
У заявленому позові ОСОБА_94 відмовити та роз`яснити їй право звернутись з цивільним позовом до особи, яка не виконала обов`язки передбачені довіреністю під час відсудження майна, щодо передачі отриманих коштів від покупця.
В заявленому по справі позові ОСОБА_10 відмовити та роз`яснити йому право звернутись з цивільним позовом до особи, яка не виконала обов`язки, передбачені довіреністю під час відсудження майна, щодо передачі отриманих коштів від покупця.
Заявлений по справі позов ОСОБА_9 задовольнити частково.
Стягнути в солідарному порядку, з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в сумі 69831 (шістдесят дев`ять тисяч вісімсот тридцять одна) грн.
Речові докази:
- 4 шкільні зошити з рукописними записами з інформацією про квартиронаймачів м. Павлограда, які тривалий час не проживають за місцем своєї реєстрації і мають велику заборгованість по квартирній платі;
- інвентарні справи на кв. АДРЕСА_16 ; -договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_5 від 28 листопада 2009 року; довіреність на продаж кв. АДРЕСА_7 від 25 березня 2009 року; договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_7 від 5 червня 2009 року; договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_6 від 5 вересня 2008 року; довіреність на представлення інтересів при приватизації кв. АДРЕСА_5 від 22 жовтня 2009 року, довіреність на продаж кв. АДРЕСА_5 від 22 жовтня 2009 року; договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_8 від 30 грудня 2009 року; довіреність на продаж кв. АДРЕСА_8 ; свідоцтво про право власності ОСОБА_9 на кв. АДРЕСА_5 від 23 листопада 2009 року; №282 корінець ордера на кв. АДРЕСА_5 від 1-го січня 1976 р.; свідоцтво про право власності ОСОБА_10 на кв. АДРЕСА_8 від 15 грудня 2009 року № 28234; довіреність на представлення інтересів при приватизації кв. АДРЕСА_17 від 8 грудня 2009 року; ордер № 0066 від лютого 1989 року на кв. АДРЕСА_8 - свідоцтво про право власності ОСОБА_12 на кв. АДРЕСА_18 від 15.05.2009 року; довіреність на представлення інтересів при приватизації кв. АДРЕСА_7 від 25 березня 2009 року; рішення Павлоградської міської ради про затвердження списків на заселення нового будинку АДРЕСА_19 від 5 вересня 1980 року № 740; свідоцтво про право власності ОСОБА_67 на кв. АДРЕСА_20 від 19.08.2008 року; довіреність на представлення інтересів при приватизації кв. АДРЕСА_6 від 22 січня 2008 року; корінець ордера на жиле приміщення кв. АДРЕСА_21 від 29 листопада 1991 року; позовну заяву про визнання ОСОБА_14 .. ОСОБА_15 , ОСОБА_9 особами, що втратили право користування житловим приміщенням кв. АДРЕСА_22 від 10.08.09 року; уточнення позовних вимог за позовом Павлоградського УЖКГ до ОСОБА_14 , ОСОБА_15 № 554/09-10 від 28.10.09 року; визначення Павлоградського міськрайонного суду про залишення позову без розгляду від 18 листопада 2009 року; заяву про залишення цивільної справи за позовом Павлоградського УЖКГ до ОСОБА_14 та ОСОБА_15 без розгляду № 596/09 від 17.11.09 року; позовну заяву про визнання ОСОБА_95 і ОСОБА_10 особами, що втратили право користування житловим приміщенням кв. АДРЕСА_8 № 30/09 від 26.01.09 року; уточнення позовних вимог за позовом Павлоградського УЖКГ до ОСОБА_95 і ОСОБА_96 про визнання зазначених осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням № 353/09 від 30.03.09 року; ухвалу Павлоградського міськрайсуду 30 березня 2009 року про те, що позов Павлоградського УЖКГ про позбавлення права користування житловим приміщенням ОСОБА_10 і ОСОБА_95 необхідно вважати неподаною; позовну заяву про визнання ОСОБА_12 особою, що втратила право користування житловим приміщенням кв. АДРЕСА_7 № 2145/08 від 12.09. 08 року; заяву про залишення позову Павлоградського УЖКГ про визнання ОСОБА_12 особою, що втратила право користування житловим приміщенням без розгляду № 341/09 від 15.04.09 року; рішення Павлоградського міськрайонного суду від 24 квітня 2009 року про залишення без розгляду позову Павлоградського УЖКГ про визнання ОСОБА_12 , особою, що втратив право користування житловим приміщенням; позовну заяву про визнання ОСОБА_67 особою, що втратила право користування житловим приміщенням кв. АДРЕСА_23 від 28.02.08 року, рішення Павлоградського міськрайонного суду від 14 серпня 2008 року про відмову Павлоградському УЖКГ про визнання ОСОБА_67 такою, що втратила право користування житловим приміщенням;
- цифровий диктофон «Олімпус» із записами розмов між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 ;
-відеокасету із записом зустрічі ОСОБА_9 з ОСОБА_3 ;
- диск «Vегbаtim» із записами телефонних розмов ОСОБА_3 , зберігати при справі.
На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1
Суд | Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 27.12.2023 |
Оприлюднено | 01.01.2024 |
Номер документу | 116036316 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Макаровець Алла Миколаївна
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Макаровець Алла Миколаївна
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Макаровець Алла Миколаївна
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Макаровець Алла Миколаївна
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Макаровець Алла Миколаївна
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Макаровець Алла Миколаївна
Кримінальне
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Мицак М. С.
Кримінальне
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Мицак М. С.
Кримінальне
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Мицак М. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні