Рішення

від 15.06.2023 по справі 911/2750/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2750/22

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали

за позовом Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт"

68600, Одеська область, Ізмаїльський район, місто Ізмаїл, вулиця Портова, будинок 7, код ЄДРПОУ 01125815

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерного товариства "Українська залізниця"

03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815

в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

65012, місто Одеса, вулиця Пантелеймонівська, будинок 19,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джаст Агро Транс"

08202, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Університетська, будинок 3-К, офіс 11, код ЄДРПОУ 43424755

про стягнення заборгованості

за участі представників сторін:

позивача: Радолов В.Г., дані КЕП (ЕЦП) №2660820033 користувача, довіреність №03-16/19 від 28.12.2022;

відповідача: не з`явився;

третьої особи: не з`явився,

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №2392/22 від 26.12.2022) Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джаст Агро Транс" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов`язань з оплати робіт (послуг) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів за договором №51 КВ-П від 05.10.2022 про надання послуг з перевалки вантажів, що укладений між сторонами.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 31.01.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №249/23 від 25.01.2023).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.01.2023 у задоволенні заяви Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (вх. №249/23 від 25.01.2023) відмовлено.

Перед судовим засіданням 31.01.2023 у місті Києві оголошено повітряну тривогу.

Відповідно до розпорядження Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 "Про порядок дій при оголошенні повітряної тривоги", у разі оголошення сигналу "повітряна тривога" суддям, працівникам апарату та відвідувачам суду необхідно негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.

Зважаючи на вказане і значний час, протягом якого тривала повітряна тривога, судове засідання не відбулось.

Після судового засідання, через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №331/23 від 31.01.2023).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2023 підготовче засідання відкладено на 23.02.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду (вх. №439/23 від 10.02.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання (вх. №3497/23 від 23.02.2023) про відкладення підготовчого судового засідання.

У судове засідання 23.02.2023 з`явився представник позивача шляхом відеоконференцзв`язку, представники відповідача та третьої особи не з`явились, відповідач повідомлений про судове засідання, третя особа не повідомлена, оскільки про доставку електронної копії ухвали суду третій особі надійшло повідомлення про помилку при доставленні електронного листа.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.02.2023 підготовче засідання відкладено на 14.03.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №648/23 від 03.03.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання (вх. №4395/23 від 07.03.2023) про долучення доказів до матеріалів справи.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №4884/23 від 14.03.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання (вх. №4905/23 від 14.02.2023) про розгляд справи у підготовчому засіданні без участі представника відповідача.

У судове засідання 14.02.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.03.2023 підготовче засідання відкладено на 11.04.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №847/23 від 20.03.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про виконання ухвали (вх. №5405/23 від 21.03.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №878/23 від 22.03.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №5886/23 від 27.03.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. №6394/23 від 04.04.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача (вх. №6953/23 від 11.04.2023).

У судове засідання 11.04.2023 з`явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені поштовим зв`язком.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2023 задоволено заяву Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (вх. №6394/23 від 04.04.2023) про збільшення розміру позовних вимог та ухвалено здійснювати розгляд справи за остаточними позовними вимогами позивача: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джаст Агро Транс" (08202, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Університетська, будинок 3-К, офіс 11, код ЄДРПОУ 43424755) на користь Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (68600, Одеська область, Ізмаїльський район, місто Ізмаїл, вулиця Портова, будинок 7, код ЄДРПОУ 01125815, IBAN НОМЕР_1 в АТ "Укрексімбанк" в м. Київ) 4601675,28 грн. основного боргу, 1153570,65 грн. пені, 322117,28 грн. 7% штрафу, 82799,75 грн. 3% річних, 345125,65 грн. інфляційних втрат.».

Також ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2023 закрито підготовче провадження у справі №911/2750/22 та призначено справу до розгляду по суті на 11.05.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові письмові пояснення (вх. №1321/23 від 27.04.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача (вх. №9161/23 від 11.05.2023).

У судове засідання 11.05.2023 з`явився представник позивача шляхом відеоконференцзв`язку, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений.

У судовому засіданні 11.05.2023 оголошено перерву до 15.06.2023 о 15:00, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача (вх. №11730/23 від 15.06.2023).

У судове засідання 15.06.2023 з`явився представник позивача шляхом відеоконференцзв`язку, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений.

У судовому засіданні 15.06.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд -

встановив:

1. Правовідносини сторін

Між Державним підприємством "Ізмаїльський морський торговельний порт" (далі - позивач або підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джаст Агро Транс" (далі - відповідач або клієнт) укладено договір №51КВ-П від 05.05.2022 про надання послуг з перевалки вантажів. Відповідно до умов даного договору позивач зобов`язується за завданням відповідача здійснити перевалку (навантажувально-розвантажувальні роботи) експортних зернових вантажів відповідача в номенклатурі і обсягах, визначених у додатку 1, що є невід`ємною частиною договору, а також, за заявкою відповідача, надати інші послуги, пов`язані з перевалкою вантажів, а відповідач забезпечує завезення/вивезення вантажу до/з позивача і зобов`язується своєчасно оплатити йому роботи (послуги).

2. Аргументи позивача

Позивач зазначає, що згідно з пунктом 3.3. договору №51КВ-П від 05.05.2022 оплата здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів клієнта на поточний банківський рахунок підприємства протягом 5 робочих днів від дати виставлення остаточного рахунку. Клієнт, здійснивши оплату, надсилає до підприємства факсом копію банківського платіжного документа із зазначенням номеру рахунку та договору, за яким була здійснена оплата. Відповідно ж до пункту 3.7. договору №51КВ-П від 05.05.2022 клієнт відшкодовує підприємству плату за подачу/прибирання, користування вагонами та усі витрати, пов`язані з очікуванням вивантаження вагонів на ст. Ізмаїл та на підходах до неї згідно з рахунками підприємства та до кінця місяця відшкодовує підприємству суми за подачу/прибирання вагонів, в яких надходив невідвантажений вантаж.

Позивач відзначає, що підчас час надання ним послуг за договором №51КВ-П від 05.05.2022 відбулась затримка подачі вагонів відповідача на фронт вивантаження через зайнятість фронту вивантаження. На підтвердження даних обставин позивач долучає до позовної заяви відповідні акти за формою ГУ-23 складених робітниками станції Ізмаїл та накопичувальні картки.

Керуючись пунктом 3.7. договору №51КВ-П від 05.05.2022 та відповідно до вищезазначених актів за формою ГУ-23 та накопичувальних карток позивачем виставлені відповідачу на оплату такі рахунки:

- рахунок № 4103/11 від 17.08.2022 на суму 3149648,04 грн;

- рахунок № 4105/11 від 17.08.2022 на суму 756892,08 грн;

- рахунок № 4106/11 від 17.08.2022 на суму 633482,52 грн;

- рахунок № 4306/11 від 23.08.2022 на суму 60996,96 грн;

- рахунок № 4305/11 від 23.08.2022 на суму 655,68 грн.

Позивач зазначає, що ним направлено на адресу відповідача лист від 31.08.2022 №34/2-189-22 із повідомленням про наявну дебіторську заборгованість та проханням сплатити суму у розмірі 4601675,28 грн. з ПДВ у найкоротший термін. Позивач зауважує, що даний лист залишено відповідачем без відповіді та задоволення. Позивач додатково направив на адресу відповідача вимогу від 21.10.2022 №16/ГВР/02/558-22, яка також залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, позивач заявляє до стягнення основну суму боргу у розмірі 4601675,28 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 4.3.4. договору №51КВ-П від 05.05.2022 за порушення клієнтом більш ніж на 15 робочих днів строків оплати, вказаних у договорі, підприємство має право стягнути з клієнта пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 робочих днів, підприємство має право стягнути з клієнта додатково штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Позивач, керуючись вищезазначеним пунктом договору та статтею 625 Цивільного кодексу України, здійснив нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат. Слід зазначити, що на стадії підготовчого провадження позивач заявив збільшення розміру позовних вимог саме в частині нарахованих пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, через подовження періоду їх нарахування.

Позивач визначає початок перебігу періоду нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат спираючись на пункт 3.3. договору №51КВ-П від 05.05.2022.

Позивач здійснює нарахування пені за такі періоди:

- для рахунку № 4103/11 від 17.08.2022 на суму 3149648,04 грн. - з 25.08.2022 по 23.02.2023;

- для рахунку № 4105/11 від 17.08.2022 на суму 756892,08 грн. - з 25.08.2022 по 23.02.2023;

- для рахунку № 4106/11 від 17.08.2022 на суму 633482,52 грн. - з 25.08.2022 по 23.02.2023;

- для рахунку № 4306/11 від 23.08.2022 на суму 60996,96 грн. - з 31.08.2022 по 01.03.2023;

- для рахунку № 4305/11 від 23.08.2022 на суму 655,68 грн. - з 31.08.2022 по 01.03.2023.

Позивач здійснює нарахування 3% за такі періоди:

- для рахунку № 4103/11 від 17.08.2022 на суму 3149648,04 грн. - з 25.08.2022 по 31.03.2023;

- для рахунку № 4105/11 від 17.08.2022 на суму 756892,08 грн. - з 25.08.2022 по 31.03.2023;

- для рахунку № 4106/11 від 17.08.2022 на суму 633482,52 грн. - з 25.08.2022 по 31.03.2023;

- для рахунку № 4306/11 від 23.08.2022 на суму 60996,96 грн. - з 31.08.2022 по 31.03.2023;

- для рахунку № 4305/11 від 23.08.2022 на суму 655,68 грн. - з 31.08.2022 по 31.03.2023.

Інфляційні втрати нараховуються позивачем по всіх рахунках за період з вересня 2022 року по лютий 2023 року.

За результатом збільшення розміру вимог, позивачем заявлені такі суми до стягнення: пеня - 1153570,65 грн.; 7% штрафу - 322117,28 грн.; 3% річних - 82799,75 грн.; суми інфляційні втрати - 345125,65 грн.

Також у відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначає таке.

Позивач відзначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач невірно визначає особу, яка має нести витрати за користування вагонами та усі витрати, пов`язані з очікуванням вивантаження вагонів на ст. Ізмаїл та на підходах до неї, зокрема, зборів за зберігання вантажів.

Позивач наголошує, що предметом договору договору №51КВ-П від 05.05.2022 про надання послуг з перевалки вантажів є здійснення перевалки (навантажувально-розвантажувальні роботи) експортних зернових вантажів, що є власністю відповідача. Отже, вантажовласником експортних партій ячменю є саме відповідач.

Залізничні накладні на всі партії вагонів оформлені на одержувача - відповідача, із зазначенням коду ЄДРПОУ позивача, як на отримувача вагонів для розвантаження.

Отже, позивач наголошує, що відповідно до пункту 3.7. договору №51КВ-П від 05.05.2022 клієнт як вантажовласник несе всі витрати, пов`язані зі здійсненням експортної операції (експедирування вантажів), зокрема непередбачувані, тобто, сплачені на користь Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від його імені отримувачем вагонів витрати за користування вагонами та зборів за зберігання його вантажів.

На підставі наведеного, позивач зазначає, що здійснення вказаних платежів не є формою відповідальності за невиконання обов`язків за договором, а звичайним господарським ризиком власника товарів, а, отже, доведення вини жодної із сторін договору №51КВ-П від 05.05.2022 за події не пов`язані з його предметом не вимагається.

Позивач також зауважує, що жодних дій, передбачених пунктом 2.3.15. договору №51КВ-П від 05.05.2022 щодо надання у встановлений строк вмотивованої відмови від прийняття вказаних послуг відповідачем не здійснені, тому послуги вважаються такими, що прийняті з додержанням всіх умов договору.

Також позивач надав пояснення щодо актів, які складено без зазначення номерів вагонів та зазначив, що такі акти складені лише для фіксації закінчення затримки вагонів, за якими раніше складені акти про її початок, а тому номера вагонів зазначені в розділі «опис обставин» та позначені разом з номерами актів, яким зафіксовано початок цієї затримки. У такому випадку, акти форми ГУ-23 про одну і ту саму обставину (затримку вагонів) мають різні номери.

3. Аргументи відповідача

Відповідач заперечує позовні вимоги та зазначає такі аргументи.

Відповідач зауважує, що пунктом 2.3.3. договору №51КВ-П від 05.05.2022 передбачено, що клієнт взяв на себе обов`язки подавати заявки на завезення вантажу для розгляду підприємством із зазначенням найменування та кількості вантажу, вантажовідправника, залізничної станції та дороги відправлення, країни призначення, реквізитів, а також, у разі потреби, технічних характеристик вантажу. При поданні заявки на завезення вантажу до підприємства клієнт надає попередній графік подачі суден або гарантію вивезення вантажу з підприємства, не допускаючи простою і скупчення вагонів на підприємстві. Клієнт зобов`язується організувати подачу суден в узгоджені з підприємством терміни. На підставі підтвердженого в поточному місяці плану завезення вантажів до підприємства клієнт спільно з підприємством формує і погоджує графік відвантажень своїх вантажів до підприємства, що є обов`язковим для виконання (пункт 2.3.6. договору №51КВ-П від 05.05.2022).

Відповідач зазначає, що згідно з пунктом 2.3.7. договору №51КВ-П від 05.05.2022 у разі неможливості відвантаження вантажу в узгоджені з підприємством терміни, клієнт протягом 5 днів після підтвердження плану завезення сповіщає підприємство і залізницю про неможливість відвантаження вантажу для оперативного коригування плану завезення. Валові норми завантаження судна зазначені в додатку №1 до договору. У разі порушення клієнтом графіку відвантаження своїх вантажів до підприємства, перенесення підтверджених підприємством позицій суден, клієнт відшкодовує витрати підприємству, пов`язані з простоєм суден клієнта і вагонів на припортовій станції, відшкодовує підприємству усі витрати, пов`язані зі штрафними санкціями, накладеними на підприємство залізницею, витрати, пов`язані з додатковими роботами з приймання, розміщення та переміщення вантажів клієнта, які надійшли з порушенням узгодженого сторонами графіку, а також вартість перестановки суден під навантаження на різні причали, якщо ця перестановка пов`язана з таким порушенням (пункт 2.3.8. договору №51КВ-П від 05.05.2022).

Пунктом 2.3.15. договору №51КВ-П від 05.05.2022 сторони погодили, що клієнт не пізніше ніж протягом 10 робочих днів від дати фактичного надання послуг забезпечує підписання, скріплення печаткою та повернення підприємству одного підписаного примірника акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Якщо у встановлений термін підприємство не отримає підписаний клієнтом акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) або мотивовану відмову, роботи (послуги) вважаються такими, що прийняті з додержанням усіх умов договору.

Відповідач зазначає, що у розділі 3 договору №51КВ-П від 05.05.2022 сторони визначали умови оплати. Згідно з умовами пункту 3.2. договору №51КВ-П від 05.05.2022 сторони дійшли згоди, що оплата робіт (послуг) підприємства здійснюється клієнтом у встановлені в цьому договорі строки з обов`язковим підписанням обома сторонами оформлених підприємством актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Датою надання послуг вважається дата оформлення вантажних документів коносамента (штурманської розписки), річкової накладної або здавального акту. Клієнт здійснює оплату підприємству за навантажувально-розвантажувальні та інші роботи, послуги у такому порядку: попередня оплата за навантажувально-розвантажувальні та інші роботи, послуги (крім зберігання) у розмірі 100% від запланованого обсягу вантажу (суднової партії) протягом 2 робочих днів з дати виставлення рахунку але, в будь-якому разі, до початку відвантаження; остаточне звіряння наданих послуг і остаточний розрахунок здійснюється клієнтом згідно з рахунками підприємства, з додаванням підтверджуючих документів (актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які попередньо направляються електронною поштою на адресу клієнта djustagrotrans@gmail.com та у подальшому вручаються представнику клієнта під підпис у журналі реєстрації рахунків або направляються поштою на адресу клієнта. При цьому, представник клієнта повинен бути належним чином уповноважений для одержання від підприємства документів для клієнта (пункт 3.3. договору №51КВ-П від 05.05.2022).

Відповідач зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору №51КВ-П від 05.05.2022 (пункт 3.2.) визначається, що оплата робіт (послуг) підприємства здійснюється клієнтом після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач наголошує, що в порушення пунктів 3.2. та 3.3. договору №51КВ-П від 05.05.2022 позивачем (підприємством) не складалися і не підписувалися акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), а також не направлялися поштою, не вручалися під підпис відповідачу (клієнту) у журналі реєстрації рахунків. Разом з тим, відповідач відзначає, що додані рахунки на оплату стосуються лише обов`язків відповідача щодо оплати наданих послуг, натомість, за своєю правовою природою в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Відповідач наголошує, що, у даному випадку, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 3.2. договору №51КВ-П від 05.05.2022, у нього виникає обов`язок з оплати вартості наданих позивачем послуг від дати підписання сторонами актів надання послуг, які позивачем не складалися, не вручалися (не направлялися) відповідачу. У цьому контексті, відповідач також зазначає, що між позивачем та відповідачем підписувались акти надання послуг з перевалки вантажів. У той час, жодних актів за простій судна позивачем не надсилались (не надавались на підпис) відповідачу. Крім того, позивачем узгоджені та прийняті плани і графіки завезення вантажів, відповідно позивач зобов`язаний був здійснити вивантаження вантажу, натомість баржі знаходилися тривалий час у черзі на навантаження вантажу, за цей час відповідач сплачував за них демередж, оскільки, через затримку позивача, не було здійснено перевалку вантажів.

Відповідач зазначає, що у зв`язку такими обставинами, він не може нести витрати, пов`язані з очікуванням вивантаження вагонів на станції Ізмаїл, які сталися не з його вини.

4. Аргументи третіх осіб.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" своїх аргументів та доводів по суті справи не надало.

5. Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

У частині 2 статті 231 Господарського кодексу України зазначається, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

6. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

6.1. Щодо наявності та розміру основної суми боргу.

За наявними у матеріалах справи доказами судом встановлене таке.

10.07.2022 робітниками станції Ізмаїл складені акти форми ГУ-23: №3110; №3112; №3117 щодо не подачі вагонів № 95943452, 95153854, 95193405, 95101788, 95784476, 95783403, 95963302, 95774980, 9555308, 95769030, 95943338, 95955373, 95986881, 95774972, 95825659, 95943502 на фронт вивантаження через зайнятість фронту вивантаження, із зазначенням часу початку затримки. Кінець затримки зазначено у актах форми ГУ-23 від 28.07.2022 №3407 та №3409; №3408; №3406. Відповідно до даних актів ГУ-23 сформовано відомість №07089186р плати за користування вагонами на суму 321768,36 грн. з ПДВ.

13.07.2022 робітниками станції Ізмаїл складений акт форми ГУ-23 №3175 щодо не подачі вагонів №№ 95887089, 95186706, 95962106, 95963310, 95185880, 95825543, 95596235, 95190567, 95100228, 95874632, 95397931, 95378147, 95452470, 95538633, 95761037, 95527578, 95641916, 95667069, 95451837, 58564303 на фронт вивантаження через зайнятість фронту вивантаження, із зазначенням часу початку затримки. Кінець затримки зазначено у актах форми ГУ-23 від 21.07.2022 №3306, №3300, №3307. Відповідно до даних актів ГУ-23 сформовано відомість №24070781р плати за користування вагонами на суму 328383,60 грн. з ПДВ.

15.07.2022 робітниками станції Ізмаїл складений акт форми ГУ-23 №3190 щодо не подачі вагонів №№ 58567306, 95320529, 95754859, 95652582, 95383717, 95542155, 95395224, 59598722, 95306635, 95757266, 95328712, 95666913, 95758082, 95367603, 95271441, 95799607, 95697553, 95316287 на фронт вивантаження через зайнятість фронту вивантаження, із зазначенням часу початку затримки. Кінець затримки зазначено в актах форми ГУ-23 від 21.07.2022 №3301, від 25.07.2022 №3360, від 31.07.2022 №3456, від 01.08.2022 №3459, від 04.08.2022 №3524. Відповідно до даних актів ГУ-23 сформовані такі відомості плати за користування вагонами: відомість №08089187р - на суму 160179,48 грн. з ПДВ; відомість №11089193р - на суму 313449,36 грн. з ПДВ; відомість №28070800 - на суму 55041,84 грн. з ПДВ; відомість №31070809 - на суму 105316,32 грн. з ПДВ.

Також у матеріалах справи наявна накопичувальна картка №07080206 від 07.08.2022 згідно з якою за вищезазначеними актами нараховано збір за роботи (послуги) та штрафи, пов`язані з перевезенням вантажів (вантажобагажу) у розмірі 1865509,08 грн. з ПДВ.

На підставі даної накопичувальної картки та відомостей позивач склав довідку №34/1-926-22 від 12.08.2022 на суму 3149648,04 грн. з ПДВ, згідно з якою виставив відповідачу рахунок №4103/11 від 17.08.2022 на суму 3149648,04 грн. з ПДВ.

20.07.2022 робітниками станції Ізмаїл складено акт форми ГУ-23 №3285 щодо не подачі вагонів №№ 98208911, 95511606, 95509519, 95509659, 95986576, 95955084, 98224546, 95610135, 95841813, 95505665, 95510905, 95781886, 95841979, 95783940, 95562781, 95494704, 95509451, 95509568, 95509485, 95783973, 95841920, 98208903, 95510749, 95986634 на фронт вивантаження через зайнятість фронту вивантаження, із зазначенням часу початку затримки. Кінець затримки зазначено у актах форми ГУ-23 від 25.07.2022 №3359, від 27.07.2022 №3399, від 31.07.2022 №3453, від 03.08.2022 №3512. Відповідно до даних актів ГУ-23 сформовані такі відомості плати за користування вагонами: відомість №11089192р - на суму 46456,20 грн. з ПДВ; відомість №31070811р - на суму 100761,36 грн. з ПДВ; відомість №31070809 на суму 12119,76 грн. з ПДВ; відомість №08089190р - на суму 47536,32 грн. з ПДВ. У матеріалах справи наявна накопичувальна картка №11080214 від 11.08.2022 згідно з якою за вищезазначеними актами нараховано збір за роботи (послуги) та штрафи, пов`язані з перевезенням вантажів (вантажобагажу) у розмірі 550018,44 грн. з ПДВ.

На підставі даної накопичувальної картки та відомостей позивач склав довідку №34/1-927-22 від 12.08.2022 на суму 756892,08 грн. з ПДВ, згідно з якою виставив відповідачу рахунок №4105/11 від 17.08.2022 на суму 756892,08 грн. з ПДВ.

Робітниками станції Ізмаїл складені акти форми ГУ-23 від 21.07.2022 №3310; від 19.07.2022 №3269 - щодо не подачі вагонів №№ 95820106, 95781209, 95781563, 95835070,95840401, 95839205, 95841656, 95841441, 95838975, 95839080, 95781266, 95780680, 95840310, 95841334, 95840278, 95840955, 95982948, 95557716, 95733234 на фронт вивантаження через зайнятість фронту вивантаження, із зазначенням часу початку затримки. Кінець затримки зазначено у актах форми ГУ-23 від 03.08.2022 №3510; від 03.08.2022 №3511, від 25.07.2022 №3358. Відповідно до даних актів ГУ-23 сформовані такі відомості плати за користування вагонами: відомість №12080856 - на суму 14350,80 грн. з ПДВ; відомість №08089190р - на суму 104501,04 грн. з ПДВ; відомість №31070809 на суму 54207,12 грн. з ПДВ. У матеріалах справи наявна накопичувальна картка №11080214 від 11.08.2022 згідно з якою за вищезазначеними актами нараховано збір за роботи (послуги) та штрафи, пов`язані з перевезенням вантажів (вантажобагажу) у розмірі 460423,56 грн. з ПДВ.

На підставі даної накопичувальної картки та відомостей позивач склав довідку №34/1-928-22 від 15.08.2022 на суму 633482,52 грн. з ПДВ, згідно з якою виставив відповідачу рахунок №4106/11 від 17.08.2022 на суму 633482,52 грн. з ПДВ.

05.08.2022 робітниками станції Ізмаїл складений акт форми ГУ-23 №3534 щодо не подачі вагонів №№ 95839106, 95780888, 95983003, 95983235 на фронт вивантаження через зайнятість фронту вивантаження, із зазначенням часу початку затримки. Кінець затримки зазначено в акті форми ГУ-23 від 10.08.2022 №3590. Відповідно до даних актів ГУ-23 сформовано відомість №15080864 плати за користування вагонами на суму 16948,80 грн. з ПДВ. У матеріалах справи наявна накопичувальна картка №19080228 від 19.08.2022 згідно з якою за вищезазначеними актами нараховано збір за роботи (послуги) та штрафи, пов`язані з перевезенням вантажів (вантажобагажу) у розмірі 44048,16 грн. з ПДВ.

На підставі даної накопичувальної картки та відомості позивач склав довідку №34/1-959-22 від 22.08.2022 на суму 60996,96 грн. з ПДВ, згідно з якою виставив відповідачу рахунок №4306/11 від 23.08.2022 на суму 60996,96 грн. з ПДВ.

09.08.2022 робітниками станції Ізмаїл складений акт форми ГУ-23 №3580 щодо не подачі вагонів №№ 95186706, 95962106, 95963310, 95185880, 95825543, 95596235, 95190567, 95887089 на фронт вивантаження через зайнятість фронту вивантаження, із зазначенням часу початку затримки. Кінець затримки зазначено в акті форми ГУ-23 від 10.08.2022 №3589. Відповідно до даних актів ГУ-23 сформовано відомість №15080864 плати за користування вагонами на суму 655,68 грн. з ПДВ.

На підставі даної відомості позивач склав довідку №34/1-955-22 від 19.08.2022 на суму 655,68 грн. з ПДВ, згідно з якою виставив відповідачу рахунок 4305/11 від 23.08.2022 на суму 655,68 грн. з ПДВ.

Суд зазначає, що відповідно до журналу реєстрації вихідної кореспонденції позивача рахунки №4103/11, №4105/11 та №4106/11 від 17.08.2022 отримані представником відповідача Ємцем С.В. 17.08.2022. Також відповідно до відомостей з даного журналу рахунки №4305/11 та №4306/11 від 23.08.2023 отримані представником відповідача Ємцем С.В. 16.09.2022. У матеріалах справи наявна довіреність №б/н від 20.05.2022, якою відповідач уповноважив Ємця Сергія Володимировича представляти інтереси відповідача у комерційних організаціях а також, зокрема, отримувати всі необхідні документи, пов`язані з транспортно-експедиторським обслуговуванням вантажів, експортером, імпортером або експедитором яких є відповідач.

Суд зауважує, що у статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору, всі права, що набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 629 Цивільного кодексу України визначається, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Також в юриспруденції широко застосовується принцип "pacta sunt servanda" або у перекладі з латини - договорів необхідно дотримуватись. Так наприклад, статтею 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів закріплено принцип pacta sunt servanda, відповідно до якого кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Підписаними договорами підтверджується, що при укладенні договору сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов, включаючи предмет, ціну, відповідальність сторін тощо.

Відповідно ж до пункту 3.7. договору №51КВ-П від 05.05.2022 клієнт відшкодовує підприємству плату за подачу/прибирання, користування вагонами та усі витрати, пов`язані з очікуванням вивантаження вагонів на ст. Ізмаїл та на підходах до неї згідно з рахунками підприємства та до кінця місяця відшкодовує підприємству суми за подачу/прибирання вагонів, в яких надходив невідвантажений вантаж.

Суд зауважує, що відповідач та позивач у даному пункті договору №51КВ-П від 05.05.2022 чітко визначили обов`язок клієнта (відповідача) відшкодувати підприємству (позивачу) витрати за користування вагонами та усі витрати, пов`язані з очікуванням вивантаження вагонів на ст. Ізмаїл та на підходах до неї, без прив`язки до будь-яких додаткових умов та не зважаючи на причини затримки і те чия у цьому вина.

Зважаючи на вказане, суд пристає на позицію позивача, що спірні у справі правовідносини є договірними, а не деліктними, що також визначає обставини, що підлягають встановленню при розгляді справи по суті, штрафи, які нарахувала залізниця в межах деліктних правовіднисин, сплачені позивачем, тоді як спірні правовідносини передбачають домовленість сторін договору відшкодовувати ці витрати відповідачем.

З огляду на вищевказані висновки, судом не оцінюються доводи сторін про те, що стало причиною затримки вивантаження вагонів: неподача суден з вини відповідача чи зайнятість фронту вивантаження з вини позивача.

При цьому, обидві сторони мали розраховувати на такі умови договору, коли їх погоджували.

Суд відзначає, що в договорі №51КВ-П від 05.05.2022 позивач та відповідач, зокрема у пунктах 2.3.15., 3.2. та 3.3., визначили строки та умови виставлення рахунків, приймання та оплати послуг з перевалки вантажів. У той же час, умови виставлення рахунків та чіткі строки відшкодування відповідачем позивачу витрат, пов`язаних з очікуванням вивантаження вагонів на ст. Ізмаїл та на підходах до неї сторонами у договорі №51КВ-П від 05.05.2022 не визначені.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, що оскільки статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. Дана правова позиція, зокрема, викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013.

Таким чином, суд вважає передані позивачем представнику відповідача Ємцу С.В. рахунки на №4103/11, №4105/11, №4106/11 від 17.08.2022 та рахунки №4305/11, №4306/11 від 23.08.2023 належною формою пред`явлення кредитором вимоги про сплату коштів.

Тож суд дійшов висновку, що відповідач відповідно до умов договору №51КВ-П від 05.05.2022, а саме пункту 3.7., зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати, пов`язані з очікуванням вивантаження вагонів на станції Ізмаїл та на підходах до неї. Також суд дійшов висновку, що відповідач мав здійснити оплату за рахунками №4103/11, №4105/11 та №4106/11 від 17.08.2022 всього на суму 4540022,64 грн. до 24.08.2022, тобто, у семиденний строк з дня отримання даних рахунків. Щодо рахунків №4305/11 та №4306/11 від 23.08.2023 всього на суму 61652,64 грн., то відповідач мав здійснити оплату за ними до 23.09.2022, тобто, у семиденний строк з дня отримання даних рахунків.

Суд окремо зауважує, що позивач оплатив витрати, пов`язані з очікуванням вивантаження вагонів на станції Ізмаїл та на підходах до неї на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця", що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №81, №82, №83, №84 від 20.10.2022 та №3443 від 26.10.2022.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення 4601675,28 грн. основного боргу.

6.2. Щодо нарахованих пені та штрафу.

Згідно з пунктом 1.1. договору №51КВ-П від 05.05.2022 у порядку та на умовах, визначених договором, підприємство зобов`язується за завданням клієнта здійснити перевалку (навантажувально-розвантажувальні роботи) експортних зернових вантажів відповідача в номенклатурі і обсягах, визначених у додатку 1, що є невід`ємною частиною договору, а також, за заявкою клієнта надати інші послуги, пов`язані з перевалкою вантажів, а клієнт забезпечує завезення/вивезення вантажу до/з підприємства і зобов`язується своєчасно оплатити підприємству роботи (послуги).

Відповідно до пункту 3.3. договору №51КВ-П від 05.05.2022 клієнт здійснює оплату підприємству за навантажувально-розвантажувальні та інші роботи, послуги у наступному порядку: - попередня оплата за навантажувально-розвантажувальні та інші роботи, послуги (крім зберігання) у розмірі 100% від запланованого обсягу вантажу (суднової партії) протягом 2 робочих днів з дати виставлення рахунку але, в будь-якому разі, до початку відвантаження; остаточне звіряння наданих послуг і остаточний розрахунок здійснюється клієнтом згідно з рахунками підприємства, з додаванням підтверджуючих документів (актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які попередньо направляються електронною поштою djustagrotrans@gmail.com на адресу клієнта та, у подальшому, вручаються представнику клієнта під підпис у журналі реєстрації рахунків або направляються поштою на адресу клієнта. При цьому, представник клієнта повинен бути належним чином уповноважений для одержання від підприємства документів для клієнта. Клієнт, незалежно від отримання рахунку на оплату послуг підприємства засобами електронної пошти, зобов`язаний вжити заходи для отримання рахунків не пізніше ніж протягом 3 робочих днів від дати фактичного надання послуг (а у випадку рахунків на попередню оплату не пізніше ніж протягом 3 робочих днів від дати виставлення рахунку). Невжиття клієнтом заходів щодо отримання оригіналів рахунків не звільняє його від обов`язку здійснити їх оплату, не дає підстав для відстрочення оплати, не дозволяє посилатись на неотримання рахунку, як на причину несплати (або несвоєчасної оплати) послуг підприємства. Оплата здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів Клієнта на поточний банківський рахунок підприємства протягом 5 робочих днів від дати виставлення остаточного рахунку. Клієнт, здійснивши оплату, надсилає до підприємства факсом копію банківського платіжного документа із зазначенням номеру рахунку та договору, за яким була здійснена оплата. До здійснення платежів за рахунками підприємства, до яких відносяться плата за навантажувально-розвантажувальні роботи, плата за завдану шкоду, плата за надані послуги і тому подібне підприємство залишає за собою право не приймати наступне судно клієнта до обробки з віднесенням відповідальності за простій судна на клієнта.

Відповідно до пункту 4.3.4. договору №51КВ-П від 05.05.2022 за порушення клієнтом більш ніж на 15 робочих днів строків оплати, вказаних у договорі, підприємство має право стягнути з клієнта пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 робочих днів, підприємство має право стягнути з клієнта додатково штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

За результатами аналізу цього пункту договору №51КВ-П від 05.05.2022 суд дійшов висновку, що сторонами у пункті 4.3.4. узгоджена відповідальність клієнта (відповідача) саме за порушення строків оплат, що передбачені у пункті 3.3. договору. У той же час, суд вже зазначав, що предметом позову є витрати, пов`язані з очікуванням вивантаження вагонів на станції Ізмаїл та на підходах до неї, а для їх оплати строк у договорі не визначений.

Суд окремо наголошує, що у пункті 3.7. договору №51КВ-П від 05.05.2022 зазначається таке: «...та до кінця місяця відшкодовує підприємству суми за подачу/прибирання вагонів, в яких надходив невідвантажений вантаж». Тож, у даному випадку, сторони погодили строк оплати саме за подачу/прибирання вагонів, а не за відшкодування витрат, пов`язаних з очікуванням вивантаження вагонів на станції Ізмаїл та на підходах до неї.

Оскільки позивачем пеня та штраф нараховані відповідно до пункту 4.3.4. договору №51КВ-П від 05.05.2022 за прострочення відшкодування витрат, пов`язаних з очікуванням вивантаження вагонів на станції Ізмаїл та на підходах до неї, то суд, враховуючи вищезазначене, дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення пені та штрафу.

6.3. Щодо 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлені до стягнення 345125,65 грн. інфляційних втрат та 82799,75 грн. 3% річних.

3% річних нараховані позивачем за такі періоди:

- для рахунку № 4103/11 від 17.08.2022 на суму 3149648,04 грн. - з 25.08.2022 по 31.03.2023;

- для рахунку № 4105/11 від 17.08.2022 на суму 756892,08 грн. - з 25.08.2022 по 31.03.2023;

- для рахунку № 4106/11 від 17.08.2022 на суму 633482,52 грн. - з 25.08.2022 по 31.03.2023;

- для рахунку № 4306/11 від 23.08.2022 на суму 60996,96 грн. - з 31.08.2022 по 31.03.2023;

- для рахунку № 4305/11 від 23.08.2022 на суму 655,68 грн. - з 31.08.2022 по 31.03.2023.

Інфляційні втрати нараховуються позивачем за всіма рахунками за період з вересня 2022 року по лютий 2023 року.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №712/5856/15-ц).

У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №910/18557/20 зазначається, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та % річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Керуючись статтями 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України суд має встановити правильність здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи, при цьому, за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від 16.04.2019 у справах №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

Суд зазначав вище, відповідач мав здійснити оплату за рахунками №4103/11, №4105/11 та №4106/11 від 17.08.2022 всього на суму 4540022,64 грн. до 24.08.2022, тобто, прострочення зобов`язання відповідача з їх оплати розпочалось з 25.08.2022. Щодо рахунків №4305/11 та №4306/11 від 23.08.2023 всього на суму 61652,64 грн., то відповідач мав здійснити оплату за ними до 23.09.2022, тобто, прострочення зобов`язання відповідача з їх оплати розпочалось з 24.09.2022.

Суд зазначає, що у розрахунку 3% річних за рахунками №4103/11, №4105/11 та №4106/11 від 17.08.2022 позивачем вірно визначений період нарахування, а саме його початок - з 25.08.2022. У той же час, у розрахунку 3% річних за рахунками №4305/11 та №4306/11 від 23.08.2023 період нарахування визначений невірно, а саме його початок - з 31.08.2022, коли вірною датою початку періоду нарахування є 24.09.2022.

З урахуванням вищезазначеного, судом здійснений власний розрахунок 3% річних, який є відмінним від заявленого позивачем та становить 82678,14 грн.

Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 зазначається, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінетом міністрів України №1078 від 17.07.2003.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду також роз`яснила механізм розрахунку інфляційних втрат та зазначила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Таким чином, щодо заявленого позивачем розрахунку інфляційних втрат, то суд зазначає, що за рахунками №4103/11, №4105/11 та №4106/11 від 17.08.2022 період визначено вірно, але для рахунків №4305/11 та №4306/11 від 23.08.2023 розрахунок слід здійснювати з жовтня 2022 року по лютий 2023 року, оскільки прострочення з їх оплати розпочалось з 24.09.2022.

З урахуванням вищезазначеного, судом здійснений власний розрахунок 3% річних, який є відмінним від заявленого позивачем та становить 343895,64 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.

7. Результати розгляду справи

7.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

7.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

8. Розподіл судових витрат

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх. №2392/22 від 26.12.2022) Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джаст Агро Транс" про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джаст Агро Транс" (08202, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Університетська, будинок 3-К, офіс 11, код ЄДРПОУ 43424755) на користь Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (68600, Одеська область, Ізмаїльський район, місто Ізмаїл, вулиця Портова, будинок 7, код ЄДРПОУ 01125815, IBAN НОМЕР_1 в АТ "Укрексімбанк" в м. Київ) 4601675,28 грн. (чотири мільйони шістсот одна тисяча шістсот сімдесят п`ять гривень двадцять вісім копійок) основного боргу, 82678,14 грн. (вісімдесят дві тисячі шістсот сімдесят вісім гривень чотирнадцять копійок) 3% річних, 343895,64 грн. (триста сорок три тисячі вісімсот дев`яносто п`ять гривень шістдесят чотири копійки) інфляційних втрат та 75419,06 грн. (сімдесят п`ять тисяч чотириста дев`ятнадцять гривень шість копійок) судового збору за подання позову.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 28.12.2023.

Суддя С.О. Саванчук