Постанова

від 02.10.2024 по справі 911/2750/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. Справа№ 911/2750/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

секретар судового засідання Медведєва К.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Савіколт» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Джаст Агро Транс»)

на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023

у справі № 911/2750/22 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Савіколт» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Джаст Агро Транс»),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

24.12.2022 Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джаст Агро Транс» про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 05.05.2022 між Державним підприємством «Ізмаїльський морський торговельний порт» (далі - Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джаст Агро Транс», яке в подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Савіколт» (далі - Клієнт), був укладений договір № 51КВ-П про надання послуг з перевалки вантажів, за умовами якого Підприємство зобов`язувалося за завданням Клієнта здійснити перевалку (навантажувально-розвантажувальні роботи) експортних зернових вантажів відповідача в номенклатурі і обсягах, визначених у додатку 1, що є невід`ємною частиною договору, а також, за заявкою Клієнта, надавати інші послуги, пов`язані з перевалкою вантажів. Клієнт натомість мав забезпечувати завезення/вивезення вантажу до/з позивача і зобов`язувався своєчасно оплатити роботи (послуги).

Відповідно до п. 3.7 Договору № 51КВ-П від 05.05.2022 Клієнт відшкодовує Підприємству плату за подачу/прибирання, користування вагонами та усі витрати, пов`язані з очікуванням вивантаження вагонів на ст. Ізмаїл та на підходах до неї, згідно з рахунками підприємства та до кінця місяця відшкодовує підприємству витрати за подачу/прибирання вагонів, в яких надходив невідвантажений вантаж.

За доводами позивача, під час надання ним послуг за договором №51КВ-П від 05.05.2022 відбулась затримка подачі вагонів відповідача на фронт вивантаження через зайнятість такого фронту, що підтверджується актами за формою ГУ-23, складеними робітниками станції Ізмаїл, та накопичувальними картками.

Спираючись на пункт 3.7 договору № 51КВ-П від 05.05.2022 та відповідно до вищезазначених актів за формою ГУ-23 та накопичувальних карток позивач виставив відповідачу на оплату рахунки на загальну суму 4 601 675,28 грн, у т.ч. рахунки: № 4103/11 від 17.08.2022 на суму 3 149 648,04 грн; № 4105/11 від 17.08.2022 на суму 756 892,08 грн; № 4106/11 від 17.08.2022 на суму 633 482,52 грн; № 4306/11 від 23.08.2022 на суму 60 996,96 грн; № 4305/11 від 23.08.2022 на суму 655,68 грн. Рахунки відповідачем не оплачені.

У зв`язку з невиконанням відповідачем грошових зобов`язань з оплати робіт (послуг) у загальному розмірі 4 601 675,28 грн позивач здійснив нарахування на вказану суму невиконаного грошового зобов`язання пені (п. 4.3.4 Договору), штраф (п. 4.3.4 Договору), 3% річних та інфляційних втрат, які просив стягнути з відповідача в судовому порядку.

На стадії підготовчого провадження позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині нарахованих пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, збільшення періоду невиконаного грошового зобов`яння.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2023 задоволено заяву Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» про збільшення розміру позовних вимог та ухвалено здійснювати розгляд справи за остаточними позовними вимогами позивача: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джаст Агро Транс» (код ЄДРПОУ 43424755) на користь Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» (код ЄДРПОУ 01125815) 4 601 675,28 грн основного боргу, 1 153 570,65 грн пені, 322 117,28 грн 7% штрафу, 82 799,75 грн 3% річних, 345 125,65 грн інфляційних втрат.».

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказував, що умовами укладеного між сторонами договору № 51КВ-П від 05.05.2022 (пункт 3.2.) погоджено, що підставою оплати наданих позивачем послуг є підписаний сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Між тим, в порушення пунктів 3.2 та 3.3 договору №51КВ-П від 05.05.2022, позивачем не складалися акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), не направлялися поштою та не вручалися під підпис відповідачу (Клієнту) у журналі реєстрації рахунків.

На думку відповідача, рахунки на оплату за своєю правовою природою в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, і мають інформаційний характер.

Відповідач також зазначав, що між позивачем та відповідачем підписувались акти надання послуг з перевалки вантажів. У той же час жодних актів за простій у роботі позивачем не складалися та не надсилалися.

Позивачем узгоджені та прийняті плани і графіки завезення вантажів, натомість баржі знаходилися тривалий час у черзі на навантаження вантажу, за цей час відповідач сплачував за них демередж, оскільки було здійснено перевалки вантажів без вини відповідача.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі № 911/2750/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Савіколт» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Джаст Агро Транс») на користь Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» 4 601 675,28 грн основного боргу, 82 678,14 грн 3% річних, 343 895,64 грн інфляційних втрат та 75 419,06 грн судового збору за подання позову. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач та позивач у пункті 3.7 Договору №51КВ-П від 05.05.2022 визначили обов`язок Клієнта (відповідача) відшкодувати Підприємству (позивачу) витрати за користування вагонами та усі витрати, пов`язані з очікуванням вивантаження вагонів на ст. Ізмаїл та на підходах до неї без прив`язки до будь-яких додаткових умов та причин затримки (за простій).

Місцевий господарський суд установив, що передані позивачем представнику відповідача Ємцу С.В. рахунки на № 4103/11, № 4105/11, № 4106/11 від 17.08.2022 та рахунки № 4305/11, № 4306/11 від 23.08.2023 є належною формою пред`явлення кредитором вимоги про сплату коштів, тож відповідач за умовами договору № 51КВ-П від 05.05.2022 зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати, пов`язані з очікуванням вивантаження вагонів на станції Ізмаїл та на підходах до неї.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення 4601675,28 грн. основного боргу.

Установивши, що позивач нарахував пені та штраф відповідно до пункту 4.3.4. договору №51КВ-П від 05.05.2022 за прострочення відшкодування витрат, пов`язаних з очікуванням вивантаження вагонів на станції Ізмаїл та на підходах до неї, тоді як строк відшкодування таких витрат у договорі не визначений, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення пені та штрафу.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції встановив, що розрахунок позивача є невірним і стягнув 3% річних та інфляційних втрат у розмірах 82 678,14 грн та 343 895,64 грн, відповідно, у решті заявлених вимог - відмовив.

Не погодившись з висновками та мотивами, якими керувався суд першої інстанції при прийнятті рішення, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив повністю скасувати судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що викладені у рішенні суду першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи та наданим документам, а рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За доводами скаржника, позивачем не доведено право на стягнення витрат за простій, розмір яких позивачем не підтверджено.

Скаржник наголошував на тому, що відповідно до норм чинного законодавства належним і допустимим доказом посвідчення обставин, що є підставою для нарахування плати у разі затримки вагонів на станції є Акти загальної форми. Натомість, суд першої інстанції свій висновок про затримку вагонів заснував на підставі наданих позивачем актів загальної форми ГУ-23, які не відповідають вимогам, що передбачені Правилами складання актів, адже були складені його працівниками в односторонньому порядку. При цьому, вказані відомості у актах не містять будь-яких пояснень чи зауважень зі сторони позивача, а частина актів не містять підпису всіх осіб, а на деяких взагалі підписи відсутні.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2024 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Савіколт» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Джаст Агро Транс») у судовій справі № 911/2750/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали господарської справи № 911/2750/22.

06.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/2750/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Савіколт» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Джаст Агро Транс») на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі № 911/2750/22 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

03.04.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Однак питання щодо відкриття апеляційного провадження колегією у строки, визначені ст. 262 ГПК України, не було розглянуто у зв`язку з перебуванням судді Барсук М.А. на лікарняному з 08.04.2024 та судді Руденко М.А. у відпустці з 08.04.2024 по 12.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Джаст Агро Транс» на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі № 911/2750/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 08.05.2024.

16.04.2024 від Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» до Північного апеляційного господарського суду надійшло повідомлення про відсутність матеріалів в електронній справі.

01.05.2024 від представника Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» - адвоката Радолова Василя Георгійовича до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява, в якій викладено прохання надати можливість щодо участі адвоката Радолова Василя Георгійовича по справі № 911/2750/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 задоволена.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Савіколт» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Джаст Агро Транс») на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі № 911/2750/22 відкладено на 12.06.2024 в режимі відеоконференції.

16.05.2024 від Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про заміну назви відповідача, в якому позивач просив суд, посилаючись на ч. 1 ст. 52 ГПК України, замінити первісного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Джаст Агро Транс» (ЄДРПОУ 43424755) на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Савіколт» (ЄДРПОУ 43424755; пр-т Червоної Калини, буд. 26 А, м. Київ, 02221).

11.06.2024 від Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення.

У судовому засіданні 12.06.2024 розглянувши заяву позивача про заміну неналежного відповідача, колегія суддів залишила її без задоволення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Савіколт» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Джаст Агро Транс») на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі № 911/2750/22 відкладено на 24.07.2024 в режимі відеоконференції.

Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Савіколт» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Джаст Агро Транс») про обов`язок зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 Господарського процесуального кодексу України або внести змінити в електронний кабінет щодо дійсного найменування скаржника.

15.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» надійшли додаткові пояснення.

16.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» надійшла заява про поновлення процесуального строку, до якого долучено відзив від 24.06.2024 на апеляційну скаргу.

Згідно викладених у клопотанні пояснень відзив на апеляційну скаргу підписано 24.06.2024 та направлено іншим учасникам справи, однак до суду вказаний документ не надійшов.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Савіколт» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Джаст Агро Транс») на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі № 911/2750/22 відкладено на 02.10.2024.

30.09.2024 від представника Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт», адвоката Машник Ксенії Володимирівни, до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява, в якій викладено прохання надати можливість участі адвоката Машник Ксенії Володимирівни по справі № 911/2750/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 задоволена.

У судовому засіданні 02.10.2024 в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача і проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив. Відповідач явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечив.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 04.10.2001 у справі «Тойшлер проти Німеччини»).

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (див. mutatis mutandis ухвалу ЄСПЛ від 01.04.2008 щодо прийнятності у справі «Гуржий проти України» (Gurzhyy v. Ukraine), рішення ЄСПЛ від 17.07.2012 у справі «Мускат проти Мальти» (Muscat v. Malta)).

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за відсутності відповідача.

Розглянувши доводи апелянта, заслухавши доводи позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при вирішенні позову, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, з огляду на таке.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що надані позивачем акти загальної форми ГУ-23 не відповідають вимогам, які установлені Правилами складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 (далі - Правила), з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 Правил акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала. Статтею 129 Статуту залізниць зафіксовано: Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Нормативним врегулюванням складання актів для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу залізницею не передбачено їх складання іншими особами, крім працівників станцій АТ «Укрзалізниця».

З матеріалів справи вбачається, що акти форми ГУ-23 складені працівниками станції Ізмаїл та підписані, в тому числі працівниками ДП «ІЗМ МТП».

Також суд апеляційної інстанції відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника щодо того, що судом першої інстанції прийнято рішення на підставі наданих позивачем актів загальної форми ГУ-23, в той час як належними і допустимими доказами посвідчення обставин, що є підставою для нарахування плати у разі затримки вагонів на станції, є Акти загальної форми, адже відповідно до Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, форма ГУ-23 є формуляром Акту загальної форми, який також законодавець іменується як Акт загальної форми Гу-23.

Суд першої інстанції правильно установив, що Клієнт (відповідач) відповідає перед Підприємством за простій незалежно від того, з чиєї вини такий простій стався.

Так, відповідно до п. 3.7 Договору № 51КВ-П від 05.05.2022 сторони погодили, що Клієнт відшкодовує Підприємству плату за подачу/прибирання, користування вагонами та усі витрати, пов`язані з очікуванням вивантаження вагонів на ст. Ізмаїл та на підходах до неї згідно з рахунками підприємства та до кінця місяця відшкодовує підприємству суми за подачу/прибирання вагонів, в яких надходив невідвантажений вантаж.

Відтак доводи скаржника про не надання судом першої інстанції оцінки причини затримки вивантаження вагонів, відхиляються судом апеляційної інстанції за неспроможністю.

Приписами частини 4 статті 165 ГПК України встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Таким чином доводи скаржника про не підтвердження позивачем вказаних ним в рахунках на оплату сум не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що право позивача на отримання плати за вимушений простій в силу п. 3.7 договору підлягає захисту, шляхом примусового стягнення з відповідача.

Доводи скаржника про відсутність складених позивачем актів за простій у роботі колегія суддів визнає неспроможними, оскільки умовами договору обов`язок зі складення таких актів непередбачений. До того ж відповідач вимущений простій у роботі позивача не заперечував і визнавав.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Висновок суду

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного апелянтом судового рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Савіколт» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Джаст Агро Транс») на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі № 911/2750/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі № 911/2750/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/2750/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.10.2024.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук